Класифікація творчих ігор
Чи не найактуальнішими в молодшому шкільному віці є ігри за правилами. Ця група вбирає такі різновиди: дидактичні, пізнавальні, рухливі, спортивні, хороводні, народні, інтелектуальні, комп'ютерні ігри.
Виходячи з назви, дидактичиі ігри це ігри, які спеціально розробляються для реалізації програмових завдань навчання.
Пізнавальні ігри відрізняються від дидактичних тим, що вони неузгоджені з програмою шкільного навчання. Мета пізнавальних ігор спрямована на загальний розвиток дітей, розширення їх кругозору, і тому зміст цих ігор виходить за межі програм навчання, він зорієнтований на зону найближчого розвитку дитини.
Рухливі, спортивні, хороводні (авторські) ігри теж виділяються з групи ігор за правилами на підставі особливостей їх мети, яка зумовлює собою зміст цих ігор: рухливі ігри базуються на основних рухах дітей; спортивні ігри у своєму змісті мають елементи спорту; хороводні - співи та музичний супровід.
Народні ігри. Серед інших різновидів за правилами народні ігри вирізняються за своїм походженням - авторство їх творців невідоме, протягом багатьох поколінь склав ці ігри народ, закладаючи в їх зміст те, що необхідне для всебічного розвитку дитини. Народні ігри за своїм змістово-процесуальним компонентом і функціональним призначенням надзвичайно різноманітні, що є підставою для їх поділу на підвиди - скоромовки, лічилки, жеребкування, рухливі ігри, хороводні з фольклорними елементами, заклички, примовки тощо.
Дидактичні, пізнавальні, рухливі, спортивні, хороводні ігри структурно схожі між собою, їхні характерні структурні елементи розглянемо на прикладі дидактичних ігор.
Оскільки дидактичною грою передбачається розв'язання триєдиного педагогічного завдання: зацікавити дітей змістом навчання, сприяти засвоєнню певного програмового матеріалу й організувати навчання шляхом спеціально створеної гри, у структурі якої органічно поєднуються три групи компонентів: ігрові, навчальні та організаційно-процесуальні.
До ігрових компонентів дидактичної гри належать:
ігрова мотивація (узяти участь у грі, отримати виграш);
уявна мета (наприклад, мета у грі «Змагання рибалок» — спіймати якомога більше рибок, що в умовах реального уроку відбувається тільки в уяві дитини);
уявний зміст (уявна ситуація, ролі, рольові дії), який найчастіше випливає з назви гри («Змагання рибалок», «Школа Мальвіни», «Подорож у країну рослин» тощо);
ролі;
рольові дії;
результат (досягнення уявної мети).
Групу навчальних компонентів дидактичної гри складають:
мотиваційний (правильно виконати пізнавальне завдання, яке є умовою перемоги, тобто мотивація дидактичних ігор подвійна - ігрова и поєднанні з навчальною);
програмовий (дидактична мета, яка визначається завданнями навчального предмета);
змістовий (пізнавальний, виховний, розвивальний аспекти);
процесуальний (процесуальні дії з навчального предмета);
контрольно-оцінний.
До групи організаційно-процесуальних (ігрових) компонентів належать:
ігрова прелюдія (вступ);
визначення ведучого; .
правила або умови досягнення уявної мети (наприклад, рибку можна спіймати, якщо правильно буде виконане творче завдання, яке вона пропонує).
Особливості застосування дидактичних ігор на уроках рідної мови в початковій школі (на прикладі уроків навчання грамоти).
Відомо, що ігрові форми на уроках навчання грамоти - це найважливіший шлях залучення дітей до читання. Заглиблюючись у цікаві ігри зі словесним матеріалом, першокласники не помічають, як у них формується ряд дуже важливих навичок, які лежать в основі читання. Оволодівши ними, вони непомітно для себе, невимушено, легко і швидко навчаються читати.
Приклади дидактичних ігор до букварного періоду.
Правда чи ні
Мета. Формувати в учнів уміння сприймати речення як синтаксичну одиницю.
Обладнання: фішки червоного і зеленого кольорів для кожного учня, малюнок із зображенням Незнайка.
Ігрова дія. Незнайко написав для мене декілька речень, але я ніяк не можу вирішити, це правда чи жарт. Допоможіть мені, будь ласка.
Правила гри: вчитель зачитує речення. Якщо воно правдиве, учні піднімають зелену картку, якщо хибне - червону. Один з учнів пояснює Незнайкові, яка у реченні помилка. Приклади речень:
Узимку кури відлітають у теплі краї. Подорожник це корисна лікарська рослина. На нашій яблуні виросло багато смачних шишок. У сосновому лісі ми збирали моркву. Сова вдень спить, а вночі шукає собі іжу.
Уважні долоньки
Мета. Узагальнити знання дітей про слова назви істот та неістот.
Ігрова дія. Зараз ми потренуємо ваші долоньки.
Правила гри: вчитель називає слова - назви істот та неістот, учні мають "упіймати", плескаючи у долоні, ті слова, які відповідають на питання хто?
Телеграф
Мета. Формувати в учнів уміння визначати кількість складів у слові.
Ігрова дія. Зараз ми з вами будемо телеграфістами і передаватимемо слова до іншого міста (попередньо вчитель пояснює дітям, як працює телеграф).
Правила гри: вчитель називає учню слово, а той має відстукати по парті стільки разів, скільки складів у цьому слові. Усі інші- "контролери" - перевіряють правильність виконання завдання. Пізніше учні можуть грати самостійно в парах, даючи завдання один одному.
Ланцюжок
Мета. Вдосконалювати вміння дітей ділити слово на склади.
Ігрова дія. Вчитель показує учням ланцюжок (на малюнку або справжній), звертаючи увагу на те, як одне кільце з'єднане з іншим. Потім пропонує створити ланцюжок зі слів так, щоб вони з'єднувались однаковими складами.
Правила гри: клас ділиться на команди (за рядами). Кожній команді вчитель пропонує перше слово, а далі учні самостійно продовжують складати ланцюжок: миша — шапка — картина і т.д. На кожне правильне слово, яке називає команда, вчитель малює на дошці кільце ланцюжка. Якщо хтось помиляється або довго розмірковує, ланцюжок рветься. Перемагає команда, в якої він розірветься найменшу кількість разів.
Букварний період.
У цей період діти вивчають букви на позначення голосних і приголосних звуків, прийоми читання з орієнтуванням на голосні, ознайомлюються з літерами я, ю, є, ї, апострофом, розділовими знаками. Дидактичні ігри, розроблені для цього періоду, можна застосовувати під час вивчення будь-якої літери, змінюючи лише лексичний матеріал.
Овочі
Мета. Узагальнити га систематизувати знання учнів про голосні та приголосні звуки.
Обладнання: малюнки із зображенням овочів.
Ігрова дія. Восени люди завжди збирають урожай. Ми з вами сьогодні теж будемо збирати урожай, але незвичайний: він складатиметься із назв овочів.
Правила гри: малюнки із зображенням овочів розміщені по всьому класу. Вчитель дає завдання, а учні підбігають до того малюнка, який відповідає йому. Приклади завдань:
Знайдіть овоч, назва якого:
починається з голосного звука;
починається з приголосного звука;
починається з приголосного твердого (м'якого);
містить звук [а] (о, у, і, м, в, к) і т. д.
Оскільки гра рухлива, то її краще використовувати наприкінці уроку після етапу підбиття підсумків.
Змійка
Мета. Формувати в учнів навички правильного читання складів (слів) із виучуваним звуком.
Обладнання: склади (слова), написані на дошці.
Ігрова дія. Ваша команда має прослизнути між складами, мов змійка між камінцями.
Правила гри: клас ділиться на команди (за варіантами). Члени кожної команди по черзі читають по одному складу (слову). Перемагає та команда, яка жодного разу не помилиться.
М'ячик
Мета. Формувати в учнів уміння добирати слова із виучуваним звуком.
Обладнання: невеликий м'яч.
Ігрова дія. До нас у гості закотився м'ячик. Той, до кого він потрапляє, має навчити його слова, у якому є звук ....
Правила гри: вчитель дає першому учневі м'яч, той називає слово із виучуваним звуком і передає м'яч наступному, який теж називає слово, і т.д.
Збери слово
Мета. Формувати вміння самостійно складати й записувати слова із заданих літер.
Обладнання: літери, написані на дошці.
Ігрова дія.
В нас на дошці напис був.
Котик йшов, хвостом махнув -
Та й розсипав букви всі.
Ти ж швиденько їх збери
І, як правильно розставиш,
Слово швидко прочитаєш.
Правила гри: Із запропонованих учителем букв учні складають слова та "друкують" їх у зошиті. Перемагає той, хто складе найбільше слів. Виконання завдання слід обмежити в часі. Наприклад, хто збере найбільше слів за три хвилини.
Післябукварниіі період
У цей період відбувається закріплення та вдосконалення навичок читання. Учні вчаться працювати з текстами, виробляють правильну інтонацію читання.
Впіймай помилку
Мета. Формувати в учнів уміння розуміти прочитане, стежити за читанням інших.
Обладнання: текст Букваря.
Ігрова дія. У нашому Букварику щойно заховалися помилки. Я читатиму текст, а ви спробуйте ці помилки впіймати.
Правила гри: вчитель читає текст із Букваря, навмисно змінюючи якісь слова. Учні уважно стежать за читанням учителя та текстом і, помітивши помилку, зупиняють його та виправляють. Перемагає той, хто "впіймає" найбільше помилок,
Розвідники
Мета. Формувати в учнів уміння орієнтуватися в тексті.
Обладнання: текст Букваря.
Ігрова дія. Зараз ви станете розвідниками і шукатимете потрібні слова на чужій території.
Правила гри: вчитель ділить клас на три команди. Перша команда шукає в тексті всі слова, що означають назви предметів, друга - слова - назви дій, третя назви ознак предметів. Потім команди зачитують, що вони знайшли. Перемагає та команда, яка жодного разу не помилиться і не пропустить слова.
Література
Борщ О. Впровадження змісту ігрового навчання в педагогічну практику /
О.Борщ// Початкова школа. - 2011. -№ 7. - С. 39-41.
Дубіч Т. А. Ігрові технології навчання у початковій школі / Т. А. Дубіч. Тернопіль - Харків: Видавництво «Ранок», 2010. - 128 с.
Когут О. І. Інноваційні технології навчання української мови і літератури / Укладач О. І. Когут. - Тернопіль: Астон, 2005. 204 с.
Куйдан О. М. Дидактичні ігри на уроках читання в початкових класах. Методичний посібник / О. М. Куйдан. - Тернопіль: Мальва-ОСО, 2008. 120с.
Куріпта В. І. Навчальні ігри на уроках читання. 1 - 4 класи / В. І. Куріпта. - X.: Вид. група «Основа», 2008. - 160 с.
3.2. Тема 4. Технологія диференційованого навчання молодших школярів на уроках рідної мови
План
Диференціація як засіб здійснення індивідуального підходу до організації навчальної діяльності.
Види диференціації та умови її реалізації на уроках рідної мови.
Дидактичні можливості диференційованої групової навчальної діяльності учнів початкових класів.
Моделювання структури уроку рідної мови з елементами диференціації на різних етапах уроку.
Державним стандартом початкової загальної освіти передбачається одне з найголовніших завдань школи - всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися, повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок відповідно до пізнавальних можливостей дітей молодшого шкільного віку.
У цих рядках вказується конкретний напрям роботи вчителів початкових класів. Це, насамперед, навчити всіх, без винятку, добре читати, писати, рахувати, в кожного учня формувати вміння самостійно працювати з підручником, посібником.
Одним із головних шляхів реалізації цих завдань є диференціація. Слід завжди пам'ятати, що диференціація, як принцип навчання в нашій школі передбачає таку організацію роботи на уроці, коли одному або групі учнів учитель пропонує в певній системі посильні завдання різної складності і цим самим створює сприятливі умови для розвитку і навчання кожного.
Багаторічний досвід роботи вчителів дозволяє зробити висновок, що диференційовані завдання передбачають індивідуальну роботу з усіма категоріями учнів, конкретну допомогу кожному для максимального розвитку його розумових здібностей, дають змогу одночасно працювати з учнями різного рівня готовності до навчальної діяльності.
Всі диференційовані завдання можна звести до таких: диференціація за ступенем самостійності та за ступенем складності завдань.
При диференціації за ступенем самостійності всім учням пропонується завдання однакової складності, але при цьому диференціюється міра допомогти різним групам школярів. Зокрема, кількість інформації про хід розв'язання допускається від найбільш повної до найстислішої.
Інформація також варіюється за характером: конкретизація завдання; розв'язання допоміжних завдань, що приводять до вирішення основного завдання; вказівка на прийом розв'язання, навідні питання, наочне підкріплення тощо.
У завданнях першій групі учнів вказується лише мета, а шляхи її досягнення вони знаходять самі. Учням другої групи дається підказка, на що слід звернути увагу під час роботи над завданнями. З учнями третьої групи детально розглядається послідовність мислительних операцій, необхідних для пошуку рішення.
Робота над такими завданнями дає змогу учням оволодіти раціональними прийомами розумової діяльності. Поступову кількість необхідної інформації для учні 2 і 3 груп зменшується. Але зменшення залежить від сформованості в учнів певних навичок розв'язування пізнавальних завдань. Тому значну увагу слід приділяти навчанню школярів прийомів аналізу і синтезу, порівняння, абстрагування і узагальнення.
У наукових дослідженнях видатних вітчизняних і зарубіжних вчених відзначається, що термін «диференціація» означає розподіл, розчленування цілого на різноманітні частини, форми, ступені, а диференціація навчання - форма організації навчальної діяльності, що враховує нахили, інтереси, здібності учнів. Поступово роль процесів диференціації в навчанні зростала і набула значення обов'язково дидактичного принципу, який стосується організації педагогічної роботи.
Додаткові можливості максимального розвитку дітей з різним рівнем здібностей та вікових особливостей учнів О. І. Бугайов вбачає в рівневій і профільній диференціації змісту навчання. При цьому він зазначає, що диференціацію не слід розуміти як мету. Індивідуалізація навчання — мета, диференціація - спосіб її досягнення. Основною ідеєю (концепцією) рівневої диференціації він вважає планування обов'язкових результатів з даного предмета (мінімуму базових знань ) і вже на цій основі - вищі рівні оволодіння навчальним змістом.
|