Немирівський Будинок дитячої та юнацької творчості
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
НА ДОПОМОГУ В РОБОТІ КЕРІВНИКУ ГУРТКА
ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ
У ПОЗАШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ.
Методист БДЮТ –
Горбенко Л.П.
2013-2014 н.р.
ПЕРЕДМОВА
Професійна підготовка методистів не може обмежуватися тільки оволодінням фаховими знаннями, уміннями, навичками. Виконуючи професійні функції, методист аналізує, синтезує відповідно продукує новітню наукову інформацію. Це потребує знань хоча б початків системи видавничої, інформаційної та бібліотечної справи, що б уніфікувати підготовку документів та інформацію про них.
Тому дискусія про те, чи потрібно в процесі підвищення кваліфікації педагогічних працівників вивчати пропедевтичний курс з основ видавничої справи,є безпідставною. Адже стаття або тези, реферат чи методичні рекомендації, посібник чи підручник є інформаційним джерелом. Саме через ці та інші види неперіодичних і періодичних видань методичний працівник надає наукову та методичну допомогу педагогам в організації навчально-виховного процесу, інформує про кращий досвід учителів навчальних закладів. Запропоноване навчальне видання орієнтоване на ознайомлення з існуючою класифікацією видань, способами фіксації наукової інформації та основними вимогами до наукового викладу, що, сподіваємося, надасть практичну допомогу методичним працівникам, вчителям, керівникам гуртків навчальних закладів у роботі над збиранням й узагальненням наукової інформації. Ураховуючи цільове призначення видання, структурно передбачено блоки як теоретичного опрацювання проблеми, так і практичного спрямування, що дасть змогу продуктивно використовувати розміщені матеріали викладачами системи після диплом мої освіти під час навчання педагогічних працівників на курсах підвищення кваліфікації.
Ключові поняття
. Система стандартів з Інформаційної, та видавничої справи; види видань за характером інформації (монографія, автореферат, посібник, підручник, навчальний посібник, навчально-методичний посібник); вимоги до послідовності викладу матеріалів посібника; способи фіксації інформації (анотація, тези, реферат, конспект, цитування); правила оформлення бібліографії; основні вимоги до наукового стилю.
КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДАНЬ ВІДПОВІДНО ДО СИСТЕМИ СТАНДАРТІВ З ІНФОРМАЦІЙНОЇ ТА ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ.
Функціональними обов'язками методиста, поряд із вивченням стану викладання навчального предмету та виявленням, узагальненням і поширенням досвіду кращих керівників гуртків, є надання допомоги вчителям у проведенні навчально-виховної роботи, що здійснюється насамперед шляхом інформування про новітні досягнення педагогічної теорії І практики. Студіювання наукових фактів у соціально-філософських та психолого-педагогічних джерелах дає можливість методисту отримувати й узагальнювати нові відомості. Збирання педагогічної інформації методичним працівником потребує від нього володіння як елементарними знаннями системи стандартів з інформаційної та видавничої справи, мета якої - уніфікація оформлення документів, так і систематичного удосконалення умінь щодо підготовки навчально-методичної документації та інформації про неї.
За цією Системою видання класифікуються за:
■ цільовим призначенням (офіційні, наукові, науково-популярні, виробничо-практичні, навчальні тощо).
Навчальні видання - це видання, що містять систему відомостей наукового чи прикладного характеру, викладену у формі, що зручна для вивчення і викладання, розраховану для учнів різного віку й рівня навченості, - *
■ матеріальною конструкцією ( книжкове, листове, газетне, буклетне, плакат, комплектне, книжка-іграшка тощо).
Листове видання - видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплення. Буклетне видання - листове видання у вигляд одного аркуша друкованого матеріалу, складеного будь-яким способом у два чи три згиби;
■ обсягом (книга, брошура, листівка).
Книга - книжкове видання, обсяг якого понад 48 сторінок.
Брошура - книжкове видання, обсяг якого більше за 4, але не більше як 48 сторінок.
Листівка - обсяг якої від 1 до 4 сторінок;
■ характером інформації ( монографія, авторська дисертація, препринт, посібник, підручник, навчальний посібник, навчально-методичний посібник).
ВИДИ НЕПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ЗА ХАРАКТЕРОМ ІНФОРМАЦІЇ
Залишаючи поза детального аналізу існуючу численну класифікацію видань (відповідно до стандартів з інформаційної, бібліотечної та видавничої справи), звернемося до опису видів неперіодичних видань за характером інформації, зокрема: монографії, автореферату, посібника, підручника, навчального посібника, навчально-методичного посібника.
Монографією є науково чи науково-популярне книжкове видання, що містить повне й всебічне дослідження однієї проблеми чи теми й належить одному чи декільком авторам.
Автореферат - це наукове видання у вигляді брошури, що містить складений автором реферат проведеного ним дослідження, представленого на здобуття наукового ступеня.
Посібник - видання, спрямоване допомогти в практичній діяльності або в оволодінні науковою дисципліною.
Поряд із посібником існують ще такі навчальні видання: підручник, навчальний посібник та навчально-методичний посібник. Навчальне видання, що містить системний виклад навчальної дисципліни (розділу або частини), відповідає навчальній програмі й офіційно затверджено як даний вид видання, є підручником.
Навчальним посібником вважається навчальне видання, що доповнює або частково (повністю) замінює підручник, офіційно затверджений як даний вид видання.
Навчальне видання, що містить матеріали з методики викладання навчальної дисципліни (розділу, частини) або з методики виховання, називають навчально-методичним посібником.
Таким чином, посібник у його різноманітних модифікаціях (навчальний, навчально-методичний) орієнтований на надання практичної допомоги щодо освоєння відповідної наукової дисципліни, тоді як підручник, окрім означеної мети, має відповідати навчальній програмі.
Серед видань методичного кабінету найпоширенішими є стаття, оглядова стаття, інформаційно-методичний збірник, методичний вісник.
.Стаття як твір передбачає детальне висвітлення педагогічної теми, ідеї чи питання й містить елементи аналізу. Стаття спрямована на періодичне видання або готується для неперіодичного збірника як складова частина його основного тексту.
Оглядова стаття - публікація, що містить вільну характеристику, аналіз й оцінку стану педагогічної науки й практики за визначений період.
Інформаційно-методичний збірник - це, як правило, брошуроване видання, що призначене надати інструктивно-методичну допомогу в практичній діяльності педагогічним працівникам, а також інформувати їх про новітні освітні технології
Методичний вісник - брошуроване видання, що містить методичні матеріали з окремих навчальних предметів, методичні рекомендації щодо планування та організації навчально-виховного процесу.
1.Чим вирізняється посібник від підручника?
2.Подайте план-проспект інформаційно-методичного серпневої конференції педагогічних працівників.
3.Які брошуровані видання підготовлені Вами в організації навчально-виховного процесу?
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПОСІБНИКА (НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ВИДАННЯ)
Державним стандартом України [1] визначено вимоги до послідовності викладу матеріалу посібника. Структуру посібника умовно поділяють на вступну та основну частини, додатки, матеріали в кінці посібника. Структурну схему посібника наведено в Додатку 1 Ось деякі вимоги до структурних елементів основної частини посібника, зокрема до вступу та висновків. У вступі коротко викладають:
• оцінку сучасного стану проблеми, відмічаючи практично розв'язані задачі, прогалини знань, що існують;
• світові тенденції розв'язання поставлених задач;
• актуальність даного дослідження;
• мету дослідження.
Висновки в посібнику вміщують після кожного розділу й після загального викладу матеріалу. Текст висновків може поділятися на пункти. У висновках наводять оцінку одержаних результатів дослідження з урахуванням світових тещфнцій вирішення поставленої задачі.
Правила оформлення обкладинок посібника, навчально-методичного видання (підручника тощо) подано в Додатках 3,4.
Які проблемні питання, на Вашу думку, потребують висвітлення в посібнику для методиста на сучасному етапі розвитку освіти.
ПРИКЛАД ОФОРМЛЕННЯ ОБКЛАДИНКИ ПОСІБНИКА
Назва установи, де готувався посібник
Ініціали, прізвище автора (авторів)
Назва посібника
Місто-рік
ПРИКЛАД ОФОРМЛЕННЯ ЗВОРОТНОГО БОКУ ОБКЛАДИНКИ
ПОСІБНИКА
Анотація, де є:
а) опис бібліографічних ознак посібника (автор, назва, місце видання, назва видавництва, рік видання, кількість сторінок);
б) короткий переказ матеріалу;
в) вказівки, кому цей пдсібник адресовано.
Рецензенти:
(прізвище, ініціали, вчений ступінь, звання)
Рекомендовано (ким, чим)
(назва, підрозділ, відомство, місто)
РУБРИКАЦІЯ ТЕКСТУ
Рубрикація тексту посібника чи навчально-методичного видання передбачає поділ тексту на складові частини, графічне розмежування однієї частини від іншої з використанням заголовків, нумерації тощо.
Рубрикація тексту відображає логіку наукового дослідження і тому передбачає чіткий поділ на окремі логічно субординовані частини.
Найпростішою рубрикою є абзац - відступ вправо на початку першого рядка кожної частини тексту. Абзац найчастіше розуміють як композиційний прийом, який використовують для об'єднання низки речень, які мають спільний предмет викладу. Логічна цілісність, висловлення, властива абзацу, полегшує сприйняття тексту. Розуміння єдиної теми, що об'єднує абзац із текстом, є те якісно нове, що несе з собою абзац порівняно з чисто синтаксичною "одиницею висловлювання" - реченням. Тому правильний поділ тексту на абзаци істотно полегшує його читання й осмислення.
Абзаци одного параграфа чи розділу мають бути послідовно пов'язані один з одним. Число самостійних речень у абзаці різне й залежить від складності думки, що обґрунтовується.
Працюючи над абзацом, необхідно особливу увагу звернути на його початок. Перше речення називає тему абзацу, робить таке речення ніби заголовком до наступних речень абзацної частини. При цьому формування першого речення слід подавати так, щоб не втрачався смисловий зв'язок із попереднім текстом.
У кожному абзаці необхідно витримати систематичність і послідовність викладу фактів, внутрішню логіку їх подачі, що значною мірою визначається характером тексту.
У розповідних текстах (тобто текстах, де викладають низку послідовних подій) виклад фактів найчастіше визначається хронологічною послідовністю та їх смисловим зв'язком. У тексті наводять лише вузлові події, при цьому враховується їх тривалість і смислова значущість для розкриття всієї теми.
В описових текстах, коли предмет чи явище розкривається через перерахування ознак і властивостей, насамперед необхідно подати спільну характеристику факту, що описується, але взятого в цілому, а лише потім - характеристику окремих частин.
Такі загальні правила рубрикації тексту на абзаци. Стосовно поділу тексту на більші частини, то їх рубрикацію не можна робити шляхом механічного поділу тексту. Поділяти текст на структурні частини необхідно з урахуванням логічних правил поділу.
Наведемо деякі вимоги до рубрикації поділу основної частини на параграфи:
І. Необхідно визначити всі види поняття, що розмежовується.
2. Упродовж усього поділу вибрана ознака для розмежування має залишатися однією тією самою і не замінюватися іншою ознакою.
3. За смислом члени поділу повинні виключати один одного, а не співвідноситься між собою як частина і ціле.
4. Поділ має бути безперервним.
5. Заголовки розділів і параграфів посібника чи навчально-методичного видання повинні точно віддзеркалювати зміст тексту, що стосується цих розділів і параграфів.
Рубрикація тексту нерідко поєднується з нумерацією - числовим позначенням послідовного розміщення складових частин тексту.
НУМЕРАЦІЯ РОЗДІЛІВ, ПІДРОЗДІЛІВ, ПУНКТІВ, ПІДПУНКТІВ
Розділи, підрозділи, пункти, підпункти в посібнику (навчально- методичному виданні) слід нумерувати арабськими цифрами. Розділ посібника позначається арабськими цифрами, наприклад, 1, 2, 3 і т.ін. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1, 1.2 тощо. Пункти мають порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 і т.ін.
ПОДАЧА ТАБЛИЧНОГО МАТЕРІАЛУ
Цифровий матеріал як правило оформлюється у вигляді таблиць (рис. 1).
Горизонтальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.
Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті.
Таблиці нумерують арабськими цифрами суцільною порядковою нумерацією або нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, які наводять у додатках.
Таблиця може мати назву, яку вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.
Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в
кожній частині таблиці її головку й боковик. Слово "Таблиця " зазначають один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: "Продовження таблиці " з зазначенням номера таблиці.
Таблиця (номер)
Назва таблиці
Головна
|
|
|
|
Заголовки
граф
|
|
|
|
|
|
|
Рядки
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Боковик (заголовки рядків)
|
Графи
(колонки)
|
Рисунок 1. Приклад оформлення таблиці
ПРАВИЛА ПОДАЧІ ФОРМУЛ ТА РІВНЯНЬ
Формули та рівняння, що наводять у посібнику (навчально-методичних виданнях), розташовують безпосередньо після тексту, в якому про них йдеться. Розташовують формули та рівняння посередині сторінки. Вище к нижче кожної формули або рівняння має бути залишено не менше від одного вільного рядка.
Формули й рівняння у посібнику (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу й порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) - третя формула першого розділу. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до • формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснювати значення кожного символу та числового коефіцієнта слід з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки.
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ
Навчально-методичне видання друкують машинописним способом або за допомогою комп'ютера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через два міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використати папір форматів у межах від 203x288 мм до 210x297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату АЗ.
Текст необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве не менше 20 мм, праве не менше 10 мм, верхнє не менше 20 мм, нижнє не менше 20 мм.
Шрифт друку мас бути чітким, стрічка чорного кольору жирності.Щільність тексту повинна бути однаковою.
Заголовки структурних частин посібника "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК
ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ АНОТАЦІЙ
1. Український правопис. 4-те вид., випр. і доп. - К.: Наук, думка, 1993. -
240с.
У нову редакцію "Українського правопису" внесено ряд змін, зумовлених безперервним розвитком, удосконаленням мови. Зокрема розширено розділ про вживання великої літери, уточнено правила написання складних слів, розширено сферу використання закінчення - у (ю) в родовому відмінку іменників II відміни, чіткіше сформульовані правила використання кличного відмінка, поширено правило передачі іншомовного і через й після "дев'ятки" на низку власних назв, введені правила правопису прикметників, похідних від складних географічних назв. Загалом із наявного орфографічного кодексу усувається все, що застаріло, нечітко сформульоване, суперечливе.
Для фахівців та всіх, хто цікавиться питаннями правопису сучасної української літературної мови.
2. Гончар О.Т.Собор: Роман. - К.: Дніпро, 1989. - 270 с.
Як живе сучасна людина, який її духовний світ, як ставиться вона до великих набутків свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде в свій завтрашній день - все це знаходить художнє відтворення в романі видатного українського письменника. Твір, що й сам став жертвою застійних явищ у суспільстві (після першого видання переслідувався і замовчувався майже двадцять років), спрямований проти духовного браконьєрства й безпам'ятства, кар'єризму й пристосовництва. В романі читач відчує щире вболівання за збереження навколишнього середовища, чистоту людських душ.
ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують меншими літерами з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовки пунктів друкують з абзацного відступу впідбір до тексту (іншим шрифтом). В кінці заголовка, надрукованого впідбір до тексту, ставиться крапка.
Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) за текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.
СПОСОБИ ФІКСАЦІЇ ІНФОРМАЦІЇ
Важливим етапом збирання науково-практичної інформації є фіксація нових відомостей, що здійснюється за допомогою анотацій, тез, рефератів, конспектів, цитування. В узагальненому вигляді способи фіксації інформації подано в Додатку 2.
Анотація як узагальнений короткий виклад основного змісту роботи складається з:
• опису бібліографічних ознак книжки (автор, назва і т.ін.);
• короткого переказу матеріалу;
• вказівок, кому цю книжку адресовано.
Рекомендований середній обсяг анотації - 500 друкованих знаків.
Анотацію розміщують на звороті титульної сторінки. Вона служить для попереднього ознайомлення зі змістом книги. Іноді в анотації містяться елементи оцінки видання і короткі відомості про автора. Приклади оформлення анотацій подано в Додатку 6.
Відповідно до системи стандартів з інформаційної, бібліотечної і видавничої справи існують вимоги до оформлення бібліографічного опису (див. Додаток 5).
Найпоширенішим способом фіксації наукової інформації є тези - стисло сформульовані основні положення прочитаного тексту, що вбирають суть висловленого. Розрізняють два види тезування - відбір авторських тез із тексту та формулювання основних положень статті. Для зручності під час роботи, над тезами можна користуватись алгоритмом.
Словник
Анотація - узагальнений короткий виклад основного змісту роботи, складається з:
• опису бібліографічних ознак книжки ( автор, назва і т.ін.);
• короткого переказу матеріалу;
• вказівок, кому цю книжку адресовано.
Бібліографія - науковий опис книг і складання їхнього переліку.
Брошура - книжкове видання, обсяг якого більше 4, але не більше 48 сторінок.
Книжка - книжкове видання, обсяг якого більше за 48 сторінок.
Листівка - обсяг від 1 до 4 сторінок.
Методичний вісник - брошуроване видання, що містить методичні матеріали з окремих навчальних предметів або методичні рекомендації щодо планування та організації навчально-виховного процесу.
Навчально-методичний посібник - навчальне видання, що містить матеріали з методики викладання навчальної дисципліни (розділу, частини) або з методики виховання.
Навчальний посібник - навчальне видання, що доповнює або частково (повністю) замінює підручник, офіційно затверджений як даний вид видання.
Підручник - навчальне видання, що містить системний виклад навчальної дисципліни ( розділу або частини), відповідає навчальній програмі й офіційно затверджено як даний вид видання.
Посібник - це видання, спрямоване допомогти в практичній діяльності або в оволодінні науковою дисципліною.
Резюме - короткий висновок висловленого, написаного.
Реферат - короткий виклад змісту книги, статті, а також доповідь з таким викладом.
Стаття - твір, що передбачає детальне висвітлення педагогічної теми, ідеї чи питання і містить елементи аналізу; спрямована на періодичне видання або готується для неперіодичного збірника як складова частина його основного тексту. .
• Тези - положення, де коротко викладається будь-яка ідея, а також одна з основних думок лекції, доповіді, твору.
ПІСЛЯМОВА
Найважливішим моментом системи безперервної освіти є забезпечення настугіності між окремими циклами професійної підготовки спеціаліста. Дуже важливо, щоб кожний фахівець після закінчення навчального закладу на будь- якому рівні мав реальні можливості продовжити своє навчання, зміст якого передбачає не лише оволодіння фаховими знаннями, а й основами системи роботи з інформацією. Кожен рівень навчання має бути переходом до наступного рівня, долати можливості дублювання окремих курсів і рівнів їхнього вивчення.
Тому доцільним є визначення змісту навчання з основ інформаційної, бібліотечної та видавничої справ на всіх освітніх етапах. Виходячи з реалій, у процесі підвищення кваліфікації методичних працівників тепер найдоцільнішим є виявлення ускладнень в індивідуальній роботі з інформацією, її трансформацією в педагогічний процес.
Відтак, шановний колего, просимо Вас зазначити типові труднощі в роботі та способи їх подолання щодо узагальнення розмаїтої освітньої інформації та видання Вами науково-практичних розробок.
Типові труднощі
|
Ваші пропозиції
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|