Інші займуть наші парти,
Сядуть за ними писати,
Квіти у класі нашім
Іншим тепер поливати.
Добре й відмінно навчаймось,
Дружбу цінуймо міцну,
Всіх вчителів поважаймо,
Гідність гартуєм свою.
Ну, а коли стане важко,
Чи вільний з'явиться час,
Ми всі сюди завітаєм,
В цей незабутній клас.
Учитель. Доброго дня, наші гості! Ось і прийшов цей святковий день. На вулиці світить яскраве сонце, співають пташки, сонце пестить нас своїм золотим промінням. Час летить невблаганно і
f змінює все, що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка, несе в життя і сум, і радощі. Все має початок і кінець. Не можна сказати, що закінчується дитинство наших дітей. Однак сьогоднішній день проводить невидиму межу між дитинством і юністю.
Тож дозвольте запросити до класу тих, кому присвячується це свято - наших випускників, учнів 4-го класу. Вітаємо їх.
(Під музику діти заходять до класу). А зараз дозвольте представити гостей, які присутні на святі. Це найближчі, найрідніші для наших випускників люди - батьки, бабусі й дідусі. Для них сьогоднішній день - також свято. Адже, дивлячись на своїх дітей, батьки згадують і своє дитинство. А від того стають ще красивішими і навіть молодшими. Привітаймо ж батьків оплесками!
Звучить пісня «Ми вас вітаємо»
Учень.
День сьогодні такий незвичайний,
Сонце встало, умите в росі,
Скликав в школу нас дзвоник останній,
І зібрались на свято усі.
Учень.
Промчала весна, четверта весна,
Остання весна в класі цьому,
Цю світлу весну і дружбу міцну
Ми не забудем ніколи.
Учень.
Над квітковим подвір'ям
Голубіє вись.
На веселе це свято
Ми сьогодні зійшлись.
Учень.
У нашій школі сьогодні свято,
Весела пісня щиро лине
Прийшло на зустріч нас так багато
Сьогодні ми усі - одна родина.
(Діти співають пісню)
Учитель. Ось так утворилась чотири роки тому наша шкільна сім'я. А з чого все почалося?.. Пригадаймо 2007 рік.
Учень.
Ось перше вересня,
Ми почули той дзвінок веселий,
Що продзвенів
нам перший раз,
Коли ввійшли ми з квітами у школу,
У свій найкращий перший клас!
( звучить пісня «Мама двері відчиня»)
Ми всі були смішними малюками,
Коли зайшли уперше у свій клас,
Одержали ми зошит з олівцями,
За парту сіли перший в житті раз.
Учитель.
А зараз, дорогі батьки, ви дізнаєтеся те, про що ніколи, напевне, не здогадувалися. Про те, як важко було вашим дітям у перший рік навчання.
Учні.
Справа в тому, що сьогодні
Свято в нас велике,
І про все, що вже минуло;
Можна сміло говорити.
І про те, як на уроці
Зовсім не сиділось,
І задачі розв'язувати
Чомусь не хотілось.
Ми букварик почали
В вересні вивчати,
І багато встигли ми
Вже запам'ятати.
На урок до нас Сова
Часто прилітала.
Друкувать склади й писать
Нам допомагала.
Виручайте, палички,
Наші виручалочки.
Всі ставайте по порядку,
Мов солдати на зарядку.
За поля не вибігать,
Спинки прямо всі тримать.
Чому ж не привчаєтесь?
Важко так навчаєтесь?
Чом стоїте, як попало?
Знову нам за вас попало.
Та не знає наш учитель,
І не знає наша мама,
Як нам важко так зробити,
Щоб ви всі стояли прямо.
Такі муки ми терпіли,
Доки букв писать не вміли,
А тепер пройшли роки,
Все запишем залюбки.
Ох, було мороки з нами
Вчительці багато.
Як по сто слів за хвилину
Вчились ми читати.
Математики нелегко
Було нас навчать.
Та табличку множення
Знаєм на «дванадцять».
А про перші наші кроки
І круті стежинки
Нагадають вам, напевно,
Веселі смішинки.
Сценка «Весела перерва»
Плететься учень до класу: червоний, мокрий! Падає на стілець, стогне:
Підходить хлопчик, питає:
Петрику, що сталось? Тобі погано?
- Ой, нема чим дихати, вмираю...
-Ти захворів?
- Не можу, ой, ой, змучився....
Може, додому підеш? (Учень одразу сідає рівно).
Ти що? Чуєш дзвоник на урок? Ось на уроці і відпочину.
Ось мандруєте вже другий, третій клас.
Учні.
Ми у другий клас прийшли,
Ми великі стали,
Ми учились залюбки,
Ми всього не знали.
Перший раз в перший клас,
Рік тому зустрів він нас.
Потім підем в клас наступний,
Вітер хай нам дме попутний.
Один одного ми любим,
Станем всі за одного.
Вчитись в іншім класі будем,
Всі ми хочемо цього.
А вчителька як буде?
Що - покине нас усіх?
Ні, вона разом із нами
Переходить в інший клас.
Ті роки непомітно зовсім пролетіли,
І всі підросли ми, дорослими стали.
А попереду ще стільки світлих днів,
Відкриття і нові п’єдестали. (
Пісня ) ).
Учні.
Ось ми вже в четвертім класі,
Ми уже великі,
І прийшли для всіх співати,
І всіх веселити.
Ось дзвінок нас в дорогу покликав,
І весело, й сумно усім водночас,
І як не хитруй, а вже стали великі,
Бо всі перейшли в четвертий клас.
Не забудемо перший підручник,
Не забудемо дружний наш клас.
Бо переходимо ми в 5-й,
І ви порадійте за нас.
В 5-й клас, в 5-й клас,
Приймай, школо,
нас.
Прощавай, наш 4-й
Сонячний і світлий клас.
Крейда, дошка і картини
Разом з нами перейдуть,
Трохи вище стануть парти,
Разом з нами підростуть.
Подружились між
собою,
Дружба міцна є у
нас,
Разом з нами наша
дружба
Переходить в 5-й клас.
Учитель А тепер вашій
увазі ми пропонуємо фрагменти уроків і веселі перерви, без яких неможливе навчання у школі.
Зараз перевіримо, як діти і батьки засвоїли предмет читання. Хто знає відповідь на запитання, підносить руку. За правильну відповідь одержуєте 12.
Завжди можу стати у пригоді,
Моїх вам порад не злічить.
І кажуть про мещ в народі:
«Мовчить, а сто дурнів навчить».
(Книжка)
У нім — три літери, та ба —
Іде на ньому молотьба.
А прочитай з кінця –
І вмить почне тобі мишей ловить.
(Тік — кіт)
Слово це старовинна будова
З гостряками мурованих веж.
Щойно зміниш ти наголос слова —
Цим одразу будову замкнеш.
(Замок — замок)
У тварин не буває,
Навіть і у шимпанзе.
Хоч зубів і не має,
А людину гризе.
Що це таке?
(Совість)
А відгадайте-но: що я. таке?
Всі хочуть, як народиться дитина,
Щоб я було красиве і дзвінке,
Бо носить все життя мене людина.
(Ім'я)
Росла в гаю конвалія
Під дубом високим.
Захищалась від негоди
Під віттям широким.
(Леся Українка «Конвалія»)
Учитель.
Урок читання закінчений. Молодці! - А на музичній перерві послухайте пісню.
Наступний урок математики. Що ж ви знаєте про цю науку?
Учениця.
Ти визнана давно
Главою всіх наук —
Потрібна нам ти завжди, скрізь і всюди.
Без математики ми нині, як без рук:
З тобою з казки дійсність творять люди.
Освоївши тебе, рвемося у політ.
Створили вже розумні ми машини,
Штурмуємо космічний світ
І різних фактів узнаєм причини,
З тобою ми невпинно ростимо,
З тобою підкоряємо природу,
Твої досягнення ми віддаємо
На благо українського народу!
Учитель.
А зараз ми побачимо, як учні знають цю потрібну науку.
Завдання І
Василько написав на папері число 89 і сказав Тані: «Не виконуючи ніяких записів зменш це число на 21». Як зробила Таня?
(Перевернула папір і отримала число, яке на 21 менше від 89)
Запитання 2
Що не має ні початку, ні кінця?
(Коло)
Завдання 3
На дорогу від дому до школи учень витрачає стільки ж часу, як і на дорогу від даму до магазину. Про що це свідчить?
(Відстані однакові)
Завдання 4
О другій годині дня у Києві йшов дощ. Чи можна чекати сонячну погоду вдень через 10 годин? (Ні, тому що буде 12 годин ночі)
Завдання 5
Летіла птиця на морозі
Над хатами зимовим днем,
Згубила літеру в дорозі.
І стала... цифрою з нулем. (Сорок)
Завдання 6
У дітей запитали: «Скільки у вашому класі дівчаток?» Вони відповіли: «Якщо від найбільшого двоцифрового числа відняти число, записане двома вісімками» і до отриманого додати найменше двоцифрове, то отримаємо відповідь...»
(21 дівчинка)
Учитель.
А зараз побачимо, як діти підказують на уроках. Отже, вашій увазі пропонується сценка «Як підказувати на уроках»
Сценка «Як підказувати на уроках»
Автор.
Біля дошки, так буває,
ми не завжди молодці.
З голови там вилітають всі думки, як горобці.
Тільки знав, і все — забувся.
Вчитель. Скільки буде п'ять по п'ять?
Автор. В клас шепоче потихеньку:
Учень. Друзі, треба підказать!
Автор.Вчитель також має вуха, і оте благання слуха.
Підведеться зі стільця й скаже.
Вчитель. Тихо! Ні слівця!
Автор.І мовчить Мишко й Сашко, Петрик і Марійка...
Зараз, зараз вдарить грім! Зараз буде двійка!
Я вам всім допоможу, що робити, розкажу.
З математики вийшли ви до дошки:
«Скільки буде п'ять по п'ять?»
Ну... забулись трошки.
Тільки глянули у клас — і підказка вже у вас!
Як? У тому весь секрет
І секрет отой простий, ну простий - як двері!
От, приміром, як «один» — цифру підказати.
Тут не треба шепотіти, треба, друзі, чхати!
Чхнули так: - Апчхи! Апчхи! - І усе в ажурі!
Й біля дошки не стоїть приятель в зажурі.
«Два» - то інший вже сигнал, треба кашлянути,
«Три» - посмикати за ніс, «п'ять» - щоку надути.
«Шість» - показуйте язик, ширший за лопату,
А на 7 — обидва вуха треба розім'яти.
8 - стисніть свій кулак;, 9 - так... охоче
Позіхніть і потягніться. «Нуль» — заплющіть очі.
А учитель і не знає, що усе те означає.
Правда, раз система ця підвела свого творця.
...Біля дошки я стою і у клас моргаю:
- Друзі, любі, підкажіть! Тут Іванко чхає.
Я на дошці й написав швидко одиницю,
Бо сигнал «апчхи!» — «один». Все як і годиться.
Та закашляв тут Василь.
(Я аж розгубився: А якщо Іванко - друг раптом помилився?) Витираю я «один» і малюю «двійку».
В нас Василько - хорошист! Вірю я АВасильку.
А Іванко знов: «Апчхи!»
(Двійку витираю. Бо Іванко — вірний друг! Я Іванка знаю!)
АВасиль : «Кахи! Кахи!» - кашляє сердито.
(Знать, Іванко вже не друг — порося невмите).
А Іванко знов: «Апчхи!»
(Ні, таки друзяка!
А Василько - хорошист - превелика бяка!)
А Василь: «Кахи! Кахи!» - ну кого тут слухать?
Вже стою і не пишу, лиш розвісив вуха.
Тут учитель підійшов і сказав тихенько:
«Вам сьогодні я «апчхи!» ставлю здоровеньке.
Хоча можна і «кахи!» вам поставить, друже,
Бо Василько та Іванко простудились дуже.
Гляньте, он Максим - індик, в нього синій вже язик.
То і є підказка». ...Отака поразка.
Учениця.
Ми закінчили 4-й свій клас,
Й інше життя вже чекає на нас.
Але в сьогоднішнє прекрасне свято
Велике спасибі повинні сказати
Всім вчителям в урочистий цей час
За те, що навчали ви добре всіх нас!
Учні.
Дозвольте нам рапортувати.
За час навчання вивчено 33 літери українського алфавіту. Вивчили багато правил українського правопису, навчилися читати, писати, розв'язувати приклади, задачі.
Ми провели разом 2450 уроків.
Ми провели 1800 годин за партою, і це не рахуючи часу, витраченого на виконання домашнього завдання.
Учнями класу перечитано, не дочитано, зачитано до дірок 320 художніх творів, книжок.
Списано, не дописано, переписано 1829 зошитів (але не кожен з них був показаний батькам).
Отримано 1600 оцінок високого рівня, 2200 - достатнього, 1540 - середнього
(про початковий рівень — помовчимо).
Загублено 50 ручок, 60 олівців, з десяток гумок, ЗО ґудзиків, багато копійок і 144 погані звички.
Списано 3 кг крейди, 12 штанів, 22 руки і З щоки.
Біля школи розбито квітник, 6 носів і 2 шибки.
Так, це
наші «досягнення».
Учениця.
Свої надсилаємо вам привітання,
Найкращі прийміть від нас побажання.
У святковий, веселий і радісний час
Звергаємо нашу увагу до вас.
Учень.
Спасибі керівництву школи –
За те, що школа — дім наш рідний –
Не підведем її ніколи,
Її ми слави будем гідні.
Учениця.
Тож смійтесь, радійте,
Щасливо живіть.
І щирі бажання
Від нас ви прийміть.
На кожний день тижня
Побажання різні.
Хай все більше людей любить вас! Раз!
Щоб в житті вам траплялись дива! - Два!
Щоб угору ви йшли — не згори! Три!
Щоб не стали героєм сатири! Чотири!
Щоб частіше в гостях вам бувать! П'ять!
Щоб ви скрізь були бажаний гість! Шість!
Щоб добро лиш робили ви всім! Сім! ( пісня )
Учениця.
Вступаючи в ряди учнів середньої школи, перед обличчям своїх товаришів, батьків, вчителів урочисто клянусь:
Біля дошки стояти, як кращий воротар, не пропускаючи повз вуха жодного питання, навіть найбільш важкого і підступного.
Разом. Клянусь!
Не доводити вчителів до температури кипіння — 100 градусів за Цельсієм.
Разом. Клянусь!
Бути швидким. Але не підвищувати швидкості до 60 км/год при пересуванні шкільними коридорами.
Разом. Клянусь!
• Витягувати із учителів не жили. Витискувати не піт, а міцні знання і навички.
Разом. Клянусь!
Плавати тільки на «добре» і «відмінно» у морі знань, пірнаючи до самих глибин.
Разом. Клянусь!
Бути гідними своєї першої вчительки.
Разом. Клянемось! Клянемось! Клянемось!
В це останнє свято в школі, —
Наша вчителько кохана,
За ваш труд ми вам складаєм
Щиру дяку і пошану.
Учень.
Останнє нині в нас побачення.
Нам сумно розлучатись з вами
І просимо у вас пробачення
Ми найщирішими словами.
Учениця.
Ми сьогодні вже йдемо від вас
По шкільній стежині в 5-й клас.
Не сумуйте за нами, рідненька,
Ми завжди пам'ятатимем вас.
Учень.
Першого вересня в наш клас
ви зовсім інших учнів приведете.
Але хочем вам сказать,
Що таких, як ми, ви не знайдете!
Учениця.
Так, ми в житті вас не забудем.
І пам'ятати завжди будем
І слово, й усмішку ласкаву,
То хитрувату, то лукаву,
І ту любов, що віддавали,
Серця дитячі зігрівали.
За все ми вдячні вам без ліку.
Спасибі ніжне і велике
!(пісня)
Учень.
Від першого до четвертого класу
3 нами завжди поруч були
Наші найулюбленіші мами і тата,
Наші бабусі та дідусі.
Учениця.
Вклоняємось низько і дякуєм щиро
За ласку і ніжність, за мудрість і віру
Учень.
Ви ж нас, як пташат, зростили,
Давали дітям раду, як могли.
І в наших душах сонце засвітили,
І крила для польоту нам дали.
учень.
Хоч часом ми буваємо нечемні
І дуже ви хвилюєтесь за нас,
Але у серці знаємо напевно —
Ми більше радуємо вас.
Учень.
Ми хочем привітати мам і тат,
Що разом з нами початкову школу
Сьогодні закінчили, з днем оцим,
Трохи сумним, але таким святковим?
Учень.
Тож до батьків своє звертаєм слово,
Ми вас вітаєм щиро від душі
Бо без батьків чого ми в світі варті
Без маминої ласки і тепла,
Без батьківської строгості і жарту
І без свого родинного тепла. (пісня)
Прийшов час закінчувати свято.
Ми вдячні всім, хто з нами тут.
Бажаєм щастя вам, здоров’я, радості багато,
Щоб вік ваш довгим і безжурним був.
