Шевнюк О. Л. Культурологія


Скачати 4.92 Mb.
Назва Шевнюк О. Л. Культурологія
Сторінка 1/45
Дата 22.02.2016
Розмір 4.92 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Культура > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   45

Шевнюк О. Л.

Культурологія

ЧАСТИНА ПЕРША. ТЕОРІЯ КУЛЬТУРИ


 

I. КУЛЬТУРА - ОБ'ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Поняття “культура”.
2. Предмет і завдання навчального курсу “Українська і зарубіжна культура”.
3. Історія розвитку культурологічної думки.
4. Сучасні культурологічні теорії.

 

II. КУЛЬТУРА І СУСПІЛЬСТВО

1. Суб'єкти культурної творчості. Види і форми культури.
2. Динаміка культури.
3. Соціальні функції культури.
4. Види культурних норм та їх суспільне призначення.
 
III. КУЛЬТУРА І ОСОБИСТІСТЬ

1. Людина в світі культури.
2. Культурна політика.
3. Місце української культури в контексті світової.

 

ЧАСТИНА ДРУГА. ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ

 

I. ПЕРВІСНА КУЛЬТУРА

1. Первісна епоха та її місце в історії людства.
2. Розвиток матеріальної культури та еволюція мистецтва у палеоліті, мезоліті, неоліті.
3. Культура епохи бронзи і заліза.
4. Найдавніші релігійні уявлення.

 

II. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

1. Загальні закономірності виникнення давньосхідних цивілізацій.
2. Основні досягнення культури Стародавньої Месопотамії.
3. Давньоєгипетська культура.
4. Культура Стародавньої Індії.
5. Етапи розвитку культури Стародавнього Китаю.

 

ІІІ. КУЛЬТУРА АНТИЧНОГО СВІТУ

1. Значення античної культури для світової цивілізації.
2. Культура Стародавньої Греції.
3. Культура Стародавнього Риму.

 

IV. СЕРЕДНЬОВІЧНА ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА

1. Поняття “середні віки” і “середньовічна культура”.
2. Роль релігії і церкви в середньовічному суспільстві.
3. Рицарська культура.
4. Народна селянська культура. Міська культура.
5. Художні стилі в західноєвропейському середньовічному мистецтві.
6. Візантійська культура.

 

V. СЕРЕДНЬОВІЧНА МУСУЛЬМАНСЬКА КУЛЬТУРА БЛИЗЬКОГО ТА СЕРЕДНЬОГО СХОДУ

1. Захід і Схід у світовій культурній традиції.
2. Пророк Мухаммад і його вчення.
3. Культура Арабського халіфату VII-X ст.
4. Культура Ірану X -XV ст.

 

VI. ЦИВІЛІЗАЦІЇ ДОКОЛУМБОВОЇ АМЕРИКИ

1. Особливості та основні історичні етапи розвитку доколумбової Америки.
2. Релігійні уявлення.
3. Наукові знання.
4. Писемність і література.
5. Архітектура та образотворче мистецтво.

 

VII. КУЛЬТУРА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ І РЕФОРМАЦІЇ

1. Передумови епохи Відродження.
2. Гуманізм як ідеологія Відродження.
3. Реформація і Контрреформація.
4. Розвиток науки і техніки.
5. Італійське мистецтво.
6. Національні література і театр.

 

VIII. ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НОВОГО ЧАСУ (XVII-XVIII ст.)

1. Історичні умови та особливості розвитку культури у XVII-XVIII ст.
2. Революція в природознавстві. Раціоналізм.
3. Новий погляд на суспільство. Епоха Просвітництва.
4. Характеристика художніх стилів XVII-XVIII ст.

 

IX. XIX СТОРІЧЧЯ В ІСТОРІЇ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ

1. Історичні умови розвитку та особливості культури XIX ст.
2. Промисловий переворот. Наука.
3. Нова система освіти.
4. “Золотий вік” світової літератури.
5. Образотворче мистецтво та архітектура Європи й США кінця XVIII - початку ХХ сторіччя.
6. Музика, театр. Народження кіно.

 

X. КУЛЬТУРА ЛЮДСТВА У XX СТОРІЧЧІ

1. Особливості розвитку культури у ХХ ст.
2. Наука та її досягнення
3. Художня культура
4. Доба кінематографа
5. Масова культура  

ЧАСТИНА ТРЕТЯ. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

 

I. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

1. Поняття “етнічна культура”.
2. Деякі проблеми та особливості етногенезу українського народу.
3. Культурно-історична своєрідність регіонів України.

 

II. КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

1. Джерела вивчення культури Київської Русі
2. Матеріальна і духовна культура східних слов'ян
3. Особливості прийняття християнства
4. Писемність і літературна традиція
5. Освіта та наукові знання
6. Мистецтво Київської Русі

 

III. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ПІСЛЯ ТАТАРО-МОНГОЛЬСЬКОЇ НАВАЛИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХIII - XVст.)

1. Історичні умови розвитку культури
2. Наука й освіта
3. Розвиток книжкової справи і літератури
4. Архітектура й образотворче мистецтво

 

IV. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVI-XVIII ст.

1. Передумови і труднощі культурного піднесення XVI-XVIII ст.
2. Особливості релігійної ситуації в Україні
3. Книгодрукування і література
4. Освіта
5. Нові галузі науки
6. Мистецтво

 

V. ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

1. Основні заняття і матеріальна культура
2. Світоглядні уявлення
3. Календарні свята та обряди
4. Сімейна обрядовість

 

VI. УКРАЇНСЬКЕ КУЛЬТУРНЕ ВІДРОДЖЕННЯ ХIХ ст.

1. Історичні умови. Освіта і наука.
2. Особливості літературного процесу.
3. Мистецтво.
4. Національні культурні організації і рухи в умовах реакційної урядової політики.

 

I. КУЛЬТУРА - ОБ'ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Поняття “культура”.
2. Предмет і завдання навчального курсу “Українська і зарубіжна культура”.
3. Історія розвитку культурологічної думки.
4. Сучасні культурологічні теорії.

 

 

1. Поняття “культура”

Походження поняття “культура”. Зі всього розмаїття соціальних процесів, відносин і фактів, які існували у минулому й існують нині, ми виділяємо певну особливу сферу, яка іменується культурою. Більшість людей переконана, що саме культура - те головне, основне, що відрізняє людське і соціальне буття від існування дикої природи. Пояснення і докази цієї тези наводяться найрізноманітніші - в залежності від того, що розуміється під культурою.

Слово “культура” - латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення, обробіток. У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона “De agri cultura” (ІІІ ст. до н.е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці. Турботи відповідали духові часу: автор рекомендував утримувати рабів надголодь, завантажувати їх роботою без міри, щоб втримати від крадіжки і легковажних занять. Господареві наказувалося бути скупим і обачним, не впадати в надмірності і нікому не довіряти.

Таке значення слова “культура” - “землеробство” - пішло у минуле. Набагато ближче до нашого розуміння культури те, що думали про землеробство римські вчені Варрон, Колумелла (І ст. до н.е.). Вони пропонували такі способи організації сільського господарства, які підвищили б продуктивність праці, зацікавленість рабів. Слово “культура” набуло багатозначності у знаменитого римського оратора і публіциста Ціцерона. У одному з своїх листів він говорить про “культуру духу”, тобто про розвиток розумових здібностей, що є гідним завданням для вільної людини і дається завдяки заняттям філософією.

Зігравши роль універсальної мови у середньовічній Європі, латина донесла до нас слово “культура” через пітьму сторіч. Правда, вживалося воно тільки у словосполученнях і означало ступінь майстерності в якій-небудь галузі, придбання розумових навичок (наприклад, cultura juris - вироблення правил поведінки, cultura scientiae - засвоєння науки, cultura literarum - вдосконалення письма).

Така різноманітність контекстів вживання слова “культура” не пройшла безслідно. До XVIII ст., згідно з висновками лінгвістів слово “культура” стало окремою, самостійною лексичною одиницею, означаючи обізнаність, освіченість, вихованість - все те, що і зараз ототожнюють з культурністю. Як його синонім, використовувалося також поняття “цивілізація”. Завдяки зусиллям філософів і істориків, за останні три сторіччя скромне латинське слово увійшло у всі європейські мови, набуло універсального значення, перетворилося на філософське поняття і стало об'єктом наукових досліджень.

Сучасні дослідники шукають аналоги терміну “культура” у інших мовах. Так, у давньогрецькій вживалося слово “пайдейя”, що означало виховання гармонійної особистості (в дитині), китайською мовою - “жень” і “вень” означали виховання благородної людини, у давньоіндійській літературі говорилося про “дхармашастру” (вчення про життєві правила поведінки й обов'язки віруючого). Ця схожість виправдовує використання поняття “культура” для вивчення різноманітних історичних фактів.

Визначення поняття “культура”. Культурні процеси і явища відрізняються складністю і багатоплановістю. Тому у сучасній науці нараховується декілька сотень визначень культури. Деякі з них широко відомі: культура - це сукупність досягнень людства; все багатство матеріальних і духовних цінностей; це інтегральний образ, що об'єднує науку, освіту, літературу, мистецтво, мораль, уклад життя при визначальній ролі світогляду. У таких визначеннях міститься вказівка і перелік елементів культури.

Суть соціального призначення культури розкривається в цілому ряді дефініцій (визначень). Наприклад, культура це: 1) надбіологічний спосіб адаптації (пристосування) людства до природного середовища, яке змінюється; 2) форми і способи комунікації людей; 3) соціальна пам'ять людства; 4) нормативно-спадкове програмування суспільної поведінки людей; 5) характеристика типу суспільства або певної стадії його розвитку; 6) єдність людських дій, відносин і установ, які забезпечують соціальну стабільність. Сучасне розуміння культури у контексті соціальної історії розглядає її як систему життєвих орієнтацій людини. Культура – це сфера духовної, ціннісної, комунікативної організації суспільства, яка визначає норми поведінки, мислення, почуттів різних верств населення і націй в цілому (Гуревич, 1991; Парахонський, 1995).

Якщо відволіктися від змісту культури, то її можна визначити як сукупність знаків, об'єднаних у системи. Знаки - це сигнали, предмети, взагалі все, що може бути носієм значення (наприклад, звуки мови, букви, цифри, слова і числа, символи, зображення тощо). Розрізняють знаки “природні”, тобто ті, які виникли стихійно, і штучні, спеціально вигадані людьми для досягнення свідомо поставлених цілей (наприклад, математичні формули або знаки дорожнього руху). Завдяки системній організації, яка властива всім знакам загального користування, соціальна інформація зберігається, нагромаджується і передається від людини до людини, від покоління до покоління. У зв'язку з тим, що обсяг соціальної пам'яті не безмежний, культуру також визначають як спосіб організації і відбору знаків відповідно до їх значущості для майбутньої діяльності людей.

Однак, як і попередні визначення, знакова теорія спирається лише на зовнішні сторони буття культури. Уявімо собі, що внаслідок якоїсь страшної епідемії люди зникли. Всі створені людством і зафіксовані у знаках культурні цінності втрачають значення. Інакше кажучи, існування знаків має сенс тільки тоді, коли живуть люди, які їх створюють, відтворюють і, головне, розуміють. Тому у філософському значенні слова, в культурі розкривається творчий характер людського буття, здатність людини змінювати природу, суспільство і саму себе, а також наділяти продукти своєї діяльності загальнозначущими функціями.

Таким чином, культура - це поняття, яке означає певний історичний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, втілений у типах і формах організації життя і діяльності людей, а також в цінностях, які створюються ними.

 

 

2. Предмет і завдання навчального курсу “Українська і зарубіжна культура”

Культура вивчається багатьма науками, як конкретними і прикладними, так і філософськими. Кожна з наук відтворює образ культури у відповідності до своїх завдань і методів. Провідна роль тут належить історико-філологічному циклу наук. Тому вчення про культуру, за необхідністю, виступає як комплексне міждисциплінарне дослідження, яке використовує результати багатьох гуманітарних наук як свої джерела. Основними завданнями і ступенями цього дослідження є: 1) опис фактів культури (прикладне культурознавство); 2) виявлення закономірностей розвитку культури (історія культури); 3) теоретичне пояснення культурних процесів (культурологія, теорія культури); 4) побудова універсальних моделей і науковий прогноз перспектив культури (філософія культури, футурологія); 5) вироблення рекомендацій для практичної діяльності; 6) виховання шанобливого і дбайливого відношення до національної і світової культури.

Спираючись на дані археології, етнографії, палеоантропології, історичної географії та інших допоміжних історичних дисциплін, культурологія висуває припущення про походження культури, про первинні факти культури та їх значення. Хронологічні зміни в культурі фіксуються суспільною історією, історією техніки, науки, мистецтва, релігії та іншими історичними науками. Культурологія осмислює суть, рушійні сили, причини і наслідки цих культурних змін. До її завдань входить також консультування культурних проектів, що передбачає використання краєзнавчих, архівних, бібліографічних джерел.

Розробка загальних проблем теорії та історії культури вимагає також залучення понятійного і методологічного апарату, який створюється соціологією, філософією, етикою, естетикою, інформатикою. Тим самим досягається об'єднання емпіричного і теоретичного рівнів вивчення культури. При цьому використовуються загальнонауковий, філософські і спеціальні методи дослідження. Серед останніх особливе значення мають: 1) порівняльно-історичний метод (послідовне вивчення культурного об'єкту, який змінюється); 2) типологічний метод (порівняння різних культурних об'єктів з метою виявлення типових, загальних для них властивостей); 3) герменевтичний метод (інтуїтивно-художнє пізнання культурних значень).

Міждисциплінарний характер культурології визначає предмет, структуру і завдання навчального курсу “Українська і зарубіжна культура”. Його перша частина присвячена питанням теорії культури, зокрема, співвідношенню суспільства, особистості і культури, культурної політики. Основний зміст курсу складає історія культури у всьому її просторово-часовому різноманітті. Цей розділ несе також основне педагогічне навантаження, оскільки розвиває ерудицію і виховує повагу до творчої спадщини людства. Почуття патріотизму і національна самосвідомість формуються завдяки вивченню української культури та її місця у контексті світової культури, що складає зміст останнього розділу курсу і цього навчального посібника.

 
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   45

Схожі:

Гуревич П. С. Философия культуры. М., 1994. Каган М. С. Философия...
ТЕМА КУЛЬТУРОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА ТА ЇЇ КАТЕГОРІЇ. СУТНІСТЬ КУЛЬТУРИ ТА ЇЇ ГЕНЕЗА
1. Культурологія як наука. Етапи становлення
Своїм завданням культурологія вважає дослідження всіх процесів взаємодії людини зі світом природи, світом соціуму і світом фізичного...
1. Культурологія як наука. Етапи становлення
Своїм завданням культурологія вважає дослідження всіх процесів взаємодії людини зі світом природи, світом соціуму і світом фізичного...
ТЕМА Культурологія як наукова дисципліна
Основні етапи розвитку культурологічного знання. Становлення культурології як самостійної наукової дисципліни
ПЛАН: Становлення культурології як самостійної галузі гуманітарного...
Горбатов А. Основные школы и концепции культурологии: Учеб пособие. Кемерово, 2000
Дизайн: культурологія та естетика
Ми, як в хлібі насущному, маємо потребу в художнику, що уособлює загальний дух народу. Якщо не помиляюся, найголовніше це єдність,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка