Методи й транскрипцій слів. Опісля йшов докладний опис львівського говору, тобто "львівська граматика" з та­кими розділами: фонетика, морфологія, відміна, зауваги до складні та історичний по­гляд на розвоєві тенденції львівського говору. Окремий розділ займали міжмовні вза­ємини, львівські автентичн

#2 1 -8 грудня 2006 Юрій ВИННИЧУК, Львів лаємося по-львівськи Львівський балак постав на початку XIX ст., коли при­міська говірка збагатилася численними запозиченнями з німецької, чеської, ідишу. Львівський балак, і зокрема лайка, відображені у таких творах, як "Ліва кампа" П. Ма-рійчина, "Вулиця" Б. Нижан-ківського, "Грачі" їв. Керниць-кого, "Яндрусів" І. Франка, у серії оповідок Д. Бандрівсько-го. Львівський балак мав три варіанти - український, поль­ський та жидівський. Україн­ський варіант дослідив Ярос­лав Рудницький, видавши у 1943 р. монографію про говір Замарстинова. Про неї з захо­пленням відгукнувся профе­сор Юрій Шевельов: "Перша в українському мовознавстві спроба дослідити діалект ве­ликого міста. Досі наша ді-ялектологія обмежувалася на вивченні сільських говірок, Справді, ми так багато разів повторювали, що наші вели­кі міста русифіковані або по-льонізовані, що кінець — кінцем самі в це беззастережно пові­рили. Тим часом усі наші міста зберігали завсіди українське мовне підґрунтя, всі міста по­стійно мали приплив укра­їнського мовного елементу з сусідніх і дальших околиць. Ніякі примусові русифікації ані польонізації, впроваджу­вані чужими урядами, не були спроможні припинити цей процес. Для цього треба було б ізолювати місто від довко­лишнього сільського терену, а цього зробити не могла нія­ка влада. Чужинецька ворожа влада могла тільки приглушу­вати, загальмовувати приплив української мовної стихії до великого міста, але не могла перервати його". Ця студія була не тільки пер­шою працею про мову Львова, але й узагалі першою працею про говір українського.міста. Вона складалася з культур­но-історичних та мовно-гео­графічних міркувань на тему методи й транскрипцій слів. Опісля йшов докладний опис львівського говору, тобто "львівська граматика" з та­кими розділами: фонетика, морфологія, відміна, зауваги до складні та історичний по­гляд на розвоєві тенденції львівського говору. Окремий розділ займали міжмовні вза­ємини, львівські автентичні тексти та львівський словник. До праці додано мапу україн­ських говорів для унаочнення місця львівського говору на українському мовному обши­рі. Кілька праць львівському балакові присвятили й поль­ські вчені. Як кожне велике місто, Львів мав свою лексику - не­звичайно цікаве й живе спі­віснування різних говіркових систем, об'єднаних тільки де­якими спільними прикметами в ділянці звуків, словотвору та лексики, писав Я. Рудницький. В міру національного освідом-лення нижчих соціальних сфер та їхньої самоосвіти позна­чався на цих говірках вплив літературної мови, зокрема, в таких яскравих відмінах, як, наприклад, "дякую", замість "дєкую", "зав'язувати" замість "завізати". Літературні впливи ширилися нарівні з чужими впливами. В деяких випадках чужі перемагали. Однією з характерних при­кмет, яка вважалася типово львівською, було часте вжи­вання сполуки "та йой", з якої львів'янин міг починати май­же кожне речення. Тому-то мешканців Львова називали "тайойками". Львівська вулиця витворила специфічний гумор, який охо­че експлуатувався в довоєн­них часописах. Досить згада­ти надзвичайну популярність радіопередач дуету Щепця і Тоньця, які навіть стали геро­ями трьох фільмів. Щоб дати уявлення про львівський балак, наведу ци­тату з монографії Я. Рудниць-кого: "Міхалова зи Знисінє" нарікає на поляків, які за ви­гідну працю вимагають запи­сатися поляком. Тут також слід уточнити, що львівських жінок називалося за іменем або по­садою їхніх чоловіків: Міхало ва, Павлова, Романова. "....Старий мій ни роби, вчо-рай був в магістраті за робо-тую. Казали му метрику на польске принести, ту дадут паньствову пусаду: вулиці за­мітати. "А наразє руботи для кабанув німа!" А нидучикані ваши! Ней вас Памбіх скари! Абисьти нуга-ми пунатігали! Жибисьти ска­пали, як сьвічка! Жибисьти го призидентум зрубили, то ме-трикі на ваши ни пиринисе! Я сі ни хвалю, Павлова, али я ни з тих, жиби за пару шустук ца-пуви душу занесла. Я ни Юуць-ка, жи за пуліцая вийшла! А то ферняк на ґвінт, виба-луши сліпакі, накрути курко-цьонґів... шнуруї як ґрабіна. І мисли, жи Бога за ноги злапа­ла, пані пустирункова. Морда на глянц, шпануї на теби звін-кля і "пу хамску до мні ні бала-каць!.." Лайка і прокльони нале­жать до оригінального витво­ру львівського балаку і мірою своєї оригінальності не мають аналогів у жодному іншому жаргоні українського міста. Інструментальний сенс лай­ки і прокльону вмотивований утриваленою в народній і ре­лігійній культурі вірою в ма­гічну силу слова, в те, що че­рез проговорення конкретних словесних формул можуть здійснюватися виражені у них побажання. Окрему роль відігравали прокльони, які не стосувалися когось або чогось конкретно­го: "курва мать засрана", "йож твоя нога", "курча беля" "кур­ча ляґа (куряча нога)", "курча лімонада", "пся кость слоньо-ва", "хулєра", "ясний ґвінт", "ясна дупа", "курва в дупу пердольона", тиць-пердиць (останній вираз із приходом більшовиків збагатився такою формою: "тиць-пердиць по-рускі здрасті"). За допомогою таких слів та виразів можна задемонстру-вати свій емоційний стан, ви­кликаний тим чи іншим став­ленням до певного фрагменту дійсності, але переважно ці словечка можуть і не стосу­ватися нічого конкретного, а ОТЖе, ВОНИ НЄ КОНЧе були ПО: роджені негативними почуттями. Наприклад: "о курча, яка файна дівка!" Такі вира зи, як "срака банька", "сра-ка мотика", "срака пердяка", "срало перділо", вживалися тоді, коли хтось бажав сказати співрозмовникові, що він меле дурниці або меле щось не до теми. На запитання, що мені робити, могла пролунати від­повідь: "сери, перди, грійся". Найпопулярнішими словеч­ками у лайці львівського бала-ку були фрази саме з викорис­танням таких слів, як "гівно", "срака", "дупа". Незадоволення чимось ви ражалося у фразах - "до сра-ки", "до ясної дупи", "то мені потрібне, як до дупи дверці", "гівна варте", "гівно правда", "в сраці був. - гівно видів". Недовіра до чогось _ "срали мухи - весна буде". Ці ж слова фігурують також у безлічі порівнянь: "впав, як сливка в гівно", "до дупи така дупа, жи як пердне, то не смердне". При цьому слово "дупа" мало дуже багато значень. Наведу лише частину: 1. Дупа - частина тіла, на якій сідаєть- ся. 2. Жіночий статевий орган ("Люська дала мені дупу"). 3. Жінка, як об'єкт сексуального зацікавлення ("О, та Нуська файна дупа"). 4. Про когось, хто є недорайдою, чи то пак офермою ("Борщ без мнє- са то є зупа, хлоп без вуса то є дупа"; "та з нього такий ду- пик, що страх"). 5. Жінка, що належить комусь іншому (Чия то дупа? Стефкова?") 6. У зна­ ченні спини ("Світ повернувся до мене дупою") 7. "Взяти за дупу" - до чогось примусити. "Йому бракує тільки другої дупи" - те саме, що йому бра­кує тільки пташиного молока. "Цілувати когось в дупу" -підлизуватися. 10. "Темно, яку мурина в дупі". 11. У значенні серця - "це тішить мою дупу"; "аж ми жаль дупу стиснув". 12. "Добратися до чиєїсь дупи" поквитатися. 13. "Дупа воло­ва", "дупа з вухами" - нездара. 14. "Дупа з яйцями" - про во­льову жінку.15."Гризти дупу" нарікати на щось, шкодува­ти. 16. "П'яний в дупу", "п'яний в штири дупи". 17. 'Виглядає, як дупа" - про когось, хто зле виглядає. Однією з найпопулярніших лайок були фрази зі словом "француватий" або ще ко­ротше 'франца". В дослівно­му перекладі це те саме, що пранцюватий, або ж прока­жений - "морда францува-та", "галасвіта францувата". Як приклад наведу таку фразу: "Шановні гості, дорога роди­но, і ти, француватий шваґре, просимо до столу". Серед прокльонів вирізня­ються також евфемізми, що мають на меті замінити не­пристойні слова іншими, які їх лише нагадують. Таким чи­ном з'явилися замінники сло­ва "курва" - "курча", "курди молі", "курна хата", "куртка на ваті". Останню фразу полю­бляв вживати Ігор Білозір. Місячні львівські дівчата називали "цьоткою", кажучи "нині в мене цьотка", "цьот-ка приїхала - грання не буде" або 'приїхала цьотка, не можу піти на басейн". Окрему групу становлять лайливі порівняння: "Такий до діла, як свиня штани наділа"Ж; "Такий жвавий, як рак на гре­блі"; "Гарна, як свиня в дощ"; "Дурний, як сто пудів диму"; "Дурний, як сало без хліба". ' Дурнуватий помідор", "дур­ний вар'ят", "фраєр помпка" (про когось наївного), "фра-єрська макітра" (дурник), "раптус нервус" (нервовий чоловік), "скурчибик", "фай-талаха анахтемська", "кунда лайдакувата", "драб кальва-рийський", "мудьо парши вий", "гунцвот", "лайдак". Львівські прокльони виріз няються особливою соковитіс­тю і фантазією: "а шлячок би тя ясненький трафив", "а бодай ти на кутні сьпівав", "аби тя дідько вхопив та й на скали за­ніс", "аби твоя пащека трісла, як вареник", "щоб ти сі лайном вдавив, а дощівкою захлинув", "а мору на тебе нема", "аби тя качка копнула", "бодай би ти скис", "най би тя дундер свис­нув", "щоб тебе підняло та геп­нуло", "бодай тебе по смерти сира земля викинула", "най тебе двері притиснуть". Але дальші прокльони - це вже вищий пілотаж метафо­ричної лайки: "най би тя нагла чорна кава залєла", "най би тя нагла троїста з бурячками кров залєла", "абись ся в прецель скрутив (прецель - бублик у формі вісімки)", "абись спух, як та нитка", "абись скапав, як та сьвічка", "абись ти з кості спав", "абись розпався на ка­валки, а інакше зрісся", "най би ті всі зуби випали крім одного, який би тебе болів усе життя". Соковиті словечка львівсько­го балаку тішилися незвичай­ною симпатією навіть серед тих львів'ян, які самі не були но­сіями балаку. У 1929 — 30-тих роках, як свідчать сучасники, 'уходило за "добрий тон" серед доростаючої освіченої молоді "говорити по-львівськи", тобто домішувати до звичайної літе­ратурної мови поодинокі слова з львівського діялекту". Можу за­свідчити, що поулярним це було також і в 1960 -- 70-тих роках. На сьогодні назріла по­треба у створенні словника львівського балаку і окремого словника львівської лайки, на основі якого майбутні науков­ці могли б досліджувати укра­їнський варіант львівської го­вірки так, як це тепер роблять польські учені. Р.5. А ви, любі читачі, при­силайте нам свої прокльони, лайки і перчені вислови, а ми залюбки надрукуємо. Пере­можець конкурсу на найліп­шу лайку отримає передпла­ту нашої газети на весь рік.

Схожі: