Микола ПИСАРЧУК
#
додаток
24 березня в рамках спільного проекту “УНІАН-вибори-2006” Фундації “Відкрите суспільство” та УНІАН за сприяння Міжнародного фонду “Відродження”, що є частиною кампанії “Усвідомлений вибір” відбувся “квадратний стіл” на тему “Подолання бідності, соціальний захист та пенсійна політика”.
Стенограма “квадратного столу”
Олександр ХАРЧЕНКО, (головний редактор УНІАН).
Розпочинаємо наш черговий “квадратний стіл”. Формат залишається. Все це відбувається в рамках кампанії “Усвідомлений вибір”, ініційованої рядом громадських організацій з тим, щоб допомогти зробити громадянам зробити саме усвідомлений вибір, не спонтанний, ємоційний, який базується на емоційному сприйнятті, а коли учасники виборчого процесу спробують переконати виборців по певних пунктах своєї програми – аргументовано і чітко. І сьогодні темою нашого квадратного столу буде тема подолання бідності, про соціальний захист і пенсійну політику. Нагадаю, що з одного боку в нас представлені учасники виборчих перегонів: Партія регіонів - Олександр СТОЯН, “Наша Україна” – Олексій КУЧЕРЕНКО, опозиційний блок “Не так” – Михайло ПАПІЄВ. З іншого боку в нас представлені журналісти, експерти, представники громадських організацій, які своїми запитаннями допоможуть конкретизувати нашу розмову і провести цю дискусію ефективно і плідно. Досвід попередніх квадратних столів показав, що потрібно говорити більш конкретно, не констатувати факти як все пагано, а щоб наші гості представили позицію своєї політичної сили, як саме вони збираються вони домогтися виконання тих чи інших своїх позицій. Ми пропонуємо нашим гостям кожному по 5 хвилин висловити свої позиції, а далі в режимі запитань–відповідей перейдемо до дискусії. Першою в нас іде “Наша Україна”, потім Партія регіонів, потім блок “Не так”. Давайте, ключаві питання, як ваша політична сила забезпечить гідний рівень життя для наших громадян, кому надаватимуться соціальні пільги і якою буде пенсійна політика.
Олексій КУЧЕРЕНКО, (“Наша Україна”). Дякую. З вашого дозволу, шановні колеги, кандидати в депутати, журналісти, громадяни. По-перше, я хотів би поздоровити вас із неминучим святом, яке нас чекає, закінченням цієї дворічної виборчої кампанії і я хочу сказати, що є щаслива нагода 4 роки попрацювати у більш-менш стабільному політично-соціальному просторі і довести на справі, хто і як дбає про народ і дійсно знає, що треба далі робити. Щодо тематики сьогоднішнього квадратного столу, то я хочу сказати, що я радий, що ми тут зібрались у такому складі, при всій моїй політичній незгоді з позицією і блоку “Не так”, і Партії регіонів, може далеко це не антагоністичні позиції, життя далі покаже, але я переконаний, що тут дійсно є фахівці, тим більше, що сьогодні може я в своєму виступі, коли презентуватиму бачення нашої України, буду не стільки в деталі соціальної політики вдаватися, скільки в інституційні проблеми цього надскладного питання, яке нам з вами разом потрібно буде вирішувати одразу після виборів.
Що стосується основного принципу, який сповідує Наша Україна, це перше: “Не можна бути щасливим, яким би ти не був заможним, у країні жебраків”. Ця теза буде стосуватися більшості наших майбутніх депутатів і Верховної Ради, і місцевих рад, які давно вже не бідні, яким давно вже є що втрачати. І я переконаний, що у них є шанс зрозуміти, що така соціальна політика, яка при всіх владах у нас в країні продовжувалася, я маю на увазі, в першу чергу владу попереднього президента Кучми, вона призведе не просто до диференціювання країни на касти, які практично не будуть мати взаємостосунків ні в житті, ні в освіті. Я хочу сказати, що нас чекає неминучий економічний колапс, тому що ми сьогодні як ніколи повинні зрозуміти, що те, що є в кишенях наших громадян – це є основою внутрішнього ринку споживання. Яку б продукцію не виробляли наші підприємства, які належать сьогодні заможним нашим громадянам, які належать до середнього класу, дуже заможним, які сьогодні конкурують у світових рейтингах міліардерів. Якщо не буде внутрішнього ринку, не буде розвитку економіки, не буде будівництва, машинобудування, сільського господарства тощо. Тому це принципова теза. Я вже не кажу про моральній аспект. Коли ми підходимо до вирішення цієї проблеми, то я б не зупинявся на досягненнях останніх урядів, які працювали за часів Віктора Ющенка. По-перше, ви всі це знаєте, по-друге, я можу висловити свою об’єктивну оцінку, нам є чим пишатися. Є безумовно певні недоліки і прорахунки, які теж треба обговорювати, бо їх ціна дуже і дуже висока. Це майбутнє нашого народу.
Що стосується економічної основи соціальної політики, то нічого нового я не скажу. Будб-яка програма будь-якої партії, яка сьогодні йде на вибори, говорить про ці питання, оскільки немає такої “дурної” виюача.сь партії, яка ю сказала, що не буде займатися соціальною політикою, не підвищуватиме пенсії, зарплату. Тому мені здається такий формальний аналіз програм не буде корисним і ні до чого не призведе. Тому треба завжди бачити, що стоїть за цими програмами і які реальні справи. Тому перехожу до тези другої: “Тільки економічне зростання, тільки підвищення рівня мінімальної і середньої зарплати, і відповідні податки, які будуть надходити до бюджету, є економічною основою вирішення соціальних проблем нашої країни. Я би класифікував їх наступним чином. Перше – це люди, які працюють. Ми пам’ятаємо конституційне зобов’язання дати можливість кожній людині працювати. Це економіка цих підприємств є основою забезпечення відповідного рівня життя цих робітників і я переконаний, що всі проблеми повинні вирішуватися у класичному трикутнику, який сьогодні функціонує у всіх розвинутих цивілізованих країнах, це трикутних соціального партнерства – влада, профспілки, роботодавці. Нічого іншого світ не придумав.Нам у цьому плані не треба повторювати помилки і зробити наступні висновки: нам не потрібні кишенькові профспілки, нам не потрібні заполітизовані профспілки, але так само нам не потрібні заполітизовані, кишенькові роботодавці. Якщо цей трикутник буде правильної форми, це і буде фундамнтом будь-якої держави. Що стосується людей, які вже не можуть працювати, і вони мають право на пенсію, основою їх економічного статусу повинен стати податок на заробітну плату. Це єєдина основа, яка на сьогодні формує Пенсійний фонд, що абсолютно справедливо з моральної точки зору. Людина, яка сьогодні працює, годує тих людей, які не можуть працювати. Інша справо, що пропорції, які склалися у най країні завдяки економічному стану і слабкій соціальній політиці. Сьогодні вона є дуже загрозливою для нашої країні і навантаження на одного працюючого дуже велике. Мої колеги про це знають більш детально. Є третій аспект проблеми – соціальний захист тих верств населення, які не в змозі забезпечити себе і яким держава винанн гарантувати відповідний середній рівень і фінансувати конкретні адресні програми соціальної допомоги. Мова йде про молодь, про інвалідів, про тих, хто має отримати сьогодні відповідний рівень освіти і медичної допомоги. Єдиним джерелом для цього є бюджет, як державний, так і місцевий. Бюджети формують відповідним чином з прибутку та інших фінансових надходжень від наших працюючих підриємств. Якщо ми стоятимемо на цій тезі, то подальша наша дискусія буде конструктивною і плідною. Хочу підкреслити ще одне. Є дуже болюче питання – житлово-комунального господарства. Воно немо юи безпосередньо не стосується теми нашої сьогоднішньої дискусії. Однак я, як людина, що останнім часом очолювала Держжитлокомунгосп, який сьогодні став однією із складових частин нового Міністерства, я можу сказати, що подальша політика і спроби соціальної підтримки населення за рахунок підприємств житлово-комунальної галузі призведуть, на жаль, до того, що те, що нинішньої зими побачили в Алчевську, Щолкино. І я, як фахівець, запевняю вас, що якщо ми не схаменемось і не зрозуміємо, що ЖКГ не є донором і соціальним гарантом наших людей, а ця політика тупікова, і з моральних причин, і з економічних, то буде біда. Я вважаю, що це також тема окрема, якщо буде бажання, то я можу висвітлити те, що останнім часом відбувається навколо житлово-комунального господарства – це і розробка програми уряда, це і спроби парламента, дуже такі розумні голосування провести, я думаю, що приймав участь у цьому голосуванні, на жжаль, і мій колега Стоян. Популістські спроби накласти мораторій перед виборами і показати, як ми всі любимо наших громадян. Я вважаю, що це також може стати темою нашої сьогоднішньої розмови. Але це залежить від нашого шановного головуючого. Дякую за увагу.
О.ХАРЧЕНКО. Давайте перейдемо до Партії регіонів. Прошу, пане О.СТОЯН.
Олександр СТОЯН, (Партія регіонів). Шановні колеги, шановні учасники зустрічі! Якщо є квадратні столи, то певно є і гострі кути, а гострих кутів у соціальнй політиці дуже і дуже багато. І їх треба вирішувати. Я хочу зазнчити, що вирішення соціальних проблем почав ефективно здійснювати уряд Януковича у 2003-2004 роках. До речі, коалційний уряд, де були представники мого колеги Папієва – соціал-демократи. Один тільки приклад, ви знаєте, що вперше за роки незалежности ми змогли вивести за межу бідності мільйони громадян України. Нагадаю, у 2003 році межа бідності офіційно визнана була 211 гривень За межую біності знаходилось понад 70% громадян України. І тоді уряд Януковича приймає рішення підняти мінімальну пенсію на рівні прожиткового мінімуму на непрацездатну особу 284.6 грн, якої це закидае як популізм, ми категорично з цим погодитися не можемо, тому що тоді працювало виробництво и була можливість із державного бюджету датувати пенсійний фонд щоб вирішити цю проблему и закласти навіть на перспективу декілька мільярдів щоб в 2005 р. продовжити політику фінансування з пенсійного фонду. Позиція Партиї Регіонів що до соціальної політики, вона полягае в тому люди соціально себе повинні захистити через працю, не через подачки які є, не через те що сьогодні 18 категорій підпадае під соціальні пільги і немає можливості ці пільги виплачувати через працю, тому центральне наше положення Партії регіонів від дешевої до високооплачуваемої робочої сили це передбачено в програмі це було передбачено в соціальному контракті, який свого часу я підписував як голова Федерації Профспілок України із Януковичем як з Прем’єр-міністром України, це означае перш за все що ми переходимо до високооплачуваної робочої сили, яка може бути сьогодні 1200 – 1500 грн., але для того щоб робота, нормально все було зроблено програма має дуже сильну, партія має дуже сильну економічну свою програму, це і відновлення вільних економічних зон, технопарки, серйозна підтримка малого бізнесу і інвестицію в Україну, а інвестиції можуть бути тільки при нормальній політичній стабільності. Таким чином через підйом виробництва, через працю, соціальний захист, що стосується соціального захисту також є декілька позицій Партії регіонів, оскільки ми говорим про пенсійне законодавство я хочу сказати те, що зробив тоді Янукович це був перший крок, чому? Тому що тоді відбулася зрівнялівка і ті хто отримував середню пенсію і мінімальну і другий крок ми планували пенсія відповідно да стажу і до середньої заробітної плати так як це передбачено законом. Але сьогодні Партія Регіонів бачить дуже центральну одну із великих несправедливостей при презначенні пенсій я хочу може дещо в перше публічно озвучити хотя це положення було озвученно під час дебатів вперше було озвученно керівником нашої виборчої компанії Кушнарьовим в неділю на інтері минулу. В чому проблема тойсть сьогодні державний чиновник йому призначаеться пенсія 80 – 90% від середньої заробітної плати, це фактично вся заробітня плата тільки на 10% менше, всім іншим громадянам України пенсія призначаеться 50% від його середньої заробітної плати, питання чому так? Одним такі великі гарантії пенсійні іншим такі малі, якщо врахувати що уряд Тимошенко в 2005 році 30 червня підняв заробітні плати державним чиновникам вищого гатунку бо нищі люди які в конторах працюють нічого не отримали, а міністрам ну і Президенту ну і собі не забула Тимошенко 28000 , 15000 – 17000 заробітна плата міністрів, доречі при уряді Януковича вона складала 2500 – 3500 і звідси 90% пенсія, 1200 грн пенсія як можна сьогодні говорити про соціальну справедливість в такому співвідношенні зазначу що в розвинених країнах співвідношення оплати праці 1 до 8 а не так як у нас 1 до 50 що ми будем робити в цьому плані саме питання підняте, спробуемо заставити уряд відмінити такі за облащі великі заробітні плати це поперше, подруге ми будем наполягати щоб обмежити вищій рівень пенсій, який сьогодні надаеться державному чиновнику і третє ми будемо наполягати на тому щоби при призначенні пенсій всім іншим в тому числі і вам журналістам, бралося за базу 80 – 90% від середньої заробітної плати відповідно до стажу.
Наступне питання важливе, питання погашення заощаджень по заощадженням. Мені вже доводилось неодноразово казати що я один із авторів ще в 98 році коли пропонував компенсації товарами і послугами заощаджень громадян. Уряд новий в 2005 році почав це робити але якщо для міста це було нормально то для села люди так нічого і не отримали ці 25% компенсації тому ми пропонуемо сьогодні, це принципова наша позиція ревізія заощаджень громадян ми знаемо що за радянські часи на книжках не було грошей 50 – 100 тисяч і більше, якщо були ці гроші то вони були не на книжках а держали в інших місцях. В средньому десь по Україні від 5 до 20, 30, 50 тисяч заощаджень, ми кажемо ревізія заощаджень і в тих людей яких заощадження до 10 до 15 тисяч протягом 2х років їх можна повернути де взяти грошей, поперше бюджет почав нормально працювати і там можно закласти більші суми чим зараз є і подруге від реприватизації, реприватизація не повинна йти на те щоб заначки робити в бюджеті як зробив це помаранчевий уряд в 2005 році і зараз 10 міліардів заклав в 2005 рік і 10 міліардів заначка 2006 року бо дифіцит бюджету 12 міліардів. Не випадково опозиційні сили в тому числі і наші колеги Соціал Демократи проголосували разом ми щоби 10 міліардів які є тікі треба найти де їх заховали повернути 1 міліард Криворіжсталі на екологію Кривому Рогу, бо там важко, і 9 млрд. на повернення заощаджень. Ось при приватизаціях або при реприватизаціях ці кошти можна повернути. Це дуже серйозна тема, яку треба вирішувати. Питання пов’язані із житлом, це також соціальні питання. Ми вважаємо кредити молодим сім’ям 25-30 років, пільгові кредити вона зможе повернути, але треба дати старт. Ми також кажемо про те, що треба повернути державне замовлення на навчання молоді, тобто соціальна політика є приіоритетною для Партії Регіонів, але знов таки, хочу підкреслити – вирішувати соціально-політичні питання ми будемо не популістські, виходячи з того, хто більше намал.є нулів, а в першу чергу, через підняття виробництва. Наша головна теза – через виробництво, через вищий рівень оплати праці, соціальний захист громадян, бо нормальна заробітна плата вона дасть можливість і поповнити бюджете, Пенсійний фонд, а звідси – вирішити питання. Я категорично не можу погодитися із тією політикою, яка веде сьогодні помаранчова влада щодо матерів з дітьми. Отой популізм – 8,5 тисяч – привів до того, що зруйнована система соціального захисту. Бо помаранчова влада не виділила з бюджету ні копійки, а забрала з фонду соціального страхування – 1,5 млрд. гривень – це гроші людські, страхувальників. І цей популізм призвів до того, що деякі матері стали на конвейєр рожати, більше того, платять не зразу 8,5 тісяч, а вже розтянули, а саме головне – 32% забрали з бюджету, тепер немає у нас безкоштовних путівок для інфарктників, інсультників, немає 10% путівок, вперше за роки незалежности дітям не дали подарунки і не оздоровили дітей. То якщо помаранчова командра хотіла зробити таку добру справу, то треба було передбачити з бюджету таке дотування, а не за рахунок людських грошей. Ми, я думаю, це поламаємо. Але я кажу поламаємо яким чином. Сьогодні прожитковий мінімум на непрацездатну дитину до 6 років – 400 гривень, а хіба далі, або матері з дитиною до 3 років не треба помагати? Позиція Партії Регіонів – 400 гривень до 6 років, але за рахунок зменшення оцієї першої виплати і плюс державна підтримка. Тобто ви бачите, у нас є конкретне бачення, конкретний вихід в, я думаю, що коли партія Регіонів приде до влади, в цьому ми не сумніваємся, наша політична сила, ми зразу займемось соціальними питаннями і переглянемо ті популістські рішення, які були прийняті на Майдані, а будемо виходити з реалій. Через виробництво – до соціального захисту громадян. Дякую.
|