|
|
Скачати 1.78 Mb.
|
|
Тема 12. Розбудова Української незалежної держави Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності. Становлення основних інститутів влади, їх конституційне оформлення. Визначення національних інтересів. Становлення і розвиток багатопартійної системи. Обставини прийняття та значення Конституції України. Державна символіки України та її історичне походження. Створення власної грошово-фінансової системи. Політичний розвиток України. Зовнішня політика незалежної України, її міжнародні зв’язки. Економічні проблеми незалежної України. Становище в соціальній сфері. Релігія й церква в сучасній Україні. Українці східної та західної діаспори. Внесок української діаспори у створення незалежної України. Характер та тенденції розвитку міжнаціональних відносин у сучасній Україні. Література: 2, 17(Ч.III), 24, 26, 52, 67, 84, 110, 123, 124, 141, 144, 151, 162, 163, 164. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Семінар 1. Київська Русь. Галицько-Волинська держава
Література: 4, 17 (Ч.1), 37, 42, 50, 59, 62, 68, 69, 73, 77, 83, 84, 85, 86, 97, 98, 99, 101, 121, 128, 154, 155, 156, 157, 172, 176. Семінар 2. Українська національно-визвольна революція 1648–1676 років
Література: 2, 17(Ч1), 37, 38, 56, 58, 62, 68, 76, 77, 84, 85, 102, 123, 145, 147, 148, 149, 171, 174, 176. Семінар 3. Українські землі в ХІХ- на початку XXст.
Література: 17(Ч II), 37, 46, 62, 65, 67, 84, 94, 95, 123, 133, 135, 136, 137, 138, 160, 165, 173. Семінар 4. Національно-демократична революція в Україні. Боротьба за державність (1917–1920 рр.)
Література: 17(Ч. II), 29,44, 49, 67, 71, 80, 84, 103, 104, 116, 129, 123, 129, 134, 143, 144, 150, 167. Семінар 5. Розбудова Української незалежної держави
Література: 2, 17(Ч.III), 24, 26, 52, 67, 84, 110, 123, 124, 141, 144, 151, 162, 163, 164. ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Модуль I. СТАРОДАВНЯ Й СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (ДО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII ст.) Тема 1. Первісне суспільство. Перші державні утворення на території України
Тема 2. Київська Русь. Галицько-Волинська держава
Тема 3. Українські землі в XIV – першій половині XVII століть
Тема 4. Формування українського козацтва
Модуль II. НОВА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII – ПОЧАТОК XX ст.) Тема 5. Українська національно-визвольна революція 1648-1676 років
Тема 6. Українські землі наприкінці XVII у XVIII столітті
Тема 7. Українські землі в ХІХ- на початку XXст.
Модуль III. НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ( XX – ПОЧАТОК XXI ст.) Тема 8. Національно-демократична революція в Україні. Боротьба за державність (1917–1920 рр.).
Тема 9. Українські землі в 20-30-х роках XX століття
Тема 10. Україна в роки Другої світової війни і повоєнного десятиліття
Тема 11. УРСР у другій половині 50-80-х років XX століття
Тема 12. Розбудова Української незалежної держави
ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТІВ Написання рефератів є однією з важливих форм самостійної роботи студентів з вивчення курсу “Історія України”. Вона сприяє поглибленому вивченню навчальної дисципліни, допомагає виробити навички самостійної роботи, розвиває активність та творочі здібності у навчанні. Процес написання реферату починається з вибору теми та складання плану роботи. Із запропонованних тем, студент має самостійно вибрати ту, яка найбільше його зацікавила. Від правильного вибору теми значною мірою залежить успішне написання роботи, рівень якості її виконання. Обравши тему роботи, студент повинен вивчити рекомендовану літературу, а також попрацювати в бібліотеці й ознайомитися з іншими джерелами та науковою літературою. На основі отриманих знань студент самостійно складає план роботи. План містить: вступ, основну частину (2-3 взаємопов’язаних питання, що дозволяють розкрити тему), висновки, список використаної літератури. Реферат має чітко визначену структуру. Вона складається з: – титульної сторінки; – вступу; – основної частини; – висновків; – списку використаної літератури; – додатків (у разі необхідності). Титульна сторінка оформлюється за стандартною формою (див. додаток 1.) На титульному аркуші роботи вказуються назва міністерства, академії, тема роботи, номер групи, прізвище, ім’я та по батькові студента, прізвище, ім’я по батькові, вчений ступінь керівника, рік написання реферату. У вступі необхідно обґрунтувати актуальність теми, проаналізувати наукову літературу, яку студент використав у своєму дослідженні, визначити мету й завдання роботи. Обсяг вступу 1– 1,5 сторінки. Основна частина роботи складається з кількох розділів, кожний має свою назву й відповідну нумерацію. Розділи мають бути побудовані в логічній послідовності та всебічно розкривати тему дослідження. Кожний розділ закінчується власними узагальненнями та висновками. Обсяг основної частини – 15–17 сторінок. Усі цитати, витяги з джерел, почерпнута з підручників, навчальних посібників, наукових праць, довідників тощо інформація обов'язково повинні містити відповідні посилання із зазначенням усіх вихідних даних: прізвища, ініціалів автора, назви праці, місця і року її видання, сторінки (у загальному списку використаної літератури вказується загальна кількість сторінок). Зразки оформлення посилань (див. додаток 2) У висновках підбиваються загальні підсумки, робляться власні узагальнення й висвітлюється зв’язок досліджуваної проблеми з сучасністю. Обсяг цієї частини роботи – 1–1,5 сторінки. Список використаної літератури містить перелік усіх джерел, використаних у процесі роботи (прізвище та ініціали автора в алфавітному порядку, назва джерела, місце видання, назва видавництва, рік видання). Реферат подається в рукописному чи в друкованому вигляді, використовується формат А4 (210х297 мм). Текст друкується через 1,5 інтервали, 14 шрифтом. Поля зліва, знизу, зверху становлять – не менше – 20 мм., справа – не менше 10 мм. Заголовки та підзаголовки друкуються великими літерами. Викладення тексту кожного розділу, вступу, висновків, списку використаної літератури починається з нової сторінки. Повністю підготовлена робота подається викладачу. Після ознайомлення з дослідженням, викладач дає загальну характеристику роботи, оцінює її науковий та теоретичний рівень, позитивні якості. Крім того, виявляє недоліки, висловлює зауваження й побажання. На основі всебічного аналізу реферату викладач виставляє відповідну оцінку. ТЕСТОВІ МОДУЛЬНІ ЗАВДАННЯ Модуль I 1. На які періоди поділяється кам’яний вік? а) палеоліт, мезоліт, неоліт; б). палеозой, мезозой, кайнозой; в) крито-мікенський, архаїчний, класичний? 2. Найдавнішим народом на території України були: а) кіммерійці; б) скіфи; в) греки. 3. Нащадки яких “літописних племен” населяли землі Київщини та Канівщини: а) поляни; б) древляни; в) сіверяни. ? 4. В якому році була утворена держава Київська Русь: а) 882 р.; б) 860 р.; в) 964 р.? 5. Що таке “Руська правда”: а) збірник законів; б). назва організації; в). назва літературного твору? 6. Галицьку та Волинську землі в єдину державу вперше об’єднав: а). Ярослав Осмомисл; б). Роман Мстиславович; в) Мстислав Удатний. 7. Однією з умов унії в Крево (1385 р.) було: а) приєднання земель Литви і України до Польської держави; б) Повернення незалежності Галицько-Волинській державі; 8. Релігійна унія між православною і католицькою церквою відбулася: а) в Києві в 1566 р.; б). в Кракові в 1638 р.; в). в Бресті (Бересті) в 1596 р. 9. Який князь близько 1555 р. спорудив оборонний замок в пониззі Дніпра на о. Мала Хортиця: а) Дмитро Вишневецький; б) Костянтин Острозький; в) Ярема Вишневецький? 10. Реєстрове козацтво перебувало на службі: а) Московського царя; б) Польського короля; в) Турецького султана. Модуль ІІ 1. Яка подія вважається початком Національно-визвольної війни: а) зруйнування Д. Чаплинським родинного хутора Б. Хмельницького; б) оволодіння Б. Хмельницьким без бою Запорозькою Січчю; в) обрання Б. Хмельницького гетьманом Війська Запорозького? 2. Впорядкуйте в хронологічній послідовності (вкажіть дати): а) Зборівська битва; б) битва під Берестечком; в) битва під Пилявцями; г) битва на Жовтих Водах і під Корсунем; д) битва під Жванцем. 3. Яким був головний соціальний наслідок Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького: а) ліквідація особистої залежності селян від панів (ліквідація кріпацтва; б) формування козацтва, як провідної верстви; в) злиття верхівки козацтва зі шляхтою; г) формування великого козацького землеволодіння? 4. Який регіон був охоплений гайдамацьким рухом у XVIIIст.: А. Правобережна Україна; Б. Лівобережна Україна; В. Галичина; Г. Запоріжжя? 5. Кирило-Мефодіївське товариство пропагувало ідею: а) створення федерації словянських народві під егідою Росії; б) створення федерації словянських народів з центром у Києві; в) державної незалежності України. 6. Які наслідки мали події європейської “весни народів” для українського селянства на західноукраїнських землях: А. Отримало широкі виборчі права; Б. Отримало право на трудову еміграцію; В. Скасовано панщину. 7. Впорядкуйте у хронологічній послідовності (вкажіть дати): а) заснування Літературного товариства ім. Тараса Шевченка у Львові; б) відкриття університету в Харкові; в) відкриття університету в Києві; г) заснування Головною Руською Радою культурно-просвітни-цького товариства “Галицько-руська матиця“; д) діяльність таємного Кирило-Мефодіївського товариства. 8. Провідні українські соціалістичні політичні партії початку ХХ ст. (УСДРП, УПСР, УПСФ) у національному питанні відстоювали ідею: а) надання Україні національно-територіальної автономії; б) надання Україні національно-культурної автономії; в) державної незалежності України. Модуль ІІІ 1. Впорядкуйте у хронологічній послідовності: а) підписано делегацією УНР мирний договір у Брест-Литов-ському; б) ухвалено ЦР “Статут про державний устрій, права і вольності УНР”; в) бій під Крутами; г) взяття Києва військами під командування М. Муравйова; д) IV універсал Центральної Ради, проголошення державного суверенітету. 2. Установіть послідовність існування державних утворень на українських землях у 1918–1920 рр.: а) українська Народна Республіки періоду Української Центральної ради; б) Українська Соціалістична Радянська Республіка; в) Українська Народна Республіка періоду Директорії; г) Українська держава гетьмана П. Скоропадського. 3. Акт злуки Української Народної Республіки та Західно-української Народної Республіки проголошено: а) 13 листопада 1918 р.; б) 22 січня 1919 р. 4. Яке місто було столицею УСРР у 1920-ті рр.: а) Київ; б) Харків; в) Одеса? 5. Суцільна колективізація в Україні здійснювалася такими методами: а) шляхом переконання селянства у перевазі колективних форм господарювання над індивідуальними; б) на добровільних засадах; в) супроводжувалася беззаконнями, залякуванням, репресіями. 6. Друга світова війна розпочалася: а) 1 вересня 1939 р. б) 22 червня 1941 р. 7. У якому році в СРСР була започаткована політика “перебудови”: а) 1985 р.; б) 1986 р.; в) 1987 р.? 8. Акт проголошення незалежності України було прийнято: а) 16 липня 1990 р.; б) 24 серпня 1991 р.; в) 1 грудня 1991 р. 9. Яка трагедія України була визнана на законодавчому рівні геноцидом українського народу: а) голодомор 1932–1933 рр.; б) масовий терор 1930-х рр.; в) голокост 1941–1945 рр. 10.Установіть послідовність подій: а) затвердження Верховною Радою України державної символіки України: Гімну, Прапора, Герба; б) прийняття Акту проголошення незалежності України; в) перші вибори до Верховної Ради України за часів незалежності. ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ
51. Специфіка соціально-економічного розвитку України другої половини ХІХ ст. Промисловий переворот. 52. Циркуляр Валуєва 1863 р. та Ємський акт 1876 р., їх наслідки для історичного розвитку України. 53. Робітничі виступи в Україні в другій половині ХІХ ст. Південноросійський союз робітників. Союзи боротьби за визволення робітничого класу. 54. Громадівський рух в Україні у другій половині ХІХ ст. М.П. Дра-гоманов. 55. Українські громади 60-х років ХІХ ст. Журнал “Основа”. 56. Львівське наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка (1892 р.). Вклад М.С. Грушевського у його діяльність. 57. Причина, характер та рушійні сили революції 1905–1907 рр. в Україні. Основні етапи її розвитку. 58. Причини поразки революційних подій в Україні в 1905 – 1907 рр. 59. Український національний рух у 1905–1907 рр. Діяльність Української фракції в І та ІІ Державних думах. 60. Реформи П.А. Столипіна. Посилення національного гніту в 1907–1914 рр. 61. Україна в роки Першої світової війни. Ставлення до війни українських партій та громадських організацій. 62. Створення Української Центральної Ради. М.С. Грушевський. 63. Перші кроки Центральної Ради до здійснення національно-територіальної автономії. Перший Універсал. 64. Жовтневі події 1917 р. у Києві. Проголошення Української Народної республіки. ІІІ Універсал. 65. І Всеукраїнський з’їзд Рад та проголошення радянської влади в Україні.Початок боротьби Радянської Росії проти УНР. 66. IV Універсал Центральної Ради. Підписання угоди між УНР та державами німецько-австрійського блоку. Крах політики Центральної Ради. 67. Українська гетьманська держава П. Скоропадського (1918 р.). 68. Внутрішня й зовнішня політика Директорії. Акт злуки УНР та ЗУНР січня 1919 р.). 69. Боротьба українського народу з “денікінщиною”. Революційно-повстанська армія України Н.І. Махна. 70. Боротьба українського народу з білогвардійською “врангелівщиною” та польськими окупантами в 1920–1921 рр. 71. Входження України до складу СРСР. 72. Нова економічна політика в Україні в 20-х рр. ХХ ст., її суть і методи. Голод 1921–1923 рр. 73. Курс на українізацію суспільства України в 20-х рр. ХХ ст. та його крах. 74. Курс на індустріалізацію України: успіхи та втрати. 75. Колективізація сільського господарства в Україні. Голодомор 1932–1933 рр. 76. Політичні репресії в Україні у 20–30 роках ХХ ст. 77. Радянсько-німецький альянс 1939 р. Возз’єднання західноукраїнських земель у складі УРСР. 78. Напад Німеччини на СРСР. Оборонні бої в Україні в 1941–1942 рр. 79. Німецький окупаційний режим в Україні в 1941–1944 рр. Рух опору. 80. Битви за визволення України від німецько-фашистських загарбників. Визволення Києва. Корсунь-Шевченківська операція. 81. Форми й методи боротьби українського народу проти німецького окупаційного режиму у 1941–1944 рр. 82. Входження до складу УРСР Закарпаття. 83. Внесок українського народу в розгром німецько-фашист-ських окупантів. 84. Радянизація Західної України у післявоєнні роки (1945-1950). 85. Вихід України на міжнародну арену в післявоєнні роки. УРСР – член ООН. 86. Україна в другій половині 50-х – першій половині 60-х рр. ХХ ст. Причини краху в Україні “хрущовських” реформ. 87. Україна в другій половині 60-х на початку 90-х рр. ХХ ст. Наростання кризових явищ. 88. Перебудові процеси в Україні в другій половині 80-х рр. ХХ ст. та їх незавершеність. 89. Прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.). 90. Здобуття Україною незалежності. Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.). 91. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України (1 грудня 1991 р.). Утворення СНД. 92. Розбудова Української держави на сучасному етапі. Конституція України (28 червня 1996 р.). Визнання України зарубіжними державами. 93. Україна на міжнародній арені на сучасному етапі. КРИТЕРІЇ ОЦІНУВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ Підсумковий контроль знань (екзамен) здійснюється за чотирибальною шкалою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”). Оцінка “відмінно”, виставляється, якщо студент глибоко, в повному обсязі засвоїв увесь програмний матеріал, вичерпно та послідов-но дав відповіді на всі питання екзаменаційного білета, тісно пов’язує теорію з практикою, показує вміння самостійно аналізувати та тлумачити поняття й застосовувати їх при вирішенні завдань, правильно аргументує висновки, вміє самостійно узагальнювати матеріал і логічно його викладати, не допускаючи помилок. Оцінка ”добре”, виставляється, якщо студент твердо знає програмний матеріал, має навички аналізу та тлумачення понять, логічно відповідає на поставлені питання, не допускає суттєвих помилок. Оцінка “задовільно”, виставляється, якщо студент засвоїв основ-ний матеріал, але не знає окремих деталей, допускає неточні відповіді та формулювання понять, порушує послідовність у викладенні програмного матеріалу, має прогалини в знаннях. Оцінка “незадовільно”, виставляється, якщо студент не знає знач-ної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки, не володіє навичками застосування знань. Поточна перевірка та оцінювання якості знань студентів проводиться протягом семестру (тестування, семінарські заняття, перевірка рефератів, завдання тощо) за рейтинговою системою. Підсумковий контроль на 65% складається з результатів поточного контролю. РЕЙТИНГОВА СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ЗНАНЬ
ШКАЛА ВІДПОВІДНОСТІ ТРАДИЦІЙНОЇ ТА РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ Вступ. Теоретичні, методологічні засади вивчення історії України Історія України – одна зі складових історичної науки, що дослід-жує генезис і закономірності становлення та розвитку українського народу, його боротьбу за національно-державну незалежність та пов'язані з нею подвиги, тріумфи, драми, трагедії. Предметом вивчення дисципліни “Історія України” є складний процес формування та розвитку багатомільйонного українського народу, його діяльності в соціально-економічній, духовній, політичній і державній сферах з давніх-давен до сьогодення. Разом з тим історія України розглядається в тісному взаємозв'язку з глобальними історичними процесами, з історією її найближчих сусідів, з якими у різні часи українці перебували в складі різних держав. Методологія (грец. μέθοδος шлях + λογισμός слово, вчення) – це система принципів та способів, правил та нормативів пізнання, тобто наука про способи пізнання. Історична наука спирається на такі основні методологічні принципи. Принцип об'єктивності. Він виходить з цивілізаційного погляду на історію як об'єктивний процес. Зобов'язує знаходити історичну закономірність суспільного розвитку, його зумовленість насамперед матеріальними й духовними чинниками. Цей принцип вимагає спиратися на факти в їхньому правдивому вигляді, без перекручувань, підгонок під наперед задані схеми. Принцип історизму. Він передбачає, по-перше, розгляд кожного явища з точки зору того, як воно виникло, які основні етапи пройшло в своєму розвитку. По-друге, вимагає, щоб кожне явище розглядалося у зв'язку з іншими, визначалось його місце в системі суспільних відносин, щоб чітко простежувались взаємовплив, взаємозумовленість історичних явищ. По-третє, передбачає розгляд кожного явища крізь призму конкретного досвіду історії за умови збереження причинних зв'язків між різними явищами й подіями. Історизм дає можливість увійти в історію, зрозуміти її, оцінити мотиви вчинків і самі вчинки історичних діячів, з'ясувати їхнє значення. Ці принципи реалізуються через сукупність наукових дослідницьких методів – теоретично обґрунтованих способів пізнання. Історія України як галузь історичної науки використовує загальнонаукові методи, серед яких – історичний і логічний. Застосування першого дає змогу простежувати історичні явища на всіх етапах розвитку з урахуванням специфічності перебігу в конкретних умовах місця й часу. Логічний метод відкриває можливості для аналізу історичних подій, явищ на кінцевій стадії їх розвитку, коли всі їх основні властивості набули завершеного вигляду. Історичний і логічний методи пізнання взаємно переплітаються, доповнюють один одного. Періодизація історії України. Існують такі підходи до періодизації вітчизняної історії: хронологічний: стародавній світ, середньовіччя, новий і новітній час; за періодами становлення й розвитку української державності: стародавня доба (від появи людини на території сучасної України до VI–IX ст. н. е.); Княжа доба ((IX–XIV ст.); Литовсько-польська доба (XIV – перша половина XVII ст.); козаччина і Гетьманська держава (XVII–XVIII ст.); боротьба за українське національне відродження (XIX–поч. ХХ ст.); українська національно-демократична революція (1917-1920рр.), радянська Україна (1921–1991 рр.); незалежна Українська держава (з 1991р.). Кожен періодів поділяється на певні етапи розвитку вітчизняної історії, які відіграли визначальну роль у долі українського народу. На цьому буде акцентуватись увага в подальшому викладі. Історіографія (від грецького ίσορία – дослідження, γράφω – пишу) – письмова розповідь про минуле України, тобто сукупність літератури з проблем історії України, а також – суспільна історична дисципліна, яка вивчає стан та розвиток української історичної науки. До історіографії історії України відносять усі праці, що були написані чи опубліковані з вітчизняної історії з давніх часів й до сьогоднішнього дня. Історичні джерела – це залишки минулого, що пов’язані з діяльністю людини й відображають її історію. Вони поділяються на такі типи: писемні, літературні джерела – літописи, хроніки, грамоти, настінні й наскальні написи; документи офіційних документів органів влади (укази, накази, розпорядження, універсали, закони тощо); спогади очевидців подій, архівні документи, наукові й науково-популярні історичні дослідження, публікації в періодичних виданнях тощо; археологічні джерела: будівлі, речі, предмети, знаряддя, пам’ятки матеріальної культури; усні джерела: билини, перекази, пісні, інша народна творчість, в яких міститься інформація про події вітчизняної історії; лінгвістичні: аналіз мови, її діалектів у тій чи іншій місцевості; етнографічні: дані про характерні особливості культури, побуту, звичаїв; фото-, кінодокументи, електронні носії інформації тощо. Джерельна база є основою для вивчення історії України. Етногене́з (від грец. έθυος – плем'я, народ і γένεσις – походження) процес утворення етнічної спільності, походження народів, на базі різних етнічних компонентів. Етнос – група людей, об'єднаних спільними ознаками: об'єктивними або суб'єктивними. Різні напрями в етнології включають в ці ознаки походження, мову, культуру, територію проживання, самосвідомість та інше. В найширшому розумінні, поняття означає весь еволюційний ланцюжок виникнення й становлення етносу. Якнайповніше еволюційний ланцюжок можна зобразити так: рід → плем’я → союз племен → народність → народ → нація. Початок формування народностей належить до періоду консолідації племінних союзів і виявляється в поступовому змішуванні племен, зміні первинних (кровноспоріднених) зв'язків територіальними. Першими склалися народності рабовласницької епохи: давньоєгипетська, давньоеллінська та ін. В Європі процес утворення народностей завершився переважно в період феодалізму: давньоруська, польська, французька та інші народності. Народності звичайно складалися з кількох племен, близьких за своїм походженням та мовою. Становлення держави сприяло зміцненню народностей, але в процесі історичного розвитку народності могли не збігатися з державами ні територією, ні мовою. Нація (від лат natio – плем'я, народ) – полісемантичне (багатозначне) поняття, що застосовується для характеристики великих соціокультурних спільнот індустріальної епохи. Нація – результат еволюційного процесу етносу, вінець еволюції етносу. Існує два основних значення терміна. Політична спільнота громадян певної держави – політична нація. Часто вживається як синонім терміна “держава”, коли мається на увазі її населення. Етнічна спільнота (етнос) з єдиною мовою і самосвідомістю (як особистим відчуттям “національної ідентичності” так і колективним усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших). У цьому значенні фактично є синонімом терміна “народ”. Вивчаючи історію України, необхідно враховувати геополітичні фактори, її життєвий простір. Геополітика – політична концепція, яка вбачає в політиці держави засадничу роль географічних факторів: просторове розташування країни; розмір території; наявність чи відсутність природних ресурсів; клімат; кількість населення тощо. Територія, населення, природний потенціал. Територія України – 604 тис. км.². Це найбільша в Європі держава, із заходу на схід протяжність території – 1316 км, із півдня на північ – 893 км. Протяжність кор-донів 6500 км, у тому числі морем 1050 км. Чисельність населення – 45 млн 778 тис 500 осіб, це восьме місце в Європі і 27 у світі. Україна володіє унікальним природним потенціалом: сприятливий клімат, тут розташовані всі природні зони (ліс, лісостеп, степ), земля найбагатша на чорноземи, а також містить понад 200 видів корисних копалин і хімічних елементів, у тому числі 940 млн т. нафти (добуваємо лише 5%). Вчені світу доводять, що українська земля і селянин можуть прогодувати понад 200 млн. населення, на що не здатна жодна держава світу. Україна – межа між азіатським Сходом і європейським Заходом. Схід і Захід неодноразово претендували на українські землі, що часто приводило до нищення України або створювало небезпеку бути втягнутій у чужий конфлікт. У відносинах між Сходом і Заходом Україна змушена балансувати, не віддаючи абсолютної переваги одному з цих суперників. Водночас історія свідчить, що майбутнє України – європейський вибір. Згідно з Конституціэю державними символами є: Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України. 28 січня 1992 р. Постановою Верховної Ради Державним прапором незалежної України було затверджено стяг, що складається з двох горизонтальних смуг блакитного й жовтого кольорів. Державний Герб України складається з Малого і Великого гербів. Наразі використовується лише Малий, що був затверджений 19 лютого 1992 року. року. Великий герб України існує у вигляді проекту. Центральною геральдичною фігурою обох гербів є тризуб Володимира Святого, великого князя київського, володаря Русі. Окрім цього, згідно з Конституцією України, елементом Великого герба мусить бути герб Війська Запорозького. Модуль I. СТАРОДАВНЯ Й СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (ДО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII СТОЛІТТЯ) |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС для студентів усіх спеціальностей НАКККіМ Затверджено НАКККіМ /уклад. А. В. Святненко; під ред проф. Путро О.І. – К. НАКККіМ, 2011. – 96 с |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліні "ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБЮНИЦТВА"... Навчально-методичний комплекс з дисципліні "Організація виробництва" для студентів IV курсу заочної форм навчання / Укл., доцент... |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліни “Облік в бюджетних установах... Навчально-методичний комплекс з дисципліни “Бухгалтерський облік і прийняття рішень у бюджетних організаціях” для студентів V курсу... |
Західнодонбаський інститут економіки і управління Кафедра економіки... Навчально-методичний комплекс з дисципліні "Основи регіональної промисловості" для студентів IV курсу заочної форм навчання / Укл... |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з курсу «КРИМІНОЛОГІЯ» для студентів... Навчально-методичний комплекс з курсу «Кримінологія» для студентів юридичного факультету |
Навчально-методичний КОМПЛЕКС з дисципліни "ОБЛІК У БАНКАХ" для студентів... Навчально-методичний комплекс з дисципліни "Облік у банках " / Укл к е н., доц І. В. Вишнякова. Павлоград, 2008 |
| Навчально-методичний КОМПЛЕКС з дисципліни "БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ"... Навчально-методичний комплекс з дисципліни "Банківські операції" для студентів денної, вечірньої та заочної форм навчання / Укл к... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ для студентів усіх спеціальностей... Політологія. Суб`єкти політики та способи політичної діяльності [Текст]: Методичні рекомендації до вивчення розділу для студентів... |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліни “ СТАТИСТИКА” для студентів... Навчально-методичний комплекс з дисципліни “Cтатистика” для студентів 2 курсу заочної форми навчання (Укл ст викладач кафедри прикладної... |
Навчально-методичний комплекс для студентів магістратури Київ Рекомендовано до друку навчально-методичною радою Національної академії прокуратури України (протокол № від 2012 року) |