Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів


НазваПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів
Сторінка1/4
Дата28.03.2013
Розмір0.69 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Культура > Документи
  1   2   3   4



Українська мова

8-9 класи


Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів)

з поглибленим вивченням окремих предметів

Пояснювальна записка
Програму з української (рідної) мови для профільних загальноосвітніх навчальних закладів укладено відповідно до вимог Закону України “Про загальну середню освіту”, Державного стандарту базової і повної середньої освіти, постанови Кабінету міністрів України від 16.11.2000 №1717 “Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання”, Концепції профільного навчання в старшій школі і скореговано зі змістом чинної програми для загальноосвітніх навчальних закладів “Українська мова” 5-12 класи.

У ній враховано державний статусу української мови, її суспільні функції, взято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний, розвивальний і виховний впливи на учнів, сприяти формуванню особистості, готової до активної, творчої діяльності у всіх сферах життя демократичного суспільства, сучасні організаційні форми, методи і технології навчання української (рідної) мови у профільному загальноосвітньому навчальному закладі.

Профільне навчання здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах різного типу: однопрофільних і багатопрофільних школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах.

Допрофільна підготовка здійснюється у 8-9 класах для професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напряму профільного навчання в старшій школі. Форми її реалізації – введення курсів за вибором, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі, ознайомлення з виробництвами, ВНЗ.

Профільні предмети вивчаються поглиблено. Особливостями вивчення є:

  • більш глибоке і повне опанування понять, законів, теорій, передбачених стандартом освіти;

  • дотримання системного викладу навчального матеріалу, його логічного упорядкування;

  • широке використання знань із споріднених предметів (міжпредметні зв'язки);

  • застосування активних методів навчання;

  • організація дослідницької, творчої, проектної діяльності учнів.

Курс поглибленого вивчення української (рідної) мови зорієнтований на те, щоб закласти основу ґрунтовної лінгвістичної підготовки учнів і вдосконалити їхню мовну компетенцію. Основна мета навчання – української (рідної) мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка во­лодіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно ко­ристуватися засобами рідної мови — її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, гово­ріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції.

З урахуванням цього основними завданнями допрофільної підготовки учнів 8-9 класів є:

  • забезпечити володіння нормами української літературної мови, дотримання вимог культури усного й писемного мовлення, навичок комунікативно виправданого користування засобами мови в різних життєвих ситуаціях; поглибити знання учнів з усіх розділів науки про мову на соціокультурних засадах;

  • ознайомити із словниковим багатством, своєрідністю звукової та інтонаційної системи, словотворчими властивостями, особливостями граматичної будови, художньо-зображальними засобами мови;

  • сформувати уміння й навички використання мовних знань на практиці;

  • виробити досконалі орфографічні та пунктуаційні навички;

  • розкрити невичерпні скарби рідного слова, сформувати особистість, яка відзначалася б свідомим ставленням до рідної мови, високою компетентністю й готовністю до подальшого профільного навчання;

Досягнення основної мети і завдань конкретизується залежно від обраного учнем напряму допрофільного навчання і відповідно передбачає: а) певний розвиток передусім мовленнєвої компетенції учнів (рівень стандарту); б) істотне поглиблення їхньої мовної і мовленнєвої компетенцій (академічний рівень); в) різнобічне поглиблене вивчення мови й розвиток мовлення з метою підготовки учня до здобуття професії філологічного профілю.

Для досягнення основної освітньої мети в профільному загальноосвітньому навчальному закладі та її конкретизованих варіантів у 8-9 класах є комунікативно-функціональний та особистісно-орієнтований підходи до навчання української (рідної) мови.

Програма складається із пояснювальної записки, основної частини і додатків.

Навчальний матеріал основної частини розподіляється відповідно на курси української (рідної) мови для 8 і 9 класів разом з вимогами до рівня навчальних досягнень учнів.

Кожен із курсів для певного класу складається з чотирьох змістових ліній (мовленнєвої, мовної, соціокультурної і діяльнісної, або стратегічної), які подаються у формі таблиць. У мовленнєвій і мовній змістових лініях основними є три колонки: в одній з них подано зміст навчального матеріалу, а в двох інших відповідно – державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів і кількість годин, що виділяється на вивчення певної теми.

Визначені у Програмі з української (рідної) мови для шкіл з українською мовою навчання (5-12 класи)1 стратегічні напрями (змістові лінії) та основоположні дидактичні і методичні принципи покладено в основу побудови змісту Програми для учнів 8-9 класів профільних загальноосвітніх навчальних закладів.

Так, зміст мовленнєвої змістової лінії викладається за принципом структурної систематичності, який передбачає поступове усклад­нення і поглиблення мовленнєвознавчих понять та формування вмінь у всіх видах мовленнєвої діяльності.

Зміст же мовної змістової лінії подається за лінійним принци­пом, що доповнюється реалізацією системи внутрішньопредметних зв'язків, які зумовлюють систематичне і різнобічне збагачення мовлення учнів лексико-фразеологічними, граматичними, стилістичними засобами, удосконалення мовних і мовленнєвих умінь.

Зазначені дві змістові лінії (мовна і мовленнєва) є основними, які визначають безпосередній предмет навчання, його структуру, супроводжуються вимогами до навчальних досягнень учнів, кількістю годин, що виділяються на їх засвоєння, а дві інші (соціокультурна і діяльнісна) є засобом досягнення основної освітньої мети.

Вимоги до засвоєння змісту мовленнєвої і мовної змістових ліній є спеціальними. Саме вони містять критерії, за якими визначається рівень навчальних досягнень учнів з предмета. А вимоги до соціокультурної і діяльнісної змістових ліній мають загальний характер, що підпорядковується освітнім завданням перших двох змістових ліній, тому їх виконання контролюється опосередкова­но, через вимоги до засвоєння мовного і мовленнєвого компонента змісту здійснюється як на спеціальних уроках з розвитку мовлення, так і на уроках засвоєння основ науки про мову, що дає змогу зробити процес розвитку мовленнєво-комунікативних умінь і на­вичок більш ефективним.

Призначення мовної змістової лінії здійснюється у процесі засвоєння учнями системних знань про мову і формування на їх основі відповідних умінь як засобу пізнання, спілкування, само­вираження людини (мовна компетенція).

Роль діяльнісної змістової лінії виявляється у вдосконаленні загальнопізнавальних, організаційних, контрольно-оцінних, творчих умінь, ціннісних орієнтацій, в опануванні стратегій, що визначають оптимальність мовленнєвої діяльності, спрямованої на роз­в'язання навчальних завдань і життєвих проблем (стратегічна компетенція). Реалізація цієї змістової лінії відбувається у процесі роботи над опрацюванням навчального матеріалу мовної, мовленнєвої і соціокультурної змістових ліній, а також використання засвоєного інтелектуально-операційного та ціннісного змісту інших навчальних предметів. Окремо години на реалізацію діяль­нісної змістової лінії не виділяються.

Соціокультурна змістова лінія є засобом опанування національних і загальнолюдських культурних і духовних цінностей, нормами, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, на­ціями, сприяють естетичному і морально-етичному розвиткові особистості, органічному входженню її в соціум (соціокультурна компетенція). Змістове наповнення цієї змістової лінії здійснюється на основі відбору соціокультурних відомостей освітніх галузей «Мови і літератури», «Суспільствознавство», «Естетична культура» та ін. Реалізується ця змістова лінія на основі дібраних текстів відповідної тематики, що використовуються як дидактичний матеріал мовної і мовленнєвої змістових ліній, а також за допомогою системи спеціальних та інтелектуально й емоційно орієнтованих завдань, передбачають опрацювання цих текстів і, зокрема, вивчення деяких із них напам'ять. Окремо години, на реалізацію цієї змістової лінії не виділяються.

Особливістю змісту пропонованої програми є систематичне використання у процесі опрацювання мовної змістової лінії внутрішньопредметних зв'язків: 1) з лексикою, фразеологією, при­слів'ями і крилатими висловами; 2) з граматикою (морфологією і синтаксисом); 3) з культурою мовлення і стилістикою; 4) із складним синтаксичним цілим, тобто текстом. Реалізація саме цих зв'язків визначає спрямування мовленнєвого розвитку учнів.

