|
|
Скачати 4.98 Mb.
|
|
Перші медресе виникли в Сирії та Іраку. 1227 року було споруджено велетенське двоповерхове медресе Мустпапсирія у Багдаді — із бібліотекою, шпиталем, лазнею. Навколо прямокутного подвір’я розташовувалися приміщення, де жили викладачі та студенти. Альгамбра (з араб.— червона) — архітектурний ансамбль, визначний пам’ятник мавританської архітектури XIII—XIV ст. у південній Іспанії, розташований на пагорбах тераси у східній частині міста Ґранада, що складається з мечеті, палацу та фортеці. Ззовні вирізняється фортечною суворістю, усередині — розкішшю оздоблення.
Індійське мистецтво упродовж свого розвитку позначене тісним зв’язком із панівними в різні періоди релігійними системами. Майже всі його пам’ятки, що дійшли до сьогодні, мали релігійний характер. Багато з них не збереглося, адже для будівництва використовували різний матеріал: камінь — для релігійних святинь; дерево, цеглу та глину — для світських споруд. Пріоритет релігії в індійській культурі яскраво виявився у сфері мистецтва. Більшість архітектурних і скульптурних пам’яток датується періодом між IV ст. до н. е. та першими століттями нашої ери. Найсуттєвіші художні надбання належать до часів панування буддизму за династії Маур’їв, особливо за царювання Ашоки. Це був період розквіту міст — центрів ремесла, торгівлі, науки та мистецтва. На художню культуру давньоіндійського суспільства глибокий вплив справили індуїзм, буддизм та іслам. Художньо-образне сприйняття крізь призму цих релігійних та філософських систем вирізняється витонченістю зображення людини і навколишнього світу, досконалістю архітектурних форм. З цього погляду вражають скельні храми Еллори. Одним із чудес світу є храм Кайла- санатха. Це справді унікальна пам’ятка архітектури: упродовж 150 років давні майстри вирубували цей храм у скелі, оздобивши його численними скульптурними фігурами та барельєфними композиціями від цоколя до пірамідальних веж. У старому Делі з-поміж відомих пам’яток давнини збереглося місто-фортеця Лал- Котп (кінець XI ст.) із унікальною суцільно-залізною колоною, вік якої понад 150 000 років. Поверхня цього металевого велетня й досі блискуча і не ушкоджена іржею. Віднайти призначення колони — завдання для вчених майбутнього. Індуїстські храми у IV—VI ст. були невеликими за розмірами — дерев’яними, із пласкими дахами і товстими стінами. Згодом їх починають зводити з каменю; вони стають значно вищими. Основною в індуїстському храмі є вежа (шикхара) над невеликим святилищем із фігурами або символами богів. Цю форму використовували також буддисти, наприклад, у спорудженні храму у Бодх-Гаі поблизу місця прозріння Будди. З IV ст. розвивається світська культура. Поруч із храмами у трактаті з архітектури V—VI ст. описані громадські споруди, палаци. Гуптські царі підтримували різноманітні релігії, але віддавали перевагу культу Вішну (наприклад, у тогочасних написах індуїстські імена зустрічаються вп’ятеро частіше, аніж буддійські або джайністські). Духу ієрархічної спільноти повною мірою відповідала основна ідея індуїзму — служіння Богу та відданості Йому. Найпопулярнішими богами стали Вішну та Шива. У XII—XIII ст. в Індії з’явилися основні типи культових споруд мусульман, передусім мечеті, мінарети, медресе, мавзолеї. В основних типах архітектурних споруд ранньоісламського періоду простежуються ісламські традиції, але в деталях культових будівель також помітним є вплив індійської архітектури. Колони, деталі архітектурних прикрас із великою кількістю рослинних орнаментів запозичені у буддійських та індуїстських будівель. Також характерною рисою архітектури ранньоісламського періоду є її гармонійне поєднання з навколишнім середовищем. Пізніше в Індії набули поширення стамбхи — культові кам’яні стовпи з висіченими на них написами (проповідями). Най- знаменитіший — Сарнатхський (колона Ашоки). На барабані висічені тварини — символи сторін світу, на капітелі — леви, які несуть колесо закону (образ Будди і знак його прозріння). Визначилися також місця паломництва: Капілавасту, де народився Будда; Гайа, де він прозрів; Бенарес, де він прочитав першу проповідь; Кусінагара, де він досяг стану нірвани. ЗIII ст. до н. е. з’явилися буддійські храми у печерах Аджанти (найпізніші створені у VII ст. н. е.). На їх стінах добре зберігся живопис: сцени з життя Будди, його втілення, сцени з життя індійців. Зображенням притаманна вишукана естетичність. Безсмертною пам’яткою індійської архітектури є мавзолей Тадж-Махал (1630—1652), який називають «поемою в камені». Грандіозна (заввишки 74 м) біломармурова споруда з облицюванням із самоцвітів зведена за наказом Великого Могола шаха Джаха- на як мавзолей для його дружини Мумтаз Махал. Для будівництва було залучено 20 000 робітників, витрачено понад 90 млн рупій (грошова одиниця Індії). Тадж-Махал відобразив красу й могутність імперії Великих Моголів. У основі споруди лежить квадратна платформа зі сторонами понад 95 м, по кутах мавзолею — 4 мінарети. Стіни викладені полірованим мармуром, ззовні подекуди доповнені червоним піщаником. У вікнах та арках — ажурні решітки. Склепінчасті переходи розписані (арабськими літерами) сурами із Корану. Більшість дослідників вважає, що Тадж-Махал побудовано з матеріалів, які привозили з усієї Індії та Азії. Для транспортування будівельних матеріалів використовували понад 1000 слонів. Білий мармур привозили з Раджастану, яшму — з Пенджабу, нефрит і гірський кришталь — із Китаю, бірюзу — із Тибету, лазур — із Афганістану, сапфіри — зі Шрі Ланки, сердолік — з Аравії. Ім’я архітектора невідоме, але поширена думка, що в розроблянні проекту брали участь найкращі архітектори Індії та інших країн Сходу на чолі з агрським архітектором Устад-Ісою. Не виключено, що одним із авторів був сам шах Джахан, який мав витончений художній смак. Навколо Тадж-Махалу шах Джахан висадив сад, причому сам мавзолей стоїть на початку саду. У центрі саду створено мармурове водоймище. Уздовж зрошувального каналу з фонтанами висаджені кипариси. Навпроти Тадж-Махалу, на іншому березі річки, шах Джахан мав намір побудувати ще одну гробницю, для себе, тієї самої форми, що й Тадж-Махал, але із чорного мармуру. Обидва мавзолеї мали з’єднуватися мостом. Але плани не втілилися в життя. Після смерті шаха Джахана поховали в одному склепі з Мумтаз Махал. На їх могилах лежать плити, прикрашені золотим і срібним орнаментом.
Поширення буддизму на Далекому Сході зумовило появу нових видів культових споруд — печерних храмів і башт-пагод, пов’язаних з індійською традицією. Квадратні або прямокутні в плані, печерні храми мали поділені на яруси стіни з нішами, прикрашеними скульптурами. їх стелі підпирали кам’яні стовпи, які прикрашали розписами. Пагоди, що різняться за типами, виконували функції меморіальних пам’ятників, позначок священних для буддистів місць (мута), сховищ реліквій, канонічних книг і культових предметів (шиіта), молитовень (фута), житлових приміщень (шеліта), маяків (гусаота), дозорних веж (ляодіта). Союз із державою приносив церкві неабиякий зиск. Розкішні палаци, храми, пагоди, житла заможних городян, у спорудженні яких дедалі більше використовують камінь і цеглу, височіли на загальному фоні одноповерхових, здебільшого глинобитних жител городян. Від часів появи першого буддійського храму (за легендою, 552 року) архітектура розвивалася шляхом поєднання корінних і запозичених рис, але в архітектурно-планувальній структурі японські й китайські храми принципово різнилися: перші тяжіли до рівнинної композиції, а в других надавали значення ярусному чи різноплощинному розташуванню споруд, а це заважало створенню єдиного стилю. Крім того, особливі природні умови Японії зумовили відмінні від китайсько-корейських прототипів конструктивні форми аж до створення специфічних варіантів типових споруд і прийнятого декору. Так, використання одного-двох дерев, кущів як обов’язкової частини архітектурного ансамблю залишається постійним елементом японської будівельної творчості. Пагодам властива особлива легкість, витонченість, ажурність, стрункість форм. До нашого часу збереглася побудована у перші роки VII ст. найдавніша дерев’яна споруда світу — Центральний архітектурний ансамбль («Золота зала» кондо і п’ятиярусна пагода заввишки 32 м Західного павільйону) храму Хорюдзі. Засновником храму вважають принца Сьотока. Занесений до Світової спадщини ЮНЕСКО та Національних скарбів Японії. Кійомідзудера — монастир площею 242 м2 у місті Кіото. Повна офіційна назва — Отовасан Кійомідзудера («монастир Чистої води на горі Отова»). Збудований наприкінці VIII — на початку IX ст. як обитель буддійської секти Хоссо. Названий на честь гірського водоспаду Отова, що на південь від монастиря. Занесений до Світової спадщини ЮНЕСКО. Центральний храм монастиря — «Головна зала», яку називають «Помостом Кійомідзу», був перебудований (1633) за наказом сьоґуна Токуґави Іеміцу. Серед давніх архітектурних споруд монастиря виокремлюють дзвіницю і Західні ворота. Основні будівлі мають кам’яний фундамент і оточені кам’яною кладкою. Від центрального входу монастиря — Воріт Ніо — пролягає дорога, що веде до Головного храму. Уздовж дороги розташовані Західні ворота, триярусна пагода, дзвіниця, бібліотека сутр, Храм засновника та Асакурський храм. На сході від Головного храму — храми Шак’ямуні, Аміди та Внутрішній павільйон. На південь від Головного храму протікають три струмки водоспаду Отова. На південь від водоспаду — Долина парчевих хмар. За нею розташовані дочірній монастир Тайсандзі, призначений для молитов за успішні пологи, та маленька триярусна пагода, названа «Породільною». На північ від Головного храму знаходиться Павільйон звершень. Нині всю територію монастиря перетворено на парк. Кінкакудзі(«Монастир Золотого павільйону») — монастир буддійської секти Ріндзай у місті Кіото. Повна офіційна назва — Хо- кудзан рокуондзі («монастир Оленячого саду на Північній горі»). Збудований 1397 року як резиденція екс-сьоґуна Асікаґі Йосіміцу, перетворена на дзенівський монастир після його смерті. Названий на честь Золотого павільйону, найкрасивішої будівлі монастиря. Під час громадянської війни 1467—1477 років монастир втратив практично всі культові споруди за винятком Золотого павільйону (згорів 1950), відреставрований (1955—2003). Є складовою Світової спадщини ЮНЕСКО. Головна окраса палацу — Золотий павільйон — квадратна в основі триповерхова будівля, повністю вкрита сусальним золотом і захисним японським лаком урусі. Перший поверх називався Залою очищення. Він був виконаний у класичному стилі японської палацової архітектури. У центрі поверху стояла статуя Будди Шак’ямуні, а ліворуч від неї — статуя сьоґуна- засновника Асікаґі Йосіміцу. Другий поверх мав назву Печера милосердя. Він був збудований у стилі самурайських житлових апартаментів. У ньому вшановували статуї «печерної бодгісаттви» Івая Каннон та чотирьох небесних королів. Третій поверх іменувався Вершина Пустоти. Він нагадував дзенівський храм, у якому зберігали мощі Будди Шак’ямуні. Дах павільйону був покритий корою дерев і прикрашений шпилем із китайським феніксом. Храми Тайваню — Луншань і Цінтьєн. Храм Луншань («Гора Дракона», 1738) — не тільки храм і визначна екскурсійна пам’ятка, але й пам’ятка історії. Вишукані різьблені ніші та колони мають художню цінність. Двері, балки та колони чудово декоровані. У передній залі є пара колон із бронзовими драконами, а у середній — чотири пари таких колон. Усі скульптурні композиції (як кам’яні, так і дерев’яні) надзвичайно вишукані. Храм Цінтьєн,, що присвячений богу війни Куан-Куангу, розташований на площі більше ніж 7000 м2. Він відомий як Громадський Храм Добродійників; сприяє священному вченню Куан-Куанга, а також 5 моралям і 8 чеснотам, і має приносити мир і гармонію людям. Крім заступництва лицарства, Куан-Куанг також опікується торговими справами, тому храм Цінтьєн у комерційному місті Тай- бей завжди повний відданих прихильників. Традиційна архітектура корейців відрізнялася від схожих за стилем китайських та японських взірців, яким, як уважають, вона поступається у майстерності виконання й оздоблення. Корейській архітектурі притаманні простота й органічний зв’язок із природним ландшафтом. У мальовничій гірській місцевості зводили монастирі й палаци, будували багатоярусні пагоди з дерева й каменю, зали, брами, мости. Абрис даху пагоди легко запам’ятовується за кінцями, що своєрідно загинаються догори. У пагодах втілено світоглядні уявлення корейців щодо ідеалу гармонії. Більшість пам’яток давньої архітектури було знищено у вирі історії, а ті, що збереглися, оголошено національними святинями. З-поміж них — найдавніша на Далекому Сході дерев'яна астрономічна вежа у столиці держави доби Сілла м. Кьонджу (647), монастир Пульгукса, пагода в монастирі Пунхванса, південні двоярусні ворота Сеульської фортеці Намдемун (1405), тронний зал королівського палацу Кьонбоккун. |
|
Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився |
Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться... Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов... |
|
Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній,... Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (протокол №11... |
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
|
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Колесников А. Excel 2000 (русифицированная версия). – К.: Изд группа ВНУ, 1999. – 496 с |
|
Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ... |
Книга про Гайдамаччину ХХ століття Книга є збіркою радіопередач авторського циклу Романа Коваля “Отамани Гайдамацького краю”, який в 2000 – 2001 роках прозвучав на... |
|
Книга перша. Фарисеї за роботою Наводиться чимало маловідомих або і зовсім невідомих фактів щодо майже половини народних депутатів України від БЮТ та вождів цієї... |
Книга ключ до знань. Книги читати усе знати. З книгою подружишся... Країни Знань. Я загадаю вам загадку, якщо ви правильно її відгадаєте, то зрозумієте про якого друга йдеться |