|
|
Скачати 8.33 Mb.
|
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯМи цілком певні, що Україна може відродитися в новій якості на новому етапі історичного розвитку лише через її величність Освіту. Інтегрування в європейські структури й динамізація економіки посилюють необхідність пошуку надійних, оригінальних і дійових способів навчально-виховної діяльності, запровадження таких освітніх технологій, які б забезпечили ефективну підготовку обдарованої та здібної учнівської молоді до входження в соціум, формування еліти суспільства, здатної вивести державу з кризового стану. Сьогодні немає необхідності аргументувати тезу, що зазначена проблема недостатньо досліджена в педагогічній науці. Досвід показує, що все нове з часом стає традицією й що традиції утверджує колектив (соціум), а новаторами виступають яскраві, реформаторського типу особистості. Водночас, щоб здійснити новаторський підхід, необхідно знати традиції. Так постає проблема принципів дослідження. Ми покладаємо в основу принцип пошуку, а не декларування істини (як це практикувалося в минулі десятиліття). У цьому зв'язку генезу формування концептуальних засад освітньої технології розглянемо з урахуванням кількох принципово важливих чинників: а) принципу історизму як методу дослідження; б) історичного досвіду як критерію істини, єдності, аналізу, синтезу, прогнозу; в) можливості побачити освітню технологію навчального закладу в самодостатній визначеності та в річищі загальнокультурного, загальнонаукового процесу; г) розуміння взаємопов'язаності традицій і новаторства, співвідношення теорії з практикою; д) співвіднесення з міжнародним досвідом. Свідомо на перше місце ставимо проблему принципу історизму. В науці визначальним чинником завжди був метод. У наші дні він не тільки зберігає свою вагу, а й має концептуальне значення. Як доказ візьмемо розвиток поняття "технологія". Інтерес до понять і категорій закономірний для будь-якої науки. Не є винятком щодо цього й педагогіка. Однак науковий пошук - це не тільки рух у ширину досліджуваного, а й у глибину вже пізнаного, проникнення в сутність, установлення більш складних закономірностей. Ґрунтовний історико-порівняльний аналіз літературних джерел, здійснений нами, дозволив зробити висновок про неоднозначність змісту Ст. 11 таких понять, як "технологія", "педагогічна технологія", "освітня технологія" та фактично вказав на брак їх в офіційній терміносистемі галузі. Поняття "освітня технологія" с новим утворенням у педагогічній науці, але, попри свою новизну, воно має генетичне коріння. Так, основою цього поняття є слово "технологія", що походить від грецького techne – мистецтво, майстерність, i logos – наука, закон. Тобто "технологія" (дослівно) - це наука про майстерність. Визначене поняття було характерним для виробничого процесу. Щодо "технології" в педагогіці. Найперше зауважимо, що необхідно розрізняти сутність та її фіксацію в понятті. Сутність завжди передує визначенню, тому ще грецька школа мала "технологію" спартанського виховання, але тільки в XIX ст. було вжито поняття (форму), близьке до сучасної термінології. А педагогіка – наука суто технологічна, й вона має вчити всіх педагогів усіх рівнів освіти тому, як краще працювати, щоб досягти найвищого результату. Справді: ще Плутарх вважав обов'язковим використання фактів із життя історичних постатей як "ілюстрації" до ідей і правил, які мали прищеплюватися в процесі виховання. Логічних конструкцій діалогу як засобу пізнання й виховання послідовно дотримувався Сократ. "Виховання й наставництво починаються з найбільш раннього віку й тривають до кінця життя", - наполягав Платон ("Протагор", "Держава"), розвиваючи на цій основі цілу систему форм і засобів виховання (для різного типу шкіл та під час вивчення різних предметів). Ідея формування благородних характерів як мети виховання визначала "технологію" досягнення мети Арістотелем ("Політика"), Добре розробленою системою наслідування, наставництва, вправ заучування та осмислення матеріалу в процесі виховання стала книжка римського мислителя М. Квінтіліана "Про виховання оратора", особливо в розділі "Як розпізнавати здібності дітей та як поводитися з ними". Видатними явищами світової педагогіки були система освіти Ярослава Мудрого та "Поучення дітям" Володимира Мономаха. Епохи Середньовіччя, Відродження, Просвітництва вражають не тільки розвитком грецько-римських традицій, багатством ідей та педагогічних концепцій, а й відповідним багатством запроваджуваних технологій. Так, ідея fіх "єдиної світової держави" Т. Кампанелли зумовлює систему розумового, фізичного й морального виховання з чіткою градацією предметів, виконавців (Пон, Сін, Мор – Могутність, Мудрість, Любов) та засобів досягнення мети - виховання "громадян світу" ("діти без утруднень і, мовби граючись, знайомляться з усіма науками наоч- Ст. 12 ним шляхом до десятирічного віку" - "Місто Сонця"). Цілу програму виховання та поведінки вчителя розгортає у творі "Гаргантюа та Пантагрюель" Ф. Рабле. Наочну картину виховання малював автор "Дослідів" М. Монтень. Теоретично й практично розробленою системою освіти та концепцією технології виховання стала педагогіка Я. Коменського з його детальним розкриттям не тільки системи поєднання "материнської школи" із "Всезагальним вихованням", а й дидактики як теорії навчання та детально розробленої програми природовідповідного виховання (зокрема як відсталих, так і обдарованих учнів), оскільки "основою перебудови шкіл є точний порядок в усьому" ("Велика дидактика"). Після Я. Коменського могло здаватися, що "технологічна" система сягнула межі довершеності. Та виявилася природна закономірність: нові епохи (отже, й покоління) приходили з новими концепціями людини й життя, це зумовлювало неминучість інновацій - принципових змін у змісті освіти та виховання, - а це зумовлювало й зміну технологій. Приходять Ж.-Ж. Руссо, К. Гельвецій, Ж. Кондорсе, славетний Й.Песталоцці з його працями "Лінгар і Гертруда", "Пам'ятна записка паризьким друзям" та "Лебедина пісня" - й знову оживають великі традиції та владно заповнюють лави педагогів інноваційні концепції й програми. Переконливий приклад - і український досвід. Г. Сковорода з величезною інтелігентністю відроджує сократівські педагогічні традиції навіть формою впливу на слухача. Але він є вже мислителем-педагогом нового часу - національно-визвольної війни, творення України як держави, бурхливого розвитку братських і козацьких шкіл та академій (Острозької, Києво-Могилянської), а тому і дійсно інноваційної освіти та педагогіки. Цим шляхом ішли Ф. Прокопович та Л. Баранович, могутні постаті митців-педагогів: І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Максимовича, Т. Шевченка. Великий Кобзар творить повісті ("Близнець"), поеми ("Тризна"), щоденник, що є педагогічно-інноваційними не лише концепційно, педагогічно-гуманістичними ідеалами, а й дидактичне, баченням шляхів досягнення мети. Подібну тенденцію бачимо і в європейських педагогів - Р. Оуена, Ф. Дістервега, Й. Гербарта, який базує свою "технологію" на домінанті синтезу філософії й психології та формальних чинниках виховного методу, Ж. Кондорсе ("Доповідь про загальну організацію народної освіти"), який, зокрема, у системі освіти та виховання на особливе місце (найвищий щабель) ставить ліцеї. Тож цілком природно, що в 1886 році американець Д. Саллі вживає і сам термін "технологія". Щоправда, поширення він набув значно Ст. 13 пізніше, а в останні 50-60 років зміст цього поняття значно розширився, стали вживаними поняття зі сфери обробки інформації - "інформаційна технологія", фізіології - "технологія біосистем", виховання - "виховна технологія" тощо. У педагогіці термін "технологія в освіті" з'явився наприкінці 40-х років XX століття (Ф. Персіваль, Г. Елінгтон, США). З розвитком інженерної думки та проголошенням ідеї програмованого навчання в 50-60-ті роки в США та Англії з'являється термін "педагогічна технологія". На відміну від поняття "технологія в освіті", що відповідало поняттю "технічні засоби навчання", під "педагогічною технологією" почали розуміти "сукупність засобів і методів педагогічного процесу" [Педагогічні технології: Навч. посібн. / О.С. Падалка, А.С. Нісімчук, І. О. Смолюк, О. Т. Шпак. – К., Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995]. С. Сиоулінг (США) розглядає педагогічну технологію як "цілісний процес визначення мети, постійне оновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних стратегій та навчального матеріалу, оцінювання педагогічних систем у цілому та встановлення мети навчання заново, тільки-но з'явиться нова інформація про ефективність педагогічних систем" [Там же]. Сьогодні цей напрямок у педагогічній науці виступає пріоритетом майже для всіх країн світу. Проте розуміння поняття "педагогічна технологія" не є однозначним. Так, асоціація з питань педагогічних комунікацій та технологій визначає його як "комплексний, інтегративний процес, який включає людей, ідеї, засоби й методи організації діяльності для аналізу проблем, що охоплюють основні аспекти засвоєння знань" [Педагогічні технології: Навч. посібн. / О.С. Падалка, А.С. Нісімчук, І.О. Смолюк, О.Т. Шпак. – К., Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995]. З точки зору англійської педагогіки зміст поняття полягає в "розробці прийомів, в оптимізації освітнього процесу шляхом аналізу факторів, які підвищують рівень освіти методом конструювання та застосування прийомів і матеріалів, а також за допомогою оцінки застосованих методів"[Там же]. Ґрунтовний аналіз літературних джерел дозволив нам нарахувати понад 300 визначень поняття "педагогічна технологія". Проблема понятійного аналізу терміна "педагогічна технологія" перебуває в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних учених: Н. Абашкіної, К. Баханова, В. Безпалька, Е. Бережної, І. Богданової, В. Бондаря, Б. Блума, В.Воронова, Ст. 14 С. Гончаренка, В.Дорошенка, М.Кларіна, І.Марева. А.Нісімчука, О.Падалки, І.Прокопенка, О. Савченко, Г.Селевка, І.Смолюка, М.Чошанова, О.Шпака та ін. Але зміст поняття вони трактують по-різному залежно від того, як автори уявляють структуру та складові навчального процесу. Введення до наукового обігу поняття "педагогічна технологія" на теренах України та близького зарубіжжя зумовлене багатьма чинниками: як, наприклад, незадовільним функціонуванням традиційних форм і методів навчання, і хоча й не бурхливим, як у далекому зарубіжжі, проте помітним розвитком науки й техніки, що привело до технологізації не тільки виробничих, а й гуманітарних галузей. Одні з них виокремлюють найбільш суттєві ознаки, властиві лише "педагогічній технології"; "діагностичне цілепокладання й результативність, алгоритмізованість і проектованість, цілісність і керованість, коригованість, застосування різноманітних засобів наочності" [Чошанов М. Что такое педагогическая технология? // Школьные технологии. – 1996. – №3. – С.10], інші – у більш широкому контексті - як науку про розвиток, освіту, навчання й виховання особистості школяра на основі загальнолюдських якостей та досягнень педагогічної думки, а також інформатики [Педагогічні технології: Навч. посібн. / О. С. Падалка, А. С. Нісімчук, І, О. Смолюк, О. Т. Шпак. – К., Українська енциклопедія їм. М. П. Бажана, 1995]. Деякі вчені схильні вважати педагогічну технологію частиною педагогічної науки, яка вивчає та розробляє мету, зміст і засоби досягнення планованих результатів навчання [Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие для пед. вузов и ин-тов повышения квалификации. – М., Народное образование, 1998]. В.І. Генецинський розглядає педагогічну технологію як знання про педагогічну діяльність, що здійснюється за допомогою визначених засобів [Генецинский В.И. Знание как категория педагогики: Опыт педагогической когнитологии. – Л., 1989. – С. 102]. На думку Ю.І.Турчанінової, педагогічна технологія – це "уміння конструювати педагогічний процес відповідно до поставленої мети й з урахуванням конкретних умов діяльності" [Турчанинова Ю.И. Обучение технике общения как средство повышения готовности студентов педвуза к профессиональной деятельности: Автореф. дис. канд. пед. наук, – М., 1998. – С. 11], тоді як у Н.І. Островерхової та Л.І.Даниленко це "певний порядок, логічність і послідовність відповідно до поставленої мети, як певною мірою алгоритмізації спільної діяльності вчителя та учнів у процесі навчання, узгодженість їхніх дій та відносин" [Островерхова Н.М., Даниленко Л.І. Ефективність управління загальноосвітньою школою: соціально-психологічний аспект: Монографія. – К., Школяр. 1995]. Ст. 15 Цікавим є, на нашу думку, й трактування В. О. Онищуком технології навчання як відомостей "про те, як учителеві потрібно успішно навчати, а учням раціонально вчитися" [Онищук В.О. Функції і структура методів навчання. – К. 1979. – С. 169] та Н.І. Стяглик, яка вкладає в зміст цього поняття "послідовність... діяльностей і операцій моделювання, реалізації, діагностики, ефективності, корекції процесу навчання" [Стяглик Н.І. Нетрадиційні форми навчання та їх вплив не якість навчального процесу в школі. – Харків, 1994. – С. 28]. У ряді публікацій термін "технологія навчання" вживається стосовно навчального процесу, а термін "педагогічна технологія" – щодо виховання, Так, зокрема, у цьому контексті термін "педагогічна технологія" вживається як "сума науково обґрунтованих прийомів виховного впливу на людину або групу людей", або як "обґрунтований вибір характеру операційного впливу під час взаємоспілкування вчителя з дітьми для максимального розвитку особистості як суб'єкта" [Щуркова Н. Е. Педагогическая технология (педагогическое воздействие в процессе воспитания школьников). – М., 1992. – С. 3], або ж як система знань, необхідних учителеві для реалізації стратегії, тактики, процедури виховання [Педагогічні технології: Навч. посібн. / О.С. Падалка, А.С. Нісімчук, І.О. Смолюк, О. Т. Шпак. – К., Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана. Наук. рад. гол. ред. колегії книги пам'яті України, 1995]. Кожне з цих визначень, безумовно, має право на існування, оскільки й технологія навчання, й технологія виховання загалом належать до педагогічної технології. Вони мають право й на самостійне існування тим більше, що термін "технологія виховання" був уведений у педагогічну практику А. Макаренком. Проте в українській терміносистемі педагогіки офіційно на сьогодні утвердився лише термін "технологія навчання" [Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К., Либідь, 1997]. Слід також зазначити, що в публікаціях, хоча й значно рідше, трапляється поняття "освітня технологія". Так, зокрема, С. Сисоєва розглядає її "як теоретично обґрунтовану систему упорядкованих професійних дій педагога, що при оптимальності ресурсів і зусиль гарантовано забезпечує ефективну реалізацію поставленої освітньої мети та можливість відтворення процесу будь-яким педагогом незалежно від рівня його майстерності" [Сисоєва С. О. Технології педагогічної творчості в системі освітніх технологій // Освітні технології у школі та вузі (До 210-річчя заснування м. Миколаєва): Матеріали науково-практичної конференції 23-26 вересня 1997 р. – К., ІЗМН, 1998. – С. 287-293]. На нашу думку, автор зводить освітню технологію до технології навчальної, оскільки поняття терміна "освіта" |
|
І. П. Голосніченко гл. 1, 2, 3; канд юрид наук Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг ред... |
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |
|
Досвід і напрями діяльності інформаційної освітянської мережі ЮНЕСКО... Досвід і напрями діяльності інформаційної освітянської мережі ЮНЕСКО для розвитку освітніх процесів України // Засоби і технології... |
Тема: Предмет, структура, завдання й методи досліджень в юридичній психології Юридична психологія, метод спостереження (інтроспекція), метод бесіди, метод експерименту (законодавчий, природний, лабораторний,... |
|
Закон України «Про страхування» Халілова Л. Е. Методичний посібник: «Страхування в України»». /Под ред. Е. Е. Добржанской, Н. В. Николаєвої : – с. 29 |
Нікітін, П. Г. Хоменко НОТАРІАТ В УКРАЇНІ Навчальний посібник (2-е... Я. М. Шевченко, доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України |
|
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Економічна теорія: Навч метод посібник для самост вивч дисц. / О. В. Бородкіна – К.: ДУІКТ, 2010. –с |
|
МІЖНАРОДНІ ОСВІТНІ ПРОЕКТИ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОПОЖНОСТІ... Доцент, кандидат економічних наук І. В. Тараненко, Дніпропетровський університет економіки та права, м. Дніпропетровськ, Україна |
ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СОЦІАЛІЗАЦІЇ СЛАБОЗОРИХ ДОШКІЛЬНИКІВ Анотація. В статті висвітлюється особистісно-зорієнтовані інноваційні освітні технології у роботі зі слабозорими дошкільниками |