БЕРИСЛАВСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ – 80 РОКІВ НА ОСВІТЯНСЬКІЙ НИВІ ХЕРСОНЩИНИ

Скачати 4.69 Mb.

Назва	БЕРИСЛАВСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ – 80 РОКІВ НА ОСВІТЯНСЬКІЙ НИВІ ХЕРСОНЩИНИ
Сторінка	6/31
Дата	13.08.2013
Розмір	4.69 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Історія > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 31

Вайда Т.С.^{^*}

ВИХОВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ МІЛІЦІЇ ПРИ ВИВЧЕННІ ЦИКЛУ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН У ВНЗ МВС УКРАЇНИ

У статті визначено основні проблеми щодо формування комунікативної культури працівників ОВС та окреслено педагогічні можливості циклу гуманітарних дисциплін щодо удосконалення формування цього особистісного утворення курсантів відомчих ВНЗ МВС України.

Аналіз діяльності засобів масової інформації (публікацій, виступів та репортажів посадових й службових осіб державних установ, органів місцевого самоврядування, представників громадських правоохоронних організацій тощо), узагальнення власних спостережень та досліджень науковців в галузі сучасних комунікативних технологій показують, що серед основних чинників, які призводять до погіршення в цілому іміджу МВС України, значну питому вагу мають прорахунки та недоліки у професійній підготовці та кадровому забезпеченні діяльності міліції. Недостатня фахова готовність (зокрема, й низький рівень сформованості комунікативних якостей міліціонерів) спричинює в багатьох випадках незадоволення як конкретних громадян щодо соціальних правоохоронних послуг підрозділів органів внутрішніх справ (надалі – ОВС), так і виникнення значних локальних суспільних резонансів (Львів, Миколаїв, Дніпропетровськ, Одеса (2012) та ін.).

У контексті проблеми, що розглядається варто звернути увагу на негативний досвід встановлення особистих контактів населення з працівниками міліції. Під час опитувань (за даними різних джерел) респонденти звертають увагу на грубість та нетактовність міліціонерів у спілкуванні з громадянами, вказують на непоодинокі зловживання службовим становищем з боку працівників ОВС, в окремих випадках скаржаться на бездіяльність та несвоєчасне вжиття належних заходів щодо правопорушників, осуджують надмірну бюрократичну тяганину при вирішенні проблем та відверте небажання допомогти, зазначають непрофесіоналізм окремих представників закону, вимагання ними грошей або послуг, чинення психологічного тиску та ін. З власних спостережень відзначаємо, що практично не використовується для планування заходів, спрямованих на формування позитивного іміджу міліції, інтелектуальний потенціал відомчих (МВС) закладів та інших наукових установ, наявних фахівців в галузі соціології, психології, паблік-рілейшнз тощо [1].

Ускладнюється такий стан речей на практиці й відсутністю не тільки цілеспрямованих дій правоохоронних органів щодо зміцнення довіри до працівників міліції з боку населення,
а й неналежною професійної підготовкою майбутніх правоохоронців під час їх навчання у відомчих ВНЗ МВС України.

З свого боку, керівництво МВС України постійно формально-декларативно наголошує на необхідності зростання соціальних функцій міліції, вимагає внесення змін у відповідних підходах практичних підрозділів ОВС та при організації професійної підготовки майбутніх офіцерів-правоохоронців. Актуальність представленої проблеми та необхідність внесення вказаних змін щодо її вирішення підкреслюється положеннями багатьох нормативно-правових актів та концептуальних документів, котрі ставлять вимоги до професійно-комунікативних якостей фахівців-правоохоронців – як міжнародних (Декларація принципів толерантності, затверджена резолюцією 5.61 Генеральної конференції ЮНЕСКО від 16 листопада 1995 року), так і вітчизняних – статтею 23 Конституції України, Державною національною програмою «Освіта. Україна ХХІ століття»; Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті, Концепцією виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Концепцією громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності та ін.), які регламентують пошук шляхів формування комунікативної культури майбутніх фахівців як першочергових завдань їх професійної підготовки.

На основі проведеного аналізу сучасних досліджень можемо зробити висновок, що певний внесок у вирішення піднятої нами проблеми роблять науковці ВНЗ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, відомчих (МВС України). Розробляючи систему виховного впливу щодо виховання комунікативної культури майбутніх офіцерів міліції, нами здійснювалася опора на методологічні напрацювання та враховувались сучасні підходи вчених щодо виховання зазначеного особистісного утворення фахівців, зокрема, розроблені в філософії і психології положення про єдність об'єктивного і суб'єктивного в діалектиці соціального розвитку, загальнопсихологічна концепція діяльності (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн), загальні положення теорії спілкування (О.О.Бодальов, М.Й.Боришевський, В.О.Кан-Калик, Б.Ф.Ломов, Л.Е.Орбан, В.А.Семіченко та ін.), дослідження психологічних умов та чинників педагогічного спілкування (М.І.Ануфрієв, О.М.Бандурка, В.П.Барковський, А.М.Бражникова, Ю.Б.Ірхін, М.Н.Курко та ін.). Ученими зроблено висновок, що важливою педагогічною умовою формування комунікативної культури курсантів в першу чергу має бути належне дидактичне та методичне забезпечення викладачами навчального процесу з гуманітарних дисциплін під час професійної підготовки майбутніх офіцерів міліції. Це надає науково-педагогічному складу змогу усвідомлено діагностувати існуючі (комунікативні) проблеми у фаховій діяльності працівників ОВС, сприятиме забезпеченню цілеспрямованого керованого виховного впливу на формування цього особистісного утворення правоохоронців, допомагатиме здійснювати підбір відповідних дієвих педагогічних методик для досягнення поставленої мети – максимальної готовності майбутніх офіцерів міліції до виконання своїх професійних обов'язків в суспільстві.

На основі вивчення психолого-педагогічної літератури, сучасних досліджень та власного досвіду нами зроблено висновок про існування певних проблем щодо налагодження міжособистісної взаємодії правоохоронців між колегами та при виконанні своїх обов'язків під час спілкування з громадянами. У статті зупинимося в першу чергу на можливостях професійної підготовки майбутніх офіцерів міліції щодо попередження більшості із зазначених утруднень.

Мета статті: визначити основні проблеми щодо формування комунікативної культури працівників ОВС та окреслити педагогічні можливості циклу гуманітарних дисциплін щодо удосконалення формування цього особистісного утворення курсантів відомчих ВНЗ МВС України.

Ученими (Ануфрієв, О.М.Бандурка та ін.) до професійно важливих якостей особистості співробітника ОВС відносять такі якості, як 1) когнітивні; 2) регуляторні та комунікативні властивості, під якими ми розуміємо контактність, відкритість, емпатію, емоційну стійкість, культуру спілкування, імідж міліціонера, культуру поведінки [2: 34-38]. Комунікативна культура як компонент професійної підготовки курсанта ВНЗ МВС України відіграє провідну роль у майбутній фаховій діяльності сучасного міліціонера, що дає можливість визначити дане особистісне утворення як комплекс знань про норми міжособистісної взаємодії, сформованих умінь налагоджувати спілкування, наявність відповідних емоційно-вольових якостей (властивостей) фахівця-правоохоронця, які створюють сприятливі умови для успішного здійснення його взаємодії з громадянами шляхом дотримання встановлених корпоративних вимог щодо моделі поведінки офіцерів міліції. Ці положення підтверджуються можливостями комплексу функцій комунікативної культури, які забезпечують ефективну професійну діяльність співробітників ОВС: 1) контактна; 2) інформаційна; 3) спонукально-стимулювальна; 4) координаційна; 5) взаєморозуміння; 6) емотивна; 7) встановлення стосунків у системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків; 8) здійснення впливу (зміна стану, поведінки, особистісно-змістових утворень партнера – намагань, думок, рішень, дій, потреб, активності, норм і стандартів поведінки) тощо [3].

На нашу думку, важливе місце у вихованні комунікативної культури майбутніх офіцерів міліції в першу чергу належить циклу гуманітарних дисциплін. Гуманітарний (від лат. humanitas – людська природа, освіченість; людство) – такий, що має відношення до свідомості людини й людського суспільства [4, с.77]. Гуманітарна освіта, на думку С.Гончаренка, це «сукупність знань у галузі соціально-гуманітарних наук і пов'язаних з ними практичних умінь і навичок». Учений вважає, що гуманітарна освіта – «важливий засіб формування світогляду, відіграє велику роль у загальному розвитку людей, в їхньому розумовому та моральному вихованні» [4]. Розрізняють загальну (дає середня загальноосвітня школа, у ВНЗ здобувають у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін студенти та курсанти всіх спеціальностей) та спеціальну (професійну) гуманітарну освіту. Спеціальну (професійну) гуманітарну освіту в галузі філософських, історичних, філологічних, економічних, юридичних і педагогічних наук, різних видів мистецтва, культури тощо дають в основному університети й галузеві ВНЗ, а з ряду спеціальностей – й середні спеціальні навчальні заклади [4, с.77]. У статті ми розглядаємо цикл гуманітарних дисциплін як аспект професійної підготовки правоохоронців, який суттєво доповнює належне формування особистості (професійно важливих комунікативних якостей, рис тощо) майбутніх офіцерів міліції.

Згідно навчального плану підготовки фахівців для ОВС (на прикладі Харківського національного університету внутрішніх справ, напрям підготовки – 6.030402 «Правоохоронна діяльність», 2011/2012 навчальний рік) нами виділено наступні дисципліни, які є сприятливими для формування вказаного особистісного утворення:

І) нормативна частина – цикл гуманітарних та соціально-економічних дисциплін: а) історія України; б) українська мова за професійним спрямуванням; в) філософія; г) історія української культури; д) іноземна мова; е) політологія;

ІІ) варіативна частина (за вибором навчального закладу):

2.1. цикл гуманітарних та соціально-економічних дисциплін) – а) етика та естетика; б) релігієзнавство; в) соціологія; г) психологія;

встановлення тісних міжпредметних зв'язків з дисциплінами:

2.2. циклу фундаментальної та природничо-наукової підготовки – юридична психологія;

2.3. циклу професійної та практичної підготовки – а) деонтологічні основи правоохоронної діяльності міліції; б) забезпечення прав людини у правоохоронній діяльності;

2.4. циклу професійної та практичної підготовки (за вибором курсанта) – професійно-психологічна підготовка працівника ОВС.

Вказані дисципліни за змістом, формами та видами занять мають наступні потенційні педагогічні можливості (таблиця 1):

Таблиця 1

Література:

Пряжников Н.С. профориентация в школе и колледже: игры, упражнения, опросники (8 – 11 классы). – М.: ВАКО, 2006. – 288 с. (Педагогика. Психология. Управление).
Кіхтенко С.С. Обґрунтування організаційної структури профорієнтаційного шкільного клубу як форми соціально-педагогічної роботи з професійного самовизначення, особистісного розвитку та реалізації творчого потенціалу учнів 8 – 11 класів. Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 46. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2007. – С. 125.
Програма експериментально-досвідної роботи в Херсонському навчально-виховному комплексі – загальноосвітній школі
І–ІІІ ступенів № 9 Херсонської міської ради. – Херсон, 2006.

Сотнікова І.В., Мильнік С.В.^{^*}

ІНТЕГРАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЮ ШКОЛУ

У статті розглядається питання створення ефективних педагогічних умов для навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, а також окреслено доцільність упровадження інклюзивної освіти в загальноосвітню школу.

Приєднавшись до основних міжнародних договорів у сфері прав людини (Декларації ООН про права людини, Конвенцій ООН про права інвалідів, про права дитини), Україна взяла на себе зобов’язання щодо дотримання загальнолюдських прав, зокрема, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами Наказом Міністерства освіти і науки України № 912 від 01.10.2010 року було затверджено Концепцію розвитку інклюзивної освіти [1].

Водночас, на даний час організаційно-методичні засади навчального процесу в загальноосвітніх школах орієнтовані на дітей з типовим розвитком, і не враховують особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами. Невідповідність форм і методів педагогічного впливу на таких дітей може створювати передумови для формування у них негативного ставлення до навчання, девіантної поведінки.

Як свідчать інформаційні джерела, в Україні щорічно збільшується кількість дітей-сиріт, дітей-інвалідів, які потребують посиленої уваги з боку держави. Ці діти утримуються в різних загальноосвітніх та галузевих закладах. Обов’язковою умовою діяльності цих закладів є створення середовища для якісної освіти, формування життєвих навичок, адаптації учнів до нових соціальних умов. Але практика показує, що не кожен заклад може реалізувати ці завдання в оптимальному режимі.

У зв’язку з цим, особливої актуальності набуває вивчення питань організації соціально-педагогічної діяльності в загальноосвітній школі з дітьми з особливими потребами.

Дитині, яка з’являється на світ, необхідні їжа і житло, любов і ласка, можливості навчатися і розвиватися, спілкуватися з однолітками, відчувати себе під захистом дорослих. Виняткової турботи потребують діти з особливими потребами. А це – діти-інваліди, діти з незначними порушеннями здоров’я, з соціальними проблемами. Тобто це учні, чиї освітні проблеми виходять за межі загальноприйнятої норми. Останні роки доводиться частіше задумуватися про повноцінне включення та участь таких дітей у соціальному житті. Їм необхідно створити оптимальні умови, які б допомогли звести до мінімуму наслідки розладів.

Актуальність питання підкреслюється прийняттям в Україні відповідних нормативно-правових документів: наказу МОН України від 11.09.2009р. № 855 «Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки», розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. № 1482 «Про затвердження плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012р., проекту «Концепції розвитку інклюзивної освіти (2009р.) [3].

Дедалі частіше доводиться чути про поняття інклюзії. Що ж це таке? Інклюзія передбачає особистісно зорієнтовані методи навчання, в основі яких лежить індивідуальний підхід до кожної дитини. Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що дає змогу забезпечити права дітей на освіту та навчання за місцем проживання в умовах загальноосвітнього закладу, з урахуванням індивідуальних потреб та особливостей кожної дитини. З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти інклюзивні заклади адаптують навчальні програми та плани, методи та форми навчання, фізичне середовище, використовують існуючі в громаді ресурси, залучають батьків, співпрацюють з фахівцями для надання спектру необхідних спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб, створюють позитивний клімат у шкільному середовищі [3, с.20]. Проте для досягнення рівних можливостей і повної участі, для їх ефективної діяльності необхідні спільні зусилля не лише вчителів і персоналу школи, а й батьків, членів родин, ровесників.

Метою введення інклюзивної освіти є формування нової філософії ставлення до дітей з особливостями психофізичного розвитку, забезпечення конституційних прав і державних гарантій на здобуття якісної освіти, здійснення комплексної реабілітації цієї групи дітей, набуття ними побутових та соціальних навичок, розвиток здібностей.[2]

Основним принципом створення інклюзивної школи є те, що всі діти мають навчатися разом, якщо це виявляється можливим, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, які існують між ними. Кожен навчальний заклад має творчо підходити до вибору способів отримання та використання ресурсів для підтримки інклюзивної освіти; бути готовим до спільного навчання здорових дітей та їхніх однолітків з різними типами дизонтогенеза.

Особливої актуальності набуває організація сучасного системного психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями розвитку. Для цього в освітньому середовищі необхідно створити не тільки спеціальні умови, а й організувати відповідну психокорекційну роботу.

Залучення дитини з особливостями психофізичного розвитку до навчальної діяльності в інклюзивному класі передбачає розробку індивідуального начального плану. Його створюють на основі навчальної програми загальноосвітньої школи відповідного класу або програми спеціальної школи, рекомендованої психолого-медико-педагогічною консультацією після обстеження дитини. У будь-якому разі в навчальному процесі має здійснюватись контроль за виконанням індивідуального навчального плану. За допомогою контролю визначається взаємозв'язок між рівнем навчання, що планувався, і досягнутим, створюються умови для варіювання та добору навчального матеріалу з урахуванням актуального розвитку учня [2].

Механізм забезпечення інтегрованого навчання здійснюється за етапами:

1. Дитина з особливими освітніми потребами до вступу у школу проходить обстеження у психолого-медико-педагогічній консультації.

2. Батьки дитини мають право вибирати навчальний заклад, де вона буде навчатися.

3. Навчальний заклад організовує процес здійснення корекційно-педагогічної роботи з відповідною групою дітей і кожним учнем окремо.

З метою реалізації державної політики щодо забезпечення права дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку, у Херсонській загальноосвітній школи І-ІІІ ступенів №4 Херсонської міської ради понад 20 років функціонують класи інтенсивної педагогічної корекції, де навчаються діти із затримкою психічного розвитку та діти-інваліди. Для них створені умови комфортного перебування у загальноосвітньому навчальному закладі. Вони всі мають рівні права для отримання якісної освіти. У школі організовано 5 класів ІПК, у яких навчається 52 учні.

Це діти:

з порушеннями опорно-рухового апарату;
з легкою формою розумової відсталості;
з хронічними захворюваннями;
з психоневрологічними захворюваннями;
з мовленнєвими порушеннями.

Таке навчання організовано за планом, розробленим на основі Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей із затримкою психічного розвитку, з навчанням українською мовою, затверджених наказом Міністерство освіти і науки України від 03.11.2004 року №849 (Додаток №5). Він складається з навчальних предметів, корекційно- розвивальних занять (корекція розвитку, розвиток мовлення, ритміка), додаткових занять та групи подовженого дня, для окремих дітей складено індивідуальні навчальні плани.

Учителі школи успішно вирішують наступні проблеми:

використання принципів диференційованого навчання та виховання дітей з урахуванням їхніх компенсаторних можливостей,
пошук нових форм і методів удосконалення освітнього процесу,
використання особистісно-орієнтованих технологій навчання і виховання,
використання методів психолого-педагогічної підтримки учнів,
створення ситуації успіху,
створення ситуації індивідуального та колективного вибору.

Інтеграція дітей з особливими освітніми потребами здійснюється через діяльність таких служб школи:

Адміністрація школи:

створення матеріально-технічної бази для навчання дітей с особливими потребами;
науково-методичне, кадрове забезпечення;
організація спеціальних занять: корекція, розвиток мовлення, логопедія, ритміка;
організація роботи групи продовженого дня;
організація харчування;
організація медичного обслуговування.

Соціально-психологічна служба:

складання соціально-педагогічного паспорта класу;
дослідження пізнавальної сфери: уваги, пам’яті, мислення;
моніторинг ставлення учнів до навчання, поведінки, спілкування у школі і родині, до громадської активності;
вивчення особливостей кожної дитини;
корекційні заняття з розвитку пізнавальної сфери та навичок позитивного спілкування.

Медичний працівник:

медичне обстеження учнів;
рекомендації щодо навчання та виховання дітей з особливими потребами;
профілактичний огляд;
бесіди спеціалістів;
консультації для батьків;
щорічне обстеження на психолого-медико-педагогічній комісії.

Учитель:

адаптація навчальних програм, календарних планів до потреб учнів;
упровадження особистісно орієнтованого підходу до навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами;
нестандартні уроки;
використання вправ, етюдів психогімнастики і психотехніки;
комплекс кінезіологічних вправ за методикою М.Кольцової;
корекція і розвиток когнітивної та емоціонально-вольової сфер;
консультації для батьків, цикл бесід у рамках педагогічного всеобучу;
нервово-психологічна підготовка учнів до уроку.

Батьки:

допомога у встановленні правильних взаємовідносин дитини з колективом;
розвиток потреби в спілкуванні з однолітками;
розвиток самостійності дитини, необхідної для соціальної адаптації в зрілому віці.

Форми організації навчально-виховного процесу впроваджуються різні:

працюю сам – працюю з вчителем;
укрупнення структур навчального матеріалу, використання опорних схем, пам’яток;
бінарні уроки з використанням корекційних вправ;
хвилини відпочинку, спрямовані на зміну видів діяльності;
індивідуальні заняття з розвитку та корекції;
заняття з ритміки;
уроки з розвитку мовлення;

ГПД – місток між урочною та позаурочною роботою.

Творча група вчителів школи розробила методичний збірник «Методичні рекомендації для вчителів. Навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами». Результатом цієї роботи є створення оптимальних педагогічних умов, які дозволяють кожній дитині відчути смак ситуації успіху у складній для неї навчальній діяльності, повірити в свої сили та адаптуватися в соціумі у подальшому житті. Кожного року рішенням міської психолого-медико-педагогічної комісії у 7% учнів знімається діагноз «затримка психічного розвитку» і діти переводяться до звичайних класів.

Та необхідно зазначити, що реалізація інтеграційних процесів дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітні школи супроводжується низкою труднощів соціального та економічного характеру. Зокрема, проблемами матеріального забезпечення освітнього закладу, браком у штатних розписах посад спеціалістів-дефектологів, асистентів учителя, лікаря-реабілітолога, неготовністю частини суспільства прийняти цю ідею. Проте, ці труднощі можна подолати, покращивши рівень матеріального забезпечення сучасних шкіл, підготувавши фахівців до роботи в інклюзивних класах, організувавши команди фахівців для надання необхідної консультативної допомоги, сформувавши через засоби масової інформації позитивні демократичні настанови в суспільстві щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Література:

Софій Н.З. Концептуальні аспекти інклюзивної освіти / Інклюзивна школа: особливості організації та управління: навчально-методичний посібник/ Кол. авторів: Колупаєва А.А.,Найда Ю.М.,Софій Н.З. та ін. / За заг. ред. Даниленко Л.І., – К., 2007.
Іляшенко Т.Д. Інтеграція дітей з особливими освітніми потребами // Директор школи. – 2009. – №34. – С.23-28.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 31

Схожі:

Міська програма соціального захисту ветеранів педагогічної праці Загальні положення В місті проживають 172 педагога-пенсіонера, у тому числі 77, які вийшли на пенсію за вислугу років і мають відповідно педагогічний...	Додаток 8 до правил прийому в ДВНЗ «Нововолинський електромеханічний... Прізвище, ім'я, по батькові вступника у сертифікатах зовнішнього незалежного оцінювання різних років повинно збігатися з прізвищем,...
Конкурс «Марафон-проект» Проект у номінації «Духовність народжується від духовності» Дмитро Павличко – один із провідних сучасних українських поетів. Відтоді, як з’явилася перша його збірка поезій «Любов і ненависть»...	М. Дніпропетровськ Дніпропетровський університет економіки та права... ...
ПРАВИЛА ПРИЙОМУ до Державного вищого навчального закладу «Нововолинський... Провадження освітньої діяльності у Державному вищому навчальному закладі “Нововолинський електромеханічний коледж” здійснюється відповідно...	Лідер нової поетичної Херсонщини (А. Кичинський) Мета Познайомити учнів із життєвим і творчим шляхом поета-земляка, визначного Майстра слова, розуміти зміст віршів
Державний вищий навчальний заклад «Куп’янський автотранспортний коледж»... Комунальний заклад охорони здоров′я ″ Ізюмський медичний коледж″ 64300, м. Ізюм, вул. Старопоштова, 41 0-5743 2-12-46	Слов’янському аграрному технікуму – 80 років За цей час він дав путівку в життя десяткам тисяч висококваліфікованих кадрів для сільського господарства нашої країни. Готуючи обізнаних...
Тренінговий майданчік – інноваційна модель сучасної освітньої технології Поширення інновацій в освітянській галузі міста зумовило потребу в створенні у окрузі №7 інноваційної моделі тренінгового майданчику,який...	Лекція-«Правова культура громадян.» Коротке знайомство з кодексами... Викладач-методист вищої категорії,педагогічний стаж 30 років. Працювала в школі, Ржищівському індустріально-педагогічному коледжі,нині...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання