Ситуація спостереження – це ситуація, при якій можуть виявитися категорії спостереження. До категорії соціологічного спостереження належать конкретні ознаки із числа тих, що зафіксовані як предмет спостереження і водночас задовольняють такі вимоги. Ці ознаки мають:
бути значущими для вирішення певних у загальній програмі дослідження завдань;
виражати ті операціональні поняття, що визначені в програмі дослідження;
мати кількісний характер.
Протокол спостереження – методичний документ, що узагальнює дані всіх карток реєстрації одиниць спостереження та має основні оцінні показники:
коефіцієнт стійкості спостереження (КСС) характеризує збіг результатів, отриманих одним і тим самим спостерігачем у різний час;
коефіцієнт узгодженості спостерігачів (КЗС) показує ступінь збігу даних, отриманих одночасно різними спостерігачами в різний час;
коефіцієнт надійності спостереження (КНС).
Інструментарієм даного методу є щоденник спостереження – документ, у якому фіксуються результати спостереження в закодованій або загальнозрозумілій формі, а також дії спостерігача та реакції спостережуваних.
Одиницею спостереження (unit observation) є окремий акт поведінки спостережуваних, у якому виявляються категорії спостереження в обговорених ситуаціях і за певних умов. Картки реєстрації – це документи, в яких усі дії одиниць спостереження фіксуються в строго формалізованому та закодованому вигляді. Кількість карток спостереження має відповідати кількості одиниць спостереження.
2. Спостереження як процес: етапи проведення, збір та оброблення інформації. До процедури спостереження ставляться такі вимоги:
визначення завдання та мети (для чого? з якою метою?);
вибір об'єкта, предмета та ситуації (що спостерігати?);
вибір засобу спостереження, який найменше впливає на досліджуваний об'єкт та найбільше забезпечує збір необхідної інформації (як спостерігати?);
вибір засобів реєстрації спостережуваних (як вести запис?);
оброблення та інтерпретація отриманої інформації (який результат?).
Таким чином, перш ніж почати спостереження, необхідно визначити об'єкт, сформулювати проблеми, поставити дослідницькі завдання, підготувати інструментарій, засоби опису результатів. Перша підстава вимоги – наявність чіткої цільової установки. Відповідно до мети має бути визначено план спостереження, зафіксований у схемі. Плановість і систематичність спостереження є його самими істотними рисами як наукового методу.
Для спостереження як засобу збору даних характерна така риса: теоретичні подання дослідника включають не тільки в пояснення спостережуваного, але і у сам процес спостереження, в опис спостережуваного. Спостереження цілісного потоку активності суб'єкта та його опис можливі тільки шляхом штучного вичленовування в ньому певних «одиниць» активності, яким надаються певні назви.
Виділення цих «одиниць» дозволяє:
обмежити процес спостереження певними рамками: в яких властивостях, проявах і відносинах сприймається спостерігачем досліджувана реальність;
вибрати певну мову опису спостережуваного, а також засіб фіксації даних спостереження, тобто засіб звіту спостерігача про сприймане явище;
систематизувати та контролювати запровадження в процес визначень емпіричних даних теоретичного «погляду» на досліджуване явище.
Якісний опис є першою стадією відображення результатів спостереження, що відбувається як процес кваліфікації спостережуваних подій. Емпіричним фактом явище, що відбувається, стає тільки після опису його спостерігачем.
Кількісні оцінки даних спостереження. Існують два головних способи одержання кількісних даних під час спостереження:
1) психологічне шкалування, що використується головним чином у вигляді бальних оцінок;
2) вимір часу, або хронометраж. Хронометраж лежить в основі застосування методики часових проміжків. Другим його видом є методика часових вибірок, коли із цілісного спостережуваного процесу для фіксації даних вибираються окремі певні проміжки часу, що вважаються представницькими – репрезентативними – для більш тривалого періоду спостереження. На практиці якісний і кількісний описи подій спостерігачем використовують в комбінаціях.
Кількісні оцінки можна фіксувати безпосередньо під час спостереження, а можна виставляти після завершення спостережень.
3. Класифікація спостережень. Залежно від змісту цілей дослідження спостереження підрозділяють на вільні (іноді їх називають нерегульованими і навіть нецілеспрямованими), коли є мінімальні обмеження стосовно того, що і коли спостерігати, і цілеспрямовані, якщо в схемі або плані чітко визначені мета, організація спостереження і варіанти звіту спостерігача. Цілеспрямоване спостереження за особливостями його організації може бути суцільним і вибірковим залежно від того, чи є прояви, процеси, об'єкти, що цікавлять дослідника.
Залежно від звітності спостерігача спостереження буває неструктуризованим, або неформалізованим (non-standardized observation). При його проведенні відсутній детальний план дій спостерігача, визначено лише загальні риси ситуації, зразковий склад спостережуваної групи. Неструктуризоване спостереження зустрічається переважно в розвідувальних, пошукових соціологічних дослідженнях.
Якщо дослідник має достатню інформацію про об'єкт дослідження та заздалегідь здатний визначити значущі елементи досліджуваної ситуації, а також скласти докладний план та інструкції для фіксації результатів спостереження, відкривається можливість проведення структуризованого (standardized observation) спостереження. Цьому типу спостереження відповідає високий ступінь стандартизації, для фіксації результатів використовуються спеціальні документи, бланки, досягається певна близькість даних, одержаних різними спостерігачами.
За ступенем формалізованості виділяють неконтрольоване, або нестандартне, та контрольоване спостереження. У першому варіанті дослідник користується загальним принциповим планом, у другому – події реєструються за детально розробленою процедурою. У цьому випадку є бланк для спостереження, що заповнює спостерігач, використовуються також кіно- і фотодокументи (наприклад, спостереження за учасниками під час ділової гри, наради, лекції, мітингу тощо).
|