|
|
Скачати 0.94 Mb.
|
Читець. ВІН ПРИХОДИВ ДО ЛЮДЕЙ З КНИЖКАМИПитаєте, чи був Тарас у Пекарях? Та старі люди переказували, що бував частенько. Він приятелював з пекарівським дідом Опанасом. У діда Опанаса баба була – грім, а не баба. Та злюща – страшне. Вона, казали старі, ото як вглядить Тараса і свого діда „веселенькими”, то по потилиці обом перепадає. Я пам´ятаю, ще моя баба співала пісню про Тараса і діда Опанаса: Пішов дід Опанас По горілку для нас , Зачепився за пень Та й просидів цілий день. Прийшла баба, відчепила І потилицю набила. - Іди, вражий сину, додому Та й не кажи нікому, Що я тебе била. А вже ж цю пісню, кажуть, то склав Тарас. Веселий був, кажуть, людяний. Завжди приходив до людей з піснями і ото аж там, на тому боці потоку, там густий очерет ріс, було, читає. Свої пісні читав та все про волю говорив, про бідних людей, а панів кляв. Такий був чоловік, що є що згадувати. У всіх людей його портрети є. Від У.Г.Нагорного (1880р.н.), с.Пекарі, Канівського р-ну Екскурсовод. Мальовнича місцевість йому дуже сподобалася. Він намалював краєвид «Коло Канева» і вирішив придбати тут над Дніпром ділянку землі, щоб оселитися назавжди, побудувати хату, одружитися і дожити віку у спокої та творчій праці. Читець. ШЕВЧЕНКО В СЕЛІ ПЕКАРЯХ Розказував мені батько, що Тарас Шевченко часто перебував у с. Пекарях. Ходив у свиті, солом'яному брилі. Ходив він завжди з товаришем Грицем; кажуть, що він був художник. Так їх і називали: Тарас і Гриць. Було хто питається: — Хто то йде? — А то йде, кажуть, Тарас і Гриць. Це той Тарас, що про волю розказує. Тарас багато в нашому селі і за селом малював. Раз він іде селом, а по дорозі бігають діти; він схопив за руку маленького хлопчика, мого батька, і повів під грушу, де жили і тепер живуть Шпильові, поставив на горбку і звелів узяться рукою за гилку і почав малювати. Батько казав: я не хотів стояти, то Тарас Шевченко наклав переді мною стовпчик шажків і сказав: — Як будеш стояти, доки я тебе змалюю, то віддам усі гроші. Батько казав, що він стояв, доки його не змалював Шевченко. А як змалював, то обіцяні гроші віддав батькові. Від Т. Г. Грищенка, 44 років, с. Пекарі, Канівського р-ну. Екскурсовод. Хотів одружитися з Ликерією Полусмак. Але не судилося. Зненацька наречені порвали стосунки. Про причину їхнього розриву достеменно не відомо. Відомо лише, що коли виросли діти, залишила остогидлий Петербург і оселилася в Каневі. Читець. ЛИКЕРІЯ ІВАНІВНА ПОЛУСМАКОВА Я була знайома з дохтором Ступніковим. Він жив у городі Каневі, де тепер поліклініка. Часто я до нього заходила, як бувала в городі .Там бувала і Ликерія Івановна. Я її спочатку не знала. Раз я й питаю дохтора:
А він мені каже: — Це колишня наречена Тараса Шевченка. Розказувала вона мені, що вона ходить по панах як наймичка, пособляє їм у роботі: то платочки порубить, то наволочки пошиє, то ще щось допоможе, аби в кускові хліба не відмовили. Так і жила. В дохтора Ступнікова вона жила по тижню. Дохтор її дуже поважав. Було каже: — Вона мені, як рідна сестра. І поговорить, і порадиться з нею можна. Ступнікову було тоді вже годів шістдесят, а Ликерії приблизно год із вісімдесят. Ликерія була вже дуже стара. Сива-сива. Кругловида, гарна була собою. Ликерія було часто ходить на могилу Шевченка та й плаче. Роду в неї не було, сирота була, весь вік ходила по наймах і все тужила за Тарасом. Так і вмерла. Похоронили її в Каневі. Від колгоспниці О.Й.Батанич,72р., с.Межиріч, Канівського р-ну. Екскурсовод. Останні місяці життя поета були дуже тяжкими й тривожними. З осені 1860 р. з´явився біль у грудях; захворювання серця спричинило водянку. Від початку 1861 р. Шевченко вже не виходив з кімнати. А 10 березня замовк уже навіки. Через три дні після смерті Тараса Григоровича відбувся похорон на Смоленському цвинтарі у Петербурзі. Шевченкові друзі одразу почали клопотатися про дозвіл перепоховати його в Україні. Тільки наприкінці квітня було одержано позитивну відповідь. Поховати великого сина України було вирішено за його “Заповітом” – під Каневом, на високій горі, що звалася Чернечою,- біля того місця, яке облюбував і де хотів “поставить хату і кімнату”. Сталося це 22 травня 1861 р. Читець. ПОХОРОН ШЕВЧЕНКАТак, так, сину, правду кажеш про Тараса. То ж ви усе з писань берете та з оцих картинок, що на стінах висять, бо ви ж люди письменні. А я хоч і не учена, а розкажу про Тараса те, що я своїми глазами бачила, як його хоронили. Давно це було, а як сьогодні помню, коли труну Тараса з Канева везли на гору. Винесли його з собору, а кругом миру, миру — ніде і ногою ступнути. Поставили труну на віз, уквітчаний вінками, квітами та клечанням, і повезли потихеньку по канівських горах та лісах, що від Хмільної, бо там не так круто було, як од Дніпра. Обвозили аж ген поза ярами та кручами. Як тепер помню — віз самі люди везли, а я з дівчатами підпихала воза аж до самої Чернечої гори. Часто ставали одпочивати та попереду ліс вирубувати. І все, куди везли Тараса, дорога була заслана цвітами, травою та зеленими гіллячками. Як привезли Тараса на гору, ми підвели голови й кругом глянули. А миру! Матінько моя! Такого миру кругом, аж гора стугоніла. Стільки людей я ще зроду не бачила. А плачу та сліз було, що вам до вечора не переказати. А подарків яких нам тоді надавали: і стрічок, і лент, і хусточок, поясів червоних, разних-разних пам'ятних речей. Я й досі держу хусточку від похорону Шевченка. На смерть її держу. Заказую своїм: як умру, то щоб з нею і поховали мене. Від 106-літньої бабусі Покивайленко, в музеї при Держзаповіднику „Могила Т. Г. Шевченка", м. Канів. Читець.Над могилою співає щороку 47 соловейків. Кожен соловейко виспівує один рік життя Шевченка. Від діда з с. Пекарі, на могилі Т. Г. Шевченка (1927р.). Екскурсовод. Відтоді Чернеча, або Тарасова, гора стала національною святинею, куди приїздили й приїздять сотні тисяч і мільйони українців та добрих друзів України поклонитися духовному батькові нашої нації. Читець. БОЯЛИСЯ ЙОГО ПАНИ Добре врізалися в мою пам´ять 1913-1916 роки. Дуже почитали тоді Шевченка. Щодня люди йшли на могилу. А особливо в свята. Пан дивився на це і лаявся: „Ідіть, його там викопувать будуть, а ви цілуватимете”. Але люди плювали на пана і йшли до могили. Там була хата діда Ядловського, сторожа. У хатці був журнал, де записували прибулі. Ми, було, пасемо худобу і бачимо, як до могили наїжджає поліція і ховається в кущах. Другий день великих свят ми зустрічать ходили на Тарасову могилу, співали „Заповіт”, „Думи мої, думи...” і пісні, які любив Тарас Григорович. А в 1914 році, коли на могилу прибуло багато людей з різних місць, то поліція приїхала аж із Києва. Боялися пани Шевченка і мертвого. Від Х.С.Литвина(1900р.н.), с.Пекарі Екскурсовод. Довгий час могилу Кобзаря доглядав І.О.Ядловський. Читець. ДІД ЯДЛОВСЬКИЙ НА ПОХОРОНІ ШЕВЧЕНКА Мій дід розказував, що він познайомився з Тарасом Григоровичем Шевченком, коли пас скот на Чернечій горі. Туди Тарас часто приходив писать і малювать, а коли побачив пастушка, мого діда, то з ним розмовляв, і це дідові дуже запало втямку. А коли Тарас умер, везли його хоронити на ту гору. Тоді саме мій дід чоботи шив у хазяїна; то він як почув, що везуть хоронить Тараса Григоровича Шевченка, казав, сам не свій став, бо недавно наче бачив: він писав на тій горі. Покинув чоботарювать і зразу побіг до процесії. Хазяїн: — Куди ти? — а він і не оглянувся, побіг. Так дід тоді цілий день хоронив Шевченка; за це йому хазяїн не дав їсти і не доплатив п'ять копійок за той день. А дід дуже любив Тараса, через те він свою хату біля могили поставив, насажував ліс і сад і п'ятдесят п'ять років, до самої своєї смерті, охороняв Тарасову могилу. Від М. О. Демченко, 26 р., внучки діда І.Ядловського, м.Канів. Читець. „МОГИЛИ НЕ ЗОСТАВЛЮ" Я жила в діда до 1927 року. Тоді екскурсії рідше приїжджали, а коли приїжджали, то я кожен раз носила на гору воду. Важко тоді було носить, східців не було. У 1928 і 1929 роках я була в Харкові. Дід написав, щоб я приїхала до нього на поміч. Я приїхала, тут вийшла заміж, так і зосталась жити в Каневі. Коли дід захворів, я думала його забрать. Та куди, — ніяк не можна було забрать з могили. Казав: „Умру тут, а Тарасової могили не зоставлю". Дуже дід любив Шевченка, через те він і прожив на могилі більше п'ятидесяти років. Раніше те місце було голе, дерев там не було, а коли докупив Варфоломей землі, тоді дід, Ядловський Іван Олександрович, насадив садок, ліс попід горою, щоб гора не осувалась. Тепер там великий ліс, і сад родить. Від М. О. Демченко. Записав Д. Кушнаренко,1938 р. Учитель. Доля не шкодувала поетові страждань, але не пожаліла й утіх, що били зі здорового життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу й всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець усе наново збуджуватимуть його твори. 2.Творча робота в групах Учні з допомогою координаторів груп знайомляться із завданням, визначають між собою методи його виконання. Перша група: дослідити зовнішність Т.Г.Шевченка та його риси характеру з розповідей людей. (На допомогу вчителеві: людяність, дотепність, гострий розум, ненависть до панів, сміливість, спостережливість, гарний голос) Друга група: дослідити народну мову, яка існувала за часів Т.Г.Шевченка і порівняти її з сучасною народною мовою. Третя група: дослідити психологію літературної творчості Т.Г.Шевченка (термін на дошці), прослідкуйте у фольклорних текстах за тим, як письменник збирав матеріал для своєї майбутньої творчої праці. (На допомогу вчителеві: спостережливість, звертав увагу на зовнішність людей, їх мову, в яких умовах творив на Канівщині(дуб), любив малювати, співати з людьми, записував фольклор з їхніх уст. Психологія творчості — відносно самостійна галузь наукових досліджень, предметом яких є процес виникнення (творення) художніх цінностей та їх естетичне сприймання. Основні методи П.т. — самоспостереження митців (інтроспекція), аналіз їх записних книжок, рукописів, спостереження за процесами творчості і сприймання, анкетування, експерименти із застосуванням спеціальних приладів, експертні оцінки тощо. У П.т. розглядаються такі етапи (фази) творчого процесу: виникнення творчого задуму, його виношування; втілення творчого задуму, "муки творчості"; обробка, шліфування першого варіанту твору; сприймання реципієнтами різних типів завершеного твору. Особлива увага звертається на проблеми художнього таланту та його вчасного діагностування; природи і ролі інтуїції та уяви; ролі в творчому процесі підсвідомого і свідомого, умов збереження довголітнього творчого потенціалу, причин, що зумовлюють індивідуальну неповторність сприймання художніх творів.) Пропоную кожній групі обрати одного представника для виконання творчого завдання. Учні радяться і називають прізвище учня. 3.Завдання на вибір.
4. Виконання роботи. Учні обговорюють завдання в групах, виконують їх, учні творчої групи виконують завдання самостійно, учитель надає необхідну допомогу, дає поради кожній групі, окремим учням. Прошу закінчити ваші дослідження і поділитися набутими знаннями з однокласниками. Після представлення повідомлень групами можна поставити питання щодо сказаного або додати свою інформацію. 5. Перевірка роботи груп. 6.Звіти творчої лабораторії. ( Учні зачитують виконані завдання: твори-мініатюри, уявні інтерв”ю) 7. Вікторина. Учитель. Ми сьогодні так плідно попрацювали, що можна, маючи такі знання, брати участь у конкурсах ерудитів. Я пропоную для всіх літературну вікторину “З яких творів Шевченка ці рядки”. Друзі, кожен з вас має переконатись, чи добре він знає творчість Т.Г.Шевченка. Мій краю прекрасний, розкішний, багатий! Хто тебе не мучив? Якби розказать Про якого-небудь одного магната Історію-правду, то перелякать Саме б пекло можна. («Іржавець».) Кати знущаються над нами, А правда наша п'яна спить. Коли вона прокинеться? ( «Кавказ».) А тюрм! А люду!.. Що й лічить! Од молдованина до фіна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує! ( «Кавказ».) Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить. («Єретик ».) За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. («Кавказ».) Розкуються незабаром Заковані люди. Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! («І мертвим, і живим...».) Оживуть степи, озера І не верстовії, А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться: і не найдуть Шляхів тих владики. («Ісаія. Глава 35».) І на оновленій землі Врага не буде супостата. А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі. («І Архімед, і Галілей...».) І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом. ( «Заповіт».) IV. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання навчальної діяльності учнів. Учитель. Друзі, мені приємно відзначити роботу всіх учнів на уроці найвищими балами. Це свідчить про те, що всі зацікавилися постаттю Т.Г.Шевченка, який постає перед нами не захмарним образом, а звичайною людиною, людиною не байдужою до світу людського. Сподіваюсь, що знайдуться учні, які самостійно продовжать знайомство із спадщиною Великого Кобзаря. А на закінчення уроку подарунком для всіх вас буде пісня на слова Т.Г.Шевченка “Садок вишневий коло хати” у виконанні наших гостей, учасників шкільного ансамблю. Фрагменти використання теми “Шевченко у фольклорі” на уроках рідної мови Як елементи краєзнавства ввести в урок? Зрозуміло, тут не може бути якогось шаблону, єдиної методики використання. Адже літературне краєзнавство допомагає наблизити письменника до учнів-читачів, збагачує їхні чуттєвий досвід. Цікаві факти з біографії письменника, його автограф (або його рідних) – все це допоможе краще зрозуміти той чи інший твір чи самого автора. Шукає учитель, шукають учні, всі разом захоплюються мистецтвом слова, новими знахідками і відкриттями. Колись у місті Шартр будували собор. Якось трьох тачкарів, що виконували однакову роботу — возили камінь на будівництво, запитали: «Що ви робите?» Перший робітник глянув сердито на того, хто запитував, і роздратовано відповів: - Тобі що, повилазило? Не бачиш — тягаю каміння. Другий сказав: - Що я роблю? Заробляю на шмат хліба для своєї родини. А третій розігнувся, витер спітніле чоло і з гордістю відповів: - Будую Шартрський собор. Цих тачкарів нагадуємо й ми, вчителі: заробляємо на хліб для своєї родини, робота виснажує, інколи хочеться все покинути. Та варто бачити вищий результат, власну особливу роль. І в цьому мистецтві словеснику належить особлива роль. Адже література — це такий предмет, який передбачає не тільки роботу розуму, але й душі. Використання краєзнавчого матеріалу — справа складна, вимагає додаткових зусиль і часу. Важливою дидактичною вимогою є увага до здатності учнів спостерегти цікаве, обгрунтувати власний вибір, скласти про нього власну думку, переконливо викласти міркування. Про рідне село чи місто, його минуле й сучасне діти мають певне уявлення, а от пропозиції учителя щодо тем, які потребують додаткового дослідження, можуть активізувати увагу учнів. Це спонукає до знайомства з людьми, розпитувань, фіксації спогадів. Інтерес до літературно-краєзнавчої роботи, як і до навчання взагалі, залежить від того, як вона впливає на емоції дитини. Підбираючи твори, слід надавати перевагу таким, що викликають оптимізм, породжують віру в добро, справедливість, красу, посилюють життєвість літератури, виховують любов до України, до рідної землі, мови, історії, звичаїв і традицій. Такі уроки «дають учителям велику можливість для творчого самовираження і пошуку..., цікаві для учнів, сприяють розвитку їх мислення, мовлення, розвивають навички, спонукають до творчості». Зважаючи на обмаль часу для уроків літератури рідного краю, учитель має можливість пропагувати кращі твори і на уроках мови. Тексти з літератури рідного краю використовуємо для списування, для навчальних, попереджувальних диктантів, диктантів інформаційної дії (з”ясування лексичного значення незрозумілих слів), що дає можливість підвищувати грамотність. Наприклад: СМІЛИВА ШЕВЧЕНКОВА ПРОЗОРЛИВІСТЬ За переказами, був у житті Шевченка такий випадок. Одного разу він влаштував вінчання молодих. Братися батьки їм заборонили. Молодий був бідним гусаром, а молода – дочкою багатого князя. Гусар поділився своїм горем з Тарасом, сказавши, що батько княжни не бажає віддати своєї дочки за нього. Шевченко вирішив допомогти хлопцеві. Він пішов у церкву, домовився з попом і повернувся до молодих, які вже чекали Тараса Григоровича у його квартирі. Вони швиденько зібралися і поїхали до церкви. В цей час в церкві не було ні дружок, ні бояр. Довелось під час вінчання Шевченку тримати вінець над головою молодого, а кучеру – над головою княжни. Після вінчання Тарас сказав кучеру: „Ти держав вінець над головою княжни, а внук твій держатиме меч над головою цариці”. Пройшло не одне десятиріччя. І от настав незабутній 1917 рік . Онук кучера справді брав участь у революції 1917 року. Здійснились пророчі слова Тараса Григоровича Шевченка. Можна ці тексти використати для тренувальних вправ, орфографічних хвилинок. Наприклад, -поставити замість крапок, де треба, пропущені букви, розкрити дужки. (Над) могилою співає (що)року 47 соловейків. Кож..н соловейко виспівує один рік жи..я Ш..вченка. -укажіть головні члени речення, спосіб їх вираження. ШЕВЧЕНКА ПЕРЕСЛІДУВАЛИ ПАНИ-ПОЛЯКИ Говорила мені свекруха, що тут по Межирічі колись ховався Тарас Шевченко. Ховався в яру, в Злотниковому врочищі, бо за ним тоді ганялися пани-поляки. Жила моя свекруха 86 років, а померла год ЗО тому. Вона Тараса сама бачила. Фамілія свекрухи була Дудченко Гапка. - випишіть речення з однорідними членами. Шевченко заходив до баби Дяченко в село Пекарі, і в неї переховував свої книжки. А ляхи, які слідкували за Шевченком, про це узнали, що він дружить з цією бабою і в неї ховає книжки і бумаги. Раз баба пішла по воду, а ляхи зайшли в хату і давай у діда розпитувать про Шевченка та про його книжки і бумаги. Дід був неписьменний, витяг з скрині і оддав їм одну книжку. Баба повернулась з відрами, бачить — пішли від їхнього двору ляхи, що слідять за Шевченком, і книжку понесли. Баба поставила відра та з коромислом за ними, та давай їх коромислом бить. Відняла в них книжку. А їх погнала у потік. Шевченко на оце геройство склав віршик: Била ляхів, била, Добре їм дала. Ще й у потік вкинула, „Кобзар" відняла... - поясніть розділові знаки при діалозі. Розказувала мені моя баба, що Шевченко жив у неї. А його шукали поляки, то він переодягався. Надіне, кажуть, свитку, поясом підпережеться, шапку надіне дідову і ходить так. А раз іде вулицею, коли назустріч йому ляхи і питаються: — Де тут живе Шевченко? — Тут, — каже, — в Пекарях Шевченка немає. Та його в селянській одежі не впізнавали. А він мило ходив по селу і розказував селянам про волю. Використовуємо краєзнавчий матеріал і для створення вправ із ключем. Так, повторивши прислівник, учитель може перевірити рівень засвоєних умінь і навичок написання прислівника. Наголошуємо, що під час виконання вправ із ключем не можна переставляти слова, інакше не складеться з підкреслених букв вислів, афоризм, прислів'я, прізвище чи назва твору. Наприклад, запишіть слова і сполучення слів у три колонки: а) прислівники разом; б) прислівникові сполучення окремо; в) прислівники через дефіс. (До)гурту, (по)своєму, (аби)то,(за)видна, (на)радість, (до)обіду, (на)мить, коли(не)коли, (в)нагороду, (над)силу, (в)міру, (по)арабськи. Ключ: підкресліть третю букву в кожному слові. Із цих букв прочитаєте назву легенди про Шевченка (“В громаді сила”). Вправа матиме такий вигляд: Завидна до гурту по-своєму на радість аби-то до обіду коли-не-коли на мить по-арабськи в нагороду над силу в міру Реалізуючи комунікативну лінію програми, яка складається із цілої системи понять та практичних умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності, перевірити сформованість діалогічного мовлення можна і таким чином: учитель пропонує двом учням протягом визначеного часу підготувати діалог за збіркою, окремим твором (або полілог чи монолог). Таких творів може бути кілька, отож, і кілька варіантів діалогів. Складаючи діалог, учні демонструють рівень мовленнєвої культури, виявляють готовність уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, тобто, вчаться спілкуватися. А ще багато цікавого і пізнавального дізнаються про життя і творчість письменника. Таким чином, використання краєзнавчого матеріалу можливе на всіх етапах уроку, під час вивчення найрізноманітніших тем. Але воно повинно бути завжди педагогічно доцільним, строго підпорядкованим засвоєнню програмового матеріалу і продуманим з методичного погляду. Використана літератураБеляшевський Н. Рассказы крестьян с. Пекарей о Т.Г.Шевченке // Киевская старина.- 1894.- Февраль. Береза З.Образ Т.Г.Шевченка в українській народній творчості ( Архів Нехороше ва С.С. Ленінград, Пушкінський дім )//Вивчаємо Шевченка. Зб. Наукових праць студентів філологічного факультету.- К.: Вид. Київського університету, 1964. Вінок Кобзареві: Поезія, нариси та оповідання 1861-1961.- Черкаське обласне книжково-газетне видавництво,1961.-112с. Дорошевич О. Шевченко в селянських переказах // Життя і революція.- 1929.- Кн.. ІІІ. Збірник праць двадцять четвертої наукової шевченківської конференції - К.: Наукова думка,1982.-324с. Кушнаренко Д. Тарас Шевченко і наш край. Історико-краєзнавчий нарис.- Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД, 1998. Назаренко М.Й. Поховання на могилі ( Шевченко, якого знали).- К.: ВД “Сварог”, 2006.- 688с. Народ і Шевченко. Легенди, перекази, пісні та інші твори про великого Кобзаря / Упор.П.Гонтаренко, Д.Кухаренко, М.Родіна.- К.: Вид. АН УРСР, 1940 ( Посилання на це видання як на Збірник-1940 і Збірник-1963) Народ про Шевченка /Упорядник Ф.Лавров.- К.: Видавництво АН УРСР,1961.-86с. Орли і ворони ./ Записав на Канівщині І.Лисенко // Зміна.- 1961.- N3. Пахаренко В.І.Українська література: Підручник для 9-го кл. За-гальноосвітн.навч.закл.К.: Генеза, 2004.-392с. Пушкін, Шевченко, Горький в народних переказах. Записав Дм.Косарик.- Х.: Мистецтво, 1937. Тарахан-Береза З. Святиня. Науково історичний літопис Тарасової Гори.- К.: Родовід, 1998. Український фольклор.- Кн..1.- К.: Мистецтво,1939. Шевченко в народній творчості. / Упор. Д.Кушнаренко, П.Гонтаренко, М.Родіна.- Видавництво АН УРСР, 1940.- 192с. |
| МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Додаток А. Титульний аркуш 18 Додаток Б. Завдання до дипломного проекту 19 Додаток В. Реферат (приклад оформлення) 21 Додаток Г.... |
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОПРИЛЮДНЕННЯ ПРОЕКТІВ РЕГУЛЯТОРНИХ АКТІВ Зміст проекту Зміст проекту: проект рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради „Про затвердження норм споживання води споживачами м.... |
| ЛітератураЗміст і форма в мистецтві: діалектика зв'язку Як відомо, твору ні про що не буває. В ньому є жива душа, тобто зміст, який випромінює духовну енергію, узагальнюючи поліфункціональ-ність... |
Зміст трудового договору Зміст Вступ Розділ III. Поняття припинення трудового договору, підстави його припинення |
| ЗМІСТ ПРОГРАМИ ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ( 2 виробнич ої ) ПРАКТИКИ студентів... Одним із напрямів вирішення цієї проблеми є впровадження в навчальний процес системи поетапної практичної підготовки майбутніх менеджерів... |
Тема уроку Мета: продовжити ознайомлення учнів з особливостями жанру літературної казки; учити самостійно визначати головну думку художнього... |
| План Поняття та зміст юридична деонтологія Юридична діяльність: поняття та зміст ст Мораль, на думку Бентама, може бути математично обрахованою ("моральна арифметика"), а задоволення індивідуального інтересу, вважав... |
Навчальна діяльність Тема: Освоєння клавіатури. Орієнтування в просторі Програмовий зміст Програмовий зміст: повторити вивчений матеріал. Сприяти розвиткові логічного мислення. Детально розглянути складові частини клавіатури,... |
| Тема Предмет, зміст і структура курсу Модуль І. Теоретичні основи управління персоналом. Тема Предмет, зміст і структура курсу |
Вибір — це курси профільного доповнення, які поглиблюють та розширюють... Елективні курси (elect вибір) — це курси профільного доповнення, які поглиблюють та розширюють межі профільних предметів, розвивають... |