Значення малоросійського дворянства для розвитку української культури.
Значення російського дворянства. «Благородний» стан Російської імперії складав дуже малу частину населення Російської імперії — на його долю приходилось лише 1,5 % всієї чисельності населення (що було набагато менше, аніж у західноєвропейських країнах). Але важливою була не стільки чисельність дворянства, скільки участь дворян в політичному, культурному та економічному житті країни. Дворянство виникло як служилий стан, зобов’язаний нести військову та державну службу. І хоча з кінця XVIII ст. державна чи військова служба стала не обов’язковою, а добровільною, для дворян «служба продовжувала залишатися справою честі та важливим фактором життя. Вона забезпечувала положення в благородному суспільстві, була можливістю отримання нагород, пенсій та нових маєтків». Також дослідники принагідно стверджують, що «із уявлення про те, що для дворянина найбільш притаманним заняття є служба офіцером, закономірно походило й те, що кожний офіцер повинен бути дворянином, оскільки вже за своєю соціальною роллю він займає «дворянське місце» в суспільстві. Надання дворянства було найбільш природною нагородою за службу» .Таким чином, за дворянством закріплювалися дві соціальні ролі — роль слуги держави та роль поміщика, який був основним виробником зерна, льону, продуктів харчування в імперії. Російське дворянство було станом землевласників, і лише невелика частина дворян з найвищих прошарків суспільства, переважно з багатих і родовитих аристократичних родів чи родів, які приходилися династії Романових родичами, могли безпосередньо впливати на внутрішню та зовнішню політику Російської імперії. Традиційно позиції дворянства були особливо сильними в армії та флоті, в державних органах управління. В післяреформений період дворяни були змушені шукати нетрадиційні для них форми та види служби — поступати на роботу в банки, ставати управляючими заводів. Як вже зазначалося вище, російське дворянство було багатонаціональним, але дуже небагаточисельним освіченим та культурним прошарком населення Російської імперії, з якого формувалась політична, адміністративна та військова еліта країни. Вища бюрократія протягом всього XIX ст. переважно складалася з представників спадкового дворянства. Так, наприклад, французький письменник XIX ст. Теофіль Готьє здійснив подорож в Російську імперію (внаслідок чого і з’явилася його знаменита книга «Подорож в Росію»). В своїх подорожніх нотатках він зазначав надзвичайно високий рівень освіти тогочасних представників митної служби, які перевіряли паспорти іноземців, що припливли на пароплаві з Данцигу в Петербург. Судячи з опису Т. Готьє, він спілкувався, скоріш за все, з дворянином, яким перебував на чиновницькій службі: «підпливши на човні, митні та поліцейські чиновники в довгих рединготах, з російськими картузами на головах, більшість в орденах та медалях, піднялись на палубу та дуже ввічливо зайнялись виконання своїх службових обов’язків. Нам запропонували спуститися в салон, щоб там отримати паспорти, які при відплитті пароплаву ми здали капітану. Тут були англійці, німці, французи, греки, італійці, люди інших національностей. На мій превеликий подив, офіцер поліції, зовсім молода людина, звертався до кожного пасажира його рідною мовою і відповідав англійцю англійською, німцю німецькою і так далі, жодного разу не переплутавши національності… Коли настала моя черга, від віддав мені паспорт і сказав з найчистішою паризькою вимовою: «Вас вже давно чекають в Санкт-Петербурзі» 1 .Протягом всього XVIII–XIX ст. дворянство займало провідне місце в управлінсько-бюрократичному апараті держави та складало кістяк офіцерського корпусу; в кінці ж XIX ст. на державній службі була зайнята чверть (25 %) всіх дворян, дворяни складали 90 % офіцерського корпусу та 75 % загальної кількості класних чиновників. Найбільш освіченою групою в Російській імперії було саме чиновництво, і на державну службу йшла абсолютна більшість випускників вузів. Наприклад, з 1114 випускників Ніжинського ліцею 1826-1876 рр. 70 % були чиновниками, 10 % — офіцерами и не служили — 6,8 %. Це свідчить про високий освітній рівень російського чиновництва. Дворянство заохочувалося до вступу на державну службу, саме представники цього стану призначалися на вищі державні посади. Отже, загалом дворянству вдавалося зберігати панівне становище в суспільстві.Виключно сильна традиція зв’язку вищих прошарків російського суспільства з державною службою полягала в тому, що для дворянина ще і в першій половині XIX ст., майже 80–90 років піс-ля указу про «вольності дворянства», не служити хоча б деякий час на військовій чи державній службі вважалося непристойним. Штатська служба в матеріальному плані дуже часто була вигідніша за військову, але, незважаючи на матеріальні вигоди, в колі родовитого дворянства, як і раніше, вважалося гарним тоном демонструвати презирство до громадянських чинів. Тому, як правило, молоді дворяни починали свою службу в армії офіцерами, а вже потім переходили на державну службу. Або в іншому випадку, отримавши вищу освіту в університеті, дворяни зразу поступали на державну службу, але вже не з нижчих чинів. В середині XIX ст. з чиновників 1–5-го класу (це найвищі класи) потомствені дворяни складали близько 76–79 %, а серед чиновників середньо го та нижчого класів — всього 20 %.
|