3. Документно-інформаційні потоки та масиви чк складові документної коменікації

Скачати 0.52 Mb.

Назва	3. Документно-інформаційні потоки та масиви чк складові документної коменікації
Сторінка	2/3
Дата	22.04.2013
Розмір	0.52 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

1 2 3

Тема 4. Поняття про соціальний інститут. Процеси інституалізації. . Сучасна система соціальних комунікацій.

4.. 1. . Поняття про систему ДПС. Процеси інституалізаці.

В систему ДЖ відносяться блок соціальних інститутів, які займаються питаннями збору, зберігання, упорядкування соціальної інформації і забезпечення її для суспільного користування.

Основними документальними каналами згідно типізації документів є:

канали опублікованих документів, призначених для широкого суспільного користування і розмноження з цією метою поліграфічними засобами;
канали неопублікованих документів, які являють собою рукописи, машинописи, графіку і живопис.

Призначення документально-комунікаційної системи (ДОКС) зводиться до досягнення наступної мети:

- забезпечувати творчо обдарованих членів суспільства можливістю включення своїх творів в документовану соціальну пам'ять;

зберігати документовану соціальну пам'ять як речову частину культурного спадку суспільства;
забезпечувати суспільне використання речової і документованої частини культурного спадку в інтересах суспільства.

Для досягнення цієї мети потрібно вирішити наступні задачі:

- узагальнення вихідних повідомлень (рукописів), які надходять від творчих особистостей, включаючи їх смислову оцінку, редакційно-видавниче оформлення, поліграфічне тиражування, тобто перетворювати рукопис в документ суспільного користування (ДСК), який називається "первинний документ", або направити його у фонд архівних документів

(ФАД);

- обробка ДСК для більш повного їх використання, тобто

перетворення первинних документів у вторинні;

формування і зберігання фондів суспільного користування;
розповсюдження первинних і вторинних документів в режимах постійного повідомлення або довідкового обслуговування.

Соціальний інститут - це інституапізована, тобто соціально впорядкована поведінка бібліотек, музеїв, архівів,

органів НТІ.

Соціальний інститут придбав слідуючі характерні особливості:

підпорядкування суспільним потребам відносно своєї функції і своєї структури;
регулятивний характер (регулювання нормативами, законами);

- організаційні форми закладів (виконання визначених соціальних функцій).

Відмінності між соціальними інститутами:

характер інформації (бібліотека має справу з зафіксованою інформацією, НТТ з однією і з другою, архів із зафіксованою);
різні носії інформації (музей з документами трьох вимірів, бібліотеки, архіви з документами);
різні соціальні функції.

4. .2. Система бібліотек України

Бібліотечний соціальний інститут (БСІ) - це бібліотеки, їх сітка, системи бібліотек, бібліотечна освіта, бібліотечна наука, інформаційне забезпечення бібліотечної сфери, система управління, матеріально-технічна база.

Історія становлення БСІ нараховує не одне тисячоліття і зароджується з моменту появи бібліотек та набуває форми бібліотечної діяльності як соціальної підсистеми. Поступово вона розширює сферу свого впливу. Це зумовлено потребою розвитку людського спілкування, яке стає дедалі більш функціонально різноманітним у процесі розвитку суспільства. Проте, власне періодом формування і становлення БСІ можна вважати середину XX сторіччя.

БСІ є складною соціальною організацією, рух якої забезпечується розвитком передачі знань та інформації у суспільстві. Бібліотека живе в найбільш просторовому і широкому часовому середовищі. Вона зберігає інформацію про явища цивілізації, які існували, існують і будуть існувати.

На території України діють бібліотеки і системи бібліотек, які відрізняються за цільовим призначенням, складом користувачів, складом фондів тощо. Бібліотеки за видами діляться на:

публічні бібліотеки для дорослих, дітей та юнацтва;
наукові та спеціальні;
спеціальні бібліотеки загального користування;
спеціальні бібліотеки для осіб з фізичними вадами;

бібліотеки учбових закладів і навчальних установ.

Публічні бібліотеки - універсальні, які комплектують фонди по всіх галузях знань. Особливість цих бібліотек полягає в тому, що характер документів загальнодоступний (для користування непрофесіоналів, неспеціалістів). Вони поділяються на міські, районні ЦБС, а ті в свою чергу діляться на міські і сільські філіали. Юнацькі та дитячі бібліотеки поділяються на державні обласні і міські. Наукові і спеціальні бібліотеки:

універсальні наукові бібліотеки (Національна Парламентська бібліотека України, Національна бібліотека України ім. В.Вернадського), універсальні наукові бібліотеки ( Харківська державна наукова бібліотека ім.. М. Королемко, Одеська державна наукова бібліотека ім.. М. Горького та Львівська державна наукова бібліотека ім. В.Стефаника);

багатогалузеві і галузеві наукові бібліотеки ( Центральна наукова бібліотека АН, Державна науково-технічна бібліотека України, Державна наукова медична бібліотека, Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека, Історична бібліотека в Києві).

Спеціальні бібліотеки загального користування:

нотно-музичні бібліотеки;
патентні;
музично-театральні.

Бібліотеки для осіб з фізичними вадами і для сліпих. Бібліотеки учбових закладів: шкіл, гімназій, профтехучилищ, коледжів, технікумів, ВНЗ.

Структура бібліотек України за відомчими ознаками:

- бібліотеки Міністерства культури (МК);

відомчі бібліотеки;
бібліотеки Академії Наук;
бібліотеки суспільних організацій.

Найчисельніша сітка бібліотек МК ділиться за адміністративно-територіальною ознакою. Очолює цю сітку Національна Парламентська бібліотека, 25 обласних

універсальних наукових бібліотек, регіональні бібліотеки (Харківська державна наукова бібліотека ім.. М. Короленко і Одеська державна наукова бібліотека ім.. М. Горького), міські, районні ЦБС і сільські філіали.

Відомчі бібліотеки: цією сіткою керують галузеві Міністерства і відомства трьох галузей: охорони здоров'я, сільського господарства, техніки. Охорона здоров'я

І рівень - Центральна наукова медична бібліотека (ЦНМБ).

П рівень - обласні наукові медичні бібліотеки.

Ш рівень - учбові бібліотеки при училищах, ВНЗ і бібліотеки при великих лікарнях. Сільське господарство

І рівень - Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека (ЦНСГБ).

П рівень - учбові бібліотеки при технікумах і ВНЗ, бібліотеки при дослідних станціях.

4.3. Система архівів України

Архів — соціальний інститут, що забезпечує потреби суспільства у ретроспективній документній інформації через архівні документи, організовуючи їхнє зберігання та користування ними.

Словом "архів" у Стародавній Греції називали будинки вищих урядових установ, де ухвалювалися і зберігалися важливі державні акти.

Архіви — це скарбниці документальної пам'яті нації. Водночас архіви є установами державного управління і багатьма своїми функціями тісно пов'язані зі сферами державного життя.

Під системою архівних установ розуміють сукупність архівів, структурних підрозділів, що забезпечують формування НАФ, його зберігання, здійснюють науково-дослідні, інформаційно-довідкові та управлінські функції в архівній справі, незалежно від форм власності.

Діяльність кожного з суб'єктів системи архівних установ регулюється законодавством, підзаконними нормативними актами, відповідними правилами та інструкціями.

Важливе місце в системі архівних установ належить галузевим державним архівам, що забезпечують облік та зберігання спеціальних видів архівних документів, які потребують особливих умов зберігання та використання. Статус державних галузевих архівів дістали архіви Міністерства оборони України, Державного комітету України по гідрометеорології, Державного картографогеодезичного фонду України, документи, які мають певну специфіку.

До місцевих державних архівів відносяться державні архіви областей та їхні філіали, міські державні архіви та архівні відділи районних державних адміністрацій. Головна функція їх — зберігання архівних документів місцевого

походження та в наданні необхідної архівної інформації установам та громадянам.

Окрему групу в системі архівних установ України становлять архівні підрозділи самоврядних наукових установ, державних музей», бібліотек. Серед них: Архів Національної академії Наук України, відділи рукописів окремих музеїв, Інститут рукопису НБУ ім. В. Вернадського та інші.

Систему архівних установ представляють архіви та архівні підрозділи об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, заснованих на колективній та приватній формах власності.

Чисельність архівних установ, заснованих на недержавних формах власності, неухильно зростає в міру здійснення економічних реформ, розвитку приватного підприємництва, утворення нових громадських об'єднань, політичних партій. Важливою ланкою архівних установ є Український державний науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, на який покладено завдання розроблення теорії архівною будівництва, історії та практики архівної справи.

Складовою частиною системи архівних установ є Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України. На нього покладено функції управління архівною справою, контролю і нормативно-методичного забезпечення ведення діловодства. Головархів забезпечує реалізацію державної політики в архівній галузі.

Винятково цінні та унікальні документи, їхні колекції зосереджені в сховищах Центральних державних історик-них архівів у Києві та^, Львові Перший зосередив у своїх колекціях джерела з 1.969 до 1^17 рр. У Львівському архіві найдавніші документи датуються 1233р. і до 20-30 рр. XX ст.

Найдавніші документи присвячені нові гній історії України (після 1917р.) зосереджені в Центральному державному архіві вищих органів влади і управління в Харкові. У його сховищах зберігаються документи державних органів освіти, культури, мистецтва, поліграфії, особові фонди державних і громадських діячів, учених.

Скарбницею документів та пам'яток політичної історії України є: Центральний державний архів громадських об'єднань, створений у 19991 році на базі Партійного архіву Інституту історії" партії при ЦК Компартії України. Основний масив колекції архіву становлять документи Комуністичної партії України, обласних парторганізацій та інших політичних партій, документи комсомолу України.

Центральний державний кіно-фото-фоноархів України збирає, обслуговує і зберігає документи зображувального і звукового характеру, які мають форми фотографій, кінофільмів, відеофільмів, грамофонних платівок і магнітних касет.

Центральний державний архів - музей літератури і мистецтва України збирає, зберігає і використовує документи і матеріали з історії української культури, літератури і мистецтва.

Центральний державний науково-технічний архів України, де збирають і централізовано зберігають науково-технічну документацію, що є невід'ємною частиною історії розвитку науки і техніки.
4. .4. Система музеїв України.

Термін „музей" грецького походження і означає місце, присвячене музам, дочкам богині Мнемозіни. Вважаючи їх покровительками наук і мистецтв, греки будували на їхню честь храми, які називали музейонами.

У наш час зміст поняття „музей" і функції музею значно змінились і розширились.

Музей - це наукова - дослідний, культурно - просвітницький заклад, який збирає, комплектує, вивчає і зберігає пам 'ятки історії, матеріальної і духовної культури людства, природничо-етнографічні, меморіальні та інші колекції, за допомогою яких через свої експозиції, виставки, екскурсії, лекції та інші види наукової й освітньо-виховної роботи поширюють природничо-наукові та суспільно-політичні знання.

Функції музеїв широкі і складні, а форми діяльності -різноманітні.

Найголовніша особливість музею полягає в тому, що вони збирають, вивчають, зберігають і експонують першоджерела або оригінали.

Друга особливість полягає в тому, що вони працюють над дуже різноманітними першоджерелами - використовують геологічні, ботанічні, палеонтологічні, зоологічні та інші природничі колекції, пам'ятки матеріальної культури.

Третьою особливістю є те, що вони використовують всі фонди для популяризації першоджерел, показуючи їх в експозиційних залах.

В світі існує понад 12 тисяч музеїв. В 1948 році при ЮНЕСКО була створена Міжнародна Рада музеїв для обміну думками.

Музеї діляться за профілем:

історичні музеї - підпорядковуються системі історичних наук і в свою чергу діляться на: археологічні, етнографічні, нумізматичні, військово-історичні, історико-економічні, спеціально-історичні (історія спорту);
художні музеї - Картинні галереї, музеї театрів, кіномистецтва, прикладного мистецтва;

природничо-історичні музеї - біологічні, ботанічні, зоологічні, геологічні, антропологічні, екологічні, мінералогеологічні;

технічні музеї - політехнічні, музеї авіації, автотранспорту, зв'язку;
літературні музеї - присвячені розвитку літератури, життю і діяльності письменників;
комплексні музеї — об'єднюють два і більше профілі (краєзнавчі).

В залежності від суспільного призначення музеї діляться на:

науково-дослідні і просвітницькі або масові;
науково-дослідні або академічні, які займаються строго науково-дослідною роботою і підчиняються Академії Наук.

4. 5. Система органів НТІ України

Науково-технічна інформація (НТІ) - відомості про наукові досягнення, винаходи, нагромаджені в процесі наукового пізнання, практичної діяльності, що використовується у виробництві.

Щоб підвищити доступність інформації і оперативність її розповсюдження та використання була створена система НТІ.

Система НТІ - система збору, аналітико-синтетичної переробки, зберігання і передачі НТІ, яка забезпечує потреби суспільства в інформації.

Весь потенціал Національної системи НТІ сьогодні треба спрямувати на те, щоб якість інформаційних послуг і продуктів гарантувала споживачам усіх рівнів можливість приймати цілеспрямовані, компетентні, своєчасні, дійові, ефективні управлінські та організаційні рішення в галузі науково-технічної діяльності. Потенціал її сповна не використовується, хоча це одна з майже завершених інформаційних структур, яка залишилася з часів СРСР і здатна здійснювати державну політику у сфері науково-технічної діяльності а також забезпечувати впровадження нових інформаційних технологій у регіонах, у системі малого та середнього бізнесу.

Систему очолює Український інститут науково-технічної і економічної інформації, який виконує функції спеціалізованої головної організації по формуванню національних інформаційних ресурсів, а також підвищенню кваліфікації працівників цієї сфери. Його головним завданням є створення єдиного інтегрованого інформаційного ресурсу незалежно від форм подання інформації та місця її фізичного розташування. Крім цього йому необхідно розв'язати водночас кілька проблем:

- формування та підтримка інформаційного ресурсу, який би забезпечив відповідний рівень вимог до аналітичних
матеріалів;

- створення нових інформаційних технологій та телекомунікаційних мереж зв'язку;

- організація системи підвищення кваліфікації як працівників інформаційної сфери, так і користувачів інформації.

Функціонують 17 державних ЦНТЕІ в обласних центрах. Основними напрямками їх діяльності є:

інформаційно-аналітичне забезпечення державної науково-технічної та інноваційної політики в регіоні, регіональних програм і проектів;
сприяння інтеграції освіти, науки, виробництва;
сприяння трансферу науково-технічних розробок і технологій за межі регіону;
проведення наукових, науково-практичних конференцій, симпозіумів, семінарів, виставок, аукціонів як в Україні, так і участь в зарубіжних;
інформаційно-організаційне забезпечення розвитку малого та середнього підприємництва;

- видавничо-поліграфічна та рекламно-інформаційна діяльність;

методичне керівництво патентно-ліцензійною, винахідницькою, раціоналізаторською роботою в регіоні;
проведення навчальних заходів з питань науково-інформаційної діяльності, науково-технічного та соціального розвитку регіону;
підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів з видачею відповідних державних документів.

Існують галузеві ЦНТІ і низові науково-інформаційні відділи.

Отже система НТІ сьогодні стає основою для функціонування на її базі різних за тематикою і структурою інформаційних ресурсів, може відігравати роль передавача знань, технологій, досвіду як на міжгалузевому, так і міжрегіональному рівні, сприяти реалізації державної науково-технічної політики.

1 2 3

Схожі:

Конспект лекцій Тема Документні потоки та масиви як складові документної комунікації Це потребує знань про особливості створення, руху та кумуляції документів у суспільстві, що відбиваються через функціонування документ...	Парафійник ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНІ КОМУНІКАЦІЇ Частина І Навчальний... Парафійник Н.І. Документно-інформаційні комунікації: навч посіб для студ спец. «Документознавство та інформаційна діяльність» / Н.І....
М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Н. І. Парафійник... ДІКС; особливості пошуку інформації в інтернеті; діяльність документно-інформаційних інститутів з надання інформаційних продуктів...	ЗАТВЕРДЖУЮ Вони відбуватимуться у формі тестування і містять запитання з навчальних дисциплін циклу фундаментальної підготовки та дисциплін...
ГРОШОВІ ПОТОКИ ПІДПРИЄМСТВА Ключові слова: ГРОШОВІ ПОТОКИ, ВАЛОВІ ДОХОДИ, ВИРУЧКА ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ, ЗВИЧАЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ОПЕРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ,...	Дата Клас Масиви. Масиви в формулах Масив - це послідовність даних, розташованих у рядку або стовпчику. Для обробки масивів в табличному процесорі Ехсеlвикористовуються...
Мета: Ознайомити учнів з поняттям масиву, розглянути одновимірні та двовимірні масиви План Одновимірні масиви. Масив — це структурний тип даних, який складається з фіксованого числа елементів одного і того ж типу	1. Основні трансформаційні потоки У структурі ринкової трансформації... Багато керівників підприємств сподівалися, отримавши економічну свободу, поліпшити результати своєї роботи і досягти успіху, але...
2. Інформаційні процеси Поняття про інформаційні процеси. Носії повідомлень. Форми та засоби передавання повідомлень. Опрацювання повідомлень. Кодування...	Символ Мета: Розглянути основні поняття інформації. З’ясувати предмет вивчення інформатики, її мету і завдання. Сформувати поняття "Інформація",...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання