Концепція превентивного виховання дітей і молоді в системі освіти України

Концепція превентивного виховання дітей і молоді

в системі освіти України

І. Обгрунтування актуальності проблеми

• 
  визначенні сучасних теоретичних засад превентивного виховання (мети, завдань, підходів, принципів, основних напрямів, змісту, технологій);
  
• 
  створенні організаційних, науково-методичних, кадрових, інформаційних, ресурсних умов, які забезпечують інтеграцію превентивної діяльності, сприяють виробленню відповідної політики, підвищенню соціального статусу превентивного виховання у навчальних закладах.
  

• 
  зміцнити й розвинути виховні функції навчальних закладів;
  
• 
  підвищити статус превентивного виховання в системі освіти;
  
• 
  актуалізувати важливість розвитку виховних систем навчальних закладів; створення регіонального, районного, місцевого превентивного виховного простору;
  
• 
  створити систему моніторингу превентивного виховання;
  
• 
  розширити склад суб’єктів превентивного виховання, посилити координацію їх дій і впливів.
  

• 
  Педагогічний аспект превентивної діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, самоактуалізацією, свідомим вибором моделей просоціальної поведінки.
  
• 
  Соціальний аспект передбачає об’єднання зусиль суб’єктів превентивної діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів, нейтралізацію і поступове усунення детермінантів, що викликають негативні прояви.
  
• 
  Психологічний аспект превентивної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підходи до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково обгрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій.
  
• 
  Правовий аспект полягає в охороні й захисті прав особистості, формуванні правової культури.
  

• 
  просвіту та інформування дітей у сфері прав дитини, здорового способу життя, ВІЛ/СНІДу, інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), репродуктивного здоров’я, відповідального батьківства;
  
• 
  розвиток особистісних ресурсів, життєвої компетентності, вироблення адаптивної стратегії поведінки;
  
• 
  формування здорової статево рольової та сімейної ідентифікацій.
  

• 
  забезпечення наступності здійснення виховних впливів між дошкільною освітою і початковою школою; початковою школою і основною школою; основною і старшою школами, професійно-технічними і вищими навчальними закладами;
  
• 
  психологізація виховного процесу, опора на надійну діагностичну основу, яка є підґрунтям для прийняття і реалізації педагогічно доцільних рішень;
  
• 
  вчасне виявлення та корекція негативних психологічних відхилень учнів, здійснення психолого-педагогічного супроводу учнів, які опинились у складній життєвій ситуації;
  
• 
  попередження виникнення та поширення в навчальних закладах осередків негативних соціальних явищ (алкоголізму, наркоманії, злочинності, негативної молодіжної субкультури тощо), попередження життєвих криз в учнів, які опинились у складній життєвій ситуації;
  
• 
  розвиток життєвої компетентності як інтегративної якості особистості, яка має забезпечити життєстійкість, життєздатність і життєтворчість дітей та молоді.
  

• 
  педагогічний аспект превентивної діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка характеризується культурою цінностей, самоактуалізацією, свідомим вибором моделей просоціальної, відповідальної поведінки;
  
• 
  соціальний аспект – передбачає об’єднання зусиль суб’єктів превентивного виховання на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгодження і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів, нейтралізацію і поступове усунення детермінантів, що викликають негативні прояви;
  
• 
  психологічний аспект превентивної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підходи до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково обґрунтованих програм корекції девіації;
  
• 
  рефлексивний аспект або компонент післядії передбачає осмислення того, що відбулося і проектування певних дій у майбутньому.
  

• 
  вихованці дошкільних, позашкільних, учні загальноосвітніх та професійних навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації;
  
• 
  діти і молодь, які перебувають на обліку в правоохоронних чи наркологічних установах;
  
• 
  діти і молодь, соціалізація яких відбувається під впливом негативних явищ /”групи ризику”/;
  
• 
  неповнолітні, які перебувають у закладах соціальної реабілітації, у місцях позбавлення волі або повернулися з них;
  
• 
  діти і молодь, які не мають умов сімейного виховання й опіки /сироти/; з алкоголенаркозалежних родин; батьки яких перебувають у місцях позбавлення волі;
  
• 
  молоді сім’ї, які потребують консультативної допомоги з проблем виховання дітей;
  
• 
  сім’ї, які мають дітей з негативними проявами у поведінці, чи наркозалежних з протиправними вчинками;
  
• 
  педагогічні та науково-педагогічні колективи навчальних закладів (дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих);
  
• 
  працівники служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції й інших правоохоронних служб, органів, медичних закладів;
  
• 
  працівники засобів масової інформації;
  
• 
  трудові колективи, громадські, благодійні релігійні організації.
  

• 
  реалізація програм превентивного виховання з "групами ризику" із залученням державних, громадських, релігійних організацій, волонтерів;
  
• 
  патронажна робота з "групами ризику", дітьми і молоддю із неблагополучних сімей з усунення соціально-психологічних передумов деструктивної поведінки;
  
• 
  організація різноманітних форм превентивної освіти за місцем проживання, проведення дозвілля, у зонах відпочинку.
  

• 
  аксіологічний;
  
• 
  діяльнісний;
  
• 
  системний;
  
• 
  особистісно-зорієнтований;
  
• 
  синергетичний;
  
• 
  компетентнісний;
  
• 
  середовищний.
  

• 
  принцип комплексності забезпечує реалізацію Концепції превентивного виховання у поєднанні з діяльністю інших суб'єктів профілактичної роботи;
  
• 
  принцип системності передбачає узгодженість, послідовність, взаємозв'язок усіх рівнів профілактичної роботи та погодження відомчих програм з програмами інших суб’єктів цієї діяльності зі стратегічних питань;
  
• 
  принцип науковості забезпечує науковість аналізу ситуацій, доцільність вибору форм, методів, прийомів реалізації програм спеціалістами відповідних галузей знань;
  
• 
  принцип інтеграції передбачає зближення і поглиблення взаємодії вітчизняних і закордонних превентивних програм;
  
• 
  принцип мобільності дає можливість оперативно модифікувати завдання, форми і методи превентивного виховання залежно від умов і змінювати сфери впливу;
  
• 
  принцип наступності означає розгортання превентивних програм з використанням набутого досвіду;
  
• 
  принцип конкретності зумовлює включення до превентивних програм чітко сформульованих заходів, строків виконання, визначення відповідальних за їх реалізацію;
  
• 
  принцип реалістичності передбачає соціальний зміст заходів превентивного виховання, який полягає в оптимізації форм і методів, спрямованих на розвиток адаптаційних якостей цільових груп, зобов'язує за наявності необхідних кадрових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів включатись до профілактичних програм;
  
• 
  принцип етичності забезпечує моральні основи превентивної діяльності, відображає її гуманний характер, опору на позитивний потенціал особистості, збереження конфіденційності, поваги та інших дієвих умов взаємодії з цільовими групами у процесі превентивного виховання.
  

• 
  лабораторія Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, яка виконує теоретико-методологічну, дослідно-експериментальну, інноваційну, науково-експертну та стимулюючу функції, встановлює ділові наукові контакти з відповідними структурами держав європейського та світового співтовариства, кафедрою превентивної освіти і соціальної політики ЮНЕСКО.
  
• 
  відділ виховної роботи та захисту прав дитини Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства освіти і науки України, який забезпечує і координує діяльність методичних служб галузі освіти на регіональному рівні у напрямку підвищення кваліфікації педагогічних працівників, їх професійної компетентності; координує дії державних та громадських організацій, причетних до проблем попередження та усунення асоціальних проявів у дитячому та молодіжному середовищі; організує та під науковим керівництвом лабораторії превентивного виховання проводить науково-дослідну та експериментальну роботу з розробки та впровадження інноваційних виховних технологій на базі навчальних закладів (загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих);
  
• 
  регіональні центри на базі обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти (залученими у міські та районні методичні служби), які виконують інформаційно-аналітичну та практичну функції, розробляють, узагальнюють і впроваджують інноваційні технології, інтерактивні методики та сучасні форми роботи з превентивного виховання, адаптують вітчизняний та зарубіжний досвід до регіональних умов, здійснюють підготовку та перепідготовку працівників освітньої галузі шляхом проведення курсів, проблемних семінарів, спецкурсів, семінарів-тренінгів та інших;
  
• 
  науково-дослідна лабораторія інноваційних виховних технологій Міністерства освіти і науки України на базі кафедри теорії і методики виховання Рівненського державного гуманітарного університету та інші науково-дослідні підрозділи вищих навчальних закладів, які виконують функції науково-методичного забезпечення дослідницької роботи, модернізації змісту превентивної освіти та виховання; беруть участь у підготовці спеціалістів різних галузей (педагогів, психологів, лікарів, соціологів, юристів, працівників правоохоронних органів, громадських організацій) з проблем попередження асоціальних проявів у дітей і молоді, формування позивної мотивації на здоровий спосіб життя та з інших питань, які є пріоритетними та забезпечують економічний, духовний розвиток суспільства і держави, її національну безпеку;
  
• 
  засоби масової інформації, які активно співпрацюють у напряму розкриття проблем морального занепаду у молодіжному середовищі, дитячого та підліткового алкоголізму, тютюнокуріння, наркоманії, проституції та активної пропаганди здорового способу життя, досвіду навчальних закладів, окремих вчителів, органів учнівського самоврядування, батьків, які ефективно та результативно впливають на становлення особистості молодої людини, протидіють деструктивній поведінці у дитячому та молодіжному середовищі, а саме, і в першу чергу, на сторінках журналів ”Світ виховання”, ”Позакласний час плюс”;
  
• 
  експериментальні навчальні заклади різних типів та рівнів акредитації, що є базою для ведення науково-дослідної роботи, практичної реалізації наукових ідей і методичних розробок щодо здійснення превентивної освіти і виховання.