Літописи, хроніки, хронічки

Історіографія

• 
  ріст національної свідомості;
  
• 
  денаціоналізаційний і політичний тиск з боку Росії.
  

• 
  хроніки;
  
• 
  кронічки;
  
• 
  реєстри;
  
• 
  діаріуші¹;
  
• 
  родинні літописи;
  
• 
  “юрнали”;
  
• 
  записники;
  
• 
  синопсиси²;
  
• 
  звістки літописні.
  

• 
  “Літопис або хроніка різних справ та подій Іоакима Єрлича (1673)” – польською мовою з польських позицій;
  
• 
  “Хроніка з літописів стародавніх Феодосія Сафоновича (1672)” – історія усіх українських земель:
  
• 
  “Поширений синопсис руський” (1681, 1682) Пантелеймона Кохановського – церковно-політична історія всього східного слов”янства;
  
• 
  “Коротке описання Малоросії”;
  
• 
  “Короткий літопис Малої Русі” В.Рубана;
  
• 
  літопис Я.Лизогуба;
  
• 
  “Історія русів”;
  
• 
  Хмільницький літопис (1636-1650);
  
• 
  Львівський літопис (1498-1649);
  
• 
  Чернігівський літопис (1587-1750).
  

• 
  діаріуші
  
• 
  генеалогічні оповідання;
  
• 
  малі реєстрики;
  
• 
  родинні хронічки;
  
• 
  покрайні літописні записи на церковних книжках.
  

• 
  загальноукраїнського ідейно-тематичного спрямування (Львівський, Чернігівський);
  
• 
  краєво-всеукраїнського спрямування (Острозький, Ніжинський, Переяславський);
  
• 
  більш локального спрямування (Хмільницький, Гукливський).
  

Козацькі літописи

Козацькі літописи – історіографічні композиції, складені з характеристик видатних діячів, описів важливих подій та епізодів, тлумачень певних періодів політичного життя (В.Крекотень).

• 
  багатопланова композиція;
  
• 
  характеристики історичних діячів;
  
• 
  описи подій;
  
• 
  окремі документи;
  
• 
  тлумачення окремих фактів історії України.
  

Джерала

• 
  щоденники очевидців і учасників подій;
  
• 
  літописні матеріали;
  
• 
  грамоти;
  
• 
  універсали;
  
• 
  польські хроніки.
  

Літопис Самовидця

(назва дана П.Кулішем) (1648-1702).

Вивчення

Не має нічого рівного собі серед українських джерел.

Зміст

Зовнішня політика: стосунки з сусідніми державами

Суспільний ідеал

• 
  зверхньо ставиться до посполитих;
  
• 
  висловлює незадоволення вчинками низового козацтва;
  
• 
  не підтримує селян, ремісників і міщан, які під час війни взялися за зброю.
  

Ставлення до історичних постатей

І частина – історична (1648-1672): має характер літописних мемуарів, історичний стиль викладу переважає над літописним.

Вивчення

Авторство

Джерела

• 
  Літопис Самовидця;
  
• 
  Синопсис (1674);
  
• 
  С.Твардовський “Война домова” (1681);
  
• 
  В Кохановський “Польські аннали” (латиномовні) (1683, 1688, 1698).
  

• 
  польські джерела:
  

• 
  Мартин Кромер;
  
• 
  Мартин та Йоахим Бєльські;
  
• 
  Мацей Стрийський
  
• 
  Олександр Гваньїні.
  

• 
  німецькі джерела:
  

• 
  Самуїл Пуфендорф;
  
• 
  Йоганн Гібнер.
  

Жанрова природа

• 
  вірші, напівлегендарні перекази;
  
• 
  поєднання символічно-алегоричного зображення різних персонажів з історико-реалістичним;
  
• 
  контраст, натуралістичні подробиці, метафори.
  

Композиція

Передмова:

• 
  про панування татарів і литовців, поляків (причина втрати незалежності – небажання князів жити в мирі);
  
• 
  про гетьманів Шаха і Підкову;
  
• 
  причини повстання проти поляків;
  
• 
  про рід Хмельницького;
  
• 
  про гетьмана Тараса.
  

Образна система

Літопис С.Величка

Особа автора

Вивчення, видання

І том – “Сказання про війну козацьку з поляками…”. Поділений на частини, а частини – на розділи.

ІІ, ІІІ томи - “Повіствованія літописні про малоросійські та інші звичаї зібрані і тут описані”.

Джерела

• 
  щоденник Окольського (1639);
  
• 
  “Війну домову” С.Твардовського (1681) – вплинула на спосіб викладу матеріалу: переважає художність, полемізує з Твардовським у оцінці особи Б.Хмельницького та подій загалом (пізніше Т.Шевченко у “Гайдамаках”: полеміка з польською та російською історіографією);
  
• 
  “Введение в историю европейскую” С.Пуффендорфа (1718) у російськомовному перекладі.
  

• 
  Хроніками Гвагніна і Кромера;
  
• 
  анонімноб польською книгою “Нужда з Бідою з Польщі йде”;
  
• 
  “Синопсисом”:
  
• 
  “Скарбницею” І.Галятовського (1676).
  

Композиція

• 
  легенди, вірші, оповідання;
  
• 
  переробка ІVої частини поеми Т Тассо “Звільнений Єрусалим”;
  
• 
  запис дискусії І.Галятовського з єзуїтом Пекарським;
  
• 
  антологія віршів (І.Величковський).
  

• 
  десятки урядових, офіційних і приватних листів (подаються повністю);
  
• 
  акти;
  
• 
  універсали;
  
• 
  грамоти;
  
• 
  дипломатичні документи;
  
• 
  топографічні описи;
  
• 
  реєстри.
  

Зауважує, що вони можливі і у нього, бо пише твір через 70 років після подій.

Стиль