Зміст


Скачати 0.94 Mb.
Назва Зміст
Сторінка 2/12
Дата 10.04.2013
Розмір 0.94 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Література > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Від С.П.Гончаренка (1885р.н.) м.Канів.


Записав Г.С.Нерушак 1960 р.

Вінок Кобзареві.-С.76.

ШЕВЧЕНКО БОРОВСЯ ЗА ВОЛЮ
Тарас Шевченко хоть і їздив до панів, а всігда з ними сварився. Трошки з ними побуде, а тоді щось їм прокаже таке, що пани за го­лови ухопляться. Він з панами не уживався.

Моя мати була годами така, як і Тарас Шевченко. Казала мені, що він росту був середнього, взгляд строгий. Не робів ні проти яких панів. Збереться було сходка, дивляться — і Тарас появляється. Виступить ото - отаманів зразу і присадить. За громаду руку держав. Отамани кричать:

— Заперти його в холодну!

А він їм і одвічає:

— Не дуже, хлопці, — руки попечете!

Він людям розказував, що скоро вийде свобода, воля. Тоді ми краще заживем. Пани нами не управлятимуть. Ми станем вольні гро­мадяни.

Сам він, кажуть, родом із-за Городища. А ходив тут по селах і про­повідував людям, що буде. Все знав наперед.

Від колгоспника С Ф.Шевченка,68р.

с. Межиріч, Канів­ського р-ну.

Записав Д.Кушнаренко,1938 p.

Шевченко в народній творчості.-С.11.

* * *
Шевченко дуже дружив з кріпаками, їх заговарював, щоб вони на панщину не йшли.

Від Д. Д. Гури, 62 років.

с. Прохорівка,1938 p.

Збірник-1940.С. 76.

* * *

У панщину людей з Пекарів гонили на роботу аж у село Гамарню. Загадували з собою брати вила, граблі, сапу, серп — все треба було нести.

А як заїде осаул на панщину гонити, а жінка ще топить, то він візьме відро води і заллє огонь в печі. Візьме жінка дитину на руки, рядном перев'яже через плече, забере все приладдя і йде на панщину. То Та­рас Шевченко й каже матері:

— Які у вас дурні осаули, що вони так з людей знущаються. Ви, каже, своєму осаулові співайте отаку пісеньку:

Гонить мене на панщину осаула,

А я іще й не заснула,

Не заснула, не спочила,

Ще й дитину не кормила...

(Вона й далі є, та я не знаю).

— А як запитають, каже, хто це вас научив, то ви скажіть: „Нас научив Тарас Шевченко".

І мати було співає.

Від колгоспника М.Г.Бабича,69р.

с. Пекарі, Канівського р-ну.

Записав Д.Кушнаренко, 1938 р.

Шевченко в народній творчості.- С.21.

* * *

Казав мені сусіда дід Делікатний Петро (він уже давно вмер), що він був ще хлопчиком, і ходив по базарі в Межирічі. Каже підійшов до одної великої кучі людей, а перед нею стояв на возі з сіном Тарас Шевченко (як уже йому після розказали) і щось говорив до натовпу. Що вже він говорив — не скажу, бо й дід не розказував мені. А тільки казав, що натовп збільшувався та й збільшувався, аж поки мало не ввесь базар зійшовся.

Тоді Тарас зник у гущі людей, бо його на щось шукали.

Від 3. М. Гуцаленка, с. Межиріч, серпень 1938 p.

Український фольклор. — С. 44.

ШЕВЧЕНКА ПЕРЕСЛІДУВАЛИ ПАНИ-ПОЛЯКИ



Говорила мені свекруха, що тут по Межирічі колись ховався Тарас Шевченко. Ховався в яру, в Злотниковому врочищі, бо за ним тоді ганялися пани-поляки.

Жила моя свекруха 86 років, а померла год 30 тому. Вона Тараса сама бачила. Фамілія свекрухи була Дудченко Гапка.

Від М.Ф.Дудченко,62р.

с. Межиріч, Канівського р-ну

Записав П.Гонтаpенко, 1938 p.

Шевченко в народній творчості.- С.46.
* * *
Розказувала мені моя баба, що Шевченко жив у неї. А його шукали поляки, то він переодягався. Надіне, кажуть, свитку, поясом підпере­жеться, шапку надіне дідову і ходить так.

А раз іде вулицею, коли назустріч йому ляхи і питаються:

— Де тут живе Шевченко?

— Тут, — каже, — в Пекарях Шевченка немає.

Та його в селянській одежі не впізнавали. А він мило ходив по селу

і розказував селянам про волю.

Від колгоспника К.Н.Кузь­менка,45р.

с. Пекарі, Канів­ського р-ну.

Записав Д.Кушнаренко 1938 р.

Шевченко в народній творчості.- С.46.


ДУПЛАСТИЙ ЯСЕН



Один раз, коли Тарас Григорович Шевченко був у селі Межирічі, то він відвідував управляющого межиріцьким іменієм Чернаховського. А у Чернаховського був сад, в саду над берегом річки Росі стояв дупластий ясен. А Шевченко був революціонер, за ним слідили.

В нашому селі да жив Пустернак. Він був засланий в нашу губер­нію за революційну роботу і женився тут у нас в Межирічі на одній — по фамилії Лобасова.

І от Шевченко з Пастернаком подружив, а не міг з ним зустрічатися. То вони стали листуватися. А поштою їм був дупластий ясен у саду Чернаховського.

Коли Шевченкові треба було піти забрати пошту, то він приходив до того ясена, сідав під ним і малював природу, щоб одвести очі людям, і незамітно забирав листи в тому ясені.

Ось коли його стали прислідувать, то він перестав ходити до ясена, а став ходить у луг. Сяде на копицю: читає або малює до місяця. Там він часто зустрічався з Пастернаком.

Від колгоспника У.К.Дудченка,63р.

с.Межиріч, Канівського р-ну.

Записав Д.Кушнаренко.

Шевченко в народній творчості.- С.26.

СМІЛИВА ШЕВЧЕНКОВА ПРОЗОРЛИВІСТЬ
За переказами, був у житті Шевченка такий випадок.

Одного разу він влаштував вінчання молодих. Братися батьки їм заборонили. Молодий був бідним гусаром, а молода – дочкою багатого князя. Гусар поділився своїм горем з Тарасом, сказавши, що батько княжни не бажає віддати своєї дочки за нього. Шевченко вирішив допомогти хлопцеві. Він пішов у церкву, домовився з попом і повернувся до молодих, які вже чекали Тараса Григоровича у його квартирі. Вони швиденько зібралися і поїхали до церкви. В цей час в церкві не було ні дружок, ні бояр. Довелось під час вінчання Шевченку тримати вінець над головою молодого, а кучеру – над головою княжни. Після вінчання Тарас сказав кучеру: „Ти держав вінець над головою княжни, а внук твій держатиме меч над головою цариці”.

Пройшло не одне десятиріччя. І от настав незабутній 1917 рік . Онук кучера справді брав участь у революції 1917 року. Здійснились пророчі слова Тараса Григоровича Шевченка.

Від Я.М.Капустян (1897р.н.) м.Канів.

Записала М.Г.Верхогляд,1960 (вчителька

Канівської середньої школи).

Вінок Кобзареві.- С.75.

ЯК ШЕВЧЕНКА БАБА ОПАНАСИХА ЗАХИСТИЛА ВІД ЛЯХІВ
Коли Шевченко приходив у наше село, то завжди заходив до баби Опанасихи, Дяченко Насті.

Раз його тут шукали поляки, хотіли вбить. Про це почула баба Опа-насиха, прийшла додому, а до них тільки що прийшов Шевченко. Вона йому і каже:

— Ховайся на горище, Тарасе, бо тебе шукають поляки.

Шевченко заховався.

От приходять до тієї баби ляхи, чоловік десять, і кажуть:

— Нам сказали, що у вас знаходиться Тарас Шевченко.

Баба їм отвічає:

— У нас немає ніякого Шевченка, і ми не знаємо, хто це такий.

— То ми, — кажуть, — будемо шукать.

— Я, — каже, — вам не дам шукать.

Та за кочергу, та як уперіщить одного та другого ляха. Бачать остальні ляхи, що й їм таке буде, та хода з хати, а вона їх полоще:

— Ви, сякі-такі ще будете шукати! — та й улучить котрого. То вони бігли, не оглядаючись, з двору.

Отака то була баба. Шевченко за це їй поблагодарив. А вона була здорова баба, повна, як надіне запаску, то хоч на виставку. Здоров'я хватало в баби. Прожила 105 год.

Вона є й змальована із кочергою, як вона била ляхів. Ця картина повинна бути десь у музеї.

Від колгоспника В.К.Бойка,54р.

с. Пекарі, Канівського р-ну.

Шевченко в народній творчості.- С.48.
* * *

Шевченко заходив до баби Дяченко в село Пекарі, і в неї перехо­вував свої книжки. А ляхи, які слідкували за Шевченком, про це узнали, що він дружить з цією бабою і в неї ховає книжки і бумаги.

Раз баба пішла по воду, а ляхи зайшли в хату і давай у діда розпи­тувать про Шевченка та про його книжки і бумаги. Дід був неписьмен­ний, витяг з скрині і оддав їм одну книжку.

Баба повернулась з відрами, бачить — пішли від їхнього двору ляхи, що слідять за Шевченком, і книжку понесли. Баба поставила відра та з коромислом за ними, та давай їх коромислом бить. Відняла в них книжку. А їх погнала у потік.

Шевченко на оце геройство склав віршик:

Била ляхів, била,

Добре їм дала.

Ще й у потік вкинула,

„Кобзар" відняла...

Далі не знаю.

Від колгоспника М.П.Птиці, 20 р.

с. Пекарі, Канівського р-ну.

Записав Д. Кушна­ренко 1938 р.

Шевченко в народній творчості.- С.49.

* * *

...В село він прийшов надвечір. Мужики якраз сиділи на ко­лодах, попихкували самокрутками, про тяжку долю гомоніли між собою.

— А чого, браття, пожурилися? — питає.

Мовчать мужики. Дуже вже їх в ту пору панство обсіло.

- Не годиться так, братове! Чого голови похилили? Ось по­слухайте одну бувальщину...

В якійсь країні, за морями за синіми, та управляли орлами во­рони. Обпоїли їх, задурили, крила широкі пообрізали, на себе примусили працювати. А орлят, що народжувались, укидали з гір, у воді топили. Затужили орли, стали на вас схожими.

Та народилося орля, якраз на світанні, коли сонце вставало. Крила у нього — як небо безкрає, погляд — гордий.

- А вставайте, побратими! - гукнуло орля. Ворони з по­хмілля ще спали. -- Час уже пригадати, як ми вільно до сонця літали.

Мужики ближче підсунулись до Тараса.

- Ну, а далі що? — горять у кожного очі.

- Далі? Почули той заклик орли. Заклювали вони ворон, ті­ла їхні поскидали у прірву. І зажили вільно, в дружбі. Знову по­чали ширяти високо, високо...

Задумались мужики:

- А чим ми гірші від орлів? — закричали. — Вставаймо на воронів-панів!

Запалали-задиміли панські палаци. Полетіли ворожі голови з пліч. Гострі були у мужиків коси. А Тарас попереду всіх, як той орел сизий, літає.

Та наступило царське військо, почало оточувати селян. От-от схоплять Тараса.

- Тікай, батьку! — кричать люди. — Тікай, рідний!

- Не можу вас кинуть, — відповідає.

- Тікай, — просять в один голос матері.

І розступилась перед ним річка Рось, пройшов наш Тарас по самісінькому дну її. Далі соколом полинув. І де не з'являвся - кругом палаци панські палали,

Любили його орли і не любили ворони... лилася ворожа кров.

Орли і ворони.

Записав на Канівщині І. Лисенко.

//Зміна. — 1961. — №3.— С. 13.

* * *
Бесідував Шевченко з ними [кріпаками] довго. Говорили все про гніт та тяжке життя. Шевченко казав їм, і що бога немає, і що скоро уже будуть люди кропилами хати вимітати." Він усе знав. Шевченко був чоловік дара, і ума, і «тайная премудрості твоїя», як казав один розумний чоловік.

Від О. Т. Пустовойта,

с. Межиріч, серпень 1938 p.

Український фольклор.С. 43.

* * *
Цар цікавиться, чому Кобзар ненавидить його і царський рід, і одержує звинувачувальну відповідь поета: «...за те я не люблю рід твій, що ти ненавидиш нарід мій, поневолений, нещасний!»

Від сліпого лірника Яреми

з Прилуччини, на могилі

Т. Г. Шевченка (1918 p.).

3. Береза. Образ Т. Г. Шевченка в українській народній творчості.

~ С. 12.

* * *
Шевченко допоміг наполовину висвободить людей з пансько­го ярма. Він усе писав цареві, щоб той одпустив людей з кріпач­чини. Усе, було, стукає до царя, все пише: «Хоч і розстріляйте мене, а людей випустіть на волю». Дійшло до того, що він знав, у якому году і в який день вийде людям свобода.

Від К. К. Прядки, 77 років,

с. Хмільне, 1938 p.

Збірник-1963. — С. 100.


ЗГАДКИ ПРО ЖИТТЯ КОБЗАРЯ
* * *
Розказував земляк Тараса Шевченка Федір Голуб, що Шевче­нко ходив до школи і стояв під вікном, бо він сиротою зостався й нікому було його учить.

Тарас, каже Голуб, стояв під вікном школи, а більше понімав від тих, що у школі сиділи.

Від Ф. А. Іщенка,

с. Межиріч, серпень 1938 p.

Збірник-1940. — С. 54.


* * *
Покойний зять Данило розказував, що Тарас Шевченко слу­жив у дяка. Тарас хотів у школу ходити, а дяк не пускав. Застав­ляв Тараса воду носити та хазяїнувати.

- Отака, сину, штука, — я й умру, не забуду, як Тарас хотів учитися, а його не пускали. Отаке тоді право було. А тепер хо­рошо. Дитина ще ложки не вміє держати, а її вже грамоти вчать.

Від М. К. Туренка,

с. Межиріч, серпень 1938 p.

Збірник-1940. — С. 54.


* * *
Далее в нашем рассказе передается, как Шевченко ушел из дому: «Ото він пішов; іде, іде, аж ось чоловік оре, та й питає йо­го: куди ідеш? А Шевченко каже: іду шукать конця краю, бо небо стоїть на чотирьох сохах, і там конець краю.1 [...] іде він, а чо­ловік руба дуба»... Далее следует известный рассказ «Сіра ко­била», в котором крестьянин, желая срубить дерево, росшее над обрывом, чтобы предупредить падение дерева в овраг, привязы­вает вершину его к своей лошади; в результате и дерево и ло­шадь очутились в «кручі». В этом рассказе [...] Шевченко [...] советует привязать дерево к лошади. «Такі він штуки скрізь пре­возносив», добавил рассказчик. Шевченко пошел дальше: «шов він шов, до того дішовся, що дойшов до маляра і взяв його за учителя; та й став лучше малювать, як маляр. Прийшов до того маляра більший начальник, то начальник пристав до маляра: от­дай мені Шевченка; то маляр і продав його йому; а поміщик став одбирать; а він потім дойшов до такого розуму, що нікого не було його розумніше».

Ник. Беляшевский.

Рассказы крестьян

с. Пекарей о Т. Г. Шевченке.

С. 177-178.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Додаток А. Титульний аркуш 18 Додаток Б. Завдання до дипломного проекту 19 Додаток В. Реферат (приклад оформлення) 21 Додаток Г....
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОПРИЛЮДНЕННЯ ПРОЕКТІВ РЕГУЛЯТОРНИХ АКТІВ Зміст проекту
Зміст проекту: проект рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради „Про затвердження норм споживання води споживачами м....
ЛітератураЗміст і форма в мистецтві: діалектика зв'язку
Як відомо, твору ні про що не буває. В ньому є жива душа, тобто зміст, який випромінює духовну енергію, узагальнюючи поліфункціональ-ність...
Зміст трудового договору Зміст Вступ
Розділ III. Поняття припинення трудового договору, підстави його припинення
ЗМІСТ ПРОГРАМИ ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ( 2 виробнич ої ) ПРАКТИКИ студентів...
Одним із напрямів вирішення цієї проблеми є впровадження в навчальний процес системи поетапної практичної підготовки майбутніх менеджерів...
Тема уроку
Мета: продовжити ознайомлення учнів з особливостями жанру літературної казки; учити самостійно визначати головну думку художнього...
План Поняття та зміст юридична деонтологія Юридична діяльність: поняття та зміст ст
Мораль, на думку Бентама, може бути математично обра­хованою ("моральна арифметика"), а задоволення індивідуального інтересу, вважав...
Навчальна діяльність Тема: Освоєння клавіатури. Орієнтування в просторі Програмовий зміст
Програмовий зміст: повторити вивчений матеріал. Сприяти розвиткові логічного мислення. Детально розглянути складові частини кла­віатури,...
Тема Предмет, зміст і структура курсу
Модуль І. Теоретичні основи управління персоналом. Тема Предмет, зміст і структура курсу
Вибір — це курси профільного доповнення, які поглиблюють та розширюють...
Елективні курси (elect вибір) — це курси профільного доповнення, які поглиблюють та розширюють межі профільних предметів, розвивають...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка