Вживання фразеологізмів у професійному спілкуванні
Загалом у мовленні широко використовуються фразеологізми – усталені словосполучення, які вживаються в мовленні в незміненому вигляді (прислів’я, приказки, крилаті вислови). Ці словосполучення формувалися протягом багатьох віків спілкування і в короткій, образній формі характеризують певні явища нашого життя. У писемному діловому мовленні слід уникати використання фразеологізмів, а в усному вони допускаються, але не образливі і доречні. Вживання таких висловів робить усне спілкування цікавим, а мовлення оригінальним і влучним, вносить елемент неофіційності в ділове спілкування, знімає напруженість у конфліктних ситуаціях.
Серед фразеологізмів найчастіше вживаються прислів’я та приказки (вік живи – вік учись, хто рано встає, тому бог дає; танцювати під чиюсь дудку, грошей – кури не клюють, ні світ, ні зоря) крилаті вислови – слова літературного походження та відомих людей („А віз і нині там” Л. Глібова, „Маємо те, що маємо” Л. Кравчука, „спляча красуня” Ш. Перро, „бути чи не бути” В. Шекспіра, „Нам спокій тільки сниться” О. Блока). Багато висловів походить ще з античних часів (авгієві стайні, дамоклів меч, гóрдіїв вузол, ахіллесова п’ята, перейти Рубікон, яблуко незгоди, вавилонська вежа; альфа і омега (початок і кінець), сади Семіраміди (прекрасні місця), крокодилячі сльози (удаваний плач), золотий вік (епоха розквіту, щаслива пора)), з Біблії (блудний син, ноїв ковчег, шлях на Голгофу, неопалима купина (безсмертя народу), співати Лазаря (безпідставно жалітися), книга за сімома печатями, кари єгипетські).
У професійному спілкуванні вживаються термінологізовані фразеологізми, позбавлені будь-яких елементів образності (броунівський рух, октанове число, бензольне кільце, бордоський розчин, іонні сполуки, періодична система хімічна, реакція, доцентрове прискорення, абсолютна температура, електромагнітне поле, квантове число, числова вісь, геометрична функція, система координат, точка кипіння, константа рівноваги). Однією із специфічних рис фразеологізмів наукового стилю є наявність у складі фразеологізму прізвища вченого, який сформулював той чи інший закон (число Авогадро, закони Ньютона, таблиця Піфагора, закони Кеплера). Наведені фразеологізми відзначаються абстрактним змістом, відсутністю будь-якого емоційно-експресивного забарвлення, наявністю суворих логічних зв’язків між компонентами.
Різновидом фразеологізмів є канцеляризми, сталі словосполучення, які бажано використовувати у діловому мовленні, оскільки вони надають текстам офіційності, однозначності та лаконізму: круглий стіл, докласти зусиль, внести лепту, увійти в ритм, тримати курс, доводити до відома, брати до уваги, зупинитися на питанні, взяти за основу.
Варто пам’ятати, що фразеологізми не перекладаються буквально, а їх специфічні відповідники потрібно знати, наприклад:
принятые меры – вжиті заходи
повестка дня – порядок денний
действующее законодательство – чинне законодавство
закон вступает в силу – закон набуває чинності
Про фразеологізми слід особливо пам’ятати при комп’ютерному перекладі текстів, оскільки дуже часто фразеологічні сполучення перекладаються як звичайні словосполучення, наприклад, російському „оранжевая революция” відповідає „помаранчева революція”, та комп’ютер подає його як „жовтогаряча революція” (неправильно); Папа Римский – як Тато Римський (неправильно), а потрібно як Папа Римський.
Усне мовлення неможливе без знання і використання орфоепічних норм: це правильна вимова звуків і правильне наголошування слів.
Особливості вимови звуків
Орфоепія – це система загальноприйнятих правил як наголошувати слова, а також як вимовляти звуки в різних позиціях, у сполученнях з іншими звуками. Нормативна вимова має велике суспільне значення: вона підвищує рівень культури і полегшує спілкування. Адже відхилення від літературної вимови заважає взаєморозумінню між мовцями, відвертає увагу слухача.
Загалом, порівняно з російською мовою, в українській мові вимова звуків чітка і виразна. Найчастіше написане читається без усяких особливостей, тобто при вивченні української мови універсальним є принцип „які звуки чуємо, такі літери і пишемо, які літери бачимо, такі звуки й вимовляємо”, але слід пам’ятати деякі моменти:
Наголошені голосні вимовляються ясно і не плутаються одна з одною. Ненаголошені голосні [е], [и] менш виразні: ненаголошений [е] наближається у вимові до [и], особливо перед складом з [и], [і], [у], у свою чергу ненаголошений [и] наближається до [е], наприклад: [веизут'], [лиемон], [меине], [неисут'], [дереиво], [викриевиети].
Звук [р] в українській мові ствердів і твердо вимовляється в кінці слова чи складу: [бурйан], [зв‘ір], [бур‘а], [бур‘ак], [мат'ірйу].
Губні [б], [п], [в], [м], [ф] в усіх позиціях вимовляються твердо: [битие], [л'юбоў], [пеўнией], [пйат'], [мйата], [вйут']. Але перед [і] та в деяких словах перед [а] губні вимовляються напівпом’якшено: [в‘іхоть], [м‘ірка], [скуп‘і], [ц'в‘ях].
Звуки [дж] та [дз] в коренях слів завжди вимовляються як один звук: [бдж‘ілка], [йіжджу], [др‘іждж‘і], [п‘ідтверджеин'і], [кукурудза], [дзеркало].
Дзвінкі приголосні і в кінці слова, і в середині слів перед глухими вимовляються дзвінко: [л'ід], [в‘іза], [н'іжка], [кладка], але! [лехко], [вохко], [н'іхті], [к‘іхт'і].
Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова одзвінчуються: [айзберг], [фудбол], [молод'ба], [воґзал].
Шиплячі звуки в кінці слова і складу, а також перед голосними [и], [е], [а], [о], [у], крім подвоєних, вимовляються твердо: [п‘іч], [н'іч], [жур‘і], [житие], [броушура], [парфумие], [плата], [тиша], [шостией], [шеп‘іт], [шчо], [чорнией] [кулаж].
Перед голосними [е], [и] приголосні вимовляються твердо: [лекц'ійа], [котлета], [деикан], [диезел'], [липеин'], [в‘інеигрет], [леикаж].
Звукосполучення [тц] [шц], [чц], [жц], перед кінцевим звуком [і] в давальному і місцевому відмінках однини звучать як [ц':], [с'ц], [з'ц], наприклад: [руц':і], [ниц':і], [викруц':і].
Буквосполучення -ться в дієслівних формах звучить як -цця [ц':а], наприклад: [колеиц':а], [наўчиц':а], [знайомл'ац':а].
У деяких випадках вимова [г] і [ґ] залежить від потрібного значення слова: глей (мул) – ґлей (вишневий клей), грати (гратися) – ґрати (решітка), газель (тварина) – ґазель (вірш у східній поезії), голка (швейна) – ґолка (сорт пшениці), гніт (гноблення) – ґніт (у свічці).
|