Міжнародний стандарт ISO 26 000 «Настанова по соціальній відповідальності»


Скачати 1.21 Mb.
Назва Міжнародний стандарт ISO 26 000 «Настанова по соціальній відповідальності»
Сторінка 1/11
Дата 15.03.2013
Розмір 1.21 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

  1. Міжнародний стандарт ISO 26 000 «Настанова по соціальній відповідальності»

Міжнародний стандарт ISO 26000:2010 «Настанова по соціальній відповідальності» (опублікований 28 жовтня 2010 р.) допомагає організаціям упорядкувати свою діяльність в галузі соціальної відповідальності. Ця настанова дає єдине розуміння соціальної відповідальності і детальну інструкцію для всіх організацій. Важливо відзначити, що стандарт ISO 26000 розроблений не тільки для бізнес-структур, але також і для профспілок, громадських організацій і державних органів.

Визнання організацією своєї соціальної відповідальності. Існують два аспекти визнання організацією своєї соціальної відповідальності. Перший аспект полягає в тому, що організація розуміє, як її діяльність впливає на інших і на довкілля. Другий аспект полягає в тому, що організація розуміє суспільні очікування своєї соціально відповідальної поведінки.
Соціальна відповідальність організації розглядається по таких основним аспектам:

- Організаційне управління.
- Права людини.
- Трудові відносини.
- Довкілля.
- Добросовісні ділові практики.
- Проблеми, пов'язані зі споживачами.
- Соціально-економічний розвиток суспільства.
Трудові відносини організації поєднують у собі всю діяльність, що відноситься до роботи, що виконується самою організацією або від її імені. Власне кажучи, трудові відносини містять у собі не тільки взаємини організації зі своїми працівниками або відповідальність організації на робочих місцях, які належать їй; вони містять у собі відповідальність організації за роботу, яка виконується від її імені іншими, включаючи субпідряд. Трудові відносини, зокрема, містять у собі питання найму, умов праці, навчання і підвищення кваліфікації працівників, охорони праці, а також представництва працівників та їхньої участі у колективних договорах, соціальному діалозі і тристоронніх взаєминах.
Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних приміщень (зон)

Основним заходом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнання є пра­вильний його вибір і експлуатація, особливо у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях. Згідно з Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа) і пожежонебезпечні (П-І, П-ІІ, П-Иа, П-Ш) зони.

Вибухонебезпечна зона – це простір, в якому є або можуть з'явитися вибухо­небезпечні суміші.

Клас В-І – зони приміщень, в яких виділяються горючі гази і пари в такій кількості та з такими властивостями, що можуть створювати з повітрям або іншими окисниками вибухонебезпечні суміші при нормальних нетривалих режи­мах роботи.

Клас В-Іа – зони приміщень, в яких вибухонебезпечна концентрація газів і парів можлива лише внаслідок аварії або несправності.

Клас В-Іб – ті ж самі зони, що й класу В-Іа, але мають наступні особливості:

  • горючі гази мають високу нижню концентраційну межу поширення полум'я (15% і більше) та різкий запах;

  • при аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об'єм, не більший 5% загального об'єму приміщення (зони);

  • горючі гази і ЛЗР використовуються у невеликих кількостях без застосування відкритого полум'я, у витяжних шафах або під витяжними зонтами.

Клас В-Іг – простір навколо зовнішніх установок, які містять горючі гази або ЛЗР (наземних і підземних резервуарів з ЛЗР або горючими газами, естакад для зливання і наливання ЛЗР тощо).

Клас В-ІІ – зони приміщень, де можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітрям або іншим окисником при нормальних режимах роботи.

Клас В-ІІа – зони, аналогічні зонам класу В-ІІ, де вибухонебезпечна концентрація пилу і волокон може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

Якщо об’єм вибухонебезпечної суміші перевищує 5% вільного об'єму примі­щення, то все приміщення належить до відповідного класу вибухонебезпеки.

Пожежонебезпечна зона – це простір, де знаходяться або можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях, а також при їх складуванні.

Клас П-І – зони приміщень, в яких застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С.

Клас П-ІІ – зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум'я понад 65 г/м3 об’єму повітря, або вибухо­небезпечного пилу, вміст якого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних концентрацій.

Клас П-ІІа – зони приміщень, в яких є тверді горючі речовини, що нездатні переходити у завислий стан.

Клас П-ПІ – зони, що розташовані ззовні та зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху понад 61 °С, або тверді горючі речовини.

Згідно з ПУЕ, в пожежонебезпечних зонах використовується електрообладнання закритого типу, внутрішній простір якого відділений від зовнішнього середовища оболонкою. Апаратуру керування і захисту, світильники рекомендується засто­совувати в пилонепроникному виконанні. Вся електропроводка повинна мати надійну ізоляцію.

У вибухонебезпечних зонах та в зовнішніх установках слід використовувати вибухозахищене обладнання, виготовлене згідно з ГОСТ 12.2.020-76. Пускову апара­туру, магнітні пускачі для класів В-І та В-ІІ необхідно виносити за межі вибухо­небезпечних приміщень з дистанційним керуванням. Проводи у вибухонебезпечних приміщеннях мають прокладатися у металевих трубах. Може використовуватися броньований кабель. Світильники для класів В-І, В-ІІ, В-ІІа також повинні мати вибухозахищене виконання.

Категорія вибухопожежної та пожежної небезпеки приміщення, а також клас його вибухопожежонебезпеки за ПУЕ повинні бути позначені відповідно табличкою згідно встановлених норм на вхідних дверях виробничих та складських приміщень.


  1. Соціальне партнерство в Європейському Союзі

Соціальне партнерство в документах Євросоюзу часто позначають терміном «соціальний діалог». В Євросоюзі соціальному діалогу, зокрема, в сфері охорони праці, надають істотне значення, актуальним вважають завдання щодо інтенсифікації консультації із представниками урядів держав-членів і із соціальними партнерами – тобто з працівниками та роботодавцями. Загальноєвропейськими сторонами ринку праці є, наприклад, ЕТUС (Європейської Конфедерації Профспілок), що представляє працівників, і UNIСЕ (Європейської Асоціації Роботодавців), що представляє роботодавців.
Основну роль у цих консультаціях відіграють Комісія з безпеки і гігієни праці та Консультативний комітет з безпеки, гігієни й охорони здоров'я.
Комісія з безпеки і гігієни праці була створена в 1957 р. Членство в Комісії з безпеки і гігієни праці від кожної держави-члена ЄС сформовано таким чином:

- два представника від уряду,

- один представник від робітників,

- один представник від роботодавців.

Ця Комісія представляє пропозиції щодо поліпшення виробничої безпеки і здоров'я безпосередньо урядам держав-членів ЄС.

Консультативний комітет з безпеки, гігієни та охорони здоров'я був заснований Указом Ради Міністрів ЄС 27 червня 1974 р. Кожна держава-член ЄС представлена у ньому таким чином:

- двома урядовими офіційними особами; - двома членами профспілки;

- двома представниками асоціації роботодавців.

Крім того, в роботі Комітету приймають участь також представники ЕТUС і UNIСЕ.

Консультативний Комітет визнаний як підходящий форум для консультацій між двома сторонами, що представляють роботодавців та працівників. Отже Консультативний комітет з безпеки, гігієни й охорони здоров'я виконує, в структурі Європейського Союзу функції органу, що відповідає за соціальний діалог і соціальне партнерство в сфері охорони праці.
2. Пожежні сигналізація, оповіщення та зв'язок

Швидке виявлення та сигналізація про виникнення пожежі, своєчасний виклик пожежних підрозділів та оповіщення про пожежу людей, що перебувають у зоні можливої небезпеки, дозволяє швидко локалізувати осередки пожежі, провести евакуацію та необхідні заходи щодо гасіння пожежі. Тому підприємства необхідно забезпечувати засобами зв'язку та системами пожежної сигналізації та оповіщення.

Для передачі повідомлення про пожежу в будь-який час доби можуть використовуватись телефони спеціального та загального призначення, радіозв'язок, централізовані установки пожежної сигналізації. Системи оповіщення про пожежу повинні забезпечувати у відповідності з розробленими планами евакуації передачу сигналів оповіщення одночасно по всьому будинку (споруді), а при необхідності – послідовно або вибірково в окремі його частини (поверхи, секції тощо). Кількість оповіщувачів (динаміків), їх розміщення та потужність вибирається таким чином, щоб забезпечити необхідну чутність у всіх місцях перебування людей. Для передачі текстів оповіщення та керування евакуацією допускається використовувати внутрішні радіотрансляційні мережі. Приміщення, з якого здійснюється керування системою пожежного оповіщення, належить розміщувати на нижніх поверхах будівель, біля входу на сходові клітки, у місцях з цілодобовим перебуванням чергового персоналу.

Найбільш швидким та надійним засобом виявлення та сповіщення про пожежу вважається автоматична установка пожежної сигналізації (АУПС), яка повинна працювати цілодобово. Принцип роботи АУПС полягає в наступному: при спрацюванні хоча б одного із сповіщувачів на приймально-контрольний прилад надходить сигнал «Пожежа».

На пожежо- та вибухонебезпечних об’єктах АУПС окрім сигналізації про пожежу можуть видавати команди в схеми керування автоматичними установками пожежо­гасіння, димовидалення, оповіщення про пожежу, вентиляції, технологічного та електротехнічного устаткування об'єкта.

АУПС за способом передачі повідомлення (сповіщення) про пожежу підрозділяють на автономні та централізовані. В автономних установках АУПС сигнал тривоги «Пожежа» від сповіщувача надходить на приймально-контрольний прилад, який встановлюється у приміщенні з цілодобовим перебуванням чергового персоналу, а далі черговий телефонує на приймальний пост пожежної охорони і передає необхідну інформацію. В централізованих АУПС сповіщення про пожежу від приймально-контрольних приладів передається через канал зв'язку (наприклад, канал пейджерного зв'язку чи радіоканал) на пульт централізованого нагляду пожежної охорони.

Одним з основних елементів АУПС є пожежні сповіщувачі – пристрої, що формують сигнал про пожежу. Розрізняють пожежні сповіщувачі ручної та автоматичної дії (див.рис.16). Ручний пожежний сповіщувач вмикає людина, що виявила пожежу, шляхом натискання на пускову кнопку. Вони можуть використовуватися для подачі сигналу про пожежу з території підприємства. Всередині будівлі ручні сповіщувачі встановлюються як додатковий технічний засіб автоматичної АУПС.

Автоматичні пожежні сповіщувачі спрацьовують без участі людини від дії на них чинників, що супроводжують пожежу: підвищення температури, дим, полум'я.

Теплові пожежні сповіщувачі за принципом дії підрозділяються на: макси­мальні (ИТ-Б, ИТ2-Б, ИП 105, СПТМ-70), які спрацьовують при досягненні порогового значення температури повітря в місці їх встановлення; диференційні (HL 871-20), які реагують на швидкість наростання градієнта температури; максимально-диференційні (ИТ1-МДБ, D-601), які спрацьовують від тої чи іншої переважаючої зміни температури.

Сповіщувач пожежний ИП-105 являє собою магнітоконтактний пристрій з контактним виходом. Він працює за принципом зміни магнітної індукції під дією високої температури. При підвищенні температури повітря магнітне поле зменшується і при досягненні порогового значення температури контакт, який знаходиться в герметичній камері, розмикається. При цьому подається сигнал "Пожежа" на приймально-контрольний прилад.

Димові пожежні сповіщувачі виявляють дим фотоелектричним (оптичним) чи радіоізотопним методом. Принцип дії оптичного сповіщувача пожежного димового ИПД-1 базується на реєстрації розсіяного світла (ефекті Тіндола). Випро­мінювач і приймач, що працюють в інфрачервоному світлі, розташовані в оптичній камері таким чином, що промені від випромінювача не можуть потрапити безпо­середньо на приймач. У випадку пожежі дим потрапляє в оптичну камеру сповіщу­вача. Світло від випромінювача розсіюється часточками диму і потрапляє в приймач. Внаслідок цього формується сигнал "Пожежа" і подається на приймально-контрольний прилад. В радіоізотопному сповіщувачі диму чутливим елементом слугує іонізаційна камера з джерелом α-випромінювання. Дим, який утворюється при пожежі, знижує ступінь іонізації в камері, що й реєструється сповіщувачем.

Пожежні сповіщувачі полум’я (ИП, ИП-П, ИП-ПБ) дозволяють швидко виявити джерело відкритого полум’я. Чутливий фотоелемент сповіщувача реєструє випромінювання полум’я в ультрафіолетовій чи інфрачервоній частинах спектра. Комбіновані сповіщувачі ІПК-1, ІПК-2, ІПК-3 контролюють відразу два чинника, що супроводжують пожежу: дим та температуру.

Пожежні сповіщувачі характеризуються: порогом спрацювання – найменшим значенням параметра, на який вони реагують; інерційністю – часом від початку дії чинника, що контролюється до моменту спрацювання; захищуваною площею – площею підлоги, яку контролює один сповіщувач.

Окремі сповіщувачі (давачі) охоронної сигналізації (наприклад ультразвукові, оптикоелектричні) мають високу чутливість і здатні дуже швидко (швидше за пожежні сповіщувачі) виявляти перші ознаки займання. Тому вони можуть поєднувати охоронні та пожежні функції. Однак такі сповіщувачі можуть бути лише додатковими елементами АУПС, які підсилюють пожежну безпеку захищуваного об'єкта. Адже охоронна сигналізація працює в неробочий час, а пожежна – цілодобово. При виборі типу та виконання автоматичного пожежного сповіщувача необхідно враховувати призначення захищуваного приміщення, пожежну характеристику матеріалів, що в ньому знаходяться, первинні ознаки пожежі та умови експлуатації відповідно до ДБН В.2.5-13-98.
3. Система управління охороною здоров'я і безпекою персоналу згідно OHSAS 18001

OHSAS 18001 - міжнародний стандарт зі створення ефективної системи управління охороною здоров'я і безпекою персоналу. Він призначений для створення безпечних і здорових умов праці шляхом запровадження умов, які дозволяють організації систематично виявляти і контролювати ризики безпеки і здоров'я, знижувати ймовірність потенційних аварій. OHSAS 18001 сприяє дотриманню вимог законодавства і підвищує загальну продуктивність.

Вимоги стандарту OHSAS 18001 повністю сумісні з системою менеджменту якості згідно ISO 9001 та системою екологічного менеджменту ISO 14001 для максимально ефективного виконання зобов'язань щодо охорони здоров'я та безпеки персоналу.

У стандарті OHSAS 18001 розглянуті наступні ключові моменти:

• Планування визначення небезпек, оцінка і контроль ризиків

• Структурування та розподіл відповідальності

• Навчання, підвищення обізнаності та рівня компетенції

• Консультування

• Оперативний контроль

• Готовність до надзвичайних ситуацій і реагування на них

• Оцінка, моніторинг і підвищення продуктивності

Кому цікавий стандарт OHSAS 18001?

Міжнародний стандарт щодо створення системи управління охороною здоров'я і безпекою персоналу OHSAS 18001 може бути адаптований під будь-яку організацію, яка бажає впровадити офіційну процедуру зі зниження ризиків пов'язаних зі здоров'ям і безпекою персоналу в робочому середовищі, клієнтів і широкої громадськості.

Переваги впровадження системи управління охороною здоров'я та безпеку згідно OHSAS 18001:

• Зниження кількості нещасних випадків

• Зменшення невиходів працівників на роботу

• Скорочення простоїв в діяльності організації та зменшення пов'язаних з цим витрат

• Зменшення виплат за страховками

• Підвищення продуктивності

• Покращення іміджу організації

• Покращення взаємодії з керівниками підрозділів

• Підвищення відповідності вимогам законодавства

• Зменшення штрафних санкцій

• Інтеграція в існуючу систему менеджменту якості

• Інноваційний підхід
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

1. Міжнародні стандарти SA 8000 «Соціальна відповідальність» і ISO...
Стандарт SA 8000 був опублікований у 1997 році, переглянутий – у 2001 році. Мета стандарту – сприяти постійному поліпшенню умов наймання...
1. Міжнародні стандарти SA 8000 «Соціальна відповідальність» і ISO...
Охорони праці. Рамкова директива 89/391/ЄС «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників»
МІЖНАРОДНИЙ СТАНДАРТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 38 (МСБО 38) Нематеріальні активи
Стандарті. Цей Стандарт вимагає від суб'єкта господарювання визнавати нематеріальний актив, якщо і тільки якщо він відповідає певним...
Страховики
Страховик повинен мати повністю сформований статутний фонд у розмірі не менше 000. 000 EUR або 500. 000 EUR (для страхування життя...
У кінопрокаті Японії стрічка зібрала|повизбирувала| $ 28 000 000
У ролях: Біт Такеші, Таданобу, Мітійо Огусу, Юї Нацукава, Гуадалканал Така, Даїґоро Татібана, Юко та інші
МІЖНАРОДНИЙ СТАНДАРТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 16 (МСБО 16) Основні засоби
Основні питання обліку основних засобів це визнання активів, визначення їхньої балансової вартості та амортизаційних відрахувань,...
ДОГОВІР №000 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової...
Статуту, (в подальшому іменується «Виконавець») з однієї сторони, та власник (наймач) квартири №000, в житловому будинку №21 по вул....
Колекція музею нараховує понад 2 000 музейних предметів. Щороку музей відвідує понад 3 000 осіб
Всеукраїнської АН, відомий мікробіолог Д. Заболотний (1866-1929). Нова експозиція розгорнута в спеціально побудованому приміщенні...
РОЗДІЛ ІІ. "Забезпечення гідної праці та добробуту людей. Реформи...
РОЗДІЛ ІІ. "Забезпечення гідної праці та добробуту людей. Реформи у соціальній сфері"
1 Міжнародний день музики Всесвітній вегетаріанський день Міжнародний...
Сиявуша Імрана оглу Мамедзаде (1935), азербайджанського письменника, перекладача творів українських письменників
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка