|
О.І. Замулко, методист лабораторії природничо-математичних дисциплін
|
Викладання хімії в умовах реалізації актуальних задач розвитку природничої освіти
Пріоритетними завданнями модернізації освіти є досягнення нової сучасної якості і ефективності освіти. Для цього учні не просто засвоюють суму знань, умінь і навичок, але у них повинні формуватись ключові компетенції. Відповідно до цього пріоритетними напрямками розвитку шкільної хімічної освіти є:
розвиток особистості учнів на основі засвоєння різних способів діяльності;
застосування самостійних, пошуково-дослідницьких видів роботи, формування в школярів аналітичних здібностей, ключових і предметних компетентностей;
використання особистісно-орієнтованих технологій, які розвивають в учнів здібності і вміння самостійно набувати знання із різних джерел інформації;
створення умов для диференціації і індивідуалізації навчання;
широке використання хімічного експерименту;
використання завдань та видів контролю, що передбачають створення учнями схем, графіків, таблиць, діаграм та аналіз інформації на основі них;
підвищення практичної і прикладної направленості змісту хімічної освіти;
використання інтерактивних форм навчання, сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;
робота з обдарованими дітьми;
підготовка учнів до роботи з різними типами контролюючих завдань (тестові завдання з вибором однієї відповіді чи кількох; на відповідність, послідовність; відкритих завдань з короткою і розгорнутою відповіддю; практичні роботи);
формування сучасних екологічних знань та розуміння питань хімічної безпеки.
Шкільний курс хімії – один із основних компонентів природничо-наукової освіти. Його метою є формування засобами навчального предмета ключових компетентностей учнів, необхідних для соціалізації, творчої самореалізації особистості, розуміння природничо-наукової картини світу, вироблення екологічного стилю мислення і поведінки та виховання громадянина демократичного суспільства.
Хімія як навчальний предмет надає учням основні хімічні знання та способи дій з хімічними речовинами, які необхідні для повсякденного життя, виробничої діяльності, продовження власної освіти, а головне правильного поводження в оточуючому середовищі та розуміння ролі хімії у забезпеченні добробуту людини.
Хімія – одна з наук, які свідчать про рівень цивілізації людства, але в сучасному світі досягнення в галузі хімії викликають необґрунтовані та надумані побоювання. В умовах хімофобії суспільства необхідно довести молоді необхідність хімічних знань, переконати її, що саме ці знання допомагають рятувати природу від катастрофічного впливу забруднення навколишнього середовища. Подолати дані проблеми здатні освічені й небайдужі люди. Значний вклад до формування хімофобії вносять ЗМІ (телебачення, газети, глянцеві журнали). Внаслідок недостатнього вивчення хімії в школі, журналісти самі погано розуміють ази сучасної хімії тому з помилками пояснюють її досягнення та проблеми. Вчителям необхідно на уроках звертати увагу на неточності, які зустрічаються у репортажах, сюжетах, рекламах.
Завдання вчителя хімії – зацікавити учнів, продемонструвати можливості хімічних знань для пояснення процесів повсякденного життя. Учень має зрозуміти, що навколо постійно відбуваються хімічні реакції. Тоді він зрозуміє значення науки хімії, яка вивчає речовини та їх перетворення.
Робота з обдарованими дітьми. Предметні олімпіади мають на меті виявлення, заохочення та розвиток обдарованих дітей, дають можливість оволодіти фундаментом науки, можливо майбутньої професії в умовах конкуренції, яка є сильним стимулом.
Перемоги учнів потребують цілеспрямованої роботи як учасника так і його вчителя протягом усього року, а не лише двох тижнів перед самою олімпіадою чи конкурсом. Необхідно звернути увагу на підготовку учнів до участі у Всеукраїнській олімпіаді з хімії та природничих конкурсах. Особливо це стосується класів з поглибленим та профільним вивченням хімії.
Завдання II етапу (районна, міська) олімпіади складаються відповідно до шкільної програми та включають матеріал I семестру, а III етапу (обласний) –II семестру. При підготовці до олімпіади вчителям потрібно більше уваги звернути на розвиток у учнів вмінь: оперувати формулами, аналізувати умову задачі та коротко її записувати, розв’язувати задачі на виведення формул сполук, класифікувати та називати речовини (особливо солі) та встановлювати генетичні зв’язки, урівнювати рівняння реакцій, використовувати поняття «ступінь окиснення», «валентність» «ізотоп», аналізувати властивості елемента, його валентність, ступінь окиснення за положенням у періодичній системі Д.І. Менделеєва, взаємозв’язок електронної будови та властивостей атома. Учні 9-х класів повинні знати номенклатуру вуглеводнів та їх хімічні властивості (якісні реакції).
Відповідно до програми підготовки до III етапу Всеукраїнської олімпіади з хімії (http://oipopp.ed-sp.net/content/view/2148/33/) учням необхідно записувати окисно-відновні процеси на електродах при електролізі розплавів та розчинів електролітів, застосовувати газові закони, обчислювати и відносну атомну масу ізотопів, розв’язувати задачі на пластинки, суміші (що складаються з 3-х компонентів), молярну концентрацію розчину, якісне визначення речовин, з використанням термохімічних рівнянь, рівноважних концентрацій, констант рівноваги та законів Фарадея. Значна кількість помилок зумовлена з недостатньою підготовкою з математики та фізики: вмінням учнів працювати з формулами, проводити математичні обчислення з 2-ма та 3-ма невідомими (розв’язок системи рівнянь). Крім того важливо звернути увагу учня, що хімію не можливо вивчати без знань математики, фізики.
В Україні для учнів проводиться два природничих конкурси: міжнародний інтерактивний учнівський природничий конкурс “КОЛОСОК” (http://kolosok.lviv.ua/) та гра «Геліантус — природознавство для дорослих» (http://helianthus.com.ua/index.php). Інформацію про умови проведення конкурсів, завдання минулих років та результати можна переглянути на відповідних сайтах.
Моніторингові дослідження. У березні 2012 року у 6 регіонах області були проведені моніторингові дослідження рівня знань учнів 10-х класів з хімії, а серед школярів 9-х – інтегроване тестування з природничо-математичних дисциплін.
Учням 10-х класів був запропонований тест, який складався з 25-ти завдань: 15 – з вибором однієї правильної відповіді, 4 – з множинним вибором, по 2 завдання на встановлення відповідності, послідовності та з короткою відповіддю.
Після аналізу результатів моніторингових досліджень з хімії можна сказати, що найбільше помилок учні допустили у завданнях які були пов’язані з такими елементами знань:
будова атомів елементів (кількість електронів на зовнішньому енергетичному рівні, максимальний ступінь окиснення неметалічного елемента);
класифікація оксидів, кислот;
визначення нерозчинності сполук за таблицею розчинності;
визначення сполук з якими реагують кислота, кислотний оксид;
якісні реакції на сульфат- та карбонат-йони;
окисно-відновні реакції (кількість електронів, що беруть участь у процесі окиснення чи відновлення);
завдання на послідовність (збільшення сумарної кількості йонів у електролітах, зростання електронегативності елементів).
Тому вчителям необхідно більше уваги звернути на відпрацювання вмінь роботи з періодичною системою (зміна властивостей елементів та їх сполук відповідно до положення у ПС, характеристика будови атома елементів) та таблицею розчинності, систематизації та узагальнення знань про хімічні властивості класів неорганічних сполук.
Навчальний експеримент з хімії. Хімія – наука експериментальна, тому хімічний експеримент повинен пронизувати весь шкільний курс. Особливої уваги вимагає матеріально-технічна база кабінетів хімії. Не можна організовувати профільне вивчення хімії на базі навчальних закладів, що не обладнані відповідно до вимог кабінетами, придатними для проведення практичних, лабораторних та експериментальних видів діяльності учнів. Добре підібрані досліди сприяють наочному відображенню зв’язку теорії з практикою, ознайомленню учнів з методами хімічної науки. Експеримент з хімії – це метод пізнання, навчання, розвитку та виховання учнів, який використовується для формування нових понять, повторення матеріалу, здобуття й закріплення знань та вмінь, перевірки їх засвоєння. Водночас навчальний хімічний експеримент слугує надійним засобом перетворення знань у переконання, сприяє формуванню наукового світогляду. Розвиваючи логічне мислення та вміння планування діяльності, експеримент сприяє вихованню навичок самостійної та колективної роботи, акуратності. Чуттєво-практичний досвід отриманий при виконанні дослідів зумовлює високий рівень запам’ятовування та розуміння учнями матеріалу. Цьому сприяє поєднання наочності з поясненням учителя, який керує процесом мислення учнів (планування, сприйняття, концентрація уваги). Відмова від хімічного експерименту різко знижує інтерес школярів до вивчення хімії. Особливо це важливо у зв’язку з початком вивчення хімії у 7 класі, коли у більшості учнів не розвинене абстрактне мислення, вміння оперувати схематичними образами, знаками і символами. Саме хімічний експеримент виховує стійку увагу, здатність спостерігати та описувати хід виконання досліду, робити висновки, осмислювати послідовність виконання дій та прогнозувати результат.
Посилення методологічної спрямованості навчального хімічного експерименту полягає в тому, щоб на його основі розкрити загальнонаукові методи пізнання і методи одержання наукових знань в хімії. Виключного значення набувають експериментальні задачі. Такі задачі найчастіше розв’язуються аналітико-синтетичним методом: учні спочатку аналізують та визначають хід виконання, обґрунтовують його, а потім визначаються певні етапи, які підтверджуються рівняннями реакцій. При виконанні хімічного експерименту вчитель повинен звертати увагу учнів на значення даного процесу у природі та практичне значення речовин і самої хімічної реакції у людській діяльності. Для більш наочного сприйняття школярами конкретних хімічних речовин та явищ бажано збагатити учнівський хімічний експеримент елементами ужиткової хімії, що сприятиме розумінню учнями застосування в їхньому житті шкільних знань з хімії, розвитку внутрішньої мотивації до навчання, формуванню навичок науково обґрунтованого використання речовин і матеріалів у повсякденні.
У навчанні хімії передбачене систематичне проведення учительського експерименту (демонстраційні досліди) і учнівського (лабораторні досліди, практичні роботи, розв’язування експериментальних задач). Але тільки у процесі власного виконання дослідів учень може розглянути хімічні процеси, засвоїти загальні закономірності, теорії та навчитись використовувати здобуті знання для подальшого пізнання світу.
Мотивація навчання. При навчанні хімії за новим програмами у вчителів досить часто виникають проблеми: необхідність вивчення великого об’єму матеріалу за короткий термін часу; недостатність часу на відпрацювання навчального матеріалу на практиці; зниження мотивації до вивчення хімії та їх страх перед новою інформацією та її складністю. Тому в сучасних умовах є оптимальним вивчення нового матеріалу великими блоками. Для цього необхідно відібрати самі важливі елементи змісту (ті що є основою для подальшого вивчення хімії), які можуть бути розглянуті у вигляді єдиного блоку. Мотивація – це головна сила, яка рухає дидактичний процес. Вона є фактором, що визначає продуктивність діяльності. Тому на уроці не можна нехтувати мотивацією навчальної діяльності на початку уроку (інформування про питання, які будуть розглянуті, приклади використання набутих знань з досвіду учнів) та розвитком пізнавального інтересу учнів в ході викладу навчального матеріалу. Компонентами мотиваційної сфери навчання є мотиви, цілі, емоції, вміння навчатись. Учитель може вплинути на формування у учнів інтересів, схильностей, моральних норм, життєвих принципів, які можуть бути використані ними для формування власних мотивів. Прийоми, що можуть бути використані вчителем для мотивації навчальної діяльності поділяються на три групи:
прийоми стимулювання обов’язку та відповідальності;
формування пізнавального інтересу;
створення навчальних проблемних ситуацій з наголошенням на практичному та суспільно-соціальному значенні одержаних знань.
Першу та другу групи прийомів добре використовувати у молодшій та середній школі, а третю – у старшій. Найчастіше мотивація навчальної діяльності здійснюється шляхом бесіди та невеликих уточнень під час викладання нового матеріалу чи узагальнення та систематизації. «Мотиваційні» елементи повинні систематично «нанизуватись» на основний матеріал уроку, створюючи власну мотиваційну сферу кожного учня.
Організація навчально-пізнавальної діяльності. Людина досконало володіє лише тим, що сама здобуває власною працею. Тому учні засвоюють лише знання та вміння, які були неодноразово відтворенні та перетворенні під час практичної діяльності. Для цього на кожному уроці необхідно надавати учням можливість застосувати знання.
Процес пізнання має три взаємопов’язані стадії (етапи):
відбувається сприймання, осмислення і запам’ятовування матеріалу, що вивчається, або засвоєння теоретичних знань;
засвоюються навички і вміння практичного застосування знань, що вимагає проведення спеціальних тренувальних вправ.
здійснюється повторення, поглиблення і закріплення знань, удосконалення практичних умінь і навичок.
Отже, для того, щоб оволодіти новим матеріалом, учневі необхідно здійснити повний цикл навчально-пізнавальних дій: сприймання нового матеріалу, його первинне і наступне осмислення, запам’ятовування, виконання вправ на застосування теорії на практиці, повторення з метою поглиблення і засвоєння знань, умінь і навичок. Відсутність одного з етапів, тобто порушення цілісності системи, веде до низького результату навчально-пізнавальної діяльності. Лише здійснення учнями повного циклу навчально-пізнавальних дій забезпечує глибоке і міцне оволодіння програмним матеріалом, їх розумовий і загальний розвиток, формування наукового світогляду, всебічну вихованість.
Інформаційні джерела
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 7-11 клас. Київ «Перун», 2005. – 32 с.
Хімія. 10-11 класи: Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень та поглиблене вивчення. – Тернопіль: Мандрівець, 2011. – 240 с.
Величко Л. Загальнокультурний контекст шкільної хімічної освіти /Людмила Величко // Рідна школа. – 2008. – № 3–4. – С.9–12.
Грабовий А. Компетентнісний підхід до учнівського хімічного експерименту // Біологія і хімія в школі. - 2006. - №4. – С. 13-15.
Григорович О.В. Хімічний експеримент у школі. 7-11 класи / Упорядкування О.В. Григорович, О.В. Невський – Х.: Веста: Ранок, 2008. – 192 с.
Прибора Н. Роль хімічного експерименту у формуванні особистості учня // Хімія. Шкільний світ. – 2012. - №1. – С.9-12.
Садкіна В.І. Починаємо урок // Хімія. Основа. – 2011. - №23-24 (251-252). – С 2-5.
|