|
|
Скачати 345.71 Kb.
|
Кімната прибрана в українському національному стилі: портрет Шевченка, прикрашений рушником, на столі вишивана скатертина, де букет-ікебана: колоски, калина, суха вербова гілка. На рушнику хлібина, поруч полив’яний глечик і кухоль. “Кобзар”. Влаштована книжкова вистава: “Мій Шевченко”. Всі, хто прийшов у Шевченкову світлицю, одягнені в українські національні костюми. Під портретом напис: „... в сім’ї великій, у квіту садів прекрасних буде жити він повіки, як безсмертний наш сучасник. М. Рильський”Ведучий: Кожного року, як тільки наступає березень, як тільки задзвенять струмки і починають розвиватися котики, ми знаємо, що наступають радісні весні свята – а серед них День народження нашого улюбленого поета Т. Шевченка. Біля Канева над самим Дніпром у нас на Черкащині є висока гора, яку знають в усьому світі. Тут лежить великий син українського народу, який все своє життя боровся за кращу долю трудящого люду, - Т. Г. Шевченко. День у день на Шевченкову могилу нескінченним потоком звідусіль їдуть люди, щоб провідати поета, висловити йому свою любов і шану. Як жив Шевченко з народом, так і після смерті він не лишився самотнім. Завжди з гордістю згадують співця і не лише на Україні, а й у всьому світі. Люди йдуть поклонитися Тарасу, згадати його “незлим, тихим словом”, тихенько постояти біля пам’ятника чи портрета, якщо це в світлиці, згадати його твори, прочитати вірші, поспівати пісень українських, які так любив Т. Григорович, згадати легенди про нього та твори, що написані письменником про нього. Ще раз перегорнути сторінки альбомів з репродукціями малюнків Тараса. Дівчинка: - Не на шовкових пелюштках, не у величному палаці, - в хатині бідній він родився, серед неволі, тьми і праці. І пісень великих вільних не співала мати над колискою малого хлопця-немовляти. Зранку йшла робить на пана, Діток залишала. Старша їх сестра Катруся Усіх доглядала. Ведучий: згадуючи своє тяжке дитинство, поет із болем писав: Хлопчик читає: - Там матір добрую мою Що молодую – у могилу Нужда та праця положила, Там батько, плачучу з дітьми А ми малі були і голі, На витерпів лихої долі, Умер на панщині! А ми Розлізлися межі людьми, Мов мишенята. Я до школи – Носити воду школярам. Брати на панщину ходили, Поки лоби їм поголили А сестри, сестри, горе вам, Мої голубки молодії Для кого в світі живете? Ви в наймах чужії, У наймах коси побіліють, У наймах, сестри, й умрете. Ведучий: - Дуже допитливим ріс малий Тарас, все його цікавило, все він хотів знати, про все довідатися... (Під кущем терену на широкому пеньку сидить старий, але ще міцний селянин-кріпак Шевченко Іван. Поруч нього онук Тарас. Дід Іван дошиває брилля, час від часу приміряючи його на онуко вину голову. Тарас малює). Дід Іван: (Зосереджено працюючи, стиха наспівує). Ой не шуми, луже, Зелений байраче... Не плач, не журися, Молодий козаче! Тарас: (Замислено малює-мережає книжечку, сам собі стиха продовжує пісню). Не сам же я плачу - Плачуть карі очі, Що нема спокою А ні вдень, ні в ночі! Так це правда, діду Іване? Дід Іван: А тобі, Тарасику, либонь самому ліпше здати. Тарас: - Що знати? Дід Іван: - Що? А чого ото воно... (Співає) Та й нема спокою Ані вдень, ні вночі? Тарас (Усміхається.) Та ні ж бо і скажете таке... й зовсім про інше... Чи правда, діду, що його підпирають залізні стовпи? Дід Іван: - А, ти знов про небо. Тарас: - Про небо. Дід Іван: - Високо залазиш хлопче. Тарас: - Дяк нам у школі говорив, що воно аж ген там із землею сходиться. Дід Іван: - Може, й правда, коли чоловік говорив. Тарас: - Та хіба він чоловік! Діду, а ви тії стовпи самі бачили? Дід Іван: - Та так, що й ні. А люди говорять. Тарас: (рішуче) Тоді я перевірю. Добре діду? Дід Іван: - Ти ліпше піди перевір, чи ягнята до царини не заскочили. Як нароблять шкоди, дістанеться від економа. Тарас: - Не дістанеться... Та й навіщо йому тут бути? Дід Іван: - Як то навіщо? Царину незабаром будуть святитимуть. Тарас: (Видразнюючи економа) А в нашого економа Червоная шапка... Як приїду на царину, Скаче, мов та жабка! А в нашого економа шовкові онучі... Плачуть, плачуть бідні люди На панщину йдучи. Дід Іван: - Ой, начувайся, Тарасику! Бо буде знову твоя спина помережана. Так-так. Рясніше від твоєї книжечки. (За кущем зашелестіла трава. Чути чиїсь кроки). Тарас: (прислухається) Може, й справді економ сюди простує! (притьмом зводиться на ноги). Невже дяк устиг йому розповісти? Дід Іван: - Який дяк? Що розповісти? (Але Тараса й слід прохолонув. Тільки кущ зашелестів. Тим часом з’являється Яринка. Вона з вузликом у руках. Придивляється стурбовано. Від сонця, прикриваючи долонею очі, когось шукає пильним поглядом). Яринка: (голосно) Тарасику-у! Дід: - І чого б ото зненацька так горло дерти. Яринка: - Ой, не ви, дідусю? Дід: - Та вже ж не пень. Яринка: - А я й не помітила відразу. (біжить до діда) Дід: - Не помітила. Коза! Яринка: - Здрастуйте, дідусю. Дід: - Здорова була, онуко! Яринка: - Чи не приходив часом до вас Тарасик? Дід: - А навіщо тобі Тарас отак раптом знадобився? Яринка: - Ой, дідусю, мені лячно-лячно за нього. Мачуха казала, що Тарасик таке наробив, таке наробив! І лають Його, і кленуть, аж страх бере. “Де це видано, де це чувано! Отак Поглумитися над божим чоловіком! Нехай, нехай-но тільки Повернеться до хати отой шибеник, я на ньому всі рогачі поб’ю” (Тим часом Трас з тог боку куща що виходила Яринка, по її слідах опинився в неї за спиною. Вона не бачила брата, який зненацька ззаду затуляє їй очі руками).
Дід: - А ти вгадай. Яринка: - Оксанка! Дід: - От і не вгадала. Яринка: - Тарасик! Хай тобі абищо, налякав. Оце з раннього рання блукаю. Усе розшукую та дарма. Їсти ось принесла. Тарас: - От за це ти, Яринко, молодець.
Дід: - Спасибі. Сам їж. Я вже поснідав. Ти от ліпше розкажи, що там таке на гайдамачив у дяка? Га? Що ж не признаєшся і додому не повернешся. Тарас:- Дяк увесь час тільки й робить, що п є та нас школярів, б є. Позавчора знову набрався... як лин мулу... Почав присікуватись. Так я прив’язав його п’яного до лави налигачем. Одшмагав добряче різками за всіх школярів... і втік. Яринка: - (до діда) Третій день у бур’янах переховується. Я їсти ношу. А це, бачите, до вас у поле дременув. Ледве знайшла. Дід: - А ти, далебі сказав, що в гості до мене завітав. Де ж твоя правда, де ? Тарас: - я ж вам уже сказав... і нізащо до дяка не повернуся. Дід: -Воно, може. Й твоя правда. Ліпше вже знову ягнята пасти, як отака наука... Гаразд. Я погомоню про це з економом. ( Пауза). Тарас: - Діду, ви якось обіцяли про гайдамаків розповісти. Іван:- То якось і розповім, коли пообіцяв. Щось охоти нема сьогодні. Ведучий: - Як бачите, Тарас не лише був допитливим, але й не любив коли з нього даремно знущались, кепкували. Жив і працював Тарас Григорович Шевченко ще за кріпацтва і сам був кріпаком. То був лихий час, коли за жорстоким царським законом люди працювали на панів, пан мав право продати кріпака, проміняти його на собаку, відняти в батьків дитину, в дитини матір. П’ятнадцятирічного Тараса пан розлучив з рідними, зробив з нього “ Козачка “ і повіз в далекі мандри... Читець: - У Вільні, городі преславнім, оце случилося... Кличе пан козачка, козачка – козачка. Та зігнувся, як лучок, і заснув козачок. Так заснув на стільці, як сидів, - мов на гріх, - У новім купанні, в чоботятах нових. |
|
Фізичні вікторини Вікторини звичайно проводять на фізичних вечорах, тематичних зборах і конференціях, на заняттях гуртків, під час прогулянок, походів... |
Пісумкове заняття по темі «Призма». Геометрія Гравці кожної команди обирають собі президента банку. Президент має право приймати кінцеве рішення за підсумками кожного завдання... |
|
ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУ МКОВОГО КОНТРОЛЮ Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови |
Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови |
|
Питання до іспиту з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови |
Тема Домашнє завдання Основні правила гри. Поняття про техніку гри. Гігієна тіла, одягу, спортивної форми, режиму дня |
|
Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте... Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує |
РОЗКЛАД ВИСТАВ ІІІ МІЖНАРОДНОГО МОЛОДІЖНОГО ТЕАТРАЛЬНОГО ФЕСТИВАЛЮ „ПРОСТІР” Вистава «СІДНІ ПОРТЕР СТРІТ 18\62» (Студентський народний театр «Ілюмінатор», м. Чернігів) |
|
Що треба пам'ятати, організовуючи гру з дітьми? Перед початком гри треба зацікавити дітей її змістом, визначити умови проведення гри, познайомитися з правилами, створити творчу... |
Порядок проведення Всеукраїнської військово-патріотичної спортивної... Міністерства освіти і науки України “Питання підготовки та проведення Всеукраїнської військово-патріотичної спортивної гри “Зірниця”... |