Програми для загальноосвітніх навчальних закладів РІДНА МОВА
|
|
Скачати 1.39 Mb.
|
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА Українська мова є державною мовою України, яка для більшості її громадян водночас є і рідною, мовою українського народу, який творив її упродовж багатьох століть. Вона є багатою, мелодійною, довершеною, гідною того, щоб нею пишатись. Рідна мова єднає сучасні покоління з попередніми і прийдешніми в єдине нерозривне ціле. Вона неоціненна національна святиня, скарбниця духовних надбань народу, запорука його подальшого культурного прогресу. Як навчальний предмет українська мова виконує ряд важливих освітніх функцій. Зокрема вона — об'єкт пізнання, осмислення її суті як соціального феномена. Але головна функція рідної мови полягає в тому, що вона є засобом спілкування, пізнання нагромаджених людством культурних цінностей, а також засобом самовираження особистості. Завдяки їй діти одержують знання про довкілля, входять у людський колектив, прилучаються до національної і світової культури. Мислеоформлююча функція рідної мови сприяє розвитку інтелекту учнів — їхньої пам'яті, мислення, уяви, творчих здібностей. Через мову вони засвоюють моральні поняття, ідеї та ідеали, виробляють власні переконання, ціннісні орієнтири. Рідна мова формує почуття прекрасного, робить естетичне чуття тоншим, чутливішим. Вона найповніше вбирає в себе особливості української ментальності, а відтак сприяє засвоєнню її учнями. Як форма вияву національної і особистісної свідомості вона є засобом самопізнання, саморозвитку і самореалізації людини. Вільне володіння рідною мовою забезпечує здійснення творчих можливостей учнів у всіх сферах життя. Отже, виходячи із суспільних і зокрема освітніх функцій української мови, основна мета її вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах України на сучасному етапі полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови — її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Відповідно до поставленої мети головними завданнями навчання української мови є: — виховання потреби у вивченні рідної мови; — формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів шляхом прилучення через мову до культурних надбань рідного народу і людства; — вироблення у школярів умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення і створення висловлювань з дотриманням українського мовленнєвого етикету; — засвоєння учнями базових орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних умінь і навичок; — ознайомлення учнів з мовною системою як основою для формування мовних, мовленнєвих умінь і навичок. Основна освітня мета і завдання засвідчують, що змінюється стратегія і тактика у навчанні рідної мови. На перший план висувається необхідність різнобічного особистісного і мовленнєвого розвитку учнів, якому підпорядковується завдання системного вивчення мови, тобто головна увага приділяється актуальнішій, природнішій, важливішій меті мовної освіти. Потреба в переакцентації навчальних цілей у сфері української лінгводидактики назріла давно, і на перехідному етапі реформування навчання української мови вони мають здійснюватися поступово. Реалізація нової освітньої мети передусім передбачає усвідомлення того, що мова, мовна система — це засіб збагачення розвитку і реалізації мовлення кожної особистості, що загальноосвітня школа повинна готувати передусім гуманних, освічених людей, які спроможні критично осмислювати суперечливу інформацію, давати їй відповідну оцінку з позицій загальнолюдських і національних цінностей, а також на належному рівні практично користуватися рідною мовою в найрізноманітніших життєвих ситуаціях. Аби забезпечити розв'язання поставленої мети і завдань, що з неї випливають, а також щоб надати шкільному курсу рідної мови більшої практичної спрямованості, зміст програми диференційовано на чотири взаємопов'язані змістові лінії: лінгвістичну, комунікативну, культурологічну і діяльнісну, а також внесено певні корективи до змісту та структури змістових ліній, зумовлені здійсненням чергового етапу реформування освітньої системи. Зокрема, необхідно врахувати, що новим навчальним планом передбачено перерозподіл кількості годин, призначених на вивчення української мови: у 5-му і 6-му класах їх зменшено на 0,5 год, натомість у 9-му класі — на 0,5 год збільшено, а в 10—11 класах ресурс навчальних годин збільшено удвічі — по 68 год на рік. Істотні зміни сталися в системі оцінювання: традиційну 4-бальну шкалу вимірювання навчальних досягнень учнів замінено 12-бальною, а поточне оцінювання — тематичним. Це зумовлює необхідність переструктурування змісту в курсі рідної мови, а також внесення істотних змін в методику навчання. На рівні програм внести корективи до змісту не так уже й нескладно, але на рівні підручників, навчальних і методичних посібників за відсутності необхідних коштів і в гранично короткі строки це зробити неможливо. Тому в ситуації, що склалася, вирішено обсяг змісту курсу 5—8-х класів залишити майже без змін (знято лише тему «Тире між підметом і присудком» з розділу «Загальні відомості із синтаксису і пунктуації» (5 кл.), оскільки для належного її осмислення у цьому класі ще відсутня відповідна теоретична база), а також вдатися до його переструктурування у зв'язку із запровадженням тематичного оцінювання, а до курсів 9-го і 10—11-х класів внести невеликі за обсягом додаткові теми, зокрема з лінгвістики тексту та риторики, доцільність вивчення яких і розподіл годин, виділених на їх вивчення, покладається на розсуд вчителя. Необхідно зауважити, що пропоновані зміни в змісті та структурі лінгвістичної змістової лінії мають рекомендаційний характер, а не обов'язковий. Тому в перехідний період реформування мовної освіти неприпустимо вимагати від учителів обов'язкового здійснення нововведень. Цілком прийнятним є збереження обсягу навчального змісту, а також лінійного викладу навчального матеріалу, визначених у попередньому виданні навчальних програм і чинних підручниках. Лінгвістична змістова лінія — це шкільний курс мовної системи, якою, без сумніву, мають оволодіти учні, щоб поліпшити своє мовлення. У ній подано основні мовознавчі поняття, вимоги до роботи над орфоепічними і граматичними нормами української літературної мови, правилами з орфографії та пунктуації. Відомості із стилістики подаються не окремим розділом, а включені у зміст комунікативної змістової лінії. Передбачено вивчення ряду тем із загального мовознавства, зокрема суспільної ролі мови, її розвитку, поширеності української мови у світі та ін. Програма визначає вивчення таких лінгвістичних понять, фактів і закономірностей, які забезпечують необхідний для учнів обсяг знань з української мови. Ці знання е основою для формування правильного уявлення про структуру української мови у всій сукупності її виявлень, забезпечують оволодіння літературним мовленням. У програмі дещо розширено конкретні вимоги щодо змісту роботи з культури мовлення. У доборі відомостей, що стосуються норм української літературної мови, враховувалися найбільш поширені в мові учнів недоліки. Деякі з помилок, зокрема зумовлені впливом місцевих говорів, не враховані програмою, проте працювати над ними вкрай необхідно, навчання норм літературної мови вимагає докладного вивчення вчителем орфоепічних і граматичних помилок властивих мовленню школярів. Взаємозв'язки між розділами науки про мову встановлюються зіставленням засвоєних мовних явищ і тих, що вивчаються, супровідних зауважень учителя і висновків учнів. Важливе пізнавально-практичне значення має розкриття існуючих між мовними явищами різних рівнів взаємозв'язків (лексики і словотвору, словотвору і морфології, морфології і синтаксису, орфографії і фонетики, орфографії і морфології, пунктуації і синтаксису та ін.). Це допоможе учням усвідомити системний характер мови, специфіку кожного виучуваного явища, які необхідні для здобуття глибоких і міцних знань. Оволодіння учнями граматичними засобами мови відбувається за допомогою спеціальних вправ, які дають можливість учням використовувати вивчені мовні категорії і конструкції. Вивчення програмового матеріалу будується з урахуванням міжпредметних зв'язків. Це сприяє поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, формуванню в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів. Шкільний курс української мови єдиний з 1-го по 11-й клас, тому вчитель, який працює в 5—11-х класах, повинен знати обсяг відомостей про мову та вміння, набуті учнями в початкових класах. Проте оволодіти мовною системою — це не просто її знати, а передусім свідомо використовувати як знаряддя для вдосконалення власного мовлення. Отже, опрацьовуючи теми зазначеного курсу, потрібно намагатися, наскільки це можливо, сприяти мовленнєвому розвиткові учнів. Для здійснення цього задуму, по-перше, необхідно організувати вивчення мовної теорії укрупненими, логічно завершеними частинами (там, де цей матеріал є значним за обсягом, його виділено окремими абзацами) з метою економії навчального часу, по-друге, варто системніше і цілеспрямованіше вивчати правописні теми курсу, по-третє, слід більше приділяти уваги питанням культури мовлення (правописні теми, а також питання культури мовлення в програмі теж виділено окремими блоками). Укрупнення теоретичного матеріалу має здійснюватися шляхом одночасного ознайомлення учнів із системою понять, взаємозв'язки між якими реалізуються на основі а) групування частковіших, видових понять на основі загальніших, родових (наприклад, поняття речення є базовим для вивчення ряду понять окремих видів речень); б) групування за контрастом, коли одночасно вивчаються протилежні співвідносні поняття і явища (наприклад, просте і складне речення, звук і буква, синоніми й антоніми тощо); в) групування на основі міжрівневих мовних зв'язків (наприклад, синонімія морфем, слів, речень); г) групування за спільною ознакою (орфограми в коренях, префіксах, суфіксах, словотвір різних частин мови) тощо. Економія у такий спосіб навчального часу має передусім компенсувати скорочення кількості навчальних годин у 5—6-х класах, і, окрім того, використовуватися на різнобічний розвиток усного та писемного мовлення учнів, зокрема на формування правописних умінь і навичок, навичок аудіювання, аналіз мови текстів-зразків, обговорення актуальних для особистісного розвитку школярів морально-етичних, естетичних, світоглядних історико-культурних проблем, організацію дискусій, написання творчих робіт, проведення індивідуальної роботи тощо. Істотно оновлена комунікативна змістова лінія програми, яка визначає зміст роботи над формуванням в учнів умінь сприймати усне і писемне мовлення, відтворювати, самостійно будувати усні і письмові висловлювання різних жанрів, які необхідні учням у період навчання, в процесі майбутньої діяльності і просто в життєвому спілкуванні. Загальновідомо, що навчити учнів добре володіти мовою можна лише в процесі мовлення. При цьому гармонійно мають розвиватися усі чотири види мовленнєвої діяльності — аудіювання, говоріння, читання і письмо. У зв'язку з цим програмою передбачається практичне ознайомлення учнів з видами мовленнєвої діяльності, різновидами аудіювання (глобальним, детальним, критичним), різновидами читання (ознайомчим, вивчальним, вибірковим). Відповідно дещо розширено перелік видів робіт, до якого введено аудіювання (слухання-розуміння), читання (вголос і мовчки) текстів різних типів і жанрів мовлення, складання діалогів. Комунікативна змістова лінія містить: 1) відомості про мовлення; 2) перелік основних видів робіт. У процесі її опрацювання учні ознайомлюються з такими мовленнєвознавчими поняттями, як спілкування і мовлення, ситуація спілкування, текст, монолог і діалог, типи, стилі і жанри мовлення та ін. Способом формування комунікативних умінь традиційно є різні види роботи, основне місце серед яких займають перекази і твори, що проводяться в тісному зв'язку і в єдиній системі: від переказу до твору того самого типу і стилю мовлення. Перекази і твори виступають як підготовчі вправи до оволодіння учнями життєво необхідними жанрами мовлення (конспект, реферат, доповідь, виступ на зборах, під час дискусії, рецензія тощо). Для активізації мовленнєвої діяльності школярів серед тем творів слід надавати перевагу таким, які були б пов'язані з життєвим досвідом учнів, зацікавлювали б їх, викликали інтерес, прагнення поділитися думками, зближували реальну і навчальну мовленнєву діяльність. Заняття з української мови треба будувати так, щоб кожен із проведених видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення (уважно, не перебиваючи, слухали співрозмовника, були ввічливими, переконливо і тактовно відповідали на запитання та ін.). Ефективність роботи над формуванням в учнів комунікативних умінь пов'язана з умінням вибирати мовні засоби відповідно до стилю, типу і жанру мовлення з урахуванням ситуації спілкування. Комунікативна діяльність має здійснюватися в ході розв'язання учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань, розташованих у порядку наростання їх складності. Аби надати школярам більше можливостей спілкуватися, висловлювати власні думки і почуття, необхідно зокрема ширше впроваджувати групову форму проведення занять, індивідуалізувати систему письмових робіт. Отже, комунікативний лінгводидактичний принцип має належати до основоположних у навчанні мови. Формування в учнів умінь і навичок зв'язного мовлення тісно пов'язане з іншими напрямами роботи з розвитку мовлення, що здійснюються у процесі реалізації змісту інших змістових ліній: 1) збагаченням мовлення з погляду лексичної і граматичної будови; 2) засвоєнням норм української літературної мови; 3) розширенням культурного кругозору учнів і формуванням їх особистісних якостей; 4) розвитком інтелекту тощо. Збагачення словникового запасу і граматичної будови усного і писемного мовлення учнів проводиться систематично на кожному уроці. У доборі слів учитель орієнтується в основному на тематику культурологічної змістової лінії, теми майбутніх переказів і творів, мовний матеріал підручника, на тексти художніх творів з літератури, які вивчаються в певному класі. В активний словник учнів слід цілеспрямовано включати характерні для української мови слова, що з різних причин випали або не вживалися у мовленні: берегиня, водограй, оберіг, розбудова, сукня, осоння, ґречний, крислатий, баритися, нездужати, сливе, либонь, попри, етнокультурознавчі лексеми, у тому числі символи, пов'язані з народними традиціями, звичаями, побутом, ремеслами, споконвічною духовною культурою народу, фразеологізми, прислів'я, приказки, крилаті вислови тощо. Необхідно розвивати в учнів уміння бачити незнайомі слова і вислови, виховувати в них звичку звертатися до вчителя за поясненням їх семантики, а також користуватися словниками і довідниками. Зміст роботи над збагаченням лексичного складу і граматичної будови мовлення не знайшов спеціального відображення в програмі і визначається в основному підручником та організацією уроку Засвоєння учнями орфоепічних та граматичних норм української літературної мови проводиться у зв'язку з вивченням фонетики, лексикології і фразеології, словотвору, морфології, синтаксису, а також у процесі роботи з розвитку зв'язного мовлення. Зміст роботи над засвоєнням норм визначений програмою (див. вимоги в рубриці «Культура мовлення»). Учителеві потрібно систематично стежити за мовленням учнів, вчити їх свідомо аналізувати своє і чуже мовлення відповідно до літературних норм. Робота з розвитку зв'язного мовлення тісно пов'язана з формуванням навичок виразного читання, які спираються на мовне чуття, що виявляється в умінні розрізняти наголошені й ненаголошені склади, інтонувати речення різних структур, підвищувати і понижувати голос, прискорювати й уповільнювати темп мовлення, робити логічний наголос у реченні. Для розвитку навичок виразного читання особливе значення мають уроки синтаксису, які дають змогу спостерігати за мовленнєвою інтонацією. Усі тексти, над якими працюють учні, треба читати виразно й емоційно. Отже, функціонально-комунікативний лінгводидактичний принцип має бути одним з основних у навчанні мови. Велике значення в навчально-виховному процесі на уроках рідної мови мають мовленнєві взірці, тобто система текстів і усних висловлювань, зміст яких концентровано представляє національну культуру українського народу, а також кращі зразки світової, а форма відзначається довершеністю. Ознайомлення з такими текстами і усними висловлюваннями, побудованими по можливості на базі вже засвоєних відомостей, — один з важливих шляхів входження юного покоління в українську культуру, покликану сприяти формуванню патріотично настроєної, інтелігентної особистості. 3 цією метою у програмі виділяється як самостійна культурологічна змістова лінія, що являє собою перелік культурологічних тем, які орієнтуватимуть учителів-словесників, а також авторів підручників, навчальних посібників, на добір відповідних текстів, що знайомлять з історією, звичаями і традиціями, мистецькими скарбами, духовною культурою, кращими синами і дочками рідного народу, із загальнолюдськими моральними нормами і становлять певну цілісність, систему. Зміст зазначених текстів має стати опорою для творення учнями власних висловлювань, збагачення словникового запасу на основі використання поданих взірців, формування особистісних переконань, вигранення власного духовного світу. Тому культурологічний принцип навчання рідної мови також належить до базових і має реалізуватися практично на кожному уроці, а не лише на уроках зв'язного мовлення. Отже, комунікативна і культурологічна змістові лінії на уроках рідної мови відіграють основну роль у набутті особою досвіду емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього, тобто в трансформації її в особистість чи індивідуальність. Неабияке значення у становленні активної, різнобічно розвиненої, творчої індивідуальності має цілеспрямоване формування пізнавальної і творчої самостійності учнів, оскільки справжній набуток особистості — це багаж знань, умінь, переживань, досвіду, які вона нагромадила у ході власної самостійної діяльності. Рушійною силою цієї діяльності є пізнавальна потреба (чи пізнавальний інтерес), що звичайно стимулюється в умовах проблемної ситуації, а також потреба в самореалізації. Засобом актуалізації і реалізації зазначених потреб у процесі самостійної діяльності школярів повинна стати система особистісно і об'єктивно зумовлених проблемних завдань, які подаються у програмі як перелік орієнтовних тем усних і письмових висловлювань учнів паралельно з переліком культурологічних тем. Дуже важливо, щоб кожен учень самостійно сформулював відповідь на проблемне запитання теми. Таким чином, третій основоположний дидактичний принцип навчання рідної мови — проблемно-пошуковий, що спрямований безпосередньо на саморозвиток особистості. Велике значення в оволодінні мовленнєвою культурою має систематичний розвиток мисленнєвих здібностей учнів у процесі навчання рідної мови, тобто оволодіння базовими мислительними прийомами і методами — порівнянням, узагальненням, моделюванням та ін., а також усвідомлення школярами структури власної пізнавальної діяльності, що і відображено у діяльнісній змістовій лінії, яка має суто процесуальний характер. Тобто її зміст на рівні знань у програмі не відображено, а подано на рівні узагальнених умінь. І реалізуватися вона має через систему завдань і вправ комплексного характеру, як їх органічна складова. Реалізація проблемно-пошукового принципу, а також діяльнісної змістової лінії забезпечує цілеспрямоване формування досвіду творчої діяльності, яким має оволодіти кожен учень. Таким чином програма з української мови має двовимірну структуру: 1) 4 змістові лінії: лінгвістична, комунікативна, культурологічна і діяльнісна, кожна з яких є відносно самостійним компонентом програми, хоч і органічно пов'язаним з іншими; 2) окремі змістові лінії (лінгвістична і комунікативна) поділяються на якісно відмінні складові: а) відомості про українську мову та норми літературної мови, включаючи норми правопису; основні відомості про мовлення, види робіт; б) вимоги до знань і вмінь учнів. За своїм характером вимоги до знань і вмінь становлять певну систему, в якій виділяються знання і вміння загального і часткового (спеціального) характеру. Зокрема до загально-навчальних умінь належить уміння аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, конкретизувати, моделювати, мислено експериментувати, доводити і спростовувати, вміння користуватися словниками і довідниками різного характеру, складати анотації і реферати тощо. Серед спеціальних умінь розрізняють навчально-мовні (вміння розпізнавати різні за характером звуки, значущі частини слова, частини мови та ін., групувати мовні одиниці за певною ознакою, робити їх розбір): правописні (вміння правильно писати слова і правильно розставляти розділові знаки в реченнях); нормативні (вміння правильно вимовляти голосні й приголосні звуки, вживати форми слів, складати словосполучення і речення та ін.); комунікативні (вміння сприймати, відтворювати і створювати усні й письмові висловлювання) тощо. Наявність у програмі вимог до знань і вмінь учнів сприяє практичному спрямуванню викладання української мови, міцному засвоєнню теоретичного матеріалу, вільному володінню українською мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності. Вивчення української мови в 10—11-х класах має бути спрямоване на підвищення культури мовлення і рівня грамотності учнів. Систематизація і поглиблення вивченого в попередніх класах проводиться на більш високому рівні узагальнення. Заняття передбачають удосконалення основних мовних і мовленнєвих умінь та навичок. Робота зі зв'язного мовлення повинна забезпечити дальший розвиток у випускників школи вмінь і навичок, потрібних у їхній майбутній мовленнєвій діяльності. Години для роботи над темами, які визначає сам учитель, можуть використовуватися на засвоєння недостатньо вивченого або забутого, проведення консультацій, індивідуальних занять з учнями тощо. Отже, інноваційні елементи нового варіанту програми — це черговий крок у напрямку реалізації ідей проекту стандарту з рідної (української) мови, більш послідовного засвоєння учнями чотирьох основоположних елементів змісту освіти: знань, умінь і навичок, досвіду творчої діяльності і досвіду емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього. * * * У програмі подано орієнтовний розподіл годин. Учитель має змогу в разі потреби вносити в нього деякі корективи, не скорочуючи при цьому кількість уроків з розвитку зв'язного мовлення. Програма може бути одночасно календарним планом. У відведеній збоку колонці вчитель проставляє дату і кількість годин. * * * До програми включено також додаток: критерії оцінювання результатів навчальної діяльності учнів 5—11-х класів з української мови за 12-бальною шкалою. 5-Й КЛАС (136 год, 4 год на тиждень) |
Схожі:
|
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5 12 класи Календарне планування для 8 класів складено відповідно до Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5 –... |
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим... України від 16. 11. 2000 №1717 “Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання”,... |
|
О. Д. Єременко ВІДДІЛ ОСВІТИ ГОРОДИЩЕНСЬКОЇ Рідна мова, 8 – 11 кл.: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням української мови, ліцеїв та гімназій... |
Видавництво Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою. Українська мова |
|
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка. 7 11 Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Основи економіки, 10 кл. Основи підприємницької діяльності |
1. Асоціативно-образна мова (площина, об’єм) 8 год Міністерством освіти і науки України за редакцією Е. Бєлкіної (Художньо-естетичний цикл. Програми для загальноосвітніх навчальних... |
|
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка.... Вивчення географії у 2012-2013 навчальному році буде здійснюватись за збірниками програм |
ПРОГРАМА ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТА СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ... |
|
Привіт, друзі! Hello, Friends! Планування складено відповідно до чинної програми, передбаченої Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України з предмета... |
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів Англійська мова |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua