|
|
Скачати 3.03 Mb.
|
• Соціологія управління — це галузь економічної соціології, що вивчає закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на соціальні структури і процеси, які мають місце в організаціях і суспільстві, ранжуванні управління. • Соціологія праці—галузь економічної соціології, що вивчає трудову діяльність як соціальний процес, соціальні чинники підвищення ефективності праці, вплив соціальних умов на ставлення людей до праці. Виходячи із сутності праці як процесу, виділяють три основні аспекти сутності праці. Соціологія праці — це: 1. Соціальні закономірності взаємодії людей із засобами і предметами праці, зокрема механізми дії і форми прояву закономірностей у діяльності трудових колективів і особистості. 2. Комплекс ставлення людини і колективу до праці, її характеру, змісту, умов (матеріальна зацікавленість, зміст праці і т. д.). 3. Соціальна організація підприємства, колективу, тобто особлива система відносин, яка утворює сукупність позицій, ролей, цінностей, зв'язків між працівниками (проблеми, що стосуються структури трудового колективу). Соціологія народонаселення — це галузь економічної соціології, що вивчає демографічні процеси й розвиток населення загалом у тісному зв'язку з розвитком, зміною й функціонуванням соціальних відносин та соціальних структур. До комплексу емпіричних об'єктів економічної соціології належать: соціальні функції економіки; соціальні аспекти економічних інститутів (різні види виробництва, обміну, власності, підприємництва); форми регулювання економіки; соціальні групи в економіці; типи мислення в різних економічних системах; види економічної поведінки та участі в управлінні господарством; взаємодія вертикальних структур управління і груп працівників, її економічна ефективність; між групові відносини, стимули мобільності, зміст службових інструкцій, норми господарського права тощо. 1.3. Взаємовплив економіки і соціології Обставини виникнення економічної соціології Ні економічні науки, ні загальна соціологія коло цих питань спеціально не досліджують. Політична економія розглядає економічні відносини не як сферу функціонування соціальних об'єктів, а як систему, де люди залишаються, так би мовити, "за кадром" економічної теорії. Діяльність і поведінка соціальних груп у сфері економіки для загальної соціології — лише одна з багатьох форм активності. Жодна з наведених наук не має спеціального теоретичного, тим більше методичного апарату для дослідження структури суб'єкта економічного розвитку, основних видів його економічної активності, тенденцій, які в ній простежуються, механізмів цієї активності, її впливу на кінцеві результати економічного розвитку суспільства. Все це й зумовило виникнення спеціальної галузі соціологічної науки, в центрі уваги якої—діяльність та поведінка соціальних груп в системі економічних стосунків. Як наука економічна соціологія має складну, багатопланову структуру, елементи якої становлять всі складові економічної сфери життєдіяльності. Економіку в соціології розглядають передусім як соціальний інститут із складною структурою. її можна уявити як сукупність більш конкретних інститутів виробництва, розподілу, обміну та споживання тощо. З точки зору соціології нас цікавлять насамперед соціальні механізми, що викликають взаємодію в межах економічної сфери, а саме: економічна свідомість, економічні нормативні установки, економічні відносини. Економічна свідомість — це погляди, потреби, інтереси, ідеї, уявлення, настрої, переконання стосовно економічних процесів та явищ власного соціально-економічного стану, виду занять, трудової діяльності та винагород, ставлення до професії, просування по службі, можливостей соціального переміщення тощо. Соціальні функції економіки Економіка як соціальний інститут виконує цілий ряд функцій, спрямованих на забезпечення, функціонування та розвиток виробництва, розподіл, обмін та споживання. Маючи на увазі перш за все вплив на нові соціальні процеси, можна виділити чотири основні функції: 1. Підтримуюча. Підтримує і розвиває форми суспільного розподілу праці. Це досягається за рахунок відтворення трудових ресурсів, розподілу робочих місць та перерозподілу кадрів. Реалізація цієї функції потребує гнучких механізмів розподілу та перерозподілу кадрів, забезпечення їхньої мобільності. 2. Стимулююча. Забезпечує посилення стимулів до праці, економічну зацікавленість у праці. 3. Інтеграційна. Виражається у забезпеченні єдності інтересів працюючих. Про значення даної функції свідчить напруга соціальних відносин. 4 Інноваційна. Забезпечує оновлення форм та організації виробництва систем стимулювання Інноваційні процеси залежать від того як ставляться суб'єкти виробництва до нового, як сприймають досягнення науки, який рівень і характер їхньої активності. Зазначені функції здійснюються через велику кількість соціальних механізмів. Це механізми добору та розстановки кадрів, механізм розподільчих відносин, планування постачання, споживання і т. п. Ефективність реалізації функцій значною мірою залежить від рівня економічно? культури суспільства і його членів. Як система знань економічна соціологія розвивається і виконує свої функції у тісному контакті з соціальною економікою, наукою, що вивчає закони й закономірності "громадянського співробітництва", створення загального добробуту. ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ 1. Економічна соціологія — наука, що досліджує соціальні аспекти економіки. 2. Соціологія праці — галузь соціології, що вивчає трудову діяльність як соціальний процес, соціальні чинники підвищення ефективності праці, вплив соціальних умов на ставлення людей до праці. 3. Соціологія управління — галузь соціології, що вивчає закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на соціальні структури і процеси, які мають місце в організаціях і суспільстві, ранжування управління. 4. Соціологія організацій — галузь соціології, що вивчає соціальні закономірності і механізми побудови, функціонування і розвитку організацій. 5. Економічна свідомість—це погляди, потреби, ідеї і т. д. стосовно економічних процесів та явищ власного соціально-економічного стану, виду занять, трудової діяльності та винагород, ставлення до професії, просування по службі та можливостей соціального переміщення тощо. ЗАПИТАННЯ 1. Що є предметом вивчення економічної соціології? 2. Назвіть структурні елементи економічної соціології. 3. Що таке соціальна організація? 4. Що вивчає соціологія управління? 5. Які мислителі зробили внесок у розвиток економічної соціології? 6. Що включає економіка як соціальний інститут? 7. Назвіть основні функції економіки. ЛІТЕРАТУРА 1. Донченко Т.Н., Ршкина Р.В. Социология экономической жизни: очерки теории.— Новосибирск: Сиб. отд. Наука, 1991. 2. Дорин A.B. Экономическая социология.— Минск, 1997. 3. Єременко В.Г. Основи соціальної економіки.— К., 1997. 4. Економічна соціологія. Навч. посібник (В.М.Ворона, В.Є.Пилипемко та ін.).— К.: Інститут соціології HAH України, 1997. 5. Пригожий А.Й. Социология организаций.— М., 1980. 6. Paдаев B.B. Экономическая социология.— М., 1997. 7. Современная западная социология. Словарь.— М., 1996. 8. Соціологічний довідник / За ред проф. В.І.Воловича.— К., 1997. 9. Социология. Наука об обществе. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред. В.П.Андрущенко.—Харьков, 1996. 10. Удальцова М.В. Социология управления. Учеб. пособ.— М., 1998. 11. Черныш Н.І. Соціологія. Курс лекцій.— Львів, 1996. 12. Якуба О.О. Соціологія.— Харків, 1996. Розділ 2. СОЦІОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ 2.1. Методологічні аспекти і поняття "організація" Трактування поняття "організація" У науковій літературі з теорії управління "організація" розглядається: 1) як характеристика системи означає внутрішню впорядкованість, узгодженість її частин (організація як структура); 2) як одна з основних функцій управління (організація); 3) як процес створення, формування діяльності; 4) як ототожнення із соціальною системою (організація як фірма, асоціація, тощо) Ознаки, що характеризують організацію Кожна організація — фірма, асоціація, лікарня, навчальний заклад тощо створюється для досягнення якоїсь мети. Вже саме слово "організація" (з грецьк. органон — інструмент, знаряддя) означає, що мова йде про своєрідний інструмент, необхідний для реалізації групою людей певної мети, цілей. Коли говоримо про організацію, зазначав американський соціолог Карет Морган, вона часто нам уявляється як живий організм, який має свої, тільки йому притаманні риси. І значною мірою ці риси сформовані в результаті соціального (а іноді й природного) оточення, подібно до того, як білі ведмеді пристосовані до арктичних умов, верблюди — до життя в пустині, алігатори — до тропічних багнюк і т. д, кожна організація тісно пов'язана з життям свого оточення. В іншому оточенні — це вже інша організація. В умовах слабкої конкуренції організація, як правило, діє спокійно, впевнено. Вона може дозволити собі деякі відхилення від технології, якості, дисципліни і т. д., але ситуація різко змінюється, коли в тому ж місті чи регіоні розпочинає діяльність інша фірма того ж самого профілю, а тим паче, коли їх виникає декілька. Розпочинається пошук більш ефективних технологій, серед членів організації різко зростає дисципліна праці, активізують свою роботу функціональні менеджери і маркетологи. Кожна організація є віддзеркаленням того суспільства, в якому виникла. А суспільство, зазначав Е.Дюркгейм у праці "Про поділ суспільної праці. Метод соціологи", є системою, що складається з індивідів і має свої особливі властивості. Колективне життя передбачає існування індивідуальних свідомостей, але і цього ще недостатньо. Необхідно, щоб суб'єкти цих свідомостей були асоційовані і певним чином скомбіновані. Організація мислить, відчуває і діє зовсім по-іншому, ніж це робили б її члени кожен окремо. В "Соціології і теорії пізнання" Е. Дюркгейм наголошує, що суспільство — це могутній сплав фізичних і моральних сил його членів. Ця могутність через розмаїття різного роду зв'язків передається його складу, найбільш істотним з яких і є організація. Функція соціальної організації Функція суспільства полягає в тому, що воно сприяє розвитку свідомого життя і соціалізації особистості. Суспільство, писав Ф.Г. Гіддінгс, є асоціацією подібних один до одного людей, яка розвиває моральну природу особистості. Література і філософія, релігійні погляди і політика—все це є результатом обміну ідей і почуттів. У свою чергу під могутнім впливом літератури і філософії, релігійного культу і політики формується світогляд даної генерації людей, відповідної епохи, нового покоління. Функція соціальної організації, зазначав автор, виражається в еволюції особистості, яка поступово проходить все вищі і вищі стадії поки не досягне ідеалу, що йменується людством. Соціальна істота, а саме такою є людина, обов'язково з надлишком віддасть суспільству ті цінності, які воно їй дало у процесі соціалізації. Особистість не може жити сама в собі. Постійно, від сторіччя до сторіччя суспільство, яке створило людину, перетворюється, збагачується цією ж людиною. "Особливо важливий вплив у цій справі тих не багатьох людей, геній яких проник у невідоме, тих піонерів думки і поведінки, які "дерзають", діють власними силами, йдуть по не прокладених дорогах; тих самовідданих людей, які люблять людство, які часто попри страждання, образи і знущання вказують можливості для нового життя. Саме завдяки цим геніям людська маса змогла піднятися до певного рівня над фізичною необхідністю в сферу широкого простору, свободи і світла". 2.2. Суспільство і організація Сутність поняття суспільства, його основні ознаки, суспільство як соціальна система розглянуті нами в підрозділі 3.1 першої частини посібника. Тепер перейдемо до розгляду його сучасних визначень. Сучасні визначення суспільства Людське суспільство вважав В.Соловйов, це не механічна сукупність окремих індивідів, об'єднаних спонтанно, воно є єдиним цілим, яке має власне специфічне життя, визначене трьома головними умовами: воно має твердо стояти на землі, мусить забезпечити своє матеріальне існування, а також повинне жити своїм природним життям. Соціальна систем є суспільством тоді, коли вона не входить як складова в більшу за обсягом спільноту, зазначав Е.Шілз. Він наводить такий приклад. Об'єднання родичів або плем'я не є частиною більшої спільноти за таких умов: "якщо шлюби укладаються між його членами; якщо воно поповнює свій склад головним чином за рахунок дітей тих людей, які вже є визнаними його членами; якщо воно мас свою власну систему правління; якщо у нього с своя власна назва і своя історія, тобто така історія, в якій багато її дорослих членів — або більшість — вбачають історичне пояснення своїх зв'язків зі своїм "власним минулим" і, насамкінець, якщо у нього є своя власна культура". Суспільство, або, іншими словами, колективна єдність, писав П.Сорокін у праці "Система соціологи", мас ряд властивостей, явищ і процесів, яких не існує і не може бути в сумі ізольованих індивідів. Але разом з тим суспільство існує не "поза" і незалежно від індивідів, а як система взаємодіючих одиниць, без яких воно є немислимим і неможливим, як неможливе будь-яке явище без своїх складників. "Суспільство - читаємо в підручнику "Соціологія" за загальною редакцією В.П.Андрущенка і М.І.Горлача,— це сукупність людей, які об'єднані конкретними інтересами, потребами чи взаємними симпатіями, або певним видом діяльності"6. Згідно з думкою польського філософа і соціолога 3.11 а іжевського "суспільство — це сукупність відповідно організованих систем, необхідною умовою існування яких є збереження цілісності цих систем шляхом погодження їх дій на основі формальних та неформальних угод між ними"7. У п'ятитомній "Философской энциклопедии" (т. 4) читаємо: "У широкому значенні термін "суспільство" використовується в філософській і соціологічній літературі для позначення всієї сукупності історично сформованих видів спільної діяльності людей. Суспільство виступає як особливий, вищий ступінь розвитку живих систем, який проявляється в функціонуванні і розвитку соціальних організацій, інститутів, груп, класових рухів... У вузькому значенні "суспільство" розуміється як історично конкретний тип соціальної системи, певний соціальний організм. Складові суспільства Хто є членами суспільства, які його складові? До нього входять, пише Е. Шілз, сім'я, асоціації, підприємства і фірми, школи і університети, армії і церкви, секти і партії, численні корпоративні органи і організації, які в свою чергу мають свої межі, з визначеним колом членів, над якими здійснюють певні контролюючі функції— батьки, управлінці, підприємці тощо. До складу суспільства входять також формально і неформально організовані за територіальною ознакою общини, села, округи, міста, райони. Сюди ж входять неорганізовані сукупності людей, такі як: соціальні класи і верстви, суб'єкти професій, релігійних вірувань, мовні групи і т. д., які мають відповідну культуру, звичаї, обряди. Як зазначає Е. Шілз, повна незалежність не є абсолютно необхідною умовою визначення соціальної системи, якою є суспільство. Для того, щоб бути суспільством, підкреслює він, соціальна система повинна мати свій власний "центр тяжіння" тобто вона повинна мати свою власну систему влади в рамках власних меж. І до того ж вона повинна мати власну культуру. Соціальна група У сучасному суспільстві діють безліч різноманітних груп і організацій. Об'єднують людей спільні інтереси, релігія, етнічні і політичні ознаки тощо. У сучасній соціології поняття "соціальна група" і "організація" часто ототожнюються. Поняття "соціальна група", наголошується в посібнику за редакцією проф. В.Г.Городяненка, є родовим щодо понять "клас", "соціальна верства", "колектив", "нація", "етнічна", "територіальна", "релігійна" та інші спільноти, оскільки фіксує соціальні відмінності, які виникають між окремими сукупностями людей у процесі розподілу праці й діяльності на основі відношення до засобів виробництва, влади, характеру праці, фаху, освіти, рівня й структури прибутків, статі, віку, національної приналежності, місця проживання, стилю життя тощо. |
|
Методичні вказівки та завдання до проведення семінарських занять з дисципліни «СОЦІОЛОГІЯ» |
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Д 24 Соціологія: Навч посібник. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 472 с |
|
24 2014 ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА Теорії, методологія та методи суспільних наук. Соціографія 9 31 Демографія. Соціологія. Статистика 9 |
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З СОЦІОЛОГІЇ Тематичний план Соціологія як наука, об`єкт, предмет, функції, місце та роль в системі суспільствознавчих дисциплін |
|
1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА ... |
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ (КОНТРОЛЬНИХ) РОБІТ з дисципліни... |
|
Соціологія Навчально-методичний посібник для студентів всіх напрямків Мирський Р. Я., доктор філософських наук, професор Національного університету “Львівська політехніка” |
Соціологія. Лекція 3 Визначення ролі Огюста Конта Бачення супільства як специфічного наукового предмету та необіхдність науки про людину як самостійної галузі |
|
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Соціологія 24 32 Політика 25 33 Економіка. Економічні науки 28 34 Право. Юриспруденція 39 35 Державне адміністративне управління.... |
ЗМІСТ 0 Загальний відділ 5 00 Загальні питання науки та культури 5 Соціологія 14 32 Політика. Політологія 15 33 Економіка. Економічні науки 19 34 Право. Юриспруденція 38 35 Державне адміністративне... |