§26. Правопис слів іншомовного походження
У словниковому складі сучасної літературної мови є значна частина слів, запозичених з інших мов (10%). У правописі іншомовних слів поєднуються різні принципи української орфографії — фонетичний, традиційний, морфологічний.
Написання и, і, ї
Пишемо и:
У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж (дж), р перед наступними
Орфографія
приголосними (т. зв. «правило дев’ятки», словесна формула якого «Де ти з’їси цю чашу жиру?»): директор, диспут, директива, диригент, кредит, диплом, дистанція; тактика, інститут, титул, фортисимо; позиція, фізика, музика; симфонія, сигнал, силует, синтаксис, таксист; цирк, цистерна, цифра, циклон, циферблат; речитатив, шифер, шифр; пейзажист, режим, жирафа, джинси; риторика, історичний, гітарист.
У географічних власних назвах з кінцевими -ида-, -ика-: Антарктида, Атлантида, Флорида; Адріатика, Антарктика, Арктика, Атлантика, Африка, Балтика, Корсика, Мексика.
У географічних назвах та прізвищах після шиплячих ж, дж, ч, ш і ц перед приголосними:
Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Чилі, Чикаго, Лейпциг, Сан-Фран- циско; Цицерон, Чиковані, Шиллер, Чингісхан, Джигарханян, але:
Тиціан, Жіоно (перед голосним).
У географічних назвах із буквоспо- лученням -ри- перед приголосними (крім й):
Великобританія, Крит, Мавританія, Мадрид, Париж, Рига, Рим, Цюрих,
але:
Австрія, Ріо-де-Жанейро (перед голосним, йотованим зокрема).
У ряді географічних назв після приголосних д, т і в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аргентина, Бразилія, Братислава, Ватикан, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет та в похідних від цих слів загальних назвах: бразилець, бразильський та ін.
Пишемо і:
На початку слова:
ідея, ілюзія, імунітет, інженер, інструкція, Індія, Італія.
Після усіх приголосних перед голосними буквами та й:
аксіома, аварійний, біографія, діагональ, діорама, дієта, ієрарх, ієрей, ієрогліф (але єна — грошова одиниця Японії), радіус, радій, тріумф, тіара, еволюція, ерудиція, історія, соціологія, цивілізація.
У кінці незмінюваних загальних назв: таксі, шасі, попурі, пенальті, поні, візаві, жалюзі, мерсі.
Після губних б, п, ву м, ф, гортанного г, передньоязикових л, н та задньоязикових к, х перед наступними приголосними:
архів, академічний, банкір, бізнес, ванілін, вітамін, гімн, гімназія,
89
УКРА ЇНСЬКА МОВА
гіпербола, графік, гуманізм, кіно, ліцей, ліцензія, міграція, мікроскоп, мімоза, мітинг, німфа, фінанси, фініш, хірург, хімія.
Примітка. Як виняток, після цих же приголосних пишемо и відповідно до вимови:
у давно запозичених словах:
бинт, бурмистер (хоч бургомістр), вимпел, графин, кит, лимон, миля, скипидар, спирт та ін.;
у словах, запозичених зі східних мов, зокрема з тюркських:
башкир, калмик, кизил, кинджал, киргиз, кисет, кишлак, кумис;
у словах церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, митра, митрополит, християнство.
У власних назвах після б, п, в, м, ф, к, х, г, н, л, з, с та похідних від них словах:
Батумі, Бірма, Вільнюс, Кіпр, Ліван, Ніл, Ніцца, Памір, Сідней, Філіппіни, Хібіни;
Дідро, Грімм, Кіплінг, Лессінг, Овідій, Паганіні, Россіні, Шекспір.
УВАГА!
Треба розмежовувати правопис слів-прізвищ і загальних назв, що походять від них:
Дізель, але дизель.
Пишемо ї:
Після голосного:
архаїзм, героїка, інтуїція, мозаїка, сюїта, «Ене'іда», Ізмаїл, Ізраїль. Примітка. У складних словах та після префіксів пишемо і:
новоірландський, антиісторичний, дезінфекція, дезінформація.
Написання е, є Пишемо е:
На початку слова та після букв, що позначають голосні звуки, крім і: екзамен, енергія, ескалатор, естафета; коефіцієнт, дуель, дует, поет, менует, проект, проекція, але:
траєкторія.
В іншомовних префіксах де-, ре-: декваліфікація, деблокування, деескалація, реевакуація, реабілітація, реконструкція,
а також у слові діез.
УВАГА!
У багатьох словах іншомовного походження написання е, и в ненаголошених складах не можна перевірити наголосом:
декрет, декада, декламація, репетитор, секретар та ін.
Правильне їх написання треба запам’ятати, а при потребі звертатися до «Орфографічного словника української мови» чи до «Словника іншомовних слів».
Пишемо є:
На початку давно запозичених слів:
Європа, Єгипет, Єрусалим, Євангеліє, єпископ, єзуїт, єресь, єгер.
2. Після букв і, е, й, ъ (м’якого знака) та апострофа:
абітурієнт, гігієна, орієнтир; конвеєр, реєстр, феєрія, феєрверк, фойє, Фейербах; ательє, модельєр, портьєра, віньєтка; прем’єра, інтер’єр, кар’єра, Руж’є, Фур’є.
Написання у
У словах1',“ запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш відповідно до французького и пишемо українське у, а не ю:
брошура, журі, парашутист, Жуль Берн, а також парфуми, парфумерія.
Примітка. Про правопис знака м’якшення в словах іншомовного походження див. §18, апострофа — §17, подвоєних приголосних — §24.
§27. Правопис префіксів
Уживані в українській мові префікси можна умовно поділити на дві групи:
Префікси, які не мають правописних особливостей (пишемо так, як вимовляємо).
Серед них:
пра праліс, прадід;
за заспівати, забагато;
по помандрувати, помріяти;
ви вигадати, виграти;
най— найвищий, найближчий та ін.
2. Префікси, правопис яких зумовлений певними орфографічними правилами. До них належать ті, що закінчуються на приголосний і, залежно від початкового звука кореня, вимовляються по- різному, та префікси, правопис яких розрізняємо за смисловим значенням.
Орфографія
Правопис префіксів з-, с-
Перед глухими приголосними к, п, т, ф, х (словесна формула кафе «Птах») пишемо с-: сповістити, сподобатися, сфотографувати, сконструювати, скинути, схарактеризувати, стемніти, створити, схід, спалах, скраєчку, спершу, спідлоба, неспроста.
Перед усіма іншими приголосними, незалежно від вимови, та голосними пишемо префікс з-: зцілити, зцідити, зсипати, зсадити, зжарити, зжовкнути, зшити, зчистити;
зорати, зекономити, зорієнтуватися, з’юрмитися, з’єднатися.
метою досягнення милозвучності мовлення префікс з- може видозмінюватися на зі-, зо-, зу-.
Префікс зі- пишемо, якщо корінь слова починається:
сполученням кількох приголосних:
зізнатися, зібрати, зітхнути, зіштовхнути, зіскочити, зігнутий, зіщулений;
сполученням губного та йотованого:
зів’ялий, зім’ятий, зіб’ємо. Зрідка вживається префікс зо-: зомлілий, зопрілий.
У деяких словах — префікс зу-: зустріч, зустрітися, зусилля, зухвалий.
91
УКРАЇНСЬКА МОВА
Бувають варіанти і в одному слові: звечора та ізвечора, знову та ізнову (префікс із- — розмовний).
Правопис префіксів роз-, без-, воз-, через-
Кінцевий приголосний цих префіксів вимовляється по-різному залежно від початкового звука кореня: чітко й виразно (безіменний, розораний, безводний, безграмотний, розбитий) або ж уподібнюється шиплячому чи свистячому кореня (розшумітися, розчаруватися, розчинитися, розступитися; безсмертя, безсумнівно, безшумно, безцільно).
Префікси роз-, без-, воз-, через- завжди пишуться з кінцевим з- (за морфологічним принципом): розквітати, розпалити, розхвалити, розчистити, розмістити; безкорисливий, безкраїй, безсніжний, беззахисний, безжирний; возвеличити, воздати, возз’єднати; черезплічник, черезсідельник.
|