Здійснення практично на кожному уроці внутрішньопредметного зв'язку із лексикою і фразеологією, прислів'ями, приказками і крилатими висловами забезпечує можливість послідовно збагачувати мовлення учнів такими необхідними засобами. Важливе значення має також послідовне урізноманітнення граматичного ладу мовлення учнів на рівні слова, словосполучення і речення. Загальновизнаною є і потреба в тому, щоб мовлення учнів було правильним не лише у правописному аспекті, а й у стилістичному, а також в аспекті мовленнєвої культури. При цьому всі відзначені рівні та аспекти розвитку мовлення учнів можуть повноцінно реалізуватися лише за умови, якщо вони актуалізуються на найвищому рівні — рівні тексту. Саме на рівні тексту здійснюється вдосконалення вмінь досягати визначених ними комунікативних цілей, тобто того, що має безпосередній вихід на мовленнєву практику.

У зв'язку з цим структурування змісту навчання української мови як на рівні навчальної програми, так і підручників, з урахуванням зазначених внутрішньопредметних зв'язків дає змогу нейтралізувати недоліки традиційної лінійної систематизації і викла­ду навчального матеріалу в програмах і підручниках, забезпечує можливість систематичного і різнобічного мовленнєвого розвитку учнів протягом усього періоду їх навчання у профільному загальноосвітньому навчальному закладі.

Добір навчального змісту й організація навчання української мови здійснюється на основі застосування і поєднання основоположних дидактичних і методичних принципів, зокрема:

Принцип взаємозв'язку навчання, виховання і розвитку передбачає наявність у змісті та в процесі навчання української мови таких елементів, які забезпечують гармонійну реалізацію визначених цим принципом основних загальноосвітніх функцій навчального предмета. Так, окрім навчальної функції, що є провідною, добором системи текстів, тематично визначених соціокультурною змістовою, а також системою передбачених програмою усних і письмових висловлювань має здійснюватися цілеспрямоване патріотичне, морально-етичне, екологічне, естетичне виховання учнів, які, зокрема, мають засвоїти, що на них лежить глибока відповідальність за збереження, подальший розвиток української мови і культури як перед нашим народом, так і перед іншими націями світу, а також глибоко усвідомити, що їхня мовленнєва діяльність обов'язково є носієм добра чи зла, тому вони мають виробити рефлексивно-ціннісну звичку оцінювати її з погляду відповідності загальнолюдським моральним нормам та естетичним критеріям. При цьому розвивальний вплив під час сприймання чужого мовлення і створення власних висловлювань буде тим вищий, чим послідовніше актуалізуватиметься зміст діяльнісної змістової лінії програми і чим активнішою буде участь учнів у цьому процесі.

Принцип демократизації і гуманізації навчання мови полягає у здійсненні методики партнерського співробітництва вчителя й учня задля досягнення визначеної програмою і прийнятої обома суб'єктами навчання освітньої мети. Це означає, що вчитель відмовляється від диктату у взаєминах з учнями і будує стосунки з ними на основі толерантності, взаємної довіри, теплоти, сердечності, високо поціновує й заохочує щирі прояви інтелектуальної й емотивної діяльності учня, що знаходять відображення у таких категоріях, як самостійність, патріотизм, потяг до істини, до прекрасного, душевність, людяність, добротворча спрямованість, вірність заповітам предків, любов до природи тощо, і які виявляються не лише на словах, а й підкріплюються відповідними вчинками. Дотримання цього принципу утверджує якісні світоглядні, морально-етичні, духовні зрушення в освітній культурі українського суспільства.

Принцип особистісної орієнтації навчання передбачає забезпечення вчителем оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня, урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохочення до самостійності у вивченні української мови, самопізнанні та саморозвитку. З цією метою вчитель заохочує і надає допомогу учням у визначенні індивідуальної навчальної мети, плануванні й організації роботи над її досягненням у міру їх готовності до самостійної пізнавальної діяльності. Найбільш сприятливими для реалізації цього принципу є такі сфокусовані на учневі методи і форми роботи, як дискусія, рольова гра, групова робота, керовані дослідження, контракти, проекти, самостійні дослідження, самооцінювання тощо.

Комунікативно-діяльнісний принцип означає вивчення мови як засобу спілкування і здійснюється у процесі взаємопов'язаного і цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої ді­яльності учнів — аудіювання, читання, говоріння й письма. Цей принцип передбачає, зокрема, широке застосування інтерактивних методів навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм організації навчального процесу.

У формуванні та розвитку мовленнєвих умінь і навичок чільне місце займає вдосконалення аудіювання (слухання-розуміння), що передбачає регулярне використання спеціально підготовлених, цілеспрямованих (навчальних і контрольних) завдань з розвитку умінь слухати, розуміти, аналізувати й оцінювати усне висловлення (його зміст, особливості побудови, мовного оформлення тощо), добір з прослуханої інформації тих її елементів, які необхідні для розв'язання комунікативних завдань. Зокрема, на основі прослуханих текстів інструктивного характеру доцільно застосовувати завдання, що передбачають короткі відповіді на запитання за змістом тексту, складання плану прослуханого, вибір правильної відповіді із декількох запропонованих, спостереження за мовними виражально-зображувальними засобами; використовувати на уроках тексти художнього, публіцистичного, наукового (науково-навчального, науково-популярного його різновидів) та інших стилів для диктантів, переказів, складання діалогів, читання вголос і мовчки, спостережень за мовними засобами, списування тощо.

Другий вид мовленнєвої діяльності — говоріння — передбачає формування і розвиток умінь та навичок діалогічного і монологічного мовлення.

Формування умінь і навичок говоріння здійснюється в процесі:

  • заучування учнями невеликих текстів, віршів, загадок, прислів'їв, приказок, матеріалів для рольових ігор тощо;

  • складання відповідей на основі почутого або прочитаного тексту, усних повідомлень та відповідей на лінгвістичну тему та ін.;

  • переказування почутого або прочитаного (докладно, стисло, вибірково) текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення;

  • складання діалогів і монологічних висловлювань різних типів, стилів і жанрів мовлення.

Робота з читання спрямована на вироблення навичок виразного читання вголос, що передбачає його інтонаційну правильність, достатню швидкість, уміння виражати за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторського задуму та ін.

Важливим аспектом навчання мови є формування навичок читання мовчки, практичне ознайомлення з його різновидами (ознайомлювальним, вивчальним, переглядовим). Учні повинні навчитися читати мовчки незнайомий текст швидше, ніж уголос, розуміти і запам'ятовувати після одного прочитання його фактичний зміст, логічні відношення, закладені в тексті, розуміти його основну думку, позицію автора, сприймати зображувально-виражальні засоби прочитаного твору.

Навчання рідної мови передбачає розвиток навичок письма, написання робіт творчого характеру, серед яких усні й письмові перекази і твори різних типів, стилів і жанрів мовлення. При цьому оцінюється зміст і мовне оформлення (грамотність). Пере­кази і твори виступають як підготовчі вправи до оволодіння учнями життєво необхідними жанрами мовлення (конспект, реферат, доповідь, виступ на зборах, під час дискусії, рецензія тощо). Для активізації мовленнєвої діяльності учнів, згідно із соціокультурною змістовою лінією, передбачено надавати перевагу таким темам для створення самостійних висловлювань, які були б пов'язані з життєвим досвідом учнів, зацікавлювали б їх, викликали інтерес, прагнення поділитися думками, зближували реальну і навчальну мовленнєву діяльність, мали б чітке виховне спрямування тощо.

Заняття з української мови треба будувати так, щоб кожен із проведених видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення.

Комунікативна діяльність має здійснюватися під час розв'язання учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань, розташованих у порядку зростання їх складності. Для надання школярам більше можливостей спілкуватися, висловлювати власні думки і почуття, необхідно, зокрема, ширше впроваджувати групову форму проведення занять, індивідуалізувати та диференціювати систему письмових робіт.

Соціокультурний принцип — це вивчення мови на основі створеної українським народом оригінальної і яскравої культури, відображеної у міфології, традиціях і звичаях, усній народній творчості, у творах красного письменства, а також акумульованої в перекладних літературних творах культур інших народів, трансформація учнем відомостей з мови, літератури, історії та інших предметів, власного життєвого досвіду, що здійснюється у процесі підготовки усних та письмових творів, під час виконання творчих робіт інших жанрів, в особистісно неповторний погляд на життя, у переконання, світоглядні установки, ідеали, у знання культурних реалій, які забезпечують органічне входження в суспільство, визначення свого місця в ньому, реалізацію потенційних можливостей особистості. З цією метою ретельно добираються, конструюються і систематизуються тексти з виразним виховним спрямуванням і відповідна тематика творчих робіт, що передбачають формування патріотичних, морально-етичних, екологіч­них переконань та естетичних смаків.

Принцип органічного поєднання навчання мови й мовлення як засобу й способу мовленнєвої діяльності, її змісту і форми означає, що вивчення мовних понять, правописних правил, орфоепічних норм не є самоціллю, а засобом досягнення основної освітньої мети. Тому вивчення мовних понять, явищ, закономірностей, норм, по-перше, має здійснюватися не ізольовано від мовлення, а на основі тексту (висловлювання) як результату мовленнєвої діяль­ності, по-друге, передбачати застосування вивченого в мовленнєвому процесі. По-третє, набуття і вдосконалення мовленнєвої компетенції повинно здійснюватися під час аналізу актуальних навчальних і життєвих проблем, у розв'язанні яких учні бачать особистісний сенс, унаслідок чого формуються їхні пізнавальні мотиви щодо вивчення мови. Дотриманням цього принципу до­лається формальний характер мовної освіти.

Принцип здійснення поліфункціональності рідної мови у процесі навчання — комунікативної, пізнавальної, культуроносної, експресивної, естетичної, ідентифікаційної, креативної тощо — засвідчує і реалізує, за умови вмілого його викорис­тання, невичерпні потенційні освітні можливості української мови, які визначають виняткову роль цього навчального предмета, що у свій час підкреслював К. Ушинський. Тому для ре­алізації цього принципу необхідний комплект навчальних засобів, який задовольняв би освітні потреби школярів, різнобічна система завдань і вправ, що передбачає актуалізацію і реалізацію зазначених функцій мови, а також високий професійний рівень вчителя, спроможного керувати процесом здійснення зазначеного принципу.

Принцип практичної спрямованості навчання знаходить вияв, зокрема, у різнобічному і систематичному збагаченні мовлення учнів лексичними, фразеологічними, граматичними, стилістич­ними та іншими виражальними засобами мови, що мають здійснюватися у процесі реалізації внутрішньопредметних зв'язків і забезпечити стабільний приріст і розширення лексичного запасу учнів, урізноманітнення граматичної будови їхнього мовлення вдосконалення вправності учнів у слововживанні, доборі найбільш виправданих синонімів на рівні лексеми, словосполучення, фразеологізму, речення в конкретному контексті і ситуації спілкування.

Програмою для 8-9 класів, крім вивчення тем, визначених програмою основного курсу, планується засвоєння учнями окремих синтаксичних понять, не передбачених у загальноосвітній школі (предикативність, типи підрядного зв'язку, інфінітивні та узагальнено-особові речення, слова-речення, невласне пряма мова, період та ін.), ознайомлення з деякими важливими для практики спілкування відомостями (способи вираження головного члена в односкладних реченнях, умови відокремлення другорядних членів, змістові відношення у складносурядному реченні; лексичні, лексично-морфологічні й синтаксичні засоби зв'язку в тексті тощо); розширення кола виучуваних питань, пов'язаних з удосконаленням культури мовлення учнів. Засвоєння названих та інших лінгвістичних понять і теоретичних відомостей забезпечує науковість знань і служить базою для формування мовленнєвих умінь і навичок.

Значно розширено розділ із загального мовознавства. Крім тем, які вивчалися на вступних уроках, передбачено ознайомлення учнів 8-9 класів із поняттями української національної мови, української літературної мови, літературної норми, з відомостями про писемну та усну форми літературної мови, колоритно-стильовими різновидами мовлення, поглядами на культуру мовлення видатних учених, громадських діячів, письменників та ін.

Це сприятиме поглибленню знань із загального мовознавства, усвідомленню природи й суті мови як суспільного явища, позитивно позначиться на національно-патріотичному вихованні учнів.

Важливо, щоб учні 8-9 класів усвідомили структурну єдність мови, елементи якої (звуки, морфеми, слова, словосполучення і речення) тісно пов'язані між собою. Опанування учнями граматичних засобів мови сприятиме виконання системи вправ, які показують, як окремі мовні категорії і конструкції взаємодіють у мовленні.

Вивчення програмового матеріалу організовується з урахуванням міжпредметних зв'язків. Це сприяє поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, формуванню в них умінь використовувати знання з інших предметів на уроках української (рідної) мови.

Оволодіння мовною системою повинне мати практичне спрямування — використовуватись як засіб спілкування, передачі інформації. У зв'язку з цим необхідно повсякчас дбати про мовленнєвий розвиток учнів, тобто удосконалення їхнього мовлення.

З цією метою лінгвістичний матеріал пропонується вивчати укрупненими блоками. Чимало місця (водночас із виробленням орфографічних і пунктуаційних навичок) відведено питанням культури мовлення та розвитку зв'язного мовлення, зокрема аудіюванню, читанню, аналізу мови текстів-зразків, обговоренню актуальних для особистісного розвитку учнів морально-етичних, естетичних, світоглядних, історико-культурних проблем, організації дискусій, ситуативних діалогів, написанню різноманітних творчих робіт тощо.

Опанування мовленнєвою діяльністю, тобто процесом спілкування, комунікацією можливе лише в процесі мовлення. При цьому гармонійно мають розвиватися всі чотири види мовленнєвої діяльності — аудіювання, говоріння, читання і письмо. У зв'язку з цим програмою збільшено кількість годин для практичного ознайомлення учнів з видами мовленнєвої діяльності: глобальним, докладним і критичним аудіюванням; ознайомлювальним, вивчальним і вибірковим читанням. Відповідно розширено перелік видів робіт, до якого введено аудіювання (слухання — розуміння), читання (вголос і мовчки) текстів різних типів і жанрів мовлення, складання діалогів.

Мовленнєва змістова лінія містить:

  1. відомості про мовлення;

  2. перелік основних видів робіт.

У процесі її опрацювання учні ознайомлюються з поняттями, що стосуються мовлення: мова і мовлення, мовлення і спілкування, текст, ситуація спілкування, монолог і діалог, типи, стилі й жанри мовлення та ін.

Формування комунікативних умінь передбачає і традиційні творчі роботи — перекази і твори різного стилю. Перекази текстів різних стилів і жанрів відіграють роль підготовчих вправ до оволодіння учнями необхідними у майбутньому дорослому житті такими жанрами мовлення, як виступ на зборах, під час дискусії, реферат, конспект, доповідь, рецензія тощо.

Навчання продукту мовлення — тексту — буде ефективним, якщо учні активно включаться в мовленнєву діяльність. Це стане можливим за умови, коли теми висловлювань будуть цікавими для школярів, пов'язаними з їхнім власним життєвим досвідом, реальними обставинами життя. Учителеві треба подбати про те, щоб учні успішно оволодівали як монологічним, так і діалогічним мовленням, різними жанрами і стилями мовлення.

У процесі формування комунікативних умінь учні повинні навчитися вибирати мовні засоби відповідно до стилю, жанру і типу мовлення з урахуванням ситуації спілкування.

З метою наближення умов спілкування до реальних життєвих ситуацій необхідно ширше використовувати групові форми і види робіт: складання діалогів, полілогів, проектів на задану тему. Таким чином, комунікативний лінгводидактичний принцип має бути одним з основопо­ложних у навчанні мови.

Чимало місця відведено у програмі вдосконаленню культури та розвитку зв'язного мовлення. У цій частині доповнено перелік видів робіт (переказів, творів, ділових паперів), призначених для формування вмінь складати усні й письмові висловлювання в різних стилях. Значну увагу приділено роботі над науковим і публіцистичним стилями: випускники шкіл (класів) з поглибленим вивченням української мови, ліцеїв, гімназій і колегіумів мають добре володіти вміннями і навичками складати конспекти, анотації, рецензії, реферати, готувати й виголошувати доповіді на лінгвістичні, політичні, морально-етичні теми.

Навчанню спілкування служить система лексико- та граматико-стилістичних вправ, аналіз мовних засобів різних за жанром і стилем текстів, робота з лексичними і граматичними синонімами, мовний експеримент, конструювання, редагування речень, текстів та інші види робіт, які закладені в нові підручники для шкіл (класів) з поглибленим вивченням мови, ліцеїв та гімназій.2 Вони допоможуть учителеві реалізувати завдання збагачення словникового запасу учнів власне українською лексикою, практичного засвоєння норм української літературної мови, підвищен­ня культури мовлення і спілкування.

Вправи, запропоновані у підручниках, розвивають мовне чуття, уміння бачити (чути) незнайомі слова, виробляють звичку звертатися до словників, довідкової літератури за поясненням їх семантики і правопису. Тексти вправ зорієнтовані на тематику культурологічної змістової лінії, побудовані на кращих зразках художніх і публіцистичних творів. Культурологічний компонент у текстах пред­ставлений у вигляді системи тем: національне — загальнолюдське, духовна спадщина народу і людства; краса в природі і людині, в мистецтві і мові.

Засвоєння учнями фонетичних, орфоепічних, лексичних, граматичних та стилістичних норм української літе­ратурної мови проводиться у зв'язку із засвоєнням відпо­відних розділів програми та на уроках розвитку зв'язного мовлення. Зміст роботи над засвоєнням норм визначений програмою в рубриці "Культура мовлення". Учитель на кожному уроці має приділяти цьому увагу, вчити учнів аналізувати своє і чуже мовлення, зіставляти з вимогами літературних норм, вчасно виправляти помилки.

Для вироблення навичок красномовства велике значення має формування вміння швидко і виразно читати, що виявляється в умінні учнів правильно наголошувати слова, інтонувати речення, обирати темп мовлення тощо. У зв'язку з цим усі тексти, що опрацьовуються на уроці, треба читати виразно й емоційно.

Отже, комунікативний лінгводидактичний принцип має бути одним з основоположних у навчанні рідної мови.

Національні особливості культури найяскравіше виявляються у мові. Важливо, щоб слово було для учнів не просто мовним знаком — символом, а й знаком — темою (наприклад, оберіг, Славутич, тризуб, ненька, рушник...), конденсатом певних культурологічних відомостей про національну культуру, духовність, ментальність народу. Треба, щоб для учнів це були не просто слова на позначення конкретних предметів, а слова-символи, знаки національної культури.

Цьому мають сприяти тексти, зміст яких концентровано представляє національну культуру українського народу в тісному зв'язку з загальнолюдською культурою.

З цією метою у програмі значно розширено соціокультурну змістову лінію. Вона являє собою пе­релік культурологічних тем, які орієнтують учителів рідної мови на добір відповідних текстів, що знайомитимуть учнів з історією, звичаями і традиціями, духовними скарбами і видатними постатями рідного народу, із загальнолюдськими моральними нормами у певній системі. Зміст цих текстів має стати зразком і опорою учням під час творення власних висловлювань. Таким чином, культурологічний принцип також належить до базових і має реалізуватися на кожному уроці.

Поглиблене вивчення рідної мови має забезпечити єдність навчання і виховання з цілеспрямованим інтелектуальним розвитком особистості, культурою мислення, що перебуває у діалектичному зв'язку з культурою мовлення, крім того, передбачає створення умов для самореалізації й саморозвитку особистості.

Щоб учні оволоділи вмінням самостійно здобувати знання, працювати з науковою і довідковою літературою, у процесі засвоєння курсу необхідно широко практикувати розв'язання проблемно-пошукових завдань, які подаються в програмі як перелік орієнтовних тем усних і письмових висловлювань учнів паралельно з переліком культурологічних тем. Виконання цих завдань слід індивідуалізувати, даючи можливість кожному самостійно сформулювати відповідь на проблемне запитання теми. Отже, третій основоположний дидактичний принцип навчання мови — проблемно-пошуковий, що спрямований безпосередньо на саморозвиток особистості.

Велике значення для інтелектуального зростання учнів має розвиток у них умінь здійснювати мислительні операції (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, систематизація, узагальнення, формулювання самостійних висновків та ін.), що знаходить своє вираження у системі завдань (проблемно-пізнавальних, проблемно-ситуативних, конструктивних, творчих), які визначатимуть характер роботи учнів із мовним і мовленнєвим матеріалом.

Усвідомлення учнями власної пізнавальної діяльності відображено у діяльнісній змістовій лінії, яка має суто процесуальний характер. Тобто її зміст на рівні знань у програмі не висвітлено, а подано на рівні узагальнених умінь. І реалізується вона через систему вправ комплексного характеру, як їх органічний складник, що забезпе­чує цілеспрямоване набуття учнями досвіду творчої діяльності.

Отже, програма з української (рідної) мови для учнів 8-9 класів профільних загальноосвітніх навчальних закладів має двовимірну структуру:

1) чотири змістові лінії: мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна, кожна з яких є відносно самостійним компонентом програми, хоч і органічно пов'язаним з іншими;

2) окремі змістові лінії (мовленнєва, мовна) поділяються на якісно відмінні складники:

а) відомості про українську мову та норми літературної мови, включаючи норми правопису; основні відомості про мовлення, види робіт;

б) вимоги до знань і вмінь учнів.

Програма ґрунтується на лінійному та спіралевидному принципах і передбачає вивчення курсу української (рідної) мови шляхом виділення укрупнених логічно завершених частин, органічного поєднання розвитку культури мови й мовлення, спілкування з одночасним підвищенням правописних і стилістичних умінь та навичок.

За своїм характером вимоги до знань і вмінь становлять певну систему, в якій виділяються знання і вміння загального і часткового (спеціального) характеру. Зокрема до загальнонавчальних умінь належить уміння аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати; конкретизувати, моделювати, мислено експериментувати, доводити і спростовувати; вміння користуватися словниками і довідниками різного характеру, складати анотації й реферати тощо.

Серед спеціальних умінь розрізняють навчально-мовні (вміння розпізнавати різні за характером звуки значущі частини слова частини мови та ін.. групувати мовні одиниці за певною ознакою, робити їх розбір): правописні (вміння правильно писати слова і правильно розставляти розділові знаки в реченнях); нормативні (вміння правильно вимовляти словосполучення і речення та ін.); комунікативні (вміння сприймати, відтворювати і створювати усні й письмові висловлювання) тощо.

Наявність у програмі вимог до знань і вмінь учнів сприяє практичному спрямуванню навчання української (рідної) мови, міцному засвоєнню теоретичного матеріалу, вільному володінню українською мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Інноваційні елементи нового варіанта програми – реальний крок у напрямі реалізації ідей державного стандарту з української (рідної) мови, більш послідовного засвоєння учнями чотирьох основоположних елементів змісту освіти; знань, умінь і навичок, досвіду творчої діяльності і досвіду емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього середовища.

У програмі подано орієнтовний розподіл годин. Учитель у разі потреби має змогу вносити в нього деякі корективи, не скорочуючи при цьому кількості уроків з розвитку зв'язного мовлення.
  1   2   3   4

Схожі:

8 клас Поглиблене вивчення хімії
Програма для 8-9 класів з поглибленим вивченням хімії. (Збірник навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим...
Типовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням...
Додатковий час на поглиблене вивчення предметів, введення курсів за вибором, факультативи
Програма з історії України для загальноосвітніх навчальних закладів
Денисюк Олена Леонідівна, вчитель історії Бородянської спеціалізованої школи-загальноосвітнього закладу I-IIIступенів №1 з поглибленим...
Програма з історії України для загальноосвітніх навчальних закладів
Денисюк Олена Леонідівна, вчитель історії Бородянської спеціалізованої школи-загальноосвітнього закладу I-IIIступенів №1 з поглибленим...
ПРОГРАМА З МАТЕМАТИКИ для 10 11 класів загальноосвітніх навчальних...
Програма призначена для організації навчання математики в класах з поглибленим вивченням математики. Вона розроблена на основі Державного...
А. Г. Мерзляк, Д. А. Номіровський, В. Б. Полонський, М. С. Якір Про...
И та початків математичного аналізу в загальноосвітніх навчальних закладах з поглибленим вивченням математики. Зміст підручника і...
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим...
Вона є важливим чинником формування духовного світу особистості, її морально-естетичного розвитку
З української літератури для 8 класу
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи / Програму підготували...
З української літератури для 9 класу
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи / Програму підготували...
З української літератури для 9 класу
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи / Програму підготували...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка