«З’єднаймося серцями доброти…»
|
|
Скачати 95.05 Kb.
|
|
Тема: «З’єднаймося серцями доброти…» (Урок літератури рідного краю, зустріч з поетесою Любов’ю Боровою) Мета: познайомити учнів з творчим доробком Любові Борової, розкрити перед учнями залюбленість поетеси в рідну землю. Виховувати інтерес до творчості письменників-земляків, кращі моральні якості, любов до рідного краю, до отчого дому, пам’яті родоводу. Методи, прийоми, форми роботи: розповідь учителя, виступ учнів з повідомленнями, виразне читання поетичних творів, інтерв’ю в поетеси, пісні. Унаочнення: збірки творів «У вирі буття» та «Через віки», ілюстративний матеріал, свічечка, мультимедійний екран, вислови з поезій. Тип уроку – Література вітальня. Хід уроку Лунає «Гімн Хорола» (на слова Л.Борової)
У цей час за кадром слова: Ведучий 1 Хорол… Мила серцю, рідна наша Хорольщина! Чи є ще десь на землі такий край, де тихі травневі ночі пливуть на крилах солов’їних пісень, де вранці на замріяній річці вмивається джерельною водою біле латаття, де в привільному степу п’янієш від дивних пахощів різнотрав’я, де потемнілий від зимових віхол і морозів раптом спалахує ліс пролісковим вогнем!  Ведучий 2 Чи є у світі земля, миліша від отчої, де білокрилими лелеками пролітає і відлітає дитинство, де синьоокими волошками розквітає і осипається юність, де життєві дороги сходяться до барвінкового небосхилу.  Ведучий 1 Тремтливо кружляє в повітрі павутина смутку за літом, а в ясному прозорому мареві далечі пустотливий вітер вальсує з пожовклим, оздобленим багрянцем листям.  Ведучий 2 Саме в цю пору приходить до нас свято. Саме тоді, коли погожа осінь зодягає свій золотий вінець, з’явилося на світ наше місто. 925 років тому у сиву давнину, що непідвладно іноді збагнути нашій пам’яті, з’явилося поселення, якому випала, на шляху не завжди світла, а часом крута, терниста доля.  Ведучий 1 Куди не глянь – крізь краса. Тут ранніми, сповитими в срібні тумани, світанками приходить сонце, щоб привітати людей.  Ведучий 2 Тут надихає на творіння добра кожне деревце, кожна квіточка, політ птаха, і погляд добрих очей.  Ось уже осінь поміняла зелені килими на жовтогарячі, багряні, золоті. Ведучий 1 Ось тихе чарівне місце. Ростуть тут берези й дуби, клени й липи. Де – не –де теплою стіною здіймаються зарослі ліщини, а на ній плететься дикий виноград; хміль із золотими китичками розливає довкола п’яні пахощі.  Ведучий 2 За цим царством розляглися луки. Здається, мати-природа вислала скатертини на рівнині, обдаровуючи людей густим різнотрав’ям і квітками, від яких паморочиться голова.  Ведучий 1 Ген за містами, на розлогих просторах, хвилюють дозрілим колоссям вогнисті пшениці, піняться гречки, що пахнуть медами і життєдайними соками рідної землі.  Ведучий 2 Шумить старезний дуб. Вітер виграє різнобарвним листом, граючи з ними в жмурки. Стрібнострунним передзвоном шумить старий про долю краю. (Хорольский дуб)  Ведучий 1 Хорольщина… Чи є ще десь на землі край, де ніби сестри, обійнялися нерукотворна краса і сива пам'ять історії. Краса та історія, історія та краса стрічають Тебе на кожному кроці. Це край уславлений героїчними подвигами наших предків.  Ведучий 2 Благодатна наша земля. Красива земля Хорольська… Будь якої пори… Тож у народі кажуть: краса народжує таланти. Ведучий 1 Наш стародавній Хорол багатий талановитими людьми. Ми радіємо і дивуємось самобутньому таланту Хорольський поетів Любові Борової, Галини Погромкової, Олександра Заїки, Оксани Левиної, Ніни Циби, Василя Симулика, Марії Ульянової та багато інших. Ми маємо щастя жити поруч з людьми, які здатні подивувати нас своїм талантом, поетичним, пісенним, небуденністю і витонченістю своєї душі. Учитель Їм доля подарувала талант і разом з тим поклала на їх плече нелегкий обов’язок зробити нас ще більш людяними, примусити співчувати, мислити. Вони виховують нас кожним своїм твором, кожною думкою, словом, виховують, передаючи частину свого натхнення, щоб і ми здатні були творити добрі діла, підказують правильний шлях у пошуках щастя. Саме на таких письменників багатий наш благословенний край. На екрані фотографія Л.Борової (за сценою звучать слова) Коли я піду в небуття, Від плоті душа відлетить, Єдине бажання – вернутись в життя, Вернутись на землю на мить! І знати б, що зла вже нема, Добром лише розцвіло, Любов і Надія, і правда жива… Дай, Боже, щоб так і було! Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. Л.Костенко Учитель Епіграфом до уроку ми взяли слова Л.Костенко. Це не випадково, адже сьогодні героїнею нашої літературної вітальні є Хорольська поетеса яка була сповнена любові до рідного краю, родини, природи, сповнена бажанням добра і кращої долі для людей – Любов Дмитрівна Борова. Сподіваємось, що після цієї зустрічі ви зможете, дорогі діти, пройнятись ще більшою симпатією до творчої особистості, краще зрозуміти світ, у якому жила і творила Любов Дмитрівна, щоб ті глибокі думки, пронизливі слова дійсно стали безсмертним дотиком до ваших душ. (на екрані – нагороди, захоплення – вишивки, квіти) Учениця читає вірш «Свічка» (із запаленою свічкою) Маленький вогник – свічка воскова, Проте, глибока суть того горіння, В нім відбивається душа жива, Життя людини божого творіння. Коли спокійно свічечка згора, Душа всміхається, радіє, Не згасли, значить, іскорки добра, Любов не згасла, Віра і Надія! Як прикро, боляче стає Коли тремтить той вогник, плаче, Проміння долу достає, І хоче згаснути неначе. Чи прийде ж злості каяття, Щоб всім свічкам добром горіти? О Боже, дав мені життя, Не дай без істини зотліти! (ставить свічку на стіл) Учитель Дорогі друзі, ми запалили маленьку свічечку приязні, полум’я якої символізуватиме живий інтерес до того, що відбувається у вітальні. Нехай вогник зігріває нас, об’єднує, надихає всіх, чиї серця відкриті до прекрасного. Нехай ніколи не згаснуть іскорки добра в наших душах «Любов не згасне, Віра і Надія», «з’єднаймося серцями доброти» Учень читає вірш «Молитва» Боже мій, послав випробування, Сили і снаги пошли мені, Щоб збулися мрії, сподівання, Щоб відчути радощі землі! Поможи, о Господи Всесильний, Відігнати від порога зло, Доки зірка світить в небі синім, Доки в тілі є Твоє тепло! Хай зерно добра засіє Всесвіт, У порожніх душах проросте, Хай у кожнім серці відізветься Ім’я Твоє праведне, святе! Ороси свяченою водою, Охрести Своїм Хрестом весь світ, Хай добро не знається з бідою, Хай розтане горя й злості лід! Боже мій, спаси своє творіння, Ангел-охоронець, захисти, Дай нам, грішним, ласки і прозріння, Господи, помилуй і прости! Ведучий 1 Поезії Любові Дмитрівни багаті на життєві деталі, мудро помічені спостережливим зором та оформлені в поетичну думку. Ведучий 2 А все починається з любові – із любові до життя, до людей, до України, до рідного міста, до рідної вулиці. Вірш «Рідне місто» (Фотографії міста) Ведучий 1 Любов Дмитрівна Борова народилася 20 листопада 1940 року в с.Варв’янівське Решетилівського району – землі, яка дала їй снагу творчості, глибоку мудрість, благословила на велике працелюбство і незрадливість рідному краєві. Народилася в сім’ї селянина – бідняка Матюха Дмитра Васильовича, який загинув на фронті, захищаючи Батьківщину від німецько-фашистських загарбників, та Мотрони Никифорівни. Ведучий 2 Мати зростила та виховала 3 дітей у гіркоті та самотності у тяжкий післявоєнний час. Усе життя чекала на чудо, що ось з’явиться на порозі дорога людина. Довго виходила за ворота, вдивлялася в далечінь. Та так і не дочекалася. Вірш «Пам’яті батька» (Фотографія батька на екрані) Ведучий 1 І тому в поезії Любові Дмитрівни – і вічне горе сивих вдів, і спогади солдатські, і роздуми біля застиглої постаті, висіченої з мармуру. Вірш «Пам'ять» (На екрані пам’ятник Невідомому солдату)  Ведучий 2 Стою перед відомими і невідомими, схиляю голову перед таємницею їхнього героїзму. А вони ніби промовляють до мене, наказуючи: «А ти зміг би? Ти зміг би вистояти? Не схитнутися? Ти зміг би?» Ведучий 1 У наших серцях, у нашій пам’яті вічно лунатимуть ці голоси, як засторога, як наказ. Ми вдячні Тобі, солдате, ми пам’ятаємо Твій подвиг, ми обіцяємо… Ведучий 2 Вшануємо ж і ми разом пам'ять тих, хто віддав життя в ім’я сьогоднішнього. Хвилина мовчання. (Покладання квітів до могили Невідомого солдата). Ведучий 1 Усього довелося пережити вдові з дітьми. Вірш «Вдовина доля» Ведучий 2 Велика, чарівна та раїна, з якої виходять усі люди. З неї виходять, а назад не повертаються. Називається вона країною дитинства. Ведучий 1 Там починається людина, її почуття: Любов, Співчуття, Милосердя, Добро, Віра, Надія… Ведучий 2 Материнська любов має початок, але не має кінця. Любіть, бережіть своїх найрідніших, не додавайте їм сивини, щоб потім не було боляче… Вірші «Прости матусенько», «До тла згоріла свічечка життя». Ведучий 2 Люба зростала розумною, допитливою. У перших віршах, написаних ще в п’ятирічному віці, таких по-дитячому щирих, простих, уже відчувається любов до природи, до землі, до матері. Слова лягали несміливими рядочками у блокнотах, зшитих ниточками із паперу. Ведучий 1 Цікаво, що малюнок на титульній сторінці збірки «У вирі буття» ще з того далекого дитинства. Ведучий 2 До школи пішла у 1947 році. Закінчила три класи на відмінно. До четвертого класу пішла в сусіднє село Геращенки, а потім у Хрещатівську семирічну школу. У 1955 році вступила до Полтавського технікуму м’ясної промисловості і закінчила в 1958 бухгалтерський факультет. Ведучий 1 За призначення приїхала у місто Хорол, 19-ть років працювала на харчосмаковій фабриці. Тут зустріла свого судженого, народила дві доньки. Вірш «Доля» Ведучий 2 Чотирнадцять років працювала Любов Дмитрівна страховим агентом в органах державного страхування. І скрізь її поважали, любили за людяність, працьовитість, небайдужість до чужих проблем, чужого горя, щедрість душі. Такою її знають колеги, подруги, рідні. Вірш «Я бажаю добра» Ведучий 1 Доля дарувала Любові Дмитрівні і щасливі миті, але посилала їй і випробовування, Та любов до життя, до рідної землі, до родини допомогли вистояти у найтяжчі хвилини. Вірш «Моєму роду» Ведучий 2 Знають Любов Дмитрівну у Хоролі і як поетесу, і як акторку, і як співачку. Сім років пропрацювала вона в районному Будинку культури методистом. Має грамоти і дипломи за вагомий внесок у розвиток культури, за високу виконавську майстерність власних пісень і віршів в обласних оглядах народної творчості. Цінують її за велику роботу по розвитку аматорського мистецтва рідного краю, за значний внесок у скарбницю духовних цінностей нашого народу. Ведучий 1 Любов Дмитрівна була активною учасницею самодіяльного народного хору «Надвечір’я» ветеранів війни і праці. Жила жаттям міста Хорола, яке стало для неї рідним, яке вона оспівувала у своїх піснях. Пісня «В’ється річка» Ведучий 2 Муза Любові Дмитрівни безпосередня, лірична, і …Хорольська, бо стільки віршів присвячено місту, оспівано його в піснях. Пісня «Мій Хорол» Ведучий 1 Любов Дмитрівна є членом літературного об’єднання «Хорол». 22 березня 2002 року здійснилася мрія-вийшла у світ збірка «У вирій буття» у 2005 році – друга збірка поезій «Через віки». Ведучий 2 Яким буде шлях України? Що чекає на нас в майбутньому? Відповідь на ці питання залежить від нас, сучасників. Потрібно кожному задуматись, що Ти зробив у житті? Чого вартий? Кожен повинен вибудувати в собі Храм-Храм любові, милосердя, доброти-закликає нас Любов Дмитрівна. Вірш «Збудуймо Храм» Фото Храму.  Учитель Щасливий той, хто знайде душу. Хто не буде в життя кидати каміння зневіри. Хто крізь негоди нестиме Віру, Надію, Любов. Знайомство з творчістю Любові Дмитрівни переконало нас у цьому. Адже поетичну стежку до сердець читачів Вона знайшла. А шанувальникам творчості Любові Борової побажаємо розуму відчути красу поетичного слова, а серцю зрозуміти його. Звучить «Гімн гімназії» (слова Л.Борової) Список використаних джерел
|
Схожі:
|
План проведення «Тижня Доброти» в 3 класі Понеділок |
Урок Доброти і Милосердя Розливальна: 2 Навчити дітей творити Добро, радуватися за інших, сприймати чужий біль, як свій |
|
Будемо не байдужі до чужого горя Мета. Виховувати в учнів почуття чуйності, доброти, милосердя, поваги до людей з обмеженими вадами |
Уроків доброти» на тему : «Дивіться на нас, як на рівних» Відвідання територіального центру обслуговування інвалідів з метою вручення подарунків дітям з обмеженими можливостями |
|
Нюкало Тетяна Григоріївна Допомогти учням осягнути,що значить бути добрим,що лежить в основі доброти,доброго вчинку,славлячи добро в людині,її справах і ставленні... |
Тема. Загальна характеристика частин мови ... |
|
Поспішаймо творити добро” Мета: виховати в учнів почуття чуйності, доброти, милосердя, поваги до своїх батьків, старших людей; викликати співчутливе ставлення... |
Виховна година «Шлях до доброти» Мета: формувати в учнів уміння і навички участі в інтерактивних формах роботи, сприяти вихованню доброзичливої, милосердної людини,... |
|
Уроки. Художні особливості твору (2 слайд) Навчати учнів через художнє слово осмислювати та сприймати морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про рідних на прикладі... |
Ο. Юліян Катрій, ЧСВВ ПІЗНАЙ СВІЙ ОБРЯД ЧАСТИНА І НАШ ЛІТУРГІЙНИЙ РІК ... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua