Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Студентський виховний проект
на тему:
«Сімейні цінності»
Виконали: студенти ІМФТО, групи 3АТО
Організатори: студенти ОКР «Магістр» групи 5МАТО,
Горбенко Інна Володимирівна,
Клоченок Дарина Костянтинівна,
Папернюк Тетяна Леонідівна
Методист від кафедри педагогіки:
Хамська Неля Болеславівна
Вінниця 2015
Тема: Сімейні цінності
Мета: Ознайомити студентів з сімейними цінностями, їх формуванням та підготовкою до виконання функцій сім’ї.
Завдання:
Виховувати любов до членів родини;
Розвити потребу в збереженні сімейних традицій;
Формувати позитивне ставлення до сім’ї.
Обладнання:
Доповіді та презентації студентів, ноутбук, проектор, мультимедійна дошка.
Планування:
Тиждень перший (Передпроект):
Спільна робота організаторів проекту зі студентами та одержання загального уявлення про майбутній проект.
Обговорення зі студентами майбутнього проекту, обговорення ідей, висловлювання побажань.
Вибір теми проекту для групи та формулювання завдань для роботи підгруп.
Визначення часових рамок.
Тиждень другий (Аналітичний етап):
Самостійна робота студентів. Організатори лише стежать та коригують діяльність усіх груп, виступають у ролі координаторів.
Уточнення мети та завдань.
Пошук і збір інформації.
Оформлення інформації.
Тиждень третій (Етап узагальнення та демонстрації одержаних результатів)
Звітування усіх підгруп та контроль отриманого матеріалу. Підготовка учасників та організаторів до презентації проекту.
-
Структурування одержаної інформації.
-
Презентація одержаних результатів.
-
Підбиття підсумків.
Тематичні питання:
Функції та ознаки сім’ї;
Умови щасливого сімейного життя;
Особливості сучасної української сім’ї;
Спілкування в сім’ї та його вплив на ефективність сімейної діяльності;
Типи сімейних взаємин;
Ознаки успішного сімейного спілкування;
Мотиви та принципи побудови щасливої сім’ї;
Гармонійні взаємини в сім’ї;
Емпатія та її значущість для розвитку сімейних взаємин;
Система цінностей сім’ї;
Вплив конфліктів на сімейні взаємини;
Шляхи розв’язання сімейного конфлікту.
Опис проекту:
На першому тижні ми із групою студентів обговорили та вирішили, що найцікавіше буде більше дізнатись про сімейні цінності. Оскільки сучасний світ змінюється дуже швидко, змінюються й вимоги до людини. Саме щаслива сім’я, на нашу думку, дасть можливість майбутнім чоловікам та жінкам свідомо розвиватися, бути гармонійними, самодостатніми, реалізованими в суспільстві й допомагати в цьому іншим.
Група поділилась на три підгрупи, кожна з яких отримала свої конкретні завдання.
Кожна із практиканток допомагали та консультували свою підгрупу, відповідно до поділу, а також працювали над загальною картиною проекту.
Далі студенти почали збір інформації та її сортування. Ми намагалась не втручатись і дати їм повну свободу для дій. Тут ми зіштовхнулись із першими проблемами: студенти знайшли велику кількість інформації, але не могли вирішити, що саме презентувати. Однак у ході бесіди вони самостійно, проте не без нашої участі, змогли відібрати найголовніше.
Поки студенти шукали інформацію, ми визначили, як проходитиме презентація та які види контролю студентів будуть доречними. Ми зупинились на дебатах, так як студенти зможуть: проявити свою загальну обізнаність, і скористатись інформацією, яку вони отримали з доповідей своїх однокурсників. Також ми вирішили провести бесіду зі студентами та обговорити з ними найгостріші питання сьогодення.
Наступний етап роботи - перевірка отриманої інформації. Студенти добре попрацювали, підготували та гідно представили свої доповіді, презентації та матеріали.
Завдання І підгрупи (відповідальна практикантка Горбенко І.В.)
1. Сім’я як особистісна цінність;
2. Психологічний портрет сучасної сім’ї.
Завдання ІІ підгрупи (відповідальна практикантка Клоченок Д.К.)
1. Психологія сімейних взаємин;
2. Етична культура в сімейних взаєминах.
Завдання ІІІ підгрупи (відповідальна практикантка Папернюк Т.Л.)
1. Система цінностей сім’ї;
2. Конфлікти в сім’ї і способи їх розв’язання.
І підгрупа
1. Уявлення про шлюб і сім’ю.
Шлюб – це юридично оформлений, добровільний союз чоловіка і жінки, заснований на їх взаємній прихильності й укладений з метою створення сім’ї, народження та виховання дітей.
Таке визначення не розкриває повною мірою зміст цього поняття, а дає його лише в тих межах, у яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно-правовими нормами.
Певна річ, важко говорити про щасливе життя у шлюбі, коли в ньому не буде взаємним найвище людське почуття – кохання.
Сім’я – це соціальна група, в основі якої лежить спільність морально-психологічного, побутового та економічного укладу життя, виховання дітей. Між її членами існує духовна, емоційно-психологічна єдність, відповідальність і взаємодопомога. Відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми є складовою сім’ї. Вона створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення дитини. (Педагогічний словник для молодих батьків. – К.: ДЦССМ, 2002. – С. 293–294.)
Сучасні дослідники наголошують на тому, що сім’я є найефективнішим простором (осередком) для розвитку чоловіка і жінки.
Сім’я – форма спільності людей, що склалася з поєднаного шлюбом подружжя, їхніх дітей (власних чи усиновлених), а також, у деяких випадках, і з інших осіб, поєднаних родинними зв’язками.
Сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства, його природнім і найбільш стійким елементом. Ця істина підтверджується ходом розвитку людської цивілізації. У сім’ї найповніше зберігаються першоознаки давніх етносів і відображаються всі етапи історичного розвитку кожного народу. Разом із тим, вона не є чимось абсолютно сталим, незмінним. Сім’я акумулює в собі найважливіші ознаки суспільних процесів, економічного та культурного розвитку й одночасно ніби випромінює їх у суспільство та взаємодіє з ним.
Єдність і міцність сім’ї забезпечується взаємною любов’ю, моральною, економічною, правовою та іншими видами взаємовідповідальності, взаємопідтримкою, взаєморозумінням та емоційною прихильністю.
Основні функції сім’ї: репродуктивна, виховна, господарсько-побутова, економічна, соціального контролю, духовного спілкування, соціально-статусна, дозвіллєва, емоційна, соціокультурна і розвивальна.
Репродуктивна – полягає в народженні дітей і продовженні роду людського.
Виховна – виховання дітей до досягнення ними соціальної зрілості.
Господарсько-побутова – передбачає підтримання належного фізичного стану сім’ї, догляд за дітьми і літніми людьми, організацію побуту.
Економічна – забезпечує отримання матеріальних засобів, матеріальну підтримку неповнолітніх і літніх людей.
Соціального контролю – передбачає відповідальність сім’ї за поведінку її членів у суспільстві, виконання обов’язку між подружжям, батьками і дітьми, старшого покоління перед молодшим.
Духовного спілкування –духовне збагачення кожного члена сім’ї.
Соціально-статусна – передбачає забезпечення членами сім’ї соціального статусу в суспільстві.
Дозвіллєва – передбачає організацію раціонального дозвілля, спрямована на розвиток взаємозбагачення інтересів кожного члена сім’ї.
Емоційна – забезпечує психологічний захист кожного члена сім’ї, організацію емоційної стабільності особистості, психологічну терапію.
Соціокультурна – забезпечує передачу певного досвіду, знань, духовних цінностей і принципів від старших молодшим; формування інтересів, уподобань, які мають глибоке пізнавальне наповнення, покликані розвивати позитивно забарвлені емоції й почуття, сприяти реалізації сил дитини, її особистісних позицій та орієнтацій.
Розвивальна – основна функція, що сприяє розвитку найкращих якостей особистості.
Ознаками шлюбу є (за Сімейним кодексом України):
добровільність, тобто наявність добровільної згоди обох з подружжя;
досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що вступають у шлюб;
реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку;
спрямованість на утворення особистого сімейного союзу чоловіка і жінки.
2. Психологічний портрет сучасної сім’ї.
Сім’я завжди була основою суспільства, тому її тип і форма залежать від національних (народних) особливостей, соціальних та економічних відносин і змінюються разом із ними.
Споконвіку основою для української сім’ї були взаємоповага, підтримка, взаєморозуміння. Шлюби, як правило, укладалися один раз і на все життя.
Сучасні українські сім’ї дуже відрізняються від сімей початку минулого століття. Із того часу багато чого кардинально змінилося – свідомість, сімейні цінності, пріоритети, мотиви і принципи побудови сім’ї тощо. Численні сім’ї не проходять випробування часом і розпадаються. Експерти та соціологи запевняють, що нині модель української сім’ї, на жаль, наближається до європейської та американської. Утративши національні сімейні традиції, сучасне українське подружжя намагається копіювати американський спосіб життя – з його прагматичними зв’язками, повною матеріальною незалежністю членів тощо.
Особливістю розвитку сучасної української родини є постійний потяг до створення окремої індивідуальної сім’ї. Це пояснюється певними психологічними рисами та своєрідністю національного характеру: українець найвищою цінністю вважає свободу, приватну власність і господарство, хоча б і на крихітному клаптику землі.
З’явилася ще одна, відносно нова для України модель стосунків – у родинах так званих «нових українців». Більшість таких сімей створилися задля взаємної вигоди: він їй – певний рівень життя, вона йому – свою вроду. Таким родинам притаманні специфічне ставлення до виховання дітей і своєрідні культура та психологія відносин, відсутні щирість і глибина почуттів. Стосунки будуються за відпрацьованою моделлю – дитина, гувернантка, дорога та престижна приватна школа – так заведено і модно.
У новому ракурсі розглядається сьогодні традиційне питання стосунків із батьками. Проблема залишилася тією ж, але погляд на неї змінився. Раніше про право дитини на власну думку взагалі не йшлося, ставлення до дітей у сім’ї мало авторитарний характер. Сьогодні батьки, намагаючись розібратися в причинах конфліктів, звертаються по допомогу до фахівців, відповідної літератури, інших джерел. Батьки стали молодшими за віком, вони більш поінформовані та свідомі, і хоча в деяких випадках іще не готові самотужки опрацьовувати інформацію психологічного спрямування, яку можна отримати з різних джерел, але розуміють, що цими проблемами слід займатися.
Найбільш розповсюдженою помилкою в практиці родинного виховання, що стає причиною різноманітних проблемних ситуацій, є необмежена та неконтрольована материнська любов до дитини. Така безмірна любов поєднується із заміною батьківського авторитету авторитарністю виховання, високих цілей та ідеалів – легкодосяжною метою, духовної близькості – матеріальним забезпеченням, прагненням звільнити дитину від життєвих труднощів. У результаті діти залишаються наодинці зі своїми проблемами та негараздами.
Альтернативою вирішення проблемних ситуацій у сім’ї, шляхом сімейного виховання, завжди була і буде батьківська повага й любов до дитини, уважність до її проблем, внутрішнього світу, повага до її свободи та допомога в самовизначенні й самореалізації. Щоб уникнути помилок у вихованні дітей, батькам треба мати почуття міри, що виражається в поєднанні вимогливості з повагою до особистості, довіри – з розумною суворістю, любові – з постійним контролем за процесом виховання дітей у сім’ї.
Типовою помилкою сімейного та суспільного виховання є притуплення відчуття міри, яке батьки мають постійно розвивати й удосконалювати в собі. Адже до негативних наслідків можуть призвести як абсолютна відкритість життя батьків, так і замкненість, відсутність відвертості; як надмірна суворість, так і потурання; як усунення дітей від хатньої роботи, так і надмірна зайнятість нею.
Важливим моментом у родині є порозуміння. В основі сімейних зв’язків лежить кровна спорідненість. Здавалося, що може бути міцніше й надійніше для захисту людини від самотності? Але, на жаль, далеко не в кожній родині навіть найближчі люди розуміють один одного.
Порушення структури сім’ї також зустрічається у вигляді порушень її функціонування. Це такі особливості в структурі сім’ї, які ускладнюють або перешкоджають виконанню сім’єю її основних функцій. Наприклад, часто господарсько-побутова функція розділена асиметрично, коли чоловік не бере в цьому участі, а все робить дружина. А іноді проживання на спільній території молодого подружжя разом із батьківською сім’єю теж призводить до рольової плутанини. Так, наприклад, роль годувальника в молодій сім’ї може виконувати не чоловік, а хтось із батьків. Це створює напруження, почуття залежності молодої сім’ї від батьківської, що досить часто призводить до неповаги, або навіть до конфліктів.
Сьогодні в українських сім’ях значно підвищився інтерес до національної культури. Переважна більшість людей вважає сім’ю однією з найвищих цінностей та мріє про двох, трьох і більше дітей. Але негативні фактори все-таки теж присутні. Основний – це зниження народжуваності, пов’язане передусім із поганими житловими умовами та низьким достатком родин. Окрім цього, численні сімейні проблеми, нестача часу для спілкування з дітьми призводять до розриву сімейних зв’язків, обмежують можливість батьків і дітей разом проводити дозвілля.
Аналізуючи сумну статистику сімейного життя – кількість розлучень у молодих сім’ях, кількість одиноких матерів і неповних сімей, так званих «критичних сімей», – стає беззаперечним той факт, що молоді люди повинні володіти знаннями, необхідними для створення та процвітання сім’ї, сформувати персональні навички й уміти обрати правильну модель поведінки.
Досліджуючи різні сім’ї (проблемні, аномальні, нетипові тощо), констатуючи, можливо, певні негативні тенденції, слід усе ж пам’ятати про те, що кожна сім’я має внутрішні ресурси та потенціал для розвитку. Кризові моменти необов’язково мають виключно негативне значення. Часом саме вони дозволяють сім’ї, усвідомивши й асимілювавши власний досвід, перейти на інший рівень функціонування – глибших, якісніших стосунків, коли враховуються потреби як чоловіка та дружини, так і дітей.
Сучасна сім’я – це дружній, партнерський союз істинно рівноправних чоловіка і жінки, де кожен із членів виконує свою роль. При цьому кожна сім’я опікується розвитком найкращих якостей усіх своїх членів. У ній переважають такі пріоритети як любов, глибокі почуття, взаємна єдність і підтримка, партнерство, дружба, тісний особистісний зв’язок. А сталість і згуртованість сім’ї ґрунтуються на цінностях, можливо, більш крихких і менш помітних, ніж почуття обов’язку чи авторитету, проте дуже автентичних.
|