2. (З. М. №3) Методика читання. Уроки класного читання
|
|
Скачати 1.19 Mb.
|
|
3. 4. І сма 5. Технології! інтерактивного навчання на уроках рідної мови План
1. Взаємодія вчителя і учнів у навчально-виховному процесі як педагогічна проблема. З урахуванням нової філософії освіти і суспільної потреби у творчій особистості, в педагогічній теорії і практиці тривають пошуки оптимальних і перспективних шляхів демократизації, гуманізації та індивідуалізації навчально- виховного процесу, спрямованих на реалізацію можливостей кожного. В ході реформування початкової школи особливо актуальною є проблема взаємодії учасників навчально-виховного процесу, що зумовлює потребу у виявленні, науковій розробці та апробації ефективних способів організації взаємодії вчителя й учнів у навчально-виховному процесі. У психолого-педагогічних дослідженнях термін "педагогічна взаємодія" позначається різними поняттями: "педагогічні відносини", "педагогічний взаємозв'язок", "співробітництво", "співпраця", "співтворчість". У наукових працях визначилася думка про те, що передумовою ефективності педагогічної взаємодії є емпатія розуміння емоційного стану, проникнення в переживання іншої людини, в її суб'єктивний світ. Взаємодія учителя й учнів - цілісна соціально-психологічна система, яка складається з єдності перцептивного (співсвідомість), комунікативного (спілкування) та інтерактивного (співробітництво, співтворчість) компонентів, які взаємообумовлюють один одного: вчитель може зрозуміти внутрішній світ учня спілкуючись з ним; довіра і відкритість у спілкуванні виникає за умови розуміння вчителем внутрішнього світу учня; результат співпраці та співтворчості залежить від передбачення емоційних реакцій іншої людини в конкретних ситуаціях. Важливими є не стільки комунікативний бік цієї взаємодії вчителя та учнів, скільки інтерактивний та перцептивний і виявлення ефективних способів їх організації. Адже інтеракція це шлях формування творчої особистості, створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, для її саморозкриття, самоутвердження. Це співнавчання, в якому вчитель й учні рівноправні суб'єкти процесу навчання. Зазначимо, що способи організації взаємодії - організована система об'єднаних за певним принципом прийомів, зумовлених сукупністю засобів та особливістю взаємозв'язків учасників навчально-виховного процесу. Як відомо, вчені визначають п'ять основних сфер людської життєдіяльності: людина - людина, людина природа, людина - знакова система, людина - художній образ, людина - техніка. Навчально-виховний процес не відбувається ізольовано від суспільного життя лише безпосередньо відносинами "вчитель - учень", а обумовлюється цими сферами життєдіяльності. Тому систематизуємо способи організації взаємодії за принципом "Дитина — сонце, навколо якого обертаються всі засоби навчання" і розділимо їх на 5 груп. До першої групи належать способи організації взаємодії вчителя й учнів, опосередковані соціально-культурним навчальним середовищем і відносинами в системі людина - людина До них ми віднесемо діалоги "вчитель - учень", "вчитель - учень - учні", "вчитель - учень - компетентні особи"; бесіди в групі, дискусії, диспути, функціонально-рольова гра "Я - вчитель", уживання в образ, "крісло автора", письмова конференція, дитячі збори тощо. Перераховані способи використовуються в різних ситуаціях: для виявлення здібностей та інтересів учнів, самооцінки, самоаналізу, самоконтролю; спільного вибору теми й мети діяльності, планування роботи; обговорення і прийняття рішень; виявлення і виправлення помилок; взаємоперевірки та взаємооцінки; участі в оцінці уроку; пояснення під час вивчення нового матеріалу; розв'язання проблемних ситуацій тощо. Фронтальна бесіда чи дискусія передбачають використання цікавих прийомів: мозкова атака, бесіда в колі (діти сидять по колу), мікрофон. Діалог між учителем і учнем чи двома учнями починається як ситуація для бесіди на визначену тему на уроці, при цьому використовується довіра дітей, які вчаться вислуховувати думки інших та обгрунтовувати власні. Концентрація уваги під час такої розмови дуже висока. Бесіда має починатися вільно, бо головну роль відіграє добровільність і задоволення потреби у спілкуванні з партнером. Учитель створює атмосферу, за якої у дітей є шанс висловитись. Мозкова атака спосіб колективного обговорення, пошук рішень, який досягається шляхом вільного висловлення думок усіх учасників.  Бесіда в колі учні по колу, як сидять, мають змогу висловити свою думку. Бесіда в групі - має бути троє або більше учасників. Соціальна структура групи відіграє важливу роль: у класі є такі діти, які не хочуть спілкуватися з усіма, а лише з деякими учнями. Мікрофон говорять лише ті учні, які тримають символічний мікрофон. Інші не можуть говорити чи кричати з місця. Оригінальною формою роботи для дітей 3-4 класів є письмова конференція. Учні мають подати складений самостійно текст, який підлягає дискусії, під час якої учасники отримують вказівки щодо його переробки. Дитина не може прийняти всі думки. Вона дослуховується до тієї поради, яка б допомогла висловити власну думку. Перед письмовою конференцією повідомляється її тема, доступна для всіх, та розробляються її правила. Основне завдання вчителя досягти того, щоб діти могли говорити один із одним і мали що сказати. Особливе значення для учнів початкових класів має організація взаємодії в ігровій формі. Так, діти люблять сюжетно-рольову гру "Я - вчитель". Учень, який має виступати в цій ролі, безпосередньо включається в проведення уроку. Змістова і мотиваційна підготовка. До такої діяльності відбувається заздалегідь з допомогою вчителя. Учень може пояснювати новий матеріал під час проведення уроків математики та української мови і без попередньої підготовки для розв'язання проблемних ситуацій, будуючи повідомлення за аналогією чи асоціацією. «Уживання» в образ - це детальне вивчення якостей певних персонажів з оповідань, казок чи ознак об'єктів природи для складання запитань для товариша на наступному уроці. З практики відомо, що учням більше подобаються розповіді товаришів, ніж учителя. Організація взаємодії за схемою «вчитель - учень - компетентні особи» полягає у знаходженні учнями інформації для повідомлення на уроці з розповідей батьків, старших товаришів, інших компетентних осіб, які можуть безпосередньо брати участь у проведенні уроку. Друга група способів передбачає взаємодію вчителя з учнями, опосередковану природно-розвивальним середовищем: діалог «вчитель - учні - природа» з метою здобуття практичного життєвого досвіду для наступних уроків. Теоретичним підгрунтям організації такої взаємодії є ідеї С.Френе, Л.Толстого, В.Сухомлинського. "Школа під голубим небом" — яскравий приклад такої практичної діяльності. Системотворчим компонентом третьої групи способів організації взаємодії вчителя й учнів є предметно-розвивальне та пізнавально-розвивальне середовище (обладнання класної кімнати, ігротека, підручники, довідкова література, комп'ютер). Цінним є досвід роботи С.Френе, Р.Кузіне, М.Монтессорі. Важлива новація М.Монтессорі - відмова від традиційної класно-урочної системи і побудова оригінального навчального процесу для дітей від 3 до 12 років, що базувався на визнанні за кожним учнем права на значну автономію і самостійність, на свій темп роботи і специфічні способи оволодіння знаннями. Вчителі-практики використовують у своїй роботі різні способи організації взаємодії з учнями: спільне умеблювання й оформлення класної кімнати, вільний вибір видів діяльності та навчального матеріалу, підготовка завдань для товариша, виготовлення дидактичного матеріалу, написання вільних текстів, створення тематичних альбомів, випуск газет і обмін їх між школами, групове створення композицій тощо. Четверта група способів передбачає взаємодію між учителем та учнем, опосередковану засобами художнього мовлення: образотворчого, музично-пісенного, предметно-пластичного, хореографічного, літературного, якими дитина володіє як природним даром для безпосередньої передачі вражень від довкілля. Концептуальні основи зазначеного способу викладені у працях С.Френе і В.Сухомлинського. В Україні над цією проблемою працює В.Тименко. На його думку, завдяки засобам художнього мовлення підтримується дитяча своєрідність, єдність думки, почуття і дії; необхідно активізувати принцип рекламування знань, подавати словесно-понятійну інформацію на художньо-образному тлі, так, як на телеекрані подається реклама. Впроваджуючи початкову дизайн-освіту, він пропонує поєднувати різні види роботи в поетапній діяльності для створення художніх образів: бесіди, роздуми, розповіді, дискусії, художнє конструювання тощо. П'ята група способів передбачає взаємодію з дітьми через техніку. Одним із них є діалог за схемою «вчитель - учень - комп'ютер», який завбачує різні види роботи, характерні для третьої групи в тому випадку, коли комп'ютер не джерело інформації, а засіб для створення учнями навчальних завдань для товаришів. Під час досліджень було з'ясовано, що вчителі використовують способи організації взаємодії зазначених груп на різних уроках. Перевага надасться ігровим формам роботи. Цікавим є досвід поєднання способів організації взаємодії в проектно-технологічній діяльності. 2. Спілкування та співробітництво учнів на уроці - один з головних принципів формування особистості в системі розвивального навчання. Традиційно процес навчання розглядається як процес взаємодії вчителя та учня, в ході якого вирішуються завдання освіти, виховання та розвитку. До основних структурних компонентів, які розкривають його суть, належать цілі навчання, зміст, діяльність викладання та навчання, характер їх взаємодії, принципи, методи, форми навчання. Висунення на перший план, а здебільшого обмеження тільки освітніми завданнями, які передбачають набуття знань, умінь та навичок предметного характеру, розгляд при цьому розвитку і виховання як процесів, що виходять з рішень освітніх завдань, визначають сутність традиційного, навчання. Розвивальне навчання не заперечує важливості освітніх завдань, але і не визначає трьох паралельно діючих завдань, а припускає їх злиття в триєдине завдання, яке забезпечує органічне злиття навчання та розвитку, при якому навчання виступає не самоціллю, а умовою розвитку школярів. Суть взаємозв'язку освітніх та розвивальних завдань, навчання та розвитку в цілому розкрита Л.С. Виготським: його дослідження дозволяють вирішити кардинальне питання типології навчання. Те навчання, яке обмежується в своїх цілях тільки оволодінням зовнішніми засобами культурного розвитку (до них належать оволодіння читанням, письмом, лічбою), можна, вважати традиційним, яке вирішує суто освітні завдання. Навчання, яке головною метою ставить забезпечення (організацію) розвитку вищих психічних функцій особистості в цілому через оволодіння зовнішніми засобами культурного розвитку з розвивальним, набуває при цьому цілеспрямованого характеру. Результатом такого навчання стає досягнутий дитиною рівень розвитку особистості, її індивідуальності. Відповідно до мети, змісту навчання змінюється і позиція вчителя в навчальному процесі, і характер його діяльності, принципи, методи і форми навчання. У традиційному навчанні переважає пояснювально-ілюстративний характер діяльності вчителя, спрямованої на те, щоб доступно пояснити, показати виконання дії, домогтися того, щоб учням все стало зрозуміло, щоб з уроків діти пішли з чіткими уявленнями, зразками виконання дій. Одним з показників успішної діяльності вчителя є відсутність запитань дітей після пояснення, що свідчить про добре засвоєння. Саме цією ситуацією і визначається першорядна важливість таких принципів навчання як доступність, наочність, міцність. Школа розвивального навчання вибирає наступні цільові напрямки шкільної освіти: зберегти або відновити духовне здоров'я та емоційне благополуччя кожної дитини; формувати навички спілкування та співробітництва й виховувати ті людські якості, вміння, які необхідні в спілкуванні й спільних справах; навчити дитину вчитися, самостійно накопичувати нові знання й уміння. Для традиційного навчання характерна відсутність власне навчальних стосунків, відношень між дітьми на уроках, що пояснюється домінуванням фронтального способу організації діяльності дітей, за якого всі учні зв'язані з учителем, спілкування замкнуто на ньому. Психологи всього світу довели, що, відсікаючи пряме спілкування між дітьми під час занять (не дозволяючи їм перемовлятися, підходити один до одного, обмінюватися думками), ми робимо кожну дитину більш безпорадною, незахищеною, несамостійною, а тому значною мірою залежною від учителя, схильною у всьому наслідувати його й не шукати власної точки зору. Роз'єднуючи дітей, ми робимо їх більш піддатливими нашому впливу, але менш творчими, самобутніми. З'єднуючи дітей, ми створюємо для них ґрунт, у якому виросте самоповага, почуття особистої гідності, які можливі тільки серед рівних собі. Керуючись метою виховання навичок спілкування та співробітництва, для того, щоб навчити вчитися маленького школяра, докорінно змінюється зміст діяльності вчителя в розвивальному навчанні. Тепер головне його завдання не «донести», «пояснити» і «показати» учням, а організувати спільний пошук розв'язання завдання, яке виникло перед ними. Учитель виступає як режисер міні- вистави, що народжується безпосередньо в класі. Розвивальне навчання не може існувати без постійного навчального спілкування, при якому учень, зрозумівши, чого він не знає, не вміє робити, сам починає активно діяти, включаючи в цей процес учителя як більш досвідченого партнера. Думка вчителя при цьому сприймається дітьми як одна з можливих точок зору, яку треба співвіднести з власною, і думками інших учнів. Необхідність такого спілкування випливає з природи пошукової, дослідницької діяльності, за якої пошук істини поодинці неможливий, необхідний колективний пошук, який супроводжується постійним обміном думками. Дорослий може реально будувати спілкування з дитиною на уроці лише в тому випадку, коли він постійно утримує особливості дитячої точки зору на предмет і на самого себе. Психологи розвивального навчання виділили три провідні характеристики навчального співробітництва дитини з дорослим:
У ситуації невизначеності, а це ситуація перших шкільних днів, коли дитина ще не знає, чого від неї чекають оточуючі, різко зростають імітаційні тенденції. Першокласники копіюють учителя буквально в усьому. Вчитель може закріпити імітаційну форму взаємодії з класом, і учні будуть наслідувати його, із задоволенням повторюючи дії, слова, думки дорослого. Але дуже важливо з першого дня показати класу, що шкільний вчитель чекає від дітей не тільки довірливого та старанного наслідування, а й критичності, здатності діяти по- своєму. Для того, щоб діти навчилися розпізнавати дві основні ситуації взаємодій з учителем - ситуацію наслідування та ситуацію неімітаційну - з перших днів вводяться веселі завдання-пастки, які не можна розв'язати, якщо діяти чітко за інструкцією дорослого: щось треба зробити по-своєму, необхідно застосувати логічне мислення. Наприклад, такі задачі: "Скільки яєць знайшов Петро, якщо біла курка знесла одне яйце, руденька - жодного, а півень цілих три?"; "Візьми три палички. Зроби з них трикутник. А тепер з цих самих паличок склади квадрат". Такі завдання потребують не стільки знань, скільки постійного аналізу вимог дорослого. Завдання розвивального навчання - навчити дітей самостійно міркувати, уміння сперечатися, відстоювати свої думки, ставити запитання, бути ініціативними в набутті нових знань. Психологи стверджують, що "інкубатором" самостійною мислення, пізнавальної ініціативи дитини є не індивідуальна робота під керівництвом найчутливішого вчителя, а робота в групі спільно діючих дітей. Умовою народження перших пізнавальних запитань до вчителя є суперечка між дітьми, які пропонують різні способи розв'язання спільного завдання. Тут з'являється ще одна важлива проблема для вчителя: організувати спільну роботу дітей так, щоб їхня дискусія була змістовною, не переросла у взаємозвинувачення. Для цього співбесідники повинні вміти: сформулювати свою точку зору; з'ясувати точку зору своїх партнерів; виявити різницю точок зору; спробувати розв'язати розходження за допомогою логічних аргументів, не переводячи логічну суперечність у площину особистих відношень. Учитель розуміє, що нормальна, рівноправна дискусія можлива тільки в атмосфері довіри й доброзичливості. Тому у ризиковану ситуацію суперечки розходження він вводить дітей тільки після встановленої згоди, взаємного інтересу, прихильності один до одного. Спільно працюючи, діти усвідомлюють нові стосунки з дорослими й однолітками, пізнають їх "етикет", заряджаються новими комунікативними цінностями. |
Схожі:
|
Українське читання. 3 клас Мета. Учити дітей самостійно добирати тексти для позакласного читання на задану тему, розвивати усне мовлення, удосконалювати техніку... |
ПРОГРАМА з літературного читання Читання у сучасних початкових класах є пропедевтичним курсом до освоєння в основній школі навчального предмета “Література”. Таке... |
|
Тема уроку: Читання. Ю. Ярмиш. Їжачки Розвиток мовлення. Слова ввічливості. Діалог Мета Мета: читання: вдосконалювати навички правильного виразного читання; розвивати усне мовлення шляхом обґрунтування відповідей, групового... |
УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ «В’ЄТЬСЯ, НАЧЕ СТРІЧКА, НЕСПОКІЙНА РІЧКА» Мета: на зразках художніх творів поглиблювати уявлення дітей про природу рідного краю. Розвивати мовлення учнів, працювати над збагаченням... |
|
Уроки-змагання Вона виділяє: уроки змістовної спрямованості; уроки на інтегративній основі; уроки-змагання; уроки суспільного огляду знань; уроки... |
ДО ЧИТАННЯ Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкування з книгою, бо читання приносить йому не задоволення,... |
|
На уроки позакласного читання Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі |
ТЕМА. Читання Навчати учнів бачити, відчувати створені словами образи природи, використовувати засоби виразності під час читання текстів: міміку,... |
|
Урок з читання 3 клас Тема. Буду я природі другом Розвивати мислення, уяву, фантазію, діалогічне і монологічне мовлення, навички читання. Виховувати любов до природи, бережливе ставлення... |
Тема. Закріплення знань про звукове значення букв “Щ”, “щ” (ща).... Розчитування за таблицею М. О. Зайцева. Читання рядка складів, передаючи голосом правильну інтонацію |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua