Лекція Тема: Поняття про грунт та його родючість. Показники родючості грунту


Скачати 2.03 Mb.
Назва Лекція Тема: Поняття про грунт та його родючість. Показники родючості грунту
Сторінка 7/12
Дата 29.04.2013
Розмір 2.03 Mb.
Тип Лекція
bibl.com.ua > Культура > Лекція
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Тема: Породи ВРХ, їх характеристика і районування.
ПЛАН


  1. Продуктивність сільськогосподарських тварин.

  2. Породи молочного напряму продуктивності.

  3. Породи комбінованого напряму продуктивності.

  4. Породи м’ясного напряму продуктивності.


Література:

Оцінка тварин за продуктивністю, екстер’єром, конституцією. Бонітування тварин.

Термін «конституція» грецького походження й зустрічається в літературі майже дві тисячі років.

Під конституцією розуміють за­гальну будову організму тварин, зумовлену спадковими особливос­тями його розвитку, внутрішнім взаємозв’язком будови і функцій тканин та органів як єдиної системи, що характеризує напрям про­дуктивності, обмін речовин, пристосованість до умов життя.

Класифікація типів конституції. Існує кілька класифіка­цій типів конституції тварин. Одні вчені взяли за основу морфоло­гічний, другі — функціональний принцип, треті — тип нервової ді­яльності тощо. Найбільшого ж поширення набула класифікація, запропонована професором П. М. Кулешовим, який вивчив співвід­ношення розвитку органів і тканин залежно від напряму продук­тивності тварин, розробив класичні схеми перерізів тіла овець та великої рогатої худоби й визначив чотири типи конституції:

- грубу, ніжну, щільну, рихлу.

Груба -  характеризується грубим кістяком, товстою шкірою і щільною мускулатурою, жирові відкладення незначні./Цей тип властивий найчастіше тваринам місцевих, аборигенних порід, а також робочій худобі. Продуктивність їх невисока, але вони витри­валі, невибагливі, менше хворіють. ‘

Ніжна конституція в протилежність грубій характеризується легким, міцним кістяком, тонкою шкірою, покритою м’яким воло­сом, слабким розвитком підшкірної жирової тканини. До такого ти­пу можуть бути віднесені тонкорунні вівці, верхові коні, молочна худоба. Ці тварини в певних умовах проявляють високу продуктив­ність. Проте вони менш стійкі проти захворювань і більш вибагливі до умов годівлі та утримання.

Щільна конституція властива тваринам із міцним кістяком, щільною шкірою і мускулатурою, недостатньо розвиненою підшкір­ною жировою тканиною. До цього типу належить переважна біль­шість тварин універсального та комбінованого напрямів продуктив­ності. Вони витривалі, добре пристосовуються до нових умов існу­вання.

Рихла (сира) конституція, на відміну від щільної, характеризу­ється масивною будовою тіла, значним розвитком мускулатури і підшкірної жирової тканини, широкотілістю. Такі тварини відзна­чаються високими відгодівельними якостями і скороспілістю. Цей тип конституції мають переважно худоба спеціалізованого м’ясного напряму продуктивності, коні ваговозних порід, свині сальних по­рід, вівці м’ясо-вовнових порід.

У практиці тваринництва описані типи конституції в чистому ви­гляді зустрічаються рідко. Найчастіше спостерігається поєднання грубого і ніжного типів із щільним або рихлим.

При вивченні конституційних типів слід також враховувати по­ведінку і темперамент тварин. Ці питання ґрунтовно розробив ви­датний вчений, академік І. П. Павлов, вивчаючи типи вищої нерво­вої діяльності. Він визначив чотири основних типи: сильний — урів­новажений — жвавий (сангвінічний), сильний — урівноважений — повільний (флегматичний), сильний — неврівноважений — не­втримний (холеричний) з переважанням збудження над гальмів­ними процесами і слабкий (меланхолійний) з переважанням галь­мівних процесів над збудженням. Темперамент тісно пов’язаний із напрямом продуктивності. Практика свідчить, що найбільш бажані тварини врівноваженого жвавого або врівноваженого повільного (спокійного) типу нервової діяльності.

Екстер’єр та методи його оцінки. Конституцію і пов’язані з нею біологічні та господарські якості сільськогосподарських тварин визначають і оцінюють за екстер’єром та інтер’єром.

Під екс­тер’єром розуміють зовнішні форми будови тіла Досвід оцінки тварин за зовнішнім виглядом накопичувався протягом багатьох століть, але сформувалося вчення про екстер’єр у XVIII ст., коли відбору тварин за екстер’єром при їхній оцінці почали надавати ве­ликого значення.

Оцінка тварин за екстер’єром дає можливість досить повно оха­рактеризувати міцність конституції й стан здоров’я, напрям продук­тивності, індивідуальні особливості будови тіла, кондиції, придат­ність до певної технології. Тому при оцінці екстер’єру враховують як загальну будову тіла, його гармонійність, так і розвиток окремих частин або статей.

Стать — це анатомічна ділянка, яка має певні умовні межі на тілі тварини. Для окомірної оцінки необхідно добре знати топогра­фію і правильну будову статей, їхній взаємозв’язок із розвитком внутрішніх органів та продуктивністю тварин. Оцінюють тварин за екстер’єром у стані нерухомості й у русі, порівнюючи їх з іншими тваринами, а також кращими тваринами породи, застосовуючи три основних способи, що доповнюють один одного: окомірний (візуаль­ний) і промацування; взяття промірів та визначення індексів; фото­графування.

Окомірна оцінка. Огляд, промацування та описування статей необхідно починати з голови, поступово переходячи до задньої части­ни тулуба, відмічаючи добре розвинені статі й найбільш значні недо­ліки (вади). Найважливіші статі, за якими визначають сумарну оцін­ку екстер’єру, такі: голова, шия, холка, грудна клітка, спина, попе­рек, крижі, кінцівки, черево, вим’я, зовнішні статеві органи. Кожна з цих статей у свою чергу поділяється на ряд дрібніших.

Загальна окомірна оцінка екстер’єру є найскладнішою і вимагає від спеціалістів великого досвіду й знання екстер’єрних особливос­тей тварин певних порід. Тому для порівняння окремих особин за екстер’єром у цілому, а не тільки за деякими статями в різних краї­нах для кожного виду тварин і напряму продуктивності розроблені шкали екстер’єрних оцінок, де кожну стать (або групу статей) залеж­но від її значення оцінюють певною кількістю балів (пунктів).

В Україні прийняті 5-бальна і 100-бальна системи оцінки екс­тер’єру. В першому випадку тварину оцінюють за загальним вигля­дом і розвитком без оцінки конкретних статей. У другому — кожну стать або групу статей оцінюють певною кількістю балів і за одер­жаною сумою визначають клас тварин за екстер’єром. Шкали оцінок наведені у відповідних інструкціях з бонітування. В них є перелік недоліків екстер’єру, за які знижується встановлений для статі бал.

Оцінка за лінійними промірами — точніший і об’єктивніший метод, що дає можливість порівнювати екстер’єр тварин. Проміри беруть у певних точках тіла мірною палицею, циркулем, стрічкою, на яких є поділки в сантиметрах. Тварину ставлять на твердий рів­ний майданчик так, щоб передні кінцівки закривали задні, а при огляді збоку праві закривали ліві чи навпаки. Голова і шия повинні знаходитися на одній лінії з верхньою частиною тулуба. При вимі­рюванні інструменти мають лише доторкатися до тіла тварини, не вдавлюючись у нього. Показання на інструментах слід фіксувати, не відриваючи їх від точок вимірювання.

Кількість і перелік промірів залежать від виду, породи, віку тва­рин, а також мети вимірювання

У великої рогатої худоби найчастіше беруть такі проміри: пали­цею — висота в холці, попереку, маклоках, крижах, сідничних гор­бах; коса довжина тулуба — палицею або стрічкою; довжина таза — палицею або циркулем; глибина грудей за лопатками — палицею й обхват — стрічкою. Крім того, палицею ще вимірюють висоту в спи­ні, ширину грудей за лопатками, ширину таза у маклоках, сіднич­них горбах, тазостегнових зчленуваннях; циркулем — розміри голо­ви і таза; стрічкою — обхват п’ясті та інших частин тулуба тощо.

Одним із методів додаткової оцінки екстер’єру є фотографуван­ня тварин, яке широко застосовується і дає можливість точніше й повніше зафіксувати їхні характерні особливості. Воно вимагає пев­них навичок та дотримання необхідних умов: тварину ставлять на рівному місці так, щоб фотоапарат знаходився на відстані 6 – 7 м від тулуба й перпендикулярно до його середини. Краще фотографу­вати вранці або ввечері, коли сонячні промені освітлюють тварину збоку, підбираючи контрастний фон. Особливо це стосується видат­них тварин, а також тих, яких записують у ДКПТ.

При загальній оцінці екстер’єру звертають увагу не тільки на окремі статі та проміри, а й на другорядні екстер’єрні особливості (масть, відмітини, краніологічні особливості тощо).

Екстер’єрна оцінка, огляд, промацування й вимірювання тварин дають змогу судити про внутрішню будову організму і функції окремих систем та органів лише за зовнішніми формами тварини, тому оцінку доповнюють вивченням інтер’єру — внутрішньої будо­ви, біохімічних, фізіологічних і анатомо-гістологічних особливостей організму.

Продуктивність – основна властивість сільськогосподарських тварин, заради якої їх розводять.

Основні види тваринницької продукції – молоко, м’ясо, вовна, хутро, яйця, шкури.

Молочна продуктивність – триває після народження потомства (отелу, окоту, ви жеребки).

Період, протягом якого доять тварин з моменту родів до припинення доїння, називають лактацією.

Тривалість лактації у с/г тварин різна: у корів від 240 до 300-305 днів, кобил – 240-300 днів, овець – 120, кіз – 50, у свиноматок –до 60днів.

М’ясна продуктивність – основними показниками є забійна маса, забійний вихід.

Бонітування тварин. Щороку в серпні — вересні у господар­ствах проводять індивідуальну комплексну оцінку племінних та продуктивних якостей тварин для визначення їхнього подальшого використання, яканазивається бонітуванням. Із цією метою пого­лів’я оглядають і аналізують дані зоотехнічного обліку, зібрані за рік, що минув після попереднього бонітування. Це і є основою селек­ційно-племінної роботи при вдосконаленні та створенні порід і ти­пів тварин.

При бонітуванні оцінку здійснюють відповідно до вимог інструк­цій по бонітуванню, розроблених Міністерством аграрної політики України окремо для кожного виду тварин і навіть напряму продук­тивності. У цих інструкціях для кожної породи визначено стандарт­ні вимоги щодо враховуваних ознак згідно з віком і статтю тварин.

На підставі всебічної оцінки тварини одержують відповідні класи за комплексом ознак, від яких залежать їхнє подальше господар­ське використання та ціна. Бонітування проводить комісія на чолі з досвідченим зооінженером, добре обізнаним із породою й оцінюва­ним стадом. До її складу входять спеціалісти державної племінної служби, ветеринарної медицини, працівники наукових установ, спеціалісти господарств, завідуючі ферм (бригадири).

Після закінчення бонітування всі матеріали порівнюють із да­ними оцінки тварин за минулий рік і роблять висновок про рівень племінної роботи в господарстві за звітний період.

Оставить комментарий


  1. 1. В давнину велику рогату худобу розводили для одержання м’яса,

потім почали використовувати як тяглову силу, а пізніше — для одержання молока.

У світі налічується близько тисячі порід, але найбільшого поширення набули 250. Тривалість існування породи залежить від того, наскільки вона відповідає попиту людини.

Одні породи використовуються сотні років, у результаті селек­ційно-племінної роботи їхня продуктивність зростає й розширюють­ся зони їх розведення. Наприклад, червона степова, хоча й має пев­ні недоліки, але добре пристосована до умов півдня і відзначається високою продуктивністю.

Інші втрачають своє значення й зникають, а частина із них ви­користовується як генофонд для виведення нових порід. Сіра україн­ська худоба, яку раніше розводили в Україні, використовувалась і як робоча, тому характеризується невисокою молочною продуктив­ністю внаслідок слабкого розвитку молочної залози. її участь у ви­веденні української м’ясної породи дала позитивні результати.

Бурхливий процес породоутворення з використанням районова­них та імпортних порід сприяв створенню нових. Це такі, як україн­ська червоно-ряба молочна, українська чорно-ряба молочна, україн­ська м’ясна, волинська м’ясна. Нині потрібні тварини, здатні прояв­ляти високу продуктивність в умовах групового утримання, доїння на швидкодіючих доїльних установках, які мають високу стійкість про­ти несприятливих факторів зовнішнього середовища (обмежений моціон, недостатня інсоляція, тверде покриття підлог та ін.).

Високі вимоги ставляться і до якості молока та м’яса. Отже, по­ліпшення існуючих і виведення нових порід є вимогою сьогодення.

У практиці ведення галузі скотарства набула поширення класи­фікація порід великої рогатої худоби за напрямом продуктивності.

Розрізняють такі групи порід:

* молочні, * подвійної продуктивно­сті,

* комбіновані, * м’ясні.

В Україні розводять 11 порід молочного напряму продуктивності, 7 комбінованого і 13 м’ясного. Найчисленніші чорно-ряба та україн­ська чорно-ряба молочна (36,3 %), червона степова (34,5 %), україн­ська червоно-ряба молочна разом із симентальською (23,9 %), лебединська (3,6 %), інші породи (1,7 %).

Порода – це досить чисельна група домашніх тварин, які мають спільне походження, подібну якість, що стійко передається за спадковістю і створена копіткою працею людини.

2.●Породи молочного напряму продуктивності
Основними породами цього напряму продуктивності є чорно-ряба, українська чорно-ряба молочна, червона степова, українська черво­но-ряба молочна, червона польська, голштинська, джерсейська.

Чорно-ряба порода найбільш поширена у світі й відіграла важ­ливу роль у вдосконаленні й виведенні нових порід. Вона створена в результаті схрещування місцевих корів із бугаями голландського походження.

Тварини чорно-рябої породи мають пропорційно розвинений ту­луб. Жива маса повновікових корів становить 500 – 550, бугаїв — 800 – 900 кг. В умовах достатньої годівлі від корів одержують по 4000 – 5000 кг молока, а в племінних господарствах — 6000 – 6500 кг із вмістом жиру 3,4 – 3,8 %. Надої деяких рекордисток досягають 10 – 17,5 тис. кг.

Жива маса телят чорно-рябої породи в середньому становить 32 — 40 кг. Молодняк має високу інтенсивність росту. Бички у 15 міс досягають живої маси 400 – 450 кг і витрачають на 1 кг приросту 6,5 — 7 к. од. Забійний вихід — 55 — 58 %.

Розводять тварин цієї породи у лісостеповій і поліській зонах України. Молочність і технологічні властивості вим’я корів чорно-рябої породи поліпшують ввідним схрещуванням із бугаями голштинської породи, корови якої мають міцний кістяк, молочний тип будови тіла, більшу живу масу, високі надої, добре розвинене вим’я ванно- та чашоподібної форм, пристосоване до машинного доїння з високою швидкістю молоковіддачі.

Українська чорно-ряба молочна порода виведена схрещуванням тварин чорно-рябої худоби з голштинською і як само­стійна порода затверджена в 1996 р. Тварини створеної породи пе­реважають чорно-рябих ровесниць за живою масою та промірами. Вони мають більшу висоту в холці, довший тулуб і краще розвинену грудну клітку. Жива маса дорослих корів — 600 — 650, бугаїв — 850-1100 кг.

У кращих племінних господарствах від корови надоюють по 6000 — 8000 кг молока з вмістом жиру 3,6 — 3,8 %, а витрата корму на 1 кг молока становить 0,9 – 1,1 к. од.

Молодняк відзначається високою інтенсивністю росту. У 18-мі-сячному віці телиці досягають живої маси 400 — 420, бугайці — 500 – 520 кг при витраті корму на 1 кг приросту 6,5 – 7,2 к. од.

Відтворна здатність корів перебуває на рівні вихідних порід. Вік першого отелення коливається в межах 27 — 29 міс, а сервіс-період триває 85 – 100 днів.

Основні зони розведення тварин української чорно-рябої молоч­ної породи — це Лісостеп і Полісся України, генетичний потенціал їх може бути реалізований за умов нормальної годівлі та утримання.

٭ Червона степова порода створена на початку XX ст. у результаті складного відтворного схрещування місцевої української худоби з червоними породами Західної Європи (остфрисляндська, англерська, вільстермаршська).

Тварини червоної масті з різними відтінками — від світло- до темно-червоного. Позитивні якості породи — пристосованість до жар­кого клімату, реагування підвищенням продуктивності на поліп­шення умов годівлі та утримання, добра оплата корму молоком і приростами. На 1 кг молока втрачається 0,9 — 1,1 к. од. Недоліки — невисокий вміст жиру в молоці, нерівномірність молоковіддачі, не­пропорційність розвитку часток вим’я та деякі екстер’єрні вади.

Жива маса корів у племінних господарствах становить 500 – 560, бугаїв — 800 — 900 кг. Новонароджені телята мають живу масу ЗО — 35 кг. Від корів у середньому надоюють за рік по 3000 – 4500 кг мо­лока із вмістом жиру 3,6 – 3,7 %.

Червона степова порода поліпшується чистопородним розведен­ням для збереження цінних адаптаційних якостей, а також застосу­ванням відтворного схрещування корів червоної степової породи з плідниками англерської, червоної датської та голштинської порід. Результатом такої роботи є створений новий тип, який відрізняється від тварин червоної степової породи вищою продуктивністю, екс­тер’єром і технологічними якостями.

٭Українська червоно-ряба молочна порода  виведена на основі сименталів відтворним схрещуванням їх із монбельярдами, айрширами та червоно-рябими голштинами. Варіантами схре­щувань передбачалось одержати масив тварин із часткою крові чер­воно-рябих голштинів 60-80%. При виборі порід для схрещування враховувались їхня спеціалізація в молочному напрямі продуктив­ності та високі технологічні властивості тварин.

У новій породі передбачалося поєднати високу молочну і м’ясну продуктивність, придатність до машинного доїння, добру пристосо­ваність до місцевих умов та високу оплату корму продукцією.

Порода виведена в 1993 р. її ознаками є червоно-ряба масть, міц­на конституція, гармонійність будови тіла, ванно- і чашоподібна форма вим’я, міцне прикріплення його, великі й добре розгалужені молочні вени

Молочна продуктивність корів у середньому становить 2552 кг, а в племінних господарствах — 4356 кг із вмістом жиру в молоці 3,83 %.

Червона польська порода створена у Польщі складним від­творним схрещуванням місцевої худоби з бугаями англерської та червоної датської порід. Тварини невеликі, мають щільну або міцну конституцію, витривалі, добре пристосовані до місцевих умов. Жива маса корів — 450 — 500, бугаїв — 700 — 850 кг, телята народжуються живою масою 25 — 35 кг. Надій корів — до 3000 кг, а в племінних господарствах — 4000 – 5000 кг. Вміст жиру в молоці — 3,7 – 3,9 %. М’ясні якості худоби невисокі, тому що вона вдосконалювалася у молочному напрямі.

Розводять тварин цієї породи у Волинській, Тернопільській і Рів­ненській областях.

● 2. Породи комбінованого напряму продуктивності

У країнах Європи значну увагу приділяють розведенню тварин комбінованого напряму продуктивності, які здатні до високої молоч­ної продуктивності й відрізняються від молочних порід кращими м’ясними якостями. Молочно-м’ясну худобу вигідно розводити тому, що вона може в більшій мірі використовувати грубі та соковиті кор­ми з меншою витратою концентрованих.

Основними породами комбінованого напряму продуктивності є симентальська, лебединська, бура карпатська, сіра українська, пінцгау та ін.

٭Симентальська порода виведена в Швейцарії. Назву одержала від річки Сімме, у долині якої створено кращі групи сименталів. Тварин цієї породи завозили в Україну, де розводили в чистоті й схрещували з місцевою худобою.

Симентали відзначаються міцною конституцією, високим зрос­том, міцним кістяком, добре розвиненими м’язами. Масть полова, полово-ряба і червоно-ряба. Тварини цієї породи невибагли­ві до кормів, менше схильні до захворювань (туберкульоз, лейкоз), для них характерна висока поживна цінність молока та інтенсив­ність росту молодняку. Технологічні властивості вим’я корів недо­статні, оскільки у процесі вдосконалення худоби мало звертали ува­ги на його розвиток.

Жива маса корів — 550 – 650, бугаїв — 900 – 1000 кг (деякі коро­ви — 700 — 800, бугаї — 1300 кг). Телята народжуються живою ма­сою 35 — 46 кг. В умовах достатньої годівлі надої корів становлять 3500 – 4000 кг, а у провідних племінних господарствах — 4600 -5500 кг. Вміст жиру в молоці — 3,7 – 3,9, білка — 3,3 – 3,6 %. Серед вітчизняних порід симентальська худоба має найбільшу кількість корів із рекордними надоями.

Симентальська худоба відрізняється також добрими м’ясними якостями. Середньодобові прирости молодняку при відгодівлі дося­гають 800 – 1000 г. Забійний вихід становить 54 – 58 %. М’ясо добре пронизане жиром, негрубо волокнисте, високоенергетичне. Порода районована в Лісостеповій зоні України.

Племінна робота з породою спрямована на підвищення молочно­сті, поліпшення будови тіла, морфофункціональних властивостей вим’я і збереження вмісту жиру в молоці.

٭ Лебединська порода створена схрещуванням сірої української худоби з бугаями швіцької породи й подальшим розве­денням помісей «у собі». Ставилося завдання одержати великих тварин із високими молочністю і жирністю молока. Створення поро­ди завершено в 1950 р. Тварини цієї породи мають міцну конститу­цію, пропорційну будову тіла, добре розвинене вим’я. Жива маса корів — 500 — 600, бугаїв — 800 — 900 кг. Телята народжуються жи­вою масою 30 — 35 кг. Продуктивність корів — 3300 — 4000 кг молока з вмістом жиру 3,8 – 3,9 %. Деякі корови дають 9000 – 12 600 кг.

Молодняк характеризується високою інтенсивністю росту. Сере дньодобові прирости становлять 900 — 1000 г. М’ясні якості худоб] високі, забійний вихід — 54 – 56 %.

У тварин цієї породи дещо довший строк господарського використання у межах загальної популяції Сумської та Харківської областей.

Племінна робота з породою спрямована на підвищення молочно продуктивності та технологічних властивостей вим’я

٭Бура карпатська порода виведена відтворним схрещуванням місцевої худоби з різними відріддями бурих порід альпійського по­ходження. Тварини цієї породи мають невисоку молочну та м’ясну продуктивність. Жива маса корів — 450 — 500, бугаїв — 700 — 800 кг. Надій — 3000 – 3500 кг, вміст жиру в молоці — 3,7 – 3,8 %. Серед­ньодобові прирости молодняку — 700 – 800 г. Забійний вихід — 45 – 52 %.

Продуктивні якості бурої карпатської породи поліпшують бугая­ми лебединської породи та швіцької американської селекції. Розво­дять її у Закарпатській області.

٭Сіра українська порода у XIX ст. вважалася найбільш поши­реною в Україні. На її основі створено червону степову, лебединську, буру карпатську, вона також була використана для виведення української м’ясної породи.

Незначна кількість чистопородного поголів’я сірої української породи збережена в племінних господарствах «Поліванівка» Дніп­ропетровської, «Асканія-Нова» Херсонської областей та ін.

٭Порода пінцгау виведена в Австрії в альпійській долині Пінцгау. Худоба помірно скороспіла, добре пристосована до гірських умов, має триваліший період господарського використання. Інколи від корів упродовж їхнього життя одержують по 13 — 15 телят.

Масть червона, вздовж спини проходить біла смуга, нижня части­на грудей, живіт і гомілки білі. Корови мають невисоку молочність. За м’ясними якостями худоба цієї породи не поступається сименталам. Розводять її у Чернівецькій та Івано-Франківській областях.
4. ● Породи м’ясного напряму продуктивності.
Тварини м’ясних порід порівняно з іншими більші, мають вищу інтенсивність росту, добру пристосованість до пасовищних умов утримання. На відміну від молочних і комбінованих порід, вони на 3-4 міс раніше закінчують свій ріст, тобто скороспіліші.

До вітчизняних м’ясних порід належать українська м’ясна і во­линська м’ясна. Найбільш поширеними породами зарубіжної селек­ції в Україні є герефордська, абердин-ангуська, шароле, кіанська, санта-гертруда. Тварини цих порід використовують для виведення нових порід, поліпшення існуючих і промислового схрещування з коровами молочного та молочно-м’ясного напрямів продуктивності, потомство яких вирощують на м’ясо.

٭ Українська м’ясна порода створена складним відтворним схре­щуванням симентальської, шароле, сірої української та кіанської по­рід із наступним розведенням помісей «у собі». Вирішальними фак­торами породотворчого процесу були оцінка тварин, випробування їх за власною продуктивністю та якістю потомства, відбір, інтенсивне розмноження кращих тварин і підбір пар для парування.

Основними екстер’єрними особливостями породи є крупність, глибока й широка грудна клітка, добре розвинена задня частина тулуба, міцний кістяк, обмускуленість. Масть світло-поло­ва, полова. Худоба пристосована до різних кліматичних умов, без­прив’язного утримання, ефективного використання грубих і сокови­тих кормів. Жива маса корів — 600 — 710, бугаїв — 1000 — 1270 кг.

Відтворні здатності й молочність тварин цієї породи високі. Міжотельний період триває 400 днів, у 6-місячному віці молодняк дося­гає живої маси 200 – 220 кг. У бугайців статева зрілість настає в 11-14 міс.

Розводять худобу української м’ясної породи в різних кліматич­них зонах України

٭ Волинська м’ясна порода виведена складним відтворним схрещуванням корів чорно-рябої й частково червоної польської з плідниками абердин-ангуської, герефордської та лімузинської по­рід. Для тварин цієї породи характерні високі молочність і енергія росту, добрі м’ясні якості, вони ефективно використовують пасови­ща, комолі. Тулуб у них видовжений, кістяк міцний, голова невели­ка, шия коротка, добра обмускуленість, особливо задньої частини. Жива маса корів — 500 – 550, бугаїв — 950 – 1050 кг. Те­лята народжуються живою масою 28 — 32 кг. У 6-місячному віці вона становить 180 — 200 кг.

Молодняк має високу інтенсивність росту. В 15 — 18-місячному віці бугайці при середньодобових приростах 1000 – 1200 г досягають жи­вої маси 470 – 590 кг із витратою кормі на 1 кг приросту 6,2 – 8 к. од. Забійний вихід — 60 — 66 %.

У корів висока відтворна здатність, відносно короткий міжотельний період (345 днів), тривалий період продуктивного використання (дев’ять років).

ЛЕКЦІЯ:2
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Урок №15 Природознавство 6 клас Дата 07. 12. 11 Тема уроку: «Грунт....
Тема уроку: «Грунт. Склад грунту. Різноманітність грунтів. Родючість грунту та способи її підвищення. Поняття про добрива»
Тема: Санітарна охорона ґрунту
Мета заняття: Закріпити знання про гігієнічне,епідеміологічне та ендемічне значення грунту
ЛЕКЦІЯ 3
Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин
Питання гарантованого рівня знань
Поняття про виробничу програму. Натуральні та вартісні показники виробничої програми
Лекція вчителя. Сторінками життя та творчості митця Життєві випробування...
Т. Манн – німецький письменник, його світоглядні та естетичні позиції. Ранній роман «Будденброки», його реалістичний характер та...
Лекція №5 Тема : Цитологія наука про будову і функції клітин
Мета: навчальна: розглянути основні методи цитологічних досліджень та загальний план будови клітин, сформувати поняття про основні...
Лекція №1
Лекція № Поняття культури. Античність – джерело європейської культури (2 год.)
Тема Прості речовини метали і неметали
Повторити класифікацію речовин. Закріпити поняття про елементи – неметали та прості речовини на прикладі Оксигену. Дати поняття про...
Лекція №10 Тема: Предмет і завдання курсу. Історіографія менеджменту
Поняття „управління” і „менеджмент” в фізичному вихованні і спорті: спільне та особливе
ОПАЛЕ ЛИСТЯ – НЕ ПАЛІТЬ!
Значна кількість поживних елементів (азоту, сірки, фосфору, калію, кальцію, магнію, заліза та ін.), узятих деревами з ґрунту, повертається...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка