М. Д. Заячук Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича


Скачати 135.16 Kb.
НазваМ. Д. Заячук Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Дата14.03.2013
Розмір135.16 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Історія > Документи
УДК 911.3.338

ФЕРМЕРСТВО В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ: СТАНОВЛЕННЯ ТА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ

М. Д. Заячук

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,

58012 м. Чернівці, вул Коцюбинського2, географічний факультет ЧНУ ім. Ю. Федьковича; РГО «Перший аграрний кластер»; zayachykmyroslav@ukr.net

М. Д. Заячук. Фермерство в Чернівецькій області: становлення та спеціалізація. В Україні виділено чотири етапи становлення фермерства, три з яких чітко проявились в Чернівецькій області. Фермерські господарства Чернівецької області (793 од. на 1. 01. 2010 р.) в більшості є малоземельними, і лише 45 господарств мають площу понад 100 га, що є вагомою передумовою рентабельного господарювання. Виробництво сільськогосподарської продукції в таких агро формуваннях переважно ведеться на сімейній основі. Виробничий напрям фермери обирають з врахуванням обмежених матеріально-технічних і фінансових можливостей, попиту та пропозиції на регіональному аграрному ринку та власного досвіду і уподобань. На території Чернівецької області виділено три райони спеціалізації фермерських господарств – Дністровсько-Прутський, Прут-Сіретський та Карпатський.

Ключові слова: фермерські господарства, етапи становлення фермерства в Чернівецькій області, рентабельність, спеціалізація.

Актуальність дослідження. Становлення фермерства відбувається здебільшого за двох груп обставин. З одного боку – зростання у селян зацікавленості у такій формі господарювання і відповідно збільшення чисельності фермерських господарств. З іншого – поступальність державної аграрної політики у створенні нормативно-правових засад ефективного розвитку цього різновиду приватного господарювання на землі . В Україні здійснено формування відповідної законодавчої бази розвитку фермерства, хоча одночасно зазначимо що не всі нормативно-правові акти втілюються в життя найкращим чином. Єдність інтересів держави і селян, їх зацікавленість у розвитку фермерського укладу грунтуються на основі двох найважливіших вихідних положень – реальні можливості збільшення виробництва продукції сільського господарства, що частково вирішує проблеми зайнятості та соціальної захищеності та формування на селі нового для України способу життя. Становлення фермерства має певні територіальні особливості, що зумовлені природними та соціально-економічними умовами і чинниками. Дослідження регіональних особливостей дозволяє виявити проблемні аспекти та вказати перспективні напрями розвитку фермерства і відповідно є необхідними та актуальними.

Завдання дослідження полягають у виявлені та характеристиці етапів становлення фермерства в Чернівецькій області; характеристиці земельного фонду; аналізі виробництва продукції рослинництва та тваринництва, а також визначенні спеціалізації фермерських господарств Чернівецької області.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. В численних працях П. Т Саблука, В. В, Юрчишина, М. Д. Пістуна, Я. Б. Олійника, Г. В. Балабанова, В. П. Нагірної, І. П. Пушкаря, П. О. Сухого розглянуто особливості реформування АПК України та становлення різноукладних типів господарств. Власне, фермерський уклад з позиції становлення та особливостей функціонування розглянутий в наукових доробках М. Бакетта, В. Я. Месель-Веселяка, І. В. Коновалова, Р. В. Пікус, О. М. Шпичака, В. П. Ситника, В. С. Дієсперова, М. Й. Маліка та інших

Виклад основного матеріалу. Суттєва державна підтримка фермерів на першому етапі становлення сприяла швидким темпам росту їх чисельності та площі землекористувань. Впродовж 1992-1995 рр. кількість фермерських господарств в Чернівецькій області збільшилась від 17 до 621, а їхні земельні площі з 143 га до 3334 га [4, с. 7]. Загальну підтримку фермерам в цей період надавав створений у 1991 р. Український фонд підтримки селянських (фермерських) господарств і кооперативів з виробництва сільськогосподарської продукції, який пізніше було перетворено в Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств. [3, с. 205].

