|
|
Скачати 0.69 Mb.
|
МЕТРИ5ЧНЕ ВІРШУВА5ННЯ (від гр. metron — мірка) — система віршування, харак- терна для мов, у яких є короткі й довгі голосні (давньогрецька, латинська, давньоіндійська, із сучасних — арабська). Ритм у вірші створюється правильним чергуванням стоп, що складаються з рівної кількості довгих і коротких голосних. СИЛАБІ5ЧНЕ ВІРШУВА5ННЯ (від гр. syllabe — склад) — система віршування, характер- на для мов, у яких немає істотної різниці між наголошеними і ненаголошеними голосними, а слова мають постійний наголос (французька, польська, чеська та ін.). Ця система прийшла з Польщі в Україну, а з України — в Росію і за- лишалася панівною упродовж ХVI — першої по- ловини ХVIII ст., поки не було доведено, що вона є чужорідною українській та російській мовам. Характерні ознаки силабічного вірша: 1) ритм у рядках утворюється повторенням складів (пе- реважно 11–13); 2) парне римування; 3) жіноча рима (вплив польської мови, де слова завжди ма- ють наголос на другому складі від кінця); 4) це- зура в середині рядка. Ласкав єсть Бог в небі, || усим тим керуєт, Чей ся надо мною || хоча й раз змилуєт. (О. Падальський) Силабічним віршем писали відомі українські поети Л. Баранович, С. Яворський, Ф. Про- копович, І. Некрашевич, Г. Кониський, Г. Ско- ворода та ін. Під впливом народної поезії цей вірш поступово руйнувався, набуваючи ознак силабо-тоніки. Реформу силабічного вірша в Ро- сії здійснили В. Тредіаковський та М. Ломоно- сов у першій половині ХVIII ст. ТОНІ5ЧНЕ ВІРШУВА5ННЯ (від гр. tonos — наголос) — система віршування, у якій ритмо- утворюючим елементом є тонічний наголос. Ха- рактерна для тих мов, де наголошені голосні якісно відрізняються від ненаголошених і мо- жуть стояти в слові на будь-якому місці (укра- їнська, російська, німецька та ін.). У первинній своїй формі тонічний вірш представлений у на- родній поезії. Поступово він проникає у літера- турну поезію, набувши нових рис і різновидів (акцентний вірш, тактовик, драбинка тощо). Характерні особливості сучасного тонічного ві- рша: 1) Ритм у рядках утворюється повторенням не складів або стоп, а мовних одиниць (слово чи кілька слів), які несуть тонічний наголос. Тонічний наголос — це виділення силою го- лосу певних слів відповідно до їх смислового значення та ритмомелодики вірша. 2) Рими виконують допоміжну ритмоутворювальну функцію. 3) Великого ритмічного і смислового значення набувають паузи. СИЛА5БО-ТОНІ5ЧНЕ ВІРШУВА5ННЯ (від гр. syllabe — склад, tonos — наголос) — сис- тема віршування, характерна для мов, в яких слова мають чіткі граматичні наголоси (укра- їнська, російська, німецька, англійська та ін.). Ритм у рядку утворюється повторенням стоп з однаковою кількістю наголошених і ненаголо- шених складів. Стопи бувають дво- та трискла- дові. Назви їх запозичено з античного віршу- вання: хорей ( −5 ∪), ямб (∪ −5 ), дактиль ( −5 ∪ ∪), амфібрахій (∪ −5 ∪), анапест (∪ ∪ −5 ). Найпо- ширеніша стопа — ямб. Силабо-тонічні вірші в українській поезії зустрічаються у творчості І. Некрашевича, Г. Сковороди та інших поетів ХVIII ст., але повний перехід на силабо-тоніку здійснив І. Котляревський. Його «Енеїда» напи- сана чотиристопним ямбом. Широкі можливості нової системи використали і надали їй вели- кої виразності поети ХIХ—ХХ ст. Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, П. Тичина, М. Риль- ський та ін. СТОПА5 (від гр. pes — нога, ступня) — рит- мічна одиниця вірша, яка складається з рівної кількості довгих і коротких голосних — в анти- чному віршуванні, з наголошених і ненаголоше- них складів — у силабо-тонічному віршуванні. Назва походить від давньої традиції відбивати ногою (стопою) такт вірша. ЯМБ (від гр. jambike — назва музичного інструмента) — в античному вірші — двоскладо- ва стопа, що має короткий і довгий голосні звуки (∪ −), в силабо-тонічному віршуванні — двоскладова стопа з наголосом на другому складі (∪ −5). Двостопний ямб: Хвалив|ся кіт, Що він убрід__ Дніпро перебреде. Та як пішов — І не прийшов, Нема кота ніде. (П. Воронько) Тристопний ямб: Із тре|петно|ї ти|ші, Немов у синім сні — чотири Ярославни в соборі на стіні. (О. Левада) Чотиристопний ямб: Співець | вели|кий, син | наро|да, Він і в неволі не мовчав, А вколо лютилась негода, І ворон сторожем літав. (Х. Алчевська) П’ятистопний ямб: Встають | мої | світан|ки кор|чува|ті, Життя, і праця, й помисли мої, Зростає внук, йому на рученята Кладуть дарунки сиві солов’ї. (А. Малишко) Шестистопний ямб: Я не | люблю | тебе, | нена|виджу, | берку|те! За те, що в груди ти ховаєш серце люте... (І. Франко) Найчастіше поети звертаються до чоти- ристопного ямба, дуже гнучкого і виразного. П’ятистопним неримованим ямбом зазвичай пишуть і перекладають драматичні твори. Саме ним написані «Кам’яний господар» Лесі Укра- їнки, «Борис Годунов» О. Пушкіна, перекладені п’єси В. Шекспіра. Ямб — найбільш поширений розмір в українській і російській поезії. ХОРЕ5Й (від гр. choreios — танцювальний, від choros — хор) — в античному вірші — дво- складова стопа, що має довгий і короткий скла- ди (− ∪), у силабо-тонічному віршуванні — двоскладова стопа з наголосом на першому складі ( −5 ∪). Хорей буває різний — від двостопного до шестистопного. Кількістю стоп у рядку визнача- ється тональність вірша: двостопний хорей пере- дає динаміку, напругу, шестистопний — спокій- ну розважливість. Двостопний хорей: Всіх гу|кайте, Всіх скликайте... Хто там ззаду? Кулю — гаду! Хто там ззаду? (О. Олесь) Тристопний хорей: Тихо | стало | в гаю: Пташка не співає; Сумно стало в хаті: Милої немає. (А. Бобенко) Чотиристопний хорей: Гомін, | гомін, | по діб|рові, А над полем все заграви, А над полем все заграви, Пожовтіли буйні трави. (А. Малишко) П’ятистопний хорей: Я що|дня з го|ри і|ду на | працю, Через міст, крізь білий вогкий дим, Де внизу заливчасто іскряться Сині змійки — рейки і дроти. (Н. Забіла) Шестистопний хорей: Василь|ки у | полі, | василь|ки у | полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синіє щастя у душі моїй. (В. Сосюра) Найчастіше зустрічається чотиристопний хорей. ДА5КТИЛЬ (від гр. daktylos — палець, міра довжини) — в силабо-тонічному вірші трискладова стопа з наголосом на першому складі ( −5 ∪ ∪). Спи, мій ма|лесенький, | спи, мій си|нок... Я розка|жу тобі | безліч ка|зок. (О. Олесь) якій перший склад довгий, а інші короткі (− ∪ ∪). АМФІБРА5ХІЙ (від гр. amphі — кругом, brachys — короткий) — в силабо-тонічному ві- рші — трискладова стопа з наголосом на середньому складі (∪ −∪). Нам зорі | на чола | поклали | печать, і зорі | нам світять | в дорогу. (В. Сосюра) В античному віршуванні — трискладова стопа з короткими голосними в крайніх складах і довгим — у середньому (∪ − ∪). АНА5ПЕСТ (від гр. anapaistos — обернений, відкинутий назад) — в силабо-тонічному ві- рші — трискладова стопа з наголосом на останньому складі (∪ ∪ −). Наша ціль | — людське щас|тя і во|ля, Розум влад|ний без ві|ри основ, І братер|ство вели|ке всесвіт|нє, Вільна пра|ця і віль|на любов. (І. Франко) В античному віршуванні анапест — трискладова стопа, в якій третій склад довгий, а перший і другий короткі (∪ ∪ −). РИ5МА (від гр. rhythmos — розміреність) — звуковий повтор в кінці двох чи кількох віршо- вих рядків. Рима має ритмомелодійне і смисло- ве значення, надає віршу емоційної виразності. Існують різні принципи класифікації рим. За співзвучністю звуків у клаузулі рими поділяють- ся на точні (повні) і неточні (неповні) (юр|бо5ю — бо5ю; хо|ло5дний — сьо|го5дні). За місцем наголосу в клаузулі розрізняють рими чоловічі — з наго- лосом на останньому складі (слова5 — голова5), жіночі — з наголосом на другому складі від кін- ця (до5лі — топо5лі), дактилічні — на третьому складі від кінця (гімнази5чному — незви5чному), гіпердактилічні — з наголосом на четвертому складі (ба5тьківського — ді5дьківського). Залеж- но від структури рими бувають прості і складе- ні (пора — гора, добою — до бою). За розташу- ванням у рядках вони поділяються на парні або суміжні (аабб), перехресні (абаб), кільцеві або оповиті (абба). Співзвучність на початку рядків прийнято називати початковою римою: Мій туман, Мої луки вологі, Мої мрії, Мій смуток, Мої вічні тривоги. (І. Муратов) Співзвучність слів в одному рядку назива- ють внутрішньою римою. У сучасній поезії поширена коренева рима, у якій співзвучні наголошені кореневі частини слів: ві5тер — ви5щий, ми5тися — ми5тниця, ба5чи- ти — ба5витись. Вірш без рими називається білим віршем. ВНУ5ТРІШНЯ РИ5МА — співзвучність слів не в кінці, а в середині рядків. Самостійного зна- чення внутрішня рима, як правило, не має, але надає віршу певної ритмомелодики. Свято перемоги! Стали ми на ноги! Многі і многі дивуються з нас: звідки у нас соки? подвиги високі! — Вороги ворожать, щоб народ погас. (П. Тичина) ЖІНО5ЧА РИ5МА — рима, у якій наголос па- дає на другий склад від кінця. Дитя моє, ночі безсонні. Дитя моє, лагідні ранки. (Л. Костенко) ЧОЛОВІ5ЧА РИ5МА — рима, в якій наголос падає на останній склад. Називають її ще твер- дою і ямбічною: намет — очерет, позер — тепер, сни — весни. МОНОРИ5М (від фр. monorime — одна рима) — вірш, у якому всі рядки мають одна- кову риму. Часто зустрічається у східній поезії (в поемі Ш. Руставелі «Витязь у тигровій шку- рі»). В українській і російській поезії викорис- товується переважно в сатиричних та гуморис- тичних творах. СТРОФА5 (від гр. strophе — поворот, змі- на) — група рядків вірша, об’єднаних заверше- ною думкою, системою рим та інтонацією. На- зва походить від античної трагедії: пісні хору поділялися на дві частини — строфа і антистро- фа. Перша виконувалась, коли хор рухався по сцені зліва направо, друга — коли повертався назад. Класифікуються строфи за формальною ознакою — кількістю рядків: двовірш (дис- тих), тривірш (терцина), чотиривірш (катрен), п’ятивірш, шестивірш (секстина), восьмивірш (октава), дев’ятивірш (нона), десятивірш (деци- ма) та ін. Крім того, існують особливі строфічні побудови: тріолет, рондо, рондель, сапфічна строфа, сонет, онєгінська строфа та ін. СОНЕ5Т (від іт. sonare — звучати) — вірш, що складається з 14 рядків зі схемою рим абба — абба — ввг — дгд (можливі відхилення). Сонет виник у ХIII ст. в Італії і став однією з поши- рених форм світової поезії. Живучість сонета пояснюється не тільки досконалою формою, а й внутрішньою логікою розвитку змісту: пер- ший чотиривірш — теза, другий — антитеза, заключні два тривірші — синтез, узагальнен- ня думки. В українській поезії сонет з’явився в 30-х рр. ХIХ ст. у творчості поетів-романтиків, пізніше до нього зверталися майже всі визна- чні поети ХIХ і ХХ ст. І. Франко створив цикли «Вольні сонети» і «Тюремні сонети». Цикл со- нетів, що складається із 15 творів, прийнято називати вінком сонетів. Авторами вінків соне- тів були українські поети В. Бобинський («Ніч кохання»), О. Ведміцький («На межі»), М. Те- рещенко («Слово і слава»), М. Вінграновський («Вінок на березі юності»), Д. Павличко («Соне- ти подільської осені») та ін__ Сонети пишуться п’ятистопним ямбом. ВЕРЛІ5БР (від фр. vers libre — вільний вірш) — різновид вірша, в якому немає внутріш- ньої симетричності рядків (повторення стоп, як у силабо-тонічному вірші, чи складів, як у си- лабічному). Римоутворювальними елементами в ньому є змістові частини речення — слово чи група слів. Існують два види вільного вірша: метричний верлібр, або дольник, і дисметрич- ний верлібр, або фразовик (акцентний вірш). Перший — силабо-тонічний з частково зруй- нованими стопами. Вільно | ритмова|на мово, | Найкраще | з земних | чудес, Що слово | складаєш | до слова,— | Ти не | дарунок | небес! (Д. Загул) Розмір вірша — амфібрахій, але деякі стопи неповні. Другий — тонічний вірш з різною кількістю ритмічних наголосів у рядках. Земле, | чую | тебе! Ростеш | дубами | на косогорах І мною | ростеш... Ось моє | серце! Пахнеш | цілющим | хлібом І джерелом | з долини... Вода | прозора! (М. Сингаївський) Верлібр з’явився в європейській поезії на- прикінці ХIХ ст. |
|
Урок вивчення нового матеріалу) 5 клас Тема уроку: Образ Лиса Микити... Мета: охарактеризувати образ Лиса Микити; набути умінь і навичок аналізувати художній образ |
Образ Значення Цитатна характеристика Матір Образ, розкритий у розвитку, акцентований на моменті остаточного зламу й ролі в ньому дегенерата |
|
Образ Чiпки. У центрi роману образ Чiпки селянинабунтаря, невтомного... |
Тема уроку. Андрій Малишко. Відомий український поет і його пісні,... Розвивати навички виразного читання ліричного твору, його аналізу, висловлення своєї думки щодо прочитаного |
|
Если вам предложат оценить материальное благополучие того или иного... Качественным медицинским обслуживанием, автомобилями последних марок и отдыхом на фешенебельных курортах. Логично использовать тот... |
«РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ОБРАЗУ МОРЯ У ТВОРАХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ЯК ЗАСІБ... Ся малодосліджений образ моря у творчості українських письменників-мариністів. З'ясовується семантика символу, осмислюється образ... |
|
І. Калинець. Цікавий епізод із його життя. «Писанки». Образ найдорожчої людини мами Тема: І. Калинець. Цікавий епізод із його життя. «Писанки». Образ найдорожчої людини – мами |
Уроку позакласного читання в 2 класі на тему «Образ лисички в народній... ... |
|
Образ Гренуя та його літературні прототипи Обладнання: портрет П. Зюскінда; відеодиск із фільмом «Парфумер» реж. Т. Тиквер |
Урок реквієм Тема. Улас Самчук. Роман – хроніка «Марія». Побудова роману. Образ Марії у творі |