69
6-й клас. ОБРАЗ ЛЮДИНИ В МИСТЕЦТВІ
Зміст програми 6-го класу базується на вивченні основних принципів зображення людини та її діяльності в образотворчому мистецтві різних епох та напрямків.
Вивчення форми зосереджується на особливостях формоутворення фігури людини з акцентом на вільному передаванні різноманітності рухів, краси і виразності пластики, прояву емоційного стану людини (як у портреті, так і в сюжетних композиціях).
Під час реалізації навчальної проблеми “(Простір і об'єм” передбачається розвивати уявлення учнів про єдність точки зору в реалістичному зображенні, а також формувати їхні знання і вміння передавати об'єм форми живописними і графічними засобами, зокрема в більш складних завданнях, наприклад, у портретних зображеннях людини (голова, фігура). Поряд з цим бажано ознайомити учнів із способами передавання простору в культурах різних народів світу (єгипетський креслярський метод аксонометричної передачі простору і об'єму, в японсько-китайському мистецтві, комбінація цих методів у східних мініатюрах, зворотна перспектива в іконографії).
Навчальна проблема “Колір” розглядається як засіб передавання емоційного стану людини, а також у декоративному та абстрактно-символічному аспектах. Удосконалюються навички учнів у створенні гармонійних поєднань кольорів у композиціях.
У композиційній діяльності передбачається опанування учнями та свідоме використання таких типів композиції, як закрита та відкрита, динамічна та статична; використання на свідомому рівні таких засобів організації композиції, як ритм, асиметрія, рівновага, композиційний центр; формування уявлень про цілісність композиції. У 6-му класі діти починають вивчати тривимірну комп'ютерну графіку, що морально готує їх до вивчення законів перспективи в образотворчому мистецтві, з якими вони почнуть більш детально знайомитися в 7-му класі.
70
Навчальні завдання (мета)
|
Орієнтовна тематика і зміст роботи
|
Клас
|
Рекомендована техніка та матеріали
|
Примітки
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
Розвиток в учнів здібностей сприймати красу тіла людини, його пластику, доцільність будови, особливості будови та пропорцій чоловічої, жіночої, дитячої фігури, рис обличчя людей різних національностей.
Ознайомлення із засобами та прийомами зображення людини в портретних та сюжетно-тематичних композиціях в художніх культурах різних народів. Поширення уявлень про портретний жанр.
|
Уроки сприймання реальної дійсності та образотворчого мистецтва. “Людина створена для щастя”.
Умовний характер зображення людини у первісному суспільстві: динамізм, експресія, пло-щинний характер. Палеолітична Венера, як символ родючості, дітородіння. Ритуальні маски: історія виникнення та розвитку, види масок, традиції декору тіла людини: татуювання, фарбування. Використання подібних об'єктів в сучасних святах, наприклад: ряджені у слов'янських народів, народні свята в Китаї, Індії, карнавали у Венеції, Ріо-де-Жанейро та ін. Вивчення імітації рухів тварин у мисливсь-ких та ритуальних танцях.
Стародавній Єгипет і Месопотамія: особливості зображення людини в настінних розписах і рельєфах: голова та ноги — у профіль, тулуб — анфас, площинний і статичний характер зображення. Ритм (метр) як засіб виразності в сюжетних композиціях із зображенням людини. Виділення головного (соціальне значущого) розміром. Тема праці в
|
5–7
|
Спроба швидких начерків та зарисовок у стилі творів, що переглядаються.
|
Записи в робочому зошиті (словнику). За наявності уроків ритміки і танцю в школі можлива постановка колективного ритуального танцю з виготовленням масок на уроках образотворчого мистецтва.
|
71
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
|
мистецтві Стародавнього Єгипту. Особливості єгипетського рельєфу; контррельєф, включення до композиції ієрогліфів. Ритуальна єгипетська скульптура: основні статичні пози, відсутність зображень старих та дітей. Спроби передати схожість у скульптурі.
Зображення людини в античному мистецтві: пластичний характер площинних зображень у розписах крито-мікенської культури (цар-жрець; діти, які граються). Розвиток грецьких скульптурних зображень людини: архаїчні статичні Куроси і Кори; класичні, що передають красу, силу, гармонію; експресивно-виразні в епоху еллінізму (передавання складного руху, його виразності та увага до сцен побутового характеру). Тема спорту в мистецтві античності. Відсутність портретної схожості.
Стародавній Рим: скульптурний портрет; яскрава індивідуальна образна характеристика, передача портретної схожості. Портрети на повний зріст, бюсти. Кінна статуя Марка Ав-релія. Фаюмський портрет: передача портретної схожості та елементарне ліплення об'єму засобами світлотіні.
Індія: жіноча фігура як символ родючості
|
|
|
|
72
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
|
(пишність та округлість форм, пластичність, відсутність статики). Божества індуїзму, наприклад: багаторукий Шива, що танцює, у скульптурі (символіка жестів і деталі зображення); синьолиций Кришка в індійських мініатюрах; Ганеша — людина з головою слона. Китай: кам'яне військо в похоронному комплексі Цинь-Шихуан. Китайські божества: уособлення щастя, багатства, мудрості, здібності до різних видів діяльності тощо.
Японія: людина як складова частина природи (ксилографія, сувійний живопис, декоративні розписи інтер'єрів). Характерні, виразні образи акторів у тій чи іншій ролі в японській театральній гравюрі. Японські божества: багато-рука Канонн.
Західноєвропейське середньовіччя: площинний, умовний характер зображення, порушення пропорцій, виразність погляду та жесту. Композиційне підпорядкування фігур формі архітектурних елементів у сюжетних рельєфних зображеннях. Виділення композиційного центру розміром відповідно до духовної значущості.
Людина в мистецтві Відродження: прояв інтересу епохи до індивідуальності людини та ві-
|
|
|
|
73
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
|
дображення даного явища в образотворчому мистецтві. Перенесення античних сюжетів та образів у свою епоху (що переросло в традицію для наступних поколінь). Особливості зображення людини: правильність пропорцій, ліплення об'єму світлотінню, передача тривимірності фігури у тривимірному просторі, ідеалізація у фігурах та портретах, стан гармонії людини із зовнішнім світом. Жіночий образ в мистецтві Відродження. Героїзований масштаб монументальних творів як в живопису, так і в скульптурі. Виникнення портретного жанру в живопису.
Епоха Відродження в Нідерландах: людина в жанрових сценах. Голландський живопис XVII ст.: увага до людини середнього соціального стану, відсутність героїзованого образу. Особливості зображення фігури людини в різних стилях: бароко, рококо, класицизмі, ампірі, модерні. Портрети, створені в реалістичному ключі (XVII— XVIII ст.). Трансформація образу людини в образотворчому мистецтві кінця XIX— початку XX ст.: умовність кольору та форми в творчості А. Матісса; експресіоністичні тенденції в творчості А Модільяш, голубий та рожевий періоди в творчості П. Пікассо,
|
|
|
|
74
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
|
кубізм; активне використання техніки колажу в творчості додаїстів; сюрреалістичні зображення в творчості С. Далі (наприклад, “Ринок рабів” з бюстом Вольтера, що з'являється та зникає).
Тема праці, спорту та побутові мотиви в сучасному мистецтві. Образ людини в українському мистецтві (портрет та сюжетно-тематична композиція): Т. Шевченко, Н. Пимоненко, О. Мурашко, Є. Буковецький,
М. Кузнецов, Ф. Кричевський, А. Манас-тирський, М. Дерегус, В. Зарецький, І. Труш,
А. Коцка, Т. Яблонська, Г. Антонюк, Ф. Ма-найло, М. Божій, П. Курилас, А. Ждаха,
Т. Голембієвська; в декоративному ключі:
Д. Стецько, О. Новаковський, О. Кульчицька та ін.
Образ людини в декоративно-прикладному мистецтві слов'янських-народів: декоративна вишивка, ткацтво, килимарство (в Україні: рушники, серветки, килими у Вінницькій, Одеській, Полтавській, Чернігівській та інших областях). Образ людини в народній іграшці: в Україні — традиційна ліпна іграшка та народна керамічна скульптура малих форм (Опішня, Київ, Вінниччина); дерев'яна дрібна
|
|
|
|
75
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
|
пластика сувенірного характеру з побутовим антуражем у західних районах; народні образи в українській м'якій іграшці (Київ); гуцульська іграшка із плавленого сиру (вершник, жанрові мотиви). У Росії: народна глиняна іграшка — димківська, филимонівська, абашівська та ін.; дерев'яна: рухома богородська іграшка, матрьошка (Загорськ, Полхів-Майдан та ін.), ганчір'яна іграшка в національних костюмах. Іграшки з рослинних матеріалів (в Україні, Росії, Білорусі та ін.). Зображення людини в українському станковому народному живопису на папері (М. Приймаченко, Є. Миронова, М. Буряк, І. та С. Гоменюк та ін.) і в живопису на склі (І. Сколоздра).
|
|
|
|
|