Н73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: ТОВ «КАЗКА», 2008. т— 864 с


Скачати 25.18 Mb.
Назва Н73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: ТОВ «КАЗКА», 2008. т— 864 с
Сторінка 12/176
Дата 20.03.2013
Розмір 25.18 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Література > Документи
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   176
§22. Чергування приголосних

У сучасній українській мові часто відбуваються закономірні постійні зміни приголосних звуків при сло­возміні та словотворенні. Фонетичне


явище чергування приголосних зу­мовлене особливостями історичного розвитку мови й полягає в заміні од­них звуків іншими. Це істотно змі­нює фонетичну й морфемну структу­ру слова та викликає труднощі в пра- вописі різних частин мови.

Найпоширеніші чергування приголосних

  1. При словозміні та словотворенні: г-ж-з:

нога ніженька на нозі, друг дружний друзі,

Ольга Ольжин Ользі; к-ч-ц:

рука рученька у руці, музика — музичний музиці, Оксанка Оксанчин Оксанці; х-ш-с:

вухо — вушко на вусі, муха мушва мусі,

Стеха — Стешин Стесі.

  1. При творенні прикметників за до­помогою суфікса -ськ- та іменників із суфіксом -ств

ськ- -зьк ( ий7

  • г, ж, з + —► / »

-ств- -зтв (о )

Прага празький, Волга — волзький, Париж паризький, Запоріжжя запорізький, Кав­каз кавказький, киргиз — киргизький, убогий убозтво, боягуз боягузтво.


-ськ- -цьк ( ий)


к,ч,ц+ -* * ' , -ств- -цтв (о)_


76



Орфографія


Кременчук кременчуцький, Вінниця вінницький; козак козацький козацтво, ткач — ткацький ткацтво.

-ськ- -ськ (ий)

  • х, ш, с + —*• , ,

-ств- -ств (о)

Іртиш іртиський, Сиваш сиваський, Одеса одеський, птах птаство, товариш — товариський товариство.

УВАГА!

Інші кінцеві приголосні, зокрема д, т, хоч і змі­нюються у вимові, проте на письмі зберігаються: брат братський, братство, люд люд­ський, людство.

Суфікс -к-, що стоїть після приголосного осно­ви, випадає:

Чукотка чукотський, Каховка каховський.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Слова, у яких не відбувається чергування приго­лосних:

казахський (від казах), цюрихський (від Цю­рих), баскський (від баски), тюркський (від тюрки), нью-йоркський (від Нью-Йорк), мекк- ський (від Мекка), герцогство (від герцог).

З.При творенні іменників із суфік­сом -ин- від прикметників з осно­вою на -ськ-, -цьк-:

-ськ- -шин (а)

  • + -ин- -* , . -цьк- -ччин(а)


київський Київщина, івано- франківський Івано-Франківщи- на; німецький Німеччина, крі­пацький кріпаччина,


але:

донецький Донеччина, галиць­кий Галичина.

Примітки:

  1. Чергування приголосних спостерігаємо також при творенні прізвищ на -енк(о), ■ук, де сполучення приголосних -ськ-, -ск-, -зьк- змінюються на -шч- (орф. щ), ■жч-: Васько Ващенко, Ващук; Параска Паращенко, Паращук; Водолазький Водолажченко.

  2. Зазнають також змін сполучення приго­лосних -ск-, -шк- перед суфіксом -ан-\

  • + -ан- —*■ -щан (ий) -іик-

пісок (піску) піщаний, віск воща­ний, дошка дощаний.

  1. При творенні вищого ступеня по­рівняння прикметників і прислів­ників за допомогою суфікса -ш-:

г,ж, з , -жч (ий) е

  • + -ш- .-г* , '

с -щ (ии) е

дорогий дорожчий, дорожче; дужий дужчий, дужче; вузький вужчий, вужче, легкий легший, легше; високий вищий, вище (при сту­пенюванні прикметників суфікси -ок-, -ек-, -к- випадають).

УВАГА!

Чергування зберігається в похідних від прикмет­ників дієсловах та іменниках, утворених від цих дієслів:

дорожчий дорожчати подорожчання; вищий вищати підвищення.



УКРАЇНСЬКА МОВА


  1. Чергування приголосних у коре­нях дієслів при дієвідмінюванні:

д дж:

ходити ходжу, ходиш*, садити саджу, садиш... зд ждж:

їздити їжджу, їздиш... з ж:

в’язати в’яжу, в’яжеш... возити вожу, возиш... с ш:

писати — пишу, пишеш... просити — прошу, просиш... к — ч:

плакати — плачу, плачеш... пекти печу, печеш... т — ч:

світити — свічу, світиш... хотіти хочу, хочеш... ст — шч (щ):

простити — прощу, простиш...

УВАГА!

У дієсловах І дієвідміни зміна приголосних пе­ред особовим закінченням відбувається в усіх формах теперішнього та майбутнього часу. У дієсловах II дієвідміни чергування приголос­них відбувається лише при творенні 1-ої особи однини теперішнього часу (проаналізуйте наве­дені приклади).


  1. У дієслівних формах губні приго­лосні чергуються з буквосполучен- ням «губний + л*: б — 6л: любитилюблю,

загубити загублю; п пл: купити куплю, топити топлю;


в вл: ловити ловлю, мовити мовлю; м мл: ломити ломлю, гриміти гримлю; ф фл: графити графлю.

Примітка. У різних частинах мови може відбуватися чергування губних з буквосполу- ченням «губний + й»:

бити б’є; вити в’є, в’юн; споминати пом’янути, пам’ять; верф — верф'ю, верф'яний.

  1. При словотворенні приголосні ос­нови к і ц перед суфіксом -н- чергу­ються з ч:

  • К + -н- —> -чн (а)

-Ц-

вік вічний, місяць місячний, пшениця пшеничний.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Слова, у яких вимовляємо й пишемо -шн-: рушник, рушниця, дворушник (хоч рука), со­няшник (хоч сонце), мірошник (хоч мірка), торішній (хоч торік), сердешний (у зн. «бідо­лашний», хоч серце).

§23. Засоби милозвучності української мови

Для української мови характерна евфонічність, або милозвучність. Ще в XIX ст. видатний учений І. Срез- невський відзначив, що «це мова пое­тична, музикальна, мальовнича».

Мелодійність української мови до­сягається природним чергуванням



Орфографія


окремих голосних і приголосних зву­ків, спрощенням у групах приголос­них, уживанням паралельних форм слів тощо.

Збіг двох і більше приголосних усувається використанням фонетич­них варіантів самостійних та службо­вих слів, яке називають евфонічним чергуванням звуків (від грецького euphonia милозвучність).

Найуживанішим засобом досягнен­ня милозвучності мови є позиційні чергування у в, і й:

читав у книзі, рука в руку, холод­но взимку, сніг узимку; приїдуть утрьох, працювали втрьох; зуст­ріли ввечері, зустрілись увечері; фрукти й овочі, овочі і фрукти; він ішов, вона йшла.

Ці чергування регулюються таки­ми правилами:

Чергування у — в Пишемо у:

  • Між двома приголосними: зустріч у школі, працював у полі, світять у віках.

  • Перед наступними [в], [ф] та бук- восполученнями [хе], [св], [льє], [те] та іншими важкими для вимо­ви звуками, навіть якщо попереднє слово закінчується на голосний:

проживаю у Львові, пірнути у хви­лі, заняття у фотолабораторії, одягнений у форму, виглянула у вікно, зібралися у Сквирі.


  • На початку речення перед наступ­ним приголосним:

У всякого своя доля і свій шлях ши­рокий (Т. Шевченко).

Усі мовчать: говорить мати вус­тами неба і землі (В. Крищенко).

  • Після паузи (на письмі — розділово­го знака):

Дзвінка ріка у береги!

А я себе у дзвони слів!

Г. Чубач.

У закоханих є найкоротша мова: Усі слова у потиску руки.

І. Світличний.

Пишемо в:

  • Між голосними:

жити в Україні, відпочивати в Одесі, вода в озері, здобула освіту в університеті, поїздка в автобусі.

  • На початку речення перед голосним: В імлу вгорнувшись, дуб високий у небо велетом стримів (В. Стус).

  • Якщо ж попереднє слово закін­чується на в, то перед наступним голосним вживаємо прийменник в, а не у:

перебував в Ужгороді, острів в океані. У в чергуються:

  • Після голосного перед наступним приголосним:

  • залежно від темпу мовлення й ритму віршів:

Все іде, все минає

І краю немає.

Т. Шевченко.



УКРАЇНСЬКА МОВА


Усе іде, але не все минає Над берегами вічної ріки.

Л. Костенко.

В брилі широкім, сплетенім улітку, Іде учитель на круте узгір'я.

А. Малишко. Світить сонце Колими з-за взгір’я (В.Стус).

  • у словах: вдень — удень вчитель учитель взяв узяв взимку — узимку вперед уперед вчений — учений тощо.

ПОРІВНЯЙТЕ!

У вчителя — в учителя... у всі ці... — в усі ці... у всякого... в усякого...

У — в не чергуються:

  • У словах, що вживаються тільки з початковими у або в:

влада, власний, взаємини, вражен­ня, вдумливий; умова, указ, укус, узгодити.

Серед них чимало слів іншомовно­го походження:

варіант, вітаміни, вітрина, ве­гетаріанець, вуаль, велюр, вояж; утопія, унія, університет, ульти­мативний.

  • Якщо це пов’язано зі зміною лек­сичного значення слова:


80


вправа управа (спеціальне (установа; сила, що завдання) здатна зупинити) вдача удача (характер) (успіх) вклад уклад (внесок) (порядок) вступ уступ

(початок) (виступ у чому-небудь)

впливати упливати

(мати вплив) (запливати)

У власних назвах:

Волинь, Ворскла, Владивосток, Врубель; Умань, Угорщина, Урал. їхнє варіювання в офіційних доку­ментах не допускається навіть при наявності обох варіантів: Удовен­ко Вдовенко.

Примітка. Офіційна назва нашої країни — Україна, але в художній літературі та у фольклорі може виступати варіант Вкра­їна. Це стосується й похідних слів: вкраїн- ці, вкраїнський:

Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея не може ж так буть!

П. Тичина.

І встаєш ти, Вкраїно, на зло яничарам у відвазі героїв своїх.

В. Крищенко.

О мово вкраїнська! Хто любить її.

Той любить мою Україну.

В. Сосюра.

Гряди, вкраїнство, мудре й молоде! Шануйся, дбай, щоб хліб добра не черствів!

В. Бровченко.



Орфографія


Чергування і — й

[і] з [й] чергується в тому випадку, коли треба уникнути збігу приголос­них чи голосних:

допомагав іти, швидко йти; брат і сестра, сестра й брат; Марина й Ольга; Роман і Сергій, спокій і ти­ша; мати й діти.

Пишемо тільки і:

  1. На початку речення:

І вечір молитовно склав долоні зір ( Б.-І. Антонич );

Іду за літом, за літами (Р.Лу- к’янчук );

І океанів тих немає,

Щоб вірні роз’єднать серця.

М. Рильський.

  1. При зіставленні або протиставленні понять:

любов і ненависть, червоне і чорне, сміх і сльози, краса і сила.

У заголовках художніх творів: «Війна і мир» Л. Толстого, «Бать­ки і діти» Б. Олійника, «Руфін і Прісцилла» Лесі Українки.

  1. Перед словом, що починається на й, я, ю, є,к

Юля і Юра; Ольга і Йосип; батько і я; злагода і єдність; тихо і ясно.

  1. Після паузи (розділового знака):

І тридцять літ, і триста літ. Зелені склавши крила,

Верба стояла край воріт І стиха говорила.

В. Коломієць.


Ріка біжить,

І з сонцем грається,

І відбиває небеса.

М. Чернявський. Примітка. Відхилення від норм чергу­вання у в, і й можливе в художній літературі, зокрема в поезії, що зумовлено законами ритму:

Ймення матері священне, Ймення матері святе.

  1. Ющенко.

В хустках всміхаються личка

жоржин,

В смушки сховались коралі шипшин. В ряднах нап'ятих стоять

нагідки, Всі чорнобривці наділи шапки.

Олександр Олесь. Любити буду і осінні дні Листком останнім на високім

вітті.

Г. Чубач. Купається яблуня в зливі променів й безсмертя своє на вітах колише.

  1. Савич.

Щоб дотримуватися милозвучності мовлення, уникати важкої вимови, треба знати евфонічні засоби й уміло ними користуватися.

Фонетичні варіанти прийменників: у — ув — уві:

зайшов у клас, глянув ув очі, ба­чив уві сні; з із зі зо: скарб із лісу, зі сходом сонця, зо два кошики, тижнів зо три;


81



УКРА ЧСЬКА МОВА


під, перед тобою;

піді, переді, підо, передо мною.

Фонетичні варіанти інших частин мови:

  • Після приголосних уживаються частки би, же, після голосних — б, ж: прочитав би прочитала б як же що ж

ходім же казала ж

  • Перед приголосними вживаються форми дієслів на -ся, перед голос­ними — на -сь:

дивлюся на річку — дивлюсь у річку; повернемося вранці — повернусь уранці,

але після приголосних завжди пи­шеться -ся:

посміхайся, посміхається, посмі­хаєшся, посміхався.

  • Нормативні варіанти прислівників: раніше раніш; попереду попе­ред; звідкіля звідкіль звідки; відтіля відтіль.

Фонетичні синоніми

Чимало слів зі звуковими відміннос­тями стилістично марковані, тобто вжи­ваються в окремих стилях мовлення.

Наприклад, форма працювати — загальновживана, а працювать влас­тива переважно розмовному та ху­дожньому стилям; Єлизавета (літе­ратурне) Лисавета (розмовне, просторічне). Такі слова виступають як фонетичні синоніми.


Милозвучності можна досягти також певним добором і розміщенням слів.

Будуючи речення, треба стежити, щоб на межі слів не виникали неми­лозвучні збіги звуків:

ці цікаві розповіді ці захопливі розповіді; велика калюжа здоро­венна калюжа; поривчасто дув вітер дув поривчастий вітер.

Не треба допускати римування слів у прозі:

любов людини до батьківщини любов людини до рідної землі; у по­казі образів троянців у змалю­ванні троянців.

Фонетичні засоби милозвучності часто виявляються в текстах ху­дожнього стилю. Серед них — звуко­ва анафора, епіфора, алітерація, асо­нанс тощо.

Звукова анафора — повторення початкових звуків:

І по клавішах сивого смутку Ходять сині, сумні слони.

І. Драч.

Звукова епіфора — повторення кінцевих звуків чи звукосполучень у закінченнях слів віршованого рядка: Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику В полив’янім горщику.

Нар. те.

Алітерація — повторення подіб­них за звучанням приголосних у ряд­ку чи у строфі для підсилення інто­наційної виразності й музикальності:


82



Орфографія


Крилами між люди лину (П. Ти­чина ).

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива...

Т. Шевченко.

У наведених прикладах алітеру- ються звуки, які створюють вражен­ня легкості пташиного польоту й бурі-негоди.

Асонанс — концентроване повто­рення голосних звуків у поетичному рядку, яке теж витворює ефект ми­лозвучності:

О панно Інно, панно Інно (П. Тичина). Сунуться, сунуться хмари - думи сумні (М. Вороний).

Найчастіше поети вдаються до од­ночасного використання алітерації й асонансу, що створює звукову полі­фонічність твору:

О, як та біла білота боліла! (В. Стус ).

Хурделить хурделиця, заметіль-метелиця,

Заміта околиці край села.

О. Білаиі. Звичайно, правильно підібрані зі стилістичною метою звукові повтори посилюють емоційний вплив твору на читача і становлять фонетичну окрасу мови.

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   176

Схожі:

Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте...
Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує
Особливості роботи за підручником «Українська мова. 2 клас» (автор...
Віту, вирішення життєво важливих завдань)» (Програма, с. 10), уможливлює зміст навчально-методичного комплекту, до якого входять:...
УКРАЇНСЬКА МОВА
Українська мова: навч посіб для студ ф-ту післядипломн освіти / Нар укр акад., [каф українознав.; упоряд. Г. В. Купрікова]. – Х....
ЦЕНТР
У 45 Українська мова: Словник-довідник. — Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. — 144 с
Урок розвитку зв’язного мовлення №1 Творчий переказ тексту «Відпочинок на морі»
Державний Гімн України. Мова — жива скарбниця історії народу. Мова і мовлення. Збагачення мови новими словами. Утворення нових слів....
Віталій КОНОНЕНКО. Проблема гуманізації викладання літератури (на...
Віталій КОНОНЕНКО. Проблема гуманізації викладання літератури (на матеріалі творчості Олеся Гончара) // Українська мова та література...
Intel® Навчання для майбутнього
Гречанюк С. День повернення М. Хвильового // Українська мова і література в школі. – 1987. – №12. – С. 17-26
Методичні рекомендації та тематика практичних занять (3-5 семестри)
«Українська мова як компонент професійної компетенції. Нормативно-стильові основи професійного спілкування» слід починати зі з’ясування...
О. Л. Плетнєва Українська мова за професійним спрямуванням
Українська мова за професійним спрямуванням / О. Л. Плетнєва. – Збірник вправ та завдань для практичних занять і контрольних робіт....
План: Предмет і завдання курсу "Ділова українська мова". Українська...
Функціональні стилі мовлення. Художній і розмовний стилі, жанри, мета і сфера спілкування, мовні засоби
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка