Предметом вивчення дисципліни є функціонування мовних норм в юридичних текстах. Мовні норми сучасної літературної української мови неоднаково представлені у


Скачати 1.42 Mb.
Назва Предметом вивчення дисципліни є функціонування мовних норм в юридичних текстах. Мовні норми сучасної літературної української мови неоднаково представлені у
Сторінка 1/11
Дата 01.04.2013
Розмір 1.42 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Культура > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
1. Предметом вивчення дисципліни є функціонування мовних норм в юридичних текстах. Мовні норми сучасної літературної української мови неоднаково представлені у різних професійних сферах: для одних певні норми є бажаними, для інших недоречними. Під час вивчення дисципліни «Українська мова професійного спрямування» наголошується переважно на тих особливостях мовних норм, які є найхарактернішими для юридичних текстів.

Практичне значення дисципліни полягає у тому, що її вивчення підвищує рівень володіння сучасною українською літературною мовою, формує необхідні для діяльності юриста мовленнєві вміння та навички, покращує загальну професійну ерудицію та мовну культуру правника.

Мета курсу – сформувати високий рівень комунікативної культури у сфері професійного спілкування в його усній та писемній формах, виробивши навички практичного володіння мовою в різних видах мовленнєвої діяльності в обсязі тематики, зумовленої професійними потребами.

Основні завдання курсу:

  • забезпечити здобуття знань про основи професійного спілкування, його норми та правила, шляхи їх застосування;

  • сприяти оволодінню особливостями української літературної мови, дотриманню вимог усного і писемного мовлення, навичок комунікативно виправданого користування засобами мови в різних ситуаціях під час створення висловлювань з дотриманням українського мовного етикету;

  • формувати уміння і навички використання мовних знань на практиці;

  • виробити вміння сприймати мову як мистецьке явище, що має етичну й естетичну цінність;

  • виховувати повагу до української літературної мови, її культури, формувати мовленнєву компетентність.

Мова є основою для інших видів діяльності, зв’язок мови з іншими навчальними предметами (“Риторика”, “Культурологія”, “Юридична деонтологія”, іноземні мови) забезпечує цілісність і єдність світобачення спеціалістів, під впливом мови формується свідомість і самосвідомість, погляди, переконання, почуття, воля і характер, тому кожен правознавець повинен вільно володіти українською мовою і її різновидом – мовою професійного спілкування.


2.Сьогодні йдеться про розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин, що є відбиттям індивідуальності кожного народу.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для фахівців.

Оскільки мова обслуговує не тільки сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, вона обслуговує процеси виробництва. Мова тісно пов'язана із соціальними відносинами, обслуговує їх: вона — знаряддя спілкування і тому є елементом соціальної сфери.

Нині по-новому розглядають питання функції мови. Старий поділ на "інтелігентні" та "неінтелігентні" професії зникає. Основним критерієм стало знання свого фаху, рівень оволодіння професійною термінологією, професійною образністю.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи у країні насичують українську мову новими поняттями, термінами. Разом з підвищенням рівня знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

Ми є свідками народження нових професій і формування професійної лексики. У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах активно вилучаються непотрібні слова, усувається мовне безкультур'я. Помітне збагачення словника різних професій новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією.

Знати мову професії — означає вільно володіти лексикою свого фаху, доцільно нею користуватися.

Мовні знання розцінюють як компоненти професійної підготовки. В одних професіях, особливо у сфері техніки, мова є головним

засобом найменування приладів та предметів, в інших, переважно в гуманітарних наукових закладах, — засобом наукової, освітньої чи виховної роботи.

Оскільки мова є засобом вираження думки, пізнання та діяльності, то правильного професійного спілкування людина навчається все своє життя.Знання професійної лексики (особливо у сфері техніки) підвищує ефективність праці, допомагає досягти кращих результатів на виробництві, орієнтуватись у складній професійній ситуації та спілкуватися з представниками своєї професії.

3. Національна мова має 2 форми: вищу (літ.мова) і нижчу (терит.діалекти).
Літ.мова - це обрамлена унормована форма мови, яка у писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності.
Призначення:

1) мова державного законодавствава;

2) засіб спілкування людей;

3) мова освіти,науки,мистецтвава,ЗМІ.
Мовна норма - це сукупність загально принятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.
Сучасна українська літературна мова існує у писемній та усній формах.

4. Усне мовлення може бути у формі діалога або монолога.

Діалогічне мовлення – це розмова двох або кілька осіб, висловлювання кожної з яких, як правило, характеризується стислістю.

Монологічне мовлення – це мовлення для самого себе або для слухачів, характеризується граматичною розгорненістю і складністю.

Найважливішими особливостями усної форми мовленняє:
1. Усна форма мовлення відрізняється від писемної насамперед матеріальною формою реалізації.
2. Усне мовлення характеризується ще й такою особливістю, як непідготовленість, спонтанність.

3. Усне мовлення, порівняно з писемним, характеризується надлишковою інформативністю.

4. Надлишковість усного мовлення проявляється в тому, що в наших репліках під час розмови або у виступі звучить багато слів, смислове навантаження яких мінімальне

Якщо ж визначати найважливіші вимоги до усного мовлення культурної людини, то ними будуть ясність у формуванні думки, логічність, смислова точність, відповідність між змістом мовлення і мовними засобами, мовними засобами та обставинами мовлення, співмірність мовних засобів і стилю викладу, вдалий порядок слів, різноманітність мовних засобів, ефективність мовлення, милозвучність, красномовство.

Одиницею писемного мовлення, тобто реальним проявом його, є текст (це „ланцюг” речень, які дають в результаті певну якісно нову цілість). Текст виразно членується на абзаци – чітко об”єднані змістом і будовою відрізків тексту. Речення всередині абзаца перебувають в досить тісних смислових і граматичних звязках між собою.

Особливостями писемного мовлення є:
1. ПМ є вторинним стосовно до усного мовлення .

2. ПМ фіксується графічними, матеріальними знаками й сприймається зором.
3. ПМ дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпеч. збереж. й відтворення мовлення у просторі і часі.
5. Користуючись пис. формою мовлення людина має можливість перечитати написане, виправити, поліпшити текст.

6. важливу роль у писемних текстах починають відігравати засоби суб”єктивно-емоційних оцінок. 7. У писемному мовленні діють загальнообов”язкові норми графіки, орфографії, пунктуації.

8. У писемній формі особливо чітко проявляється диференціація текстів за сферами спілкування.
9. Значну роль в житті суспільства відіграє й така особливість писемної форми мовлення, як потенціально необмежена кількість відтворення й дублювання того чи іншого тексту.
10. У писемному тексті наявна така його особливість, здатність бути відтвореним у живій звук. мові.
Основні етапи підготовки тексту промови до виступу

Визначення теми:

  1. Обирайте тему, яка відповідає вашим пізнанням і інтересам.

  2. Підбирайте доречну тему.

  3. Обирайте тему, яка відповідає аудиторії.

Обравши тему, потрібно подумати про її формулювання.

  1. Формулювання мети

  2. Збирання матеріалу

  3. Робота над конспектом: користуйтесь повними реченнями., використовуйте загальновизнаний спосіб визначень, розміщуйте розділи у відповідності з їх взаємозалежністю.

  4. Редагування конспекту необхідно проводити з точки зору: а) ясності; б) конкретності;
    в) специфіки питання; г) краткості.

  5. Складання плану

5.Одне з найважливіших питань, що виникають при підготовці публічного виступу, — чи обов'язково складати письмовий текст промови. Слід сказати, що це залежить від досвіду оратора (початківцеві писати текст промови обов'язково, експромти може собі дозволити лише досвідчений оратор) і обставин, при яких відбувається виступ. Для мітингу чи політичного клубу характерним є спонтанність; науковий виступ, лекція — заздалегідь підготовлені і обґрунтовані.

Існує 4 типи підготовки до виголошення промови:

— ті, що написані і читаються за конспектом;

— ті, що готують заздалегідь, але не вчать напам'ять;

— ті, що готують заздалегідь і вчать напам'ять;

— імпровізовані (експромти).

У певних випадках «пописаному» говорити просто необхідно, і не завжди тому, що промовець сам не може сказати кілька живих та яскравих слів. Просто ситуація вимагає дуже точного слововживання.

Судова промова — це промова, звернена до суду та інших учасників судочинства і присутніх при розгляді кримінальної, цивільної, адміністративної справи, в якій містяться висновки щодо тієї чи іншої справи.
Виступаючи в суді з промовою, прокурор і адвокат підбивають підсумки не тільки судового розгляду справи, а й усієї своєї попередньої праці, аналізують докази, висловлюють свою позицію у справі, міркування з питань, на які суду необхідно дати відповідь під час складання вироку, рішення, постанови, ухвали.
Судові промови впливають на формування внутрішнього переконання судді, допомагають суду глибше розібратися в усіх обставинах справи, всебічно, повно й об'єктивно дослідити ці обставини, установити істину у справі і прийняти правильне рішення.
Таким чином, до змісту судової промови обов'язково входять ті елементи, які утворюють її предмет. Проте слід пам'ятати, що на зміст і форму судової промови дуже впливають характер і обсяг справи, особа ритора, судова аудиторія.
Особа промовця і судова аудиторія визначають певну побудову і виклад судової промови. Як немає однакових справ і людей, так не може бути і однакових судових промов.
Вільне володіння формами судової промови є мистецтво, яке, як і всяке інше мистецтво, може набути у деяких риторів трафарету. Головними в судовій промові є її зміст і думки ритора.

Виходячи з теорії і практики судової риторики, можна виділити три основні засади судової промови: психологічну, етичну та логічну. Кожна з них впливає не тільки на зміст судової промови, а й на спосіб побудови.
Процесуальна діяльність учасників судочинства передусім акт психологічний. Вона здійснюється у відповідності зі своїми закономірностями і психологічною організацією суб'єктів, які відповідають за цю діяльність. За своєю психологічною природою судові дебати — форма мовленнєвого спілкування учасників судового процесу, спосіб передачі інформації. Це засіб переконання суду, учасників процесу у правильності висунутих суб'єктами дебатів тез і обгрунтованості висунутих ними рішень.
Змістом судової промови завжди є певні думки, ідеї, доводи, міркування, пропозиції. Вони неминуче пов'язуються з особистим ставленням людей до результатів дослідження, емоційним сприйняттям інформації, психологічним станом переконаності чи непереконаності у правильності зроблених висновків.
У психологічній структурі судових дебатів виділяються такі компоненти, як особистісні, включаючи й психологічні властивості виступаючого, психологія сприйняття промови і впливу останньої на формування судового переконання.
Уважно вислуховуючи судові промови, судді подумки простежують пройдений шлях шукання істини, усвідомлюють і порівнюють доводи й аргументи звинувача і захисника, порівнюють їх. Це дозволяє їм побачити сильні та слабкі сторони в аргументації учасників судових дебатів, внести свої корективи в їх оцінку, зробити правильні висновки, прийняти законне і обгрунтоване рішення.
Важливе місце в структурі судової промови посідають етичні засади. Будь-яка професійна діяльність повинна здійснюватися на основі тих етичних принципів, які сформувалися в суспільстві. Більше того, кожен вид діяльності виробляє свої норми професійної етики.
Логічні засади є тією базою, яка визначає обгрунтованість, переконливість і доказовість судової промови. Знання законів логіки, їх дотримання вважається необхідною умовою для правильного мислення, висловлювання своїх думок. В умовах судочинства, де на основі доказів формуються певні висновки і приймаються у справі відповідні рішення, знання законів логіки набуває особливого значення.

6. Будь-яка мова потребує охорони і турботи. Піклуватися про мову повинна кожна людина і суспільство в цілому. Свідома турбота про мову називається кодифікацією мови.

Кодифікація, пояснює словник, означає упорядкування, приведення до системи, до цілісного несуперечливого зводу (кодексу). У мові кодифікація — також уніфікація, упорядкування, відкидання всього чужого для літературної мови і прийняття всього, що її збагачує.

Засобами кодифікації мови є словники, довідники з мови, підручники для середньої та вищої школи, наукові лінгвістичні дослідження, що встановлюють норму, твори (художні, наукові, публіцистичні), взірці мовлення людей, які досконало володіють українською мовою і мають високий соціокультурний авторитет, — талановитих письменників, учених, журналістів, артистів, дикторів. Кодифікатором, тобто оберігачем літературної мови, виступає вчений-мовозна-вець, письменник, журналіст, політик, диктор радіо і телебачення, артист, учитель, викладач вузу, редактор, коректор і будь-хто з нас. Кожний мовець, який володіє літературною мовою, є прикладом для інших. Але необхідно розуміти, що до деяких зразків хочеться наблизитися, а від інших — відійти. Свідомий громадянин України відповідає за долю української літературної мови, і цей обов'язок насамперед виявляється в роботі над удосконаленням особистої культури мови.

7. Розвиток і функціонування мови значною мірою зумовлені станом суспільства. Так, зокрема, в мові відображається соціальна диференціація суспільства (класова, професійна, статева). На стан мови впливають демографічні процеси (зміни в чисельності населення, у співвідношенні жителів міста й села, міграційні процеси тощо), рівень загальної освіти народу, розвиток науки, створення державності тощо. Суспільство також може свідомо впливати на розвиток мови .
Літературна мова виступає в усній та писемній формах і характеризується стилістичною диференціацією . Стилі різняться стійкими особливостями у використанні мовних засобів. Існують розмовно-побутовий, газетно-публіцистичний, професійно-технічний, офіційно-діловий і науковий стилі. Деякі вчені як окремий стиль розглядають ще мову художньої літератури, хоч у ній можуть виявлятися ознаки всіх стилів. Кожен стиль має лексичні та граматичні особливості. Так, зокрема, яскравою ознакою наукового стилю є спеціальна термінологія, офіційного — мовні штампи, газетно-публіцистичного — публіцистичні слова та вирази. Функціональні стилі мови ще раз засвідчують, що мова залежить від потреб суспільства.

8.  Основна   функція  офіційно-ділового  стилю  –   інформативна
(повідомлення).  Сфера  вживання  ділового  стилю  зумовлює   його
жанрову   розгалуженість.  Більшість  жанрів   ділового   мовлення
відображає соціальне спілкування. Власне функція офіційно-ділового
стилю   полягає  в  тому,  що  він  надає  висловлюванню  характер
документа,  а  відображеним  у  ньому  різним  сторонам   людських
стосунків – офіційно-ділового забарвлення.
     Офіційно-діловий  стиль  слугує для спілкування  в  державно-
політичному,  громадському й економічному житті, законодавстві,  у
сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.
     Основне  призначення  офіційно-ділового  стилю  –  регулювати
ділові   стосунки  в  зазначених  вище  сферах  та   обслуговувати
громадські потреби людей у типових ситуаціях.
     Офіційно-діловий стиль має такі підстилі:
     - законодавчий
     - дипломатичний
     - юридичний
     - адміністративно-канцелярський.
     Специфіка ОДС полягає в певних стильових рисах:
1.    Точність,  послідовність  і  лаконічність  викладу   фактів,
  гранична чіткість у висловленні.
2.  Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація
  початків і закінчень документів.
3.   Наявність  реквізитів, які мають певну черговість.  У  різних
  видах  ділових паперів склад реквізитів неоднаковий він залежить
  від змісту документа, його призначення й способу обробки.
4.  Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні.
  Залежно  від того, яку саме галузь суспільного життя  обслуговує
  офіційно-діловий  стиль,  він може містити  суспільно-політичну,
  професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.
5.   Для  чіткої організації текст ділиться на параграфи,  пункти,
  підпункти.
6.   У  текстах  часто вживаються словосполучення з  дієсловами  у
  формі  теперішнього часу із значенням позачасовості, постійності
  дії: рішення надсилається, має місце, виробнича рада розглядає.
7.  Найхарактерніші речення – прості поширені (кілька підметів при
  одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька
  додатків при одному з головних членів тощо).
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

1. Предметом вивчення дисципліни є функціонування мовних норм в юридичних...
Під час вивчення дисципліни «Українська мова професійного спрямування» наголошується переважно на тих особливостях мовних норм, які...
Питання до МК-2 для студентів ІІІ курсу з дисципліни «Українська...
Поняття мовної норми. Види мовних норм. Орфоепічні норми української літературної мови
Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм....
Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами
Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм....
Тому звертається багато уваги при вивченні усіх тем засвоєнню стереотипів комунікацій певного фаху. Робота над культурою мови студентів...
У будь-якій державі існує і виникає величезна кількість норм права....
Норми права за предметом правового регулювання (або за га­лузями права): норми конституційного, адміністративного, кри­мінального,...
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ З КУРСУ
Функціональні стилі сучасної української літературної мови: їх призначення, сфера застосування, ознаки, жанри
КОЛЕДЖ НАЦІОНАЛЬНОГО ФАРМАЦЕВТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Культура професійного мовлення. Лексичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні
Закономірності та тенденції виникнення, розвитку і зміни історичних типів держави і права
Предметом курсу є вивчення процесів формування, розвитку державних утворень, правничих норм, правових систем, що існували на території...
Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте...
Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує
КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ УРОКІВ УКРАЇІІСЬКОЇ МОВИ В 10 КЛАСІ
Загальна характеристика звукового складу української мови. Стилістич­на роль звуковідтворення в художніх текстах
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка