2.4. Класифікація, призначення та вимоги до створення мультимедійних дидактичних матеріалів
Дидактичні матеріали – роздаткові матеріали, інструкції щодо виконання деяких навчальних завдань, шаблони документів, рисунки, макети тощо, якими користуватимуться учні з метою засоєння навчального матеріалу.
Дидактичні матеріали разом з живим словом педагога є важливим компонентом освітнього процесу і елементом навчально-матеріальної бази будь-якої освітньої установи. З розповсюдженням ІТ забезпечується можливість використання комп'ютера та програмного забезпечення для розробки якісних дидактичних матеріалів.
Сучасні інформаційні технології дозволяють розробникам дидактичних матеріалів оперувати таким комплексом вербальних і невербальних засобів, якого в їх розпорядженні ніколи ще не було. Ці засоби дозволяють створювати естетичні, цікаві, пізнавальні, проблемні матеріали і тим самим підвищити мотивацію і пізнавальний інтерес учнів. Ця психолого-педагогічна складова дидактичного матеріалу спрямована на залучення уваги учнів, підтримку пізнавального інтересу, активізацію їх мислення, на формування оцінок описуваного, створює спонукальні мотиви до поглибленого вивчення того або іншого питання.
Аналіз літератури з питання дослідження та власний педагогічний досвід засвідчує, що за метою використання можна виділити:
дидактичні тексти для навчання учнів роботі з різними джерелами інформації (підручником, картами, довідниками, словниками, електронними ресурсами тощо);
узагальнені плани деяких видів пізнавальної діяльності: вивчення наукових фактів, підготовки і проведення експерименту, вивчення фізичного приладу, проведення науково-технічного дослідження, вимірювання, аналізу графіка функціональної залежності, аналізу таблиць тощо;
пам'ятки (інструкції) щодо формування логічних операцій мислення: порівняння, узагальнення, класифікації, аналізу, синтезу;
завдання з формування вмінь порівнювати, аналізувати, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, узагальнювати;
завдання різного рівня складності: репродуктивного, перетворюючого, творчого тощо;
завдання з проблемними питаннями;
завдання на розвиток уяви і творчості;
експериментальні завдання;
інструктивні картки, що відображають логічну схему вивчення нового матеріалу і необхідні способи навчальної діяльності;
картки-консультації, матеріали з пояснюючими малюнками, планом виконання завдань, з вказівкою типу завдань та ін.;
інструкції до лабораторних робіт і фронтальних дослідів;
листи самопідготовки учнів до лабораторного заняття;
довідкові матеріали: «Лабораторне устаткування: прилади, їх призначення і технічні характеристики, правила користування»; «Вимірювальні прилади. Правила користування і особливості техніки вимірювання»; таблиці фізичних величин тощо;
алгоритм виконання завдання;
вказівка причинно-наслідкових зв'язків, необхідних для виконання завдання;
вказівка теорем, правил, формул, на підставі яких виконується завдання;
моделі та імітація об'єктів, процесів, явищ, що вивчаються або досліджуються;
тести з можливістю контролю й самоконтролю тощо.
Зясуємо основні вимоги, які висуваються до дидактичних матеріалів.
Дидактичний матеріал має бути простий за своїм змістом і технічним оформленням, може бути виготовлений учнями. Він мобільний і легко пристосовується до виконання різних дидактичних завдань
Розвиток засобів навчання визначається загальним розвитком техніки. Поява інтерактивних дошок, мультимедійних проекторів, комп'ютерної техніки, новітніх засобів відтворення цифрових носіїв, розвиток мережі Інтернет значним чином змінило й вимоги до розробки засобів навчання.
Зрозуміло, що дидактичні матеріали мають розроблятися з урахуванням основних дидактичних принципів й мають відображати:
принцип доступності (дидактичні матеріали підбираються вчителем згідно досягнутого рівня учнів);
принцип самостійної діяльності (робота з дидактичними матеріалами здійснюється самостійно);
принцип індивідуальної спрямованості (робота з дидактичними матеріалами здійснюється в індивідуальному темпі, складність і вид матеріалів може підбиратися також індивідуально);
принципи наочності і моделювання (оскільки наочно-образні компоненти мислення грають виключно важливу роль у житті людини, використання їх у навчанні виявляється надзвичайно ефективним);
принцип міцності (пам'ять людини має вибірковий характер: чим важливіше, цікавіше і різноманітніше матеріал, тим міцніше він закріплюється і довше зберігається, тому практичне використання одержаних знань і вмінь, що є ефективним засобом їх засвоєння, в умовах ігрового комп'ютерного середовища сприяє їх кращому закріпленню);
принцип пізнавальної мотивації;
принцип проблемної (в ході роботи учень повинен розв'язати конкретну дидактичну проблему, використовуючи для цього свої знання, вміння й навички; знаходячись у ситуації, відмінній від ситуації на уроці, в нових практичних умовах він здійснює самостійну пошукову діяльність, активно розвиваючи при цьому свою інтелектуальну, мотиваційну, вольову, емоційну й інші сфери).
Під час використання засобів навчання повинні враховуватись вікові і психологічні особливості учнів.
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА мультимедійних МАТЕРІАЛІВ ЗАСОБАМИ СУЧАСНОГО ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА заняттях гуртків ПНЗ
3.1. Програмне забезпечення для створення мультимедійних матеріалів
Проведемо аналіз ринку сучасного програмного забезпечення для створення мультимедійних матеріалів. Однією з програм цього типу є Windows Movie Maker.
За допомогою програми Windows Movie Maker (мал.1) можна записувати відеоінформацію та аудіоматеріали на комп'ютер. Щоб розпочати запис, пристрій відеозапису має бути правильно підключений і виявлений на комп'ютері програмою Windows Movie Maker.
Мал.1 Інтерфейс програми Windows Movie Maker.
До пристроїв аудио- і відеозапису та джерел, які можна використовувати в роботі, відносяться цифрова відеокамера (DV), аналогова камера або відеомагнітофон, веб-камера, плата ТВ-тюнера або мікрофон. Можна записуватизміст у вигляді прямої передачі або з відеокасети.
Під час запису відеоінформації та звуку в програмі Windows Movie Maker можна користуватися майстром відеозапису.
За допомогою програми Windows Movie Maker можна імпортувати існуючі файли мультимедіа, які підтримуються програмою Windows Movie Maker, для використання їх в проекті. Файли, які можна імпортувати, можуть зберігатися на жорсткому диску комп'ютера, загальному мережевому ресурсі, компакт-диску або знімному носієві. При імпортуванні файлів в програмі Windows Movie Maker можна імпортувати один файл або відразу кілька файлів.
Початковий файл, що імпортується, залишається в тій же папці, з якої він був імпортований. Програма Windows Movie Maker не зберігає дійсну копію початкового файлу; замість цього створюється кліп, що посилається на початковий файл. Він з'являється на панелі змісту. Після імпорту файлів в проект не слід переміщувати, переіменовувати або видаляти початкові файли. При додаванні кліпу в проект, після того, як відповідний початковий файл був переміщений або переіменований, програма Windows Movie Maker спробує автоматично знайти первинний початковий файл. Якщо початковий файл видалений, його необхідно знову скопіювати на комп'ютер або в каталог, до якого може звернутися комп'ютер.
Зберігши проект, можна продовжувати виконання поточного завдання, а пізніше відкрити файл в програміWindows Movie Maker для внесення додаткових змін. Монтаж проекту можна продовжити з того місця, де він був зупинений після останнього збереження проекту. При збереженні проекту порядок кліпів, доданих на розкадровування або шкалу часу, а також всі відеопереходи, відеоефекти, назви, титри і будь-які інші створені елементи монтажу зберігаються.
Файл проекту Windows Movie Maker зберігається з розширенням MSWMM.
Можна також зберегти існуючий файл проекту Windows Movie Maker з новим ім'ям. Це дає можливість використовувати збережений проект як основу для інших нових проектів. Наприклад, якщо в поточному проекті міститься короткий вступ до фільму, можна зберегти існуючий проект з новим ім'ям, а потім продовжити монтаж. Якщо потрібно було створити новий фільм з тим же коротким вступом, то можна відкрити початковий файл проекту, що містить тільки вступ, а потім виконати додатковий монтаж. При цьому немає необхідності наново створювати вступ фільму.
При роботі над проектом можна виконати його попередній перегляд в плеєрі, щоб перевірити результати монтажу. Якщо необхідно виконати попередній перегляд окремих кліпів, можна також використовувати панель вмісту, щоб переконатися, що записано саме той вміст, який необхідно використовувати у фільмі.
Щоб розпочати проект створення фільму, потрібно буде додати на розкадровування або шкалу часу імпортовані або записані відеозображення, звук або зображення. Кліпи на розкадровуванні або шкалі часу стануть змістом проекту і майбутнім фільмом.
Розкадровування або шкалу часу можна використовувати для створення і зміни проектів. Розкадровування і шкала часу служать для відображення створюваного проекту в різних уявленнях.
На розкадровуванні відображається послідовність кліпів.
На шкалі часу представлені тимчасові параметри кліпів.
При роботі над проектом можна перемикатися між розкадровуванням і шкалою часу.
Після додавання кліпів на розкадровування або шкалу часу для створення проекту можна виконати наступні дії.
Розташувати кліпи в необхідній послідовності.
Створити переходи між кліпами.
Додати відеоефекти у відеокліпи і зображення.
Виконати обрізання кліпів, щоб приховати непотрібні сегменти (тільки на вигляді шкали часу).
Розділити або об'єднати кліпи.
Додати коментар, синхронізований з кліпами (тільки на вигляді шкали часу).
При роботі над проектом можна виконати його попередній перегляд в плеєрі, щоб скласти уявлення про кінцевий результат. Можна зберегти робочі матеріали як проект і повернутися до роботи пізніше.
Перед відправкою проекту електронною поштою, відправкою на веб-сервер або його записом на касету в цифровій камері спочатку необхідно зберегти його як фільм.
Існує декілька варіантів монтажу кліпів.
Розділення кліпу. Можна розділити відеокліп на два кліпи. Це зручно, якщо потрібно додати зображення або відеоперехід в середині кліпу. Можна розділити кліп, який відображається на розкадровуванні або шкалі часу поточного проекту, або розділити кліп на панелі змісту.
Об'єднання кліпів. Можна об'єднати два або кілька суміжних відеокліпів. Термін "суміжні" означає, що кліпи були зняті разом і закінчення одного кліпу є початком наступного. Об'єднання кліпів зручне в тому випадку, якщо є кілька коротких кліпів і їх потрібно проглянути як один кліп на розкадровуванні або шкалі часу. Як і розділення кліпу, об'єднання суміжних кліпів можна виконати на панелі змісту або на розкадровуванні чи шкалі часу.
Монтаж кліпу. Можна приховати частини кліпу, які не потрібно відображати. Наприклад, можна обрізати початок або кінець кліпу. При виконанні обрізання дані не видаляються з матеріалів джерела. У будь-який час можна видалити точки монтажу, щоб повернути кліп до початкової довжини. Кліпи можна вмонтовувати тільки після їх додавання на розкадровування або шкалу часу. Не можна виконувати обрізання кліпів на панелі змісту.
Створення кліпів. Можна також створювати кліпи з відеокліпів після їх імпорту або запису в програмі Windows Movie Maker. Це дозволяє створювати кліпи у будь-який момент при роботі з програмою Windows Movie Maker. Шляхом розділення відеокліпів на невеликі кліпи можна легко знайти певну частину записаного або імпортованого відеозображення у фільмі.
Якість фільму можна поліпшити, додавши в нього різні елементи.
Відеопереходи. Відеоперехід керує відтворенням фільму при переході від одного відеокліпу або зображення до іншого. Перехід можна додавати між двома зображеннями, відеокліпами або назвами в будь-якому поєднанні на розкадровуванні або шкалі часу. Цей перехід відтворюється перед завершенням одного кліпу, коли починає відтворюватися інший кліп. Програма Windows Movie Maker містить різні переходи, які можна додавати в проект. Переходи зберігаються в папці Відеопереходи на панелі змісту.
Відеоефекти. Відеоефект визначає спосіб відображення відеокліпу, зображення або назви в проекті і готовому фільмі. Відеоефекти дозволяють додавати спеціальні ефекти у фільм. Відеоефект використовується для цілого відеокліпа, зображення або назви у фільмі. Можна додати будь-які з відеоефектів, які є в папці Відеоефекти на панелі змісту.
Назви і титри. Назви і титри дозволяють додавати у фільм текстову інформацію. Можна додавати будь-який текст, але частіше додаються назва фільму, ім'я автора, дата і т.п. Окрім зміни анімації назви, яка визначає спосіб відображення назви або титрів у фільмі, можна змінити їх зовнішній вигляд.
Майстер збереження фільмів дозволяє швидко зберегти проект як готовий фільм. Хронометраж, компоновка і вміст проекту зберігаються як один повний фільм. Цей фільм можна зберегти на комп'ютері або на записуваному компакт-диску, відправити електронною поштою або відправити на вузол зберігання відео в Інтернеті. Крім того, можна записати фільм на касету в цифровій відеокамері.
Сторінка майстра збереження фільмів дозволяє вибрати параметр збереження залежно від того, що необхідно зробити з готовим фільмом. На ній є наступні параметри:
Мій комп'ютер - вказує на те, що фільм слід зберегти на локальному комп'ютері або в загальній мережевій папці.
Записуваний компакт-диск - вказує на те, що фільм слід зберегти на записуваному (CD-R) або перезаписуваному (CD-RW) компакт-диску.
Електронна пошта - вказує на те, що фільм необхідно зберегти для відправки електронною поштою.
Веб-вузол - вказує на те, що необхідно зберегти фільм, а потім відправити його на вузол зберігання відеоінформації. Вузол зберігання відео – це послуга стороннього постачальника в Інтернеті для розміщення і зберігання фільмів, збережених в Windows Movie Maker, на веб-сервері.
Цифрова відеокамера - вказує на те, що фільм необхідно записати на касету в цифровій камері. Цей параметр доступний, коли цифрова камера підключена до порту IEEE 1394.
Крім створення відеоматеріалів на основі фотографій існує ще один спосіб – захоплення відеопотоку з екрану монітора.
|