Проте, можливості Фонду стали обмеженими через різке зменшення коштів, відповідно вони використовувались на оплату проектних робіт з відведення земель фермерським господарствам, кредитування окремих господарств на певні суми і т. п. Стосовно придбання першого трактора, комбайна чи автомобіля, будівництва інженерних комунікацій, тваринницьких приміщень, як було передбачено при створенні Фонду, коштів не вистачило. Відповідно кількість фермерських господарств Чернівецької області почала скорочуватись, і разом з новоутвореними у 2000 р. становила 584 господарства. Це, власне, другий етап (1996-2000 рр.) становлення фермерства, що характеризується низьким темпом створення нових господарств та процесом припинення діяльності частини фермерських господарств.

Третій етап (з 2000 р. до 2005р.) розвитку фермерства пов'язаний з прийняттям нового Земельного кодексу та певних реформувань. Впродовж цього періоду чисельність фермерських господарств в області зросла від 584 (2000 р.) до 656 господарства на початок 2005 р., а площі сільгоспугідь у їх власності, користуванні та оренді зросли майже втричі і досягли 10411 га. Відбулось це переважно за рахунок оренди фермерами земельних часток (паїв).

Четвертий етап ( з 2005р. до сьогодення) характеризується зростанням чисельності господарств в Чернівецькій області до 793 у 2009 році (на відміну від загальноукраїнських тенденцій зменшення). Найбільше таких суб’єктів зареєстровано в Кіцманському районі (20%). Із загальної кількості фермерських господарств діючими були 89,4%. У користуванні фермерів на 1.01 2010 р. знаходилось 28070 га [5, с. 3]. Необхідно зазначити, що фермери Чернівецької області залишаються малоземельними в порівнянні з іншими областями України. Основну групу фермерських господарств (35,6%) становлять землекористувачі до 3 га, другі за чисельністю фермери (16,9%), що мають у користуванні від 3,1 до 5 га та господарства розміром від 5,1 до 10 га (14,3%) [5, с. 13]. Європейський досвід засвідчує, що рентабельні фермерські господарства мають користуватися площею понад 100 га сільськогосподарських угідь. Такого розміру фермерських господарств в Чернівецькій області у 2009 р. нараховувалось – 45, причому, 14 з них мали площу понад 500 га. В той же час за середніми розмірами фермерських господарств криється значна їх диференціація в межах області, району і навіть села, оскільки розмір земельної ділянки, що надається фермеру в межах діючого законодавства вирішується в кожному конкретному випадку. Вибір оптимальних розмірів фермерського господарства залежатиме і від напряму спеціалізації, так в Чернівецькій області для зернового, зерново-буряківничого напрямів спеціалізації рекомендується розмір сільськогосподарських угідь 300-400 га, для овочівництва 25-50 га, плодово-ягідного напряму 30-60 га, молочно-м'ясного скотарства 350-500 га, свинарства 200-400 га, вівчарства 250-300 га, птахівництва 200-250 га [3, с. 215].

Фермери ведуть виробництво переважно на сімейній основі і тому рівень забезпеченості їх трудовими ресурсами залежить від розмірів сім'ї та можливостей залучати найманих працівників. В Чернівецькій області чисельність працівників на одне господарство вдвічі, а з розрахунку на 100 га угідь – в 5 разів більша ніж пересічна в Україні. Це пов'язано з значною густотою населення і малоземеллям. Чисельність працюючих у фермерських господарствах Чернівецької області змінювалась пропорційно до кількості господарств і становила 1717 осіб (1999), 1990 осіб (2000 рік), 1351 особа (2006 рік) та 1610 (2009 р.) [2]. Трудові ресурси фермерських господарств різняться за формою зайнятості, так у 2009 р. з числа всіх працюючих: 65,2% – постійні члени господарства; 12,6% - залучені на сезонні роботи і 22,2% – працювали за трудовою угодою [5, с. 14]. В статевій структурі працюючих у фермерських господарствах переважають чоловіки (близько 65%).

Земельний фонд фермерів Чернівецької області на 1.01.2010 становив 28070 га, з яких на ріллю припадає 87,1%. Найбільша площа сільськогосподарських угідь надана у користування фермерам Кельменецького (6557 га), Новоселицького (4228 га), Заставнівського (3030 га), Кіцманського (1755 га) та Вижницького (1437 га) районів. В Сокирянському районі площа сільгоспугідь фермерських господарств за п’ять років зросла в 10 разів, з 373 га у 2005 до 3859 га у 2009. Незначні площі угідь у фермерів Путильського (531 га) та Герцаївського (83 га) районів. Зазначимо, що більшість фермерів спеціалізуються у рослинницькому напрямі тому і використовують сільськогосподарські угіддя здебільшого під ріллю, а в окремих випадках розораність досягає 90-100% (фермерські господарства Кельменецького, Заставнівського, Вижницького районів) і лише у господарствах Путильського району понад 95% сільськогосподарських угідь використовується як пасовища, для ведення вівчарства .

Вирішення питань матеріально-технічного забезпечення фермерських господарств залежить переважно від їх фінансового стану. Проблема полягає в повній або частковій відсутності стартового капіталу у більшості фермерів, обмежених можливостях держави в наданні їм фінансової підтримки. Невирішеність фінансових проблем не дає можливості вести розширене товарне виробництво на високому рівні та досягти належної продуктивності праці і рентабельності. Забезпечення фермерських господарств виробничими приміщеннями для тваринництва, загального призначення, житловими приміщеннями знаходиться практично на рівні особистих підсобних господарств населення. До того ж наявні будівлі, як правило, віддалені від землі виділеної фермеру, а отже і використання їх у перспективі є проблематичним. При надлишку трудових ресурсів, набагато вигіднішими є переважання ручної праці в сільськогосподарському виробництві тому що механізований варіант залишається важко доступним для фермера. Продуктивність праці на високомеханізованих фермах буде значно вищою, і якщо фермер ставить перед собою завдання отримати максимальний прибуток, то йому необхідно досягти раціонального поєднання при використанні трудових ресурсів і техніки [1, с. 240]. Зазначимо, що через економічну скруту фермери закуповують як правило вживану техніку. Основу механізації фермерських господарств у 2009 році становлять трактори у кількості - 396, комбайни - 78, сівалки - 157 одиниць[5,с.39].

Власної інфраструктури з переробки сільськогосподарської сировини фермерські господарства ще не створили, вони використовують наявні потужності з переробки сировини, що існують на території області. І лише декілька фермерів Заставнівського, Кельменецького, Глибоцького, Хотинського районів мають власні млини, камери зберігання, міні-пекарні, олійниці тощо.

Рівень рентабельності діяльності фермерських господарств Чернівецької області становить 12,1% і в територіальному аспекті коливається від 0,3% (практично збиткові господарства) фермери Путильського району до 30,9% фермери Хотинського району.

Більшість фермерських господарств спеціалізувались на виробництві продукції рослинництва і в першу чергу зернових культур, як менш трудо- і капіталомістких та більш рентабельних порівняно з плодами, ягодами, овочами і тим більше з тваринницькою продукцією. Показними виробництва с/г продукції подано в табл. 1.

У сучасній економічній ситуації фермери визначають виробничий напрям господарювання, виходячи з своїх обмежених матеріально-технічних і фінансових можливостей, попиту на ринку та можливостей реалізації виробленої продукції і т.п. За таких умов їм важко запровадити сівозміни, які б забезпечували одержання високих врожаїв, застосування інтенсивних технологій, запобігати поширенню бур’янів, хвороб і шкідників, зниженню родючості ґрунтів тощо.

Основні спеціалізовані галузі визначають виробничо-територіальний тип фермерського господарства. В деяких випадках природньо-економічні чинники зумовлюють розвиток декількох рівновеликих спеціалізованих галузей, які, в свою чергу, визначають окрім виробничого типу господарств і їх підтипи. Допоміжні галузі також виробляють частину товарної продукції і раціонально доповнюють спеціалізовані, визначаючи агровиробничу групу фермерських господарств, сприяють підвищенню ефективності використання засобів виробництва.
Табл. 1 Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами Чернівецької області у 2009 році [5, с. 37-38]




Зернові та зернобобові культури

Цукрові буряки

Картопля

Овочі

М'ясо всіх видів(в

живій вазі), тонн

Молоко, (тонн)

Яйця всіх видів,

(тис. шт.)

Вовна,

(центнерів)

заг. площа,

га

валовий збір, тонн

заг. площа,

га

валовий збір, тонн

заг. площа,

га

валовий збір, тонн

заг. площа,

га

валовий збір, тонн













Чернівецька

область

5839

10051

24

524

116

2256

168

2463

534

1150

27

138

Вижницький район

560

1525







80

1018

85

1424

32

161

-

-

Герцаївський район

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Глибоцький район

113

428







6

138

11

117

266

-

-

-

Заставнівський район

1326

4001

22

504

3

35

7

74

77

-

-

15

Кельменецький район

2167

4079







-

-

-

-

7

-

-

-

Кіцманський район

897

2043

2

20

16

254

28

250

13

-

-

-

Новоселицький район

1618

4076







28

585

28

335

30

173

1

62

Путильський район

-










2

27

-

-

65

318

3

22

Сокирянський район

1014

1913







-

-

4

189

4

174

-

-

Сторожинецький район

214

443







11

199

3

58

37

278

23

30

Хотинський район

630

1443







-

-

2

16

3

46

-

9


У зв’язку з тим, що сільськогосподарське виробництво в Чернівецькій області здійснюється на території з різним поєднанням природно-економічних умов, воно має чітко виражену територіальну приуроченість, як наслідок цього, в області виділяються і функціонують різні за спеціалізацією виробничо-територіальні типи фермерських господарств. Спеціалізацію фермерських господарств розраховано на основі використання показників виробництва валової продукції в зернових одиницях [6, с. 131]. В результаті проведеного дослідження виокремлено 10 виробничих типів, 22 підтипи та 24 агровиробничі групи і виділено три райони спеціалізації: Дністерсько-Прутський, Прут-Сіретський і Карпатський (див. картосхему 1).

Дністерсько-Прутський – район зернового господарства, буряківництва, кормовиробництва, молочно-мясного скотарства і птахівництва, в якому виділяють три ареали:

  • Східний (Кельменецький та Сокирянський райони) – зернового господарства і буряківництва;

  • Центральний (Хотинський та Новоселицький райони) - молочного скотарства, зернового господарства, садівництва і овочівництва;

  • Північно-Західний (Кіцманський та Заставнівський райони) – зернового господарства, буряківництва, молочно-мясного скотарства і птахівництва.

Прут-Сіретський – район кормовиробництва, м’ясо-молочного скотарства, птахівництва і картоплярства з вирощуванням зернових культур і овець, в якому виділяються два ареали:

  • Південно-Східний (Глибоцький район) зернового господарства і м’ясо- молочного скотарства;

  • Центрально-Західний (Сторожинецький і Вижницький (рівнинна частина) райони) – кормовиробництва, зернового господарства в поєднанні з молочно-м’ясним скотарством та птахівництвом.


Карпатський (гірська частина Вижницького та Путильський райони) – район м’ясо-молочного скотарства, кормовиробництва на природних угіддях з вирощуванням картоплі.

Кожен із виділених районів спеціалізації відрізняється не тільки виробничим напрямом, але й кількістю фермерських господарств, які входять до його складу та різним рівнем рентабельності.

Висновки. Отже, фермер має всебічно обґрунтувати вибір спеціалізованих і допоміжних галузей чи видів продукції, виробництвом яких буде займатися. Вони повинні доповнювати одна одну, зменшувати ступінь ризиків і забезпечувати ефективне господарювання на базі раціонального використання ресурсів господарства. Фермерські господарства заявили про себе в усіх основних галузях сільського господарства, але їх внесок у регіональний аграрний ринок залишається незначним, а рентабельність більшості фермерських господарств Чернівецької області є низькою.

Література:

1). Бакетт М. Фермерское производство: организация, управление, анализ /Пер. с англ. А.С.Каменского; В.Ф.Башмачникова.-М.:Агропромиздат,1989.-464с.

2). Норми витрат на вирощування сільськогосподарських культур селянськими(фермерськими) господарствами – К.: Інститут аграрної економіки ім. О.Г. Шліхтера, 2002.-125с.

3).Розвиток різноукладності на селі: особливості, проблеми / В.В.Юрчишин, Л.М.Шевченко, В.Х.Брус та ін.; за ред. В.В.Юрчишина.-К.: ННЦІАЕ, 2004.–446 с.

4). Статистичний збірник "Фермерські господарства" / Головне управління статистики у Чернівецькій області – Чернівці, 2006. – 35 с.

5). Статистичний збірник «Фермерські господарства Чернівецької області у 2009 році»/ Головне управління статистики у Чернівецькій області – Чернівці, 2010. – 48 с.

6). Сухий П. О. До питання про методику дослідження спеціалізації: сільського господарства та складових формування ринку продовольства /П. О. Сухий // Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення: мат. ІІ міжн. науково-практ. конф. (Київ, 18-19 березня 2002 р.). – К.: Стафед – 2, 2002. – с. 181-182.
FARMING IN THE CHERNIVTSI OBLAST: FORMATION AND SPECIALIZATION

M.D. Zayachuk

Chernivtsi National Yuriy Fedkovych University

2 Kotsyubynskogo, Chernivtsi, 58012 Ukraine,

Faculty of Geography, Chernivtsi National Yuriy Fedkovych University;

First Agrarian Cluster”, Regional Non-Government Organization

zayachykmyroslav@ukr.net

M.D. Zayachuk. Farming in the Chernivtsi Oblast: Formation and Specialization. Ukraine is distinguished for four stages of farming formation, three of which can be clearly observed in the Chernivtsi Oblast. The majority of farming economies in the Chernivtsi Oblast (793 economies as of 1 January 2010) are smallholder farms. The areas exceeding 100 hectares – a weighing precondition for profitable economic management – are available with only 45 economies. Agricultural production in small formations is predominantly a family business. Choosing agricultural specialization, farmers consider their limited material-technical and financial capabilities, demand and supply within the regional agrarian market, their own experience and preferences. The Chernivtsi Oblast is divided into three rayons of farming specialization: the Dniester-Prut Rayon, the Prut-Siret Rayon, and the Carpathian Rayon.

Key words: farming economies, stages of farming formation in the Chernivtsi Oblast, profitability, specialization.

Схожі:

Міністерство освіти і науки України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Міністерство освіти і науки України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Типізуюче порівняння ситуацій (випадків) як засіб тлумачення і заповнення прогалин
МЕТОДОЛОГІЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА. ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
П. С. Пацурківський Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці
ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Кафедра кореляційної оптики ЗВІТ З НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ
Міністерство освіти та науки України Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича
Прізвище, ім’я Гладка Валентина Анатоліївна та по-батькові
Освіта: У 1997 р закінчила з відзнакою Чернівецький державний університет імені Ю. Федьковича, факультет іноземних мов кафедра французької...
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка...
Економіка і підприємництво” (спеціальність „Економіка підприємства” спеціалізація „Економіко-правове резулювання діяльності підприємства”...
1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА
...
Вимірювання в оптичному зв‘язку Навчальний посібник «Рута»
Друкується за ухвалою редакційновидавничої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Вимірювання в оптичному зв‘язку Навчальний посібник «Рута»
Друкується за ухвалою редакційновидавничої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Педагогіка і психологія вищої школи Навчально-методичний посібник
Друкується за ухвалою методичної ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка