1. 3 Основні характеристики, види та використання інформаційних продуктів та послуг


Скачати 1.88 Mb.
Назва 1. 3 Основні характеристики, види та використання інформаційних продуктів та послуг
Сторінка 15/15
Дата 19.04.2013
Розмір 1.88 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

8.4.1 Роль інформатизації при переході до інформатизаційного суспільства

Зростання обсягу інформації стає особливо помітним у сере­дині ХХ ст. Лавиноподібний потік інформації ринув на людину, не даючи можливості сприйняти її повною мірою; орієнтуватися у щоденній інформації все важче; часом вигідніше створювати новий матеріальний або інтелектуальний продукт, ніж вести по­шук зробленого раніше аналога. Утворення великих потоків ін­формації зумовлюється:

- надзвичайно швидким зростанням кількості документів, зві­тів, дисертацій, доповідей тощо, в яких викладаються результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт;

- кількістю періодичних видань з різних сфер людської діяль­ності, що постійно збільшується;

- появою різноманітних даних (метеорологічних, геофізичних, медичних, економічних та ін.), що записуються звичайно на маг­нітних стрічках і тому не потрапляють у сферу дії системи кому­нікації.

Як результат, настає інформаційна криза (вибух), яка має такі прояви:

  • з’являються протиріччя між обмеженими можливостями людини щодо сприйняття та опрацювання інформації та існую­чими могутніми потоками й масивами інформації, що зберігаєть­ся. Так, загальна сума знань спочатку змінювалася дуже повіль­но, але вже з 1900 р. вона подвоювалася кожні 50 років, до 1950 р. подвоєння відбувалося кожні 10 років, до 1970 р. - уже кожні 5 років, з 1990 р. - щорічно;

  • існує великий обсяг надмірної інформації, яка утруднює сприйняття корисної для споживача інформації;

  • виникають певні економічні, політичні та інші соціальні бар’єри, які перешкоджають поширенню інформації. Наприклад, унаслідок дотримання секретності часто необхідною інформацією не можуть скористатися працівники різних відомств.

Ці причини породили надзвичайно парадоксальну ситуацію - ­в світі накопичений величезний інформаційний потенціал, але люди не можуть ним скористатися в повному обсязі внаслідок обмеженості своїх можливостей. Інформаційна криза поставила суспільство перед необхідністю пошуку шляхів виходу зі стано­вища, що склалося. Впровадження ЕОМ, сучасних засобів опра­цювання і передавання інформації в різні сфери діяльності стало початком нового еволюційного процесу, названого інформатизацією, в розвитку людського суспільства, що знаходиться на етапі індустріального розвитку.

Інформатизація - це сукупність взаємопов’язаних організа­ційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково­-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних сис­тем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікацій­ної техніки.

Цей процес сам по собі може бути предметом дослідження, результатом якого є базові концепції, ключові фактори, методики оцінювання очікуваного ефекту і потенційних небезпек, обrрун­тування програм і планів побудови інформаційного суспільства. Можна розглянути сутність цього процесу.

Початок розвитку інформатизації припадає в США на 60-і ро­ки, в Японії на 70-і роки, у Західній Європі - на кінець 70-х років.

Сучасне матеріальне виробництво та інші сфери діяльності все більше потребують інформаційного обслуговування, опрацю­вання величезної кількості інформації. Універсальним технічним засобом оброблення будь-якої інформації є комп’ютер - підси­лювач інтелектуальних можливостей людини і суспільства зага­лом. Комунікаційні засоби, використовувані комп’ютерами, слу­гують для зв’язку і передавання інформації. Поява і розвиток комп’ютерів - це необхідна складова процесу інформатизації суспільства.

Отже, інформатизація суспільства є однією із закономірнос­тей сучасного соціального прогресу. Цей термін все настирливі­ше витискує термін “комп’ютеризація суспільства”, широковживаний донедавна. Незважаючи на зовнішню подібність цих понять, вони істотно різняться. Розглянемо ці поняття у взаємо­зв’язку. Різниця між ними зумовлена різницею між об’єктами і предметами цих процесів. Так, об’єктом комп’ютеризації є інфо­рмаційні технології та системи, а предметом її - засоби автома­тики, електроніки, обчислювальної та іншої інформаційної техні­ки. За комп’ютеризації суспільства основна увага приділяється розвитку і впровадженню технічної бази – комп’ютерів, що забезпечують оперативне отримання результатів опрацювання ін­формації та її накопичення.

Об’єктом інформатизації є суспільство в цілому, а її предметом - інформаційні технології та системи. За інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, спрямо­ваних на забезпечення повного використання достовірного, ви­черпного і своєчасного знання в усіх видах людської діяльності. Тобто інформатизація поширюється тільки на соціальні системи, а комп’ютеризація - й на технічні. Неправильним буде вираз “інформатизація технічних систем”.

Для соціальних систем “інформатизація” є ширшим поняттям, ніж “комп’ютеризація”, вона спрямована на найшвидше оволо­діння інформацією для задоволення потреб суспільства. У понят­ті “інформатизація суспільства” акцент треба робити не стільки на технічних засобах, скільки на суті та меті соціально-техніч­ного прогресу. Комп’ютери є базовою технічною складовою про­цесу інформатизації суспільства. ­ Інформатизація на базі впровадження комп’ютерних і телеко­мунікаційних технологій є реакцією суспільства на потребу в істо­тному збільшенні продуктивності праці в інформаційному секторі суспільного виробництва, де зосереджено більше половини праце­здатного населення. Зокрема, в інформаційній сфері CШA зайнято понад 60% працездатного населення, в СНД близько 40% .
8.5 Інформаційна культура та інформаційні тенденції

За переходу до інформаційного суспільства, крім розв’язання зазначених проблем, необхідно підготувати лю­дину до швидкого сприйняття та оброблення великих обсягів інформації, оволодіння сучасними засобами, методами і технологі­єю роботи. Крім того, нові умови роботи породжують залежність інформованості однієї людини від інформації, придбаної іншими людьми. Тому вже недостатньо вміти самостійно освоювати і нагромаджувати інформацію, треба навчитися такій технології ро­боті з інформацією, коли підготовлюються і приймаються рі­шення на основі колективного знання. Це говорить про те, що людина повинна мати певний рівень культури поводження з ін­формацією. Для відображення цього факту було введено термін “інформаційна культура”.

Інформаційна культура - це вміння цілеспрямовано пра­цювати з інформацією, використовуючи для отримання, оброб­лення та її передавання комп’ютерну інформаційну технологію, сучасні технічні засоби і методи. Іншими словами, “інформацій­на культура у вузькому значенні слова, - це рівень інформацій­ного спілкування людей, досягнутий процесі його розвитку, а також характеристика інформаційної сфери життєдіяльності людей, в якій ми можемо відмітити ступінь досягнутого, кількість і якість створеного, тенденції розвитку, ступінь прогнозування майбутнього”. Для вільної орієнтації в інформаційному потоці людина повин­на мати інформаційну культуру як одну із складових загальної культури. Інформаційна культура пов’язана із соціальною приро­дою людини. Вона є продуктом її різноманітних творчих здібнос­тей.

Інформаційна культура вбирає в себе знання з тих наук, які сприяють її розвитку і пристосуванню до конкретного виду дія­льності (кібернетика, інформатика, теорія інформації, логіка, ма­тематика, програмування, теорія проектування баз даних тощо). Невід’ємною частиною інформаційної культури є знання нової інформаційної технології та вміння застосовувати її як для авто­матизації рутинних операцій, так і в неординарних ситуаціях, що вимагають нетрадиційного творчого підходу.

Отже, особливої уваги потребує інформатизація освіти як на­пряму, пов’язаного з набуттям і розвитком інформаційної куль­тури людини. Це, в свою чергу, ставить освіту в положення “об'єк­та” інформатизації, де потрібно так змінити зміст підготовки, щоб забезпечити майбутньому фахівцеві не тільки загальноосві­тні та професійні знання в сфері інформатики, а й необхідний рі­вень інформаційної культури. Повсюдне впровадження персона­льного комп’ютера в усі сфери економічної діяльності, нові його можливості з організації “дружнього” програмного середовища, орієнтованого на користувача, використання телекомунікаційно­го зв’язку, що забезпечує нові умови для спільної роботи фахів­ців, застосування інформаційних технологій для різноманітної діяльності, постійно зростаюча потреба у фахівцях, здатних її здій­снювати, ставлять перед державою проблему перегляду всієї системи підготовки їх на сучасних технологічних принципах. У нашій країні розв’язання цієї проблеми знаходиться на початковій стадії, тому доцільно врахувати досвід найбільш розвинених країн, де цей процес вже набув значного розвитку.

Європейська комісія в лютому 1995 р. заснувала Форум для обговорення загальних проблем становлення інформаційного суспільства. Одне з першочергових питань для обговорення форумом - освіта, перекваліфікація, навчання в інформаційному суспільстві.

У Зеленій книзі “Житгя і робота в інформаційному суспільстві: спочатку люди” зазначено, що в інформаційному суспільстві характер роботи практично змінюється у будь-якій професії, осно­вним джерелом зайнятості стають інформація та сфера послуг. Те, як працюють люди, теж змінюється через cyттєве зростання пере­розподілу робіт. Зміни відбуваються й у системі навичок, моделей робочих місць, моделей компаній, зразків товарів і послуг. Це по­требує створення принципово нового типу індустріального підприємства з новою культурою, яка характеризується гнучкістю, довірою, здатністю сприймати та використовувати зміни. У свою чергу це спричинює виникнення принципово нового і різноманіт­ного попиту на нетрадиційні управлінські моделі та методи, на працівників і підприємців, що мають нові знання та навички, яких вимагає нова інформаційно- комунікаційна технологія.

У розвинених країнах уже стала очевидною невідповідність, між пропозицією навичок, отриманих насамперед через систему закладів освіти, та попитом на нові навички, що їх висувають ро­ботодавці під впливом нових ІКТ. Така проблема постає не менш гостро і в Україні.

Задача України сьогодні - приєднатися до розвинених країн світу в цьому питанні. В Національну програму інформатизації необхідно включити проекти, спрямовані на вирішення проблем інформатизації як вищої, так і шкільної та довузівської освіти. Це стане фундаментом і прискорить формування фахівців (як розробників, так і користувачів інформаційних технологій), рівень кваліфікації яких відповідає потребам інформаційного суспільства. Вкладання коштів у підвищення рівня інформаційної та, зок­рема, комп’ютерної грамотності є надзвичайно ефективним для розвитку економіки і суспільства в цілому. Комп’ютерна грамотність, як і грамотгість взагалі, не має тісного зв’язку з конкретною сферою діяльності. Людина, змінюючи сферу діяльності чи предметну область, залишається здатною до використання своєї комп’ютерної грамотності.

Отже, рівень і темпи інформатизації залежать від рівня компетентності особи, а її навчання має бути обов’язковим елементом політики інформатизації держави, якщо вона прагне досягти успіху.

Інформаційні тенденції. У міру, як інформаційні технології забезпечують створення інформаційного суспільства, виникає могутня індустрія інформаційних технологій (інформаційна індустрія), призначена задовольняти його потреби. Можна сказати, що інформаційна індустрія виробляє інформаційний продукт (content), і засоби, що доводять його до кінцевих споживачів. Під інформаційним продуктом розуміють різні аспекти знань, дані, твори мистецтва та інші форми інформації і розваг, отримані традиційним шляхом або за допомогою електронної техніки.

Інформаційні технології сприяють доступу людини до обчислювальних потужностей комп’ютерів, мегатомів інформації, необмеженої кількості варіантів розваг і накопичених знань мільйонів людей. Останнім часом для фірм, що працюють у сфері ІТ, стає помітною тенденція генерації ними нових ідей, механізмів та інструментарію з менеджменту та ефективнішої організації виробничої діяльності, які потім набувають поширення в інших галузях.

Відомо, що успіх у будь-якій виробничій діяльності, у тому числі й інформаційній, безпосередньо пов’язаний з чотирма широкими категоріями управлінської діяльності: стратегія; люди і культура; якість продукції і технологія; маркетинг.

Саме на них будували свою діяльність більшість з тих постачальників ІТ, які досягли успіху. Зокрема, такі відомі творці іфнормаційних компаній, як Б. Гейтс, Х.Р. Перот, Дж. Клюге і Д. Паккард, які належать до найбагатіших людей Америки. Варто також зазначити, що важливим для успіху справи є ефективне поєднання ринкових сил, наявного середовища і стратегіяного управління з п’ятьмя різними, але взаємопов’язаними явищами, які називають “інфомаційні тенденції”. Саме вони сьогодні є рушійною силою у розширенні виробництва та використанні інформаційних технологій.

Коротко дані інформаційні тенденції можна сформулювати так: здатність до взаємодії; ускладнення інформаційних продуктів; ліквідація проміжних ланок; глобалізація; конвергенція.

Повертаючись до інформаційних тенденцій, слід наголосити, що Україні слід запозичити той позитивний світовий досвід створення правового та організаційно-економічного механізму, який стимулює розвиток інформаційних технологій. Необхідно розробити таке законодавство, яке розглядає інформацію як товар і регламентує права власності на ринку інформаційної продукції.

Головне місце в інформаційних тенденціях посідає тенденція до ускладнення інформаційних продуктів, оскільки інформа­ційний продукт у формі різноманітної інформації є джерелом знань для людини. Використання інформаційних технологій дає людині можливість оперативно отримувати доступ до будь-якої інформації та ефективно використовувати її для вирішення будь-якої задачі.

Інформаційний продукт у вигляді програмних засобів, баз даних (знань) і служб експертного забезпечення набуває страте­гічного значення порівняно з такими характеристиками засобів, як обчислювальна потужність, об’єм пам’яті чи пропускна спроможність.

Довершений інформаційний продукт зберігає свою цінність набагато довше, ніж конкретні носії інформаційного продукту. Економічні аспекти є другою причиною домінуючого стано­вища інформаційного продукту. Технологія зменшує вартість окремих блоків більшості засобів ОТ. Одночасно вартість інформаційного обслуговування зростає. Це пов’язано значною міроюз високою вартістю кваліфікованої праці. Фахівці, що створюють інформаційні продукти, - це дефіцитні та дорогі ресурси, гро­шова винагорода яких залежить від інфляції. Те саме можна ска­зати й про матеріальне забезпечення їх праці, зокрема офіси, апа­ратні та програмні засоби тощо.

Наступною інформаційною тенденцією є здатність до взає­модії. Здатність до взаємодії - це можливість обміну інформацій­ною продукцією між двома або більше зацікавленими сторонами. Взаємодія логічних елементів ІТ розпочинається і закінчується різними видами інформації (мова, дані, зображення) і трьома людськими чуттями її сприйняття: слухом, відчуттям (дотиком) і зором. Між цими вхідними і вихідними елементами знаходиться інформаційний продукт різних рівнів: операційні системи, СУБД, прикладне програмне забезпечення і сама інформація. Одним з головних критеріїв здатності до взаємодії є сполучення у часі всіх цих компонентів.

Іншим важливим фактором забезпечення здатності до взаємо­дії є розроблення нових міжнародних стандартів на програмні та апаратні засоби, дисплеї, бази даних, мережі, оскільки система кожного постачальника має свою власну архітектуру і поки що ще не має повної взаємодії окремих серійних модулів. Процес розроблення стандартів має контролюватися урядами тих країн, що беруть участь у ньому (як, наприклад, у США).

Сьогодні у галузі обміну інформацією існує міжнародний стандарт OSI (Ореn Systeт Іntеrсопnесtіоn) (українською – Взаємозв’язок відкритих систем). Відповідно до нього створюється еталонна мо­дель, яка має стати основою за координації зусиль різних розробників протоколів і дaсть змогу ввести інші необхідні міжнародні стандарти. На сьогодні створено семирівневу модель архітектури відкритих систем, що включає такі рівні: фізичний, канальний, мере­жевий, транспортний, сесійний, прикладний і рівень подання даних.

Наступна тенденція - ліквідація проміжних ланок у взаємо­відносинах виробників і покупців продукції, у тому числі інфор­маційної.

Ліквідація проміжних ланок стала можливою завдяки пере­творенню інформації з допомогою нових інформаційних техно­логій у форми, доступні та зручні для негайного використання користувачем.

З розвитком інформаційних і комунікаційних технологій ін­формаційний бізнес стає все більш інтегрованим у всі сфери дія­льності людини. Помітною стає тенденція ліквідації посередни­цьких ланок між продавцем і покупцем, яка веде до скорочення числа зайнятих у сфері послуг, у тому числі в інформаційному біз­несі. Впровадження нових інформаційних технологій скорочує кількість проміжних ланок між покупцями та продавцем. Під за­грозу скорочення підпадають агенти з продажу, клерки, операто­ри телефонних мереж, посередники та ін. Цей перелік постійно збільшуватиметься.

Споживач стає безпосереднім учасником інформаційного ви­робничого процесу і цим змінює як свої функціональні обов’язки і можливості, так і функції і можливості інформаційного бізнесу. Тому він має змогу безпосередньо визначати напрями розвитку та вдосконалення діяльності інформаційної фірми та її продукції. Прикладом ліквідації проміжних ланок можуть слугувати систе­ми телемаркетингу і система замовлень “комп’ютер-комп’ю­тер”, що ліквідують посередницькі торговельні організації. Ви­користання її веде до змін в організаційній структурі фірм. Елек­тронна пошта та телеконференції надзвичайно спрощують вирі­шення проблем, пов’язаних з організацією виробничого процесу.

Так, фірмою ІВМ було створено 40 пунктів відеоконференцзв’язку для своїх філіалів, зайнятих розробленням продукції та ринками збуту і розкиданих по всьому світі. Це спростило ієрар­хічні зв’язки у фірмі та відкрило нові можливості контролю.

Спостерігається таке протиріччя: з одного боку, інформація необхідна кожному працівникові, з іншого - кожний кваліфіко­ваний спеціаліст стає джерелом і носієм інформації в своїй орга­нізації. Потреба у своєчасній та достовірній інформації стає сьо­годні найголовнішою. Компанії, які не усвідомлюють цього, стикаються з посиленням тиску з боку інформовані ших конкурентів. Можна з упевненістю припустити, що тенденції розвитку інфор­маційного бізнесу посилюватимуться, а ринок інформації - роз­ширятиметься.

Глобалізація - провідна тенденція розвитку інформаційних технологій. Сутність її полягає в тому, що можливості інформа­ційного ринку (або ринку ІТ), не зважаючи на досить жорстку конкуренцію між основними виробниками, є безмежними, оскі­льки теоретично кожна людина є потенційним споживачем інфо­рмації. Задовольнити інформаційні потреби один раз і назавжди практично неможливо.

В останні роки цей ринок є найбільш динамічним: постійно зростає кількість фірм, які на ньому працюють. До традиційно сильних виробників, таких як США, Японія, Франція, Велико­британія, Німеччина, в останні роки додалися фірми Австралії, Південної Кореї, Тайваню, Сінгапуру та ін. Водночас відбуваєть­ся консолідація всіх сил і ресурсів в інформаційному бізнесі. Швидко розвиваються нові великі науково-дослідні програми, проекти, міжнародні об’єднання постачальників і виробників ін­формаційних технологій.

У більшості розвинених країн світу інформаційний ринок за масштабами (обігом) і темпами зростання набагато випередив ринок матеріальних продуктів і послуг.

Домінуюче становище мають США, Японія, країни Західної європи (Франція, Великобританія, Німеччина). Частка Північної Америки в світовому споживанні продукції і послуг ІТ становить приблизно 40-50%. Японський ринок - другий за обсягом, він споживає 12-18% світової продукції ІТ. Західна Європа в ціло­му - 25-30%, з яких частка Франції, Великобританії, Німеччи­ни становить 20% загального обсягу. Частка Азії разом з іншими континентами - 5-10%.

Інтеграція основних виробників інформаційних технологій призвела до наступної тенденції - конвергенції в самій структу­рі виробництва інформаційної галузі. Раніше сфери виробництва і сфери послуг можна було легко й чітко визначити та диференціювати. Сьогодні, завдяки передусім розвитку інформаційних технологій, змінюються традиційні уяв­лення про структуру та основні складові економіки. Іноді вкрай складно розмежувати окремі види продукції і знайти їм певне мі­сце у структурі виробництва, що склалася. Наприклад, до якої форми продуктів людської праці слід віднести створення баз да­них або інформацію на відеодисках? Відповісти на це запитання лише виходячи з традиційних уявлень про структуру відтворення очевидно неможливо. Довгий час точилися, й сьогодні продов­жуються, суперечки між фахівцями щодо того, До якої сфери дія­льності відносити інформаційне виробництво, оскільки йому притаманні риси виробничої, наукової, проектної діяльності та мистецтва. Воно синтезує у собі кращі якості того чи іншого сек­тору (або галузі) економіки, є певним гібридом виробництва, науки і мистецтва, прообразом майбутнього високоінтелектуального, творчого процесу виробництва.

Розпочавши з виробництва продуктів і послуг, безпосеред­ньо пов’язаних з обчислювальною технікою (нині це в основ­ному персональні комп’ютери), інформаційний бізнес захоп­лює все нові й нові сфери людської діяльності, не обов’язково пов’язані з комп’ютерами. Поступово зникають грані між різ­ними видами інформаційної діяльності. Наприклад, фірма, що виробляла інформаційні продукти чи надавала послуги, пов’я­зані з обробленням інформації засобами обчислювальної техніки, може перейти до надання послуг зв’язку, доступу до баз даних, технічного обслуговування комп’ютерів чи інших по­слуг, які можуть бути безпосередньо не пов’язані з комп’ю­терами.

Список рекомендованої літератури
1 Абрамова Г.П. Маркетинг. Вопросы и ответы. – М.: Агропромиздат, 1991. – 159 с.

2 Баззел Р., Кокс Д., Браун Р. Информация и риск в маркетинге: Пер. с англ. – М.: Финстатинформ, 1993. – 96 с.

3 Баркан Д.И. Маркетинг для всех: Беседы для начинающих. – Л.: Редакционно-издательский центр “Культ-информ-пресс” совместно с социально-коммерческой фирмой “Человек”, 1991. – 256 с.

4 Баркан Д.И. Практический маркетинг. Вып. 1: Управляем фирмой в условиях рынка: маркетинг – ключ к успіху. – Л.: Аквилон, 1991. – 48 с.

5 Баркан Д.И. Практический маркетинг. Вып. 2: Поймем наш бізнес: как сегментировать рынок и изучить потреби теля. – Л.: Аквилон, 1991. – 80 с.

6 Баркан Д.И. Практический маркетинг. Вып. 3: Как создаются коммерчески успешные товары и услуги: маркетинг и нововведение. – Л.: Аквилон, 1991. – 94 с.

7 Гаркавенко С.С. Маркетинг, - К.: Лібра, 1996 – 384 с.

8 Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник. - 1996. - №4.

9 Герасимчук В. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1994. – 327 с.

10 Голубков Е. и др. Маркетинг: выбор наилучшего решения. – М.: Экономика, 1993. – 222 с.

11 Эванс Дж. Р., Берман Б. Маркетинг: Сокр. пер. с англ. – М.: Экономика, 1993. – 335 с.

12 Єжова Л.Ф. Інформаційний маркетинг: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 560 с.

13 Завьялов П.С., Демидов В.Е. Формула успеха : Маркетинг (сто вопросов – сто ответов о том, как эффективно действовать на внешнем рынке). – М.: Междунар. отношения, 1988. – 304 с.

14 Квас А. Наставления по внутрефирменному маркетингу. – К.: Будівельник, 1992. – 80 с.

15 Котлер Ф. Основи маркетингу: Пер. з англ.. - М.: Прогрес, 1990. - 736 с.

16 Котлер Ф. Управление маркетингом: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1980. - 224 с.

17 Корюшникова А. А. Информационный рынок: продукция, услуги, цены и ценообразование. - М.: Коринф, 1992. - 108 с.

18 Лазарева А.Г. Маркетинг информационных продуктов и услуг на рынке электронных БД.-М.: Дело, 1989. - 176 с.

19 Лазарєва С.Ф. Економіка та організація ін формаційно-го бізнесу: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 2002. - 667 с.

20 Маркетинг. – М.: Прогресс, 1974. – 447 с.

21 Новиков Д.Т. Теория и практика маркетинга: теоретич. источники. Экон. сущность. – Ташкент: Мехнат, 1990. – 254 с.

22 Ноздрева Р.Б., Цыгичко Л.И. Маркетинг: как побеждать на рынке. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 304 с.

23 Основы маркетинга / Савруков Н.Т. и др. – Л.: Политехника, 1991. – 195 с.

24 Радионов И.И. Мировой рынок информационных услуг: основные характеристики, цены и методы маркетинга. - М.: Наука, 1991.

25 Современный маркетинг / под ред. В. Хруцкого. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 256 с.

26 Шкарбун В. Д. Маркетинг в практике информационных служб, организаций и предприятий: Метод. пособие . -М.: НПО “Союзмединформ”, 1992. - 115 с.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Схожі:

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «Маркетинг інформаційних продуктів та послуг»
Зростання інформаційних потреб суспільства, спрямованих на отримання повної, достовірної та своєчасної інформації, створює передумови...
МІЖНАРОДНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ БІЗНЕС: СТРУКТУРА, ІЄРАРХІЯ РИНКІВ, КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОДУКТІВ І ПОСЛУГ
У статті розглядаються проблеми мінародногo інформаційного бізнесу, функціонування світового та регіональних інформаційних ринків,...
М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Н. І. Парафійник...
ДІКС; особливості пошуку інформації в інтернеті; діяльність документно-інформаційних інститутів з надання інформаційних продуктів...
1. ЕМС. Види зовнішніх завад
Амплітудна модуляція гармонічним коливанням. Основні характеристики АМС. Спектр сигналу
Урок №6. Тема: Комп’ютерні мережі
Мета: мати уявлення про призначення й основні характеристики комп’ютерних мереж; типи доступу до інформаційних ресурсів
Зі спеціальності 13. 00. 10 – «Інформаційно-комунікаційні технології в освіті»
Види інформаційних процесів. Принципи одержання, зберігання, опрацювання і використання даних
Прайс-лист на інформаційні бюлетені, продукти та послуги ТОВ УНІАН*
Для Інтернет-видань та для інформаційних агентств вартість бюлетенів та інформаційних продуктів збільшується у півтора рази
ТЕМА 6 ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Економічні ресурси – це те, що необхідне для виробництва благ – товарів і послуг. Від того, в якому кількісному і якісному відношенні...
ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ФІЗИКИ
Для гармонійного поєднання останніх досягнень інформаційних технологій та шкільного курсу вивчення фізики постає проблема створення...
10. Питання для контрольних робіт студентів заочної форми навчання
Основні виробничі фонди підприємства: поняття, класифікація, види оцінки та показники ефективності використання
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка