Н73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: ТОВ «КАЗКА», 2008. т— 864 с


Скачати 25.18 Mb.
НазваН73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: ТОВ «КАЗКА», 2008. т— 864 с
Сторінка14/176
Дата20.03.2013
Розмір25.18 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Література > Документи
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   176
§26. Правопис слів іншо­мовного походження

У словниковому складі сучасної літературної мови є значна частина слів, запозичених з інших мов (10%). У правописі іншомовних слів поєдну­ються різні принципи української ор­фографії — фонетичний, традицій­ний, морфологічний.

Написання и, і, ї

Пишемо и:

  1. У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж (дж), р перед наступними



Орфографія


приголосними (т. зв. «правило де­в’ятки», словесна формула якого «Де ти з’їси цю чашу жиру?»): директор, диспут, директива, диригент, кредит, диплом, дис­танція; тактика, інститут, титул, фортисимо; позиція, фізика, музика; симфонія, сигнал, силует, синтаксис, таксист; цирк, цистерна, цифра, циклон, циферблат; речитатив, шифер, шифр; пейзажист, режим, жира­фа, джинси; риторика, історич­ний, гітарист.

  1. У географічних власних назвах з кінцевими -ида-, -ика-: Антарктида, Атлантида, Флори­да; Адріатика, Антарктика, Арк­тика, Атлантика, Африка, Бал­тика, Корсика, Мексика.

  2. У географічних назвах та прізви­щах після шиплячих ж, дж, ч, ш і ц перед приголосними:

Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Чилі, Чикаго, Лейпциг, Сан-Фран- циско; Цицерон, Чиковані, Шил­лер, Чингісхан, Джигарханян, але:

Тиціан, Жіоно (перед голосним).

  1. У географічних назвах із буквоспо- лученням -ри- перед приголосними (крім й):

Великобританія, Крит, Маври­танія, Мадрид, Париж, Рига, Рим, Цюрих,


але:

Австрія, Ріо-де-Жанейро (перед го­лосним, йотованим зокрема).

  1. У ряді географічних назв після приголосних д, т і в деяких випад­ках згідно з традиційною вимовою: Аргентина, Бразилія, Братисла­ва, Ватикан, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Ти­бет та в похідних від цих слів за­гальних назвах: бразилець, бразильський та ін.

Пишемо і:

  1. На початку слова:

ідея, ілюзія, імунітет, інженер, інструкція, Індія, Італія.

  1. Після усіх приголосних перед го­лосними буквами та й:

аксіома, аварійний, біографія, діагональ, діорама, дієта, ієрарх, ієрей, ієрогліф (але єна — грошова одиниця Японії), радіус, радій, тріумф, тіара, еволюція, ерудиція, історія, соціологія, цивілізація.

  1. У кінці незмінюваних загальних назв: таксі, шасі, попурі, пенальті, поні, візаві, жалюзі, мерсі.

  2. Після губних б, п, ву м, ф, гортан­ного г, передньоязикових л, н та задньоязикових к, х перед наступ­ними приголосними:

архів, академічний, банкір, бізнес, ванілін, вітамін, гімн, гімназія,


89



УКРА ЇНСЬКА МОВА


гіпербола, графік, гуманізм, кіно, ліцей, ліцензія, міграція, мікро­скоп, мімоза, мітинг, німфа, фінанси, фініш, хірург, хімія.

Примітка. Як виняток, після цих же приголосних пишемо и відповідно до вимови:

  • у давно запозичених словах:

бинт, бурмистер (хоч бургомістр), вимпел, графин, кит, лимон, миля, скипидар, спирт та ін.;

  • у словах, запозичених зі східних мов, зокрема з тюркських:

башкир, калмик, кизил, кинджал, киргиз, кисет, кишлак, кумис;

  • у словах церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, митра, митрополит, християнство.

  1. У власних назвах після б, п, в, м, ф, к, х, г, н, л, з, с та похідних від них словах:

Батумі, Бірма, Вільнюс, Кіпр, Ліван, Ніл, Ніцца, Памір, Сідней, Філіппіни, Хібіни;

Дідро, Грімм, Кіплінг, Лессінг, Овідій, Паганіні, Россіні, Шекспір.

УВАГА!

Треба розмежовувати правопис слів-прізвищ і загальних назв, що походять від них:

Дізель, але дизель.

Пишемо ї:

Після голосного:

архаїзм, героїка, інтуїція, мозаїка, сюїта, «Ене'іда», Ізмаїл, Ізраїль. Примітка. У складних словах та після префіксів пишемо і:

новоірландський, антиісторичний, дез­інфекція, дезінформація.


Написання е, є Пишемо е:

  1. На початку слова та після букв, що позначають голосні звуки, крім і: екзамен, енергія, ескалатор, еста­фета; коефіцієнт, дуель, дует, по­ет, менует, проект, проекція, але:

траєкторія.

  1. В іншомовних префіксах де-, ре-: декваліфікація, деблокування, де­ескалація, реевакуація, реабіліта­ція, реконструкція,

а також у слові діез.

УВАГА!

У багатьох словах іншомовного походження на­писання е, и в ненаголошених складах не можна перевірити наголосом:

декрет, декада, декламація, репетитор, сек­ретар та ін.

Правильне їх написання треба запам’ятати, а при потребі звертатися до «Орфографічного словника української мови» чи до «Словника іншомовних слів».


Пишемо є:

  1. На початку давно запозичених слів:

Європа, Єгипет, Єрусалим, Єванге­ліє, єпископ, єзуїт, єресь, єгер.


2. Після букв і, е, й, ъ (м’якого знака) та апострофа:

абітурієнт, гігієна, орієнтир; кон­веєр, реєстр, феєрія, феєрверк, фойє, Фейербах; ательє, модельєр, портьєра, віньєтка; прем’єра, інтер’єр, кар’єра, Руж’є, Фур’є.



Написання у

У словах1',“ запозичених із фран­цузької мови, після шиплячих ж, ш відповідно до французького и пише­мо українське у, а не ю:

брошура, журі, парашутист, Жуль Берн, а також парфуми, парфумерія.

Примітка. Про правопис знака м’якшен­ня в словах іншомовного походження див. §18, апострофа — §17, подвоєних приголос­них — §24.

§27. Правопис префіксів

Уживані в українській мові пре­фікси можна умовно поділити на дві групи:

  1. Префікси, які не мають правопис­них особливостей (пишемо так, як вимовляємо).

Серед них:

пра праліс, прадід;

за заспівати, забагато;

по помандрувати, помріяти;

ви вигадати, виграти;

найнайвищий, найближчий та ін.


2. Префікси, правопис яких зумов­лений певними орфографічними правилами. До них належать ті, що закінчуються на приголос­ний і, залежно від початкового звука кореня, вимовляються по- різному, та префікси, правопис яких розрізняємо за смисловим значенням.


Орфографія


Правопис префіксів з-, с-

  1. Перед глухими приголосними к, п, т, ф, х (словесна формула кафе «Птах») пишемо с-: сповістити, сподобатися, сфото­графувати, сконструювати, ски­нути, схарактеризувати, стемні­ти, створити, схід, спалах, скраєч­ку, спершу, спідлоба, неспроста.

  2. Перед усіма іншими приголосни­ми, незалежно від вимови, та го­лосними пишемо префікс з-: зцілити, зцідити, зсипати, зсади­ти, зжарити, зжовкнути, зшити, зчистити;

зорати, зекономити, зорієнтува­тися, з’юрмитися, з’єднатися.

  1. метою досягнення милозвучності мовлення префікс з- може видо­змінюватися на зі-, зо-, зу-.

Префікс зі- пишемо, якщо корінь слова починається:

  • сполученням кількох приго­лосних:

зізнатися, зібрати, зітхну­ти, зіштовхнути, зіскочи­ти, зігнутий, зіщулений;

  • сполученням губного та йото­ваного:

зів’ялий, зім’ятий, зіб’ємо. Зрідка вживається префікс зо-: зомлілий, зопрілий.

У деяких словах — префікс зу-: зустріч, зустрітися, зусилля, зухвалий.


91



УКРАЇНСЬКА МОВА


Бувають варіанти і в одному слові: звечора та ізвечора, знову та ізнову (префікс із- — розмовний).

Правопис префіксів роз-, без-, воз-, через-

  • Кінцевий приголосний цих пре­фіксів вимовляється по-різному за­лежно від початкового звука коре­ня: чітко й виразно (безіменний, розораний, безводний, безграмот­ний, розбитий) або ж уподібню­ється шиплячому чи свистячому кореня (розшумітися, розчарува­тися, розчинитися, розступити­ся; безсмертя, безсумнівно, без­шумно, безцільно).

Префікси роз-, без-, воз-, через- завжди пишуться з кінцевим з- (за морфологічним принципом): розквітати, розпалити, розхва­лити, розчистити, розмістити; безкорисливий, безкраїй, безсніж­ний, беззахисний, безжирний; возвеличити, воздати, возз’єднати; черезплічник, черезсідельник.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   176

Схожі:

Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте...
Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує
Особливості роботи за підручником «Українська мова. 2 клас» (автор...
Віту, вирішення життєво важливих завдань)» (Програма, с. 10), уможливлює зміст навчально-методичного комплекту, до якого входять:...
УКРАЇНСЬКА МОВА
Українська мова: навч посіб для студ ф-ту післядипломн освіти / Нар укр акад., [каф українознав.; упоряд. Г. В. Купрікова]. – Х....
ЦЕНТР
У 45 Українська мова: Словник-довідник. — Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. — 144 с
Урок розвитку зв’язного мовлення №1 Творчий переказ тексту «Відпочинок на морі»
Державний Гімн України. Мова — жива скарбниця історії народу. Мова і мовлення. Збагачення мови новими словами. Утворення нових слів....
Віталій КОНОНЕНКО. Проблема гуманізації викладання літератури (на...
Віталій КОНОНЕНКО. Проблема гуманізації викладання літератури (на матеріалі творчості Олеся Гончара) // Українська мова та література...
Intel® Навчання для майбутнього
Гречанюк С. День повернення М. Хвильового // Українська мова і література в школі. – 1987. – №12. – С. 17-26
Методичні рекомендації та тематика практичних занять (3-5 семестри)
«Українська мова як компонент професійної компетенції. Нормативно-стильові основи професійного спілкування» слід починати зі з’ясування...
О. Л. Плетнєва Українська мова за професійним спрямуванням
Українська мова за професійним спрямуванням / О. Л. Плетнєва. – Збірник вправ та завдань для практичних занять і контрольних робіт....
План: Предмет і завдання курсу "Ділова українська мова". Українська...
Функціональні стилі мовлення. Художній і розмовний стилі, жанри, мета і сфера спілкування, мовні засоби
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка