|
|
Скачати 263.11 Kb.
|
|
«Пісня про Володимира Івасюка» Тебе забрала в нас травнева днина, Але коли новий надходить день, Ти оживаєш в пісні лебедино І знову линеш в світ своїх пісень. Він зітканий із чарівних мелодій. Серця людей хвилює кожен звук. Лунає пісня! Це прийшов Володя. Це радість нам дарує Івасюк. І все ж із днем приходить сум, як мука. І все ж, коли твої пісні дзвенять, Нам сумно, що подать не можем руку І що тебе не можемо обнять. Ти — наша гордість, велич і тривога, Ти — Віра і Надія, і Любов. З тобою в нас до мрій одна дорога, Яку давно зборов ти й не зборов. Іди по ній і клич нас за собою. Червону руту кожен хай знайде. Народ, якому ти сплатив любов’ю, З любов’ю і до тебе теж іде. Та все ж, коли в полон бере осмута, То радість у серцях гніздечко в’є Від того, що в нас є «Червона рута», Що Івасюк Володя був і є. Слайд 29 - «Та все ж, коли в полон бере осмута…» Учитель: Очі – дзеркало душі. Вони унікальні й неповторні як і відбитки пальців. Їхня кольорова палітра багата на відтінки та настрої. Очі можуть бути добрими і злими, веселими і сумними. Через ці віконечка душі дивиться на світ наша сутність, найпотаємніше наше єство. У кожного воно своє: у когось, як погожий ранок, у іншого – похмурий день. З давнини віків очі наділялися наймістичнішою й наймогутнішою силою, яка в залежності від ціннісно-морального потенціалу носія була спрямована на зцілення або на руйнування. Очі – найправдивіше що є в людині, її довічна візитка, котра не піддається штучній корекції. Якби комусь не кортіло, їх «підрихтувати» він не в силі – навіть за допомогою найсучасніших косметичних засобів зробити «ін’єкцію доброти» чи «відкачати» зайву заздрість і злість неможливо. Недаремно при першій зустрічі з незнайомою людиною ми завжди прагнемо поглянути їй у вічі, адже саме очі є найточнішим індикатором людської особистості. У багатьох випадках ми це робимо інтуїтивно, подекуди не усвідомлюючи до кінця, який потужний інформаційно-енергетичний заряд має цей погляд, що за долю секунди сканує усю багатогранність й неповторність людської самотності, найпотаємніші куточки нашої душі. Під час цього контакту душа своїми барвами розкривається, мов на долоні, і вже не вдасться сховати жодної фарби – ні найсвітлішої, ні найтемнішої. Тому істинно-святими є ті, хто всупереч й наперекір усім обставинам зміг зберегти ту дитячу чистоту, безпосередність й великодушність у своєму серці й у своїх очах. Власниками таких безмежно глибоких очей і шляхетних сердець є надзвичайні люди, духовні провідники нації. Саме до цієї когорти належить талановитий український композитор, поет-пісняр, віртуозний музикант Володимир Івасюк. Усі, кому поталанило зустріти на своєму життєвому шляху цього веселого й життєрадісного хлопця, в один голос вторили, що найперше, що вражало, з першого погляду й назавжди – його незбагненно прекрасні очі. У тих очах якимось чином вміщалась сонячна блакить дзвінкого неба, прозора голубінь гірських річок і бездонна синь морів. А скільки світла і доброти, щемливої любові та тихого страждання було у них?! Як згодом згадував Юрій Рибчинський, таких очей, як у Володимира Івасюка він більше ніколи не бачив, він наголошував, що в них було стільки світлого неба, що захоплювало подих. Такі очі бувають лише у маленьких дітей, згадував Рибчинський. Молода журналістка Галина Тарасюк, пригадуючи свою першу зустріч з Івасюком, теж відзначила неймовірний магнетизм й унікальність його очей. Ця унікальність дозволила їй з більш ніж сотні студентів-медиків безпомилково визначити молодого композитора. Очі в долі Володимира Івасюка відіграли знакову роль. Так, у своїй книжці «Монолог перед обличчям сина» батько Володимира, письменник Михайло Івасюк згадує про жахливу помилку санітарки пологового будинку, яка через неуважність чи то халатність ледь не осліпила новонародженого Володю. Вона замість 2%, закапала в очі немовляті 25% розчин ляпісу. Якби не захисний рефлекс повік, наслідки могли бути трагічними, дитина назавжди б залишилася незрячою. А так ляпіс обпік лише повіки немовляті і чорними сльозами промережив дитячі щічки. Ще тоді батька насторожила ця драматична подія, яка в глибинах підсвідомості закарбувалася тривожною думкою, що тільки-но прийшовши у цей світ, його син заплакав чорними слізьми. Коли через тридцять років понівечене тіло Володимира знайдуть у Брюховецькому лісі, перше, що впаде у вічі рідним – те, що у Володі були виколоті очі. Це ж як люто треба ненавидіти людину, щоб після жорстокого побиття вчинити таке немилосердне катування над чужою дитиною? Наскільки потрібно зневажати народ, щоб безкарно вбити його національного співця? І з цинізмом та зверхністю заявляти, що не існує ані української мови, ані української культури. Читець 2: декламує вірш Михайла Рогатинського «Мелодії, що завше будуть з нами» Ти чистим ангелом, мов вранішня роса, Прийшов до нас… Від тата і від мами. А може, то від Бога тії чари, та краса? В мелодіях отих, що завше будуть з нами. О, як чарівно і як радісно було, Коли пісні ти засівав по Буковині. Співали їх щодень і місто, і село По всій знедоленій, по нашій Україні. І вже здавалось, що ніхто, ніяка сила Спинить не в змозі плин ріки живої. Що водограєм розгортала пісні крила… Та вперто гнала доля час біди лихої! Мов дикий грім посеред снігу хуртовини Дістав дракон червоний світлого чола. Вгризалась звістка в мозок кожної людини. Гебістів тіні розповзались в пітьмі зла. О, як же сумно, як боляче настало, То рушив люд на Личаківський плай. Не тільки Львів, землі нутро ридало… Дай пекла нелюдам! Даруй розп’ятим рай! Ти в вічності розтав, жорстокий світ покинув, Залишив в спадщину пісні, мов рути цвіт. Доробок твій жайвором у небо зринув, Над полем мрій, над морем сивих літ. Тобі, співцю Карпат, поету Буковини, Кладу у п’єдестал вірша сумне каміння. Життя своє поклав на вівтар України, Заради всіх чеснот і нашого прозріння! Пройдуть роки, води життя спливе багато. Сумні години болю загоїть лікар-час. Та чистий образ твій ми збережемо свято, А твої пісні будуть завжди поміж нас! Учень 1: Кажуть, що перед бурею кожен птах летить у свою зграю. І якщо ренесанс національної культури — магнітна буря, то «Червона рута» — перша ластівка, яка після довгих поневірянь повертається до своїх берегів. Володимир Івасюк, без перебільшення, став пісенним символом не лише Буковини — він прославив всю Україну. Прикметне, що навіть японці співали безсмертну «Червону руту» українською мовою. Слайд 30 – «Автограф пісні «Червона рута »» Учениця 2: Звертаючись до цієї пісні, яка стала справжньою подією тих років, до феномену творчості Володимира Івасюка, ще раз переконуємося в тому, якою силою може володіти пісня. Вона, тільки народившись, стає зрілим плодом на ниві вітчизняної культури і глибоко западає в душу. Вона переживає свого творця і тим уготовлює йому довге життя і шану. Учень 1: Фантастична «Рута» приголомшила усіх своєю неординарною суттю, подіяла на уяву, по-справжньому здивувала, її широка популярність викликана передовсім новим образом, новим символом у літературі й пісні. Вона одразу починає обростати романтичними оповіданнями, легендами, її найрізноманітніше інтерпретують. І це не дивно — вона ж сама споконвіку жила у легенді на нашій землі, чекаючи, щоб хтось, молодий і сміливий, відкрив її і дав місце у людській свідомості. Учитель: Рута не зів’яла. Тепер вона проросла в душах нового покоління. Проросла любов’ю до пісень Володимира Івасюка, до української пісні взагалі. Одна із найнезаперечніших причин успіху і таємниць довголіття «Червоної рути» — її автор не зрадив народної пісні. Слайд 31 – «…Спасибі, друже, за любов жагучу…» Звучить безсмертна «Червона рута» Список використаних джерел:
Дискографія:
ХХ ст.», 2005 Астра.
|
|
СЕРЕДНЄ 1 Луценко Експерти (в алфавітному порядку): Денис Богуш, Олексій Гарань, Володимир Головко, Андрій Єрмолаєв, Вадим Карасьов, Світлана Конончук,... |
СВІТОМ ЛИНЕ НАТАЛЧИНА ПІСНЯ… Пісня! Невіддільна від життя, звичайна прикмета народного побуту, як квіти біля хати, як зорі на небі, задушевна, милозвучна, проста;... |
|
Тема. Коли пісня жартує Музичний матеріал: українська народна пісня «Сіяв мужик просо»; українська народна пісня «Господарство»; українська народна пісня... |
Реферат На тему Галицько Волинське Підкарпаття був Володимир. Місто, що його заснував і назвав своїм ім’ям князь Володимир Святославович. Він передав управління цим... |
|
Урок української літератури 10 клас Тема. «Лісова пісня». Проблема... «Лісова пісня» — прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісову та водяну. Вона приваблює людей глибоким філософським змістом,... |
Використання українських ігор з елементами співу та музичного супроводу в дитячому садку Вступ Навіть без слів, є чимось вимріяним, подаманою красою, вартісною самою в собі, чимось ідеальним, абстрактним і абсолютним. А вже... |
|
Резюме Київ), Володимир Пастернак (м. Харків), Марія Потабенко (м. Київ), Богдан Проць (м. Львів), Володимир Різун (м. Львів), Володимир... |
Сосюра Володимир Миколайович Сосюра Володимир (1898 — 1965), видатний український поет радянської доби, народився на ст. Дебальцеве (Донбас). За походженням по... |
|
21009, м. Вінниця вул. Червоноармійська, 5 Виховна година Обладнання: комп’ютерна презентація, відеоролік про СНІД, пісня Ф. Меркурі, пісня О. Білозір «Свіча», червоні стрічки, паперові долоньки,... |
Пісня – любов моя «Є у світі прозорий, як ранок, спів Сольвейг Грига, мудрість Баха, сумна принадність Чайковського, драматизм Бетховена, духовність... |