ПРОГРАМИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО


НазваПРОГРАМИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
Сторінка1/25
Дата23.03.2013
Розмір3.87 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Головне управління змісту освіти

ПРОГРАМИ

ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

5 – 7

класи

Затверджено

Міністерством освіти і науки України

Електронна версія

Інститут засобів навчання АПН України

Затверджено Міністерством освіти і науки України

Програми для загальноосвітніх навчальних закладів

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

5—7 класи

(Лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-3580 від 22.08.2001 р )

Програми підготували

Образотворче мистецтво. 5—7 класи- Л. Любарська,

М Резніченко, О Протопопова, Л. Вовк

Додатки: О. Потапчук, Н. Кьон

Образотворче мистецтво. 5—7 класи; Л Фесенко

Відповідальні за випуск: провідний спеціаліст Головного управління змісту освіти

Міністерства освіти і науки України О. Корнілова;

завідувачка сектору суспільствознавчих наук і культурознавства

Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства

освіти і науки України М Демчишин

© Міністерство освіти і науки

У
країни, 2001
© Л Любарська, О Прогопопова,
Н. Кьон,Л Фесенко та ін., 2001

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО 5–7 КЛАСИ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

В умовах розбудови держави, демократизації та до­корінної трансформації суспільства у загальному русі за гуманізацію системи освіти неухильно зростає роль мис­тецтва.

Виховний потенціал мистецтва полягає в самій його суті. Це пояснюється тим, що емоційна сторона свідо­мості, естетичні ідеали особистості первинні стосовно ін­телекту у формуванні духовних інтересів, ставлення до світу взагалі.

З-поміж інших видів мистецтва образотворче є уні­кальним у розв'язанні завдань як художнього, так і осо-бистісного розвитку, громадського і духовного станов­лення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність ста­новить одну з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості.

О
3
тже, проблема радикального поліпшення емоційно-естетичного і духовно-морального виховання зумовлює такий розподіл акцентів завдань у викладанні образо­творчого мистецтва, серед яких виховні та художньо-розвивальні були б провідними стосовно навчальних. Адже саме вирішення художньо-розвивальних завдань формує рівень художньо-творчої свідомості індивіда, що й визначає ступінь включення учнів у глобальні культу-рогенні процеси. З огляду на викладене, мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій формі можна визначити як розвиток у ді­тей високих естетичних ідеалів, формування потреб і здіб­ностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу.

ГОЛОВНІ ЗАВДАННЯ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

  1. Формувати в дітей художньо-естетичне ставлення до дійсності як здатність до неспоживацького худож­нього пізнання світу та його образної оцінки. Це перед­бачає наявність таких особистісних якостей, як відчуття краси та гармонії, здатність емоційно відгукуватися на різноманітні прояви естетичного у навколишньому світі, вміння помічати прекрасне у спостережуваних явищах та усвідомлювати його, потреба в спогляданні та милуванні.

  2. Розвивати специфічні для художньо-творчого про­цесу універсальні якості особистості як основу для роз­витку її творчого потенціалу, художньо-творчу уяву, ори­гінальне, нестереотипне асоціативно-творче мислення, художньо-образні якості зорового сприйняття, спостереж­ливість, зорову пам'ять тощо.




  1. Формувати знання і уявлення про образотворче мистецтво, його історію та роль у житті людей, навички розуміння мови різних видів образотворчого мистецтва, усвідомлення ролі художнього образу в мистецтві; розви­вати навички його сприйняття та емоційно-естетичної оцінки, культуру почуттів.

  2. Формувати потребу до продуктивної художньої творчості, вміння створити виразний художній образ, оригінальну композицію мовою того чи іншого виду об­разотворчого мистецтва; оволодівати основами худож­ньо-образної мови і виражальними можливостями художніх матеріалів та різних видів художніх технік, що дасть змо­гу досягти свободи вираження у творчості.

  3. Розвивати сенсорні здібності дітей, що сприятиме повноцінності художньо-естетичного сприймання та по­ліпшенню якісного боку практичної художньо-творчої діяль­ності

Успішний художньо-творчий розвиток дітей забезпе­чується дотриманням методичних принципів, адекватних специфіці мистецтва:

— організація художньо-творчого розвитку передбачає врахування вікових, індивідуальних, національних, куль­турних, регіональних особливостей і традицій; останнє зумовлює звертання до глибоких коренів народної твор­чості, переймання національним духом, а не сліпе ко­піювання взірців і канонів національного декоративного мистецтва;


4



  • залучення до розуміння змісту та сутності мис­тецтва повинно здійснюватися шляхом особистісно-емо­­­ційного сприйняття художньої інформації. Саме через це
    досягається духовно-моральне й естетичне виховання особистості, пробудження в її душі добрих почуттів, чуй­ності, здатності до співпереживання;

  • художній образ — це основа, на якій будується ху­дожньо-образне сприймання мистецтва і власна художня ді­яльність. Через це опору на художній образ необхідно передбачити у всіх видах художньої діяльності – і в роз­ділі “Практична робота”, і в розділі “Сприймання”;

  • опанування мовою мистецтва і формування нави­чок практичної роботи доцільні лише в художньо-образ­ному ключі як освоєння засобів виразності художнього образу. Інакше набуті знання й уміння будуть поза­художніми (тобто марними);

  • ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від одержуваних діть­ми під час занять емоційного задоволення, радості. За­безпечення цієї умови досягається дотриманням вищеза­значених положень і характером організації занять (уроків);

  • заняття образотворчим мистецтвом повинні бути організовані за законами мистецтва, що передбачають:

а) нестереотипність, структурну різноманітність, сце­нарну режисуру;

б) залучення учнів до співпереживання, створення від­повідного темі уроку емоційного настрою, чому сприя­тиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових мо­ментів, використання інших видів мистецтва (художнього слова, музики, елементів театрального дійства, кінофрагментів);

в) наявність трьох основних структурних елементів уроку (відповідно до законів будь-якої художньої твор­чості): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація.

ЗМІСТ І СТРУКТУРА ПРОГРАМИ

Пропоновану програму з образотворчого мистецтва розроблено відповідно до державної програми “Освіта (Україна XXI ст.)”.

Програма забезпечує належні умови розвитку особис­тості учнів засобами образотворчого мистецтва з ураху-


5



ванням вікових особливостей, формування знань, умінь і навичок на рівні державних стандартів у галузі художньої культури.

Структура програми, послідовність виконання зав­дань, зміст уроків визначені відповідно до вікових зако­номірностей у галузі образотворчої діяльності і поділені на три великі блоки, що дає змогу найповніше врахову­вати вікові особливості дітей: 1—4*, 5—7 і 8—11 класи.

Програму подано в табличній формі, що забезпечує комплексний підхід до планування уроків, враховуючи як тематику творчої роботи, так і навчальні завдання та техніку виконання.

Відповідно до методичних принципів, мети і завдань предмета програма з образотворчого мистецтва склада­ється з двох основних розділів:

1. Сприймання;

2. Практична (творча) художня діяльність.

Розділ “Сприймання” включає в себе два взаємопов'яза­них види діяльності.

  1. Естетичне сприймання дійсності. Передбачає її ху­дожнє освоєння: формування вміння бачити, емоційно відгукуватися та усвідомлювати красу, естетичні якості різноманітних явищ і об'єктів довкілля — природи і тва­ринного світу, міст і сіл, будинків і квартир, зовнішнього вигляду людини (відбитих в одязі, прикрасах, зовнішніх рисах і пластиці тіла).

  2. Сприймання мистецтва. Передбачає формування на­вичок сприймання й оцінки художнього образу в творах образотворчого мистецтва (по можливості — і в інших видах). Розділ “Сприймання” здійснюється на матеріалі шедеврів світового образотворчого мистецтва, творів су­часних авторів як українських, так і зарубіжних, і пови­нен вирішувати три основні завдання:

1) формувати уявлення про особливості образної мови різних видів образотворчого мистецтва, розуміння ролі виражальних засобів у створенні художнього образу (пев­ного стану, настрою, характеру тощо) твору мистецтва;

2) розвивати вміння висловлювати своє ставлення та емоційне переживання щодо твору, який аналізується: а) у формі словесного відгуку на рівні емоційно-есте­-

______________

* Програми для 1—4-х класів уперше вийшли друком у 1996 р. (К.: Перун).

т
6
ичної оцінки, художнього аналізу (порівняння, зістав­лення, виявлення загальних рис тощо), розгорнутої ху­дожньої оповіді, що передає естетичні погляди, смаки, ідеали учнів; б) у формі “графічної мови”, тобто пере­давання враження про твір за допомогою зображення (миттєво виконані начерки і замальовки з пам'яті); в) мож­ливо — в інших формах художньої творчості (музика, те­атр, художня фотографія, анімація тощо);

3) формувати знання та уявлення про мистецтво і ху­дожників, специфіку їхньої праці, спеціальні художні тер­міни.

Розділ “Практична (творча) художня діяльність” пе­редбачає максимально широкий спектр художніх технік і матеріалів, включає роботу на площині і в об'ємі.

У кожному з розділів робота виконується за чотирма основними навчальними проблемами: 1) форма (силует, частина і ціле, пропорції, конструкція тощо); 2) простір і об'єм; 3) питання композиції і композиційна діяльність; 4) колір.

Головні напрями і завдання роботи з реалізації пере­лічених проблем з урахуванням вікових особливостей ді­тей наведені в таблиці 1.

Освоєння навчальних проблем програма пропонує здійснювати у трьох аспектах художньо-творчого розвит­ку (реалістичному, декоративному, виражальному), які передбачають посильне створення художнього образу на основі передачі різноманітних якостей і властивостей фор­ми, кольору, простору та композиції відповідно.

  1. У реалістичному художньому ключі. Методи і форми роботи: з натури, з пам'яті, за уявою; індивідуальна ро­бота.

  2. У декоративній манері. Методи і форми роботи: за уявою; індивідуальна, групова і колективна робота.

  3. У різних стильових напрямках від абстрактних до асоціативно-виражальних. Методи і форми роботи: за уявою.

Реалізація трьох аспектів художньо-творчого розвитку учнів у практичній роботі на площині і в об'ємі перед­бачає створення основних продуктів художньої діяльнос­ті, наведених у таблиці 2.

Таким чином, зміст практичної діяльності орієн­товано на ознайомлення учнів з особливостями худож­ньо-образної мови різних видів образотворчої діяльності, з різноманітними пластичними техніками і доступною


7

технологією створення художнього образу у власних твор­чих роботах.

У програмі вказані лише навчальні завдання. Зав­дання, спрямовані на розвиток художньо-образного мис­лення й уяви не вказані, але повинні реалізуватися вчи­телем на кожному уроці.

Основне навчальне завдання уроку завжди вказане першим, супровідні завдання — у порядку значущості.

Подана в програмі орієнтовна тематика завдань роз­рахована на дитяче сприйняття і не може використо­вуватись учителем як календарний план. Якщо кількість завдань перевищує кількість навчальних годин, учителю надається можливість вибрати варіант завдання або замі­нити його за власним бажанням, але з урахуванням на­вчальних проблем програми.

Таблиця 1

ОСНОВНІ НАВЧАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРАКТИЧНОЇ (ТВОРЧОЇ) ХУДОЖНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Головні напрями роботи

Примітки

1

2

ПИТАННЯ КОМПОЗИЦІЇ

ТА КОМПОЗИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1 . Формування емоційно-смислового заду­му композиції повинно здійснюватися в художньо-образному ключі з акценту­ванням уваги на чуттєво-естетичному сві­тові людини, предметів або подій, можна зробити припущення щодо їх настрою, характеру, взаємин тощо. Передбачається також формування свідомого ставлення до вибору елементів композиції, які “працюють” на образ.

Це відповідь на запитання “що?” (що зображатиметься, виражатиметься ?). Працюючи з молодшими школярами, слід враховувати їхню підвищену емоційну чутливість.

2. Втілення задуму художніми засобами

являє собою структурно-пластичний (декоративний, зовнішній) бік ком­позиції і засіб досягнення доступності смислової ідеї зображення.
Передбачає також освоєння компо­зиційних властивостей і засобів (єд­ність, розмірність, підпорядкованість, динамічний і статичний стани, ритм, симетрія та асиметрія, контраст і нюанс, масштаб і пропорції тощо).

Це відповідь на запитання “як?” (як, якими засобами передати задумане?)


Конкретні завдання щодо засвоєння композиційних властивостей, засобів і по­нять з урахуванням віку уч­нів запропоновані в Про­грамі (див. далі).


8



1

2

КОЛІР

1. Розвиток кольорочутливості ока,

вміння бачити багатство кольору в навко­лишньому світі, здатності розпізнавати барви середовища. Наслідком цього має стати подолання стереотипних колірних уявлень, формування в учнів художньо-естетичного ставлення до навколишньої дійсності, потреби втішатися красою природи і творами мистецтва; в практич­ній роботі — вміння передавати розмаїття і виразність кольору в малюн­ках, пов'язаних із відображенням явищ довкілля.

Перші три напрямки роботи здійснюються в емоційно-естетичному ключі і є стра­тегічними; реалізовуються впродовж усього періоду на­вчання.

Під час виконання конкрет­ного завдання той чи інший напрямок розвитку дитячого кольоросприймання висту­пає провідним щодо інших.

2. Формування відчуття декоративної виразності кольору, що передбачає:

а) розуміння умовності декоративного кольору; б) розуміння гармонії кольо-росполучень. У власних творчих робо­тах — уміння використовувати колір з декоративною метою і за законами ко­лірної гармонії.

_

3. Усвідомлення учнями виражальних мож­ливостей кольору і розвиток у них (на рівні синтезу розуміння і почуття) вміння використовувати колір для відтворення власних емоцій, певного стану, настрою в різних видах художньої діяльності.

_

4. Освоєння основ кольорознавства; формування вмінь і технічних навичок.

Реалізується впродовж усьо­го періоду навчання; конк­ретні завдання з урахуван­ням віку учнів кожного кла­су запропоновані в Програмі (див. далі).

ФОРМА

1. Розвиток, емоційно-естетичного сприйняття і відтворення форми:

а) навчати сприйняттю й передаванню характерних особливостей обрисів за­гальної силуетної форми предмета;

б) навчати декоративної трансформації реальних форм у роботі на площині і в об'ємі; освоювати прийоми декоративної розробки й збагачення форми (деталя­ми, фактурою, текстурою тощо).

Робота виконується “віль­но”, без так званої “побудо­ви”, на око.

Реалізується в площинному зображенні (малювання, ап­лікація, рельєф).

На усвідомленому рівні на­вчання декоративної транс­формації реальних форм можливе приблизно з 3-го класу.

2. Формування навичок модифікації (видозміни) форм:

Робота здійснюється протя­гом усього періоду навчання


9



1

2

а) в межах загальної основної побудови шляхом зміни пропорції (як загальної форми, так і складових її частин), видо­зміни деталей і декору; б) шляхом перетворення статичного стану предмета чи явища в динамічний, наприклад: зображення людини і тва­рини в русі; дерева, рослини, хвилі то­що під дією різних природних явищ (ві­тру, температури та ін.); в) під час створення фантастичних образів і конструкцій, що є результатом розвитку в учнів комбінуючої здатності уявлення.

(з урахуванням рівня віково­го розвитку учнів).

3. Формування навичок аналізу й від­творення предмета з точки зору розмірів, пропорцій, конструкції; оволодіння знаннями закономірностей побудови реальної форми предметів.


У початкових класах увагу учнів слід зосереджувати го­ловним чином на відтворенні фактичних пропорцій і конс­трукцій силуетної форми предметів, на співвідношенні величини предметів у групі, ознайомленні з такими зако­номірностями побудови фор­ми, як симетричність, взає­мозв'язок частин в єдиному об'єкті (предметі). Можливе введення елементів побудо­ви: під час малювання об'єм­них форм предметів (при­близно з 5-го класу). Корисно застосовувати “наскрізну” побудову (коли відтворюють­ся не тільки видимі, але й не­видимі межі перетину повер­хонь більш тонкими, легкими лініями).

ПРОСТІР ТА ОБ'ЄМ

1. Навчання відтворенню умовної гли­бини простору на площині доперспек­тивними методами, взаємне розташу­вання предметів один відносно одного і спостерігача: освоєння просторових орієнтацій і уяв­лень за фризової побудови простору; освоєння глибини (плановості) простору; формування понять про точку зору, що перебуває поза зображуваним.

Здійснюється під час на­вчання у початкових класах

2. Навчання відтворенню третього ви­міру (об'єму) в зображенні поодиноких предметів на площині.

Перехід до освоєння перс­пективних явищ і перспек­тивної побудови предметів можливий приблизно з кін­ця 4-го — на початку 5-го класу.

1

2

3. Вивчення перспективних методів по­будови простору: законів лінійної перспективи; альтернативних способів просторової побудови зображення.

Освоєння навчальних за­вдань повинно базуватися на цілеспрямованому спостере­женні й аналізі просторових явищ навколишньої дійснос­ті (таблиці і схеми, вивчення правил і послідовності побу­дови не сприяють усвідом­леному засвоєнню матеріалу, орієнтуючи дітей на меха­нічне наслідування, відтво­рення готових зразків перс­пективної побуди простору і об'ємної форми предметів). Останнє можливе у старших класах на рівні аналізу різних художніх систем і у власній художній творчості.

Таблиця 2

ПРОДУКТИ ХУДОЖНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Аспекти художньо-творчого розвитку

На площині

В об'ємі

Реалістич­ний.

Графіка, живопис.

Скульптура, архітектура і дизайн.

Декора­тивний.

ДПМ; декоративно-орнамен­тальна композиція (станкового характеру, за мотивами ху­дожніх промислів); декоративно-графічна робота (передбачає включення шриф­ту до композиції: макет книж­ки, поштова марка, листівка, плакат тощо); монументально-декоративна композиція (ескіз; імітація мозаїки, вітража тощо).

Архітектура, дизайн, ДПМ.

Абстракт­ний (без­предмет­ний, не фігуратив­ний).

Прикладна графіка, живопис.

Скульптура, архітектура, фронтальна композиція (фасад, абстрактний ре­льєф тощо);

об'ємна композиція (монумент, абстрактна кругла скульптура тощо); глибинно-просторова композиція.


11

ПРОГРАМИ 5–7 КЛАСИ

ТВОРЧІСТЬ ТА ВИРАЖЕННЯ

Характерними віковими особливостями 57-х класів є розвиток пізнавальної сфери, виникнення по­чуття дорослості. У цей час серйозно трансформується характер образотворчої діяльності: в зображенні довкілля діти орієнтуються відтепер не на свої уявлення, а на зо­рову відповідність, їх усе більше цікавить вірогідність, правдоподібність зображення. З’являється суперечність між життєвим досвідом і невисоким рівнем художньої майстерності, що часто породжує невпевненість у своїх силах і можливостях, апатію, скепсис, критичне мислен­ня і, як наслідок, втрату інтересу до образотворчої ді­яльності; зникає щирість і сміливість творчого процесу, свобода творчої фантазії; малюнки втрачають чистоту і мажорність кольору, своєрідну виразність. Водночас у роботі з підлітками можна використати позитивні момен­ти, які допоможуть загалом подолати кризу перехідного періоду і зберегти інтерес до художньої творчості, зокре­ма, зв'язок образотворчого та інтелектуального розвитку, потребу в емоційному самовираженні, розширенні соці­альних і культурно-наукових аспектів сприймання, про­будження інтересу до техніки виконання малюнка, до окремих видів художньої творчості, особливо — до деко­ративно-прикладних.

Особливості підліткового віку зумовлюють врахування потягу дітей до зображення реального світу з його уяв­ною оптичною характеристикою. При цьому необхідно пам'ятати, що провідною метою образотворчого мистецтва є художнє виховання в його універсальному значенні.

З огляду на сказане, мета програми навчити учнів різних способів відображення реального світу. Водночас

п
12
ередбачається збереження творчої орієнтованості про­цесу навчання, поєднання уважного вивчення видимого образу і роботи творчої уяви, формування зацікавленого художньо-естетичного сприймання дійсності.

Сприйманню мистецтва у 57-х класах програма приділяє більшу увагу, ніж у початковій школі. Це зу­мовлено тим, що в початкових класах (на рівні можли­востей учнів цього віку) сформовано цілісне уявлення про види образотворчого мистецтва, закладено основи розуміння специфіки і особливостей засобів виразності в творах мистецтва.

Серед головних завдань реалізації розділу “Сприйман­ня мистецтва” — формування основ художнього мислен­ня учнів, їхнього стійкого інтересу до спілкування з об­разотворчим мистецтвом. Шляхи досягнення мети коротко можна сформулювати так:

  • поглиблювати і розширювати знання про специ­фіку, функції та засоби вираження в різних видах обра­зотворчого мистецтва, його жанрах і формах;

  • формувати навички свідомого естетичного сприй­мання художнього образу в творах мистецтва, їхньої ху­дожньої мови, образного ладу (на рівні і почуттів, і мис­лення).

У 57-х класах естетичному сприйманню дійсності та творів мистецтва необхідно виділяти певну кількість часу на кожному уроці. Два-три рази на чверть сприйманню можна присвятити окремі уроки.

У розділі практичної художньої діяльності програмою висувається на перший план навчальна проблема “Форма”, опанування якої відбувається за трьома основними на­прямками (див. табл. 1):

  1. розвиток емоційно-естетичного сприймання і від­
    творення форми (у реальному і декоративному аспектах);

  2. формування навичок модифікації та видозміни фор­ми (на основі спостережень форми у реальній дійсності,
    уявлень і роботи творчої фантазії);

  3. о
    13
    володіння знаннями про закономірності будови
    форми, реальної конструкції предметів та об'єктів із по­сильним відтворенням індивідуальних особливостей форми, кольору, декору (на основі зорового сприймання, порів­нянь, розмірковувань, аналітичного осмислення).

Провідну навчальну проблему відображено в тематиці завдань так: у 5-му класі вивчаються в основному при­родні форми (флора, фауна, пейзаж); в 6-му — людина; в 7-му — предметне середовище. Це, однак, не виключає зображення у творчих композиціях, наприклад, у 5-му класі людини, а в 6—7-х класах — птахів, звірів тощо.

Бажано опрацьовувати навчальну проблему “Форма” через реалізацію навчальної проблеми “Композиція”, в якій форма була б головним об'єктом уваги. Інші на­вчальні проблеми (“Колір”, “Простір та об'єм”) також опановуються через композицію, що сприятиме її ціліс­ності.

Під час опрацювання реалістичного зображення (на­тюрморт, пейзаж, сюжетно-тематична композиція) ста­виться завдання поступового переходу від площинних зображень до об'ємно-пластичних, закріплення уявлень про доперспективні способи передачі глибини простору і включення понять спостережуваної (лінійної) перспек­тиви, свідомо сприйнятих під час спостережень просто­рових явищ у реальному житті та в станковому живопису (графіці).

Поширюються межі навчальної проблеми “Колір”. Учні ознайомлюються з більш складними способами створення гармонійних співзвучностей кольору, які ґрун­туються не лише на їх сприйманні в природі та в на­родному декоративно-прикладному мистецтві, а й на ко­лірних поєднаннях, знайдених майстрами різних епох і художніх спрямувань.

Таким чином, засвоєння чотирьох навчальних проб­лем у власній художній практиці школярів має здійсню­ватися на основі більш свідомого, глибокого розуміння і використання особливостей, засобів виразності у ство­ренні художнього образу в одному з аспектів художньо-творчого розвитку, декоративному або виражальному (див. табл. 2). Мається на увазі не формування навичок фотографічного копіювання видимого світу, а створення образів на рівні переосмислених уявлень про навко­лишній світ в емоційно-естетичному ключі — вільно оперуючи фарбами, кольорами, лініями, формами та їх поєднанням.


14
У 5—7-х класах ми продовжуємо вивчати основи ком­п'ютерної графіки. В 5-м класі учні вивчають растрову програму PHOTOSHOP, що є визнаним стандартом се­ред редакторів, спрямованих на редагування зображень, створення панорам і колажів.,

У 6—7-х класах проводиться курс занять тримірної графіки, зокрема вивчається програма 3D STUDIO MAX, 3DS, в межах якої учні знайомляться з тримірними об'єк­тами, побудовою сцен та їх освітленням, анімацією.

Обмірковуючи організацію, структуру, методику про­ведення уроків, учитель повинен пам'ятати, що художній образ має бути в основі всіх видів художньої діяльності. А це зобов'язує до створення емоційно насиченої атмо­сфери на кожному уроці (в тому числі малювання з нату­ри). Бажане використання на уроці ігрових, фантастико-пригодницьких моментів, творів інших видів мистецтва, що урізноманітнить навчальний процес і сприятиме більш природному, плідному та свідомому розумінню су­ті мистецтва. Оскільки ігровий момент у 57-х класах дещо “втрачає свою актуальність, то найбільш активним чинником розвитку художніх інтересів стає комплекс різ­номанітних технологічних прийомів роботи з різними художніми матеріалами й техніками: використання тоно­ваного і кольорового паперу, багатства та розмаїття ко­льору, фактурних якостей матеріалу, змішаних технік, нетрадиційних комбінацій художніх матеріалів, оригі­нальних графічних (зокрема друкованих) технік тощо. Все це розширює способи самовираження, створює простір для творчої думки, художніх експериментів, сприятливих умов для самовизначення в художніх нахилах і перевагах. Крім забезпечення можливостей прояву індивідуальних уподобань учнів у межах улюбленої манери зображення (живописної або графічної реалістичної або абстрактно-виражальної), важливим у педагогічному відношенні є також надання учням допомоги в оволодінні образотвор­чою грамотою глибше; ніж передбачено програмою, на­приклад ракурсних зображень постаті людини та твари­ни; перспективних зображень у замкненому просторі тощо.

Кількість завдань у програмі може перевищувати фак­тичну кількість уроків протягом навчального року. Це


15

дає змогу вчителю під час складання календарного плану обрати тему уроку відповідно до:

  • своїх уподобань;

  • кількості навчальних годин (з урахуванням поза­класної роботи);

  • рівня підготовки конкретних класів (груп) дітей;

  • тематики позакласних заходів (свята, екскурсії, від­відування культурно-видовищних та культових закладів, подорожі, зустрічі з цікавими людьми, перегляд екранної продукції та ін.);

  • природовідповідності;

  • матеріальних можливостей забезпечення урока ві­зуальною наочністю, слуховим рядом (музика, художнє слово).

Кінцевому продукту дитячої творчості, особливо де­коративним композиціям, бажано знаходити практичне застосування (сувеніри, елементи оздоблення свят, ін­тер'єру, наочність уроків з інших предметів тощо).

П
16
рограмою передбачене виконання низки творчих завдань колективно або групами по 2—5 чоловік, що до­зволить у невеликий проміжок часу створити закінчені композиції. Важливим моментом при такій організації роботи є виховання здатності працювати у колективі, спрямовуючи свої зусилля на досягнення загальної мети.

ТЕМАТИКА ЗАНЯТЬ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

ДЛЯ УЧНІВ 5–7-х КЛАСІВ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДІВ


17

5-й клас. СВІТ ПРИРОДИ В МИСТЕЦТВІ

Тематику завдань в основному спрямовано на вивчення різноманітності природних форм і явищ у мистецтві та реальній дійсності.

Завдання цієї програми більш глибоке, ніж у початковій школі, вивчення художньо-вира­жальних засобів живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва (силует об'єм масш­таб, пропорції, величина, структура, фактура, колір, пляма, лінія, тон та ін.) і на цій основі сві­доме використання їх у практичній роботі під час створення художніх образів у реалістичному або декоративному ключі.

Під час вивчення форми в емоційно-естетичному аспекті (перший і другий напрямки роботи див. табл. 1 “Форма”) доцільно поряд із вивченням Народного (насамперед, українського) і сучас­ного декоративно-прикладного мистецтва, ознайомити учнів з японською гравюрою, китайськими і японськими сувоями, експресіонізмом та деякими течіями і напрямками в мистецтві.

Під час вивчення форми і простору в реалістичному ключі необхідно поставити акцент на від­творенні об'ємно-пластичних якостей округлих предметів прийомами лінійного і кольоро­пластичного трактування форми. У композиціях із відображенням пейзажних мотивів робота про­вадиться на основі закріплення знань про доперспективні способи передачі глибини відкритого простору. При цьому необхідно звернути особливу увагу на питання повітряної перспективи й увести поняття про єдність точки зору на те, що зображується (допомогти це засвоїти може аналіз робіт художників європейської школи, починаючи з XVI ст.). Явища уявного зближення паралель­них прямих у відкритому просторі бажано вивчати на основі спостережень.

У межах навчальної проблеми “Колір” відбувається ознайомлення з колористичною палітрою різних художніх напрямків живопису. При цьому більш доцільними .будуть твори кінця ХІХ по­чатку XX ст., всяких колір є основним засобом художньої виразності.

Н
18
авчальна проблема “Питання композиції та композиційна діяльність” передбачає продов­ження вивчення основних композиційних прийомів, що сприяють розкриттю художнього задуму, наприклад, свідомий вибір висоти горизонту, кількості планів, потрібної точки зору як засобів ви­разності у композиції пейзажу.

Навчальні завдання (мета)

Орієнтовна тематика і зміст роботи

Клас

Рекомендо­вана техніка та матеріали

Примітки

1

2

3

4

5

ФЛОРА

Формувати в учнів уміння осмис­лювати конструкцію форми рос­лин та їхніх складових, здатності до художньо-естетичного сприймання навколишньої дійсності, вміння бачити та емоційно відгукнутися на такі естетичні прояви, як виразність компактної маси вкритого листям дерева і кетягів калини (горобини); лінійно-ажурна графіка будови форми дерева (куща, гілки) без листя або засохлої рослини; фактура, текстура поверхні, краса кольору та його відтінків; вміння бачити в рослині її геометричну основу; з великої кількості ознак об'єкта помітити ті, що характеризують його образно.

Уроки сприймання реальної дійсності. “Вчимось милуватися й радіти шипшині скромній, квітці польовій”.

Квіти, трави, дерева (свого краю або інших регіонів).


57





На основі спо­стережень: екскурсії, пе­регляд слайдів, кіно- , теле- , відеоматеріа-лів.


19



1

2

3

4

5


20
Ознайомити зі способами зобра­ження рослинних форм у різних культурах світу, техніками й мате­ріалами. Вміння визначати на­лежність творів до тієї чи іншої художньої культури. Формувати здібності емоційно на­солоджуватися під час сприймання художніх образів природи в обра­зотворчому мистецтві: своєрідніс­тю їх художнього трактування, красою форми, кольору і ліній, ритмом і контрастами, гармонією (як відчуттям музичного образу), кольоровими співзвуччями.

Уроки сприймання образотворчого мистецтва. Стародавній Єгипет: ритуальні сцени у зарос­тях лотоса, папірусу. Єгипетські ордери (колони).

Антична культура: стилізація рослинних форм на грецьких вазах. Античні підлоги. Рослинні мотиви в розписах Кноського палацу на острові Крит. Розписи римських вілл.

Культура Індії: рослинні мотиви в розписах печер Аджанти, камінні рельєфи з рослинни­ми мотивами в храмах періоду індуїзму.

Китай, Японія: сувойний живопис (гори-води, квіти-птахи). Рослинні мотиви на ширмах, на­стінних розписах та віялах.

Культура XV— XX ст. в Європі: прийоми зо­браження рослинного світу в творах живопису епохи Відродження. Передача матеріальності та об'єму в натюрмортах XVII— XVIII ст. Стиль модерн (жорсткість або плавність ліній, декоративний характер форми; використання рослинних мотивів в архітектурі, меблях та ін.). Пуантилізм. Експресіонізм (виразність форми, її трансформація з метою підсилення виразності). Фовізм (група художників, твор­чість яких характеризується локальним кольо­ровим вирішенням, побудованим на контрас­тах, площинною трактовкою об'ємних форм, наприклад А. Матісс).

Слов'янська культура: вишивка, мереживо, розписи прядок, посуду (Хохлома, Гжель,

5–7

Вправи: спроби від­творити окремі ху­дожні при­йоми.

Записи в робо­чому зошиті (словнику).


Можна порів­няти і співста­вити зобра­ження будь-якої рослини (дуба, квітки троянди, пів­ників та ін.) у різних євро­пейських куль­турах: від ре­тельної, до­кладної і чіткої проробки (епоха Відрод­ження,



1

2

3

4

5



Жостово в Росії), набивні тканини, килими, хустки, російська узорчатість XVII ст. Квітка — улюблений мотив української народної творчості: мереживо, вишивка, ручне ткацтво (фризові, букетні, вазонні композиції); ткани­ни (набійка, вільний розпис); традиції квітко­вих килимів (Полтавщина, Чернігівщина); де­коративний розпис житла (лісостепові, степові райони, перш за все — Петриківка); живопис (у тому числі натюрморти) К. Білокур, рос­линно-квіткові мотиви в “мальовках” і стан­кових декоративних композиціях майстрів пе-триківської школи розпису/ а також інших на­родних художників України; розпис посуду (Опішня, Косів, Васильків та ін.); рослинні мотиви у витинанках: гілка, букет, вазон, де­рево та ін.







XVII ст.) до абстрактно-виразної (XX ст.), а також — у сучасному і народному декоративно-ужитковому мистецтві.

Загальні навчальні завдання (мета) практичної роботи у 5–7-х класів до розділу “Флора”

Форма як засіб створення художнього образу.

Розвивати асоціативне мислення, творчу уяву, вміння на око уявити художній образ у невізуальних видах мистецтва (музика, художнє слово, штучні аромати та ін.) і на цій основі створити власний образ.


21

Формувати певне почуттєве сприймання через задані характеристики форм (округло-плавні — кутасті; маленькі — надто великі; цілісні — розчленовані; жорстко-структуровані; такі, що вільно розвиваються, та ін.).

Усвідомлена модифікація форми для створення бажаного, образу: використання динаміки при відозміні форми (вітер різної сили; течія води при зображенні водоростей та рослин у воді); різні варіанти декоративного трактування реальних форм, у тому числі, з використанням прийомів робо­ти за мотивами різних художніх стилів.

Розвиток уміння реалістично зображувати форму здійснюється через передавання об'єму округ­лих предметів і об'єктів тоновими співвідношенням (овочі, фрукти, букети, крона дерева) і шля­хом уведення тричвертного ракурсного повороту рослинних форм (квіти, листя).

Розвивати навички володіння лінією як засобом виразності, що полягає в активному подоланні “дротяної” й опануванні просторовою (різнотовщинною) лінією, її пластичністю, плавністю.

Самостійний вибір засобів вираження для створення образу: графіка або колір, лінія або пляма (маса).

Композиція: уявлення про замкнену й відкриту композиції. Усвідомлене використання ритму як засобу організації композиції.

Колір: усвідомлене використання в роботі колірних співзвуч, побудованих на гармонії контраст­них колірних тонів, розташованих при вершинах правильного многокутника на колірному колі, інтенсивного або м'якого звучання.

Використання кольору (його тональних, світлотних співвідношень) для передавання об'ємності рослинних форм.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Схожі:

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим...
України від 16. 11. 2000 №1717 “Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання”,...
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка. 7 11
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Основи економіки, 10 кл. Основи підприємницької діяльності
Завдання для тематичного оцінювання складені у відповідності до програми...
Тести розраховані для учнів загальноосвітніх навчальних закладів та вчителів з предмету «Музика» 1-4 класи та «Музичне мистецтво»...
Завдання для тематичного оцінювання складені у відповідності до програми...
Тести розраховані для учнів загальноосвітніх навчальних закладів та вчителів з предмету «Музика» 1-4 класи та «Музичне мистецтво»...
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5 12 класи
Календарне планування для 8 класів складено відповідно до Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5 –...
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка....
Вивчення географії у 2012-2013 навчальному році буде здійснюватись за збірниками програм
Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін...
«Збірник програм з профільного навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізика та астрономія» (видавнича група «Основа»,...
ПРОГРАМИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Навчальні програми для профільного навчання. Програми факультативів, спецкурсів, гуртків
Навчальна програма «Інформатика та інформаційні технології» для для...
В основу даної програми покладено програму курсу «Основи інформатики та обчислювальної техніки» для загальноосвітніх навчальних закладів...
Навчальна програма «Інформатика та інформаційні технології» для для...
В основу даної програми покладено програму курсу «Основи інформатики та обчислювальної техніки» для загальноосвітніх навчальних закладів...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка