|
|
Скачати 4.53 Mb.
|
|
Природні умови і ресурси. Основна частина території району знаходиться на Причорноморській низовині. Лише крайні північні території частково займають Подільську та Придніпровську височини. Рельєф території в основному рівнинний, незначною мірою розчленований ярами та балками. Тільки на крайньому півдні Кримського півострова розкинулися Кримські гори. Клімат району помірно континентальний з недостатньою кількістю опадів (близько 350 мм на рік), що обмежує розвиток сільського господарства. Водночас значна кількість сонячних днів, жарке літо, м'яка зима створюють можливості для розвитку рекреації, для вирощування теплолюбних культур, у т. ч. на поливних землях. Причорноморський район недостатньо забезпечений водними ресурсами. Річкова мережа району негуста, проте тут протікають (нижніми течіями) найбільші ріки України — Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг, а також Інгул, Інгулець. Для кращого водозабезпечен-ня степових районів збудовані Північнокримський та Інгулецький канали, Каховська зрошувальна система. Вздовж морського узбережжя району знаходиться ряд великих озер: солоні — у північному Криму, прісноводні — в дельті Дунаю. Велике господарське значення для району мають Чорне та Азовське моря з багатою фауною. Винятково важливі для району земельні ресурси. Більшу частину території району займають різновиди чорноземів, на півдні вони переходять у каштанові ґрунти. Ці ґрунти за умови зрошення та високої агрокультури дуже родючі і дозволяють збирати високі врожаї сільськогосподарських культур. Основна територія району знаходиться в зоні степу, який вже майже повністю розораний. За рівнем розораності сільськогосподарських угідь район посідає одне з перших місць в Україні. Для збереження унікальної степової природи створено ряд заповідників. Великих лісових масивів, за винятком гірських масивів Криму, на території району майже немає. Лісові насадження, в основному, охоронного значення і охоплюють не більше 5% території. Причорноморський соціально-економічний район має значні мінеральні ресурси. Серед корисних копалин найважливіше місце посідають будівельні матеріали. Вапняки, пісковики, мергель, мармур, глина, пісок поширені в усіх областях району, однак найбільші їх поклади — на Кримському півострові. Серед паливних ресурсів, якими район забезпечений недостатньо, варто виділити поклади природного газу у Північному Криму та в шельфовій зоні Чорного моря біля Кримського узбережжя. На сьогодні видобуток газу з цих родовищ повністю забезпечує потреби Криму. Значних промислових запасів нафти, незважаючи на сприятливі геологічні умови, поки що не виявлено. Незначні поклади кам'яного вугілля є в Криму, а бурого — в Миколаївській та Одеській областях. Однак промислового значення вони не мають. Серед рудних корисних копалин найбільше значення має залізна руда Керченського басейну. Донедавна вона інтенсивно видобувалась для потреб металургії м. Маріуполя та Керчі. Однак через низький вміст заліза та значну кількість домішок її видобуток призупинено. Для потреб чорної металургії у Криму видобуваються флюсові вапняки, поклади яких біля Севастополя та Керчі є найбільшими в Україні. Солі озер і заток північного Криму — цінна сировина для хімічної промисловості. Район багатий на рекреаційні ресурси. Поєднання сприятливих кліматичних умов, теплого моря, лікувальних вод та грязей створює унікальні можливості для розвитку курортного господарства на всьому узбережжі району. Населення. Причорноморський соціально-економічний район заселений значно менше, ніж інші регіони України. Середня щільність — 64 особи/км2, а щільність сільського населення степової частини регіону не перевищує 20 осіб/км2. У містах проживає 64% населення. Як і в усій Україні, несприятлива демографічна ситуація призвела до інтенсивного скорочення населення регіону — тут найвища дитяча смертність серед усіх регіонів України. Особливістю вікової структури населення є те, що частка людей старших вікових груп тут найнижча в Україні (20%), а працездатного населення — найвища. Хоча більшість його поки що зайнята в матеріальному виробництві, частка зайнятих у невиробничій сфері велика — 28% — і постійно зростає. Водночас рівень безробіття хоча й високий, але значно менший, ніж в інших регіонах України. Історичні особливості освоєння території наклали відбиток на етнічну строкатість населення. Хоча в цілому по регіону українці переважають, в АР Крим вони складають тільки 26% населення. Серед етнічних меншин виділяються росіяни, кримські татари, молдавани, болгари, гагаузи, греки. Національна політика держави в регіоні повинна бути активною і виваженою, спрямованою на задоволення потреб національних меншин при одночасному забезпеченні інтересів українців. Господарство. В загальноукраїнському поділі праці район виділяється машинобудуванням, зокрема виробництвом суден та сільськогосподарських машин, харчовою промисловістю, сільським та рекреаційним господарством. У машинобудуванні регіону зайнято близько 1/3 промислово-виробничого персоналу. Галузь має високий рівень спеціалізації, особливо в суднобудуванні. Потужності верфей Миколаєва, Херсона, Керчі дозволяють будувати кораблі будь-яких типів. Сільськогосподарське машинобудування спеціалізується на виробництві знарядь обробітку грунту (плугів, культиваторів, сівалок), іригаційного устаткування. Найбільшими центрами галузі є Одеса, Херсон, Сімферополь, Джанкой, Євпаторія. Набуває розвитку автоскладальне виробництво. Найважливіші центри складання автомобілів — Сімферополь, Іллічівськ, Одеса. Виготовлення електроприладів та електрообладнання зосереджено в Сімферополі, Новій Каховці, Первомайську, Одесі. Спеціальне устаткування для освоєння морів випускають у Севастополі, Феодосії. Значного розвитку на основі власної сировини і привізної (нафти, фосфоритів) набула хімічна промисловість регіону. Найбільші центри галузі — міста Красноперекопськ, Одеса, Саки, Сімферополь. Харчова промисловість посідає вагоме місце в господарському комплексі не тільки району, а й України. Тут виробляється 10% м'ясної продукції, 15% — молочної, 35% — плодоовочевих консервів, майже 90% вина в Україні. М'ясна промисловість представлена потужними м'ясокомбінатами в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Первомайську, Вознесенську, Сімферополі та ін. Підприємства молочної промисловості є, зокрема, у Балті, Одесі, Севастополі. Серед підприємств плодоовочеконсервної промисловості виділяються найбільші в Україні Херсонський та Ізмаїльський комбінати. Окрім цього є багато менших заводів. Виноробство, одна з провідних галузей харчової промисловості регіону, зосереджене, в основному, на півдні Криму та південному заході Одеської області (Феодосія, Масандра, Алушта, Одеса, Херсон, Кобле-во та ін.). Рибна промисловість регіону, на яку припадає близько 90% вилову риби в Україні, використовує ресурси не тільки Чорного та Азовського морів, а й Світового океану, де ведуть промисли наші риболовецькі судна. Найбільші центри рибної промисловості — Севастополь, Одеса, Керч, Очаків, Кілія. Ефіроолійна промисловість (ефірні масла з троянди, лаванди, шавлії, розмарину та ін.) найкраще розвинута у Криму та Одеській області. В легкій промисловості району виділяється текстильна промисловість: тут виробляють 20% українських тканин. Вона представлена Херсонським бавовняним комбінатом, Одеською канатно-джутовою фабрикою, вовняними фабриками в Одесі і Татарбунарах. Швейна промисловість розвинена у великих і малих містах. Промисловість будівельних матеріалів, незважаючи на значні природні ресурси, розвинена недостатньо. Електроенергетика району представлена потужною Південноукраїнською АЕС, Каховською ГЕС, низкою невеликих теплових та гідроелектростанцій. У Криму в останні роки розвивається вітряна енергетика. Сільське господарство району характеризується виробництвом зер-т (20% від загальнодержавного), соняшнику (27%), овочів (18%), ви-гаграду, ефіроолійних, баштанних культур. Серед зернових культур виділяється пшениця (1/3 вирощеної (Україні), кукурудза, а в Криму ще й рис. Соняшник вирощують ювсюдно. На півночі району, особливо в Одеській області, незначні їлощі зайняті цукровими буряками. Найбільше у Криму та в південно-західній частині Одещини вино-радників: цей район — база виноградарства в Україні. Садівництво поширене у Придністров'ї, Придніпров'ї та в перед-ір'ях Криму. Тваринництво спеціалізується на скотарстві, свинарстві, вівчарстві, іювківництві та птахівництві. Район є основним виробником тонкорунної 50вни в державі. На території регіону сформувався потужний рекреаційний комплекс. Для лікування і оздоровлення людей функціонують кліматичні курор-ги Південного берега Криму (Ялта, Алупка, Алушта, Гурзуф та ін.), шхідного берега Криму (Євпаторія і Саки) та ін. На основі ресурсів моря та грязей сформувалися ряд курортів Одеси. Всього на території зайону функціонує понад 200 санаторіїв і 180 пансіонатів, постійно збільшується кількість будинків відпочинку та ін. Транспортний комплекс регіону формують усі основні види транспорту. Залізничний транспорт найгустішу мережу має в Одеській об-пасті, хоча достатньо розвинений і в інших областях району. Найбільші залізничні вузли району — Одеса, Сімферополь, Джанкой, Миколаїв, Херсон. Основні автомобільні шляхи сполучають найбільші міста району між собою, а також з іншими регіонами України, Молдовою, Румунією та Росією. Морським транспортом здійснюються як каботажні перевезення, так і міжнародні. Найбільші вантажопотоки проходять через порти Одеси, Іллічівська, Миколаєва, Керчі, Євпаторії, Херсона, Південного. Добре розвинений річковий транспорт, який здійснює перевезення річками Дніпро та Дунай. Трубопровідний транспорт представлений нафтопроводом Лисичанськ-Кременчук-Одеса, газопроводом Шебелинка-Одеса, аміакопроводом Тольятті-Торлівка-Одеса. Зі спорудженням Одеського нафтотерміналу пов'язане будівництво нафтопроводу Одеса-Броди (завершено у серпні 2001 року).
Столичний соціально-економічний район знаходиться у північній частині України, в басейні Дніпра. Особливість його місцеположення в тому, що тут розташована столиця України м. Київ. До нього сходяться залізниці, автомагістралі, річкові і повітряні шляхи, що позитивно впливає на соціально-економічний розвиток регіону. Наявність спільного кордону з Російською Федерацією та Білоруссю сприяє розширенню взаємозв'язків району з цими країнами. Природні умови і ресурси. Столичний район належить до регіонів України з невисоким природно-ресурсним потенціалом. У його структурі переважають земельні (60%), водні та лісові ресурси. Серед мінеральних — нерудні корисні копалини, насамперед — будівельні матеріали. Вони найширше представлені покладами гранітів, лабрадоритів і габро, запаси яких становлять відповідно 92% і 94% від усіх покладів цього цінного каменю в Україні. Вони знаходяться, в основному, на виходах Українського кристалічного щита, особливо в Житомирській області. На території району зосереджено майже 1/4 запасів гнейсів України, виявлено унікальні родовища мармуру, коштовного каміння (гірського кришталю, гранату, топазу, аметисту, опалу, берилу та ін.). На Житомирщині знаходиться одна з найбільших каолінових провінцій у країні (каоліни використовують у фармацевтичній промисловості, для виготовлення косметичних засобів, порцеляново-фаянсових виробів). З рудних корисних копалин промислове значення мають ільменіти (титанові руди) Іршанського родовища (Житомирська обл.). Із паливних ресурсів найважливішою є нафта. Найбільші її родовища (Прилуцьке, Леляківське, Гнідинцівське) знаходяться у південно-східній частині району. Буре вугілля розробляється в західній частині (Коростишівське родовище). На Поліссі залягають найбільші в Україні поклади торфу. Клімат району помірно континентальний, з достатньою кількістю опадів, теплим літом і порівняно м'якою зимою. Агрокліматичні ресурси району сприятливі для сільськогосподарського виробництва. За агрокліматичними відмінностями всю територію району можна поділити на дві частини: північну (поліську) — вологу, помірно теплу і південну (лісостепову) — недостатньо зволожену, теплу. Ґрунти в межах району досить різноманітні, з невисоким вмістом гумусу. У структурі земельного фонду переважають сільськогосподарські угіддя (13% угідь України). Для району характерний дещо нижчий від середнього по Україні рівень розораності сільськогосподарських угідь, що пояснюється значною заболоченістю місцевості. Одне з основних багатств району — ліси. Лісистість території становить 26%. За їх площею та запасами деревини Столичний район посідає перше місце в Україні. Значною різноманітністю характеризуються водні ресурси району. Його територією протікає 594 річки довжиною понад 10 км. Усі вони належать до басейну Дніпра. Ріки відіграють важливу роль у господарстві. На їх берегах розміщено більшість населених пунктів, їх воду використовують в енергетиці. Дніпро, Прип'ять, Десна використовуються для судноплавства. Сприятливі кліматичні умови, поєднання різних рослинних угруповань, наявність численних водних об'єктів, а також джерел мінеральних вод (Миронівка, Біла Церква, Березань, Овруч, Верхівня), велика кількість культурно-історичних пам'яток визначають роль Столичного району як важливого рекреаційного регіону. Однак використання рекреаційного потенціалу району сильно обмежене в результаті радіоактивного забруднення території після аварії на Чорнобильській АЕС. Населення. У Столичному соціально-економічному районі проживає 14% населення України. Його чисельність в останні роки поступово скорочується внаслідок погіршення демографічної ситуації, особливо в сільській місцевості: коефіцієнт природного приросту тут найнижчий в Україні. Від'ємними є також показники природного приросту міського населення, хоча вони дещо вищі, ніж в цілому в Україні. На території району мешкають представники понад 100 національностей. Переважна більшість з них (82%) — українці. Представники етнічних меншин живуть переважно в міських поселеннях, найбільше серед них — росіян, білорусів, поляків, євреїв. Росіяни становлять значну кількість населення обласних центрів, білоруси — прикордонних з Білоруссю територій, поляки — південно-західної частини Житомирщини. Населення розміщене на території району нерівномірно. Його середня щільність — 80 осіб/км2, що дещо менше від середньоукраїнського показника. Найменша щільність населення — в Чернігівській обл. (42 особи/км2), найвища — в Київській обл. (156 осіб/км2). Більшість населення району (58%) проживає у міських поселеннях. Найвищий показник урбанізації — в Київській області (82%), цьому сприяє наявність на її території міста Києва (2626,5 тис. жителів на 1.01.1999 р.). Навколо Києва формується міська агломерація, яка охоплює, крім ядра, ряд міст-супутників (Бровари, Бориспіль, Біла Церква, Васильків, Боярка, Фастів та ін.). Сільське населення проживає у різних за людністю населених пунк тах. Вони переважно невеликі (до 300 осіб) у північній (лісовій) частині району і середні та великі (500—1500 осіб) у південній (лісостеповій) частині. Значні зміни в розселення внесло відселення людей з те риторій, що зазнали найбільшого радіаційного забруднення після Чорнобильської аварії. Значну частину населення району (60%) становлять трудові ресурси. Вони відзначаються високим рівнем професійної та освітньої піл готовки, особливо у містах. На сьогодні рівень зайнятості населення невисокий (65%), існує безробіття. Господарство району представляє собою індустріально-аграрний комплекс, що спеціалізується в обробній промисловості, зокрема машинобудуванні, легкій, хімічній і харчовій промисловості, у багатогалузевому сільському господарстві. В галузевій структурі промисловості виділяється машинобудування, продукція якого складає понад 1/4 промислової продукції району. Представлені практично всі види машинобудування — від важкого до точного. Найширшою є географія сільськогосподарського машинобудування (Київ, Біла Церква, Ніжин, Прилуки, Житомир, Ірпінь, Овруч та ін.). Верстатобудування розвинене в Києві, Житомирі. У районі працюють одні з найпотужніших в Україні підприємства точного машинобудування, з виробництва радіо- та електроприладів, електроустаткування, радіоелектроніки (Київ, Чернігів, Житомир, Ко-ростишів, Васильків, Біла Церква). Найбільший центр транспортного машинобудування — Київ (суднобудування, авіабудування, автомобілебудування, випуск мотоциклів, велосипедів). Легка промисловість району виділяється текстильною, швейною, взуттєвою галузями. Лляна промисловість орієнтується на місцеву сировину, тому основні підприємства знаходяться в поліській частині району. Найбільшим підприємством галузі є Житомирський льонокомбінат. У бавовняній промисловості переважають невеликі ткацькі підприємства в Києві, Коростишеві, Острі, Прилуках, Новгороді-Сівер-ському. Столичний район посідає перше місце в країні за виробництвом вовняних тканин (80%). Вовняна промисловість представлена камвольно-суконним комбінатом та фабрикою первинної переробки вовни в Чернігові, суконними фабриками в Березані, Богуславі, Коростишеві. Шовкова промисловість зосереджена в місті Києві. Хоча найбільші трикотажні об'єднання знаходяться у столиці, географія трикотажних підприємств в районі досить широка: Біла Церква, Бровари (дитячий трикотаж), Житомир (панчішні вироби), Бердичів (рукавиці), Радомишль та ін. На район припадає близько 40% шкіряно-взуттєвої продукції в Україні. її виробляють у Києві, Прилуках, Бердичеві, Чернігові, Житомирі, Білій Церкві. Одна з провідних галузей промисловості — харчова. Тут виробляється 16% продовольчих товарів України, в тому числі 18% цукру, 15% консервної продукції. Район посідає перше місце в країні за обсягами виробництва м'ясної та молочної продукції. Хмелефабрика в Житомирі переробляє 75% хмелю України. Для району характерний високий рівень концентрації підприємств харчової промисловості. Значну роль відіграє хімічна промисловість, особливо виробництво синтетичних волокон (Чернігів, Київ, Житомир). На місцевій сировині працює єдиний в Україні Гнідинцівський завод зі стабілізації нафти та виробництва зріджених газів. Найбільші центри хімічних виробництв у районі — Київ, Чернігів, Біла Церква, Житомир, Ніжин, Коростень. Наявність значної кількості будівельної сировини і потужного споживача зумовлює розвиток промисловості будівельних матеріалів (тут виробляються майже всі їх види). Однією з найстаріших у районі і в Україні є порцеляново-фаянсова промисловість. Вона утворює спеціалізований галузевий кущ, до складу якого входять Баранівський, Городницький, Довбиський, Олевський, Коростенський порцелянові заводи, Кам'янодрібський фаянсовий завод, Житомирський завод лабораторного скла та ряд склозаводів. Сільське господарство району характеризується високою продуктивністю. Частка виробленої в сільському господарстві продукції становить 15% від загальноукраїнського показника. Провідна галузь— рослинництво. В його структурі переважають зернові культури — озима пшениця, ячмінь, жито, овес, гречка, зернобобові. З технічних культур — льон і цукровий буряк. Значними є також плантації цикорію і хмелю. Тваринництво району спеціалізується на скотарстві, свинарстві, птахівництві. Найкраще вони розвинені в Київській області, яка посідає перше місце в країні за обсягами виробництва м'яса, в т. ч. м'яса птиці, а також яєць і молока. Транспортна мережа району має чітку радіально-кільцеву форму з центром у Києві. Провідним за обсягами товаро- і пасажироперевезень в районі є автомобільний транспорт. На нього припадає 2/3 усіх вантажоперевезень. Значну роль відіграє залізничний транспорт. Основні залізниці перетинають район у широтному напрямі. Великі залізничні вузли — Київ, Фастів, Ніжин, Бердичів, Чернігів, Житомир, Миронівка. Помітне місце у структурі вантажоперевезень належить трубопровідному транспорту. Через територію району проходять нафтопроводи "Дружба" та Гнідинці — Кременчук, газопроводи Шебелинка — Київ, Уренгой — Ужгород та ін. Густою є також мережа внутрішніх газопроводів. Значна кількість населення України послуговується аеропортами Києва. З аеропорту Бориспіль здійснюється більшість міжнародних пасажироперевезень. У містах району розвинений міський транспорт, особливо електричний. У Києві найбільші за протяжністю в країні метрополітен та лінії швидкісного трамвая. В усіх обласних центрах функціонує тролейбусний транспорт. Столичний район характеризується нерівномірним розвитком окремих територій. Рівень економічного розвитку Київської області і м.Києва — один із найвищих у країні, а Чернігівської і Житомирської — низький. На Київ припадає біля 4,5% промислового виробництва країни. Це — важливий центр фундаментальних наукових досліджень, освіти і культури. Тут працюють понад 50 науково-дослідних установ, 52 вищих навчальних заклади, 35 театрів, 32 музеї. Київ сплачує до бюджету країни більше, ніж будь-який інший регіон. У Києві знаходяться центральні офіси адміністративних, управлінських, фінансових установ країни. Притягальна сила столиці сприятливо позначається на розвитку всього регіону.
Північно-Західний соціально-економічний район розташований на північному заході Країни і безпосередньо межує з Польщею та Білоруссю. Більша частина його території входить до євро-регіону "Буг", що сприятливо позначилося на розвитку економіки. Через територію району проходять важливі транспортні шляхи в Європу. Він — найменший за площею в Україні. Природні умови і ресурси сприятливі для господарського розвитку регіону. Його територія знаходиться в межах Поліської низовини та Волинської височини і має рівнинний рельєф. Клімат району, помірно континентальний, з кількістю опадів 550-650 мм на рік, в цілому сприятливий для сільськогосподарського виробництва. Ґрунти в поліській частині району дерново-підзолисті, на півдні — чорноземи та сірі лісові ґрунти. Великі площі земель району піддано меліорації, що призвело до переосушення ґрунтів, зниження їх якості, спричинило порушення унікальної екосистеми регіону. Водні ресурси представлені густою мережею річок, в основному — приток Прип'яті. В північно-західній частині району виділяються Шацькі озера зі значним рекреаційним потенціалом. Північна частина району заболочена. Болота регіону мають водорегулятивне та ландшаф-тоформуюче значення. У районі відносно висока лісистість території (25-50%). Переважають, особливо на Волинському Поліссі, хвойні породи дерев, насамперед сосна. В лісостеповій південній частині регіону поширені дубово-грабові ліси. Волинь багата на поклади будівельних матеріалів, зокрема вапняків, крейди, мергелю, базальту, граніту. З паливних ресурсів — кам'яне вугілля Львівсько-Волинського басейну, незначні поклади природного газу у Волинській області. Важливу роль для України матиме відкриття родовищ міді у Волинській області. Біля Клесова налагоджено видобуток бурштину. Значної шкоди навколишньому середовищу Волині завдано аварією на Чорнобильській АЕС. Особливо забруднена радіонуклідами північна частина району (Сарненський, Володимирецький, Дубровицький, Рокитнівський адміністративні райони Рівненської обл.). Населення. Район характеризується невисокою щільністю населення (56 осіб/км2), причому переважна більшість його проживає у південній частині регіону. Демографічна ситуація дещо краща, ніж в інших регіонах України. Показник природного приросту в районі близький до 0. Відносно сприятлива й вікова структура населення. Частка дітей у районі складає майже 25%, а людей пенсійного віку — лише 20%. Демографічне навантаження значно нижче, ніж по Україні в цілому. Трудові ресурси району становлять 56% населення. Зайняті вони, в основному, в матеріальному виробництві (68%). Зростає рівень безробіття в регіоні, і за міжнародною методологією підрахунку він складає близько 33%. Нижча зайнятість населення в північних, економічно менш розвинених районах. У регіоні низький рівень урбанізації (49%). Найбільші міста -Луцьк, Рівне, Ковель, Нововолинськ, Дубно. Етнічна структура населення Північно-Західного регіону є однорідною. Понад 92% його складають українці. Росіяни та інші етнічні меншини проживають переважно в містах. Господарство району — промислово-аграрного характеру. В сукупному валовому продукті регіону промисловість складає близько 60%. Галузі спеціалізації — харчова, легка промисловість, машинобудування, електроенергетика, сільське господарство. Енергетика представлена потужною Рівненською АЕС та рядом ГЕС на малих ріках. У машинобудуванні провідним є електротехнічне приладобудування (Луцьк, Рівне). Добре розвинене сільськогосподарське машинобудування (Рівне, Ковель, Рожище, Квасилів). В Луцьку знаходиться автомобільний завод, який випускає автомобілі підвищеної прохідності. У хімічній промисловості району виділяється Рівненське ВО "Азот" (мінеральні добрива, аміак та ін.), заводи побутової хімії в Луцьку, Здолбунові, Корці, Дубно. Традиційною для регіону є лісова та деревообробна промисловість, яка розвивається на місцевій сировині (Луцьк, Ковель, Володимир-Волинський). Великі меблеві підприємства діють в Рівному, Косто-полі, Дубно, Радивилові, Сарнах. У районах лісозаготівлі розвивається лісохімія (продукція — скипидар, живиця, каніфоль та ін.). В Березно-му знаходиться єдина в Україні сірникова фабрика. Серед галузей легкої промисловості в районі виділяється текстильна (меланжева фабрика нетканих матеріалів у Рівному, льонозаводи в Бе-резному, Володимирці, Сарнах, Зарічному, Дубровиці). Шкіряно-взуттєва промисловість представлена невеликими підприємствами в Ковелі та Нововолинську. Провідну роль в регіоні відіграє харчова промисловість, яка формується цукровою, м'ясною, молочною, маслосироробною, консервною галузями. Цукроварні розміщені в південній — лісостеповій — частині району, поблизу сировини. На них виробляється близько 7% українського цукру. Найбільші м'ясопереробні підприємства знаходяться в Луцьку, Ковелі, Рівному, Дубно. В районі виробляється також майже 7% молочної продукції України. Виробництво будівельних матеріалів в регіоні — широке за асортиментом та географією. Найбільші підприємства галузі — Здолбунівський цементно-шиферний комбінат та Луцький картонно-рубероїдний завод. Багато в районі цегелень, підприємств з обробки природного каменю. Сільське господарство. У структурі земельних ресурсів відносно менша частка ріллі і більша площа сіножатей і пасовищ (20%), що сприяє розвитку тваринництва та формуванню дешевої кормової бази. Хоча посіви зернових культур займають майже половину ріллі, частка району у валових зборах зерна в Україні не перевищує 3,5%. Валовий збір картоплі в регіоні становить 11% загального збору в Україні, цукрових буряків — 7%. Північно-західний район разом зі Столичним є найбільшими виробниками льону и Україні. На всій території району переважає свинарство та м'ясо-молочне скотарство. Транспортний комплекс представлений значною мережею залізничних та автомобільних шляхів, які з'єднують основні центри району зі столицею, Львовом, Польщею, Білоруссю. Через територію району проходить газопровід Іванцевичі — Долина. На окремих відрізках річок Горинь та Стир здійснюється судноплавство. Незважаючи на складну структуру господарського комплексу, Волинський район донедавна вважався найвідсталішим серед інших регіонів України. Із входженням його території до єврорегіону "Буг" зросли інвестиції н римі галузі промисловості, транспорт, багато підприємств перейшли НІ ноні технології виробництва. Це сприяє соціально-економічному розвитку регіону, насамперед Волинської області.
Район охоплює південно-західні області України: Львівську, Івано-Франківську, Закарпатську і Чернівецьку, Він межує на півночі з Поліським, а на сході - і Подільським соціально-економічними районами. З півдня і заходу проходить державний кордон України з Молдовою, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею. Це сприяє налагодженню стосунків із країнами Західної Сиропи, розвитку експортних галузей. Позитивно на розвитку району позначається густа мережа транзитних залізничних, транзитних і трубопровідних шляхів. Природні умови і ресурси. Територія району відзначається різноманітністю природних ресурсів. Тут представлені різні форми рельєфу — горбистий та Подільські височині, низовинний на малому Поліссі та в Закарпатті, гірський - у Карпатах. Гори займають понад 24 тис. км2. Клімат регіону помірно теплий піп і достатньою кількістю вологи. В горах спостерігається висотна поясність. Там же випадає найбільша в Україні кількість опадів. Район добре забезпечений водними ресурсами. У Карпатах бере початок велика кількість річок, які впадають в Дунай, Дністер та Західний Буг. Величезні запаси підземних вод, у тому числі мінеральних, є в Закарпатті і Прикарпатті. Різноманітний і ґрунтовий покрив Карпатського району. На гірських масивах переважають бурі гірсько-лісові, гірсько-лучні ґрунти, бідні на гумус. У передгір'ях переважають дерново-підзолисті ґрунти, у подільській частині району — опідзолені чорноземи та сірі лісові ґрунти. Район добре забезпечений унікальними лісовими ресурсами, має значні запаси деревини. Тут здійснюється понад 1/2 всіх лісозаготівель в Україні. Ліси району поділяються на заповідні (охоронні) та експлуатаційні. У них переважають дуб, граб, бук, смерека, ялина. Ліси багаті на ягоди та гриби і мають велике рекреаційне значення. У Карпатському районі розвідані значні поклади корисних копалин. Серед них виділяються паливні ресурси та хімічна сировина. Вагоме місце посідають нафта і газ, які, в основному, зосереджені у Прикарпатському і Закарпатському прогинах. Внаслідок тривалої експлуатації родовища цих копалин значною мірою вичерпані. На півночі району знаходиться частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Є значні поклади торфу, проте як паливо торф майже не використовується. Значний резерв палива та сировини для виробництва нафтопродуктів — менілітові сланці та озокерит із родовищ у Карпатах. Рудними корисними копалинами район забезпечений недостатньо. Хоча є прояви майже всіх металів, перспективними можна вважати лише поклади марганцю (біля Бурштина), ртуті. Ведеться промислова розробка Мужіївського родовища золота. Виділяється район і родовищами сірки (Яворів, Новий Роздол), кам'яної солі (Солотвино), калійних солей (Калуш, Стебник), будівельних матеріалів, серед яких — андезит, базальт, перліт, ліпарит, мармур, пісок, мергель, вапняки, доломіти. Населення. Район належить до густозаселених регіонів країни. Складний історичний розвиток, різноманітні природні умови зумовили етнічну строкатість населення та різноманітні форми його розселення. Характерною є і велика скупченість сільських та міських населених пунктів. Густота сільського населення тут найвища в Україні. Налічується 165 міських поселень, серед яких переважають малі. Рівень урбанізації невисокий (46%). В останні роки спостерігається скорочення кількості населення, що пов'язано переважно з демографічними процесами. Хоча показники смертності у районі дещо нижчі, ніж в середньому по Україні, а показники народжуваності вищі, природний приріст від'ємний (1,7%). З демографічними процесами пов'язана і більш сприятлива порівняно з іншими регіонами України вікова структура населення. Тут найнижча в Україні часка осіб старших вікових груп (20%) та найвища — молодших (23%). Район характеризується високою часткою трудових ресурсів (57%) і низьким рівнем зайнятості (59%). Значний надлишок трудових ресурсів і високий рівень безробіття пов'язані з недостатнім промисловим розвитком території та скороченням виробництва на наявних підприємствах. Це зумовлює помітний відтік населення з Карпатського регіону, особливо н розвинуті країни Європи та Північної Америки. Набирає сили ні реурбанізація — повернення мешканців міст у села. Господарство. Для району характерний значно нижчий від середньоукраїнського рівень матеріального виробництва. При цьому спостерігаються і територіальні відмінності в його розвитку (найвищі показники мають Львівська та Івано-Франківська області). У структурі господарства Карпатського соціально-економічного району провідною і промисловість, а галузі її спеціалізації — машинобудування, гірничодобувна, харчова, легка, лісова і деревообробна, будівельних матеріалів. Основу машинобудування району складає приладобудупліїня, яке орієнтується на кваліфіковану робочу силу. Зокрема, добре представлено виробництво радіо- і телекомунікаційних приладів (Львів, Івано-Франківськ, Рахів, Чернівці). Відносно високий рівень розвитку в районі транспортного машинобудування: виробництво автобусів та мопедів (Львів), авторемонтні і автоскладальні підприємства (Львів, Стрий, Борислав, Чернівці), вагоноремонтні заводи (Стрий, Львів, Івано-Франківськ). Наявність споживача обумовила розвиток у районі сільськогосподарського машинобудування (Івано-Франківськ, Коломия, Долина). Цим же пояснюється і наявність підприємств з виробництва верстатів та іншого устаткування для машинобудівного комплексу (Львів, Рахів, Івано-Франківськ, Брошнів, Мукачево, Калуш, Ужгород, Дрогобич). Лідер хімічної промисловості району — концерн "Оріана" (м.Калуш), частка якого у промисловій продукції України складає 1%. Потужними підприємствами галузі є ВО "Сірка" (Новий Розділ), ЗАТ "Софора" (Ужгород), "Реактив" (Львів), "Бистриця" (Івано-Франківськ), "Галлак" (Борислав) та ін. Львів став важливим центром виробництва фармацевтичної та парфумерно-косметичної продукції. Сировинний чинник визначив географію розміщення підприємств лісової і деревообробної промисловості. Найбільші центри лісової і лісозаготівельної промисловості в районі — Сколе, Радехів, Турка, Берегомет, Перечин, Болехів, Осмолода, Рахів, Свалява, Великий Бичків. Меблева промисловість району представлена великими підприємствами у Львові, Ужгороді, Золочеві, Береговому, Новоселиці, Сваляві та ін. Найбільший виробник паперу в Україні — Жидачівський целюлоз но-паперовий комбінат. Папір продукують також у Львові, Коломиї, Рахові, Чернівцях. Набула значного розвитку в районі й легка промисловість, зокрема виробництво тканин (Долина, Львів, Чернівці, Борислав), швейне виробництво (Львів, Чернівці, Івано-Франківськ, Коломия, Червоноград). У Тисмениці знаходиться найбільше в Європі підприємство з виготовлення хутряних виробів. Взуттєву продукцію випускають у Львові, Чернівцях, Ужгороді, Коломиї, Стрию. Харчова промисловість району, хоча й поступається за обсягами продукції перед іншими регіонами країни, однак теж помітно розвивається. М'ясна промисловість представлена підприємствами у Стрию, Львові, Самборі, Мукачевому, Золочеві, Дрогобичі та ін. Найбільші підприємства молочної промисловості розміщені у Львові, Дрогобичі, Городку, Чернівцях, Ужгороді, Бродах та ін. У лісостеповій частині добре розвинена цукрова промисловість (Городенка, Кострижівка, Ходорів, Радехів). Спиртова й лікеро-горілчана галузь за обсягами виробленої продукції — одна з провідних у харчовій промисловості району. В Закарпатті традиційно добре розвинене виноробство. Найбільше олії виробляється у м.Чернівці. Обмеженість сільськогосподарських угідь району пояснює невисокі показники виробництва сільськогосподарської продукції, хоча продуктивність сільського господарства не поступається іншим регіонам України. Спеціалізується воно на виробництві зерна, цукрових буряків, льону-довгунця, на м'ясо-молочному і м'ясо-вовняному тваринництві. Важливою галуззю сільського господарства в районі стало садівництво і виноградарство (насамперед Закарпаття). Агрокліматичні особливості визначають територіальні відмінності у спеціалізації сільського господарства. Виділяють чотири зони: 1) поліська, яка спеціалізується на льонарстві, хмелярстві, картоплярстві, молочно-м'ясному скотарстві; 2) лісостепова — зернове господарство, буряківництво, м'ясо-молочне скотарство, свинарство, птахівництво; 3) карпатська — льонарство, м'ясо-молочне скотарство; 4) закарпатська — виноградарство, садівництво, овочівництво, тютюнництво, молочно-м'ясне скотарство, птахівництво. Карпатські ландшафти, цілюще повітря, лікувальні води та грязі створюють сприятливі умови для розвитку в регіоні рекреації, насамперед санаторію курортного господарства. Тут існує значна мережа санаторіїв - 112, спортивних баз, особливо із зимових видів спорту. У майбутньому господарський розвиток Карпатського регіону повинен відбуватись у напрямку формування туристичного та лікувально-оздо-ровчого комплексу державного і міжнародного значення. Транспорт. Пронідним видом транспорту району є залізничний. Густота залізниць тут найвища в Україні. Найбільші залізничні вузли — Львів, Чоп, Красне, Стрий. Район мас також густу мережу автомобільних шляхів, багато з яких пов'язують Україну з європейськими державами. Через його територію проходять найбільші транзитні газопроводи, нафтопровід "Дружба. У Львові знаходиться найбільший аеропорт регіону.
Подільський соціально-економічний район розташований у центральній частині Правобережної України на Подільській і Придніпровській височинах. До його складу входять Вінницька, Хмельницька і Тернопільська області. Визначними рисами економіко-географічного положення регіону є його близькість до промислово розвинених Столичного, Карпатського та Причорноморського економічних районів і сусідство з Молдовою. І ери три ю району проходять важливі транспортні магістралі. Рівнинний рельєф та сприятливі природнокліматичні умови дозволяють розпинати агропромислове виробництво. Природні умови і ресурси. Район належить до регіонів України, небагатих на мінеральні ресурси. Найбільшою є група нерудних корисних копалин. Серед них граніти, гнейси (Вінницька область та північ Хмельницької), родовища каолінів у Козятинському та Липовецькому районах Вінницької області, фосфорити (Придніпров'я). Район має також нсличеші поклади вапняків, пісковиків, крейди, цегельно-черепичних глин. З паливних ресурсів є торф і буре вугілля, проте поклади невеликі, а тому не розробляються. Важливе лікувальне значення мають мінеральні води Гусятина, Сатанова, Микулинцін, Кам'янця-Подільського, Хмільника. Клімат району помірно континентальний, з достатньою кількістю опадів, тепла, сприятливий для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур помірної зони. Найбільшим багатством регіону є земельні ресурси. Переважають чорноземні та сірі лісові ґрунти. Сільськогосподарські угіддя становлять 71% території району, що свідчить про високий рівень освоєння території. Рівень розораності сільськогосподарських угідь найвищий в Україні і складає 84%. Основою водних ресурсів є густа річкова мережа. На лісові ресурси район бідний — лісистість території складає близько 11%. Населення. Подільський соціально-економічний район належить до давно заселених територій із густою мережею населених пунктів. З території регіону тривалий час відбувались активні міграції населення в Росію, Канаду, США, Бразилію. На сьогодні чисельність населення регіону менша, ніж перед Другою світовою війною, і продовжує скорочуватись. Основна причина несприятливих демографічних процесів — від'ємний природний приріст, висока частка людей похилого віку, а також значні обсяги мігрантів за межі району. Подільський регіон — найбільш однорідний за етнічною ознакою: частка українців складає близько 95%. Серед інших національностей виділяються росіяни та євреї. Проживають вони переважно у містах. Розселення населення на території району нерівномірне. Найвища його щільність у Придністров'ї, значно менша — на півночі району. Більшість населення проживає в селах. Рівень урбанізації на Поділлі найнижчий серед соціально-економічних районів України і складає близько 46%. Для регіону характерна велика кількість міських поселень, переважно малих. Більшість сільських населених пунктів належать до середніх (500-1000 жителів) та великих (понад 1000 жит.). Трудові ресурси району становлять 59% від загальної чисельності його населення. Близько 65% їх зайнято у промисловості, майже 10% у сільському господарстві. Реформування економіки та економічна криза спричинили в регіоні зростання безробіття. Господарство. Домінуючим у господарстві є АПК, значно розвинені електротехнічна, хімічна, легка промисловість, а також виробництво будівельних матеріалів. У сукупній вартості продукції виробничої сфери переважає промисловість (52%). Провідна галузь промисловості району — харчова (12% продукції галузі в Україні). В районі працюють 63 цукрових заводи (з них 39 у Вінницькій області). Тут виробляється 1/4 українського цукру. Надзвичайно потужна спиртово-горілчана промисловість (23 підприємства), яка використовує місцеву сировину та відходи цукроваріння. Значно більше за внутрішнє споживання виробляється в районі м'ясної продукції (1/5 виробництва м'яса в країні). Тут знаходяться одні з найбільших м'ясокомбінатів України (Вінниця, Тульчин, Тернопіль, Чортків, Кам'янець-Подільський, Хмельницький). Підприємства молочної промисловості є майже в кожному адміністративному районі. Діє і ряд заводів з виробництва сухого знежиреного молока, а молочний комбінат у Городку (Хмельницька обл.) випускає згущене молоко. В районі виробляється 16% масла, 25% сиру в Україні, його частка у виробництві консервної продукції України сягає 13%, причому половина всіх підприємств знаходиться у Вінницькій області. Машинобудування району представлене, насамперед, підприємствами з виготовлення машин і устаткування для сільського господарства. Найбільші з них — Вінницький завод тракторних агрегатів, Тернопільський комбайновий завод, Хмельницький завод сільськогосподарських машин, Шепетівський завод культиваторів, Могилів-Подільський машинобудівний завод (у роки економічної кризи їх обсяги виробництва значно скоротилися). Досить широка географія приладобудування району. Найбільші підприємства галузі є, крім обласних центрів, у Гайсині, Кам'янці-Подільському, Волочиську, Красилові, Шепетівці, Гнівані. Провідна галузь легкої промисловості району — текстильна (Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Хмільник, Кременець, Дунаївці, Славута). На Тернопільському ВО "Текстерно" виробляється 1/3 усіх бавовняних тканин в Україні. Взуття виготовляють на невеликих підприємствах у Хмельницькому, Теребовлі, Хмільнику, Тульчині. Значний потенціал має швейна галузь. Хімічна промисловість району представлена Вінницьким хімічним комбінатом, Тернопільським заводом штучної шкіри "Вінітекс" і рядом невеликих підприємств у Під волочиську, Почаєві, Славуті, Ладижині. Галузь спеціалізації району — промисловість будівельних матеріалів, яка розвинулась на основі місцевих мінеральних ресурсів. Найбільшими підприємствами галузі є Кам'янець-Подільський цементний завод, Губниківський гранітний кар'єр, Глухівський каоліновий кар'єр, заводи залізобетонних виробів у Вінниці, Тернополі, Хмельницькому, Кам'янці Подільському, Гнівані, Ладижині. Розвивається в районі і рекреаційний комплекс. Тут знаходяться відомі в Україні курортні центри: Хмільник, Сатанів і Микулинці. Є в районі сприятливі природні умови та багато культурно-історичних пам'яток для розвитку туризму й оздоровлення людей з усієї країни. Сільське господарство району спеціалізується на зерново-буряковому землеробстві і м'ясо-молочному скотарстві. В районі виробляється 13% сільськогосподарської продукції країни. Регіон виділяється валовими зборами цукрового буряку, зерна, картоплі, виробництвом м'яса, молока. Добре розвинене садівництво. Незважаючи на значний спад сільськогосподарського виробництва, його продуктивність в районі залишається відносно високою. Основні види транспорту — залізничний та автомобільний, а найбільші залізничні вузли — Жмеринка, Козятин, Вапнярка, Вінниця, Хмельницький, Тернопіль. |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ для студентів денної... Політологія. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей [Текст]... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Інвестиційний менеджмент”... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Інвестиційний менеджмент” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”. / Укладач: А.... |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Фінанси” для студентів... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінанси” для студентів ІІІ курсу напрямків „Економіка підприємства”, «Облік та аудит»,... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Фінансова санація... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінансова санація та банкрутство підприємств” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”.... |
| ЗАВДАННЯ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ... МЕНЕДЖМЕНТ В ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ: Завдання і методичні рекомендації до виконання контрольної роботи (для студентів 5 курсу заочної... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до вивчення дисципліни „Актуальні проблеми... Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Актуальні проблеми теорії та практики фінансів” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”.... |
| Методичні вказівки та рекомендації до самостійного виконання контрольної роботи з курсу Методичні рекомендації до самостійного виконання контрольних робіт з курсу «Соціологія». Короткий словник соціологічних термінів... |
Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання Створення та обробка даних на ПЕОМ: методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання / Укл. В. П. Ярцев... |
| ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Вивчення нормативного курсу «Історія України» в інституті проводиться протягом одного семестру. Для успішного вивчення дисципліни,... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ... МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ |