|
|
Скачати 278.81 Kb.
|
|
Додаток 2 Що я можу зробити для рідної мови? Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих — рідна мова, Вишнева ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа. (М. Рильський) Рідна мова... Яка ж воно багата, мелодійна, співуча, мила, красива, ї солов'їна — скільки ж епітетів можна дібрати до милого серцю слова, але єдиним, яке найбільш точно виражає моє ставлення до української мови — материнська. «Спочатку було Слово»,— говорить Новий Завіт. Так, спершу, коли ми тільки вчились розмовляти, перше наше слово було «мама». Ще нічого не розуміючи, не усвідомлюючи, ми вимовляли це слово рідною мовою. Розмовляти мовою батьків — що ж може бути прекрасніше? Я думаю, що мої дідусь і бабуся, чуючи, як їхні внуки розмовляють українською, відчувають гордість.. Одного разу по бабусиній гарячій щоці , покотилася сльоза, яку вона швиденько витерла, намагаючись приховати, але я це помітила і запитала у бабусі. Виявилось, що вона згадала ті страшні роки, коли забороняли не тільки розмовляти українською, а й навіть думати. Після цього випадку я намагаюсь розмовляти чистою українською мовою, особливо коли бабуся поряд. Українська мова на шляху свого становлення зазнала чимало перешкод. Можливо, якби історичні події розвивались на нашу користь, то й українська мова стала б такою вишуканою, цілісною набагато раніше. Майже кожного століття з початку утворення Київської Русі на долю українського народу (який, до речі, тоді ще так не називався) випадало якесь лихоліття. То постійні набіги турків, навали монголо-татар, пізніше міжусобні війни між князями, гетьманами Запорозької Січі, боротьба з польською шляхтою, яка намагалась накинути ярмо католицтва і польської мови. Великим ударом по українських головах було розділення України на 2 частини Польщею (Річчю Посполитою) та Російською імперією, паралельно з цим відбувалось насадження російської мови. Нищівною хвилею прокотилися Україною Емський указ та Валуєвський циркуляр, які суворо забороняли друк книг українською мовою, викладання в школах. Але ж саме завдяки книгам і школі можна було пронести промінчик знань у затуманені голови невільних, закріпачених людей. Пізніше голодомор, війна з проклятими німцями, що забрали життя десятків мільйонів ні в чому невинних людей. То як же можна було думати про культуру мови, про правильне вимовляння чи написання слів у той час, коли над головами нещасних українців висів дамоклів меч, чекаючи, як би ще принести якусь напасть: голод, війну чи розруху? Але ж знаходились люди, які в ті найтяжчі роки черпали в собі сили, щоб розвивати рідну мову. Майстрами слова були Т Шевченко, Б. Грінченко, І.Котляревський, Марко Вовчок, Г. Квітка-Основ'яненко, І. Франко, Леся Українка та багато-багато інших. Їхні твори є і будуть дуже актуальними, бо вчать любити батьківщину, рідну неньку, українську мову, а головне — бути щирим, відданим патріотом рідної землі. Страшним парадоксом у житті цих людей є те, що вони, прагнучи всіх благ вітчизні, платили здоров'ям, а то й накладали за це своїми світлими головами. Мало хто з них дожив до старості. Тож як би хотілося, щоб і у наш час владні діячі по достоїнству оцінювали працю на благо державі, допомагали, підтримували, а не перешкоджали, як це часто буває. То що ж я особисто можу зробити для рідної мови? Важко сказати щось конкретне. Якщо я не зроблю що-небудь дійсно значуще, то постараюсь хоча б не засмічувати її різними словами, що так прижилися в нашій мові. . Я щиро хочу розмовляти чистою мовою, здається, це так просто, адже вона співуча, барвиста, так і ллється. Проте в повсякденному житті серед однолітків говорити літературною мовою не вдається. На перерві ми хоча й спілкуємось на різні теми, але надзвичайно рідко ці слова звучать чистою українською. Зараз серед молоді, яким 15—17 років, спостерігається тенденція розмовляти російською мовою. Найчастіше я це спостерігаю влітку на канікулах, коли всі збираються у колі друзів. Розмовляти російською — це модно, ти ніби вивищуєшся в очах інших людей (так думають підлітки). Так, розмовляти російською непогано, але чому я на своїй рідній землі маю спілкуватись чужою мовою, мовою, від якої так хотіли вберегти нас предки? Я не шовіністка, я «за» вивчення інших мов. Проте дуже дивно, коли ми, прагнучи невідомо що комусь довести, говоримо російською. Я вважаю це значною проблемою, тому що рідко трапляється юнак чи дівчина 15—16 років, які вміло користуються мовою наших східних сусідів, а не ламають її, неправильно вживаючи слова. При спілкуванні з такою людиною одразу стає помітним, що вона не тільки не освічена, але ще й не є патріотом своєї держави. Але на відміну від підлітків, молоді люди 20-25 років зацікавлені у тому, щоб розмовляти красивою, правильною мовою. Взяти хоча б для прикладу мою двоюрідну сестру Лілію, яка живе й навчається у Києві. Їй 21 рік, і, скільки я її пам'ятаю, вона завжди в колі друзів і взагалі вдома говорила російською, але щойно Ліля переїхала до Києва, я помітила зміни в її мові — українська цілком витіснила російську. При зустрічі чи в розмові по телефону постійно звучить багата українська. Тепер я намагаюсь наслідувати сестру і за її прикладом намагаюсь говорити добірною мовою. Часто замислююсь: що ж зумовило такі зміни? Можливо те, що Київ — столиця України — є носієм національного менталітету і народних звичаїв. Хтозна, мабуть, на це питання немає відповіді. Поряд з русизмами важливою проблемою є вживання жаргонізмів і ненормативної лексики. Як же бридко слухати, як на вигляд інтелігентний чоловік чи юнак, а іноді й дівчина осипає чиюсь голову брудною лайкою. Життя таке коротке, то навіщо ж розмінювати його на ці дурниці? Адже слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш. Одним таким необережним словом можна дуже глибоко ранити, морально вбити, принизити або, навпаки ощасливити, зробити так, щоб у людини виросли крила. Тож у своєму житті я намагаюсь думати про те, що говорю. Дуже часто я ставлю себе на місце того, кому я щойно щось сказала. Трапляються випадки, коли я відчуваю себе винною і з цього приводу дуже переймаюся. У побуті ми нерідко називаємо речі, як – то кажуть, своїми іменами, зовсім не відчуваючи, що цим ми калічимо мову. Ми настільки до цього звикли, що вже себе не контролюємо і навіть вважаємо це правильним. Наприклад, на пральну машину ми кажемо «стіралка», на мікрохвильову піч – «мікроволновка», фотографії — «фотки», телевізор — «тєлік», комп'ютер — «комп» та безліч інших слів. Я прагну цього уникати, хоча й не завжди виходить. Щоб зробити щось конкретне для рідної мови, я багато працюю. Звичайно, мені не все швидко вдається. Але, як казав М. Рильський: Як парость виноградної лози, плекайте мову, Політь бур'ян у словниках Грінченка й Даля,— тож я намагаюсь свою мову шліфувати. Щоб якось закріпити знання і випробувати себе, беру участь в різноманітних конкурсах і олімпіадах. Готуючись до них, іноді з батьками розмовляємо на лінгвістичні теми, разом позбуваємось мовних помилок, часто ведемо дискусії щодо нового правопису. Ще, щоб урізноманітнити знання, займаюсь у журналістському гуртку, аби набути досвіду для подальшого життя. У вільний час разом з подругою репетируємо народні пісні, які потім виконуємо для широкого загалу. Отже, я вважаю, що найголовніше — це не те, що кожен з нас прагне зробити (хтось дійсно хоче, а хтось герой лише на словах) для рідної мови, головне — не забувати про своє коріння, пам'ятати, що українська мова є мовою наших батьків, і пронести в серці любов до мови батьківської, материнської через усі буревії, які розгойдуватимуть човен нашого життя — ось обов'язок кожного патріота України - неньки. |
|
Урок з розвитку зв*язного мовлення «Стаття в газету на морально етичну... Урок з розвитку зв*язного мовлення «Стаття в газету на морально – етичну тему «Повага й любов до рідного слова», 11 клас |
Розвиток мовлення Написання твору-опису за жанровою картиною в художньому стилі Катерини Білокур; учити добирати, систематизувати робочий матеріал до твору; розвивати мовлення, уміння логічно і послідовно висловлювати... |
|
Уроку розвитку зв'язного мовлення, урок-дослідження Тема. Письмовий твір-роздум (стаття) публіцистичного стилю на морально-етичну тему „У чому щастя людини? (2 уроки) |
В. Винниченко політик і письменник В. К. Винниченка, біографія якого є надзвичайно цінним матеріалом для розмірковувань на світоглядну та морально-етичну тему |
|
ЗМ Твір – опис процесу праці за власними спостереженнями в художньому стилі (письмово) Обладнання: роздатковий матеріал, словник іншомовних слів, запис музичного твору, відео – ролик, паперові зірки. Тип уроку: урок... |
Автобіографія, стилі її написання Під час написання автобіографії (виклад людиною свого прожитого життя) можна використовувати різні стилі |
|
Урок з розвитку зв’язного мовлення. Твір на тему: «Моє село.» «Текст», вчити розрізняти типи текстів, складати тексти – розповіді за планом та опорними словами на визначену тему; збагачувати... |
Прикметник як частина мови. Написання прикметників ... |
|
Тема уроку Удосконалювати в учнів навички влучно й грамотно висловлюватися на морально-етичну тему, сприймати на слух аудіо-, відеоматеріал,... |
Уроку української мови у 4-му класі на тему: «Повторення і узагальнення вивченого про Займенник» Мета: Повторити і узагальнити знання про займенник як частину мови, сприяти розвитку творчих здібностей учнів та логічного мислення,... |