Конспекти до курсу «Професійна етика» Тема Професійна етика як навчальна дисципліна і як засіб регулювання професійної діяльності Предмет і завдання професійної етики як навчальної дисципліни


Скачати 0.74 Mb.
Назва Конспекти до курсу «Професійна етика» Тема Професійна етика як навчальна дисципліна і як засіб регулювання професійної діяльності Предмет і завдання професійної етики як навчальної дисципліни
Сторінка 4/5
Дата 19.03.2013
Розмір 0.74 Mb.
Тип Конспект
bibl.com.ua > Інформатика > Конспект
1   2   3   4   5
Тема 5. Управлінська етика

  1. Моральні засади управлінської діяльності.

  2. Професіоналізм управлінської діяльності.

  3. Взаємовідносини керівника з підлеглими.

Моральні засади управлінської діяльності

Зростання ролі морально-психологічного чинника є закономірним для цивілізованої економіки. Моральність – це вимір, який визначає поведінку людини, її ставлення до суспільства, містить внутрішню потребу особистості у здійсненні моральних дій і вчинків. Але поведінка керівника не завжди є етичною. Основними причинами цього є:

  • конкурентна боротьба;

  • значний обсяг “тіньової економіки”, що знецінює етичні проблеми;

  • морально-психологічна непідготовленість управлінців, яка проявляється у патологічному ставленні до грошей, незнанні етико-психологічних аспектів взаємодії з людьми; міжнародної етики;

  • загальне зниження ролі етики в організації, в суспільстві;

  • низькі моральні якості працівників;

  • відсутність стимулювання етичної поведінки керівників.

Прийняття керівником управлінських рішень пов’язані із труднощами, спричиненими необхідністю діяти у площині моральних норм і спокусою самозбагачення, іноді всупереч закону. Аморальні, беззаконні форми досягнення успіху в управлінні не можуть бути віднесені до жодної форми моралі. Якщо керівник не дбає про інтереси установи, про співробітників, а прагне до власних переваг, досягає успіху за рахунок інших, він свідомо порушує норми моралі. Для такого керівника мораль – перешкод у життєвій боротьбі.

Відповідно набувають значущості такі компоненти морального здоров’я (моральної культури) учасників управлінського процесу як: моральні переконання, моральні якості (почуття відповідальності, совість, безкомпромісність), моральні звички, здібності та дії.

Моральність – важлива умова розвитку керівника, ознака його професійної придатності. Важливими її рисами є здатність до виявів гуманізму, поваги, справедливості, визнання прав людини, усвідомлення морально-психологічних можливостей управлінської діяльності.

Основними характеристиками моральної культури керівника є:

  1. Моральні потреби – своєрідний механізм регуляції діяльності та оцінки її результатів з позиції добра й зла.

  2. Моральні традиції (чесність, професійний обов’язок, гідність). Вони надають управлінській діяльності високоморального характеру.

  3. Моральні принципи: гуманізм, демократизм, соціальна справедливість, суверенність особистості (гідність, недоторканність), розкриття інтелектуального потенціалу співробітників, постійне вивчення людей, знання її проблем, дбайливе ставлення до природи, особистий приклад безперервного духовного й професійного вдосконалення.

  4. Соціально-моральна зрілість керівника. Її критерії: трудова дисципліна, розвинене почуття відповідальності, потреба турбуватись про інших людей, здатність до активної участі у житті суспільства, ефективного використання знань і здібностей, до конструктивного розв’язання проблем. Реальними показниками соціально-моральної зрілості також є: усвідомлення економічних інтересів своєї організації, поліпшення споживчої цінності продуктів, охорона здоров’я персоналу, підтримка навчання персоналу тощо.

  5. Методи морального впливу: моральне переконання, моральний приклад, етична консультація (надання порад з етичних питань), етична експертиза (надання оцінки певних ситуацій, зокрема конфліктів), рольова гра, іміджування (звеличування добропорядних учинків людей, моральний захист тих, хто діє чесно й справедливо).

  6. Моральні якості керівника: загальні (гуманізм, справедливість); конкретні (совість, моральна воля, професійна чесність, організованість, товариськість, мужність, принциповість); специфічні (скромність, відповідальність, щедрість, оптимізм, великодушність).

Ефективним методом дослідження моральних проблем управлінської діяльності є етикометрія – спеціальне вивчення громадської думки про загальні, конкретні та специфічні моральні якості керівників.

Професіоналізм управлінської діяльності

Професіоналізм управлінської діяльності – це сукупність загальнотеоретичних, спеціальних управлінських і психологічних знань, умінь і навичок, якими повинен володіти керівник для ефективного її здійснення й корекції. Він є ціннісним ставлення індивіда до управлінської діяльності, мотиваційною готовністю до неї в етнокультурних та етнопсихологічних умовах соціуму.

Структуру професіоналізму утворюють такі компоненти:

  • професіоналізм діяльності (готовність здійснювати керівну діяльність, технології її реалізації);

  • професіоналізм спілкування;

  • професіоналізм особистості (знання, уміння, навички, здібності, самовиховання, самоосвіта);

  • показники активності.

Ціннісне ставлення керівника до професіоналізму передбачає:

  • актуалізацію компонентів професіоналізму;

  • свідоме, емоційно-вольове формування цих компонентів.

Досягненню професіоналізму сприяють:

  • правильна організація часу;

  • формування професійної й етичної культури;

  • розвиток ортобіотики (здорового способу життя, вміння узгодити свої особливості з умовами життя, його можливостями та обмеженнями);

  • знання етнопсихологічного середовища;

  • використання науково обґрунтованого алгоритму розв’язання завдань; створення методико-технологічного інструментарію;

  • самовдосконалення.

Взаємовідносини керівника з підлеглими.

Основними моментами у відносинах фірми й працівника є найм, просування по службі та звільнення. В основі етики найму та звільнення з роботи є гідність претендента чи працівника, контрактні відносини між роботодавцем і працівником, мета фірми.

Під час найму необхідно встановити кваліфікацію претендента.

Проблемним питання у бізнесі є непотизм (різновид привілейованого працевлаштування). Він може бути законним у сімейній фірмі, коли при наймі беруть до уваги проблему забезпечення роботою родичів. В інших випадках непотизм неетичний, оскільки передбачає фаворитизм або дискримінацію.

В основі просування по службі має бути кваліфікація претендента.

Звільнення:

  • працівника можна звільнити лише з поважної причини;

  • при звільненні слід дотримуватись передбачених контрактом і законодавством процедур;

  • треба намагатись зменшити шкідливі наслідки звільнення.

Примхи роботодавця, його політичні переконання і неприємні манери працівника не є поважними причинами. До числа поважних причин належать: автоматизація виробництва, скорочення обсягу виробництва, порушення дисципліни (включно з поведінкою, яка завдає шкоди іншим працівникам), халатність, часті хвороби і тривалі прогули, які шкодять бізнесу та іншим працівникам.

Ця причина має бути належним чином сформульована й підкріплена доказами. Працівник має бачити свого звинувачувача і мати можливість спростувати докази. Має бути забезпечена можливість апеляції від працівника. Ці складові процесу звільнення допомагають виявити напівправду, упередженість, особисті образи та конфлікти інтересів.

Методи пом’якшення наслідків звільнення: надання повідомлення про звільнення.

Отже, за винятком деяких сімейних фірм, компанії повинні наймати на роботу та звільняти і просувати на вищу посаду, виходячи з фактичного внеску особи в успіх фірми.

У сучасних умовах, коли пошук інформації про працівників здійснюється все ефективніше, постає проблема захисту приватного життя. Крім того, виникає питання, які методи вивчення працівників є етичними.

Слід пам’ятати, що придатність є важливою цінністю, яка може виявлятися у трьох вимірах: психічному, фізичному та соціальному.

Психічна приватність – це приватність внутрішнього світу, думок людини, її ідеалів, прагнень та почуттів. Ця сфера вимагає особливої поваги.

Фізична приватність є необхідним засобом психічної приватності. Вона дозволяє бути самим собою, підтримувати стосунки з людьми.

Проте фірма має право виявляти зацікавлення стосовно всього, що істотно впливає на виконання роботи: пияцтво, азартні ігри, нездатність зберігати таємниці.

Наймаючись на роботу, працівник відмовляється від частини своєї приватності. Методи вивчення життя працівників: нагляд за працею, тестування, спеціальний контроль у виробничій зоні, наприклад, у випадку вироблення цінних речей (про нього має бути обов’язкове повідомлення).
Тема 6. Етика бізнесу

  1. Поняття бізнесу.

  2. Етичні вимоги до побудови взаємин з покупцями.

  3. Етичні вимоги до побудови взаємин з конкурентами.

  4. Етичні вимоги до побудови взаємин з акціонерами, дилерами, поставниками.

Поняття бізнесу

Бізнес (підприємництво) – порівняно новий суспільний феномен. Цей термін з’явився у Західній Європі в епоху середньовіччя і спочатку ним позначали організаторів крупних музичних вистав і парадів, а також організаторів будівельних та виробничих проектів. Починаючи з ХХVІІ ст. так називали осіб, які заключали контракт з державою на виконання певних робіт або на поставку продуктів і водночас виступали посередниками між замовниками та виконавцями. Оскільки вартість таких робіт була попередньо обумовленою, то підприємець отримував право на розпорядження прибутком і ніс відповідальність за збитки від реалізації контрактів. З цього часу ознаками підприємництва стали вважати функції організації, керівництва та діяльність в умовах ризику й відповідальності за результати підприємства.

Згідно сучасних уявлень підприємництво розглядають здебільшого як різновид соціальної (зокрема економічної) діяльності, пов’язаної з реалізацією певних функцій економічного (пошук і створення нових можливостей та комбінацій в економіці, організація підприємства, створення нових товарів і послуг тощо) і соціального розвитку.

Водночас підприємництво визначається як самостійна, здійснювана на власний ризик діяльність, спрямована на систематичне отримання прибутку від користування виробництвом, продажі товарів, виконання робі або здійснення послуг особами, які зареєстровані у встановленому порядку в якості підприємців. Таке визначення підприємництва включає в себе усі види ділової активності (бізнесу).

Підприємцями є:

  • власне підприємці – особи, які є водночас і власниками, і керівниками свого підприємства;

  • “напівпідприємці” – особи, які поєднують підприємницьку діяльність та найману працю;

  • менеджери – особи, які здійснюють функції керівництва і розпорядження ресурсами, але не є власниками підприємства (співвласники або наймані менеджери).

Етичні вимоги до побудови взаємин з покупцями

Взаємовідносини між покупцем і продавцем регулюються за допомогою правових та моральних норм. Згідно з загальноприйнятими нормами кожна фірма несе відповідальність за якість та безпечність своїх товарів та послуг.

Важливою етичною вимогою щодо організації взаємин продавців і покупців є укладання чесної угоди купівлі-продажу. Її ознаками є: забезпечення покупців правдивою інформацією щодо якостей товару (послуги), уникнення тиску на покупця з боку продавця, добровільне прийняття рішення щодо купівлі товару (послуги) з боку покупця.

Неприпустимим у відносинах між продавцем і покупцем вважається шахрайство, тобто зумисне введення в оману з приводу важливих для учасника купівлі-продажу фактів. Етика бізнесу засуджує не лише намір обдурити, але й введення в оману внаслідок утримання певної інформації та недбалості у її викладенні.

Серйозна небезпека щодо введення в оману покупців існує під час рекламної кампанії. Тому рекламуючи той чи інший товар (послугу), слід вживати чіткі і зрозумілі терміни та надавати чесну інформацію. Слід підкреслити, що продавець зобов’язаний надавати всію необхідну інформацію, вказувати на приховані дефекти своїх товарів (послуг).

В свою чергу покупець також має дотримуватись певних правил. Він не повинен обман, силу чи емоційний вплив або психологічний тиск на продавця.

Етичні вимоги до побудови взаємин з конкурентами

Існують певні етичні вимоги до конкурентних відносин. Зокрема загальними принципами конкурентних відносин є такі:

  1. Конкурент – не ворог, а суперник. Стосунки з суперником мають спиратися на закони та моральні норми.

  2. Бізнес має виконувати функцію задоволення потреб споживача.

  3. Перемога у конкурентній боротьбі означає, що один з конкурентів працює ефективніше за іншого.

У відносинах з конкурентами слід дотримуватися таких правил:

  1. Не можна зводити наклепи на конкурентів. Шкідливі заяви про конкурентів виправдані за обставин застосування конкурентом нечесної практики щодо свого опонента або до споживача.

  2. Не можна завдавати шкоди конкурентові, створюючи перешкоди його виробництву або розподілу товарів (послуг).

  1. Вважається неетичним знижувати ціни з метою заподіяння шкоди конкурентам.

  2. Слід уникати неетичної кооперації з конкурентами, що має на меті експлуатацію покупців.

  3. Слід уникати неетичних відповідей на неетичні дії конкурентів.

Етичні вимоги до побудови взаємин з акціонерами, дилерами, поставниками

У взаємовідносинах з акціонерами фірма повинна забезпечувати останніх необхідною інформацією та надавати чіткі і правдиві звіти про свою діяльність.

Розподіл прибутків компанії здійснюється з участю її менеджерів. Їх рішення щодо такого розподілу мають етичний підтекст, оскільки вони розпоряджаються грошима інших людей. Тому у процесі розподілу прибутків потрібно враховувати інтереси акціонерів та дотримуватися чіткої дивідендної політики – здійснювати контроль за фінансами фірми та за виконанням обов’язків менеджерами, котрі розпоряджаються цими фінансами. Отже, менеджери фірми несуть особисту відповідальність за розподілом прибутків фірми.

Моральна відповідальність акціонерів фірми розглядається у зв’язку з їхніми правами та реальною владою. Слід пам’ятати, що власники звичайних акцій мають право:

  • на дивіденди (у випадку оголошення про їх виплату директорами фірми);

  • на пропорційну частку майна ліквідованої фірми, яке залишається після усіх розрахунків з іншими зацікавленими сторонами;

  • на винесення певних питань стосовно політики фірми на обговорення;

  • на голосування пропорційно до своєї частки акцій.

Як бачимо, права акціонерів є обмеженими, і вони практично не впливають на політику фірми. Проте акціонери мають моральне зобов’язання щодо опротестування нечесної практики діяльності своєї компанії. Такий протест і коментар до нього може бути оприлюднений як у самій компанії, так і у засобах масової інформації. Такий протест може сприяти покращенню морального клімату компанії. З огляду на це акціонери повинні цікавитися діяльністю тих компаній, у які вони інвестують.

Як і акціонери, дилери також здебільшого не є членами фірми. Проте вони тісніше пов’язані з нею – адже виконують функцію представника від виробника продукції (послуг). Тому дилери повинні чітко дотримуватися всіх умов продажу.
Література:

  1. Агеев А.И. Предпринимательство: Проблемы собственности и культуры. – М., 1991.

  2. Герет Т., Клоноскі Р. Етика бізнесу. – К., 1999.

  3. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К., 1999.

  4. Деловой этикет. – 2-е изд., перераб. и доп. – К., 2001.

  5. Зомбарт В. Буржуа: Этюды по истории духовного развития современного экономического человека. – М., 1994.

  6. Кубрак О.В. Етика ділового спілкування: навч. посібник з етикету. – Суми, 2001.

  7. Мастенбрук У. Управление конфликтными ситуациями и развитие организации. – М., 1996.

  8. Палеха Ю.І. Ділова етика. – К., 2000.

  9. Психология и этика делового общения / Под ред. В.Н. Лавриненко. – М., 1997.

  10. Роджерс Ф. ІВМ. Взгляд изнутри. Человек, фирма, маркетинг: Пер. с англ. – М., 1990.

  11. Рютингер Р. Культура предпринимательства. – М., 1992.

  12. Такаянаги Сатору. Японская система управления трудовыми ресурсами: как работают японские предприятия. – М., 1987.

  13. Холопова Т.И., Лебедева М.М. Протокол и этикет для деловых людей. – М., 1995.

  14. Щекин Г.В. Практическая психология менеджмента. Как делать картеру. Как строить организацию. Науч.-практич. пособие – К., 1994.

  15. Ягер Д. Деловой этикет: как выжить и преуспеть в мире бизнеса. – М., 1994.


1   2   3   4   5

Схожі:

1 Структура залікового кредиту
Змістовий модуль Професійна етика як навчальна дисципліна і як засіб регулювання професійної діяльності
2. Етику почали розглядати як науку що вивчає мораль Метою етики
Емпірична, або описова етика. Нормативна етика як зведення вимог, теорія морального виховання, або педагогічна етика, Професійна...
Стаття ««Готовність до інноваційної професійної діяльності як важлива...
Стаття ««Готовність до інноваційної професійної діяльності як важлива професійна якість педагога»
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення занять з особовим складом СДПЧ-1 по...
ТЕМА Етика,як вчення про мораль. Категорії етики. Службова етика та культура поведінки працівників МНС
1. Поняття етики. Основні етапи становлення етики. Етика в системі знання про мораль
Основні поняття професійної моральності. Характеристика понять моральної свідомості
Лозовий В. О., Петришин О. В. Професійна етика юриста
ТЕМА: Конфлікт інтересів на публічній службі. Поняття та зміст конфлікту інтересів
Теоретичні і методичні засади організації системи професійної комп’ютерної...
Ключові|джерельні| слова: студент з|із| обмеженими можливостями|спроможностями|, професійна підготовка, професійна реабілітація,...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет
Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
ПЛАН КОНСПЕК Т Для проведення занять по гуманітарної підготовці
Література: Асеєв В. Г. “Мотивація поведінки і формування особистості”, Бандурка О. М. „Професійна етика працівників органів внутрішніх...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка