Тема 1 Образотворче мистецтво


Скачати 383.29 Kb.
НазваТема 1 Образотворче мистецтво
Сторінка1/4
Дата03.04.2013
Розмір383.29 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Культура > Документи
  1   2   3   4
Розділ 1. Художня культура України від найдавніших часів

до кінця ХVІ ст.

Тема 1 Образотворче мистецтво

Урок 2. Художня культура Київської Русі : архітектура, монументальний живопис, ікони Київської Русі за межами України.

Мета:

  • історичні умови розвитку художньої культури Київської Русі;

  • ознайомлення з мистецтвом Київської Русі;

  • особливості системи будування культових споруд;

  • вчитися відрізняти засоби художньо-образної мови іконописання;

  • вчитися характеризувати художньо-образний зміст графічних та живописних творів, формулювати власні враження, отримані під час спілкування з мистецтвом, використовуючи спеціальну мистецьку термінологію;

  • розвивати колористичну грамотність, почуття ритму, просторове мислення, глядацьку, візуальну культуру, здатність давати естетичну оцінку художнім творам;

  • виховувати духовність, що виникає внаслідок спілкування з мистецькими творами.

Обладнання: ілюстративний матеріал, альбоми, наочні засоби.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань .
«В цілій історії мистецтва Сходу й Заходу ледве чи можна вказати таке грандіозне явище, як система візантійської іконографії, що її прийняла Русь у спадщину з Візантії, і як таке воно не могло з’явитися раптом, але складалося поступово. В ній відбився поступовий розвій релігійної думки, обряду, вимог і запотребувань; іншими словами, в міру того, як розвивалося церковне життя, розвивалися мистецтво й іконографія й сліди цього розвою даються стежити рівнобіжно як у письменстві, так і в мистецтві.»

Н. Покровський
Хід уроку

I. Організація пізнавальної діяльності учнів

II. Актуалізація опорних знань

Дискусія: В 9 класі ми вивчали складові духовної культури (наука, техніка, релігія, мистецтво, освіта). Яка складова духовної культури, на ваш погляд, має найбільший вплив на розвиток художньої культури. (релігія)

Повернемось до історії України періоду Київської Русі.. Яка надзвичайна подія сталася в історії нашого народу, що змінила подальший перебіг його духовного та культурного життя ? (988 рік - прийняття християнства)

Давши відповіді на ці питання ми можемо зробити висновок: В історії Київської Русі маємо дві окремі релігійно-культурні епохи. До 988 р. у духовному житті панував релігійно-міфологічний світогляд – обожнення сил природи та поклоніння духам предків. Мистецтво Київської Русі розвивалося в загальному руслі середньовічної європейської культури і було нерозривно пов'язане з церквою і християнською вірою. Із прийняттям християнства у Київській Русі 988 р. поширилася нова, витончена й складно організована релігія. У 1037 р. була заснована митрополича єпархія. Митрополит і багато єпископів були візантійцями, які перетворювали єпископства на осередки поширення візантійської культури. Особливу культурну роль відігравало «чорне» духовенство – ченці, які робили з монастирів осередки християнської освіти й науки. У ХІІІ ст. в Київській Русі існувало близько 50 монастирів. Із них 17 – у Києві.

У той же час слов'янські майстри мали свої стійкі, вікові традиції язичницького мистецтва. Тому, сприйнявши багато чого з Візантії, вони виробили самобутній, неповторний стиль і створили справжні шедеври архітектури, живопису, прикладного мистецтва.

IІІ. Пояснення нового матеріалу.

Архітектура. Протягом сторіч у східних слов'ян нагромаджувався багатий досвід архітектури, склалася національна традиція містобудування. Довгий час як головний будівельний матеріал використовувалася деревина, що була в достатку доступна. У центрі поселень знаходилися «гради», які служили для захисту від ворогів, проведення племінних зборів і культових обрядів. Більшість споруд у слов'янських «градах» споруджувалася зі зрубів — колод, укладених в чотирикутні вінці. Зі зрубів будувалися і прості хати, і 2-3-поверхові тереми, зруби закладалися в основу кріпосних валів.

Якісно новий рівень розвитку архітектури пов'язаний з переходом від дерев'яного до кам'яного і цегельного будівництва. З прийняттям християнства почалося спорудження храмів, які являють собою самостійну давньоруську переробку візантійських зразків.

Перші кам'яні споруди були створені в період князювання Володимира Великого. На центральній площі древнього Києва звели церкву Успіння Богородиці. Споруджена у 988996 роках на території Київського Дитинця Володимиром Великим, який на її побудову та утримання виділив десяту частину своїх прибутків — десятину (звідки і походить назва храму). В літописах згадується місто Полонне як "святої Богородиці град десятинний".
Десятинна церква була хрестовокупольним шестистовпним кам'яним храмом. На початку XI ст. постраждала від великої пожежі. Згодом її відбудували та оточили з трьох боків галереями. Десятинну церкву оздоблювали мозаїки, фрески, різьблені мармурові та шиферні плити. Ікони, хрести та церковний посуд було привезено з Корсуня.


Десятинна церква в Києві (руїни у 1826 році)


Десятинна церква

в Києві (макет)


Будова православного храму. Головним структурним елементом храму був його центральний купол. Зсередини тут малювали образ Христа-Пантократора, тобто Вседержителя. Це був найвищий рівень храму, оскільки за часів Київської Русі дзвіниці не зводилися. Типова храмова споруда мала один, три (Десятинна церква) або п’ять (Софіївський собор у Києві) нефів відповідно до кількості вівтарів у храмі. Внутрішній простір культових споруд оздоблювали мармуровими колонами, капітелями, монументальними мозаїчними панно та фресками. Для полегшення будівлі та поліпшення її акустики робили голосники – порожнину в товщі стіни, в яку закладали глечики. Вікон у стінах давньоукраїнських храмів було небагато. Напівтемне приміщення освітлювалось промінням з-під центрального купола та свічками.

Найбільше поширення на Русі отримало хрестово-купольне планування соборів. Така композиція храму базувалася на християнській символіці, підкреслюючи її призначення. Відповідно до цієї системи склепіння з центральним куполом спиралися на чотири стовпи, утворюючи хрестоподібну композицію. Кутові частини покривалися також купольними склепіннями. Головна частина православного храму завжди орієнтована на схід. Зі східного боку, в вівтарній частині, до храму прибудовувалися апсиди — напівкруглі виступи, покриті половиною купольного або зімкненого склепіння. У центральній апсиді розташований вівтар-місце, де відбувається богослужіння, у бічних – підсобні приміщення (жертовник у лівій та дияконник у правій). Внутрішні стовпи ділили простір храму на поздовжні галереї-нефи (міжрядні простори). У західній частині знаходиться вхідне приміщення – нартекс (притвор, бабинець). Така побудова чудово пристосована до потреб Богослужіння, тому за багато століть вона майже не змінилася.

Особливого значення надавалося куполу, який, з точки зору богослов'я, виконував не тільки естетичну, але й культову функцію. Його призначення — концентрувати духовну енергію людей, «молитовне горіння» і направляти в небо. Вважалося, якщо молитва окремої людини може «не дійти» до Бога, то молитва багатьох людей, сконцентрована куполом, буде обов'язково почута. Згідно з візантійською традицією куполи покривали свинцевими, позолоченими або забарвленими в зелений колір листами. Обидва кольори — золотистий і зелений — вважалися у Візантії священними.

Технологія будівництва. Древньоруські майстри удосконалили візантійський тип кладки. Стіни соборів викладалися з рядів каменю, які чергуються, і плінфи (плоска цегла, близька до квадратної форми). Будівельники застосовували метод так званої «утопленої плінфи», коли ряди цегли через один були заглиблені в стіну, а проміжки, які утворилися, заповнювалися цем'янкою (розчин вапна, піску і товченої цегли). У результаті стіни були смугастими. Сірий граніт і червоний кварцит у поєднанні з оранжево-рожевим кольором плінфи та рожевим відтінком цем'янки надавали фасаду ошатного вигляду. Кладка виконувалася на високому художньому рівні і була однією з головних прикрас будівлі. Пізніше київську кладку запозичила і Візантія.

За Ярослава Мудрого відкривається наступна сторінка зодчества. З 1037 р. розпочинається будівництво в Києві «града великого». До його ансамблю входили Софіївський собор, Золоті ворота, Георгіївський та Ірининський монастирі.

Із 70-х років X ст. розпочинається наступний стильовий етап зодчества, який характеризується відмовою від грандіозних форм. У будівельній техніці активно використовуються місцеві будівельні матеріали та архітектурні традиції. Храми стають меншими за розмірами, але строкатими в оздобленні, що надає їм своєрідної довершеності і краси.

Найпоширенішим типом церков стала три – п’яти купольна храмова будівля. Це Спасо-Преображенський (1036) і Борисоглібський (1128) собори в Чернігові, Кирилівська (1146) і Василевська (1183) церкви у Києві, Успенська церква (1078) Києво-Печерської лаври, Михайлівський Золотоверхий собор у Києві (1113) та багато інших.

З 20 – 40 рр. XII ст. остаточно оформлюються місцеві архітектурні школи, з-поміж яких виділяються київська, переяславська, чернігівська, галицька. Характерною особливістю цього етапу стало поєднання візантійських елементів, частка яких відчутно зменшується, і романського стилю, що виявився в техніці споруд, особливостях архітектурних форм, декорі.

Досить сильними виявилися такі тенденції в галицькій архітектурній школі, завдяки чому західноукраїнське середньовічне будівництво досягло стильової цілісності. У старовинному Галичі, що розбудувався за князювання Ярослава Осмомисла, знайдено залишки фундаментів майже 30 церковних будівель, але збереглися тільки романського типу церква Пантелеймона, збудована близько 1200 р. під Галичем.

Архітектурні пам’ятки Київа. Втіленням головних архітектурних досягнень Русі став Софійський собор у Києві, який зберігся до наших днів, але в дуже перебудованому вигляді. Він був споруджений при Ярославові Мудрому на місці його перемоги над печенігами і задуманий як символ політичної могутності Русі. Софійський собор став місцем посадження на князівський стіл і поставляння на митрополичий престол, місцем прийому іноземних послів, зустрічей князя з народом.




Софійський собор у Києві


Золоті ворота (реконструкція 1982р.)

За назвою Софійський собор у Києві повторює константинопольський, але являє собою абсолютно оригінальну, самостійну архітектурну споруду. У своєму первинному вигляді собор являв собою п'ятинефну хрестокупольну будівлю з тринадцятьма куполами (символ Христа і дванадцяти апостолів). Всі п'ять нефів на сході закінчувалися апсидами, а в центральній апсиді розташовувався
вівтар. Дванадцять малих куполів сходинками підіймалися до великого центрального купола. Зовні до будівлі з трьох боків примикала арочна галерея, що загалом створювало пірамідальну композицію. Вся споруда була розрахована так, щоб при порівняно невеликому обсягу створити відчуття величі і гармонії. Багатоглав'я, пірамідальність композиції, оригінальна кладка, шоломоподібна форма куполів — ось те нове, що давньоруські майстри привнесли у візантійську школу, спираючись на традиції дерев'яної архітектури. Київський Софійський собор став зразком при будівництві соборів у Новгороді та Полоцьку.

Пам'ятником архітектури світового значення є ансамбль Києво-Печерської лаври. Споруда головного собору — Успенська церква — була важливим етапом у розвитку київської архітектури. З неї почалося поширення однокупольних храмів, основного типу храму в період феодальної роздробленості. Церква була зруйнована в 1941, а сьогодні вона відновлена. Трохи пізніше в тому ж монастирі була побудована вражаюча своєю красою і пропорційністю надбрамна церква.


Трапезна

Києво-Печерської Лаври

Києво-Печерська Лавра

Успенський собор

Києво-Печерської Лаври


На межі XI—XII століттях недалеко від храму Святої Софії був споруджений собор, присвячений архангелу Михайлу, який увійшов в історію під назвою Золотоверхий. Михайлівський собор, який пережив всі пожежі і війни попередніх епох, зруйнували за часів радянської влади в 30-і рр. ХХ століття. Незалежна Україна відновила свою святиню. Тогочасна влада причину руйнування Михайлівського собору сформулювала так: «у зв'язку з реконструкцією міста». Зараз український уряд здійснює ряд заходів для повернення унікальних мозаїк Михайлівського собору з Росії, куди вони були раніше вивезені.


Михайлівський Золотоверхий собор у Києві


Архітектурні пам’ятки Чернігова. Найкраще архітектура XI—XIII століття збереглася у «стольному граді» Сіверської землі — Чернігові, мальовничо розташованому на березі Десни. У головному Спасо-Преображенському соборі можна побачити риси, близькі до західноєвропейського романського стилю: масивність об'єму, вузькі вікна, кругла сходова вежа. Подальша переробка візантійської системи знайшла своє вираження в однокупольній церкві Параскеви П'ятниці. Існує припущення, що ця будівля зведена видатним архітектором того часу Петром Милоногом. Він уперше застосував «сходинкові» арки, які набули надалі значного поширення. Петро Милоног також побудував у Києві складну інженерну споруду — кам'яну підпірну стіну під горою, яка розмивалася водами Дніпра. Літописець пише, що кияни дуже любили це місце, де вони «немовби ширяли у повітрі».


П’ятницька церква

Чернігів

Спасо - Преображенський собор, Чернігів

Успенський собор Єлецького монастиря , Чернігів


Галицько-Волинське князівство, яке знаходилося на крайньому заході, мало тісні культурні зв'язки з Угорщиною, Чехією і Балканами, сприймало, освоювало і переробляло елементи архітектури цих країн. Тут активно розвивається замкова архітектура, отримує поширення такий варіант церковної споруди, як кругла в плані ротонда. На жаль, багата архітектура цієї землі практично не збереглася.

Загалом у мистецтві Київської Русі, як і в мистецтві Західної Європи, архітектурі належало провідне місце. Живопис, різьблення по каменю, художнє лиття перебували у залежності від архітектурно-художнього задуму.

Образотворче мистецтво. Провідними жанрами образотворчого мистецтва Київської Русі були мозаїка, фреска, іконопис та книжкова мініатюра. Жанри монументального живопису — фреска і мозаїка — складалися на основі візантійських шкіл.

Технологія фрески та мозаїки. Фресками — розпис водяними фарбами по сирій штукатурці — вкривалися стіни православних храмів. Така техніка вимагала від художника високої майстерності, швидкого і точного нанесення малюнка і фарб. Відповідно всю композицію необхідно виконати протягом одного дня. Зате фарби добре вбираються, висихають разом з штукатуркою, завдяки чому не обсипаються і не вицвітають. Рецепти складання фарб трималися у суворому секреті, передавалися від майстра до учня. Завдяки чудовим властивостям цієї техніки давньоруські розписи витримали випробування часом. Значною складністю не тільки у художньому плані, але й технологічному відмічене мистецтво мозаїки. Мозаїчні зображення складалися зі смальти — кубиків спеціального кольорового скла, секрет виготовлення якого прийшов з Візантії і був втрачений під час монголо-татарського ярма. Колірна гама смальти нараховувала безліч відтінків (наприклад, зелена — понад 30, червона і синя — по 20 і т. д.) При виготовленні золотої смальти тонку металеву пластину вміщували між шарами прозорого скла.
  1   2   3   4

Схожі:

Урок №1 Тема. Краса навколо нас. Загальне ознайомлення з поняттям...
Навчальна: надавати загальне уявлення про образотворче мистецтво; ознайомити учнів з видами художньо-образотворчої діяльності, матеріалами...
Дослідницько – пошуковий міжпредметний проект
«Я і Україна», трудове навчання, образотворче мистецтво, музичне мистецтво; груповий; середньо тривалий
Тема. Поняття про розрізи та перерізи як складові проектної документації....
Міжпредметні зв'язки: креслення, трудове навчання, геометрія, образотворче мистецтво
«Птахи України» Мета
Навчальні предмети: природознавство, читання, українська мова, математика, образотворче мистецтво, музика
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО, 6 клас Календарно тематичнеплануванн я І семестр
Сприймання мистецтва. Порівняння геометричних форм і фігур. Вправи на зображення конструктивного складу предметів
Ніstory of Lviv state college of decorative and applied art by I. Trush
Образотворче мистецтво України, Європи та Америки та сучасні комп'ютерні технології в мистецтві
Нові тенденції у викладанні предметів художньо-естетичного профілю
При цьому, забезпечено дотримання принципу наступності та логічної послідовності у їх вивченні: образотворче і музичне мистецтво...
Урок Образотворче мистецтво Дата Тема Паперопластика. Конструювання...
Мета Ознайомити учнів з можливістю створення художнього образу засобами конструювання; розвивати уяву, фантазію, образне мислення,...
ПРОГРАМИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
В умовах розбудови держави, демократизації та до­корінної трансформації суспільства у загальному русі за гуманізацію системи освіти...
Розвиток освіти, літописання. Архітектура та образотворче мистецтво....
Мета: ознайомити учнів з культурною спадщиною Галицько-Волинської держави; вчити працювати з додатковими історичними джерелами, раціонально...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка