Писанка реліктове явище Світової культури, концентрат сенсів Всесвіту. Виникнення традиції розписування яєць. Легенди про створення Землі і взагалі Всесвіту з


Скачати 220.74 Kb.
НазваПисанка реліктове явище Світової культури, концентрат сенсів Всесвіту. Виникнення традиції розписування яєць. Легенди про створення Землі і взагалі Всесвіту з
Дата16.03.2013
Розмір220.74 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Історія > Документи
Писанкарство
Писанка - реліктове явище Світової культури, концентрат сенсів Всесвіту. Виникнення традиції розписування яєць. Легенди про створення Землі і взагалі Всесвіту з яйця. Формування світоглядних засад, створення календаря предків-хліборобів . Великдень - сутність свята, час його виникнення. Поминання Предків. Великодні звичаї й обряди. Веснянки, гаївки.


  • Поведінка при розписуванні писанки.

  • Природність матеріалів при розписуванні: живий вогонь, освячена гонь освячена вода, чистий бджолиний віск, запліднене біле яєчко, барвники (шкаралупи з цибулини, кора вільхи, дуба, яблуні, т.п.) .

  • Характерні кольори писанок: червоний, жовтий, чорний, білий.

  • Символіка писанок: "древо життя", "вазон", "безконечник", "кривульки", "гілка", "чорне Море", "павучки", "хрести", т.п.

  • ознайомлення й вивчення розписування писанок на різних землях пра-України: Одещина, Херсонщина, Кубань, Східне Полісся, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Київщина, Харківщина, Запоріжжя, Західне Поділля, Центральна Галичина, Гуцульщина, Покуття, Холмщина, Лемківщина, Бойківщина, Курщина, Воронежчина, Підляшшя, Перемишлянщина, Пряшівщина.

  • Техніки, за якими розписували писанки: геометричний поділ яйця, послідовність нанесення кольорів.

  • Як писати писанки.


Література:
1. Е. Добжанський. "Великдень (час виникнення та сутність свята). К., Трійця. 2001.

2. Е . Добжанський. "Писанка". К., Трійця. 2001.

3. Воропай О. Звичаї нашого народу. - К., Оберіг. 1991.

4. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. К., АТ "Обереги". 1994.

5. Лепкий Богдан. Начерк історії української культури. Коломия.

6. Митрополит Ілларіон. Дохристиянські вірування українського народу. К., 1993.

7. Українська минувшина. К., Либідь, 1993.

8. Яценко Б. Велесова книга. - К., Індоєвропа, 7502.

9. Яйце-райце. Українська народна казка. Український Світ. К., 1992.

«Українська народна писанка має давню історію. Ще в древніх слов'ян її вживали в обрядах зустрічі весни. Пізніше, після введення християнства, вона увійшла в обряд святкування великодня».
«Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва».

1. Походження та історія української писанки. Дохристиянські міфологічні уявлення про птахів. Курка й півень у слов'янській міфології. Яйце в міфології народів світу та українців, міф про світове яйце. Залишки міфологічних уявлень, пов'язаних з яйцем, в українському фольклорі.

2. Яйце в обрядовості. Яйце як символ життя, відродження природи, і сонця у весняній обрядовості. Зв'язок язичницького свята Нового року з християнським святом Пасхи. Яйце в християнській пасхальній обрядовості. Розфарбовування яйця (крашанка) і розписування його узорами (писанка) . Обрядове вживання писанок (дарування, обмінювання, обливання і «цокання», ігри з писанками, закопування, пускання шкаралупи з писанок та крашанок на воду у Навський Великдень і т. п.).

3. Орнаментальні мотиви писанок та їх символічне значення:

1) геометричний предметний орнамент: «клинчики», «гребінці», «грабельки», «млиночки » тощо,

2) рослинний орнамент: «гілочки», «полуниці», «квітки» («рожа», «гвоздика», «тюльпан», «барвінок»), «вазонки», «гірлянди», «листки» («дубовий лист», «горіховий лист», «вишневий лист») ,

3) тваринні мотиви: «коник»,«олень», «риба», «голуб», «півник», «павич», «метелик», «бджілка», «курячі лапки», «качачі шиї», «крильце», «волові очка» та інші,

4) мотиви, взяті з народної архітектури: «дзвіночки», «віконця», «дашки».

4. Особливості орнаменту писанок, різних регіонів України (стилістичні зони):

— Наддніпрянщина й Полтавщина,

— Поділля (Східне й Західне),

— Полісся,

— Волинь,

— Прикарпаття й Карпати,

— Буковина.

а) замальовування зразків писанок у альбом,

б) ознайомлення з інструментами та матеріалами,

в) підготовка до роботи з яйцем,

г) техніка нанесення малюнку олівцем,

д) освоєння техніки розпису воском за допомогою писачка,

е) техніка краплення,

є) поєднання двох кольорів у крапанці,

ж) перехід від світлої до темної фарби у виготовленні писанок,

з) виготовлення, писанок за допомогою писачка та технікою краплення,

і) техніка виготовлення шкрябанок, («різьблення» по пофарбованому яйці),

к) техніка розпису писанок шпилькою (лемківська та бойківська).
ЛІТЕРАТУРА:

Антонович Є. А., Захарчук-Чугай Р. Б., Станкевнч М. Є. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів. 1992 (розділ «Писанкарство».

Великодній передзвін. Писанки і поезії Оксани Лятуринської. Торонто, 1936.

Зєлик М. Пише писанки бабуся, пише мама, пишу я К., 1994.

Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. К., 1994. Кн. II.

Кулжинский О. К. Описание коллекции народннх писанок. Москва. 1899.

Ляшенко О. Г. Писанки // Поділля. Історико-етнографічне дослідження. К., 1994.

Сумцов К. Ф. Писанки. К., 1381.

Суха Л. К. Писанки // Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. К., 1969.

Украіно, нене моя! Сповідь: поезії писанки... Упоряд О. Є. Шевченко. К., 1993.

Українські писанки, упорядкування Ераста Біняшевського. К., 1968.
Писанка
"Старі люди говорять: як в народі перестануть писати писанки і "гріти Діда"..., тоді і кінець світу настане".
Не раз, мабуть, ми всі були в ситуації, коли виникала суперечка - що було раніше - курка чи яйце. І лише зараз, доторкнувшись до наших прадавніх міфів, можна, нарешті, збагнути дійсний стан речей.

В релігіях багатьох народів зустрічаються легенди про сотворіння Землі і взагалі Всесвіту з яйця, яке вважається жіночим началом. Але мало де так була поширена писанка і писанкарство, як на Україні. Мабуть для цього мали бути ґрунтовні підстави.

Ось як змальовує виникнення яйця, його роль в формуванні світогляду українців Валерій Войнович у книзі "СОКІЛ-РІД".

На зорі життя людини, коли Всевидюще Око в непроникному мороці творило простір. Сокіл-Род народив золоте яйце, яке в середині мало не жовток з білком, а зародок цілого Всесвіту. Безмежний Хаос тьми. Своїм чорним крилом хотів знищити той гойно створений світ, затьмарити своїми непробудними кудлами. В ті глибокі доісторичні часи Бог-Творець те страшке зло дванадцятьма залізними замками замкнув за дванадцять залізних дверей у підземелля та доручив богу Сварогу міцно прибувати те страхіття до високої стрімкої скелі дванадцятьма залізними ланцюгами. Лише раз у рік послабляються ті пута, і тоді той Сатана посипає дванадцять своїх посланців навколо світу, щоб ті підглянули, чи не ослабла часом у людей любов до життя. Коли людська любов перемагаєш зло, Сатана знемагає від того, а залізні пута ще міцніше стискають його. Коли посланці кажуть, що люди стали жити гірше та сваряться між собою, поганин радіє так, Ідо аж гори трясуться, з ланцюги його слабнуть. Особливо він цікавиться, чи ПИШУТЬСЯ ще писанки, чи не забули, був а, люди прадідівського звичаю вшановувати прародителя світу. Коли не забули, для нього то найстрашніша звістка, тоді він реве як звір, намагаючись розірвати пута. Лише грім і блискавка бога Перуна втихомирюють ту лють. Як бачимо, в цій легенді, попри всі пізніші нашарування, чітко проголошені основні світоглядні засади нашого народу - Першоптах - Род, Дерево Життя та Яйце, в зародку якого цілий Всесвіт.

Принесли людям писанки птахи. Одного разу була дуже сувора зима. Божі створіння не встигли вилетіти у Вирій-Рай, стали гинути та замерзати. Люди позабирали всіх птахів до своїх теплих осель, відігріли, а коли наблизилась весна та стало сильніш пригрівати сонце, птахи полетіли у Вирій. Відтіля, не забарившись, повернулись, а на крилах своїх разом з чарівною весною принесли усім писанки. З того часу з приходом Великого весняного дня, виникло свято Весни-Землі-Води-Сонця, а люди стали писати писанки. Як це поетично і, головне, глибинно виглядає на фоні примітивної християнської легенди щодо крапель крові Христосай - символ крашанок, не кажучи вже про час виникнення легенд.

Виникнення писанки сягає тих прадавніх часів, коли формувалися світоглядні засади наших далеких пращурів, устійнювалися найвизначніші свята та їх обрядовість, створювався календар (Свароже коло) наших предків-хліборобів. Якщо вже Трипільська культура свідчить про досить устійнений хліборобський календар та місце писанки у Звичаях народу, то час їх виникнення і формування сягає ще більш далеких часів. І та обставина, що писанка до сьогодні пошановується на Україні, незаперечне засвідчує спадкоємність та неперервність Українського Роду на своїй споконвічній Землі. Адже навряд хто-небудь ризикне стверджувати, що це привнесений, чужинський звичай і обряд. Українці з такою любов'ю та відданістю зберігають традиції писанкарства, часом навіть не розуміючи його прадавньої суті, що сумніватися у глибинному, первісному походженні цих традицій, яке зафіксоване генотипом, не приходиться. Більшість мотивів, що належать до загальнонаціонального ядра сучасної народної орнаментики українців, зафіксованої на писанках, у килимному мистецтві, малюнках тощо, з'явилися в первісному мистецтві. Спіральні, ромбічно-меандрові візерунки, подібні до "баранячих рогів", "безкінечника". зустрічаються в пізньому палеоліті, зокрема на вирізьблених з мамонтового бивня предметах з с.Мізина на Чернігівщині. Збережені до сьогодні малюнки на писаках були широко представлені в декорі неолітичної кераміки Буго-Дністровської, Дніпр-Донецької, Сурсько-Дніпровської та інших культур на території України і суміжних їй країн. Майже всі зображення тих часів сакральні і являють собою атрибути і знаки прадавніх вірувань, що стверджували ідеї єдності світобудови, захисту від демонічних сил, продовження роду, оберігання життя, здоров'я, добробуту.

Символічно, що писанка органічно пов'язана і просто невід'ємна саме від свята ВЕЛИКОДНЯ - одного із найвизначніших народних свят, яке впродовж багатьох тисячоліть займає на території України серед календарних свят Наших Предків одне з найпочесніших місць. Витоки цього Свята сягають глибини не віків, а тисячоліть, виокремлюють його надзвичайну Велич та Значимість.

Свято ВЕЛИКОДНЯ припадає на весняне рівнодення, коли день стає більшим за ніч, символізує перемогу Світла над Темрявою, Дня над Ніччю. Тепла над Холодом. Весни над Зимою. Природа в цей час починає оживати-воскресати після зимового сну, скремсають ріки, повертаються птахи з Ірію, дні стають довшими, а Сонце -теплішим.

Спочатку яйця фарбувалися в один колір без узорів, в основному у червоний, бо ще за стародавнім культом поховання покійників посипали жовтим піском або охрою, що нагадує жовток яйця. Археолог Ю.Шилов ґрунтовно описав цей обряд у стародавніх похованнях. Такі яйця і до теперішнього часу називають крашанками. Коли птахи скинули з неба писанки, люди навчилися, як треба писати яйця магічною узоро-орнаментною символікою і таким чином проявляти особливу пошану предкам.

Птиця - то вісник сонця, бо несе людям втіху з неба. Наші діди-прадіди вірили, що. перелітні птахи знають більше за нас, знають тайну життя та знають місце, де є тепло; знають, куди летіти ї коли повертатися, бо в собі носять яєчко - символ Бога - Сонця, народження, воскресіння. Всі птахи починають нести яєчка й висиджувати пташенят лише з весною, а той жовток, який захований за "двома брамами", своїм кольором І формою так нагадує сонце, яке вони приносять з собою. Тому яйце і стало своєрідним амулетом, з допомогою якого людина привертала до себе добрі сили, а злі - відвертала. Наші предки вірили, що в писанці зосереджена чарівна магічна сила, яка наділена особливою святістю приносити добро, щастя, любов та достаток.

У давні часи писанки писали на великих яйцях: журавлиних, лелечих або гусячих.

Кілька гусячих писанок знайдено з X століття. Керамічні писанки із кульками всередині виявлені в деяких похованнях наших предків. Кульки, які при струсі постукували, були оберегами і відганяли злі сили при переході на той світ.

Цілющі можливості яйця (жовток, білок, шкаралупа) були добре відомі нашим Предкам і успішно використовувались у боротьбі з різними недугами. Ось лише короткий перелік хвороб, яким можна зарадити з допомогою лікувальних властивостей звичайного яйця: виводить ластовиння; робить волосся блискучим і довгим; при вушному болі; при плівці роговиці ока; при кашлі (пом'якшує горлянку і очищує); при сухотах; при кровохарканні; при кривавому блюванні; при дизентерії; при хворобі сечового міхура; при виразках, що утворились на тріщинах; посилення статевої потенції; при опіці вогнем; при зміїному укусі; викликання місячних: зупинення носової кровотечі; зміцнення серця; послаблення шлунку; лікування виразки шлунку, проносу тощо. Скільки препаратів для лікування цих хвороб винайшло людство, але безнадійно втратило магічну лікувальну силу яйця.

Писанки починали писати за три-чотири тижні до ВЕЛИКОДНЯ - після свята КОЛОДІЯ. Писали писанки в основному матері (дівчатка при матерях лише вчилися допомагати), у чітко визначений час, з певними молитвами-заклинаннями та зображенням чарівних знаків-малюнків відповідними кольорами.

Щоб передати писанці чарівну силу, раніше треба здобути живий вогонь. Лише при цьому безпосередньому вогні від життєдайного сонця, магічна сила якого передавалась деревині, можна було писати писанки.

Інша чарівна сила писанки була б тому, що вона писалась чистим бджолиним воском. А віск, як у давнину вважали наші батьки-діди, "божа муха-трудівниця" -бджола, виробляла з меду, що збирається з квітів, які в свою чергу одержують його від Сонця-Неба. А з квітів, за стародавніми віруваннями, народжуються і приходять на світ Божий діти.

Мати-господиня писала писанку лише тоді, коли вона "свято" провела день, ні з ким не посварилась, не "згрішила" в той день та була "чистою", адже писанка - символ добра й сонця.

Писали писанки, коли вже починали "діди снувати по кутках", тобто коли смеркне, та продовжували свою копітку працю інколи аж до третіх півнів". При повній тиші, причім нікого чужого в хаті не повинно було бути, кожна господиня для свого добра і затишку починала чаклувати. То була велика святість, навіть дітям не можна було підступитись до матері -- просте яєчко на їхніх очах перетворювалось у чарівну писанку. Тоді ніби весь прапрабатьківський рід уміщався разом з добрими маминими очима на добрих працьовитих маминих руках.

Здебільшого для писанок відбирають яєчка від "первісток" - молодих курочок, що перший рік почали нестися. Коли в господині з якихось причин не було півня, то яєчка мусили міняти в сусідів. Вважалось, що незапліднені яєчка на писанку вживати не годиться, бо в господарстві тоді буде все неплідне.

У такому ж благовійно-молитовному настрої, по закінченні денної праці, щовечора майже в кожній оселі тихо линула пісня-веснянка, заколисуючи дітей та дорослих. У такі вечори, скропивши причілок свяченою водою, господиня розкладала із сухих скалок невеликий живий вогонь, ставила черепок, з чистим бджолиним воском, щоб розтопився. Помолившись, сідала на стілець, покритим виверненим кожухом, брала чисто обмите біленьке яєчко. Коли яєчко було цілком обсушене починала писати.

У приготовлені фарби вливались по кілька крапель освяченої "благовіщенської", "стрітенської", "купальської" та "водохрещенської" води. Раніше жовту фарбу видобували з яблуневої кори, чорну фарбу - з вільхової кори та з чорної рожі (мальви). Червону добували із суміші:

цибулиння, вільхових опилків, дубової кори та деяких квітів. Зелену добували з озимини, омели та барвінку. Бронзову - з гречки (полови), цибулиння, дубової та вільхової кори; фіолетову приготовляли з пролісків, рясту та інших рослин. Зараз, на жаль, частіше використовуються анілінові барвники для вовни.

Червоного кольору крашанка присвячувалась Сонцю й означала радість життя, для

молодих любов та надію на одруження. Жовтий колір присвячувався місяцю і

зіркам, а в господарстві означав урожай, блакитний колір призначався небу,

повітрю, а значить здоров'ю:

зелений - весні, воскресінню природи, що є ознакою багатства рослинного і

тваринного світу, бронзовий означав плодючість та багаті дари Матері-Землі,

чорний з білим - пошана душам померлим, подяка за опікунство від лихих сил.

Чорний колір знаменував пору-досвітка та ночі до. третіх півнів, а тому
така писанка особливо зачаровувала злі сили.


Писанку розписують воском за допомогою писачка. Вмочивши писачок у віск та зробивши потрібний
орнамент, господиня занурювала яйце у відповідну для писанки фарбу. Обсушивши
з цієї червоної, жовтої чи чорної фарби, робила знову писачком потрібні для
орнаменту взори, кривульки, крапки чи щось інше та опускала в нову
фарбу. І, знову обсушивши, якщо потрібно, писали поверху викінчуваний
орнамент. Розписану писанку відкладають до Великого четверга. У Великий четвер
такі писанки клали у велику череп'яну миску та вставляли в піч. Коли віск
почне розм'якати, миску з цими писанками виймали з печі, обережно стирали
м'якою, чистенькою ганчіркою. До кожної писанки промовляється завжди щось
інше, однак усе чарівне.


Найрозпозсюдженішою писанкою завжди була писанка із зображенням "Древа Життя". З прадавніх часів така писанка стала символом безсмертя життя орія, дарованого йому Зоряним Небом Предків. Бо дерево - то диво з див, восени помирає, а навесні знову оживає.

"Трикутник" завжди символізує три чинники - воду, повітря і вогонь, а ще матір, батька і дитину. А ще трикутник - то заповіт Батьків-Предків, пересторога для нащадків.

Писанка, яка має сорок клинців-трикутників, пов'язана з усім життям та з чарівним числом три. Кожен клинець має свій смисл і молитвоприсвячений життю: сонцю, місяцю, зорям, воді, повітрю, оранці, посіву, проростанню, дозріванню хлібів, збору урожаю, молотьбі, саду, пасіці, приплоду худоби... Далі клинці присвячувались родині: народженню, добру, щастю, одруженню...

Писанка з кружечками, від яких відходять короткі рисочки, що нагадують сонячні проміння чи ніжки жучків, символізує природу, зокрема ліс-шум та чаклує скорий прихід весни з її весняним розмаїттям.

"Пташина" писанка, на якій на обов'язково було малювати цілого птаха, а частіше малювалось очко, крильце, пір'ячко, гребінчик, головка, теж символізувала прихід весни та була оберегом від усього лихого.

"Півень" відвертав блискавку та грім. Тому писанку із зображенням півня клали під кут хати, аби охоронити її від блискавки.

Зображення "колосся" на писанці чаклувало високі врожаї.

"Бджоли" - то умилостивлення душ предків. Кладучи таку писанку під перший вулик , пасічник покладає велику надію на роїння бджіл.

Писанкою "худібка" чаклували добрий стан та приплід худібки.

"Молодечі" знаменували кохання, одруження та здійснення мрій дівчини.

"Дитячі" були символом народження та продовження роду людського та світу тваринного .

Писанка "сонце" вважається чи не найстарішою й найголовнішою, бо присвячувалась Богу Сонця Дажбогові. Символом Сонця був кінь. Така блакитний колір призначався небу, повітрю, а значить здоров'ю, зелений - весні, воскресінню природи, що є ознакою багатства рослинного І тваринного світу, бронзовий означав плодючість та багаті дари Матері-Землі, чорний з білим - пошана душам померлим, подяка за опікунство від лихих сил.

Чорний колір знаменував пору-досвітка та ночі до третіх півнів, а тому
така писанка особливо зачаровувала злі сили. Писанку розписують
воском за допомогою писачка. Вмочивши писачок у віск та зробивши потрібний
орнамент, господиня занурювала яйце у відповідну для писанки фарбу. Обсушивши
з цієї червоної, жовтої чи чорної фарби, робила знову писачком потрібні для
орнаменту взори, кривульки, крапки чи щось інше та опускала в нову
фарбу. І, знову обсушивши, якщо потрібко, писали поверху викінчуваний
орнамент. Розписану писанку відкладають до Великого четверга. У Великий четвер
такі писанки клали у велику череп'яну миску та вставляли в піч. Коли віск
почне розм'якати, миску з цими писанками виймали з печі, обережно стирали
м'якою, чистенькою ганчіркою. До кожної писанки промовляється завжди щось
Інше, однак усе чарівне.


Найрозповсюдженішою писанкою завжди була писанка із зображенням "Древа Життя". З прадавніх часів така писанка стала символом безсмертя дарованого йому Зоряним Небом Предків, Бо дерево - то диво з див, восени

3. Обережно покласти яйце на ложку і опустити у баночку жовтої фарби . Яйце повинно залишитися у фарбі протягом 3-х - 5-ти хвилин. Відтак вибрати яйце з фарби і дуже легко витерти чистими серветками.

4. На жовтій шкарлупі покрити воском усі ті частини узору, які мають залишитися жовтими, І покласти яйце в оранжевий колір. Так продовжувати покривати узір воском і занурювати у фарби - від найсвітлішої до найтемнішої ( від жовтої до оранжевої, червоної, коричневої й чорної).

5. Якщо а узорі е маленькі частини, які мають бути голубі або зелені, треба малим пензелем покрити лише ті частини даною фарбою, витерти їх салфеткою і покрити ті частини узору воском. Ціле яйце не можна класти о голубу або зелену фарбу тому, що це перешкодить дальшому процесові. Наприклад, після зеленої дуже важко одержати бажаний відтінок червоної фарби.

6. Після закінчення всього процесу занурити яйце в найтемнішу фарбу, переважно чорну. Вибрати й витерти чистою салфеткою.

7. Тримаючи писанку над свічкою, розтопити віск на малій частині яйця і витерти серветкою. Так продовжувати частинами доти, доки на яйці не буде взагалі воску і види: прекрасні кольори писанки.

8. Закінчену писанку покрити лаком і покласти на стояк, щоб вона висохла. Стояком може бути проста дошка, через яку пробито цвяхи. Лак зберігає кольори писанки і робить шкаралупу яйця менш крихкою.

Хоч ці вказівки можуть видаватися дещо складними, мистецтво писання писанок в

дійсності проста справа. Кожна писанкарка мусить експериментувати й виробити свій власний стиль писання писанки, знайти найзручніший для себе спосіб тримати кістку, писати воском, тримати яйце тощо. Спочатку ваші воскові лінії будуть незграбними й нерівними, але згодом вони стануть гарними й гладкими. Це прийде з часом та досвідом. Проте, не забувайте:

писанка це витвір вашої руки й вашої душі, а не якоїсь досконалої машини. Винагородою за всі ваші зусилля, за вашу терпеливість та наполегливість буде прекрасна, барвиста, неповторна українська писанка.

"Вазони" поширені на Подніпров'ї. Поділлі, Буковині. Прикарпатті... Основний елемент цього мотиву - білатеральне зображення рослини (без виражених ботанічних ознак), а прототип - міфологічні образи дерева життя, світового дерева, що підтверджують варіанти "вазону", де сама посудина відсутня.

Мотив "віконця" (лісостеп. Карпати) завжди має вигляд квадратів чи видовжених прямокутників з хрестоподібним заповненням.

"Грабельки" завжди повторюють паралельні лінії, зубчики.

Специфічною рисою "гребінчиків" слід вважати меншу кількість і більшу видовженість зубчиків, розвиненість форми (багатогранної, круглої, неправильної), від якої відходять зубчики, неоднаковий розмір і різноспрямованість останніх.

Мотив "дубова листя" акцентує характерний хвилястий обрис. Е Київській, , Сумській областях інколи поруч листків присутні жолуді.

Б "лапках" симетрично згруповані гранчасті, рідше - лінійні. округлі

елементи. Специфікою "курячих лапок" є тривалість зображення. Стилізована наближеність, натури помітна у "ведмежих", "гусячих". "кошачих", "качачих

"Листки" акцентують видовженість форми з невизначеністю ботанічних ознак, на відміну від "вишневого", "дубового" та "листа папороті".

"Павучки" мають відцентрову, або складну сітчасту композицію, нагадуючи характерний обрис павука, павутини.

"Решітка" • простий сітчастий візерунок, з перехрещених ліній. На Гуцульщині має назву "Ільчате".

"Хрести" - народні назви найпоширеніших мотивів української народної орнаментики, сформувались в період енеоліту. Невичерпність народної фантазії засвідчують сотні варіантів улюблених хрестових візерунків та іхня образні назви: квітчасті, клиноваті, крижеві, кряжеві. круті, листвені, ламані, прості, цілі, щупакові, хрестобоки, хрещатики тощо. Специфічним для цього мотиву е дзеркальна симетрія чотирьох площин.

Як бачимо, цей наведений далеко не повний, а, точніше, зовсім невеликий перелік мотивів розпису писанок свідчить про величність світогляду наших предків, величезне розмаїття його графічного вираження,

Ось тому на Великдень дарували писанки на знак побажання-заворожіння не всім з однаковими символами-знаками та не з однаковим зафарбуванням. Дітям давали здебільшого писанки з яскравими фарбами,

молоді - з символами сонця; господарям - сорок клинців; старцям - з чорним зафарбуванням та з поясами "небесних воріт". Такі ж писанки приносили й на могили батьків. На могили дітей писанки малювались переважно з білішим фоном.

Писанки також клали покійникам у домовину, коли людина помирала під час Великодніх свят. З покійниками христосувались, розбиваючи писанку об надмогильний хрест. Померлим дітям завжди кладуть писанку. Писанку під час великих свят кладуть у ясла до корів та коней, щоб телилися та добре давали молоко корови, а кобили жеребилися. З писанками та посвяченими галузками верби вперше виганяють худобу на пасовисько. Писанки розкидають по грядках, щоб була гарна городина, та кладуть у гніздо, а за хвилину виймають, коли мають саджати квочку.

На Поділлі існував звичай, за яким дівчина вибивала перкалеву хусточку, оздоблюючи її квітками та ініціалами свого обранця, та дарувала йому на Великдень, загорнувши у неї пару писанок. - повертала колодку. Такі ритуали нерідко завершувались укладанням шлюбу.

У Великий день весни писанка привертала парубку кохання дівчини, а тому він ховав цю писанку, щоб ніхто не наврочив. Бездітні жінки, щоб діждатися дитини, три роки підряд мусять писати по дванадцять писанок, розмальованих квітами та роздавати їх дітям. Квіти, за предківськими віруваннями, - то обличчя ненароджених дітей. Узагалі в перший-другий день Великодня всі, від найменшого до найстаршого, мусять мати при собі писанку і без неї нікуди не виходять. Здавна дітей вважали як посланців неба і Вирію, а тому їх саме найперших ще вдосвіта обдаровували в день Великодня. Здавна у ці дні збираються діти на свої дитячі великодні ігри. "Червоному яєчку" діти завжди особливо раді. Цокання, або товкання, тоді відбуваються в різних місцях. Побиту писанку чи крашанку втримує той, хто її "витовкає". Дорослі зрідка товкалися, деінде старі бабусі загадували: чия писанка чи крашанка розіб'ється раніше - та раніше помре. Б нашому народі й досі зберігається вислів "носиться як з писанкою", тобто з чимось коштовним, що потребу? обережного і шанобливого ставлення.

Кожна місцевість України при збереженні загального шанобливо-побожного ставлення до ритуалу розписування писанок, мала відмінності у виборі символіки, найчастіше вживаної на писанках. І якщо основні символи (Древа Життя, Сонця тощо) присутні кругом, тобто їх можна вважати домінантними для української народної орнаментики, то вже поєднання цих символів, допоміжні елементи, найбільш поширені фарби тощо суттєво розрізнялись. У кожній області, районі, навіть І окремих селах е коло своїх улюблених орнаментів.

Але, на жаль, дуже мало писанкарок може зараз розповісти, що означають окремі І на писанках. Та і як може бути Інакше, коли принесена більше тисячі років, біблійна легенда про сотворення Світу богом Яхве за шість днів витіснила українську легенду про сотворення Світу з яйця, коли ставлення до писанки, Великодних обрядів протягом цілого тисячоліття було різко ворожим. Ось як писав Іван Вишенський до князя Костянтина Острозького в 1599 р.: "Пироги і яйця надгробні всюди ліквідуйте". Тобто українцям заборонялося нести на Проводи писанки і крашанки, які присвячувались душам покійних Предків. Навпаки, розповсюджується легенди протилежного значення:” Писанки пишуть на знак того, що жиди мучили Ісуса Христоса, то все його тіло “пописали”, тобто побили нагайками" (с. Агапівка, Куп'янського повіту, записав Сумцов ). Але це не допомагало - народ міцно тримався своїх звичаїв.

Церковникам не залишалось нічого Іншого, як включити писанки до обряду християнської Пасхи, дозволити приносити їх в церкву для освячення. І мали з того зиск. В середині XVII ст. француз Боплан спостерігає, як за дві години в кошики єпископа набирається 5-6 тис. яєць. І далі:” Єпископ мав приємність цілувати найвродливіших жінок і дівчат, які є в церкві. А коли бачить обличчя яке йому не подобається, простягає для поцілунку лише руку. Таке робив в Києві Митрополит Могила, який є главою всіх єпископів, так само робить і найбідніший парафіяльний священик". Додати, мабуть, нічого. Все це принесло відповідні плоди - писанка втратила своє сакральне значення, перетворилася в звичайнісіньке ремесло. Що зараз тільки не малюється на писанках - від церков, Ісуса Христоса, вождів пролетаріату тощо до малюнків і пейзажів включно. Стало вигідним малювати на видутому яйці, хоч це протиприродне і колись розцінювалось як гріх перед Богом І людьми. В нашому народі добре знали, а гуцули пам'ятають і досі, що подарувати комусь порожню писанку означало: жінці - на безпліддя, господарю - на злидні й порожнечу в господарстві, маленькій дитині - на припинення росту і розумового розвитку, хворій людині - на смерть. Добре, що розписують писанки зараз хто завгодно І як завгодно, не дотримуючись ні часу, ні ритуалу, ні легенд, а, отже, І не набувають писанки своєї чарівної сили. Так що, як кажуть в народі, "на було би щастя, так нещастя помогло".

"Коли поганин Сатана отримує від своїх посланців вісті, що люди ще пишуть
писанки та вшановують пєршоптаха Рода, а, значить, і світ, сильно лютує тоді та
Іноді шугає темними крилами-хмарами в благодатне небо. Та не в змозі затьмарити
світ. Великий грім Перуна розбиває блискавицями той морок І Божественна сльоза
омиває всім душам, зачаровує їх навіки-вічні своїм ласкавим сонцем та плодотворні
теплом життєдайної Матері-Землі".


Ось яке величне місце посідала писанка в світогляді наших Предків. Чи стали ми розумнішими та багатшими, коли не тільки перестали вірити в це, але навіть забули сакральне значення писанки?

Забули, на щастя, ще не всі. Іван Демчук, житель с.Криворівня на Івано-франківщині (запис А.Богорова) говорить так: "Старі люди говорять: як в народі перестануть писати писанки і "гріти Діда". . ., тоді і кінець світу настане". У гуцулів ще на початку XX століття побутував вислів "Доки писанки пишуть, доки колядники ходять, доти Віра Руська буде в світі" (Володимир Гнатюк, Колядки І щедрівки).

І хоч перекази про походження писанок зустрічаються в народі дуже рідко, на питання "Коли виник цей обряд?" можна почути відповідь: "Так здавна ведеться", або ж "Так уже повелося від початку світу".

А це невідпорне свідчення того, що традиція писання писанок не загинула І сьогодні стократно відроджується на нашій Землі, приваблює нових прихильників, засвідчує про невмирущу силу Прабатьківської Віри, підтверджує правдивість старої легенди, яка, стверджує: наш народ буде доти процвітати, допоки українські жінки писатимуть писанки .

Світоглядні засади наших Предків спиралися на вічні Закони Природи. Людина відчувала себе частинок - Природи, яка може розвиватися тільки в консенсусі з Природою І за її Законами. Зараз людина, як "царь Природи", вже "...не можеш ждать змилости от природи - взяти їх у неї - наша задача". Такий нерозважливий підхід може призвести дише до екологічних катастроф, які поставлять людство перед небуттям. Прикладів тому чимало, але найбільш переконливий - Чорнобиль. Скільки людству треба сил та засобів, аби ліквідувати майбутні наслідки цієї катастрофи, бо те що сталося вже виправити не можна? Невже ми дійдемо до стану, коли зародок яйця буде отруєний радіацією І з нього вже не зможе народитися ні матір, ні дитина, як це уявив собі художник Ж.Шана.

Отож робімо висновки, повертаймо свою історичну пам'ять, повертаймо світогляд : обряди наших Предків та пишімо писанки. І святкуймо ВЕЛИКДЕНЬ і Саме Великдень, а не Пасму, яка, по суті, не мас нічого спільного з нашою прадавньою історією!

Українці! ВЕЛИКДЕНЬ приходять до нас тільки у день весняного рівнодення, з не тоді, - коли це визначили пророки чужого народу -порушивши астрономію й календар, а за ними глузд та традиції. Тож визволяймо душі з рабства! Пам'ятаймо: Наші Предки не були "раби Божі", а носили горде ймення Онуків Дажбожих . Тож будьмо гідні їх, не ганьбімо - НАШОГО ПРАДАВНЬОГО РОДУ. Прислухаймося до порад Великих Українців - Григорія Сковороди, Тараса Шевченка. Івана Франка, Лесі Українки... Шануймо і відновлюймо ЗВИЧАЇ та обряди наших Предків.
Література:
1. В. Войтович. Сокіл-Рід.

2. А.Богород. Ідеологічна боротьба навколо писанки. Сварог, №4, 1996.


3. Амірдовлаг Амасіаці. ЯЙЦЕ. Сад-город, 1997, №9 (зайве для неуків);

  1. Іванченко. Писанки на Україні.

  2. М.Р.Селівачов. Домінантні мотиви української народної орнаментики, ж. Народна творчість та етнографія. 1990, №2.

6. А.К.Адруг. Писанки Чернігівщини, ж. Народна творчість та етнографія. 1990, №4 .

  1. Пише писанки бабуся, пише мама, пишу я. Упорядник В.Скуратівський, Український центр народної творчості, 1992.







Схожі:

Тема Писанкарство
Всесвіту. Існують також численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок під час Великодніх свят, пов'язують виникнення...
Уроку з теми: Писанка Слово вчителя
З приходом весни розквітає природа, воскресає життя. Надходять Великодні свята і беруться українці за давнє мистецтво розписування...
Тема уроку: ЛЮДИНА ПОРТРЕТ ВСЕСВІТУ. Мета
Мета : дати знання про співвідношення частин обличчя, навчити за допомогою тону й фону передавати глибину на двовимірній площині
Конспект уроку літератури рідного краю для 5 класу Тема. Перекази та легенди Акермана
Легенди-фантастичні оповідання як про минуле чи майбутнє, так і про сучасні оповідачеві події
Чому астрономи, спостерігаючи в телескоп за далекими галактиками, бачать минуле Всесвіту?
Опрацюйте матеріал по темі «Всесвіт» і пройдіть тест «Всесвіт». З 1 – 5 запитання має бути дві правильних відповіді
Чому астрономи, спостерігаючи в телескоп за далекими галактиками, бачать минуле Всесвіту?
Опрацюйте матеріал по темі «Всесвіт» і пройдіть тест «Всесвіт». З 1 – 5 запитання має бути дві правильні відповіді
«Школа розуму, душі та серця очима вчителя хімії»
«принести світло в класну кімнату», «розширити її до масштабів Всесвіту», всебічний підхід до навчання, який допоможе повніше розвинути...
Тема: «Життя у Всесвіті» Цілі
Всесвіту; розвивати самостійність, творчий потенціал, інтелект учнів; формувати матеріалістичний світогляд, наукову картину світу;...
Встановіть відповідність між
Встановіть відповідність між історіями відкриття Всесвіту, що дається у лівій колонці таблиці, та характеристиками епох, що розміщується...
Кобзарство як соціально-культурне явище: козацькі думи в контексті європейської епічної традиції
Кобзарство як соціально-культурне явище: козацькі думи в контексті європейської епічної традиції. 2
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка