|
|
Скачати 4.17 Mb.
|
|
Тема 16 Образотворча шевченкіана Черкащини Мельниченко Василь Миколайович, кандидат історичних наук, професор, директор навчально-наукового інституту історії і філософії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України Увічнення пам’яті Т. Г. Шевченка і популяризація його творчої спадщини засобами образотворчого мистецтва посідає особливе місце в черкаській шевченкіані. Образи Т. Г. Шевченка та його літературних героїв знайшли втілення в багатьох живописних, графічних і скульптурних творах черкаських митців та уродженців Черкащини. Вагомий внесок в образотворчу Шевченкіану зробив наш земляк Іван Сидорович Їжаквич. Відомий український живописець, графік, народний художник УРСР народився 18 січня 1864 року в селі Вишнопіль Уманського повіту (нині – Тальнівського району). Працював у галузі станкового й монументального живопису, книжкової та журнальної ілюстрації. До образів Шевченкової поезії І. С. Їжакевич звертався протягом усього життя, створивши велику кількість творів, присвячених життю і творчості Кобзаря. Ілюструвати твори Т. Г. Шевченка почав ще в 90-х роках ХІХ століття, виконавши малюнки до балади ,,Причинна” ( 1893 – 1894), поем ,,Гайдамаки” (три ілюстрації 1895), ,,Катерина” (1895, 1896), поезії ,,Перебендя” (1897), драми ,,Назар Стодоля” (1898). У радянський час художник звертається до сюжетів із життя Шевченка. Його пензлю належать такі картини як “Хата батьків Шевченка у Кирилівці” (1921), ,,Тарас Шевченко – пастух” (1928), ,,Т. Г. Шевченко в майстерні В. Щиряєва” (1933), ,,Зустріч Т. Г. Шевченка з сестрою Яриною” (1935) та інші. До Шевченкіани Івана Сидоровича належать його картини за мотивами творів Т. Г. Шевченка ,,Катерина” (1925), ,,Кріпаків міняють на собак”, ,,Право першої ночі”, ,,На панщині”, ,,Уманська різня” (1926 – 1928), кілька варіантів за мотивами вірша ,,Мені тринадцятий минало” (1935 – 1938). Неперевершеним є цикл ілюстрацій І. С. Їжакевича до ювілейного видання “Кобзаря” 1939 року, в якому він узагальнив свій багаторічний досвід інтерпретації поетичної спадщини Шевченка. Ці ілюстрації здобули широке визнання, багато разів передруковувалися. У співавторстві з Ф. Коновалюком наш земляк виконав малюнки до поем ,,Сон” (,,У всякого своя доля”), ,,Єретик”, ,,Кавказ”, ,,І мертвим, і живим…”, ,,Юродивий” (1950), малюнки на обкладинки окремих видань поем ,,Катерина” і ,,Наймичка” (1951) [1, 264 – 265]. Ім’я талановитого художника і педагога Іллі Максимовича Шульги (1878 – 1938), уродженця села Кропивна Золотоніського району, ще й досі мало відоме широкому загалові. Репресованого митця довго не згадували в Україні і лише після реабілітації в 1950-х роках його ім’я повернулося у царину української культури. Художник неодноразово звертався до шевченківської тематики, створивши портрет Кобзаря, полотна ,,Тарас Шевченко на етюдах”, ,,Могила Тараса Шевченка в Каневі”, ,,Катерина” [2]. Ще один український художник, наш земляк Іван Іванович Падалка (1894 – 1938), родом із села Жорнокльови Золотоніського повіту (нині – Драбівський район) став жертвою сталінських репресій. Працював як живописець, графік, художник-монументаліст, у галузі декоративно-прикладного мистецтва. Проявив себе як художник-ілюстратор, в тому числі до ,,Кобзаря” Т. Г. Шевченка. Також вивчав i дослiджував художню спадщину Т. Г. Шевченка, написав статтю ,,Тарас Шевченко – художник”, яка в 1926 році була надрукована в журналi ,,Нове мистецтво” [3]. Особливе місце в образотворчій Шевченкіані посідає творчість уродженця славного своїми шевченківськими традиціями села Зелена Діброва Звенигородського повіту (нині – Городищенський район) відомого українського художника, внучатого племінника Т. Г. Шевченка по сестрі Катерині Фотія Степановича Красицького (1873 – 1944). Шевченкіана Красицького розпочалася двома олійними портретами 1899 року. В малому за розмірами ескізі Шевченко зображений у білій сорочці, червоній краватці і сірій жилетці. Красицький прагнув розкрити в портреті Шевченкові думки, почуття, переживання, викликані тяжким становищем українського народу, якому він так бажав кращого життя, якого він так хотів бачити вільним. Кобзареве обличчя суворе, і навіть похмуре: поет заглиблений у невеселі думи. Кольоровою літографією художник видав портрет Шевченка у 1905 році. На ньому Шевченко зображений у смушевій шапці, погляд очей зосереджений, гострий. Портрет став своєрідним подарунком простим людям, оскільки його ціна складала всього 20 копійок. Його придбали книготорговці Росії, Америки, Австралії, Канади, Франції. У творчому доробку Красицького велика кількість й інших живописних та графічних портретів Т. Г. Шевченка, серед яких: для обкладинки журналу ,,Шершень” (1906), ,,Шевченко в шапці” (1906, 1907, 1910, 1925, 1932), ,,Портрет Шевченка з закликом на пожертвування на пам’ятник поета” (1909), ,,Портрет Шевченка з бородою” (1934, 1937). Пізніше він створив жанрові композиції ,,Шевченко в майстерні” (1937), ,,Шевченко в творчому екстазі”, ,,Шевченко на Чернечій горі”, ,,Шевченко над Дніпром” (1938), ,,Смерть Шевченка” (1941). Красицький намалював багато краєвидів тих місць, де жив і бував Шевченко, ілюстрував його твори [4, 327]. Ще один наш земляк – Іван Макарович Гончар (1911 – 1993) – відомий український скульптор, художник, етнограф, колекціонер, лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, родом із села Лип’янка Шполянського району. З дитячих років пройнявся почуттям щирої любові та шани до Шевченка. ,,Шевченківська тема в скульптурі мене завжди приваблювала. Я задумав на цю тему створити цілу серію образів Великого Кобзаря. Наближалась видатна дата від дня народження Тараса, яка мала урочисто відзначатись в майбутньому 1939 році. Мені стало відомо, що цій даті буде приурочена ювілейна художня виставка. Отже, я вже осінню 1938 року виношую образ в скульптурі малого Тараса в науці у дячка, яка потім вилилася в образ Тараса-водоноші”, – згадував І. М. Гончар [5]. Однією з його перших скульптурних робіт постала композиція ,,Тарас-водоноша” (1938, бронза), в якій митець через спогади власного тяжкого дитинства розкриває страждання в наймах малого Тараса. Оригінал скульптури зберігається в Національному музеї Т. Г. Шевченка в Києві, а авторські повторення – у Шевченківському Національному заповіднику в Каневі та інших музеях. Статуя ,,Молодий Тарас Шевченко” (1949) постає новаторською роботою в українській скульптурній шевченкіані. Митець долає усталене на той час вирішення образу поета у зрілому віці. Його Тарас – це сповнений енергії, творчої наснаги і власної гідності юнак, котрий щойно закінчив петербурзьку Академію мистецтв. Обличчя Шевченка – одухотворене і благородне, чоло високе і ясне. Ця скульптура по праву стала одним із кращих творів української шевченкіани. Її авторське повторення зберігається в Національному історико-культурному заповіднику ,,Батьківщина Тараса Шевченка” на Звенигородщині. Впродовж 1959 – 1963 років І. М. Гончар працює над скульптурною композицією ,,Тарас Шевченко з сестрою”, в якій передає трагізм української долі. Це зустріч рідних після довгої розлуки і страждань минувшини та безнадійність на щасливе майбуття. Скульптурна шевченкіана Івана Гончара доповнюється його художніми роботами, виконаними на основі зібраного ним історико-етнографічного матеріалу: ,,Дума про Тараса” (1978), ,,Тарас Шевченко на Україні” (1989), а також графікою: ,,Стара чумацька хата в селі Шевченкове на Черкащині (ХІХ ст.)” (1963), ,,Вітряки в селі Шевченковому” (1963), ,,Шевченко Тиміш, внук Тараса Шевченка” (1964), ,,Хата Тимоша в селі Шевченковому” (1964). Усі графічні малюнки виконані автором з натури. У колекції, зібраній І. М. Гончаром, шевченківська тема представлена двома картиною ,,Янгол зі свічкою” та іконою ,,Святий Микита”, які, на думку Івана Макаровича, дуже нагадують картини молодого Шевченка і можуть належати його пензлю. У меморіальній книгозбірні І. М. Гончара зберігаються рідкісні книжки, серед яких, зокрема, друге видання нецензурованого ,,Кобзаря” (Прага, 1876), ,,Жизнь и произведения Тараса Шевченка” (упоряд. М.К. Чалий, 1882), книга С. Н. Кулябки ,,Т. Г. Шевченко” (1884), ,,Кобзар. Гайдамаки” (1886), ,,Жалобний марш М. Лисенка до 27-х роковин смерті Т. Г. Шевченка (1888) та інші видання”[5]. Серед творців Шевченкіани чільне місце посідає відомий черкаський художник Іван Онисимович Кулик (1923 – 1995), який понад сорок років працював в українському станковому живописі. Одна з перших його картин ,,Старі Моринці. Відлига” не випадково була присвячена Шевченковим Моринцям, адже Іван Онисомович народився саме в цьому селі, де настільною книгою в сільських хатах, поряд з Біблією, був ,,Кобзар”. Ще змалечку хлопець познайомився з творами свого геніального земляка-односельця. Полум’яне, правдиве слово Тараса глибоко запало в дитячу душу. Під впливом прочитаного виникали дивні образи, які хотілося малювати олівцем і фарбами. І, мабуть, не випадково, що перші свої роботи перемальовував із картин Тараса Шевченка. В створеній І. О. Куликом за роки наполегливої творчої праці галереї відомих постатей української культури і літератури чільне місце посідає шевченківська тема. Передусім, це ,,Портрет Т. Г. Шевченка”, картини ,,Шевченко в Корсуні”, ,,Шевченко серед дітей”, ,,Батьківщина Кобзаря – село Моринці”, ,,І. С. Козловський співає в Моринцях” та багато інших [6, 119 – 126]. Творча спадщина майстра налічує понад п’ятсот творів. Людина надзвичайно щедрої вдачі, Іван Онисимович подарував людям 256 картин. В 1967 році сто картин подарував рідному селу – Моринці, а згідно його заповіту п’ятдесят робіт передано в школу мистецтв, що у селі Шевченкове, дружиною художника Луїзою Макарівною. Багата і різноманітна палітра творів шевченківської тематики й інших сучасних черкаських митців – картини ,,Шевченко в Черкасах”, ,,Шевченко і кобзар”, ,,Шевченко в Млієві”, ,,Т. Г. Шевченко біля дуба М. Залізняка” В. Клименка, ,,Кобзарські думи”, ,,Та не однаково мені…”, ,,Оселя діда Т. Г. Шевченка” І. Бондара, ,,Шевченко в Черкасах” Є. Найдена, ,,Пісня Кобзаря” О. Дяченка, ,,Т. Г. Шевченко” О. Жури, ,,Думи мої, думи…” та ,,Тече вода в синє море” (Т. Г. Шевченко) І. Фізера, ,,Реве та стогне Дніпр широкий…” І. Кругляка, ,,Чому не йде…” ,,Молодий Шевченко” В. Сірого, ,,За що не знаю, називають хатину в гаї тихим раєм” В. Мухова, ,,Проводи Тараса” А. Клименко, ,,За вас правда, за вас сила і воля святая” В. Цимбала, диптих ,,За сонцем хмаронька пливе” Т. Куліш, портрети Шевченка М. Нестеренка, Ю. Озерана, Т. Сосуліної, Д. Нарбута і В. Олексенка, ілюстрації до поеми ,,Гайдамаки” В. Жигала, гобелени ,,Шевченко”, ,,Шевченко в солдатчині” А. Недосєко, ,,Причинна” Н. Недосєко [7; 8; 9]. У творчості уродженця села Гнилець Звенигородського району художника Миколи Петровича Лихошви домінуючою є шевченківська тематика. В доробку М. П. Лихошви, який нині працює в Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені М. Бойчука, вона представлена такими роботами живопису і графіки як ,,Земля, яку сходив Тарас малими босими ногами”, ,,Вітряк по дорозі Будище – Моринці”, ,,Село Хлиппівка”, ,,Моринці, хата в який народився Тарас Шевченко”, ,,Дворик села Шевченкове”, ,,Околиця села Зелена Діброва”. Усі вони виконані з великою любов’ю, відзначені барвистим різномаїттям соковитості літніх кольорів, мов живі створюють сонячний, радісний настрій [10]. Оригінальними за своїм вирішенням є екслібриси, присвячені пам’яті Т. Г. Шевченка, у виконанні А. Алексєєва та В Співака, плакети ,,Т. Г. Шевченко”, ,,Україною… 1859 р.”, ,,В неволі тяжко” та медалі ,,А серцем лину на Вкраїну…”,,Минули літа молодії”, ,,Останній путь” В. Крючкова. Привертають увагу виконані в техніці витинанки роботи М. Теліженка – ,,Портрет Т. Г. Шевченка”, ,,У просторі Тарасових думок”, ,,Отчий світильник”. В техніці ковки виконав роботу ,,Натхнення до портрета” І. Лавріненко [7; 8; 9]. Творчість Шевченка стала невичерпним джерелом творчого натхнення і для інших черкаських митців. Черкаську Шевченкіану доповнюють скульптурні твори: ,,Думи мої, думи мої…” А. Шилімова, ,,Погруддя Т. Г. Шевченка” В. Кравченка, С. Грабовського, ,,Погрудний портрет Т. Г. Шевченка” В. Головка. Вкладав душу й талант у художнє оформлення і постановку спектаклів шевченківської тематики на сцені обласного музично-драматичного театру лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Д. Нарбут. Шевченківські мотиви самобутньо і неповторно інтерпретують у вишивці О. Теліженко (,,Вогонь душі Тараса”, ,,Село на нашій Україні”) та у розписах – Т. Гордова (,,Закувала зозуленька в зеленому гаї…”, ,,Зацвіла в долині червона калина”). У 2008 році на Черкащині започатковано проведення виставок ,,Черкаські художники у вінок шани Великому Кобзареві”, які кожного року стають центральною подією Шевченкових березин в обласному центрі. В їх експозиціях представлені твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, об’єднані тематикою шевченкових творів, щевченкового світобачення, відбитих сприйняттям митців нашого часу. Представлені на щорічних шевченківських виставках роботи засвідчують значний творчий потенціал художників Черкащини, їх високу громадянську позицію та відчуття особистої причетності і відповідальності за розвиток національної культури як важливого чинника сучасних державотворчих процесів. Література 1. Їжакевич Іван Сидорович // Шевченківський словник: У 2-х томах. – К., 1976. – Т. 1. 2. 20 липня 1878 року народився художник, педагог Ілля Максимович Шульга // [Електронний ресурс]. Режим доступу: arhiv. orthodoxy. org. ua/uk / tsey_den_v_istorii /2006/.../2896.html / (дата зверення: 15.01.2013). 3. Яровий І. Іван Падалка: від ярлика ,,ворога народу” до пам’ятника в бронзі // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: // memorial.org.ua /education/draw/19/ index.htm / (дата зверення: 21.01.2013). 4. Красицький Фотій Степанович // Шевченківський словник: У 2-х томах. – К., 1976. – Т. 1. 5. Марченко-Пошивайло Т. Шевченкіана Івана Гончара [Електронний ресурс]. Режим доступу: https: //www.google.com.ua/search?q=палермо&ie / (дата зверення: 02.01.2013). 6. Грабовецький В. В., Неумитий В. М. Моринці. Сторінки історії та вшанування Кобзаря. – Івано-Франківськ: Нова зоря, 2008. 7. Художники Шевченкового краю / Упоряд. Іщенко Ю. П., Фізер І. В. – Черкаси: Брама, 2008. 8. Мистецька шевченкіана музею ,,Кобзаря” / Упорядник – О. Шарапа. – Випуск другий. – Черкаси, 2010. 9. Каталог виставки ,,Черкаські художники у вінок великому Кобзареві / Упорядник – О. Шарапа. – Черкаси, 2008. 10. Капустін В. Нащадок великого Кобзаря // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ua.convdocs.org/docs/ (дата звернення: 17.01.2013). Зміст
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників |
ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ Підоплічко М. Д., завідувач відділу інновацій та перспективного педагогічного досвіду Черкаського обласного інституту післядипломної... |
| “Виховувати, граючи Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, завідувач лабораторії виховної роботи |
ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ Професійно-педагогічна самореалізація педагога в умовах інформаційно-комунікаційного простору |
| ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ Дидактичні матеріали для оцінювання теоретичних знань учнів із навчальних модулів |
Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників... Ю. В. Лєснікова, методист Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників |
| Міністерство освіти і науки України Головне управління освіти і науки... А. К. Кравцов, методист Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, підполковник |
Конкурс дитячого малюнку, плакату «Права дитини: моя конвенція» «ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» |
| Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників... Добровольська Людмила Насибівна, методист лабораторії дошкільної та початкової освіти Черкаського обласного інституту післядипломної... |
Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаси 2008 Укладачі: С. А. Гаряча, завідувач лабораторії дошкільної та початкової освіти ЧОІПОПП |