Н73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: ТОВ «КАЗКА», 2008. т— 864 с


Скачати 25.18 Mb.
Назва Н73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: ТОВ «КАЗКА», 2008. т— 864 с
Сторінка 8/176
Дата 20.03.2013
Розмір 25.18 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Література > Документи
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   176
§10. Співвідношення між буквами і звуками

Ідеальною графічною системою можна вважати таку, у якій кожна літера відповідає тільки одному зву­кові. Українське письмо наближаєть­ся до цих вимог, проте повної відпо­відності між звуками й буквами не­має. Є випадки, коли однією літерою позначають два звуки або ж навпаки: для позначення одного звука вико­ристовують дві літери.

  1. Звуки [ож], [оз] передаються дво­ма літерами д + ж, д + з: джміль, бджола, саджанець, дзвін, ґудзик, ґедзь (один звук = дві букви), але:

під+живити, під+жарений, під+земний, над+звуковий (два звуки = дві букви).


  1. Буква щ передає сполучення двох приголосних звуків [ш] + [ч]; щастя [шчаста]; піщинка [п’іиічйнка]; дощ [дошч]; священний [св’ашчен:и і ].

  2. Буква ь (знак м’якшення) жодного звука не позначає, а служить для пом’якшення попереднього приго­лосного:

розповідь, блакить, кільце, людськість, чорнобильський, сльози, бадьорість.

  1. Йотована буква ї завжди позначає два звуки [/] + [і]:

їжак Ціжак]; з’їжджений [3}іжджеиниі]; героїзм [геаро]і зм]; в ескадрильї [уеискадрйл]і].

  1. Йотовані літери я, ю, є мають два значення:

  • передають один звук [а], [у], [е], коли вживаються для позначення м’якості попередніх приголосних: хвиля [хвйл'а], сюжет [сужет], вечірнє [веич’ірне];

  • передають два звуки [уа], []у]> Це], коли виступають:

  • на початку слова: ясність, юність, єдність;

  • після голосного (на початку складу): моя, мою, моє;

  • після апострофа: здоров’я, ком­п’ютер, від’їхати;

  • після знака м’якшення в сло­вах іншомовного походження: ательє, куртьє, барельєф.



Фонетика. Графіка. Орфоепія


міркуйте такі

Для того щоб зробити звуко-буквений аналіз слова, його потрібно записати в транскрипції. Наприклад, щастя — [шчаст’а]. Як видно, при орфографічному записі — 5 букв, при фонетич­ному — 6 звуків. Таку невідповідність поясню­ємо тим, що літера щ завжди позначає два звуки [шч], а йотована я в цій позиції передає один звук [о] і служить для пом’якшення приголосно­го [т ]. Отже, у слові звуків більше, ніж букв.


§11. Графічні скорочення

Графічні скорочення використову­ють для економного позначення слів на письмі. В усному ж мовленні, на відміну від абревіатур, слова не ско­рочують і вимовляють повністю. Правила графічних скорочень

  1. Скорочені написання повинні бути зрозумілими для читача: філос., філол. (а не філ.), прикм. (а не прик.), дієприсл. (а не дієпр., бо є ще дієприкметник).

  2. Слова треба скорочувати на літеру, що позначає приголосний звук: див. (дивись), напр, (наприклад), пор. (порівняй).

  3. Графічні скорочення (крім станда­ртних скорочень метричних мір: лі — метр, см сантиметр, т — тонна, га гектар) пишуться з крапками на місці скорочення.

  4. У кінці скорочень, що складаються з подвоєної літери на позначення множини, ставиться одна крапка: вв., рртт.


  1. Написання великих і малих літер, дефісів, які є в повній назві, збері­гається: с. г. (сільське господарство), але:

с.-г. (сільськогосподарський), півн.- сх. (північно-східний), Під.-Зах. залізниця (Південно-Західна ).

  1. Ставиться дефіс у скороченнях з випущеною середньою частиною: вид-во (видавництво), ін-т (інс­титут ), р-н (район ).

  2. Частини скороченого словосполу­чення, рідше складного слова, роз­діляються навскісною рискою: п./с. (поштова скринька), об./хв. (обер­тів у хвилину ).

До найпоширеніших загально­прийнятих скорочень належать такі: акад. — академік, вид. — видання, гр. — громадянин, див. — дивись, доц. — доцент, ім. — імені, і т.д. — і так далі, і т. ін. — і таке інше, і под. — і подібне, напр. — наприклад, н.е. — нашої ери, до н. е. — до нашої ери,

о. — острів, обл. — область,

оз. — озеро, п. — пан, пані, пор. — порівняй,


57



УКРА ЇНСЬКА МОВА


проф. — професор, р. — річка, рр. — роки, с. — село,

ст. — століття, станція, т. — том, тов. — товариш, тт. — томи, товариші.

§12. Письмо. З історії походження

Кожен народ іде своїм шляхом до створення писемності.

Первісні люди, щоб запам’ятати місце перебування, напрям руху мис­ливців, сигналізувати про наявність якихось предметів або істот, вико­ристовували зламані гілки дерев, ук­ладені в певному порядку стріли, камінці тощо. Це були перші спроби людини передати повідомлення за до­помогою мнемонічних знаків. Чи можна їх вважати письмом? Біль­шість учених схиляється до думки, що ці знаки — лише перший крок до письма, підготовчий ступінь у про­цесі його становлення.

Часто самі речі не означали нічого, а використовувались як умовні зна­ки. Таким було письмо кіпу, пошире­не в стародавніх інків, — вузликове письмо: на паличку нав’язувалися різноколірні шнурки з вузликами.

Таким було письмо ірокезів — вам- пум: на пояс у певній послідовності






чіпляли різноколірні черепашки, кожна з яких мала певне значення, про яке домовлялися заздалегідь. Так, черепашка, пофарбована в білий колір, означала щастя, мир, у чор­ний — небезпеку, у червоний — вій­ну. Своєрідним предметним письмом є палички гінців в Австралії — па­лички із зарубками різної конфігу­рації. Вони допомагали посланцю краще запам’ятати й передати зміст повідомлення. Залишки таких примі­тивних форм передачі інформації жи­ві й у свідомості сучасної людини. Скажімо, звичай вітати гостей хлібом і сіллю, що символізує гостинність та добре ставлення. Відомий здавна український звичай, коли дівчина підносить парубку гарбуза на знак незгоди вийти за нього заміж. Чорний одяг сповіщає про траур того, хто його носить, у білий одяг одягається наречена в день шлюбу. Обручка на руці повідомляє про те, що людина одружена.


58



Фонетика. Графіка. Орфоепія


З глибини тисячоліть, з епохи па­леоліту, дійшли до нас малюнки на скелях, зображення тварин і людей, вирізьблені на поверхні каменя. Ці первісні малюнки й різьблення про щось повідомляли й були попередни­ками піктографії (від латинського рШиврозмальований і грецького дгарЬопишу) — малюнкового пись­ма. Наскельний малюнок почав вико­нувати нову функцію: із знака первісної магії перетворився на роз­повідь. З’являється графема — на- чертальний знак, який властивий пи­семності. Знаком піктографічного письма є піктограма — малюнок чи серія малюнків, що не ілюструють розповідь, а самі є цією розповіддю, бо в них закладений певний зміст. Піктографія — це перша форма спілкування за допомогою накресле­них знаків — графем, однак це ще не писемність у повному розумінні сло­ва, оскільки вона не передавала зву­ків мови. «Прочитати» (зрозуміти) значення піктограми можна й не зна­ючи мови тієї людини, яка намалюва­ла піктограму.

Піктографія з’явилася десь на­прикінці кам’яної доби.

Піктографічне письмо задовольня­ло потреби людей тільки на певному етапі існування суспільства, бо писати за допомогою малюнків було не дуже зручно. Для цього потрібен був пев­ний «художній» хист. Крім того, таке


Лист індіанських племен






письмо було трудомістким, забирало багато часу.

Але піктографія виявилася невми­рущою формою спілкування. Пікто­грами й нині є зручним засобом взаєморозуміння між людьми, які розмовляють різними мовами. Пікто­графічні системи знаків широко використовуються в місцях, де пере­бувають люди з усього світу — на вок­залах, у портах, аеропортах. Так, зображення телефонної трубки ін­формує про те, що поряд є телефон, якщо кавова чашка — шукайте кав’ярню, якщо виделка й ніж — десь недалеко ресторан. Піктограми збереглися й у системі дорожніх зна­ків, вони широко використовуються в рекламах, на вивісках.

Минали віки, малюнки-значки дедалі більше спрощувалися в зобра­женні, часом вони зовсім не нагаду­вали предмета. Цього вимагали по­треби суспільства, виникала необхід­ність передати на письмі складніший


59



УКРАЇНСЬКА МОВА


за змістом і більший за обсягом текст. На зміну малюнковому письму приходить ідеографічне (від грецьких idea — образ і graphoпишу). Цей вид письма передавав не лише назви предметів, а й абстрактні поняття, ідеї.

Зразком ідеографії є письмо Старо­давнього Єгипту, китайське письмо. Знаки ідеографічного письма назива­ють ієрогліфами (від грецьких hiero

  • священний і graphoпишу, тобто священнописання, буквально — ♦різьба жерців», бо перші ієрогліфи вирізали на камені або кості, а таєм­ницею письма володіли лише жерці).

Ієрогліфічним було письмо старо­давніх індіанців майя, у писемності яких були й алфавітні (фонетичні) знаки, і такі, що позначали цілі сло- І ва, і такі, що пояснювали значення слів, але не читалися, і такі, що озна­чали склади.

Китайське письмо налічує близько 49 тисяч ієрогліфів, які за компо­зицією є прості та складні. Нині практично використовується при­близно 5 тисяч ієрогліфів.

Другим поширеним видом ідео­графічного письма був клинопис — письмо у вигляді клинців, яке заро­дилося між Тигром і Євфратом у стародавніх шумерів, а потім пе­рейшло до вавилонян і ассирійців.

Ієрогліфічне письмо, яке було кро­ком уперед у розвитку писемності


світу, теж задовольняло потреби суспільства лише на певному щаблі історії. Писання ієрогліфами вияви­лося не цілком зручним: воно потре­бувало багато часу для навчання. Щоб набути вмінь писати значками, які складалися з хитромудрих гра­фічних елементів, потрібно було дов­го вчитися. Тому для більшості лю­дей це письмо було малодоступним.

Зразки ідеографічного письма по­ширені й нині. Так, цифри, матема­тичні знаки, хімічні формули, деякі дорожні знаки — це ідеограми.

Ідеографічне письмо змінилося складовим (силабічним), яке поляга­ло в тому, що одним і тим самим значком став позначатись один склад. Знак, який раніше міг означати ціле слово, у складовому письмі стає зна­ком, що позначає тільки певний склад і може бути використаний для написання слів, до яких цей склад входить.

Батьківщиною складового письма вчені вважають Південну Месопо­тамію, адже там, у стародавнього на­роду шумерів, десь у ІУ-ІІ тис. до н. е. з ідеографічного письма народилося складове. Кілька систем складового письма мала Стародавня Індія. Най­кращим зразком складового письма було староіндійське письмо деванага- рі, яке мало 48 основних знаків, ко­жен з яких означав склад, що мав бу-

  1. дову «приголосний плюс голосний а»



Фонетика. Графіка. Орфоепія


У цьому письмі вживалися надряд­кові і підрядкові знаки. Алфавіт де- ванагарі мав осмислений порядок розміщення букв: вони групувалися відповідно до класифікації приголос­них звуків.

Нині складове письмо використо­вується в Японії.

Складове письмо — це фоно­графічне (від грецьких phoneзву­чання і grapheпишу) письмо, тоб­то таке, яке передає мову в її звуково­му оформленні.

Якісно вищим щаблем у розвитку фонографічного письма стало букве- но-звукове, або алфавітне, письмо, де графічний знак передає звук.

Буквене письмо веде свій початок від староєврейського та фінікійського письма, у якому буквами позначали­ся приголосні звуки, а голосні — діакритичними знаками. Найдавні­ше алфавітне письмо фінікійців ви­користали греки, але вони на письмі стали позначати вже й голосні звуки, використовуючи для цього деякі фі­нікійські літери, а деякі для по­значення голосних ввели свої. На ос­нові грецької системи письма утвори­лися латинський та слов’янський алфавіти. ■ > ■ '

Фонографічне письмо на сучасному етапі розвитку людства є найзручні­шим для використання. Воно має не­велику кількість графічних знаків, написання яких не викликає особли- |


вих труднощів у зв’язку з тим, що їхні елементи нескладні. Завдяки цьому воно швидко засвоюється й поширю­ється серед мовців. Водночас фоно­графічне письмо забезпечує точну пе­редачу повідомлення [37, с. 16-19].

Орфоепія

Орфоепія (від грецьких orthosправильний, eposмова, мовлен­ня) — це розділ мовознавства, який вивчає правила літературної вимови.

Основним поняттям орфоепії є ор­фоепічна норма. Вона охоплює на­самперед вимову звуків та звукоспо­лучень у різних позиціях, наголошу­вання слів та інтонацію.

Порушення нормативної вимови спричиняють:

  • діалектне оточення;

  • змішування норм близькоспорід- нених мов (найчастіше української з російською та польською);

  • іноді письмо: слова вимовляють так, як вони написані, без ураху­вання розбіжності між вимовою й написанням.

Кодексом орфоепічних норм слу­жить «Орфоепічний словник».

Дотримання мовцями правил літе­ратурної вимови — це показник за­гальної культури людини й суспіль­ства в цілому.


61



УКРАЇНСЬКА МОВА


1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   176

Схожі:

Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте...
Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує
Особливості роботи за підручником «Українська мова. 2 клас» (автор...
Віту, вирішення життєво важливих завдань)» (Програма, с. 10), уможливлює зміст навчально-методичного комплекту, до якого входять:...
УКРАЇНСЬКА МОВА
Українська мова: навч посіб для студ ф-ту післядипломн освіти / Нар укр акад., [каф українознав.; упоряд. Г. В. Купрікова]. – Х....
ЦЕНТР
У 45 Українська мова: Словник-довідник. — Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. — 144 с
Урок розвитку зв’язного мовлення №1 Творчий переказ тексту «Відпочинок на морі»
Державний Гімн України. Мова — жива скарбниця історії народу. Мова і мовлення. Збагачення мови новими словами. Утворення нових слів....
Віталій КОНОНЕНКО. Проблема гуманізації викладання літератури (на...
Віталій КОНОНЕНКО. Проблема гуманізації викладання літератури (на матеріалі творчості Олеся Гончара) // Українська мова та література...
Intel® Навчання для майбутнього
Гречанюк С. День повернення М. Хвильового // Українська мова і література в школі. – 1987. – №12. – С. 17-26
Методичні рекомендації та тематика практичних занять (3-5 семестри)
«Українська мова як компонент професійної компетенції. Нормативно-стильові основи професійного спілкування» слід починати зі з’ясування...
О. Л. Плетнєва Українська мова за професійним спрямуванням
Українська мова за професійним спрямуванням / О. Л. Плетнєва. – Збірник вправ та завдань для практичних занять і контрольних робіт....
План: Предмет і завдання курсу "Ділова українська мова". Українська...
Функціональні стилі мовлення. Художній і розмовний стилі, жанри, мета і сфера спілкування, мовні засоби
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка