|
|
Скачати 1.13 Mb.
|
|
ВИСНОВКИ Проведене дослідження дозволяє дійти таких висновків. Дослідивши історію становлення соціального служіння в державах Стародавнього Сходу ІІІ – ІІ тис. до н. е. можна з впевненість стверджувати, що саме в них зародилося і розвинулося соціальне служіння як особлива форма суспільної діяльності. Найдавніші відомості про соціальну допомогу знайдено у Давньому Єгипті, де в ХХV–ХХVІІ ст. до н. е. в храмах здійснювалось безкоштовне роздавання голодуючим хліба. Свідченням соціальної допомоги серед населення Вавилону є закони царя Хаммурапі 1750 р. до н. е.: без згоди господаря і без дозволу суду не можна присвоїти майно боржника з метою погашення позики. В державах Стародавньої Греції і перш за все в Аттиці (Афіни) було закладено основи державного регулювання благодійності й опіки. У перекладі з грецької філантропія означає любов до людей; у ІV ст. до н.е. з цим поняттям було пов’язано будь-яке доброзичливе ставлення одного індивіда до іншого. У гомерівському епосі «philоs» - пов’язаний з інститутом сім’ї і гостинності. У Греції до злидарів виявляли співчуття, давали милостиню, іноді одежу та взуття, запрошували до участі в бенкетах. Становищем нужденних людей переймалися римські імператори: так Август запровадив спеціальні посади чиновників, які відповідали за організацію суспільних робіт та за розподіл хліба серед народу; при Клавдії з’явились чиновники, які відповідали за опіку сиріт. У суспільній свідомості також виникли ідеї необхідності організації системи державної допомоги нужденним. Досліджуючи історію соціального служіння в Західній Європі у Х – ХV ст., ми бачимо поширення церковно-монастирської системи соціальної опіки, але осторонь не залишається і державно-чиновницький апарат. Едикти, видані імператором Священної Римської імперії Карлом у 1519, 1530, 1531 рр., чітко визначають основні принципи соціального служіння в державі, зокрема місцеві муніципалітети повинні були ввести суворий контроль за своїми злидарями і бродягами; деякі послаблення допускались лише щодо ставлення до хворих і немічних. Діти злидарів повинні були залучатись до роботи в торгівлі або на місцевому виробництві. У той же час декларувалось, що всі міста повинні забезпечувати продовольством і надавати притулок своїм біднякам, жебрацтво і злидарство за межами свого рідного міста заборонялось. Провівши аналіз творів античних мислителів, виявлено опис елементів соціального служіння. Мислителі у своїх працях визначали шляхи громадянського виховання (формування необхідних державі громадян), висвітлювали проблеми самовдосконалення людини протягом усього життя, ролі сім'ї в соціалізації особистості. Важливі явища соціального життя осмислювалися в межах філософії. Серед творців соціально-педагогічних ідей слід відзначити Демокрита, Сократа, Платона, Аристотеля, Сенеку, Квінтіліана. Виховання моральних якостей та соціального служіння в релігійних віруваннях висвітлюються образом ідеальної людини, яка дотримується ряду правил, що витікають із основного принципу служіння ближньому. Серед них – жертовна любов, що має на меті полегшити біль та переживання інших. Ця висока любов приносить страждання, оскільки втягує людину в складні проблеми, закликає, незважаючи ні на що, допомогти іншим. Яскравими прикладами такої любові можуть служити Ісус Христос, який віддав життя за відкуп людських гріхів; Будда, котрий дав клятву присвятити себе порятунку всіх живих і відчути їх страждання як власні. Також основним у служінні ближньому є віддача і роздавання – віддаючи іншому щось вільно, без будь-яких умов, допомагаючи іншому нести його тягар, людина отримує значно більше, ніж дала. Давати милостиню бідним і виявляти гостинність – це якості, які схвалюють усі релігії. Допомога біднякам у священних книгах (текстах) уособлюється із принесенням жертви Богу або вищим святим. “Коли Господь полюбить людину, він посилає їм дар у вигляді бідняка, щоб той міг здійснити благодіяння для бідного” (Іудаїзм). “Якщо хто полегшить долю потребуючого, Аллах полегшить долю того в цьому світі і в майбутньому” (Іслам). В індійських джайністів у “Кундакунді” стверджується: “Милосердя – не залишитися байдужим до голодного, нещасного і постаратися полегшити їх страждання”. Найбільш широка картина милосердя і любові до ближнього розгорнута у Новому заповіті. Поширення соціального служіння в Київській Русі тісно пов'язано з процесом становлення державності та прийняттям християнства. Християнізація слов’янського світу справила вирішальний вплив на всі сфери життя суспільства, на суспільні відносини, що позначилося на характері, формах допомоги та підтримки людини. З часу запровадження релігії починає формуватися християнська концепція допомоги, соціального служіння, в основі якої є філософія любові до ближнього. “Полюби ближнього твого, як самого себе” - ця формула стала моральним закликом, що визначає сутність вчинку індивіда. Теоретичні аспекти соціального служіння висвітлено в творах письменників княжих часів, які, поширюючи в народі науку Христову, виховуючи його в дусі християнської моралі, спонукали до опіки над знедоленими. Адже любов до Бога має сполучатись з любов’ю до ближнього, що виявляється, передусім, у справах благодійності, в піклуванні про хворих, убогих, сиріт. У другій половині ХV-ХVІІ ст. в епоху Українського Відродження історія соціальної допомоги збігається з періодом церковно-державної благодійності. Для цього етапу є характерним переплетення двох провідних напрямів суспільної опіки, що взаємно доповнюють один одного. Це продовження традицій Володимира Великого та інших князів, які показали приклад особистого благодіяння і захисту убогих, перестарілих, сиріт та інших категорій нужденних також посилення організувального початку, вдосконалення форм і розширення масштабів державної підтримки соціально вразливих верств населення за збереження і заохочення благодійницької діяльності церкви. У соціальній допомозі Запорізької Січі виразно простежуються два провідні напрями суспільної опіки, що мали місце у ХV-ХVІІ ст.: особиста благодійність та громадська (державна). За умов збереження і заохочення соціального служіння церкви. Соціальна складова становить невід’ємний атрибут функціонування релігійних інституцій. З давніх часів церкви, будучи інтегрованими в структуру соціуму, брали безпосередню участь у розв’язанні назрілих суспільних проблем. Проте панування комуністичних режимів суттєво девальвувало соціальну місію релігійних організацій, оскільки останні фактично опинилися за межами одержавленого суспільного простору. Відновлення в 1991 році Україною державного суверенітету започаткувало нову віху в історії соціального служіння конфесій. Церкви та релігійні організації отримали можливість стати не уявними, не декларованими, а реальними дієвими суб’єктами суспільного життя. Їхні успіхи і досягнення на ниві виконання власних фундаментальних завдань сьогодні – очевидний та беззаперечний факт. За двадцять років суверенного функціонування Української Держави соціальна діяльність діючих на її теренах конфесій набула вираженого багатовекторного спрямування. Ряд релігійних організацій насамперед докладають зусиль до розв’язання проблем соціально незахищених верств населення: облаштовують пункти безкоштовного харчування нужденних; забезпечують медичне забезпечення та лікування малозабезпечених; організовують літній відпочинок дітей з бідних сімей, дітей-сиріт та дітей-інвалідів; допомагають школам, будинкам-інтернатам, медичним закладам; створюють при храмах і монастирях дитячі будинки, школи-сиротинці, соціально-реабілітаційні центри для нарко- та алкоголезалежних осіб, хворих на СНІД; займаються духовною опікою громадян, які перебувають у виправних закладах тощо. Здобутки релігійних організацій на ниві соціального служіння за роки незалежності Української Держави, європейський вибір України обумовлюють активний розвиток національної моделі державно-конфесійних відносин на засадах партнерства. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
2001. – 512 с.
|
| ДИПЛОМНА РОБОТА Дана робота має на меті вивчення зазначених проблем, а також аналіз деяких лінгвістичних програмних продуктів, спрямованих на автоматизацію... |
ДИПЛОМНА РОБОТА ТЕМА: ХУЛІГАНСТВО Вступ |
| ДИПЛОМНА РОБОТА На тему: «День вчителя,вечеря на 40 осіб» Характеристика бенкету |
ДИПЛОМНА РОБОТА СПЕЦІАЛІСТА на тему: СПЕЦИФІКА МІЖНАРОДНОГО МАРКЕТИНГУ... |
| ДО ЗАХИСТУ Дипломна робота містить сторінки, 27 таблиць, 18 рисунків, список використаних джерел із найменувань, додатків |
ДИПЛОМНА РОБОТА Професійна підготовка учнів старших класів засобами інноваційних технологій на уроках трудового навчання 1 |
| ДИПЛОМНА РОБОТА Органи прокуратури їх значення і роль у здійсненні контрольно-наглядових функцій державних органів влади в Україні |
Дипломна робота з психології Поняття адаптації, дезадаптації. Проблема соціальної адаптації молодших школярів |
| Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” Техніко – криміналістичне дослідження підроблених документів на право водіння, володіння і користування автотранспортом” |
ДИПЛОМНА РОБОТА НА ТЕМУ: “ АНАЛІЗ КРИМІНОГЕННОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ Фактори, що визначали стан, структуру та динаміку злочинності в 2001 р виглядають наступним чином |