Ігор Гирич Взаємодія між середньою школою та музеями під час вивчення предмету історія України у полікультурному суспільстві

Скачати 151.55 Kb.

Назва	Ігор Гирич Взаємодія між середньою школою та музеями під час вивчення предмету історія України у полікультурному суспільстві
Дата	25.09.2013
Розмір	151.55 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Культура > Документи

Ігор Гирич

Взаємодія між середньою школою та музеями під час вивчення предмету історія України у полікультурному суспільстві
На сьогодні ще недостатньо налагоджене співробітництво середньої школи з музеями України при вивченні відповідних тематичних програм, хронологічних періодів, особистостей минулого.

Причин для цього існує декілька. 1) Музейна система України працює за інерцією радянського часу, коли музейництву не приділялося достатньо уваги з боку державних органів та фінансових інституцій держави. Вони фінансувалися за остаточним принципом, мали слабку матеріально-технічну базу, відсталий художньо-експозиційний підхід у демонстрації культурних скарбів, що в них зберігалися. 2) Музеї України достатньо сильно постраждали в добу сталінського і більшовицького тоталітаризму, коли цінні речі з експозицій і фондосховищ продавалися за кордон для валютних придбань, деякі експонати нищилися з причин ідеологічної невідповідності і шкідливості для виховання майбутньої пролетарської свідомості громадян. 3) Музеї в тоталітарну епоху скеровували лише на виконання функції виховання комуністичних принципів. Заборонялося позитивне розповідь про часи до перемоги комуністичного режиму, ідеологічно шкідливим було розповідати про старих власників колекцій і архітектурно-мистецьких скарбів через їхню належність до класового феодально-капіталістичного суспільства.

Через недостатню кількість коштів в Україні сьогодні діють майже на сто відсотків ще музеї радянської доби, які не можуть зацікавити глядача оригінальність художнього вирішення експозиції, недостатнім технічним рівнем демонстрації та малими експозиційними площами. Нині Україна не може похвалитися музеями світового рівня експонування. Такими як Метрополітен музей у Нью-Йорку, Лувр Д’Орсі у Парижі, Прадо в Мадриді та ін., які відвідують на день десятки тисяч туристів, куди влаштовуються тематичні екскурсії школярів. Можливості великих західних європейських і північноамериканських музеїв для висвітлення шкільної програми колосальні. Приміром звичайний музей штату Пенсильванія у Філадельфії Арт-Музеум на своїх площах має можливість продемонструвати бажаючим усі відомі цивілізації людства від давніх часів до наших днів. В ньому представлено мистецтво готики з Іспанії в оригіналах у вигляді розібраного дворика католицького монастиря ХІІ ст. Також є можливість ознайомитися зі зброярством і амуніцією військовиків середньовічної доби ХІІ-ХУІІ ст.., бо збірка має кілька сот оригіналів обладунків з усіх куточків Європи. Є в ньому і далекосхідне мистецтво – оригінальний храм з Японії, зразок китайської традиційної архітектури середньовіччя. В Україні створити музей типу Лувра за двадцять років незалежності так і не вдалося, хоч в цьому був зацікавлений сам тодішній президент Віктор Ющенко. На сьогодні Мистецький Арсенал – це лише виставковий зал, що не має постійно діючої експозиції.

Разом з тим шкільна програма зовсім мало спирається на потенціал українських музейних збірок. Не існує сталої традиції корегування шкільної програми з можливостями унаочнення її на матеріалах музейних збірок. Школи мало практикують поїздки вихідного дня, відбуваються групові відвідування головніших музейних комплексів та музейних колекцій, як приміром Києво-Софійського історико-архітектурного заповідника або Національного заповідника Києво-Печерська лавра. Проте відбувається це головним чином за рахунок приватної ініціативи окремих вчителів, а не цілеспрямовано через наперед узгоджене співробітництво з музейними установами та їхнім керівництвом.

Про можливості співробітництва музеїв і школи найкраще розповісти на конкретних прикладах. Існуючі нині в Україні музеї умовно можна розділити на чотири категорії, а п’яту категорію можуть скласти відповідні періодичні видання, у яких висвітлюється музейна проблематика.

Співробітництво середньої школи з музеями і музейного характеру виданнями

Багатопрофільні, різнотематичні музеї з широким хронологічним і різноплановим проблемними спектром. Національний історичний музей України в Києві;
Персональні музеї з конкретним змістом і обмеженою хронологією і тематикою. Державний історико-меморіальний музей Михайла Грушевського в Києві;
Екскурсійно-музейна програма відвідин міст-історичних заповідників з багатопрофільними і різнотематичними музеями. Бережанський історико-культурний заповідник;
Відвідування тематичних історико-культурних виставок влаштованих музеями. Виставка при музеї історії Києва, присвяченої 120-річчю з дня народження Ф. Ернста;
Використання історико-культурних музейного характеру періодичних видань. Журнал «Пам’ятки України».

І. Багатопрофільні, багатотематичні музеї з широким хронологічним і різноплановим проблемними спектром. На прикладі Національного історичного музею України (НІМУ) в Києві;

Можливість накопичення знань учнів з тем, які вимагають творчої або художньої фантазії: археологія, давня історія, мистецтво середньовічної доби, уявлення про місто середньовічної епохи тощо.
Тематичні екскурсії у класах школи від 5-го до 12-го в залежності від необхідності розкриття тої чи іншої проблеми в курсі історії України та всесвітньої історії.
На прикладах музейних колекцій можна якісно і всесторонньо розкрити тему мультикультурності і багатоетнічності середньовічної української спільноти. Є можливість продемонструвати культурні досягнення інших народів української політичної нації. Мистецькі здобутки німців, поляків, євреїв, росіян, які сьогодні мають сприйматися не лише як досягнення цих конкретно етносів, але і як загально цивілізаційні здобутки українців.

Національний історичний музей України відноситься до провідних і найстарших музейних установ України. Заснований він був у радянські часи, але веде свою історію від Міського музею старожитностей (1899 р.) Є за збірками одним з найбагатших наших музеїв. Для шкільної програми – це резервуар можливостей використання його експозиції з практично усіх періодів історії України від найдавніших часів до наших днів. Особливо цікавим є для учнів стародавня історія до утворення першої староукраїнської держави. В музеї зібрана цікава експозиційна база про перших людей, кочові племена скіфів, кимерійців, інших номадних народів, що мешкали у різній час в Україні. Окремий зал розповідає про першу протоукраїнську цивілізацію – Трипільську культуру. Цікаво розкривається й князівський період України-Руси і Київ, як столиця давньоруської імперії. Менше матеріалів зібрано в музеї про литовсько-польський період. Натомість досить широко розкрита тема Козацької держави, що утворилася в результаті національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. ХІХ століття має також багату колекційну основу. Багато представлено предметів побуту позаминулого століття усіх верств українського населення. Натомість недостатньо добре представлена проблематика мультикултурності. Хоча при певній кваліфікації екскурсовода і вчителя цей недолік можна уникнути, виходячи з того, де музейні речі були виготовлені і яким етносам вони належали. Слабко представлена тема українського національно-визвольного руху середини ХІХ – початку ХХ ст. Хоча є окремі цінні експонати. Як, приміром, особисті речі Євгена Чикаленка, його грамоти про перемоги на сільськогосподарських виставках, написані ним аграрні книжки. Так само однобоко представлена і доба Української революції. Переважають експонати що подають більшовицьку трактовку революційних подій. Пояснюється це тим, що переекспозиції повної в музеї після 1991 року не робили. Разом з тим музей експонує багато особистих речей з сімейних реліквій гетьмана Павла Скоропадського – провідника Української Держави, які були перевезені з Великої Британії до Києва уже в часи незалежності.

Отже, вчитель має наперед знати, які історичні періоди найкраще представлені у великих музеях, щоб саме при вивченні цих періодів у школи скористатися з автентичних предметів старовини, що зберігаються в НІМУ або інших подібного жанру музеях.
ІІ. Співпраця школи з музеями персоналістичними і меморіальними. На прикладі Державного історико-меморіального музею М.Грушевського в Києві.

Використання музею та його експозиції на уроках з історії України 9-го і 10-го класів. Можливі теми згідно програми: а). Національно-визвольний рух другої половини ХІХ – початку ХХ ст.; б). Київська Стара Громада і М.Грушевський – продовження традиції: В.Антонович-О.Кониський – М.Грушевський; в). Розвиток науки і культури передреволюційної доби: НТШ і М.Грушевський; г) формування нової інтелігенції: історична школа М.Грушевського; д). Соборність України і праця на неї М.Грушевського: ЛНВ у Львові та Києві, Записки НТШ – Записки УНТ; е). Українська революція 1917-1921 років і роль в них М.Грушевського; ж). Доля української інтелігенції та сталінський терор.
Проблеми толерантності і багатокультурності через їх висвітлення в київському музеї М.Грушевського. а) євреї – колеги М.Грушевського в українському русі (Осип Гермайзе, Максим Гехтер, Соломон Гольдельман та ін.); б) вчені історики росіяни (академіки О.Шахматов, О.Лаппо-Данилевський, Ф.Корш, П.Мілюков) та їхня підтримка науково-організаційної діяльності М.Грушевського по творенню української національної науки; в) Михайло Грушевський і православна та греко-католицькі церкви. УАПЦ та УГКЦ і родинна конфесійна практика історика; г) М.Грушевський і ставлення до католицької мистецької культури Італії.
Сімейні цінності на досвіді співжиття родини Грушевських. Ставлення М.Грушевського до батьків, брата Олександра, сестри Ганни, доньки Катерини, дружини Марії, племінника Сергія Шамрая. а). Вартість родинних стосунків для історика протягом його життя; б). М.Грушевський, як вихователь свого брата і сестри; в) турбота про матеріальний добробут великої родини Грушевських; г) виконання батьківського заповіту – будівництво народної школи на Куренівці; д). Родина Грушевських і ВУАН.
Особисті речі, аура автентичності, відновлення втраченого контініуму особистості та суспільства на прикладі меморіальних кімнат родини Грушевських. а). Кабінет М.Грушевського – лабораторія творчої думки історика (відновлення бібліотеки історика; історія напільного годинника М.Грушевського; повернення кушетки з Бахчисараю, на якій відпочивав М.Грушевський) б). Гостинна кімната – символ дружньої родинності Грушевських (особисті речі Марії Сильвестрівни та Ганни Сергіївни, чайний сервіз та історія його реставрації, кашпо для квітів Межигірської фаянсової фабрики). в). кімната Катерини Грушевської – продовжувачка наукової справи батька, загублена в ГУЛАГ душа української культури (особисті речі Катерини, портрет роботи І.Труша)

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського має певний досвід співпраці з окремими київськими школами. Влаштовуються тематичні екскурсії за наперед узгодженим планом. Як правило це уроки пов’язані з викладанням подій постання Української Народної Республіки та Центральної Ради як передпарламенту незалежної України. Проте найбільше живого експозиційного матеріалу в музеї стосуються ранніх років життя М.Грушевського, розповідають про його родину. Там зібрано найбільше автентичних фотознімків членів родини різного часу, будинки проживання їх у Холмі, Ставрополі, Тифлісі, Києві, Львові. Багато оригінальних видань і фотографій представляють оточення історика, його вчителів, товаришів та учнів. Але особливу цінність мають якраз меморіальні кімнати, які розташовані на третьому поверсі будинку. Там у чотирьох кімнатах відтворена уся побутова обстановка середини 1920-х років, у яких жила родина Михайла Грушевського, його дружина і донька Катерина – визначний науковець в сфері фольклористики. Учень має можливість відчути шарм автентичних предметів, яких торкалася рука Михайла Грушевського: книжки з його бібліотеки, напільний годинник з механізмом бою, оригінальна софа для відпочинку, крісло робоче і робочий стіл. У вітальні на столі стоїть чайний сервіз, з якого родина пила чай, вази-кашпо з Межигірської фаянсової фабрики, фотографічний альбом, портрет Катерини-Кулюні роботи видатного художника Івана Труша.

Недостатньо ще використовується можливості експозиції для розповіді про мультикультурні аспекти діяльності визначного вченого і громадсько-політичного діяча. А вони є: це і росіяни, євреї й поляки в оточенні історика, його учні різної національності; це розповідь про різну конфесійну належність дружини – греко-католички, і самого Михайла Сергійовича – православного. Також у розповідь з цієї проблеми можна ввести діяльність М.Грушевського як голови парламенту, який сприяв заснування окремих міністерств для кожної головної національної групи України: євреїв, росіян і поляків.

Крім музею М.Грушевського у Києві ще існують музеї корифеїв української культури М.Лисенка, М.Старицького і Лесі Українки, Павла Тичини, Миколи Бажана, Максима Рильського, Михайла Булгакова, Шолом-Алейхема та ін.
ІІІ. Екскурсійно-музейні подорожі. Співробітництво школи з історико-архітектурними заповідниками.

На прикладі Державного історико-архітектурного заповідника в Бережанах Тернопільської області.

Можливість багатопланової роботи школярів під час мандрівок в історичні міста. Бережани, як типове мале місто України. Середньовічне минуле і приватновласницький статус міста. Вплив суспільного життя старої Речі Посполитої на зовнішній облік Бережан. Бережани як зразок органічного ренесансно-барочного міста Східної Європи. Бережани в культурно-громадському житті України ХІХ століття. Музеї Бережан (книги, Богдана Лепкого, краєзнавчий, церковний, замок Синявських) про різні сторони політичного, культурного і мистецького життя України ХУІ-ХХ ст.
Бережани як зразок органічного мультикультурного і багатоконфесійного суспільного організму пізньосередньовічної доби. Русько-польський рід Синявських – власників і розбудовників Бережан. Бернардинський кляштор – центр польської і католицької сакральної архітектури. Троїцький собор – центр української греко-католицької громади. Вірменська церква та громадські будівлі вірменської громади Бережан – один з центрів вірменського життя в Західній Україні ХУІІ-ХХ ст. Бережанська синагога і єврейська громада міста. Праця видатного скульптора німця Йогана Пфістера і ренесансно-барочна культура Бережан. Бережани – місце навчання будителя українців Маркіяна Шашкевича та Бережани як батьківщина маршала Польщі і спадкоємця Й.Пілсудського Едварда Ридз-Смігли.
Експонати бережанських багатопрофільних та персонально-меморіальних музеїв у змалюванні минулого міста, як частини загальноукраїнської історії. Експонати католицької катедри та реліквії Троїцького собору і Бернардинського монастиря. Скульптура Бережанського цвинтаря. Палац Любомирських і парк в урочищі Рай. Скарби замкової каплиці Синявських. Речі меморіального музею Богдана Лепкого. Краєзнавчий музей про першу українську гімназію в будинку Ратуші.

Бережани класичне мале місто України. Нещодавно прийнята постанова уряду про утворення в ньому історико-культурного заповідника. Це одне з наймальовничіших міст, що зберегло шарм середньовічного міста. Разом з тим там діє чотири музеї: краєзнавчий, Церковних старожитностей, книги Богдана Лепкого. В містечку знаходиться 14 пам’яток архітектури національного значення. Серед них: фарний костел ХУІ ст., Троїцький собор ХУІІІ-ХІХ ст., Миколаївська церква на Адамівці ХУІ ст., замок Синявських середини ХУІ ст.; Бернардинський монастир, єврейська синагога, вірменська церква – усе споруд ХУІІ-ХУІІІ ст.

Бережани просто створені для уроків з історії про складання і функціонування полікультурного і багатоконфесійного середовища. І саме коли це середовище знаходило між собою порозуміння та співпрацю, місто пережило розквіт, було одним з центрів розвитку ренесансно-барокового мистецтва. Сьогодні в місті проживає майже стільки ж мешканців (15 тисяч), як і в часах його економічного і культурного розквіту за доби належності його родини староукраїнських шляхтичів Миколи й Адама Синявських. Останні в середини ХУІ століття обіймали в Речі Посполитій високі уряди польного гетьмана – тобто фактично керували збройними силами польської держави. Великі фінансові можливості допомогли збудувати в Бережанах замок-фортецю, яку порівнювали з Краківським Вавелем. На замовлення цього роду в Бережанах працював один з найвидатніших скульпторів ренесансного мистецтва в Україні німець Йоган Пфістер – автор скульптурних робіт на каплиці Кампіанів у Львівській катедрі. Він більшу частину життя прожив у Бережанах, створив надзвичайно цінні прикраси фарного костелу і надгробків членів родини Синявських і помер в Бережанах. Будучи українцями старого землевласницького роду Синявські після Люблінської унії 1569 р. прийняли католицтво і стали політичними поляками. Проте до певної міри тривалий час зберігали свій конфесійний і культурний українсько-польський дуалізм. Вони опікуються як православними церквами, так і католицькими храмами й кляшторами. Занепад й угасання роду призвів і до занепаду міста.

ХІХ – поч. ХХ століття пройшли також у співпраці між національними громадами міста. Кілька місцевих вірмен стали вірменськими львівськими митрополитами. В Бережанській гімназії вчилися як українці так і поляки. Бережани дали України родину видатного будителя Маркіяна Шашкевича – поета Руської Трійці – західноукраїнського Шевченка. Разом з тим в Бережанах народився маршалок провідник передвоєнної Польщі Є.Ридз-Смігли. Мати його була українкою.

Для шкільного відвідування Бережан бажано використовувати спеціальну екскурсійну програму, розраховану на ночівлю у місті, чи околицях Бережан. Місто цікаве своїми мальовничими вуличками, парком в передмісті Рай, своїм старим кладовищем, що є музеєм скульптури просто неба. У Бережанах найкраще присвятити час польський добі української історії – доби Речі Посполитої. Мистецтву пізнього середньовіччя: ренесансу, барокко, урбаністичній культурі передкапіталістичної доби. Також це місто де добре розповідати про добу національного відродження та мілітарного подвигу українського народу. Поруч знана з доби Першої світової війни гора Лисоня, де прийняли бій Українські січові стрільці з російськими військами.

ІV. Виховно-педагогічні можливості музейних тимчасових виставок.

На прикладі тимчасової експозиції в Музеї історії Києва, присвяченої 120-річчу з дня народження видатного історика архітектури і мистецтвознавця та охоронця пам’яток – Федора Людвіговича Ернста. (листопад 2011)

Федір Ернст, як приклад мультикультурного співробітництва німецької і української культур. Київський німець – засновник українського мистецтвознавства. Навчання в Берлінському університету і школа істориків культури в київському університеті. Німецькі родинні корені і відчуття цінності барочних споруд Мазепиного часу. Праця до останньої можливості над охороної української мистецької спадщини у 1920-1930-ті роки.
Федір Ернст, як знакова фігура часів розстріляного відродження. Розгляд його діяльності для школярів в контексті теми розвиток національної культури 1920-х років та тоталітарний молох 1930-х у нищенні видатних талантів з національної інтелігенції. Різноплановість талантів Ф.Ернста: художник, мистецтвознавець, історик архітектури, дослідник культури, музейник, охоронець пам’яток.
Особисті речі Ф.Ернста та його збірки. Розкриття перед учнями значення автентичних речей, що належали визначній людині. Мистецькі пам’ятки, пов’язанні з людською пам’яттю (малюнки, карти, фотографії, автограф руки, листи, вирізки з газет, особисті книги з екслібрисами тощо).

Тимчасово діючі виставки у музеях тривають як правило недовго: від одного місяця до кількох. Присвячені вони окремим проблемам: постатям, темам, подіям. Прикладом такої виставки може служити експозиція з кількох музеїв, архівів і приватних збірок, присвячених історику культури Федору Ернсту, що проходила в Музеї історії Києва. Його ім’я згадується в курсі доби Розтріляного відродження 1920-х, в шерезі людей, яких висунули революційні події, і яка була знищена в тоталітарну добу. Людина високої культури Ф.Ернст був представником справжнього відродження (нагадував постаті італійського рісорджименто). Мав багато талантів: був істориком архітектури, мистецтва, культури, шевченкознавцем, викладачам вищої школи, музейником, охоронцем мистецьких цінностей і пам’яток архітектури. Людина німецької культури й німецького походження став засновником української національної школи мистецтвознавства. За збереження «чужої» культурної спадщини він і був репресований злочинним сталінським режимом. Через біографію Ернста ми можемо вивчати становлення українського музейництва – українського образотворчого мистецтва, історичного музею, Софійського і Печерського заповідників. Через його віддану пам’яткоохоронну діяльність (Ернст був автором найвідомішого путівника по Києву 1930 р.) учень може довідатися про період тотального більшовицького нищення історичних культових споруд Києва у 1930-ті. Ернст був частиною середовища незалежної інтелігенції, яка протистояла експерименту по творенню комуністичної радянської людини. Його колеги і товариші: В.Базилевич, В.Зуммер, В.Кричевський так само зазнали утисків і репресій.
V. Можливість роботи на роках з матеріалами періодичних видань музейного характеру.

На прикладі щомісячного журналу «Пам’ятки України» та його тематичного номеру, прсвяченого меценату культури Євгену Чикаленку.

Журнал «Пам’ятки України» та його історія діяльності від 1969 р. Журнал за тоталітарні часи та його напрямок тематики у часи перебудови і перші роки незалежності. Діяльність видання протягом останніх років. Тематичне спрямування номерів та їхня відповідність програмі з історії для середньої школи.

Спеціальний номер журналу, присвячений Є.Чикаленкові. Є.Чикаленко багаторазово згадується на сторінках підручників з історії України 9-го та 10-го класів школи. Він відомий як меценат, громадський діяч і мислитель. Статті з цієї проблематики присутні в журналі «Пам’ятки України». Є.Чикаленко як автор найцікавіших мемуарів про історію українського руху ХІХ – початку ХХ ст. Багато нового і цікавого з цієї проблеми дають ПУ.

Є.Чикаленко як інтернаціоналіст. Його думки про зв’язок українського національного руху з іншими національними рухами в Україні та Європі. Українці та німці у їхньому взаємовідношенню. Ставлення його до єврейського питання в Україні. Відношення до росіян.

Проблеми збереження пам’яті про Є.Чикаленка в сучасній Україні. Євген Харлампович і пам’ятки з ним пов’язані в селі Перешори сучасної Одеської області та селі Кононівка Полтавської області. Є.Чикаленко в Києві. Є.Чикаленко в європейській еміграції. Перебування його в Чехії, могила на Ольшанському кладовищі у Празі.

Серед періодичних видань України є низка таких, що мають музейне тематичне спрямування. Зокрема це: «Український музей», «Образотворче мистецтво», «Музейний провулок» і передусім журнал «Пам’ятки України». Якщо використовувати на уроках матеріали опубліковані в останніх номерах «Пам’яток» за 2011-2013 роки можна висвітлити багато програмних питань історії України в школі. «Пам’ятки України» виходять головним чином тематичними номерами. Тому до десятка статей кожного номера мозаїчно дають уявлення про якусь конкретну історичну проблему, фігуру, об’єкт. Так за ці два роки появилися числа журналу, присвячені Софійському собору і спорудам Софійського заповідника (три журнали), спорудам Києво-Печерської лаври, Братського Богоявленського собору, де діяла Києво-Могилянська академія; Чигиринському козацькому заповіднику з Суботівською церквою, де похований Б.Хмельницький; історичним постатям Володимиру Леонтовичу, Євгену Чикаленку і Федору Ернсту тощо.

Коли взяти за приклад Чикаленківський номер ПУ, то побачимо, що в мініатюрі він розповідає про головні віхи життя і діяльності найбільшого мецената української культури початку ХХ ст. Він на сторінках ПУ розглянутий і як меценат і суспільний діяч, і мислитель, і автор найцікавіших для ознайомлення з життям українського руху його спогадів і щоденника. Також дано докладні оповіді про місця в Україні і світі, пов’язані з перебуванням у них Є.Чикаленка та його родини.

***

Ми навели лише окремі приклади можливої співпраці школи і музеїв. І одні і другі зацікавлені в розширенні обопільно корисних контактах. Музей – це можливість учневі доторкнутися до живої історії і таку можливість вчитель зобов’язаний надати учневі для збагачення вражень від давнього і недавнього історичного минулого.

Схожі:

ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ БІОЛОГІЇ У статті розглянуто питання застосування міжпредметних зв’язків під час вивчення навчального предмету «Біологія». Наведено приклад...	1. Дайте визначення предмету "Історія України", вкажіть на основні... Ого поселення, а також історію його предків, від найдавніших часів до сьогодення. Це історія українських земель, історія території,...
Сучасний стан і перспективи електронної комерції Поняття «електронна комерція» У даний час не існує чіткого, єдиного загальноприйнятого визначення електронної комерції. Часто під електронною комерцією мається...	ПЕРЕДМОВА Взаємодія деталей, механізмів затвора гаубиці д-30 під час відкривання, закривання
Вивчення предмету «Захист Вітчизни» у 2008/2009 навчальному році Вивчення предмету «Захист Вітчизни» відповідно до Типових навчальних планів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України...	ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Вивчення нормативного курсу «Історія України» в інституті проводиться протягом одного семестру. Для успішного вивчення дисципліни,...
Тема: «Подорож з гусаком» Фізичний розвиток: сприяти розвитку рухової активності під час імітаційних рухливих вправ та ігор	Формувати у дітей старшого дошкільного віку свідомого дотримання... Формувати у дітей старшого дошкільного віку свідомого дотримання правил безпечної поведінки під час рухливих ігор, розваг, спортивних...
Що являли собою Олімпійські ігри у стародавній Греції? У якому виді спорту змагалися атлети під час проведення перших Олімпійських ігор?	Методичні рекомендації з розробки і використання дидактичних Застосування дидактичних ігор на уроках біології під час навчання у вечірній школі

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання