|
|
Скачати 69.6 Kb.
|
|
Т. К. Андрющенко, зав. кафедри кафедри освітнього менеджменту і педагогічних інновацій Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педпрацівників, канд. пед. наук АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ На сучасному етапі розвитку суспільства пріоритетним напрямком є розбудова національної системи освіти у контексті її демократизації та гуманізації, формування креативної, всебічно розвиненої, компетентної особистості, носія національних, загальнолюдських цінностей. Закони України „Про освіту”, „Про дошкільну освіту” передбачають безперервність і наступність у єдиній системі освіти між усіма ланками, визнають провідну роль дошкільної освіти, як обов’язкової первинної її складової та необхідність створення належних умов для її здобуття. Це вимагає зміни світоглядних позицій, творчого переосмислення цілей, структури, змісту та процесуальності дошкільної освіти, зміщення акцентів на створення умов для поступального, повноцінного, всебічного, цілісного розвитку особистості. Традиційні форми роботи, метою яких було надання знань і формування у дітей відповідних умінь і навичок, мають трансформуватися у сучасні заняття, тісно пов’язані з реальним життям. Педагога у більшій мірі турбуватиме не стільки кількість знань, скільки те, чи спрацьовують вони на компетентність дошкільника: чи знадобляться йому в реальному житті, чи сприяють розвитку самостійності дитини, творчому ставленню до життя, чи апелюють до власного досвіду, відповідають вікові, темпераменту, інтересам, настрою дошкільника [1, с. 27] Для того, щоб навчити дітей жити, успішно діяти у світі, самовизначитися у ньому, доцільно, щоб діяльність педагогів ґрунтувалася на компетентнісному підході до формування особистості. Дитині з дошкільного віку необхідно забезпечити умови для набуття досвіду розв’язувати життєві проблеми, здобувати нову інформацію, ставати самостійною і самодостатньою, діяти адекватно та ефективно в різних ситуаціях, приймати свідомі рішення, задовольняти свої соціальні та індивідуальні потреби. В.О. Сухомлинський радив педагогам: „Залишайте що-небудь недоказане, щоб дитині захотілося ще і ще раз повернутися до того, про що вона дізналася” [3, c.33] Забезпечити виконання вищезазначених завдань має на меті Базова програма розвитку дитини дошкільного віку „Я у світі”. Зміст програми передбачає гармонійний та різнобічний розвиток дошкільника, формування його особистості, створення в умовах дошкільного навчального закладу розвивального життєвого середовища. Відповідальність за виконання завдань Програми покладається державою на працівників дошкільних навчальних закладів. Це актуалізує проблему удосконалення їхніх професійних якостей шляхом самоосвіти і підвищення кваліфікації у системі післядипломної освіти. Базова програма готується до друку, а у педагогів є певний час, щоб усвідомити необхідність переходу на новий стиль роботи. Він вимагає від кожного перебудови власної педагогічної діяльності, зміни характеру і форм взаємодії з дітьми та батьками, сприяння особистісному зростанню кожної дитини, розвитку її компетентності. Для ефективного впровадження Базової програми в практику роботи дошкільних навчальних закладів і досягнення позитивних результатів діяльності, педагогам варто проаналізувати власні підходи до розвитку, виховання і навчання дошкільників. Сучасним працівникам дошкільних навчальних закладів доцільно будувати свою роботу на основі таких принципів:
Як має діяти педагог у контексті реалізації зазначених принципів в повсякденній діяльності? 1. Педагог націлений на успіх кожної дитини:
2. Педагог створює позитивну атмосферу в групі у процесі навчання:
3. Педагог використовує індивідуальний підхід у розвитку, вихованні і навчанні дошкільників:
- навчальні завдання розробляє не лише на основі рекомендацій державних навчальних програм, а й на власних спостереженнях за дітьми та їх оцінці;
4. Педагог заохочує навчання в різних видах діяльності::
5. Педагог пов’язує життєвий досвід дошкільників з навчальним процесом:
6. Педагог створює розвивальне середовище, в основі якого – цінності та принципи демократії:
У контексті вищесказаного, стає очевидним, що на сучасному етапі дошкільна освіта має ґрунтуватися у більшій мірі на застосуванні вихователями індивідуального підходу у розвитку, вихованні і навчанні дошкільників. Індивідуальний підхід є важливим принципом педагогіки, згідно з яким у навчально-виховній роботі з колективом дітей досягається вплив на кожного, враховуються множинність і різноманітність характеристик кожної конкретної дитини – статевих особливостей, темпераменту, характеру, здібностей тощо. Використання індивідуального підходу створює умови для розкриття здібностей кожної дитини у процесі навчання. На заняттях діти виявляють власні знання, ставлення, навички, особливості темпераменту тощо. Крім підвищення ефективності навчання, індивідуальний підхід сприяє впровадженню принципів толерантності та рівноваги в навчальному середовищі. Враховуючи широкий спектр можливостей, стилів навчання, потреб та індивідуальних особливостей вихованців, вихователь формує навички, необхідні для реалізації життєвих цілей . Індивідуалізоване навчання створює рівномірний баланс між потребами особистості та колективу, забезпечуючи повноту та реальні шляхи впровадження демократичних, здоров’язберігаючих цінностей (як для вихованців, так і для педагогів). Це допомагає дітям розвивати свій потенціал, оскільки вони можуть ставити собі цілі та досягати їх у процесі навчання. Уважно спостерігаючи за вихованцями та виявляючи їхні інтереси та сильні сторони, педагог допомагає дітям вирішувати їхні проблеми такими шляхами, які б відповідали їхньому стилю навчання. Індивідуальний підхід до навчання дозволяє розглядати вихованців та педагога як партнерів, які разом закладають основи знань, і цим самим забезпечують можливість з боку педагога допомогти дошкільникам повністю реалізувати їхній потенціал, який є різним у кожної особистості. Таким чином, враховуючи все вищесказане, можна зауважити, що реформування змісту дошкільної освіти, впровадження у практику роботи дошкільних навчальних закладів Базової програми розвитку дітей дошкільного віку „Я у світі”, має починатися з підготовки педагогів, вдосконалення їх професійно значущих якостей: компетентності, креативності, комунікативності, інноваційності. Використана література
|
| Андрющенко Тетяна Костянтинівна |
Резюме Андрющенко Микола Петрович Адреса Проходження практики у санаторно-курортному таборі «Зелена діброва», ВІДМІННО з подякою |
| Звіт про практику Я, Андрющенко Микола Петрович, проходив педагогічну практику в групі №35 закладу «ВМВПУ №4» |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Андрющенко Т. К. Майбутнє дитини формує родина: Метод реком для батьків дітей, що не відвідують дошкільний навчальний заклад. – Черкаси,... |
| Андрющенко Т. К., канд пед наук Вирішенню проблеми сприяє активізація досліджень особливостей освіти й виховання дорослих, пошук сучасних організаційних форм, методів... |
Андрющенко Микола Петрович Організація техніко-конструкторської діяльності... ... |