Н73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: ТОВ «КАЗКА», 2008. т— 864 с


Скачати 25.18 Mb.
Назва Н73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: ТОВ «КАЗКА», 2008. т— 864 с
Сторінка 6/176
Дата 20.03.2013
Розмір 25.18 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Література > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   176
§6. Наголос

Наголосом називають посилення голосу на одному із складів слова.

Голосний звук і склад, на який па­дає наголос, називають наголоше­ним, а всі інші звуки та склади — не- наголошеними.

Кожне повнозначне слово, що складається з двох і більше складів, має наголос. Службові ж частини мо­ви (прийменник, сполучник, частка), як правило, не наголошуються. При­єднуючись до попередніх або наступ-


45



УКРА ЇНСЬКА МОВА


них наголошених слів, вони утворю­ють т. зв. фонетичне слово: вчися ж, хай читає, він і вона. Більшість слів нашої мови має один наголос — основний. У склад­них і складноскорочених словах, крім основного, виділяють ще додат­ковий, або побічний наголос. Він по­значається спеціальним значком [а]: вищезгаданий, мимоволі, двадця­тип’ятитисячний.

УВАГА!

Складні слова, що пишуться через дефіс, мають лише основні наголоси:

історико-філологі чний, навчально-виховний, з діда-прадіда, батько-мати, не сьогодні- завтра, світло-зелено-жовтий.

Наголос буває:

  • словесний (у словах) — виділення од­ного зі складів слова за допомогою посилення голосу;

  • логічний (у реченні) — виділення посиленням голосу в реченні най­важливішого за змістом слова;

  • емфатичний (виразовий) — харак­теризує не смислове, а емоційне значення слова (наголос емоції).

Словесний наголос В українській мові словесний наго­лос динамічний, вільний і рухомий.

Наголос називають динамічним (силовим), бо наголошений склад звучить сильніше, виділяється біль­шою напруженістю артикуляції.


Український наголос кваліфі­кують як вільний (різномісцевий), бо він постійно не закріплений за пев­ним складом, як, скажімо, у фран­цузькій мові (наголос завжди на ос­танньому складі), чеській та естон­ській (на першому складі), польській (на передостанньому).

Отже, в одних словах він може бу­ти на першому складі (Сумщина, по­значка, високо, широко, глибоко), в інших — на другому (навчання, си­нонім, шофёр, індустрія, низький, ходжу, кошу, роблю, була, було, бу­ли), на третьому чи й на останньому (сантиметр, постамент, гастро­номія, некролог, чотирнадцять, бе­ремо, живемо, донести).

В українській мові наголос рухо­мий, тобто при змінюванні слів він може переходити з одного складу на інший: сестрасестроюсестри, садитисаджусадять.

Роль наголосу в слові Наголос:

  • Служить для розрізнення лексич­ного значення слів: атлас (збірник географічних чи історичних карт) — атлас (шовко­ва блискуча тканина); орган (частина організму) — орган (музичний інструмент); паша (трава на пасовищі) — паша (почесний титул);



Фонетика. Графіка. Орфоепія


приклад (зразок) — приклад (час­тина гвинтівки);

плачу (від плакати) плачу (від платити).

  • Служить для розрізнення грама­тичних форм того самого слова: озера (Р. в. одн.) — озера (Н. в.

множ.)

пісні (Р. в. одн.) — пісні (Н. в. множ.)

насипати (док. вид дієслова) — насипати (недок. вид дієслова).

  • Служить для розрізнення різних гра­матичних форм різних частин мови:

дорога (що? імен.) — дорога (яка? прикм.)

батьків (кого? імен.) — батьків (чий? прикм.)

дзвони (що? імен.) — дзвони (нак. спосіб дієсл.)

Слід пам’ятати, що деякі слова ма­ють подвійний наголос. Орфоепічні норми допускають таке варіативне наголошення: помилка, апостроф, доповідач, також, завжди, мабуть, простий.

Примітка. Іноді акцентні варіанти вико­нують стилістичну функцію:

високо, глибоко — загальновживані, високо, глибоко — власне поетичні.

Фразовий наголос

Фразовий наголос існує тільки в реченні. Серед його різновидів — ло­гічний та емфатичний наголоси.


Логічний, або смисловий, наго­лос — це посилення голосу на одному із слів речення для того, щоб підкрес­лити його смислову роль, закценту- вати саме на ньому увагу:

Завтра ми підемо на прогулянку в ліс.

Завтра (а не через кілька днів чи місяців),

ми (а не хтось інший), підемо (а не поїдемо), на прогулянку (а не на роботу чи змагання),

в ліс (а не в степ чи в гори).

УВАГА!

Зі зміною місця логічного наголосу може зміню­ватися зміст повідомлення:

Ти краше вивчи вірш напам’ять.

Ти краще вивчи вірш напам'ять.

Емфатичний (від грецького е трНа- в/з — роз’яснення, вказівка, ви­разність) — це виділення важливої зі смислового погляду частини речен­ня (групи слів чи частини слова) у зв’язку з вираженням експресії мов­лення, емоційного стану мовця. Ем­фатичний наголос найчастіше вира­жається подовженням наголошеного голосного, а іноді й приголосного, а також своєрідною мелодикою:

Він з неї оче-е-ей не зводить. Розу-у-умний же ти! Схамені-і-іться ж!

Ви з-з-н-н-нали про це!


47





арахіс

каталог

партер

верба

кілометр

подруга

видання

квартал

предмет

вимова

корисний

приятель

вимога

котрий

псевдонім

випадок

кропива

ремінь

виразний

лапки

решето

вірші

легкий

різновид

вітчим

медикамент

рукопис

документ

металургія

терези

донька

монолог

товстий

дочка

наспіх

середина

дрова

ненавидіти

симетрія

жаданий

ненависть

статуя

живопис

новий

старанний

завдання

обіцянка

український

загадка

обруч

урочистий

заголовок

одинадцять

фартух

залоза

ознака

феномен

запитання

олень

цемент

ім’я

отаман

черговий





§7. Склад і складоподіл

Склад — це частина слова, яка ви­мовляється одним поштовхом види­хуваного повітря.

Склад може утворювати один чи кілька звуків, але серед них обов’язко­во має бути голосний. Саме голосний звук виступає в ролі складотворного (складового) й становить вершину складу. Перед ним і після нього можуть стояти приголосні, які називають нескладотворчими.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! У слові стільки складів, скільки голосних звуків.


Залежно від кількості складів сло­ва поділяють на:

  • односкладові: день, ніч, рік, вік;

  • двоскладові: вес на, лі-то, о-сінь, зи-ма',

  • трискладові: снігопад, за-ме- тіль, ві-хо-ла, за-ві-я, бу-ре-вій",

  • багатоскладові: хлі-бо-роб-ство, сіль-сько-го-сподар-ський.

Чи є слова, які не можна поділити на склади? Так, це деякі службові час­тини мови: в, з, і.

У слові визначають наголошений склад (на який падає словесний наго­лос) і ненаголошені склади (решта).

Типи складів

Типи складів характеризують за кін­цевим і початковим звуком складу.

Відкритий — склад, який закінчу­ється на голосний:

ті-ло, пле-че, го-ло-ва, ру-ка, но-га, ву-хо, ши-я, що-ка, гу-би.

Закритий — склад, який закін­чується на приголосний:

щед-рість, від-важ-ний, фут-бол, від-січ, шіст сот, під-няв, звіль-нив-шись, міль-ярд.

В українській мові переважають відкриті склади.

Крім того, ще виділяють прикриті і неприкриті склади.

Прикритий — склад, який почи­нається приголосним:

ске-ля, гра-ніт, пта-ство, хлі ба,



Фонетика. Графіка. Орфоепія


кра сень, струн ко, збір ний, дзве-ні-ти, кра-ї-на.

Неприкритий — склад, який почи­нається голосним:

а-ле-я, о-ко, і-ко-на, і-де-я, у-зор,

о си ка, о-сінь, і-ній, у каз.

У ході історичного розвитку мови спостерігається тенденція до прикри­ття початкових складів, що почина­ються або починалися голосними: вулиця (від улиця), він (від онть), вівця (від овьця), вітчизна (від отьчизна), горіх (від ор'кх'ь), гострий (від острт»).

Складоподіл

Кожна людина досить легко поді­ляє слова на склади й установлює їх кількість. Проте труднощі при скла­доподілі виникають насамперед тоді, коли збігаються кілька приголосних у середині слова.

При поділі слів на склади треба враховувати такі тенденції:

  • для української мови, як і для інших слов’янських, характерне тяжіння до відкритих складів;

  • діє принцип зростання гучності складу: гучність звуків попередньо­го складу має поступово спадати, а наступного — зростати.

Примітка. Найгучніші — голосні звуки, далі — в порядку зменшення гучності — со­норні, дзвінкі й глухі приголосні.

  • принцип милозвучності, що зу­


мовлює усунення груп приголос­них у межах одного складу.

Основні правила складоподілу

  • Якщо один приголосний стоїть між голосними, то він завжди нале­жить до наступного складу: мо-ре, не-бо, ві-тер, хви-ля, па-рус, марево.

  • Якщо поряд стоять два дзвінкі або два глухі звуки, то обидва нале­жать до наступного складу:

ща стя, ка штан, рі чка, пі джак, не-сти, го-спо-дар, О-ле-ксан-дра.

  • Якщо з двох приголосних перший дзвінкий, а другий глухий, то вони належать до різних складів: бе-різ-ка, буз-ко-вий, швид-ко, стеж-ка, глиб-ше, їдь-те.

  • Якщо з двох приголосних перший глухий або дзвінкий, а другий со­норний, то обидва належать до на­ступного складу:

ко смос, ху-до-жник, те-хні-ка,

об рій, мі-дний, до-бре, по-тріб-но, ча-рі-вни-ця.

  • Якщо поряд стоять два сонорні звуки, то вони належать до різних складів: зем ляк, бар-ві-нок, чо-тир-ма, сум-но, тор-гів'Ля, чер-во-ний,

пій ло, дев’ ять, та-єм-ни-че.

  • Якщо в слові є подовжені приго­лосні, то вони можуть належати до одного або до різних складів: по-чу-ття і по-чут-тя, ста ття і


49



УКРАЇНСЬКА МОВА


стат тя, бла ки ттю і бла кит­тю, зу стрі ччю і зу-стріч-чю.

» Якщо між голосними є два або більше приголосних, то сонорні звуки, що йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять після них, — до наступного:

май стер, мор квя ний, ми ло сер­дний, ком-плекс, а-спі-ран-тці.

УВАГА!

Правила українського складоподілу не завжди збігаються з правилами переносу слів з рядка в рядок, а також із визначенням у слові морфем (найменших значущих частин).

Поділ на склади Поділ на морфеми Перенос слова най-мв-ння на-йм-енн-я на-йме-ння

і на-ймен-ня

об'є-дна-ння об’-едн-анн-я об’-єд-на-ння пі-діб-ра-ти піді-бр-а-ти пі-ді-бра-ти сьо-год-ні сього-дн-і сьо-го-дні

і сьо-год-ні

нав-чив-шись на-вч-и-вши-сь на-вчи-вшись

і на-вчив-шись

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   176

Схожі:

Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте...
Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує
Особливості роботи за підручником «Українська мова. 2 клас» (автор...
Віту, вирішення життєво важливих завдань)» (Програма, с. 10), уможливлює зміст навчально-методичного комплекту, до якого входять:...
УКРАЇНСЬКА МОВА
Українська мова: навч посіб для студ ф-ту післядипломн освіти / Нар укр акад., [каф українознав.; упоряд. Г. В. Купрікова]. – Х....
ЦЕНТР
У 45 Українська мова: Словник-довідник. — Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. — 144 с
Урок розвитку зв’язного мовлення №1 Творчий переказ тексту «Відпочинок на морі»
Державний Гімн України. Мова — жива скарбниця історії народу. Мова і мовлення. Збагачення мови новими словами. Утворення нових слів....
Віталій КОНОНЕНКО. Проблема гуманізації викладання літератури (на...
Віталій КОНОНЕНКО. Проблема гуманізації викладання літератури (на матеріалі творчості Олеся Гончара) // Українська мова та література...
Intel® Навчання для майбутнього
Гречанюк С. День повернення М. Хвильового // Українська мова і література в школі. – 1987. – №12. – С. 17-26
Методичні рекомендації та тематика практичних занять (3-5 семестри)
«Українська мова як компонент професійної компетенції. Нормативно-стильові основи професійного спілкування» слід починати зі з’ясування...
О. Л. Плетнєва Українська мова за професійним спрямуванням
Українська мова за професійним спрямуванням / О. Л. Плетнєва. – Збірник вправ та завдань для практичних занять і контрольних робіт....
План: Предмет і завдання курсу "Ділова українська мова". Українська...
Функціональні стилі мовлення. Художній і розмовний стилі, жанри, мета і сфера спілкування, мовні засоби
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка