|
|
Скачати 8.33 Mb.
|
Ст. 24Навчитися мистецтва пізнання передбачає: • формування зрілого інтелектуального ставлення до життя; • високий рівень інтересу до пізнання, оволодіння системою наукового знання; • розуміння суті філософського бачення й осягнення життя; • проблемне бачення й ставлення до світу; • продуктивність, творча спрямованість, прагнення до змін; • конструктивно-продуктивне ставлення до життя. Навчитися життєвої компетентності означає:
• розвиток потреби в самопізнанні, саморозумінні, самореалізації в різних видах творчої діяльності; • оволодіння принципами й методами життєздійснення; • усвідомлення, організація свого психологічного часу, життєвого шляху; • особистісний розвиток, відповідальне ставлення до свого життя, здоров'я; • філософське, етичне осмислення життя. Навчитися жити разом, виховуючи толерантність, означає: • розуміти іншого й відчувати взаємозалежність, усвідомлювати проблеми й погляди інших; • розуміти моделі й технології життя; • знати й цінувати інші культури; Ст. 25 • уміти вести зацікавлений діалог; • сприяти взаєморозумінню з іншими учасниками взаємодії, виробленню відповідних норм і правил. Навчитися жити з тим, щоб сприяти розквіту особистості й взаємодіяти, виявляючи незалежність; свідомо передбачати майбутнє, прогнозувати його; визначати життєву стратегію, свій життєвий проект. Оволодіти методами рефлексії, діалогу з собою, світом, сучасниками, усвідомлювати смисл життя, виробляти потребу в безпеці, захищеності, повазі, самоакту-алізації, самоздійсненні, життєвому успіху, виробляти свій стиль життя; визначати духовні орієнтири, свідомо ставитися до головних, вузлових життєвих потреб. В освітній моделі ліцею засобом розвитку особистості є діяльність (пізнавальна, перетворювальна, комунікативна, ціннісно-орієнтаційна, художня). Порівняльний аналіз навчального процесув традиційній і розвивальній технологіях Вище вже зазначалося, що немає навчальної діяльності там, де немає ланцюжка самостійно пройдених учнями шести етапів: мета - мотив - дія - засіб - результат - оцінка. До цього слід додати ще рефлексію, що є обов'язковою на кожному з етапів організації діяльності. Діяльність визначається нами як активність, спрямована на досягнення особистісно або громадське значущого результату. Для того, щоб функціонально осмислити категорію діяльності, визначимо її компонентну структуру. Структура діяльності включає в себе: 1. Мету; 4. Засіб; 2. Мотив; 5. Результат; 3. Дію; 6. Оцінку. Якщо бракує хоча б одного з компонентів, це явище не можна назвати діяльністю. К.Д.Ушинський так визначив це поняття: "Діяльність має бути моя, захоплювати мене, виходити із душі моєї" [Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения в 6 т. - М., 1990. - Т.3. - С.23]. Хоч би де навчався наш випускник, хоч би де працював, набуті навички творчої дії, спілкування, пізнання, розуміння краси, життєвих ситуацій з позицій моралі стають складовими компонентами особистості. Як наголошував німецький педагог В.А. Лай, "оскільки слово "дія" охоплює всі види активності, всі види реакцій, а школа майбутнього повинна рахуватись з усіма формами реакцій і, переборовши Ст. 26 пасивне, застійне словесне викладання, поставити замість нього дію кращою назвою для школи майбутнього буде - школа дії” [Лай В.А. Школа действия. - Петроград, 1920. - С. 41]. І далі "мені здається, і я стверджую це впродовж ряду років, що педагогічна проблема дії... могла б об'єднати всіх реформаторів і мала б привести їх до розв'язання спільними силами основного питання освіти й виховання" [Там же]. Філософією й методологією освітніх технологій у ліцеї є українознавство. І це також закономірно. Ще в античності особлива увага, як ми бачили, приділялася вітчизняним - державно-політичному, географічному, культурному, релігійно-філософському - компонентам освіти і виховання. З плином епох етнонаціональні чинники: рідна мова, природа, художня словесність, культура, право (як це бачимо в творах М.Монтеня й Дж.Локка, Ж.-Ж.Руссо й К.Гельвеція, Ж.Кондорсе й Я.Коменського, Й.Песталоцці й Р.Дістервега, а в Україні - Г.Сковороди й М.Максимовича, М.Гоголя й Т.Шевченка, П. Куліша й В.Антоновича, П.Юркевича, О.Потебні й І.Франка, С.Русової й К.Ушинського, Г.Ващенка й Д.Чижевського) - набирали ще більшої ваги. "Совєтизм", метою якого був не розквіт націй, мов, культур, людських індивідуальностей, а створення "нової історичної спільності людей - радянського народу", вів до асиміляції мов і культур, знищення самоздатності народів і людей. Це й освіту та педагогіку поставило на грань непереборної кризи. Природно, що Інститут українознавства при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на межі 80-90-х років XX століття запропонував нову концепцію розвитку виховання й навчання: на ґрунті великих традицій Я.Мудрого, Нестора й В.Мономаха, Г.Сковороди, М.Максимовича й Т.Шевченка, М.Грушевського, В.Вернадського, І.Огієнка й С.Єфремова розвивати новий тип особистості (поколінь) - людей національно-державницького, патріотично-гуманістичного типу світосприйняття та світорозуміння, поглядів та ідеалів; громадян незрадливої любові до свободи, Вітчизни, інших людей; особистостей, сильних волею та готових до активної життєдіяльності. Колектив ліцею поклав цю концепцію в основу інноваційних перетворень, прагнучи виявити знання про Україну і в кожному предметі, і в системі знань та осмислення єдності епох і поколінь, України й світу, таких органічних чинників розвитку України й світового українства, як етнос, нація й держава, нація й народ, при- Ст. 27 рода й культура; міжнародні відносини; доля, ментальність, історична місія України і все те - співвідносно до почуттів, ідеалів, волі, життєдіяльності кожного ліцеїста й учителя. З урахуванням зазначеного підґрунтям освітньої технології в ліцеї виступають принципи: • гуманізму та орієнтації на особистість, що сприяє утвердженню особистісного підходу до ліцеїста як найвищої соціальної цінності, найповнішій реалізації його здібностей та обдаровань; кредо педагогів ліцею - це антропоцентристський погляд на людину. Особистість (у психології) - системна якість, що набувається індивідом у предметній діяльності й спілкуванні. "Включення" дитини в соціальну діяльність найбільше впливає на ефективність освітнього процесу, у своєму розвиткові учень (індивід) відчуває соціальне обумовлену потребу "бути особистістю" (Я-концепція). З цього приводу В.О.Сухомлинський писав: "Одне з найважливіших виховних завдань полягає в тому, щоб у процесі оволодіння знаннями кожна дитина переживала людську гідність почуття гордості. Учитель не тільки відкриває світ перед учнем, а й утверджує дитину в навколишньому світі як активного творця, будівничого, що переживає почуття гордості за свої успіхи. Навчання відбувається в колективі, та кожний свій крок на шляху пізнання діти роблять самостійно" [Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В 5-ти т. - Т.3. - К., Радянська школа, 1977. - С. 163]; • національного характеру - це означає, що всі ланки комплексу освітньої технології розвиваються на ґрунті базового змісту освіти, українознавства як філософії освіти, державної мови, історії та культури з використанням вітчизняних традицій, започаткових ще Ярославом Мудрим, Володимиром Мономахом, митр. Іларіоном. Ідеї К.Д.Ушинського, В.О.Сухомлинського, С. Русової, М. Драгоманова, І.Огієнка, Ю.Духновича, П. Юркевича, Г. Ващенка, інших видатних педагогів, істориків, учених втілені в Концепції національного виховання ліцею "Громадянин України XXI століття" [Кононенко П.П., Сазоненко Г.С., Галіцина Л.В. Громадянин України XXI століття: Концепція національного виховання ліцею // Освіта і управління. - Т.2. Ч.1. - С. 13-23.]; • демократизації як системи партнерства учнів, учителів, батьків, викладачів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, представників державних органів та громадських організацій. Ідеали демократизму визначають зміст і форми навчання й виховання, забезпечують довіру й повагу до кожного учасника освітнього процесу незалежно від його віку, національності, віро- Ст. 28 сповідання, статі. Гарантом демократизму є Статут ліцею, яким передбачено основні правила його внутрішнього життя, права й обов'язки суб'єктів навчально-виховного процесу; • родинності, що охоплює співпрацю ланок: родина - школа - ліцей - університет. Родина (родинність) - провідна цінність українознавства. Звернення до джерел родинності - це пізнання орієнтирів розвитку цивілізації. Родинність - філософська основа Концепції національного виховання в ліцеї. Родина дає життя, є основою, творить Людину, вона - перше середовище, де дитина усвідомлює своє "Я"; • науковості та інтегративності як можливості відобразити об'єктивний світ у його єдності й розвитку, бо мета навчання - пошук істини, оволодіння суспільним, науковим і виробничим досвідом. Людиноцентристська орієнтація, гуманізація вимагають інтеграції дисциплін базового змісту освіти, методів і форм навчання й виховання в ряді програм і підручників. При розгляді інтегративного підходу слід звернути увагу на те, що інтегративні зв'язки відіграють істотну роль у забезпеченні єдності навчання й виховання і є засобом комплексного підходу до освіти. Інтеграція в освіті - багатогранне явище. Насамперед тому, що здійснюється в трьох напрямках: 1) створення освітніх комплексів (у нашому випадку - "ліцей - університет"); 2) формування навчальних інтегративних курсів (Українознавство, Людина і світ, Світова художня культура, Етика й естетика тощо); 3) розроблення інтегративних освітніх технологій (модульно-розвивальна, особистісно зорієнтована, проективно-розвивальна, кооперована тощо); • принцип інтегративності визначає безперервність середньої й вищої ланок освітньої технології, яка має забезпечити цілісність, системність, наступність і науковий характер освіти в ліцеї, створення спільно з гуманітарними факультетами наскрізних навчальних програм для виховання нового покоління інтелектуалів, науковців, митців, державних і громадських діячів; • розвивального характеру освітньої технології, який ґрунтується на основах нероздільності навчання й виховання, що передбачаються кінцевою метою становлення особистості, здатної до системного саморозвитку й удосконалення. Він вимагає переорієнтації процесу навчання з предметного змісту на процесуальні й мотиваційні аспекти освіти. Розвивальною є технологія, що забезпе- Ст. 29 чує якісні зміни в цілісній системі особистості: інтелектуальній, емоційно-вольовій, дійово-практичній сферах. Отже, нами утверджується діяльнісно-особистісний підхід до розвитку особистості в освітньому процесі; • індивідуалізації та диференціації навчання, що спрямовується на більш повну реалізацію креативності кожного учня з урахуванням відмінностей в інтелектуальній, естетичній, емоційно-вольовій та дійово-практичній сферах. Цей принцип реалізується через профільне й спеціалізоване навчання, створення альтернативних програм, підручників і посібників різної складності, зменшення наповнюваності класів та поділ їх на групи, створення системи факультативів, гуртків, студій, спецкурсів, клубів, орієнтованих на індивідуально-пошукову, дослідницьку й творчу роботу. Індивідуалізація та диференціація навчання вимагають широкого застосування різноманітних методів, форм і засобів, а отже, нових навчальних технологій: • природовідповідності та природодоцільності, які передбачають досягнення кожним учнем найвищого рівня саморозвитку, креативності, обдарованості, знань, умінь і навичок, психічних функцій, засобів діяльності, які можливі для даної особистості в даних умовах за рахунок добору найбільш активізуючих форм і методів навчання з найменшими витратами часу; • оптимізації- це принцип, який допомагає педагогам полегшити процес навчання, інтегруючи основні дидактичні принципи (доступність, природовідповідність, доцільність, активність, ґрунтовність знань та ін.), і забезпечує результативність навчально-виховного процесу. Принцип оптимізації визначає шлях пізнавальної діяльності на рівні співпартнерства учня й учителя. Результатом такої взаємодії є, зазвичай, високопродуктивна та високоефективна праця як учня,так і вчителя; • співпраці та співтворчості - це спільна організація цілеспря-мованоїтворчої діяльності вчителя й учня, яка передбачає взаємне збагачення духовними цінностями за умови провідної ролі вчителя-гуманіста. Співпраця у відносинах "учень-учитель" реалізується в життєдіяльності колективу, набуваючи різних форм: співдружність, співучасть, співпереживання, співтворчість, співуправління тощо. Взаємини співпартнерства поширюються на всі види взаємин учнів, учителів, керівництва з довкіллям (батьками, родинами, громадськими організаціями та державними структурами). У педагогіці співпраці виділяємо чотири напрямки: |
|
І. П. Голосніченко гл. 1, 2, 3; канд юрид наук Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг ред... |
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |
|
Досвід і напрями діяльності інформаційної освітянської мережі ЮНЕСКО... Досвід і напрями діяльності інформаційної освітянської мережі ЮНЕСКО для розвитку освітніх процесів України // Засоби і технології... |
Тема: Предмет, структура, завдання й методи досліджень в юридичній психології Юридична психологія, метод спостереження (інтроспекція), метод бесіди, метод експерименту (законодавчий, природний, лабораторний,... |
|
Закон України «Про страхування» Халілова Л. Е. Методичний посібник: «Страхування в України»». /Под ред. Е. Е. Добржанской, Н. В. Николаєвої : – с. 29 |
Нікітін, П. Г. Хоменко НОТАРІАТ В УКРАЇНІ Навчальний посібник (2-е... Я. М. Шевченко, доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України |
|
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Економічна теорія: Навч метод посібник для самост вивч дисц. / О. В. Бородкіна – К.: ДУІКТ, 2010. –с |
|
МІЖНАРОДНІ ОСВІТНІ ПРОЕКТИ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОПОЖНОСТІ... Доцент, кандидат економічних наук І. В. Тараненко, Дніпропетровський університет економіки та права, м. Дніпропетровськ, Україна |
ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СОЦІАЛІЗАЦІЇ СЛАБОЗОРИХ ДОШКІЛЬНИКІВ Анотація. В статті висвітлюється особистісно-зорієнтовані інноваційні освітні технології у роботі зі слабозорими дошкільниками |